Сутність сталого розвитку і його турбулентність в світі та Україні

Abstract

В умовах турбулентності і непередбачуваності, швидких темпів зростання населення, надлишкового споживання ресурсів, забруднення навколишнього середовища, глобального потепління Землі, людство опинилося на порозі екологічної та соціально-гуманітарної катастрофи. З огляду на відзначені загрози, у 1987 році в доповіді ООН було озвучено базове формулювання сталого розвитку – як розвитку, при якому задоволення потреб нинішніх поколінь здійснюється без шкоди для можливостей майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Ця стаття присвячена дослідженню сутності «сталого розвитку», його особливостям, загрозам, які спричинили потребу запровадження такої концепції, а також шляхам її реалізації. Обґрунтовано важливість забезпечення можливості досягнення сімнадцятьох цілей сталого розвитку. Окремо у статті розглянуто особливості політики України у забезпеченні сталого розвитку, визначено місце нашої держави у світі щодо цього напрямку. Проаналізовано рівень досягнення сімнадцяти цілей. Акцентовано, що Україна є активним учасником руху до сталого розвитку. У статті відзначено, що для досягнення сталого розвитку потрібно, щоб уряди країн світу усвідомили необхідність порятунку планети і збереження її для майбутніх поколінь шляхом відходу від виснаження заради отримання прибутку. Світові політичні та неполітичні організації, державні інституції, бізнес-гіганти повинні усвідомити, що, лише дотримуючись принципу збереження, а не загарбання; розвитку, а не зростання, можна досягти сталого розвитку. Встановлено, що основним шляхом до порятунку і побудови суспільства сталого розвитку є усвідомлення відповідальності перед майбутнім, а не жага заробітку сьогодні. Основний висновок полягає у тому, що досягнення відзначених цілей можливе лише за умови усвідомлення бізнесу, державних інституцій того, що основою майбутнього функціонування, чи навіть існування світу – є не надприбутки, а розвиток, який полягає у створенні середовища заміщення шкідливих технологічних процесів новими високотехнологічними та екологічними технологіями, коли глобальна загарбницька політика трансформується у політику піклування.

In conditions of turbulence and unpredictability, rapid population growth, excessive consumption of resources, environmental pollution, global warming, humanity is on the brink of environmental and socio-humanitarian catastrophe. In view of these threats, the 1987 UN report set out the basic wording of sustainable development – as development in which the needs of present generations are met without compromising the ability of future generations to meet their own needs. This article is devoted to the study of the essence of "sustainable development", its features, threats that necessitated the introduction of such a concept, as well as ways to implement it. The importance of ensuring the possibility of achieving the seventeen goals of sustainable development is also substantiated. Separately in the article the peculiarities of Ukraine's policy in ensuring sustainable development are considered, the place of our state in the world in this direction is determined. The level of achievement of seventeen goals is analyzed. It was emphasized that Ukraine is an active participant in the movement for sustainable development.The article states that in order to achieve sustainable development, it is necessary for the governments of the world to realize the need to save the planet and preserve it for future generations, by avoiding depletion, in order to make a profit. World political and non-political organizations, state institutions, business giants must realize that only by adhering to the principle of preservation, not seizure; development, not growth, can achieve sustainable development. It is established that the main way to save and build a society of sustainable development is the awareness of responsibility for the future, not the thirst for earnings today. The main conclusion is that the achievement of these goals is possible only if the business, government institutions realize that the basis of future operation, or even the existence of the world – is not profits, but development, which is to create an environment for harmful technological processes with new high-tech and environmental technologies as global aggression policies are transformed into care policies.