Методологічні основи прогнозування регіонального розвитку

Abstract

Запропоновано теоретичне узагальнення та методологічне обґрунтування вирішення актуальної наукової задачі зі встановлення проблем прогнозування сучасного регіонального розвитку. Результати теоретичного аналізу засвідчили, що прогнозування економічного і соціального розвитку дає можливість передбачити основні напрямки і параметри розвитку районів, територіальних громад та окремих адміністративно-територіальних одиниць на тривалий період. Установлено, що результати прогнозування є вихідною базою для обґрунтування конкретних місцевих цільових програм, розроблення містобудівної документації та інвестиційних проектів, прийняття інших управлінських рішень стосовно розвитку регіонів. Визначено, що прогнозування як інструмент економічного регулювання регіонального розвитку є деякою функцією, покликаною забезпечувати обґрунтований вибір основної гіпотези (через перегляд можливих варіантів) можливого становища регіону, що описується за допомогою певного набору показників.

The theoretical generalization and methodological grounding of the solution of an urgent scientific task concerning the problems identification of forecasting the modern regional development are proposed in the article. The results of theoretical analysis testified that forecasting of economic and social development makes it possible to predict the main directions and parameters of development of districts, territorial communities, separate administrative and territorial units for extended period. It was determined that as a rule the forecasts are divided into: short-term (current), medium-term and long-term ones. It was established that the results of forecasting are the starting basis for grounding of certain local purpose-oriented programmes, working out of urban planning documentation and investment projects, making other management decisions concerning regional development. The theoretical and methodological bases of forecast forming of regional development were analysed, two types of forecasting were well-grounded: general economic forecasting and forecasting of individual industries and fields of regional economy. On the basis of theoretical analysis of real-life experience of regional development regulation it was established that conventional technologies of regional development forecasting have the following disadvantages: the forecasting is performed by scattered groups of indicators (population and labour force, industry, agriculture, investment, revenue and expenditures of the budget, financial resources and expenses, gross regional product, etc.); statistical (trend) methods of forecasting are mainly used; the used information is incomplete and incoherent. It was established that the forecasting as an instrument of economic regulation of regional development is a kind of a function designed to provide a reasonable choice of the main hypothesis (through reconsideration of possible variants) of potential state of the region that is described with the help of particular set of indicators.