Механізми підвищення ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств

Abstract

Кутко Т. І. Механізми підвищення ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент» (07 «Управління та адміністрування»). – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2026. Дисертаційна робота присвячена теоретико методичному обґрунтуванню та розробленню прикладного інструментарію підвищення ефективності управління ланцюгами постачання підприємств, що здійснили релокацію через воєнні дії на території України. В умовах трансформації національної економіки, руйнування логістичних маршрутів та дефіциту ресурсів, розроблення механізмів формування стійких і адаптивних ланцюгів постачання набуває актуальності для забезпечення життєздатності бізнесу. Мета дисертаційної роботи полягає у науковому обґрунтуванні теоретико методичних засад і розробленні прикладного інструментарію та економіко математичних моделей управління ланцюгами постачання релокованих підприємств для забезпечення їхньої стійкості, адаптивності та економічної ефективності в умовах воєнних ризиків і глобальної нестабільності. Об’єктом дослідження є процеси трансформації та функціонування систем управління ланцюгами постачання релокованих підприємств в умовах воєнно економічних викликів, а предметом дисертаційної роботи є теоретичні положення, методичні підходи та комплекс економіко математичних моделей оцінювання адаптації та підвищення ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств на засадах цифровізації та інтегрованого ризик менеджменту .У першому розділі сформовано концептуальну основу дослідження шляхом систематизації наукових підходів до трактування ланцюгів постачання та управління ними VXSSO\ FKDLQ PDQDJHPHQW 6&0 , уточнення понятійно категоріального апарату і визначення ключових закономірностей еволюції SCM у контексті трансформаційних змін зовнішнього середовища. Розкрито сутність та еволюцію становлення концепції «ланцюг постачання», здійснено ретроспективний аналіз розвитку підходів до 6&0 обґрунтовано трансформацію класичної логістичної парадигми в інтегровану систему стратегічного управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками. Досліджено роль цифрової трансформації у 6&0. Розкрито специфіку використання ERP 053 '53 $36 систем, концепцій DCM, SSCM, SDCM та DDMRP у забезпеченні інтегрованості та гнучкості логістичних процесів. Визначено вплив цифровізації на прозорість, швидкість і адаптивність управлінських рішень. Розглянуто специфіку управління ланцюгами постачання як інструменту підвищення ефективності релокованого бізнесу. Обґрунтовано роль SCM у забезпеченні безперервності виробничих процесів, мінімізації ризиків і формуванні конкурентних переваг у нових просторово економічних умовах. Окрему увагу приділено дослідженню сутності та видів релокації підприємств, що дозволило ідентифікувати її як специфічну стратегію просторової реконфігурації ланцюгів постачання в умовах кризи. Обґрунтовано теоретичні засади релокації суб’єктів господарювання як інструменту збереження стійкості та адаптації до воєнно економічних викликів. Особливістю першого розділу є формування системного теоретичного підґрунтя для подальших аналітичних і прикладних досліджень. Другий розділ має аналітичний характер і спрямований на дослідження реального стану та тенденцій розвитку ланцюгів постачання релокованих підприємств в сучасних умовах. Визначено місце України в глобальних ланцюгах постачання, проаналізовано показники логістичної інфраструктури, інтеграції до міжнародних транспортних систем та вплив зовнішньоекономічних чинників на функціонування вітчизняного бізнесу. На емпіричному рівні здійснено діагностику систем 6&0 релокованих підприємств різних галузей. Виявлено закономірності трансформації їх ланцюгів постачання у післярелокаційний період. Проведено компаративний аналіз ефективності функціонування ланцюгів постачання до та після переміщення потужностей, що дозволило ідентифікувати ключові чинники стійкості бізнесу в кризових умовах. Обґрунтовано взаємозв’язок між рівнем цифровізації, структурною гнучкістю та результативністю функціонування підприємств після релокації. Особливістю другого розділу є поєднання галузевого аналізу з кількісним оцінюванням економічної ефективності, яка формує емпіричну базу для розроблення методичних інструментів удосконалення управління ланцюгами постачання релокованих підприємств. У третьому розділі сформовано практико орієнтовані механізми підвищення результативності управління ланцюгами постачання Вперше розроблено та апробовано економіко математичну модель інтегрального оцінювання ризиків управління ланцюгами постачання. Модель базується на агрегуванні індексу CEI, методу TOPSIS та відстані Махаланобіса, що формує агрегований індекс ризику 5,W) у багатовимірному просторі параметрів. Використання ентропійного принципу для валідації вагових коефіцієнтів дозволило мінімізувати суб’єктивізм оцінювання. Удосконалено методичні підходи до оцінювання ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств, які інтегрують фінансово економічні показники з індикаторами гнучкості та цифрової зрілості. Для отримання об’єктивної оцінки запропоновано формування інтегрального індексу ефективності (CEI), розрахований із застосуванням правила Фішберна, що дозволяє виявляти «вузькі місця» в управлінській структурі. Запропоновано алгоритм кількісної ідентифікації та ранжування драйверів ризику управління ланцюгами постачання за їхнім «штрафним внеском» у загальний ризиковий профіль підприємства. Це забезпечує можливість переходу до проактивного управління та розроблення цільових стратегій мінімізації втрат. Здійснено апробацію розробленого методичного підходу на релокованих підприємствах різних галузей, які функціонують у післярелокаційний період. Практична перевірка моделі дозволила підтвердити її аналітичну спроможність та дієвість у реальних умовах воєнної та економічної нестабільності. Під час апробації було проведено розрахунок