http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/42677 Sat, 04 Apr 2026 09:58:45 GMT 2026-04-04T09:58:45Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51980 Назва: Удосконалення управління бізнес-процесами підприємств у контексті реалізації стратегій цифрової трансформації Автори: Плотніков, Олександр Миколайович; Plotnikov, O.M. Короткий огляд (реферат): Плотніков О.М. Удосконалення управління бізнес-процесами підприємств у контексті реалізації стратегій цифрової трансформації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2026. У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-практичне У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо удосконалення управління бізнес-процесами підприємств у контексті реалізації стратегій цифрової трансформації. Актуальність теми обумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, посиленням глобальної конкуренції, необхідністю підвищення ефективності використання ресурсів підприємств та формуванням нових моделей управління в умовах цифрової економіки. Сучасні підприємства функціонують у середовищі високої динаміки змін, що зумовлюється розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, концепції Індустрії 4.0, автоматизації виробничих і управлінських процесів, а також поширенням цифрових платформ, систем аналітики даних та інтелектуальних систем підтримки прийняття управлінських рішень. За таких умов ефективне управління бізнес-процесами набуває ключового значення для забезпечення конкурентоспроможності, гнучкості та стійкості підприємств. У роботі досліджено теоретико-методологічні засади управління бізнес- процесами підприємств, розкрито сутність і значення цифрової трансформації для розвитку сучасного бізнесу, проведено комплексний аналіз сучасної практики цифровізації українських підприємств та запропоновано практичні напрями підвищення ефективності управління бізнес-процесами на основі використання сучасних цифрових технологій. У першому розділі «Теоретико-прикладні основи управління бізнес- процесами підприємств у контексті реалізації стратегій цифрової трансформації» досліджено теоретичні засади управління бізнес-процесами підприємств та розкрито їх значення в умовах цифровізації економіки. Значну увагу приділено формуванню концептуальних підходів до визначення сутності бізнес-процесів та їх ролі у забезпеченні ефективного функціонування підприємства. У роботі здійснено систематизацію наукових підходів до трактування поняття «бізнес-процес», зокрема процесного, функціонального, ресурсно- орієнтованого та управлінського. Проаналізовано наукові підходи провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо визначення сутності бізнес-процесів та обґрунтовано доцільність інтеграції різних підходів для формування комплексної системи управління бізнес-процесами підприємства. На основі узагальнення наукових підходів запропоновано авторське трактування категорії «бізнес-процеси підприємства», які визначено як сукупність взаємопов’язаних і послідовних дій, що здійснюються із використанням матеріальних, фінансових, інформаційних і трудових ресурсів з метою створення цінності для споживачів та досягнення стратегічних цілей підприємства. У розділі розкрито основні характеристики бізнес-процесів, серед яких: цілеспрямованість, структурованість, орієнтація на споживача, використання ресурсів, безперервність, можливість вимірювання ефективності, адаптивність до змін зовнішнього середовища та здатність формувати синергетичний ефект у діяльності підприємства. Обґрунтовано структуру бізнес-процесів підприємства, яка включає вхідні ресурси, процедури та операції, вихідні результати, клієнтів, ресурси, системи контролю, механізми зворотного зв’язку та сучасні цифрові інструменти управління. Такий підхід дозволяє комплексно аналізувати бізнес-процеси та формувати ефективну систему їх удосконалення. Особливу увагу приділено дослідженню ролі цифрових технологій у трансформації управління бізнес-процесами. Проаналізовано можливості використання сучасних цифрових інструментів, зокрема систем BPM, ERP, CRM, SCM, BI, технологій Big Data, штучного інтелекту, інтернету речей, роботизованої автоматизації процесів (RPA) та хмарних сервісів. У розділі обґрунтовано значення цифрової трансформації як стратегічного напряму розвитку підприємств, що забезпечує оптимізацію бізнес-процесів, підвищення швидкості прийняття управлінських рішень, зниження витрат, покращення якості продукції та послуг, а також підвищення конкурентоспроможності підприємств у довгостроковій перспективі. Також у розділі розглянуто методологічні підходи до управління бізнес- процесами в умовах цифрової трансформації, серед яких процесний менеджмент, реінжиніринг бізнес-процесів, концепції управління якістю, а також сучасні цифрові управлінські платформи. У другому розділі «Сучасна практика управління бізнес-процесами українських підприємств у контексті стратегій цифрової трансформації» досліджено сучасний стан цифровізації бізнес-процесів українських підприємств та визначено основні тенденції розвитку цифрової економіки в Україні. Проведено комплексний аналіз передумов цифрової трансформації на макро-, мезо- та мікрорівнях. На макрорівні досліджено вплив державної політики, цифрової інфраструктури, розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та міжнародних інтеграційних процесів на цифровізацію бізнесу. На мезорівні проаналізовано галузеві особливості цифровізації підприємств, зокрема у сфері переробної промисловості. На мікрорівні досліджено рівень використання цифрових інструментів на конкретних підприємствах. У роботі визначено ключові фактори, що впливають на цифровізацію підприємств, серед яких технологічний розвиток, інвестиційна активність, рівень цифрових компетентностей персоналу, розвиток інноваційної інфраструктури, а також рівень конкуренції на ринку. Виявлено основні бар’єри цифрової трансформації українських підприємств, до яких віднесено недостатній рівень цифрової грамотності персоналу, обмеженість фінансових ресурсів для впровадження інновацій, недосконалість нормативно-правового забезпечення цифрової економіки, а також організаційний опір змінам. Проведено емпіричне дослідження рівня використання цифрових технологій у системі управління бізнес-процесами підприємств. Проаналізовано практику впровадження систем управління ресурсами підприємства, автоматизації виробничих процесів, цифрових платформ управління ланцюгами постачань, систем бізнес-аналітики та цифрового маркетингу. У межах дослідження здійснено оцінювання ефективності реалізації бізнес-процесів підприємств із використанням системи кількісних і якісних показників. До кількісних показників віднесено продуктивність, собівартість, тривалість виконання операцій, рівень використання ресурсів, тоді як якісні показники охоплюють рівень задоволеності клієнтів, гнучкість процесів та ступінь інтеграції цифрових технологій. З метою комплексного дослідження впливу зовнішнього середовища на цифровізацію підприємств проведено PESTLE-аналіз, який дозволив визначити політичні, економічні, соціальні, технологічні, правові та екологічні фактори впливу на процес цифрової трансформації бізнесу. Результати проведеного аналізу дозволили визначити основні тенденції розвитку цифровізації бізнес-процесів підприємств та сформувати основу для розробки практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. У третьому розділі «Підвищення ефективності управління бізнес- процесами українських підприємств у контексті реалізації стратегії цифрової трансформації» розроблено комплекс практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління бізнес-процесами підприємств на основі використання цифрових технологій. Запропоновано організаційно-економічний механізм цифровізації бізнес- процесів підприємств, який базується на інтеграції стратегічного управління, цифрових технологій та механізмів мотивації персоналу. Запропонований механізм передбачає поетапне впровадження цифрових рішень, моніторинг результатів цифрових змін та оцінювання їх ефективності. Механізм включає комплекс взаємопов’язаних етапів, серед яких: діагностика поточного стану бізнес-процесів, оцінювання рівня цифрової зрілості підприємства, формування стратегії цифрової трансформації, розробка портфеля цифрових проєктів, впровадження цифрових інструментів, моніторинг результатів та коригування управлінських рішень. У роботі запропоновано метод оцінювання ефективності реалізації бізнес- процесів підприємств у контексті цифрової трансформації, який базується на інтегральному показнику ефективності та дозволяє визначати рівень результативності впровадження цифрових технологій. Розроблено систему карт цифровізації бізнес-процесів, що забезпечує структуроване планування цифрових змін і дозволяє визначити поточний та цільовий стан кожного бізнес-процесу, необхідні ресурси, інструменти цифровізації та очікувані результати. Запропоновано портфель проєктів цифровізації бізнес-процесів підприємств, який охоплює впровадження ERP-систем, CRM-платформ, систем аналітики великих даних, технологій інтернету речей, автоматизацію виробництва та цифровий моніторинг якості продукції. Окрему увагу приділено формуванню мотиваційного механізму впровадження цифрових інструментів у бізнес-процеси підприємства. Запропоновано інтегровану систему стимулювання персоналу, яка поєднує матеріальні, нематеріальні та соціально-психологічні стимули, спрямовані на розвиток цифрових компетентностей працівників та підвищення їх залученості до процесів цифрової трансформації. У межах дослідження також розроблено оптимізаційну модель оцінювання ефективності мотиваційного механізму цифровізації, яка дозволяє формалізувати взаємозв’язок між інтенсивністю використання стимулів та результатами цифрової трансформації бізнес-процесів підприємства. Реалізація запропонованих рекомендацій забезпечує підвищення ефективності управління бізнес-процесами підприємств, оптимізацію використання ресурсів, підвищення якості управлінських рішень та формування стійких конкурентних переваг підприємств у цифровій економіці. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано необхідність реалізації цифрової трансформації управління бізнес-процесами як ключової передумови підвищення ефективності діяльності підприємств. Запропонований методичний підхід до цифрової трансформації бізнес-процесів дозволяє інтегрувати стратегічні цілі підприємства з цифровими інструментами управління та забезпечити підвищення інноваційної активності, адаптивності та конкурентоспроможності підприємств.; Plotnikov O.M. Improving the management of business processes of enterprises in the context of implementing digital transformation strategies. – Qualification scientific work in the form of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 073 «Management». Ternopil National Technical University named after I. Pulyuy, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2026. The dissertation study solves a topical scientific and practical problem regarding the improvement of the management of business processes of enterprises in the context of implementing digital transformation strategies. The relevance of the topic is due to the rapid development of digital technologies, increased global competition, the need to increase the efficiency of the use of enterprise resources and the formation of new management models in the digital economy. Modern enterprises operate in an environment of high dynamics of change, which is caused by the development of information and communication technologies, the concept of Industry 4.0, automation of production and management processes, as well as the spread of digital platforms, data analytics systems and intelligent systems for supporting management decisions. Under such conditions, effective business process management becomes key to ensuring the competitiveness, flexibility and sustainability of enterprises. The paper explores the theoretical and methodological principles of business process management of enterprises, reveals the essence and significance of digital transformation for the development of modern business, conducts a comprehensive analysis of the current practice of digitalization of Ukrainian enterprises, and proposes practical directions for increasing the efficiency of business process management based on the use of modern digital technologies. The first section, “Theoretical and applied foundations of business process management of enterprises in the context of implementing digital transformation strategies, explores the theoretical principles of business process management of enterprises and reveals their significance in the context of digitalization of the economy. Considerable attention is paid to the formation of conceptual approaches to determining the essence of business processes and their role in ensuring the effective functioning of the enterprise. The work systematizes scientific approaches to the interpretation of the concept of «business process», in particular process, functional, resource-oriented and managerial. The scientific approaches of leading domestic and foreign researchers to determining the essence of business processes are analyzed and the feasibility of integrating various