Детермінанти активізації інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів підприємництва в Україні.

Abstract

Досліджено детермінанти активізації інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів підприємництва в Україні в умовах воєнних викликів і формування логіки післявоєнного відновлення, що об’єктивно трансформує інвестиційні горизонти, пріоритети технологічної модернізації та вимоги до стійкості бізнес-моделей. Обґрунтовано, що активізація інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів підприємництва в Україні в умовах воєнних викликів та переходу до моделі післявоєнного відновлення виступає ключовою передумовою технологічної модернізації, підвищення продуктивності, формування конкурентних переваг і зміцнення економічної безпеки. На основі емпіричної діагностики динаміки показників інноваційноінвестиційної активності промислових підприємств за 2021–2024 рр. встановлено хвилеподібний характер розвитку із різким пожвавленням у 2024 р., що проявилося, зокрема, у зростанні кількості інноваційно активних підприємств та масштабів реалізації інноваційної продукції. Виявлено, що попри позитивні зрушення, ресурсна інтенсивність інновацій залишається відносно низькою, що обмежує можливості капіталомістких технологічних оновлень і актуалізує потребу в довготерміновому фінансовому підґрунті. Систематизовано детермінанти активізації інноваційно-інвестиційної діяльності за рівнями впливу (макро-, мезо-, мікрорівні) та обґрунтовано їх «подвійну» природу для України, що поєднує імпульси відбудови з обмеженнями воєнного часу. На основі SWOT-аналізу ідентифіковано ключові можливості та загрози інноваційного розвитку, зокрема посилення безпекових, макрофінансових та інституційних ризиків, які звужують інвестиційний горизонт і підвищують вимоги до інструментів де-рискінгу. Практичні висновки статті акцентують на доцільності посилення інституційної прогнозованості регуляторного середовища, розвитку гарантійно-страхових механізмів та інструментів захисту інвесторів й інтелектуальної власності як базових умов стійкого нарощення інноваційних інвестицій. Практична результативність активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні визначається не ізольованою дією окремих факторів, а їх узгодженою взаємодією в межах інтегрованої моделі, що поєднує інструменти де-рискінгу інвестицій, розширення доступу до довготермінового капіталу, розвиток механізмів комерціалізації результатів НДДКР, цифрову модернізацію виробничих систем і підвищення інституційної прогнозованості регуляторного середовища, що в сукупності забезпечує стійкість, масштабованість і довготривалу відтворюваність інноваційно-інвестиційної динаміки промисловості України.