CEI та RIW, здійснено ранжування підприємств за рівнем стійкості їхніх ланцюгів постачання, а також визначено параметри, які формують найбільший «штрафний внесок» у загальний ризиковий профіль. На основі отриманих результатів обґрунтовано пріоритетні напрями підвищення ефективності управління, зокрема оптимізацію запасів, удосконалення інформаційного обміну між учасниками ланцюга, підвищення прозорості фінансових потоків та впровадження цифрових платформ координації. Запропонована модель передбачає послідовну реалізацію трьох етапів: виявлення ризиків, кількісну та якісну діагностику їхнього впливу та розроблення заходів щодо мінімізації ризиків. Перший етап базується на використанні RIW як інструменту первинної діагностики стану ланцюга постачання, а також на класифікації ризиків за джерелами їх виникнення (логістичні, фінансові, операційні, цифрові, інституційні). При цьому, передбачено кількісне визначення ймовірності реалізації ризиків та їх потенційного впливу на ключові показники ефективності підприємства з використанням економіко математичних методів та сценарного аналізу. У межах третього етапу сформовано набір інструментів мінімізації ризиків, серед яких: диверсифікація каналів постачання і збуту, створення буферних запасів у стратегічно важливих сегментах, впровадження систем моніторингу в режимі реального часу, інтеграція цифрових платформ управління та розвиток партнерських відносин на основі принципів довіри й кооперації. Особливу увагу приділено формуванню системи раннього попередження, яка дозволяє виявляти критичні відхилення параметрів функціонування ланцюга постачання на ранніх стадіях Практичне значення отриманих результатів полягає у впровадженні інструментарію оптимізації транспортних витрат, прискоренні оборотності запасів та підвищенні адаптивності логістичних зв’язків. Розроблені рекомендації можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при формуванні програм підтримки релокованого бізнесу та розвитку регіональних логістичних кластерів. Наукова новизна результатів полягає у комплексному підході до оцінювання ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств, який поєднує системний аналіз, кількісне моделювання, цифрові індикатори та ризик орієнтований менеджмент. Практична апробація моделі на українських релокованих підприємствах підтвердила її ефективність та універсальність для оцінювання стану логістичних систем різного масштабу. Отримані результати мають теоретичну, методичну й прикладну цінність і можуть бути використані для удосконалення стратегій розвитку релокованих підприємств у післявоєнний період, зміцнення їх економічної безпеки та підвищення інтеграції у глобальні ланцюги створення вартості.

Kutko T. I. Mechanisms for Improving the Efficiency of Supply Chain Management of Relocated Enterprises. – Qualifying scientific work on the rights of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 073 «Management». – Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2026. The dissertation is devoted to the theoretical and methodological substantiation and development of applied tools for improving the efficiency of supply chain management of enterprises that have relocated due to military actions in Ukraine. In the context of the transformation of the national economy, the destruction of logistics routes, and the deficit of resources, the development of mechanisms for the formation of resilient and adaptive supply chains becomes highly relevant for ensuring business viability. The purpose of the dissertation is to scientifically substantiate the theoretical and methodological foundations and to develop applied tools and economic-mathematical models for supply chain management of relocated enterprises to ensure their resilience, adaptability, and economic efficiency under conditions of military risks and global instability. The object of the study is the processes of transformation and functioning of supply chain management systems of relocated enterprises in the context of military-economic challenges. The subject of the study is a set of theoretical provisions, methodological approaches, and economic-mathematical models for assessing, adapting, and improving the efficiency of supply chain management of relocated enterprises based on the use of digital solutions and integrated risk management mechanisms. In the first chapter, the conceptual framework of the research is formed by systematizing scientific approaches to the interpretation of supply chains and their management (SCM), refining the conceptual and categorical apparatus, and identifying the key patterns of SCM evolution in the context of transformational changes in the external environment. The essence and evolution of the «supply chain» concept are revealed; a retrospective analysis of the development of SCM approaches is carried out; the transformation of the classical logistics paradigm into an integrated system of strategic management of material, financial, and information flows is substantiated. The role of digital transformation in the supply chain management of enterprises is studied. The specifics of using ERP, MRP, DRP, and APS systems, as well as the concepts of DCM, SSCM, SDCM, and DDMRP in ensuring the integration and flexibility of logistics processes, are disclosed. The impact of digitalization on the transparency, speed, and adaptability of management decisions is determined. The specifics of SCM as a tool for increasing the efficiency of relocated businesses are considered. The role of SCM in ensuring the continuity of production processes, minimizing risks, and forming competitive advantages in new spatial and economic conditions is substantiated. Special attention is paid to the study of the essence and types of enterprise relocation, which allowed for its identification as a specific strategy for the spatial reconfiguration of supply chains in crisis conditions. The theoretical foundations of the