approaches to form a comprehensive system for managing business processes of the enterprise is substantiated. Based on the generalization of scientific approaches, the author's interpretation of the category «enterprise business processes» is proposed, which are defined as a set of interconnected and sequential actions carried out using material, financial, information and labor resources in order to create value for consumers and achieve the strategic goals of the enterprise. The section reveals the main characteristics of business processes, including: purposefulness, structure, consumer orientation, resource use, continuity, the ability to measure efficiency, adaptability to changes in the external environment and the ability to form a synergistic effect in the activities of the enterprise. The structure of the enterprise's business processes is substantiated, which includes input resources, procedures and operations, output results, customers, resources, control systems, feedback mechanisms and modern digital management tools. This approach allows for a comprehensive analysis of business processes and the formation of an effective system for their improvement. Particular attention is paid to the study of the role of digital technologies in the transformation of business process management. The possibilities of using modern digital tools are analyzed, in particular BPM, ERP, CRM, SCM, BI systems, Big Data technologies, artificial intelligence, the Internet of Things, robotic process automation (RPA) and cloud services. The section substantiates the importance of digital transformation as a strategic direction for enterprise development, which ensures the optimization of business processes, increases the speed of management decision-making, reduces costs, improves the quality of products and services, and increases the competitiveness of enterprises in the long term. The section also examines methodological approaches to business process management in the context of digital transformation, including process management, business process reengineering, quality management concepts, and modern digital management platforms. The second section, “Modern practice of business process management of Ukrainian enterprises in the context of digital transformation strategies,” examines the current state of digitalization of business processes of Ukrainian enterprises and identifies the main trends in the development of the digital economy in Ukraine. A comprehensive analysis of the prerequisites for digital transformation at the macro, meso, and micro levels was conducted. At the macro level, the impact of state policy, digital infrastructure, the development of information and communication technologies, and international integration processes on business digitalization was examined. At the meso level, the industry-specific features of enterprise digitalization were analyzed, in particular in the processing industry. At the micro level, the level of use of digital tools at specific enterprises was examined. The paper identifies key factors that influence the digitalization of enterprises, including technological development, investment activity, the level of digital competencies of personnel, the development of innovation infrastructure, and the level of competition in the market. The main barriers to the digital transformation of Ukrainian enterprises were identified, which include the insufficient level of digital literacy of personnel, limited financial resources for the implementation of innovations, imperfect regulatory and legal support for the digital economy, as well as organizational resistance to change. An empirical study of the level of use of digital technologies in the business process management system of enterprises was conducted. The practice of implementing enterprise resource management systems, automation of production processes, digital platforms for supply chain management, business analytics systems and digital marketing was analyzed. The study assessed the effectiveness of the implementation of business processes of enterprises using a system of quantitative and qualitative indicators. Quantitative indicators include productivity, cost, duration of operations, level of resource utilization, while qualitative indicators include the level of customer satisfaction, process flexibility and the degree of integration of digital technologies. In order to comprehensively study the impact of the external environment on the digitalization of enterprises, a PESTLE analysis was conducted, which allowed us to identify political, economic, social, technological, legal and environmental factors influencing the process of digital transformation of business. The results of the analysis allowed us to identify the main trends in the development of digitalization of business processes of enterprises and form the basis for developing practical recommendations for their improvement. In the third section, “Improving the efficiency of business process management of Ukrainian enterprises in the context of implementing a digital transformation strategy,” a set of practical recommendations was developed to improve the efficiency of business process management of enterprises based on the use of digital technologies. An organizational and economic mechanism for the digitalization of business processes of enterprises was proposed, which is based on the integration of strategic management, digital technologies and personnel motivation mechanisms. The proposed mechanism provides for the phased implementation of digital solutions, monitoring the results of digital changes and assessing their effectiveness. The mechanism includes a set of interrelated stages, including: diagnostics of the current state of business processes, assessment of the level of digital maturity of the enterprise, formation of a digital transformation strategy, development of a portfolio of digital projects, implementation of digital tools, monitoring of results and adjustment of management decisions. The paper proposes a method for assessing the effectiveness of the implementation of business processes of enterprises in the context of digital transformation, which is based on an integral performance indicator and allows determining the level of effectiveness of the implementation of digital technologies. A system of business process digitalization maps has been developed, which provides structured planning of digital changes and allows determining the current and target state of each business process, necessary resources, digitalization tools and expected results. A portfolio of projects for digitalization of business processes of enterprises is proposed, which covers the implementation of ERP systems, CRM platforms, big data analytics systems, Internet of Things technologies, production automation and digital monitoring of product quality. Special attention is paid to the formation of a motivational mechanism for the implementation of digital tools in the enterprise's business processes. An integrated system of personnel incentives is proposed, which combines material, non-material and socio-psychological incentives aimed at the development of digital competencies of employees and increasing their involvement in the processes of digital transformation. As part of the study, an optimization model for assessing the effectiveness of the motivational mechanism of digitalization has also been developed, which allows formalizing the relationship between the intensity of the use of incentives and the results of the digital transformation of the enterprise's business processes. The implementation of the proposed recommendations ensures increased efficiency in business process management of enterprises, optimization of resource use, improvement of the quality of management decisions and formation of sustainable competitive advantages of enterprises in the digital economy. The dissertation research substantiates the need to implement digital transformation of business process management as a key prerequisite for increasing the efficiency of enterprises. The proposed methodological approach to digital transformation of business processes allows integrating strategic goals of the enterprise with digital management tools and ensuring increased innovative activity, adaptability and competitiveness of enterprises. Опис: Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51980 2026-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51979 Назва: Формування оптимальних підходів до управління бізнес-процесами в контексті інклюзивного та смарт розвитку територіальних громад України Автори: Курах, Олександр Павлович; Kurakh, O. P. Короткий огляд (реферат): Курах О.П. Формування оптимальних підходів до управління бізнес-процесами в контексті інклюзивного та смарт розвитку територіальних громад України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2026. Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних положень та виробленню науково-практичних рекомендацій щодо формування оптимальних підходів до управління бізнес-процесами в контексті інклюзивного та смарт розвитку територіальних громад України. У першому розділі дисертації «Теоретико-методичні засади та інструменти управління бізнес-процесами в контексті інклюзивного та смарт розвитку територіальних громад» сформовано теоретико-методичне підґрунтя для розроблення оптимальних підходів до управління бізнес-процесами територіальних громад України в контексті їх інклюзивного та смарт розвитку. Обґрунтовано, що в умовах децентралізації, повоєнного відновлення та зростання запиту на якісні публічні послуги саме процесно-орієнтована логіка управління дозволяє перейти від фрагментарних рішень до керованої системи «цілі – процеси – ресурси – результати – зворотний зв’язок». Показано, що бізнес-процеси територіальної громади доцільно розглядати ширше за адміністративні процедури: вони охоплюють управлінські, сервісні, фінансові, інформаційні та комунікаційні дії органів місцевого самоврядування й підпорядкованих структур, а також взаємодію з громадянами, бізнесом і громадськими організаціями. Такий підхід дає змогу виявити недоліки, зменшити транзакційні витрати, підвищити прозорість і підзвітність та забезпечити вимірюваність результатів і якості публічних послуг. Систематизовано наукові підходи до процесного управління та визначено особливості його застосування у публічному секторі на рівні територіальних громад. Аргументовано, що оптимізація бізнес-процесів у територіальних громадах має спиратися на поєднання організаційних регламентів, сучасних управлінських інструментів та цифрової підтримки включно з використанням даних для планування, моніторингу й оцінювання. Водночас доведено, що цифровізація не є самоціллю: вона повинна підсилювати доступність, зрозумілість і безбар’єрність сервісів, зменшувати нерівність у доступі до послуг і участі, забезпечувати різним групам населення рівні можливості взаємодії з владою. Розкрито зміст інклюзивного розвитку як орієнтації на участь, справедливість, недискримінацію, врахування потреб вразливих груп та формування соціальної згуртованості, а смарт розвитку – як інноваційної траєкторії, що базується на цифрових технологіях, відкритих даних, мережевій взаємодії та інституційній спроможності до навчання й адаптації. Доведено взаємодоповнювальний характер інклюзивного та смарт вимірів у розвитку територіальних громад: інклюзивність виступає соціальною основою легітимності смарт-трансформацій, тоді як смарт інструменти підвищують ефективність інклюзивної політики через точніше виявлення потреб, адресність рішень, прозорі процедури та контроль результатів. Додатково визначено принципи, на яких має ґрунтуватися така інтеграція: орієнтація на цінність для мешканця як кінцевого користувача послуг; прозорість і простежуваність процедур; стандартизація та регламентація ключових процесів із закріпленням відповідальності; управління ризиками та запобігання конфлікту інтересів; партнерська взаємодія зі стейкхолдерами; безперервне вдосконалення на основі показників результативності, якості, доступності та задоволеності. Показано, що включення інклюзивних критеріїв у проєктування процесів змінює акценти оптимізації: поряд із швидкістю та вартістю критичними стають зрозумілість інформації, альтернативні канали отримання послуги, адаптивність до різних потреб, а також механізми зворотного зв’язку і участі. У другому розділі дисертації «Аналіз сучасного стану управління бізнес-процесами в територіальних громадах» здійснено комплексну діагностику сучасного стану управління бізнес-процесами територіальних громад західного регіону України з акцентом на вимірюванні рівня їх інклюзивного і смарт розвитку та виявленні чинників, які визначають відмінності між громадами. Дослідження побудовано на поєднанні розрахункового блоку, стратегічної діагностики та анкетування, що забезпечило зіставлення статистичних характеристик із оцінками стейкхолдерів і практиків на місцях. Розроблено та застосовано систему аналітичних показників для оцінювання рівня інклюзивного і смарт розвитку громад. Показники згруповано за взаємопов’язаними