Спосіб оцінки ступеня дефектності ізоляції емальпроводів

Abstract

Спосіб оцінки ступеня дефектності ізоляції емальпроводів, що полягає у випробуванні напругою фіксованої величини їх ділянок довжиною 1 м або 5 м, занурених у струмопровідну рідину для виявлення дефектів типу "точкові пошкодження", який відрізняється тим, що до ділянок емальпроводу довжиною м прикладають плавно зростаючу змінну напругу промислової частоти, а фіксацію напруги пробою здійснюють в залежності від швидкості зміни струму витоку ізоляції з використанням диференціювального пристрою або при величинах мА у випадку плавних іонізаційних процесів у місцях розташування дефектів, або по максимальній величині в момент різкого зростання струму пробою ізоляції, причому в результаті проведення цих багаторазових замірів отримують ряд дискретних величин мінімальних напруг пробою ізоляції, який після статистичної обробки за допомогою одержаних числових характеристик законів розподілу ймовірностей співставляють з математично описаними законами розподілу випадкових величин і попередньо встановленими п’ятьма рівнями порогової та номінальної електричної міцності ізоляції: >200 та >250; >20 та >200; >20 та >150; >20 та >100; <20 та <100 кВ/мм, виходячи з яких здійснюють градацію ізоляції емальпроводу відповідно до її ступеня дефектності на бездефектну (теоретично), з низьким, середнім, високим та підвищеним ступенями дефектності.