relocation of business entities as a tool for maintaining resilience and adapting to military-economic challenges are substantiated. A general feature of the first chapter is the formation of a systemic theoretical foundation for further analytical and applied research. The second chapter is analytical in nature and aimed at investigating the current state and development trends of relocated enterprises' supply chains. The position of Ukraine in global supply chains is determined, and indicators of logistics infrastructure, integration into international transport systems, and the impact of external economic factors on the functioning of domestic businesses are analyzed. At the empirical level, a diagnostic study of SCM systems of relocated enterprises across various industries was conducted. Patterns of their supply chain transformation in the post-relocation period were identified. A comparative analysis of the effectiveness of supply chain functioning before and after the relocation of facilities was performed, allowing for the identification of key factors in business resilience under crisis conditions. The correlation between the level of digitalization, structural flexibility, and the performance of enterprises after relocation is substantiated. A specific feature of the second chapter is the combination of sectoral analysis with a quantitative assessment of economic efficiency, which forms the empirical basis for developing methodological tools to improve supply chain management for relocated enterprises. The third chapter is focused on the formation and substantiation of practice-oriented mechanisms for improving the performance of supply chain management. For the first time, an economic-mathematical model for the integrated assessment of supply chain management risks was developed and tested. The model is based on the aggregation of the CEI index, the TOPSIS method, and the Mahalanobis distance, forming an integrated risk index (RIt) in a multidimensional parameter space. The use of the entropy principle to validate weight coefficients allowed for the minimization of subjectivity in the assessment. Methodological approaches to evaluating the efficiency of SCM for relocated enterprises have been improved by integrating financial and economic indicators with indicators of flexibility and digital maturity. To obtain an objective assessment, the formation of an integrated efficiency index (CEI) is proposed, calculated using Fishburn’s rule, which allows for the identification of «bottlenecks» in the management structure. An algorithm for the quantitative identification and ranking of supply chain management risk drivers based on their «penalty contribution» to the overall risk profile of the enterprise is proposed. This enables a transition to proactive management and the development of targeted loss minimization strategies. The developed methodological approach was tested on relocated enterprises from various industries operating in the post-relocation period. Practical verification of the model confirmed its analytical capability and effectiveness in real-world conditions of military and economic instability. During the approbation, the CEI and RIt were calculated, enterprises were ranked by the level of their supply chain resilience, and the parameters forming the largest «penalty contribution» to the overall risk profile were identified. Based on the results, priority areas for improving management efficiency were substantiated, including inventory optimization, improvement of information exchange between chain participants, increased transparency of financial flows, and the implementation of digital coordination platforms. The proposed model involves the sequential implementation of three stages: risk identification, quantitative and qualitative diagnostics of their impact, and the development of risk mitigation measures. The first stage is based on the use of RIt as a tool for the primary diagnosis of the supply chain state, as well as on the classification of risks by their source (logistics, financial, operational, digital, institutional). At the same time, the quantitative determination of the probability of risk realization and its potential impact on key performance indicators of the enterprise is provided using economic-mathematical methods and scenario analysis. Within the third stage, a set of risk mitigation tools was formed, including: diversification of supply and sales channels, creation of buffer stocks in strategically important segments, implementation of real-time monitoring systems, integration of digital management platforms, and development of partnerships based on principles of trust and cooperation. Special attention is paid to the formation of an early warning system, which allows for the detection of critical deviations in supply chain functioning parameters at early stages. The practical significance of the results lies in the implementation of tools for optimizing transport costs, accelerating inventory turnover, and increasing the adaptability of logistics links. The developed recommendations can be used by state and local government authorities in forming support programs for relocated businesses and developing regional logistics clusters. The scientific novelty of the results lies in a comprehensive approach to assessing the efficiency of SCM for relocated enterprises, which combines systems analysis, quantitative modeling, digital indicators, and risk-oriented management. Practical testing of the model on Ukrainian relocated enterprises confirmed its efficiency and versatility for assessing the state of logistics systems of various scales. The results obtained have theoretical, methodological, and applied value and can be used to improve the development strategies of relocated enterprises in the post-war period, strengthen their economic security, and increase integration into global value chains.