сферами, які відображають демографічний потенціал, бюджетну спроможність, економічну активність, соціальну сферу та розвиток сервісів і інфраструктури, включно з цифровою складовою. Для забезпечення порівнюваності різнорідних індикаторів у роботі виконано їх нормалізацію, після чого реалізовано інтегральне оцінювання шляхом побудови підіндексів за кожною сферою та формування зведеного інтегрального індексу інклюзивного та смарт розвитку громади. Обґрунтування вагових коефіцієнтів здійснено на основі методу попарних порівнянь, що дало змогу отримати локальні пріоритети складових розвитку та забезпечити узгоджене ранжування їх відносної значущості. Застосування попарних порівнянь посилило методичну коректність агрегування, оскільки дозволило формалізувати експертні судження, мінімізувати суб’єктивність вибору ваг і забезпечити більшу стійкість інтегральних оцінок до впливу одиничних індикаторів. При агрегуванні інтегральних показників використано вагове узгодження, яке відображає різну значущість складових розвитку та запобігає ситуації, коли високі значення окремих індикаторів, які не відображають системні провали в інших сферах. Розрахунки інтегральних індексів засвідчили наявність відчутних міжтериторіальних відмінностей у соціально-економічній динаміці, цифровій трансформації та інституційній зрілості, що прямо позначається на якості управлінських процедур і на здатності територіальних громад підтримувати місцеві бізнес-процеси. Розрахунковий аналіз доповнено опитуванням стейкхолдерів у змішаному форматі, яке охопило представників органів місцевого самоврядування, підприємницького середовища, громадського сектору та активних мешканців. Анкетування проводилося за стандартизованою шкалою оцінювання, а також супроводжувалося обговореннями для уточнення причин оцінок і фіксації локальних бар’єрів. Для підвищення надійності висновків застосовано підхід узгоджених експертних оцінок: індивідуальні відповіді співставлялися, нормалізувалися та агрегувалися у зведені профілі проблем і пріоритетів. Узагальнення результатів опитування підтвердило, що у громадах з нижчою ресурсною базою та слабшою цифровою підтримкою частіше домінують оцінки фрагментарності управлінських дій, нестачі передбачуваних правил взаємодії з бізнесом, недостатності сервісної орієнтації та наявності бар’єрів доступу, що обмежує інклюзивність і гальмує смарт-трансформацію. Обґрунтовано, що багатофакторність і взаємозалежність показників розвитку громад ускладнюють інтерпретацію простих порівнянь, тому для поглиблення доказовості застосовано кореляційно-регресійний аналіз. Побудована модель дала змогу оцінити напрям і силу взаємозв’язків між рівнем інклюзивного та смарт розвитку як результативною змінною та набором факторних характеристик, що описують ресурсну, соціальну, інституційну й цифрову основу територіальної громади. Практичне значення цього підходу полягає в тому, що він дозволяє відокремити системний вплив ключових чинників від випадкових коливань, ранжувати фактори за їх внеском і тим самим конкретизувати управлінські пріоритети оптимізації бізнес-процесів. У третьому розділі дисертації «Концептуальні підходи до оптимізації управління бізнес-процесами в територіальних громадах у контексті їх інклюзивного та смарт розвитку» сформовано прикладні підходи до оптимізації управління бізнес-процесами територіальних громад у контексті їх інклюзивного та смарт розвитку на основі результатів попередньої діагностики, розрахунків і встановлених причинно-наслідкових зв’язків. Концептуальна логіка розділу ґрунтується на переході від констатації проблем до проєктування керованих змін: визначення цільових орієнтирів, вибору інструментів, налаштування процесів і механізмів координації, забезпечення цифрової підтримки та організації моніторингу результатів. У дисертації обґрунтовано, що оптимізація бізнес-процесів у територіальній громаді повинна бути не разовою адміністративною ініціативою, а безперервним циклом управління, який поєднує процесну регламентацію, сервісну орієнтацію, інклюзивні критерії доступності та участі, а також інструменти даних і цифрових платформ для підзвітності та прозорості. Запропоновано інтегровану модель управління бізнес-процесами територіальної громади, яка поєднує стратегічний, процесний, цифровий та інклюзивний контури. Модель передбачає формування «карти процесів» громади з пріоритезацією тих процесів, які створюють найбільшу цінність для мешканців і бізнесу, визначення власників процесів та зон відповідальності, встановлення показників результативності й якості, а також упровадження механізмів зворотного зв’язку для постійного вдосконалення. Окремо наголошено на включенні інклюзивного фільтра до кожного етапу проєктування процесів: доступність інформації та каналів взаємодії, зрозумілість процедур, недискримінаційність, адаптивність до різних потреб і забезпечення рівних можливостей участі. Доведено, що за таких умов цифрові інструменти виконують роль «підсилювача» керованості: вони допомагають стандартизувати процедури, зменшувати суб’єктивність рішень, підвищувати простежуваність дій і забезпечувати вимірюваність змін, не підміняючи при цьому змісту реформ формальною автоматизацією. Визначено практичні напрями оптимізації, згруповані навколо вдосконалення управлінських процесів, сервісних процесів і процесів підтримки розвитку підприємництва. Акцент зроблено на усуненні типових проблемних елементів, виявлених у громадах, зокрема фрагментарності правил взаємодії з бізнесом, недостатньої координації між структурними підрозділами, обмеженої аналітичної обґрунтованості управлінських рішень, нерівності доступу до сервісів і цифрових каналів, а також недостатнього залучення стейкхолдерів до планування змін. Запропоновано підхід до реорганізації процесів на основі спрощення та стандартизації процедур, упровадження уніфікованих сервісних маршрутів, чіткого розмежування функцій фронт-офісу і бек-офісу, підвищення якості комунікації з мешканцями та бізнесом, а також системного розвитку процесних компетентностей персоналу. Для забезпечення стійкості змін обґрунтовано роль моніторингу та контролю на основі системи показників, що відображають не лише оперативну результативність, а й інклюзивність результатів, зокрема зниження бар’єрів, підвищення доступності й прозорості, а також зростання задоволеності користувачів публічних послуг. Розкрито механізми публічно-приватної, соціальної, освітньо-наукової та міжмуніципальної взаємодії як способу розширення ресурсної бази, підвищення якості управлінських рішень і спільного створення сервісів, орієнтованих на потреби різних груп населення. Запропоновано підхід до формування партнерської екосистеми територіальної громади через визначення пріоритетів співпраці, прозорі правила залучення учасників, розподіл ролей та узгодження відповідальності, а також через створення комунікаційних майданчиків для постійного діалогу. Доведено, що проєктна діяльність є практичним механізмом реалізації оптимізаційних рішень, тому в розділі обґрунтовано інституційні варіанти організації проєктного управління в громаді та запропоновано підхід до формування портфеля проєктів, який поєднує розвиток підприємництва, цифрові рішення та інклюзивні ініціативи в єдиній логіці управлінських змін.; O.P. Kurakh. Formation of Optimal Approaches to Business Process Management in the Context of Inclusive and Smart Development of Territorial Communities of Ukraine. – Qualification scientific work as a manuscript. A Doctor of Philosophy (PhD) Dissertation in the field 07 – Management and Administration, Specialty 073 – Management. – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. Ministry of Education and Science of Ukraine. Ternopil, 2026. The dissertation is devoted to substantiation of theoretical and methodological provisions and development of scientific and practical recommendations for the formation of optimal approaches to Business Process Management in the context of inclusive and smart development of territorial communities of Ukraine. The first part of the dissertation, “Theoretical and Methodological Principles and Tools of Business Process Management in the Context of Inclusive and Smart Development of Territorial Communities”, serves as a theoretical and methodological foundation for developing optimal approaches to managing business processes of territorial communities of Ukraine in the context of their inclusive and smart development. It has been substantiated that in the conditions of decentralization, post-war reconstruction and growing demand for quality public services, it is the process-oriented logic of management that allows us to move from fragmented solutions to a managed system of Goals – Processes – Resources – Results – Feedback. We have shown that it is advisable to consider the business processes of a territorial community more extensively than administrative procedures as they encompass management, service, financial, information and communication actions of local government bodies and subordinate structures, as well as interaction with citizens, business and public organizations. This approach allows you to identify bottlenecks, reduce transaction costs, increase transparency and accountability, and ensure the measurability of results and service quality. The dissertation systematizes scientific approaches to process management and identifies the features of its application in the public sector at the level of territorial communities. It has been contended that optimizing business processes in communities should rely on a combination of organizational regulations, modern management tools, and digital support, including the use of data for planning, monitoring, and evaluation. At the same time, it has been confirmed that digitalization is not an end goal: it should enhance the accessibility, understandability, and barrier-free nature of services. It should also reduce inequality in access to services and participation and provide different groups of the population with equal opportunities to interact with the authorities. We have presented the content of inclusive development in the form of orientation towards participation, justice, and non-discrimination, considering the needs of vulnerable groups and formation of social cohesion. We have showcased smart development as an innovative trajectory based on digital technologies, open data, network interaction and institutional capacity for learning and adaptation. The dissertation shows the complementary nature of the inclusive and smart dimensions in the development of territorial communities: inclusiveness serves as the social basis for the legitimacy of smart transformations, while smart tools increase the effectiveness of inclusive policies through more accurate identification of needs, targeted solutions, transparent procedures and results-based monitoring. Additionally, we have defined the following principles that ensure such integration: focusing on value for the resident as the end user of services; transparency and traceability of procedures; standardization and regulation of key processes with consolidation of responsibility; risk management and preventing conflict of interest; partnership with stakeholders; continuous improvement based on the indicators of performance, quality, accessibility and satisfaction. It has been shown that integrating inclusive criteria into process design shifts the focus of optimization – in addition to speed and cost, clarity of information, alternative channels for receiving services, adaptability to different needs, as well as feedback and participation mechanisms become critical. Consequently, the theoretical provisions devised in the dissertation set a unified framework for management decisions regarding modernization of processes in communities and provide a logical transition to further analytical and applied parts of the study. In the second part of the dissertation, “Analysis of the Current State of Business Process Management in Territorial Communities”, we have presented a comprehensive diagnosis of the current state of business process management in territorial communities of Western Ukraine with the focus on measuring the level of their inclusive and smart development and identifying factors that determine the differences between territorial communities. The study is based on a combination of a calculation block, strategic diagnostics and questionnaires, which has ensured a comparison of statistical characteristics with the assessments of stakeholders and local practitioners. The dissertation develops and applies a system of analytical indicators to assess the level of inclusive and smart development of communities. The indicators are grouped into interrelated sections that reflect demographic potential, budgetary capacity, economic activity, social sphere, and development of services and infrastructure, including a digital component. To ensure the comparability of heterogeneous indicators their normalization was performed. Subsequently, an integrated assessment was implemented by constructing sub-indices for each area and forming a consolidated integrated index of inclusive and smart community