Індексне оцінювання рівня розвитку електронного урядування в Україні у світлі світових тенденцій

Abstract

Кілька останніх десятиліть сфера публічного управління в усьому світі докорінно змінювалася у бік формування цифрового або електронного уряду. Це послужило важливим політичним пріоритетом для ефективного надання державних послуг. На даний час концепція цифрового уряду вже не є новою, проте з бурхливим розвитком інформаційно-комунікаційних технологій вона стає дедалі складнішою, оскільки межі між фізичним та цифровим урядом все більш розмиваються, а зв’язки між різними секторами – ускладнюються і взаємопов’язуються. Фактично в гібридну цифрову епоху відбувається формування цілісної екосистеми цифрового уряду, тобто перехід від традиційних ізольованих моделей до більш гнучких та адаптивних мережевих систем, спроможних краще справлятися з актуальними комплексними потребами суспільства [1]. Періодичні масштабні огляди ООН розвитку електронного уряду в світі на основі індексу EGDI служать ґрунтовною базою для детального аналізу основних тенденцій та національних досягнень з глобальної й регіональної точок зору. Матеріали цих досліджень засвідчують, що темпи розвитку електронного урядування в Україні за останні роки випереджали як загальносвітові, так і середньоєвропейські. Це дозволило нашій країні у 2024 р. зайняти найвищі позиції у рейтингу за комплексним показником – 30-те місце у світі та 17-те у Європі. Разом з тим, детальний аналіз субкомпонентів дозволяє стверджувати про відсутність комплексного підходу. Зокрема, через брак фінансування Україна, в основному, зосередилася на розвитку електронної участі та цифровізації державних послуг. Як результат, наша держава перша у світі за індексом електронної участі, п’ята – за наданням онлайн-послуг, тринадцята – за ефективністю порталів місцевого самоврядування в найбільш густонаселеному місті. На фоні цих здобутків у частині оцінювання ефективності людського капіталу ми опустилися на одну позицію, а в розвитку телекомунікаційної інфраструктури – на 6 позицій, аж до 78 місця у світі. Зазначений дисбаланс породжений низкою об’єктивних причин, як то довготривала військова агресія, наслідком чого стали значні руйнування інфраструктури, та обмеженість фінансових ресурсів держави

Over the past few decades, the public administration sector around the world has been radically changing towards the formation of digital or electronic government. This has served as an important political priority for the effective provision of public services. Currently, the concept of digital government is no longer new, but with the rapid development of information and communication technologies, it is becoming increasingly complex, as the boundaries between physical and digital government are increasingly blurred, and the connections between different sectors are becoming more complex and interconnected. In fact, in the hybrid digital era, an integrated ecosystem of digital government is being formed, that is, a transition from traditional isolated models to more flexible and adaptive network systems that are better able to cope with the current complex needs of society [1]. Periodic large-scale UN reviews of e-government development in the world based on the EGDI Index serve as a solid basis for a detailed analysis of the main trends and national achievements from a global and regional perspective. The materials of these studies indicate that the pace of e-government development in Ukraine in recent years has outpaced both the global and average European ones. This allowed our country to take the highest positions in the ranking for the comprehensive indicator in 2024 – the 30th place in the world and the 17th in Europe. At the same time, a detailed analysis of the subcomponents allows us to state the absence of a comprehensive approach. In particular, due to a lack of funding, Ukraine has mainly focused on the development of electronic participation and the digitalization of public services. As a result, our country is first in the world in the electronic participation index, fifth in the provision of online services, and thirteenth in the effectiveness of local government portals in the most densely populated city. Against the background of these achievements, in terms of assessing the effectiveness of human capital, we dropped one position, and in the development of telecommunications infrastructure – 6 positions, down to 78th place in the world. This imbalance is caused by several objective reasons, such as long-term military aggression, which resulted in significant destruction of infrastructure, and limited financial resources of the state