Інноваційні підходи до інклюзивного навчання під час війни: цифрові технології та дистанційна освіта

Abstract

У статті досліджено інноваційні підходи до інклюзивного навчання в умовах воєнного стану, зокрема роль цифрових технологій і дистанційної освіти у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти. Проаналізовано сучасні виклики, пов’язані з нерівністю освітніх можливостей, впливом цифровізації на навчальний процес, зростаючою роллю штучного інтелекту та зміною когнітивних звичок студентів. Визначено, що традиційний підхід до інклюзивної освіти, зосереджений переважно на навчанні осіб з особливими потребами, потребує розширення для врахування потреб внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, громадян, які втратили роботу, та інших соціально вразливих категорій. Здійснено аналіз існуючих нормативних документів і наукових джерел щодо інклюзивного навчання, що дозволило виявити основні концептуальні розбіжності між національними та міжнародними підходами. Обґрунтовано необхідність впровадження сучасних цифрових рішень, таких як адаптивні освітні платформи, технології розпізнавання мовлення, автоматичне субтитрування та мікронавчання, що підвищує ефективність дистанційного навчання. Визначено ризики, пов’язані з неконтрольованим використанням штучного інтелекту, розвитком гаджет-залежності та зниженням рівня мотивації до самостійного здобуття знань. На основі проведеного опитування оцінено стан інклюзивної освіти в Україні, зокрема рівень методичного забезпечення, адаптацію навчального середовища, залученість бізнесу до програм дуальної освіти та рівень цифрової грамотності учасників освітнього процесу. Виявлено низьку участь підприємств у підтримці інклюзивного навчання, що свідчить про необхід ність розробки механізмів стимулювання співпраці між освітніми установами та бізнесом. Запропоновано три стратегічні вектори розвитку інклюзивної освіти: 1) грантове фінансування освітніх закладів для впровадження цифрових технологій; 2) інноваційні методики дистанційного навчання, що включають адаптацію контенту до сучасних когнітивних особливостей студентів; 3) концепція "освіта крізь життя" з акцентом на інтеграцію бізнесу в систему навчання та професійної перепідготовки. Результати дослідження можуть бути використані для розробки державної політики у сфері інклюзивної освіти, вдосконалення цифрових навчальних платформ, підвищення ефективності дистанційного навчання та формування партнерських моделей співпраці між освітніми закладами, бізнесом та державою.

The article explores innovative approaches to inclusive education in wartime conditions, particularly the role of digital technologies and distance learning in ensuring equal access to quality education. The study analyzes contemporary challenges related to educational inequalities, the impact of digitalization on the learning process, the growing role of artificial intelligence, and shifts in students’ cognitive habits. It is determined that the traditional approach to inclusive education, primarily focused on individuals with special needs, requires expansion to address the needs of internally displaced persons, veterans, unemployed citizens, and other socially vulnerable groups. An analysis of existing regulatory documents and academic sources on inclusive education has been conducted, revealing key conceptual differences between national and international approaches. The study substantiates the need for implementing modern digital solutions such as adaptive educational platforms, speech recognition technologies, automatic subtitling, and microlearning, which enhance the effectiveness of distance education. The risks associated with the uncontrolled use of artificial intelligence, the development of gadget dependency, and the decline in students’ motivation for independent learning have been identified. Based on a conducted survey, the state of inclusive education in Ukraine has been assessed, including the level of methodological support, adaptation of the learning environment, business involvement in dual education programs, and digital literacy levels among participants in the educational process. The findings indicate low business participation in supporting inclusive education, highlighting the need to develop mechanisms for fostering cooperation between educational institutions and enterprises. Three strategic vectors for the development of inclusive education are proposed: (1) grant funding for educational institutions to implement digital technologies; (2) innovative distance learning methods that adapt content to students’ modern cognitive characteristics; (3) the concept of "lifelong learning" with a focus on business integration into training and professional retraining systems. The research findings can be utilized in developing public policy in the field of inclusive education, improving digital learning platforms, enhancing the effectiveness of distance learning, and establishing partnership models between educational institutions, businesses, and the state.