Екзистенційна складова реабілітації волонтерів засобами туризму

Abstract

У статті увагу зосереджено на негативних для особистості аспектах волонтерської діяльності в війни, зокрема на фізичному виснаженні, психологічному вигоранні та екзистенційній фрустрації. Зростання кількості волонтерів (особливо тих, хто працює поза організаціями) збільшує кількість людей, які працюють на межі власних можливостей, тобто - кількість людей, які ризикують отримати або вже отримали вигорання протягом останніх років. Автори аналізують наявні в Україні програми реабілітації волонтерів – як наявні форми психологічної підтримки (проте практика показує, що лише 9 % українців отримували психологічну допомогу), так і такі туристичні форми як табори, ретрити, паломництва, самостійно організовані подорожі. Практика показує, що такі форми реабілітації є дієвими і справді допомагають відновити фізичний та психологічний стан волонтерів. Поєднання туристичної подорожі або табору з супроводом психолога (або духівника, або людини, що має високий рівень емпатії та відповідний життєвий досвід) сприяє подоланню не лише вигорання, але й екзистенційної фрустрації. Водночас, варто відмітити, що радикальні зміни в цьому напрямку в Україні неможливі без створення системи послідовної взаємодії між волонтерами, організаціями, представниками державної та місцевої влади, спрямованої як на підготовку, підтримку, допомогу, супервізію на різних рівнях діяльності, обмін досвідом, можливість перепрофілювання, так і на реабілітацію волонтерів. Тож важливо спонукати органи державної та місцевої влади усвідомити важливість не лише волонтерського руху, але й системної підтримки волонтерів, особливо тоді, коли вони переживають особисті кризи. Надалі необхідно системно дослідити потреби у реабілітації волонтерів (особливо тих, хто залишив волонтерську діяльність), розробити та реалізувати програми реабілітації волонтерів, які проживають у регіонах бойових дій.

The article focuses on the negative aspects of volunteer activities in wartime conditions, specifically addressing physical exhaustion, psychological burnout, and existential frustration for the individuals involved. The increase in the number of volunteers, especially those working outside of organization. The authors analyze the existing rehabilitation programs for volunteers in Ukraine. Examining forms of psychological support indicate that only 9% of Ukrainians have received psychological assistance. Additionally, the authors explore various recreational forms such as camps, retreats, pilgrimages, and self-organized journeys. Practice shows that such forms of rehabilitation are effective for the physical and psychological well-being of volunteers. Combining a tourist journey or camp experience with the guidance of a psychologist (or spiritual leader, or someone with a high level of empathy and relevant life experience) contributes to overcoming not only burnout but also existential frustration. Radical changes in this direction in Ukraine are possible with the establishment of a system of consistent interaction among volunteers, organizations, local authorities. This system should be aimed at preparation, support, assistance, supervision at various levels of activity, knowledge exchange, the possibility of changing realm of action, as well as the rehabilitation of volunteers. Therefore, it is important to encourage the authorities at all levels to recognize the importance not only of the volunteer movement but also of systematic support for volunteers, especially when they are going through personal crises. Furthermore, it is necessary to systematically investigate the needs for the rehabilitation of volunteers (especially those who have discontinued their volunteer activities). Developing and implementing rehabilitation programs for volunteers residing in regions affected by war is crucial.