development. Justification of weight coefficients has been carried out on the basis of the method of pairwise comparisons, which made it possible to obtain local priorities of development components and ensure a consistent ranking of their relative importance. The use of pairwise comparisons increased the methodological correctness of aggregation, as it allowed formalizing expert judgments, minimizing the subjectivity of the choice of weights and ensuring greater stability of integral estimates to the influence of single indicators. During aggregating integral indicators, weighting was used, which reflects the different significance of development components and prevents situations when high values of individual indicators do not reflect systemic failures in other areas. Calculations of integral indices have confirmed the presence of significant inter-territorial differences in socio-economic dynamics, digital transformation, and institutional maturity, which directly affects the quality of management procedures and the ability of communities to support local business processes. Calculation analysis was supplemented by a mixed-format stakeholder survey, which included representatives of local governments, a business community, a public sector, and active residents. The survey was conducted using a standardized rating scale and was also accompanied by discussions to clarify the reasons for the ratings and identify local barriers. To increase the reliability of the conclusions, an approach of agreed expert assessments was applied. Individual responses were compared, normalized and aggregated into summary profiles of problems and priorities. The generalization of the survey results confirms that communities with a lower resource base and weaker digital support are more often dominated by assessments of fragmented management actions, a lack of predictable rules of interaction with business, insufficient service orientation, and the presence of access barriers, which limits inclusivity and hinders smart transformation. The dissertation substantiates that the multifactorial nature and interdependence of community development indicators complicate the interpretation of simple comparisons; therefore, correlation-regression analysis was used to deepen the evidence. A constructed model made it possible to assess the direction and strength of the relationships between the level of inclusive and smart development as an outcome variable and a set of factor characteristics that describe the resource, social, institutional, and digital basis of the community. Practical significance of this approach allows you to separate the systemic impact of key factors from random fluctuations, rank factors by their contribution, and thereby specify management priorities for optimizing business processes. In the third part of the dissertation, “Conceptual Approaches to optimizing the Management of Business Processes and Territorial Communities in the Context of their Inclusive and Smart Development”, we have developed applied approaches to optimizing management of business processes of territorial communities in the context of their inclusive and smart development based on the results of preliminary diagnostics, calculations of the level of development, and established cause-and- effect relationships. The conceptual logic of this part is based on the transition from identifying problems to designing managed changes: defining targets, selecting tools, setting up processes and coordination mechanisms, providing digital support, and organizing monitoring of results. The dissertation substantiates that optimizing business processes in a community should not be a one-time administrative initiative, but a continuous management cycle that combines process regulation, service orientation, inclusive accessibility and participation criteria, as well as data tools and digital platforms for accountability and transparency. The dissertation offers an integrated model of community business process management that combines strategic, process, digital, and inclusive contours. The model involves creating a community process map prioritizing those processes that create the greatest value for residents and businesses, identifying process owners and areas of responsibility, establishing performance and quality indicators, and implementing feedback mechanisms for continuous improvement. Special emphasis has been made on encompassing an inclusive filter in each stage of process design, such as accessibility of information and interaction channels, clarity of procedures, non-discrimination, adaptability to different needs, and ensuring equal opportunities for participation. It has been confirmed that under such conditions, digital tools play the role of a controllability amplifier. They help standardize procedures, reduce the subjectivity of decisions, increase the traceability of actions, and ensure the measurability of changes, without replacing the content of reforms with formal automation. The dissertation offers practical areas of optimization, grouped around the improvement of management processes, service processes, and processes supporting the development of entrepreneurship. The emphasis has been placed on eliminating typical problematic elements identified in communities, in particular, fragmentation of rules for interaction with business, insufficient coordination between structural units, limited analytical validity of management decisions, inequality of access to services and digital channels, as well as insufficient involvement of stakeholders in planning changes. We have offered an approach to process reorganization based on simplifying and standardizing procedures, implementing unified service routes, clearly separating front-office and back-office functions, improving the quality of communication with residents and businesses, and systematically developing staff process competencies. To ensure sustainability of changes, we have substantiated the role of monitoring and control based on a system of indicators that reflect not only operational effectiveness, but also the inclusiveness of results, in particular, reducing barriers, increasing accessibility and transparency, as well as increasing satisfaction of users of public services. The dissertation shows the mechanisms of public-private, social, educational, scientific, and intermunicipal interaction as a way to expand the resource base, improve the quality of management decisions, and co-creation services focused on the needs of different population groups. We have offered a new approach to forming a community partnership ecosystem through defining cooperation priorities, transparent rules for involving participants, distributing roles and coordinating responsibilities, as well as creating communication platforms for ongoing dialogue. It has been confirmed that project activity is a practical mechanism for implementing optimization solutions. Therefore, this part substantiates institutional options for organizing project management in the community and offers an approach to forming a project portfolio that combines entrepreneurship development, digital solutions, and inclusive initiatives in a single logic of management changes. Опис: Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51979 2026-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51978 Назва: Управління конкурентним потенціалом підприємств сільського господарства в умовах нестабільності зовнішнього середовища Автори: Гапон, Вадим Сергійович; Hapon, V.S. Короткий огляд (реферат): Гапон В.С. Управління конкурентним потенціалом підприємств сільського господарства в умовах нестабільності зовнішнього середовища. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.   Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент, галузь знань 07 – Управління та адміністрування. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Міністерство освіти і науки України, Тернопіль, 2026.   Дисертаційне дослідження спрямоване на обґрунтування теоретико­методичних положень та розробленні прикладних аспектів підвищення ефективності управління конкурентним потенціалом агропідприємств задля зміцнення їхніх ринкових позицій та сталого розвитку в ризикогенному середовищі.  Мета дисертаційної роботи полягає у розвитку теоретико­методичних положень та розробленні прикладних аспектів підвищення ефективності управління конкурентним потенціалом підприємств сільського господарства на основі цифровізації управлінських процесів та розвитку зовнішньоекономічної діяльності задля зміцнення їхніх ринкових позицій та сталого розвитку в ризикогенному середовищі.  Об’єктом дослідження є процес управління конкурентним потенціалом підприємств сільського господарства в умовах впливу дестабілізуючих чинників зовнішнього середовища.  Предметом дослідження є сукупність теоретико­методичних положень, управлінських інструментів та економіко­математичних моделей підвищення ефективності управління конкурентним потенціалом підприємств аграрного сектору в умовах економічної нестабільності.   У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його мету та основні завдання, об’єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну й практичну цінність отриманих результатів.   У першому розділі дисертаційного дослідження здійснено поглиблене теоретичне опрацювання сутності, структурних характеристик та управлінських аспектів конкурентного потенціалу сільськогосподарських підприємств. На основі аналізу наукових джерел систематизовано компетентнісний, ресурсний, системний та управлінський підходи до трактування дефініції «конкурентний потенціал», згруповано характерні риси, принципи та рівні його формування (ретроспективний, поточний, перспективний). Запропоновано авторське визначення конкурентного потенціалу сільськогосподарського підприємства як систематизованого комплексу взаємоузгоджених можливостей, компетенцій та ресурсів внутрішнього середовища, які забезпечують досягнення конкурентних цілей в умовах мінливого середовища та обмеженості ресурсів.   Обґрунтовано концептуальні основи управління конкурентним потенціалом в умовах економічної нестабільності, уточнено цілі, завдання, функції, принципи та структурні компоненти цього процесу. Окрему увагу приділено структуризації конкурентного потенціалу за виробничою, фінансовою, управлінською, маркетинговою, кадровою, інноваційною та інформаційно­цифровою складовими, а також взаємозв’язку між ними у контексті формування стійких конкурентних переваг. Проаналізовано методичні підходи до оцінювання рівня конкурентного потенціалу.  У другому розділі дисертації зосереджено увагу на прикладних аспектах управління конкурентним потенціалом сільськогосподарських підприємств України в умовах нестабільності зовнішнього середовища. На основі статистичних даних за 2019­2024 рр. проведено аналіз поточного стану та передумов розвитку сільського господарства на загальнодержавному та регіональному рівнях. Виявлено скорочення кількості аграрних підприємств, структурні зрушення у виробництві та зайнятості, посилення ролі великих інтегрованих структур та водночас – вразливість малих і середніх господарств.  Обґрунтовано, що за цих умов західні регіони (Тернопільська, Івано­ Франківська, Львівська обл.) стали центрами «резильєнтної стабілізації», що  дозволило визначити агропідприємства цих областей як репрезентативну базу для моделювання успішних стратегій управління конкурентним потенціалом.   Проведено PESTEL­аналіз середовища функціонування агропідприємств в Україні, SWОТ­аналіз ключових складових конкурентного потенціалу трьох західних областей та оцінку його сильних й слабких сторін для усіх підприємств­ об’єктів дослідження, що дозволило виділити наступні групи проблем функціонування підприємств сільського господарства, які потребують оптимізації управлінських рішень: «зовнішня нестабільність», «експортна адаптація»,  «цифрова та управлінська асиметрія розвитку».  Запропоновано та апробовано методичний підхід до оцінювання конкурентного потенціалу на основі таксономічного аналізу (показник Кі).  Проведено діагностику стану інтегрального показника Кі на основі 12 визначених індикаторів (i1­i12), які сукупно характеризують основні складові КП (фінансову, кадрову, виробничу, маркетингову) для 9 агропідприємств­ об’єктів дослідження трьох західних областей України. Визначено підприємства­лідери та суб’єкти з вразливою конкурентною позицією.   Проведено кореляційно­регресійний аналіз впливу окремих індикаторів на інтегральний показник Кі, обґрунтовано домінуючий вплив фінансово­результативних і виробничо­ресурсних факторів на інтегральний показник. Доведено, що саме доходи, прибутковість, продуктивність праці, ефективність використання активів та масштаби ресурсної бази є ключовими драйверами посилення конкурентних позицій аграрних підприємств у досліджуваних умовах.  У третьому розділі дисертаційної роботи обґрунтовано напрями підвищення ефективності управління конкурентним потенціалом сільськогосподарських підприємств.   