Залученість персоналу та її вплив на розвиток компанії

Abstract

У статті досліджено актуальну проблему залученості персоналу як ключового чинника сталого розвитку компаній та визначено її вплив на ефективність діяльності підприємств в умовах сучасних викликів, зокрема економічної нестабільності та цифрової трансформації. Окреслено предмет дослідження як залученість працівників у контексті стратегічного управління людськими ресурсами. Проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення терміну «залученість персоналу», що включають теоретичні концепції та емпіричні дослідження у сфері управління персоналом та організаційної поведінки. Також у межах дослідження проведено класифікацію основних факторів, що впливають на рівень залученості працівників, зокрема: умови праці, корпоративна культура, рівень підтримки та зворотного зв’язку з боку керівництва, можливості кар’єрного та професійного розвитку, а також рівень прозорості винагороди. Особлива увага приділена аналізу сучасних методик оцінювання рівня залученості персоналу, зокрема опитуванню Gallup Q12, індексу eNPS, OCQ і методиці SSM, що мають практичне значення для HR-аналітики. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, контент-аналіз наукових джерел та порівняльний аналіз інструментів управління персоналом. Основний акцент зроблено на практичних підходах до підвищення залученості, таких як впровадження системи безперервного навчання персоналу, розробка стратегій мотивації та створення сприятливого робочого середовища, формування культури зворотного зв’язку, а також розвиток емоційного інтелекту керівників. Дослідження підтверджує, що високий рівень залученості сприяє зростанню продуктивності праці, покращенню клієнтського сервісу, зниженню плинності кадрів та загальному зміцненню конкурентоспроможності компанії. У статті запропоновано низку практичних рекомендацій для керівників і HR-фахівців щодо розробки ефективних стратегій управління людським капіталом, що можуть бути використані у процесі удосконалення HR-політик і підвищення організаційної ефективності.

This article investigates the critical issue of employee engagement as a pivotal factor for the sustainable development of companies. It examines the impact of engagement on enterprise performance amidst contemporary challenges, particularly economic instability and digital transformation. The research focuses on employee engagement within the context of strategic human resource management. Modern scientific approaches to the definition of the term «employee engagement» are analysed, including theoretical concepts and empirical studies in the field of human resource management and organisational behaviour. The study also classifies the main factors that influence the level of employee engagement, including working conditions, corporate culture, level of support and feedback from management, career and professional development opportunities, and the level of remuneration transparency. Particular attention is paid to the analysis of modern methods of assessing the level of employee engagement, including the Gallup Q12 survey, eNPS, OCQ and SSM methodology, which are of practical importance for HR analytics. The methodological foundation of this research includes a systemic approach, content analysis of scientific sources, and comparative analysis of human resource management tools. The primary emphasis is placed on practical approaches to enhancing engagement, such as implementing continuous employee training systems, developing motivation strategies, fostering a favorable work environment, cultivating a feedback culture, and developing the emotional intelligence of leaders. The study confirms that a high level of engagement contributes to increased labor productivity, improved customer service, reduced staff turnover, and overall strengthening of a company's competitiveness. The article proposes a series of practical recommendations for managers and HR specialists on developing effective human capital management strategies that can be used in the process of improving HR policies and increasing organisational efficiency.