Інноваційно-технологічний потенціал як основа сталого економічного розвитку України

Abstract

Актуальність теми зумовлена потребою формування інноваційно орієнтованої моделі економічного зростання України в умовах глобальних трансформацій, воєнних викликів та євроінтеграційних процесів. Стійкий розвиток держави нині визначається не лише обсягом виробленого ВВП, а передусім рівнем технологічного оновлення, здатністю генерувати нові знання та ефективно інтегрувати їх у соціально-економічну систему. Водночас нерівномірність розвитку інституційної бази, низький рівень фінансування R&D і недостатня екологічна збалансованість обмежують реалізацію наявного інноваційного потенціалу. Метою дослідження є узагальнення показників інноваційно-технологічного розвитку України за міжнародними рейтингами та розроблення моделі, яка відображає взаємозв’язок між інноваціями, інституціями й соціально-економічними результатами. Методами дослідження є системний, порівняльний і структурно-аналітичний підходи, що дали змогу інтегрувати результати Global Innovation Index (GII 2025) та Sustainable Development Goals Index (SDG Index 2025), визначити ключові чинники впливу на формування інноваційно-сталого потенціалу держави. У результаті дослідження встановлено, що Україна має середній рівень досягнення Цілей сталого розвитку (42 місце) при збереженні статусу «innovation overperformer» (66 місце). Виявлено високі позиції у сферах ІКТ, освіти, гендерного балансу та науково-технічної творчості поряд із низькими показниками інституційної стабільності та інвестицій у R&D. Запропонована модель формування інноваційно-технологічного потенціалу сталого розвитку охоплює три рівні – ресурсно-інституційний, інноваційно-виробничий і соціально-економічний – що утворюють замкнений цикл зворотного зв’язку між інвестиціями, технологіями та соціальними ефектами. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні кількісних індикаторів для оцінювання ефективності інноваційно-сталого розвитку, побудові інтегрального індексу інноваційної стійкості та визначенні ролі цифрових екосистем у підвищенні технологічної безпеки держави.

The relevance of the topic is determined by the need to build an innovation-oriented model of Ukraine’s economic growth under conditions of global transformations, wartime challenges, and European integration processes. The sustainable development of the state today is defined not only by the volume of GDP produced but primarily by the level of technological renewal, the ability to generate new knowledge, and effectively integrate it into the socio-economic system. At the same time, the uneven development of the institutional base, low R&D funding, and insufficient environmental balance limit the realization of the existing innovation potential. The purpose of the study is to generalize the indicators of Ukraine’s innovative and technological development according to international rankings and to develop a model that reflects the interconnection between innovation, institutions, and socio-economic outcomes. The research methods include systemic, comparative, and structural-analytical approaches, which made it possible to integrate the results of the Global Innovation Index (GII 2025) and the Sustainable Development Goals Index (SDG Index 2025), and to identify the key factors influencing the formation of the country's innovation-sustainable potential. The study found that Ukraine demonstrates an average level of achievement of the Sustainable Development Goals (42nd place) while maintaining the status of an “innovation overperformer” (66th place). High positions were identified in ICT, education, gender balance, and scientific and technical creativity, along with low scores in institutional stability and R&D investment. The proposed model for forming the innovative and technological potential of sustainable development covers three levels – resource-institutional, innovation-production, and socio-economic - which form a closed feedback cycle between investments, technologies, and social effects. Prospects for further research lie in the development of quantitative indicators for assessing the effectiveness of innovation-driven sustainability, constructing an integrated index of innovation resilience, and defining the role of digital ecosystems in strengthening the technological security of the state.