Удосконалено організаційно­економічний механізм управління конкурентним потенціалом, який базується на переході від декларативного до data­driven менеджменту. Запропоновано систему цільових індикаторів реалізації механізму, що дозволяє кількісно оцінювати результати управлінських впливів за основними напрямами (ресурсна забезпеченість, виробничо­технологічний рівень, ринкова позиція, фінансова стійкість, цифрова зрілість, рівень ризикового навантаження).  Розроблено багатокритеріальну модель оцінювання індексу експортно­ орієнтованого конкурентного потенціалу EICP при виході на зовнішні ринки,  яка включає п’ять складових: експортна спеціалізація (RCA); цінова конкурентоспроможність (CPS); логістико­маркетингова спроможність (LOG); цифрова зрілість та міжнародна комунікація (DM); фінансова та кредитна готовність до реалізації ЗЕД (FCR). Використання EICP дозволяє об’єктивно оцінювати готовність підприємств до інтеграції в зовнішні ринки, ідентифікувати критичні обмеження та оптимізувати траєкторії зовнішньоекономічного розвитку. На прикалді референтного підприємства проведено апробацію моделі при його виході на зовнішні ринки.  Проведено прогнозування динаміки інтегрального показника КП (Ki)  до 2030 р. та доведено наявність диференційованих траєкторій розвитку на основі логарфимічної моделі. На підставі отриманих прогнозів виокремлено три типи динаміки конкурентного потенціалу: стале зростання, початкове зниження з подальшим відновленням і переходом до зростання (адаптаційна траєкторія), стале зниження, відображаючи неоднорідність потенціалу підприємств щодо нарощування конкурентних позицій у середньостроковій перспективі. На основі здійсненого прогнозування запропоновно адаптивні сценарії для кожної групи підприємств, а також індивідуальні дорожні карти управління конкурентним потенціалом у прогнозному періоді для усіх об’єктів дослідження, в яких ключовим драйвером виступають цифрові інтервенції та системи KPI і risk­based monitoring.   Представлено інтегровану систему ризик­менеджменту на основі поєднання індексу ризику (RI) з (Ki). Запропоновано й обґрунтовано впровадження проєктів цифровізації (IBP/CPM, Agri TMS, AgriCRM,  AgroERP, AgriMES/QMS, Energy Monitoring, B2B Portal; AgriPrecision DSS,  IoT/VRA, Traceability), які підсилюють керованість собівартістю/маржею, технологічну дисципліну та збутову спроможність тощо.   Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у розвитку теоретико­ методичних положень та розробленні прикладного інструментарію управління конкурентним потенціалом сільськогосподарських підприємств, що базується на інтеграції цифрових рішень у систему менеджменту та комплексній оцінці експортних можливостей в умовах воєнно­економічної нестабільності.  Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні комплексного управлінського інструментарію трансформації системи менеджменту агропідприємств відповідно до вимог цифрової економіки та викликів зовнішньоекономічної діяльності. Важливість результатів дослідження полягає у можливості використання запропонованих теоретико­ методичних підходів і прикладних рекомендацій на макро­, мезо­ та мікрорівнях: органами державної та місцевої влади під час розроблення програм підтримки агро бізнесу в регіонах та забезпечення продовольчої безпеки держави; у діяльності вітчизняних підприємств ­ для удосконалення систем управління конкурентним потенціалом. Отримані результати можуть бути використані також в освітньому процесі закладів вищої освіти при викладанні дисциплін з економіки підприємств, менеджменту та цифрової трансформації; Hapon V.S. Management of the Competitive Potential of Agricultural  Enterprises under Conditions of External Environmental Instability. –  Scientific qualification work in the form of manuscript.  A dissertation for a PhD degree in the specialty 073 – Management, field of  knowledge 07 – Management and administration. Ternopil Ivan Puluj National  Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil,  2026.   The dissertation research is aimed at substantiating theoretical and  methodological provisions and developing applied aspects of increasing the  efficiency of managing the competitive potential of agricultural enterprises in order  to strengthen their market positions and sustainable development in a risk­prone  environment.  The purpose of the dissertation is to develop theoretical and methodological  provisions and develop applied aspects of increasing the efficiency of managing the  competitive potential of agricultural enterprises based on the management processes  digitalization and development of foreign economic activity in order to strengthen  their market positions and ensure sustainable development in a risk­prone  environment.  The object of the research is the process of managing the competitive potential  of agricultural enterprises under the influence of destabilizing factors of the external  environment.  The subject of the research is a set of theoretical and methodological  provisions, management tools and economic and mathematical models for  increasing the efficiency of managing the competitive potential of agricultural  enterprises under economic instability conditions.  The introduction substantiates the relevance of the selected research topic,  defines its purpose and main tasks, object and subject of the study, highlights the  scientific novelty and practical value of the results obtained.  In the first part of the dissertation research, an in­depth theoretical study of  the essence, structural characteristics and managerial aspects of the competitive  potential of agricultural enterprises is carried out. Based on the content analysis of  scientific sources, the competence, resource, system and management approaches to  the interpretation of the definition of “competitive potential” are systematized, the  characteristic features, principles and levels of its formation (retrospective, current,  prospective) are grouped. The author’s definition of the competitive potential of an  agricultural enterprise is proposed as a systematized complex of mutually agreed  capabilities, competencies and resources of the internal environment, which ensure  the achievement of competitive goals in a changing external environment and  limited resources.  The conceptual foundations of competitive potential management under  economic instability conditions are substantiated, the goals, objectives, functions,  principles and structural components of this process are specified. Special attention  is paid to the structuring of competitive potential according to production, financial,  managerial, marketing, personnel, innovation and information and digital  components, as well as the relationship between them in the context of sustainable  competitive advantages formation.  The second part of the dissertation focuses on applied aspects of managing  the competitive potential of agricultural enterprises in Ukraine under economic  instability conditions. Based on statistical data for 2019­2024, an analysis of the  current state and prerequisites for the development of agriculture at the national and  regional levels was conducted. A reduction in the number of agricultural enterprises,  structural shifts in production and employment, an increase in the role of large  integrated structures and, at the same time, the vulnerability of small and medium­ sized farms were identified. It is substantiated that under these conditions, the  western regions (Ternopil, Ivano­Frankivsk, Lviv regions) have become centers of  “resilient stabilization”, which made it possible to identify agricultural enterprises  of these regions as a representative base for modeling successful strategies for  managing competitive potential.  A PESTEL analysis of the operating environment of agricultural enterprises  in Ukraine, a SWOT analysis of the key components of the competitive potential of  three western regions and an assessment of the strengths and weaknesses of the  competitive potential of all enterprises­objects of the study were carried out, which  allowed us to identify the following groups of problems which exist for agricultural  enterprises and require optimization of management decisions: “external instability”, “export adaptation”, “digital and managerial asymmetry of development”.  A methodological approach to assessing competitive potential based on  taxonomic analysis (Ki indicator) was proposed and tested. Diagnostics of the state  of the integral Ki indicator was carried out based on 12 defined indicators (i1­i12),  which collectively characterize the main components of the competitive potential  (financial, personnel, production, marketing) for 9 agricultural enterprises­objects of  the study of three western regions. Leading enterprises and entities with a vulnerable  competitive position were identified.  A correlation­regression analysis of the influence of individual indicators on  the integral Ki indicator was conducted, and the dominant influence of financial­ performance and production­resource factors was substantiated. It is proven that  income, profitability, labor productivity, asset utilization efficiency and the scale of  the resource base are the key drivers of strengthening the competitive positions of  agricultural enterprises in the studied conditions.  The third part of the dissertation substantiates the directions for increasing the  efficiency of the agricultural enterprises competitive potential management.  The organizational and economic mechanism for managing competitive  potential, which is based on the transition from declarative to data­driven  management, has been improved. A system of target indicators for the  implementation of the mechanism has been proposed, which allows quantitatively  assessing the results of managerial influences in the main areas (resource  availability, production and technological level, market position, financial stability,  digital maturity, level of risk load).  An optimization toolkit for managing the competitive potential of agricultural  enterprises when entering foreign markets has been developed, based on a multi­ criteria model for evaluating the export­oriented competitive potential index EICP,  which includes five components: export specialization (RCA*); price  competitiveness (CPS); logistics and marketing capacity (LOG); digital maturity and  international communication (DM); financial and credit readiness for foreign  economic activity (FCR). Using EICP allows us to objectively assess the readiness  of enterprises to integrate into foreign markets, identify critical constraints and  optimize the trajectories of foreign economic development.  The dynamics of the integral indicator (Ki) until 2030 have been forecasted  and the presence of differentiated development trajectories based on the logarithmic  model has been proven. Based on the forecasts obtained, three types of competitive  potential dynamics are distinguished: steady growth, initial decline with subsequent  recovery and transition to growth (adaptive trajectory), steady decline, reflecting the  heterogeneity of the potential of enterprises to increase competitive positions in the  medium term. Based on the forecasting, adaptive scenarios are proposed for each  group of enterprises, as well as individual roadmaps are developed for managing  competitive potential in the forecast period for all research objects, in which digital  interventions and KPI and risk­based monitoring systems act as key drivers.  An integrated risk management system is presented based on a combination  of the risk index (RI) with (Ki). The implementation of digitalization projects  (IBP/CPM, Agri TMS, AgriCRM, AgroERP, AgriMES/QMS, Energy Monitoring,  B2B Portal; AgriPrecision DSS, IoT/VRA, Traceability) is proposed and justified,  which strengthen cost/margin management, technological discipline and sales  capacity, etc.  The scientific novelty of the dissertation work lies in the development of  theoretical and methodological provisions and the development of applied tools for  managing the competitive potential of agricultural enterprises, which is based on the  integration of digital solutions into the management system and a comprehensive  assessment of export opportunities in conditions of military­economic instability.  The practical significance of the results obtained lies in the development of a  comprehensive management tool for transforming the management system of  agricultural enterprises in accordance with the requirements of the digital economy  and the challenges of foreign economic activity. The importance of the research  results lies in the possibility of using the proposed theoretical and methodological  approaches and applied recommendations at the macro­, meso­ and micro­levels: by  state and local authorities when developing programs to support agribusiness in the  regions and ensure the state's food security; by domestic agricultural enterprises to  improve their competitive potential management systems. The results obtained can  also be used in the educational process of higher education institutions when  teaching subjects in business economics, management and digital transformation Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51978 2026-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51977 Назва: Механізми управління підприємницькою діяльністю в умовах економічної та політичної нестабільності Автори: Ерстенюк, Тарас Миколайович; Ersteniuk, T. M. Короткий огляд (реферат): Ерстенюк Т. М. Механізми управління підприємницькою діяльністю в умовах економічної та політичної нестабільності. