Cтресостійкість як умова ефективної діяльності медичних працівників під час війни

Abstract

Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2022. У цій кваліфікаційній роботі здійснений аналіз різних підходів до вивчення поняття стресостійкості, виокремлено складові структури стресостійкості медичних працівників, та експериментально доказано, що є взаємозв’язок між стресостійкістю і власне рівнем толерантності до невизначеності саме у медичних працівників. Власне стресостійкість особистості, яку трактуємо як: збереження в певній мірі здатності до соціальної адаптації; також збереження важливих міжособистісних взаємозв’язків; допомога в успішній самореалізації, досягнення основних життєвих цілей; збереженні працездатності; та збереження здоров’я. Ми аналізували психологічні ресурси які позволяють зберігати стійкість індивідуальності у стресових ситуаціях, зокрема такі: соціальна підтримка, власне індивідуально-психологічні властивості, особистісний рівень готовності саме до професійної діяльності, власне загальний рівень теоретичної так і практичної підготовки, рівень самооцінки, психологічна компетентність, енергійне відношення до життя, гідність, емоційно-вольові якості та толерантності до невизначеності. Екстремальні умови праці, досліджуємо фактори, що спричиняють шкідливі та особливо небезпечні впливи на особистість, які включають стійку та несподівану втрату здоров’я, також отримання травм, всякого роду розладів, та за незручних обставин призводять до складних патологічних змін в організмі. Яким чином діють екстремальні ситуації на особистість і відповідно як реагувати на ці ситуації, конкретніше, реакція ступору, розгальмованість автоматичних рухів, уповільнення розумової діяльності чи навпаки її активація. Посттравматичний стресовий розлад – полягає у затяжній реакції на стресогенні ситуації не тільки загрозливі, а й катастрофічні, які можуть викликати дистрес у кожної особистості. У більшості медичних працівників виявляється середній рівень стресостійкості особистості. Рівень стресостійкості, щодо показника стажу роботи, є більшим у медичних працівників котрі працюють за стажем до п’яти років, однак вагомих відмінностей не має. Рівень стресостійкості, у досліджуваних за показником віку, найвищий у медичних працівників віком до 30 років, однак знову ж значних відмінностей тут також не має. Таким чином, ані вік, чи сам стаж роботи мають впливу на рівень стресостійкості. Тому, в загальному за вибіркою у всіх досліджуваних знаходиться на високому рівні покажчик готовності до ризику, однак значимий рівень виразніше проявляється у медичних працівників які за віком до 30 років. Також простежується особливий обернений зв’язок між здатністю до ризику та віком, таким чином спостерігається вища схильність до ризику у молодших за віком медичних працівників. Покажчик рівня толерантності до невизначеності доволі вищий у медичних працівників, що працюють за стажем роботи менше за п’ять років і відповідно до 30 років за віком. Самооцінка на значимому рівні, показує відмінності між молодшими та дорослішими співробітниками. Так у молодих медичних працівників до 30 років спостерігається тенденція до завищеної самооцінки. Також нами було помічено вагомий кореляційний зв’язок між власне віком та самооцінкою медичних працівників – чим доросліший медик тим адекватніша його самооцінка і наоборот – чим молодший вік медичного працівника, тим більше завищена самооцінка.

In this qualification work, an analysis of different approaches to the study of stress, highlighted the components of the structure of stress in health care workers, and experimentally proved that there is a relationship between stress resistance and the level of tolerance to uncertainty in health care workers. Actually stress resistance of the person which we interpret as: preservation to a certain extent of ability to social adaptation; also maintaining important interpersonal relationships; assistance in successful self-realization, achievement of basic life goals; preservation of working capacity; and maintaining good health. We analyzed psychological resources that allow to maintain the stability of the individual in stressful situations, including the following: social support, individual psychological characteristics, personal level of readiness for professional activities, the actual general level of theoretical and practical training, self-esteem, psychological competence, energetic attitude to life, dignity, emotional and volitional qualities and tolerance for uncertainty. Extreme working conditions, we study the factors that cause harmful and especially dangerous effects on the individual, which include persistent and unexpected loss of health, as well as injuries, all kinds of disorders, and in uncomfortable circumstances lead to complex pathological changes in the body. How do extreme situations affect a person and, accordingly, how to react to these situations, more specifically, the reaction of stupor, inhibition of automatic movements, slowing of mental activity or, conversely, its activation. Post-traumatic stress disorder - is a prolonged response to stressful situations, not only threatening but also catastrophic, which can cause distress in each individual. Most health professionals have an average level of stress resistance. The level of stress resistance in terms of length of service is higher among health workers who work for up to five years, but there are no significant differences. The level of stress resistance in those studied by age is highest among health workers under the age of 30, but again, there are no significant differences. Thus, neither age nor work experience itself affects the level of stress resistance. Therefore, in general, the sample of all subjects is at a high level of risk readiness, but a significant level is more pronounced in health professionals under the age of 30 years. There is also a special inverse relationship between risk-taking and age, thus increasing the risk-taking of younger health workers. The level of tolerance to uncertainty is much higher among health workers with less than five years of service and up to 30 years of age, respectively. Self-esteem at a significant level shows the differences between younger and older employees. Thus, young health workers under the age of 30 have a tendency to overestimate themselves. We also noticed a significant correlation between the actual age and self-esteem of health workers - the older the doctor, the more adequate his self-esteem, and vice versa - the younger the age of the health worker, the higher the self-esteem.