Трансакційний підхід до аналізу ефективності в інституціональній теорії

Abstract

Проаналізовано природу інституціоналізації економіки України та її інтеграції в глобальний економічний простір. Неоінституціоналізм розширює базу аналізу власності шляхом включення до нього, поряд із приватною власністю, колективної і державної та зіставлення їх порівняльної ефективності. «Теорія трансакційних витрат» – складна частина «НІТ» - неоінституціоналізму і являє собою теорію організації підприємств. Метою вдосконалення інститутів є не тільки зниження трансакційних витрат, але й зміна розподілу економічної влади в суспільстві або, кажучи словами Е. Тоффлера, створення суспільно нормального порядку влади. Інститути виникають не тільки для усунення невизначеності, інститути створюються як засіб для реалізації влади або як засіб для обмеження влади. Досягненню розподілу ресурсів, ефективного за Парето, перешкоджають трансакційні витрати. Останні додаються до трансформаційних витрат, тим самим збільшуючи загальну величину витрат виробництва. Збільшення витрат виробництва є перешкодою для здійснення певних угод з обміну правами власності. Це означає, що не всі угоди, які є Парето-поліпшеннями, відбуваються. Якщо трансакційні витрати дорівнюють нулю, то більше ніяких перешкод для оптимального розподілу ресурсів не існує. Величина трансакційних витрат залежить від інститутів. Умовою підвищення ефективності розподілу ресурсів є вдосконалення інституційного устрою суспільства. Інститути впливають на ефективність суспільного виробництва тим, що скорочують Загальні проблеми економіки та суб’єктів господарювання величину трансакційних витрат. Таким чином, безпосередня мета зміни інститутів – зниження трансакційних витрат.

This article analyses the nature of institutionalization of the economy of Ukraine and Ukraine's integration into the globalized economic environment. The neoinstitutionalizm is widening the base of property analysis by comprising collective and state along with the private property and comparing their effectiveness. «The theory of transaction cost» is considered as a part of the «NIT» - neoinstitutionalism is a theory of the organization of enterprises. The aim of institute perfection is not only the transaction cost reduction but also changes of economic power distribution in the society or, according to Е. Тоffler, creation of socially normal power orders. Institutes are developed not only to remove uncertainty; institutes are created as means for realization of power or as means for power limitation. The transaction costs deter achieving effective resources allocation according to Pareto. They are added to the transformation costs, thereby increasing the overall value of the production costs. The increase in the production costs is an obstacle to the implementation of certain transactions in exchange of property rights. This means that not all the transactions that are Paretoimprovements are occurred. If the transaction costs equal to zero, no more obstacles to the optimal allocation of resources exist. The size of the transaction costs depends on the institutions. The condition for the increasing the resource allocation efficiency is to improve the institutional structure of society. Institutions affect the efficiency of social production reducing the size of the transaction costs. Thus, the immediate goal of institutional change is reducing transaction costs. Neoinstitutional theory must go beyond purely «transaction costs economics» and include a power based approach to analyze the impact of institutions and, more broadly, social organization of economy on economic behavior.