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент» (07 «Управління та адміністрування»). – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2026. Дисертаційну роботу присвячено комплексному розв’язанню наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методичних засад та розроблення прикладного інструментарію адаптивного управління підприємницькою діяльністю, спрямованого на забезпечення життєздатності, стратегічної стійкості та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в умовах економічної та політичної нестабільності. У дослідженні актуалізовано проблематику підвищення ефективності функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання в умовах тривалої економічної та політичної нестабільності, що посилюється воєнними загрозами, макроекономічними дисбалансами, трансформацією ринкового середовища та високим рівнем стратегічної невизначеності. Обґрунтовано, що зазначені процеси суттєво змінюють умови здійснення підприємницької діяльності, ускладнюють прийняття управлінських рішень і потребують переосмислення традиційних підходів до стратегічного та антикризового управління. У роботі вихідним є положення про те, що сучасне підприємництво функціонує в режимі перманентної нестабільності, де ключового значення набувають гнучкість, адаптивність, здатність до прогнозування та швидкого реагування на зовнішні й внутрішні виклики через впровадження новітніх організаційно-економічних інструментів. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробленні прикладного інструментарію адаптивного управління підприємницькою діяльністю, спрямованого на забезпечення життєздатності, стратегічної стійкості та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в умовах економічної та політичної нестабільності. Об’єктом дослідження є процес управління підприємницькою діяльністю в умовах економічної та політичної нестабільності, а предметом дисертаційної роботи є теоретико-методичні засади, організаційно-економічний інструментарій та прикладні моделі адаптивного управління, що визначають закономірності стратегічної адаптації і збереження цілісності суб’єктів господарювання в умовах високих ризиків та інституційних обмежень. У першому розділі дисертації сформовано теоретико-методичні засади дослідження управління підприємницькою діяльністю в умовах політичної та економічної нестабільності. Уточнено сутність і зміст дефініції «підприємництво в умовах нестабільності» як багатовимірної економічної категорії, що поєднує фінансово-економічні, організаційно-управлінські, соціальні та інституційні компоненти. Доведено, що в умовах нестабільного середовища підприємництво виходить за межі класичного розуміння як діяльності, орієнтованої виключно на отримання прибутку, та набуває ознак системи забезпечення стійкості, відновлюваності й довгострокової життєздатності бізнесу. Значну увагу приділено еволюції підприємництва в контексті історичних етапів економічного розвитку. Проведено критичний аналіз концептуальних підходів до управління бізнес-структурами в умовах ризиків і невизначеності. Методичну базу дослідження сформовано на основі системного та процесного підходів, які дають змогу розглядати суб’єкта господарювання як відкриту соціально-економічну систему, чутливу до зовнішніх шоків і внутрішніх диспропорцій. Категорія «нестабільність» у межах роботи інтерпретується не лише як сукупність кризових подій, а як режим функціонування, за якого зростає частота змін параметрів середовища та суттєво звужується горизонт прогнозування. Розвинено методичну логіку застосування PESTLE-аналізу шляхом акцентування на послідовності його реалізації: ідентифікація факторів → оцінювання сили та спрямованості впливу → експертне зважування → інтеграція у зведений показник. Авторська методика базується на розрахунку інтегрального коефіцієнта впливу зовнішніх чинників (КВЗЧ), що створює підстави для формалізації управлінських реакцій через інтерпретацію діапазонів його значень. Наголошено, що в умовах цифрової трансформації особливого значення набуває врахування технологічних факторів як автономного драйвера дестабілізації, що потребує інтеграції цифрових індикаторів у систему управлінської діагностики. Другий розділ присвячено дослідженню сучасного стану функціонування підприємництва в Україні. У роботі здійснено галузевий і регіональний аналіз динаміки розвитку підприємницьких структур у період 2019–2025 рр., що дало змогу виявити ключові тенденції та асиметрії у функціонуванні бізнесу. Проаналізовано вплив пандемії COVID-19 та повномасштабної війни на результати діяльності суб’єктів господарювання. Встановлено, що нестабільність зовнішнього середовища проявляється у зростанні трансакційних витрат, порушенні логістичних з’язків та зниженні інвестиційної активності. Особливу увагу приділено діагностиці п’яти підприємств – баз дослідження (ПрАТ «Тернопільський молокозавод», ТОВ «СЕ Борднетце-Україна», ТОВ «Інтек-Захід», ТОВ «Щедро», ПрАТ «КрКЗ»). Здійснено порівняльний аналіз традиційних методик оцінювання ефективності та показано їхню обмеженість у ситуаціях високої невизначеності. Обґрунтовано застосування матричного підходу «ймовірність банкрутства – рівень дестабілізації зовнішнього середовища». Виявлено, що понад 43% аналізованих періодів функціонування підприємств припадали на зону критичного ризику, що актуалізує потребу у переході від реактивного до превентивного антикризового менеджменту. Систематизовано інституційні бар’єри (корупція, недосконалість правового захисту, регуляторний тиск) та економічні обмеження (інфляція, дефіцит капіталу), які кумулятивно послаблюють інноваційну активність вітчизняного бізнесу. У третьому розділі дисертації сформовано стратегічні орієнтири підвищення ефективності системи управління. Розроблено та обґрунтовано адаптаційний механізм управління, який інтегрує аналітичну, організаційно- ресурсну та контрольну підсистеми. Архітектоніка механізму забезпечує замкнений контур «сигнал середовища → управлінське рішення → реалізація → моніторинг». Специфікою механізму є поетапна мобілізація різногалузевих ресурсів (фінансових, логістичних, цифрових) для забезпечення балансу між короткостроковим виживанням і стратегічним розвитком. Важливим внеском є розроблення економіко-математичної моделі стратегічних траєкторій розвитку суб’єкта господарювання. Модель базується на імовірнісному сценарії та дозволяє враховувати динаміку ресурсного потенціалу і ризикових обмежень. Використання методів Монте-Карло та Multinomial Logit забезпечує високу прогностичну цінність моделі та дозволяє диференціювати стратегічний вибір між сценаріями виживання, стабілізації, диверсифікації та інноваційно-інвестиційного розвитку. Доведено, що ключовим інструментом підвищення гнучкості бізнес- моделей є цифровізація управлінських процесів, яка в поєднанні з релокацією та диверсифікацією виробництва створює умови для збереження критичних бізнес- процесів. Обґрунтовано доцільність розвитку державно-приватного партнерства та кластерних структур як інструментів інституційної підтримки підприємництва, що сприяють мінімізації втрат від зовнішніх шоків та забезпечують відновлюваність діяльності у післявоєнний період. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробленні прикладного інструментарію управління підприємницькою діяльністю в умовах економічної та політичної нестабільності. Основним науковим результатом, що отриманий вперше, є розроблення та апробація економіко-математичної моделі вибору стратегічних траєкторій розвитку суб’єктів господарювання, яка, на відміну від існуючих, базується на інтеграції їх ресурсного потенціалу та імовірнісних сценаріїв зовнішнього середовища. Модель забезпечує кількісне оцінювання рівня адаптивності, визначення допустимого ризику та динамічне прогнозування траєкторії розвитку через перехід до адаптивного управління, що дозволяє оперативно коригувати стратегічні рішення у відповідь на зміни в умовах високої економічної та політичної нестабільності. Удосконалено адаптаційний механізм управління, що інтегрує аналітичну, організаційно-ресурсну та контрольну підсистеми в єдиний цикл швидкого реагування, забезпечуючи мобілізацію фінансових, логістичних та цифрових ресурсів для нейтралізації деструктивних чинників середовища. Подальшого розвитку набули методичні підходи до оцінювання впливу зовнішнього середовища через модернізацію PESTLE-аналізу та впровадження інтегрального коефіцієнта (КВЗЧ), що дозволило перейти від якісного опису загроз до кількісного оцінювання рівня дестабілізації зовнішнього середовища та ідентифікації критичних точок впливу на бізнес-процеси. Удосконалено прикладний інструментарій діагностики стану суб’єкта господарювання на основі побудованої матриці «ймовірність банкрутства – рівень дестабілізації зовнішнього середовища», що дає змогу типізувати суб’єкти господарювання за рівнем стійкості та надавати диференційовані рекомендації щодо зміцнення їхньої конкурентоспроможності. Також удосконалено організаційно-економічні інструменти підвищення ефективності управління, де обґрунтовано синергетичний ефект від поєднання цифровізації, релокації та розвитку кластерних структур для забезпечення гнучкості бізнес-моделей у післявоєнний період. Набули подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат, зокрема уточнено сутність дефініції «підприємництво в умовах нестабільності», та систематизація інституційних бар’єрів розвитку вітчизняного бізнесу, що створює підґрунтя для формування ефективних стратегій подолання регуляторних та економічних обмежень. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні прикладного інструментарію мінімізації деструктивного впливу зовнішнього середовища на діяльність та розвиток вітчизняних суб’єктів господарювання. Результати дослідження доцільно використовувати на рівні підприємницьких структур – для впровадження адаптаційного механізму та моделювання стратегічних траєкторій розвитку, що забезпечує діагностику ймовірності банкрутства та цифровізацію бізнес-процесів в умовах економіко-політичної нестабільності; органів державної влади та бізнес-асоціацій – для використання методики оцінювання рівня дестабілізації зовнішнього середовища (КВЗЧ) при розробленні програм підтримки підприємництва, розвитку державно-приватного партнерства та покращення бізнес-клімату. Загалом дисертаційна робота формує цілісне наукове бачення управління підприємницькою діяльністю в умовах економічної та політичної нестабільності, розкриває закономірності трансформації управлінських систем у кризовому середовищі та обґрунтовує підходи до забезпечення стійкого функціонування суб’єктів господарювання у довгостроковій перспективі.; Ersteniuk T. M. Mechanisms of Business Activity Management under Conditions of Economic and Political Instability. – Qualifying scientific work on the rights of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 073 «Management». – Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2026. The dissertation is devoted to a comprehensive solution to the scientific task of substantiating the theoretical and methodological foundations and developing applied tools for an adaptive management of business activity aimed at ensuring the viability, strategic resilience, and competitiveness of economic entities under conditions of economic and political instability. The thesis actualizes the issues of improving the performance efficiency of domestic economic entities under conditions of prolonged economic and political instability, exacerbated by military threats, macroeconomic imbalances, transformation of the market environment, and a high level of strategic uncertainty. It is substantiated that the aforementioned processes significantly alter the conditions for business activity, complicate managerial decision-making, and necessitate a comprehensive rethinking of traditional approaches to strategic and crisis management. The study is based on the fundamental premise that modern business operates in a mode of permanent instability, where flexibility, adaptability, the capacity for forecasting, and rapid response to external and internal challenges through the implementation of the latest organizational and economic tools become of paramount importance. The purpose of the dissertation is to substantiate the theoretical and methodological foundations and to develop applied tools for the adaptive management of business activities, aimed at ensuring the viability, strategic resilience, and competitiveness of economic entities under conditions of economic and political instability.; The object of the research is the process of business activity management under conditions of economic and political instability. The subject of the dissertation is the theoretical and methodological foundations, organizational and economic tools, and applied models of adaptive management that determine the patterns of strategic adaptation