СПЕЦИФІКА ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Abstract

У статті досліджено специфіку та особливості управління конкурентним потенціалом промислового підприємства в умовах цифровізації, за яких конкурентні переваги дедалі більше визначаються швидкістю управ лінських циклів, якістю даних, рівнем цифрової зрілості та здатністю підприємства інтегрувати ресурси, компетенції й організаційні можливості у результативні управлінські рішення. Виходячи з теоретичного узагальнення наукових підходів, конкурентний потенціал інтерпретовано як інтегровану систему взаємоузгоджених ресурсів, компетенцій і можливостей, що забезпечує формування та відтворення конкурентних переваг у динамічному зовнішньому середовищі. Автором структуровано ключові складові конкурентного потенціалу промислового підприємства (виробничо-технологічну, інноваційну, фінансову, кадрову, маркетингову, організаційно-управлінську та цифрову) та конкретизо вано їх вплив на результативність конкурентної діяльності через забезпечення продуктивності, якості, гнучкості, інноваційності, фінансової стійкості, ринкової результативності та керованості бізнес-процесів. Показано, що цифровізація посилює мережевий вимір конкурентного потенціалу, підвищуючи значущість інтеграції у ланцюгах постачання та збуту, синхронізації з контрагентами, точності прогнозування попиту й оптимізації запасів, що у сукупності впливає на стійкість позицій підприємства на ринку. Представлено послідовність реалізації процесу управління конкурентним потенціалом у цифровій економіці, яка охоплює: ідентифікацію стратегічних орієнтирів і конкурентного позиціонування; комплексну діагностику складових потенціалу; оцінювання цифрової зрілості та готовності до трансформації; формування цільової моделі конкурентного потенціалу; розроблення механізму та інструментарію управління; планування програми розвитку й ресурсного забезпечення; впровадження організаційних і цифрових змін у бізнес-процесах; моніторинг, контролінг та оцінювання результативності; коригування і безпе рервне вдосконалення на основі зворотного зв’язку. Наголошено, що ефективність механізму управління забезпечується узгодженням стратегічних і операційних рішень, формалізацією KPI, план-факт контролем та використанням цифрових платформ для підтримки управлінських контурів. Систематизовано загрози та ризики управління конкурентним потенціалом з розподілом на внутрішні й зовнішні, що в сучасних умовах (воєнні виклики, інфраструктурні обмеження, дефіцит ресурсів, падіння місткості ринку, розриви постачання) знижують здатність підприємств підтримувати виробничо технологічний та інноваційний розвиток. Окремо акцентовано ризики цифровізації, зокрема низьку якість даних і відсутність data governance, фрагментарність ІТ-ландшафту та недостатню інтеграцію систем, дефіцит цифрових компетенцій персоналу й опір змінам, уразливість кіберзахисту, зростання кібератак, нестабільність зв’язку й електро постачання, залежність від зовнішніх постачальників ІТ-рішень і посилення регуляторних вимог у сфері захисту даних та безперервності діяльності. Доведено, що зазначені ризики безпосередньо впливають на точність планування, ефективність контролінгу та якість управлінських рішень, а отже – на здатність підприємства трансформувати потенціал у стійкі конкурентні результати. Обґрунтовано практичні напрями нівелювання загроз і підвищення ефек тивності управління конкурентним потенціалом: побудову системи управління даними (data governance), інтеграцію ERP/MES/SCM/CRM/BI у єдиний інформаційно-аналітичний контур, впровадження IIoT-моніторингу, аналітики даних і ШІ для підсилення прогнозування та оптимізації, розвиток EDI/інтегра ційних платформ для синхронізації з контрагентами, а також посилення кіберстійкості через політики доступу, резервування, плани безперервності (BCP/DRP) і підготовку персоналу.