Мариненко Н. Ю., Синоверський Н. І. Управління цифровізацією операційних процесів підприємства в системі проєктування та розроблення нової продукції. Бізнес Інформ. 2026. №8. C. 558–572.

Abstract

Попри значний доробок у сфері цифрової трансформації, у науковій літературі висвітлення ефектів окремих ІТ-інструментів здебільшого є фрагментарним. Недостатньо опрацьованим залишається комплексний підхід, який поєднував би теоретичне трактування цифровізації процесів розроблення нової продукції з архітектурою наскрізного цифрового контуру, моделлю його зрілості, системою контрольних показників і формалізованою процедурою вибору технологічного портфеля за суворих ресурсних обмежень. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад цифровізації операційних процесів проєктування та розроблення нової продукції, а також у розробленні на цій основі методичного підходу до визначення пріоритетів цифрового втручання та вибору оптимального набору цифрових технологій для підприємства. У статті застосовано комбінований методичний інструментарій, що охоплює: ентропійний метод (для об’єктивного розрахунку ваг критеріїв), метод TOPSIS (для багатокритеріального ранжування підприємств за потребою в цифровому втручанні) та бінарне цілочислове програмування (для оптимізації складу технологічного портфеля з урахуванням ресурсних, логічних та інфраструктурних обмежень). Розмежовано зміст оцифрування, автоматизації та цифровізації. Останню визначено як керовану перебудову даних, процедур, функціональних ролей і механізмів прийняття рішень. Систематизовано п’ять механізмів впливу цифрових технологій на процес розроблення нової продукції: інформаційний, когнітивний, координаційний, експериментальний і контрольний. Сформовано архітектуру наскрізного цифрового контуру та п’ятирівневу модель цифрової зрілості операційного контуру (від доступності даних до адаптивності й керованого навчання). Розроблено систему оцінювання результативності цифровізації за параметрами якості даних, інтегрованості систем, швидкості, якості продукції, бізнес-результатів і стійкості контуру. Наукова новизна полягає у розробленні концептуально-методичного підходу, який відокремлює етап цифрової діагностики підприємства від вибору конкретного технологічного пакета. Доведено, що навіть за однакового ресурсного ліміту склад цифрового портфеля має якісно адаптуватися до процесного «вузького місця»: для проблем із версійністю та конфігураціями пріоритетними є PDM/PLM та CAD/CAE, а для усунення нестабільності ринкового зворотного зв’язку – рішення CRM/VoC та workflow-систем. Апробація методичного підходу на матеріалах українських підприємств підтвердила його прикладну ефективність. Обґрунтовано доцільність поетапного впровадження цифрових пакетів за 90-денним апробаційним циклом із застосуванням gate-контролю (GO, HOLD, RECYCLE, KILL), вимірюванням процесних KPI та подальшим масштабуванням рішення лише за наявності підтвердженого операційного, економічного й організаційного ефекту.