and the preservation of the integrity of economic entities under conditions of high risks and institutional constraints. In the first section of the dissertation, the theoretical and methodological foundations for researching business activity management under conditions of political and economic instability are formed. The essence and content of the definition «business under conditions of instability» are refined as a multidimensional economic category that combines financial-economic, organizational-managerial, social, and institutional components. It is proven that in an unstable environment, business moves beyond the classical understanding of activity oriented exclusively toward profit generation and acquires the characteristics of a system for ensuring resilience, recoverability, and long-term viability. Significant attention is paid to the evolution of business activity within the context of historical stages of economic development. A critical analysis of conceptual approaches to the management of business entities under conditions of risk and uncertainty has been conducted. The methodological framework of the research is based on systemic and process approaches, which allow considering a business entity as an open socio-economic system sensitive to external shocks and internal imbalances. Within the scope of this study, the category of «instability» is interpreted not merely as a set of crisis events, but as a permanent functional regime characterized by an increasing frequency of environmental parameter changes and a significantly narrowing horizon for reliable forecasting. The methodological logic of applying PESTLE analysis is developed by emphasizing the sequence of its implementation: factor identification → assessment of the strength and direction of influence → expert weighting → integration into a consolidated indicator. The author’s methodology is based on the calculation of the integral External Factor Influence Coefficient (EFIC), which creates grounds for formalizing managerial reactions through the interpretation of its value ranges. It is emphasized that under conditions of digital transformation, particular importance is attached to accounting for technological factors as an autonomous driver of destabilization, requiring the integration of digital indicators into the system of managerial diagnostics. The second section is devoted to the study of the current state of business functioning in Ukraine. The research provides a sectoral and regional analysis of the dynamics of business structures’ development during the period of 2019–2025, which allowed for identifying key trends and asymmetries in business activity functioning. The impact of the COVID-19 pandemic and the full-scale war on the results of economic entities’ activities is analyzed. It is established that external environmental instability manifests in increasing transaction costs, disruption of logistical links, and a decrease in investment activity. Particular attention is paid to the diagnostics of five enterprises serving as the study’s bases: «Ternopil Dairy Plant» PJSC, «SE Bordnetze-Ukraine» LLC, «Intek- Zakhid» LLC, «Shchedro» LLC, and «KrKZ» PJSC. A comparative analysis of traditional efficiency assessment methodologies is performed, demonstrating their limitations in situations of high uncertainty. The application of a matrix approach «bankruptcy probability – external environmental destabilization level» is substantiated. It was revealed that over 43% of the analyzed periods of enterprises’ functioning fell within the critical risk zone, which actualizes the need for a transition from reactive to preventive crisis management. Institutional barriers (corruption, imperfect legal protection, regulatory pressure) and economic constraints (inflation, capital deficit) that cumulatively weaken the innovative activity of domestic business are systematized. In the third section of the dissertation, strategic guidelines for increasing the efficiency of the management system are formed. An adaptation management mechanism is developed and substantiated, integrating analytical, organizational- resource, and control subsystems. The architectonics of the mechanism ensures a closed-loop «environmental signal → managerial decision → implementation → monitoring». The specificity of the mechanism lies in the phased mobilization of multi-sectoral resources (financial, logistical, digital) to ensure a balance between short-term survival and strategic development. A significant contribution is the development of an economic-mathematical model of strategic trajectories of the economic entity development. The model is based on a probabilistic scenario and allows for the dynamic accounting of resource potential and risk constraints. The use of Monte Carlo and Multinomial Logit methods ensures the high predictive value of the model and allows for differentiating the strategic choice between survival, stabilization, diversification, and innovation-investment development scenarios. It is proven that a key tool for increasing business model flexibility is the digitalization of managerial processes, which, in combination with relocation and production diversification, creates conditions for preserving critical business processes. The expediency of developing public-private partnerships and cluster structures as instruments of institutional support for business is substantiated, contributing to the minimization of losses from external shocks and ensuring the recoverability of activity in the post-crisis period. The scientific novelty of the dissertation lies in the theoretical substantiation and development of applied tools for business activity management under conditions of economic and political instability. The primary scientific result, obtained for the first time, is the development and testing of an economic-mathematical model for selecting strategic development trajectories of economic entities. Unlike existing ones, this model is based on the integration of their resource potential and probabilistic environmental scenarios. The model provides a quantitative assessment of the adaptability level, determination of acceptable risk, and dynamic forecasting of the development trajectory through the transition to adaptive management, which allows for the prompt adjustment of strategic decisions in response to changes under conditions of high economic and political instability. The adaptive management mechanism has been improved, integrating analytical, organizational-resource, and control subsystems into a unified rapid response cycle, ensuring the mobilization of financial, logistical, and digital resources to neutralize destructive environmental factors.; Methodological approaches to assessing environmental impact have been further developed through the modernization of PESTLE analysis and the introduction of an integral EFIC, allowing for a transition from qualitative threat description to quantitative evaluation of the level of environmental destabilization and identification of critical points of impact on business processes. The applied diagnostic tools for assessing the state of the economic entity have been improved based on the constructed matrix «probability of bankruptcy – level of external environmental destabilization», which enables the typification of economic entities by their level of resilience and provides differentiated recommendations for strengthening their competitiveness. Furthermore, organizational and economic tools for improving management efficiency have been refined, substantiating the synergistic effect of combining digitalization, relocation, and cluster structures development to ensure business model flexibility in the post-war period. The conceptual and categorical apparatus has been further developed, specifically by clarifying the essence of the definition «business activity under conditions of instability», alongside the systematization of institutional barriers to domestic business development, which creates a foundation for forming effective strategies to overcome regulatory and economic constraints. The practical significance of the obtained results lies in the development of applied tools to minimize the destructive impact of the external environment on the development of domestic economic entities. The research results should be utilized at the level of business structures – for implementing the adaptation mechanism and modeling strategic development trajectories, providing diagnostics of bankruptcy probability and digitalization of business processes under economic and political instability; and at the level of state authorities and business associations – for applying the methodology of assessing the level of environmental destabilization (EFIC) when developing business support programs, fostering public-private partnerships, and improving the business climate. Overall, the dissertation thesis forms a comprehensive scientific vision of business activity management under conditions of economic and political instability, reveals the patterns of management systems transformation in a crisis environment, and; substantiates approaches to ensuring the resilient functioning and development of business entities in the long term. Опис: Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51977 2026-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51976 Назва: Механізми підвищення ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств Автори: Кутко, Тарас Ігорович; Kutko, T. I. Короткий огляд (реферат): Кутко Т. І. Механізми підвищення ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент» (07 «Управління та адміністрування»). – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2026. Дисертаційна робота присвячена теоретико методичному обґрунтуванню та розробленню прикладного інструментарію підвищення ефективності управління ланцюгами постачання підприємств, що здійснили релокацію через воєнні дії на території України. В умовах трансформації національної економіки, руйнування логістичних маршрутів та дефіциту ресурсів, розроблення механізмів формування стійких і адаптивних ланцюгів постачання набуває актуальності для забезпечення життєздатності бізнесу. Мета дисертаційної роботи полягає у науковому обґрунтуванні теоретико методичних засад і розробленні прикладного інструментарію та економіко математичних моделей управління ланцюгами постачання релокованих підприємств для забезпечення їхньої стійкості, адаптивності та економічної ефективності в умовах воєнних ризиків і глобальної нестабільності. Об’єктом дослідження є процеси трансформації та функціонування систем управління ланцюгами постачання релокованих підприємств в умовах воєнно економічних викликів, а предметом дисертаційної роботи є теоретичні положення, методичні підходи та комплекс економіко математичних моделей оцінювання адаптації та підвищення ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств на засадах цифровізації та інтегрованого ризик менеджменту .У першому розділі сформовано концептуальну основу дослідження шляхом систематизації наукових підходів до трактування ланцюгів постачання та управління ними VXSSO\ FKDLQ PDQDJHPHQW 6&0 , уточнення понятійно категоріального апарату і визначення ключових закономірностей еволюції SCM у контексті трансформаційних змін зовнішнього середовища. Розкрито сутність та еволюцію становлення концепції «ланцюг постачання», здійснено ретроспективний аналіз розвитку підходів до 6&0 обґрунтовано трансформацію класичної логістичної парадигми в інтегровану систему стратегічного управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками. Досліджено роль цифрової трансформації у 6&0. Розкрито специфіку використання ERP 053 '53 $36 систем, концепцій DCM, SSCM, SDCM та DDMRP у забезпеченні інтегрованості та гнучкості логістичних процесів. Визначено вплив цифровізації на прозорість, швидкість і адаптивність управлінських рішень. Розглянуто специфіку управління ланцюгами постачання як інструменту підвищення ефективності релокованого бізнесу. Обґрунтовано роль SCM у забезпеченні безперервності виробничих процесів, мінімізації ризиків і формуванні конкурентних переваг у нових просторово економічних умовах. Окрему увагу приділено дослідженню сутності та видів релокації підприємств, що дозволило ідентифікувати її як специфічну стратегію просторової реконфігурації ланцюгів постачання в умовах кризи. Обґрунтовано теоретичні засади релокації суб’єктів господарювання як інструменту збереження стійкості та адаптації до воєнно економічних викликів. Особливістю першого розділу є формування системного теоретичного підґрунтя для подальших аналітичних і прикладних досліджень. Другий розділ має аналітичний характер і спрямований на дослідження реального стану та тенденцій розвитку ланцюгів постачання релокованих підприємств в сучасних умовах. Визначено місце України в глобальних ланцюгах постачання, проаналізовано показники логістичної інфраструктури, інтеграції до міжнародних транспортних систем та вплив зовнішньоекономічних чинників на функціонування вітчизняного бізнесу. На емпіричному рівні здійснено діагностику систем 6&0 релокованих