Групова психологічна підтримка як ресурс для дітей воїнів

Abstract

Війна, яку ми проживаємо не через книжки, а на власному досвіді торкнулась кожної сім’ї в нашій країні. Вона залишає свої сліди не лише у тих, хто воює на фронті, але й у їхніх родинах. Напруження, невизначеність, тривога або тимчасова розлука з батьками- військовими – це невидимі рани, які мають вагомий вплив на психоемоційних стан та розвиток дитини. Дослідження вказують на те, що у родинах військовослужбовців діти частіше стикаються з додатковими стресовими подіями та поведінковими порушеннями [2]. Однією з форм ефективної психологічної допомоги дітям воїнів є групова психологічна підтримка, яка допомагає не почуватися ізольованими у своєму болі, зустріти однолітків, які мають схожий досвід, знайти слова для своїх переживань, отримати емоційну підтримку та нові ресурси для адаптації. Перевага групового підходу полягає у створенні безпечного простору для спільного проживання емоцій, формування довіри та підтримки між учасниками, сприяє природному розкриттю дитини й активізує внутрішні ресурси

The war we are experiencing not from books, but firsthand, has touched every family in our country. It leaves its mark not only on those fighting on the front lines but also on their families. Tension, uncertainty, anxiety, or temporary separation from military parents are invisible wounds that significantly affect a child’s psycho-emotional state and development. Research indicates that children in military families are more likely to experience additional stressors and behavioral issues [2]. One effective form of psychological assistance for children of soldiers is group psychological support. It helps children avoid feeling isolated in their pain, meet peers with similar experiences, find the words to express their feelings, and receive emotional support and new resources for adaptation. The advantage of the group approach lies in creating a safe space for shared emotional experiences, fostering trust and mutual support among participants, encouraging the child’s natural openness, and activating internal resources