ESG-критерії в системі стратегічного контролінгу бізнесу

Abstract

Впродовж останнього десятиліття основа стабільності бізнесу все частіше визначається не лише фінансово-економічними показниками, але й застосуванням ESG-критеріїв. Ці критерії зазвичай використовуються для оцінювання корпоративної соціальної відповідальності, екологічної стійкості та інших аспектів управління. Дослідження свідчать, що фактори економічного зростання бізнесу мають багатогранний вплив, який виходить за рамки отримання прибутку. Управлінські рішення компаній все більше орієнтуються на ширше коло зацікавлених сторін, таких, як працівники, клієнти, громади та довкілля. Ця реальність диктує необхідність інтеграції ESG-критеріїв у систему стратегічного контролінгу бізнесу, забезпечуючи узгодження принципів сталого розвитку з бізнес-цілями, що є важливою складовою стратегічного бачення компанії. Відповідно, метою дослідження стало визначення основних тенденцій розвитку ESG-критеріїв, їх змісту та ролі в системі контролінгу бізнесу. Для досягнення цієї мети визначено такі наукові завдання: обґрунтування методології поєднання фінансових індикаторів із показниками, заснованими на ESG-критеріях, та їх інтеграція в систему бізнес-контролінгу. Одним із ключових інструментів цієї системи є впровадження ключових показників ефективності. Ці індикатори, а також пов’язані з ними показники результативності швидко стають важливими елементами бізнес-моделей, операційних процесів і корпоративних стратегій. Критично важливим етапом побудови такої системи є аналіз взаємозв’язку між фінансовими та нефінансовими показниками. У межах дослідження для створення математичної моделі використано метод регресійного аналізу. Результати підтвердили, що інтеграція нефінансових показників у процес формування ключових показників ефективності значно підвищує фінансову стабільність підприємства порівняно зі стратегіями, які враховують лише фінансові аспекти. Запропонована модель демонструє, що врахування нефінансових аспектів сприяє досягненню вищої ефективності бізнесу, ніж традиційні підходи, які базуються виключно на фінансових показниках.

Over the past decade, the foundation of stability has been built not only on financial and economic criteria but also on ESG criteria, which are primarily used to assess the current state of corporate social responsibility, environmental aspects, and other dimensions of corporate governance. Research indicates that the key drivers of business economic growth have a significant impact that extends far beyond profit generation. Businesses, in their decision-making processes, should focus on a broader range of stakeholders, including employees, customers, communities, and the environment. This necessitates the integration of ESG criteria into the business strategic controlling system, aligning the principles of sustainable development with business goals as an integral part of a company’s strategic vision. Therefore, this study aims to provide an essential characterization of the trends in ESG criteria development, their content, and their focus within the business controlling system. To achieve this aim, the following scientific tasks were identified: forming a basis for combining financial indicators with ESG-based indicators and their implementation in the business controlling system. One of the tools for operating the business controlling system is the implementation of key performance indicators. Performance indicators, and subsequently efficiency and effectiveness indicators, are rapidly becoming essential elements of business, integrating into business models, operational processes, and corporate strategy. A critical step in building such a controlling system is assessing the current relationship between financial and non-financial indicators. To create a mathematical equation, the study applied a regression analysis approach. The obtained results confirm that considering non-financial indicators in forming key performance indicators can lead to higher financial stability of a business compared to a strategy that considers only financial indicators. This model demonstrates that incorporating non-financial indicators can provide greater efficiency than relying solely on financial assessments.