підприємств різних галузей. Виявлено закономірності трансформації їх ланцюгів постачання у післярелокаційний період. Проведено компаративний аналіз ефективності функціонування ланцюгів постачання до та після переміщення потужностей, що дозволило ідентифікувати ключові чинники стійкості бізнесу в кризових умовах. Обґрунтовано взаємозв’язок між рівнем цифровізації, структурною гнучкістю та результативністю функціонування підприємств після релокації. Особливістю другого розділу є поєднання галузевого аналізу з кількісним оцінюванням економічної ефективності, яка формує емпіричну базу для розроблення методичних інструментів удосконалення управління ланцюгами постачання релокованих підприємств. У третьому розділі сформовано практико орієнтовані механізми підвищення результативності управління ланцюгами постачання Вперше розроблено та апробовано економіко математичну модель інтегрального оцінювання ризиків управління ланцюгами постачання. Модель базується на агрегуванні індексу CEI, методу TOPSIS та відстані Махаланобіса, що формує агрегований індекс ризику 5,W) у багатовимірному просторі параметрів. Використання ентропійного принципу для валідації вагових коефіцієнтів дозволило мінімізувати суб’єктивізм оцінювання. Удосконалено методичні підходи до оцінювання ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств, які інтегрують фінансово економічні показники з індикаторами гнучкості та цифрової зрілості. Для отримання об’єктивної оцінки запропоновано формування інтегрального індексу ефективності (CEI), розрахований із застосуванням правила Фішберна, що дозволяє виявляти «вузькі місця» в управлінській структурі. Запропоновано алгоритм кількісної ідентифікації та ранжування драйверів ризику управління ланцюгами постачання за їхнім «штрафним внеском» у загальний ризиковий профіль підприємства. Це забезпечує можливість переходу до проактивного управління та розроблення цільових стратегій мінімізації втрат. Здійснено апробацію розробленого методичного підходу на релокованих підприємствах різних галузей, які функціонують у післярелокаційний період. Практична перевірка моделі дозволила підтвердити її аналітичну спроможність та дієвість у реальних умовах воєнної та економічної нестабільності. Під час апробації було проведено розрахунок CEI та RIW, здійснено ранжування підприємств за рівнем стійкості їхніх ланцюгів постачання, а також визначено параметри, які формують найбільший «штрафний внесок» у загальний ризиковий профіль. На основі отриманих результатів обґрунтовано пріоритетні напрями підвищення ефективності управління, зокрема оптимізацію запасів, удосконалення інформаційного обміну між учасниками ланцюга, підвищення прозорості фінансових потоків та впровадження цифрових платформ координації. Запропонована модель передбачає послідовну реалізацію трьох етапів: виявлення ризиків, кількісну та якісну діагностику їхнього впливу та розроблення заходів щодо мінімізації ризиків. Перший етап базується на використанні RIW як інструменту первинної діагностики стану ланцюга постачання, а також на класифікації ризиків за джерелами їх виникнення (логістичні, фінансові, операційні, цифрові, інституційні). При цьому, передбачено кількісне визначення ймовірності реалізації ризиків та їх потенційного впливу на ключові показники ефективності підприємства з використанням економіко математичних методів та сценарного аналізу. У межах третього етапу сформовано набір інструментів мінімізації ризиків, серед яких: диверсифікація каналів постачання і збуту, створення буферних запасів у стратегічно важливих сегментах, впровадження систем моніторингу в режимі реального часу, інтеграція цифрових платформ управління та розвиток партнерських відносин на основі принципів довіри й кооперації. Особливу увагу приділено формуванню системи раннього попередження, яка дозволяє виявляти критичні відхилення параметрів функціонування ланцюга постачання на ранніх стадіях Практичне значення отриманих результатів полягає у впровадженні інструментарію оптимізації транспортних витрат, прискоренні оборотності запасів та підвищенні адаптивності логістичних зв’язків. Розроблені рекомендації можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при формуванні програм підтримки релокованого бізнесу та розвитку регіональних логістичних кластерів. Наукова новизна результатів полягає у комплексному підході до оцінювання ефективності управління ланцюгами постачання релокованих підприємств, який поєднує системний аналіз, кількісне моделювання, цифрові індикатори та ризик орієнтований менеджмент. Практична апробація моделі на українських релокованих підприємствах підтвердила її ефективність та універсальність для оцінювання стану логістичних систем різного масштабу. Отримані результати мають теоретичну, методичну й прикладну цінність і можуть бути використані для удосконалення стратегій розвитку релокованих підприємств у післявоєнний період, зміцнення їх економічної безпеки та підвищення інтеграції у глобальні ланцюги створення вартості.; Kutko T. I. Mechanisms for Improving the Efficiency of Supply Chain Management of Relocated Enterprises. – Qualifying scientific work on the rights of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 073 «Management». – Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2026. The dissertation is devoted to the theoretical and methodological substantiation and development of applied tools for improving the efficiency of supply chain management of enterprises that have relocated due to military actions in Ukraine. In the context of the transformation of the national economy, the destruction of logistics routes, and the deficit of resources, the development of mechanisms for the formation of resilient and adaptive supply chains becomes highly relevant for ensuring business viability. The purpose of the dissertation is to scientifically substantiate the theoretical and methodological foundations and to develop applied tools and economic-mathematical models for supply chain management of relocated enterprises to ensure their resilience, adaptability, and economic efficiency under conditions of military risks and global instability. The object of the study is the processes of transformation and functioning of supply chain management systems of relocated enterprises in the context of military-economic challenges. The subject of the study is a set of theoretical provisions, methodological approaches, and economic-mathematical models for assessing, adapting, and improving the efficiency of supply chain management of relocated enterprises based on the use of digital solutions and integrated risk management mechanisms. In the first chapter, the conceptual framework of the research is formed by systematizing scientific approaches to the interpretation of supply chains and their management (SCM), refining the conceptual and categorical apparatus, and identifying the key patterns of SCM evolution in the context of transformational changes in the external environment. The essence and evolution of the «supply chain» concept are revealed; a retrospective analysis of the development of SCM approaches is carried out; the transformation of the classical logistics paradigm into an integrated system of strategic management of material, financial, and information flows is substantiated. The role of digital transformation in the supply chain management of enterprises is studied. The specifics of using ERP, MRP, DRP, and APS systems, as well as the concepts of DCM, SSCM, SDCM, and DDMRP in ensuring the integration and flexibility of logistics processes, are disclosed. The impact of digitalization on the transparency, speed, and adaptability of management decisions is determined. The specifics of SCM as a tool for increasing the efficiency of relocated businesses are considered. The role of SCM in ensuring the continuity of production processes, minimizing risks, and forming competitive advantages in new spatial and economic conditions is substantiated. Special attention is paid to the study of the essence and types of enterprise relocation, which allowed for its identification as a specific strategy for the spatial reconfiguration of supply chains in crisis conditions. The theoretical foundations of the relocation of business entities as a tool for maintaining resilience and adapting to military-economic challenges are substantiated. A general feature of the first chapter is the formation of a systemic theoretical foundation for further analytical and applied research. The second chapter is analytical in nature and aimed at investigating the current state and development trends of relocated enterprises' supply chains. The position of Ukraine in global supply chains is determined, and indicators of logistics infrastructure, integration into international transport systems, and the impact of external economic factors on the functioning of domestic businesses are analyzed. At the empirical level, a diagnostic study of SCM systems of relocated enterprises across various industries was conducted. Patterns of their supply chain transformation in the post-relocation period were identified. A comparative analysis of the effectiveness of supply chain functioning before and after the relocation of facilities was performed, allowing for the identification of key factors in business resilience under crisis conditions. The correlation between the level of digitalization, structural flexibility, and the performance of enterprises after relocation is substantiated. A specific feature of the second chapter is the combination of sectoral analysis with a quantitative assessment of economic efficiency, which forms the empirical basis for developing methodological tools to improve supply chain management for relocated enterprises. The third chapter is focused on the formation and substantiation of practice-oriented mechanisms for improving the performance of supply chain management. For the first time, an economic-mathematical model for the integrated assessment of supply chain management risks was developed and tested. The model is based on the aggregation of the CEI index, the TOPSIS method, and the Mahalanobis distance, forming an integrated risk index (RIt) in a multidimensional parameter space. The use of the entropy principle to validate weight coefficients allowed for the minimization of subjectivity in the assessment. Methodological approaches to evaluating the efficiency of SCM for relocated enterprises have been improved by integrating financial and economic indicators with indicators of flexibility and digital maturity. To obtain an objective assessment, the formation of an integrated efficiency index (CEI) is proposed, calculated using Fishburn’s rule, which allows for the identification of «bottlenecks» in the management structure. An algorithm for the quantitative identification and ranking of supply chain management risk drivers based on their «penalty contribution» to the overall risk profile of the enterprise is proposed. This enables a transition to proactive management and the development of targeted loss minimization strategies. The developed methodological approach was tested on relocated enterprises from various industries operating in the post-relocation period. Practical verification of the model confirmed its analytical capability and effectiveness in real-world conditions of military and economic instability. During the approbation, the CEI and RIt were calculated, enterprises were ranked by the level of their supply chain resilience, and the parameters forming the largest «penalty contribution» to the overall risk profile were identified. Based on the results, priority areas for improving management efficiency were substantiated, including inventory optimization, improvement of information exchange between chain participants, increased transparency of financial flows, and the implementation of digital coordination platforms. The proposed model involves the sequential implementation of three stages: risk identification, quantitative and qualitative diagnostics of their impact, and the development of risk mitigation measures. The first stage is based on the use of RIt as a tool for the primary diagnosis of the supply chain state, as well as on the classification of risks by their source (logistics, financial, operational, digital, institutional). At the same time, the quantitative determination of the probability of risk realization and its potential impact on key performance indicators of the enterprise is provided using economic-mathematical methods and scenario analysis. Within the third stage, a set of risk mitigation tools was formed, including: diversification of supply and sales channels, creation of buffer stocks in strategically important segments, implementation of real-time monitoring systems, integration of digital management platforms, and development of partnerships based on principles of trust and cooperation. Special attention is paid to the formation of an early warning system, which allows for the detection of critical deviations in supply chain functioning parameters at early stages. The practical significance of the results lies in the implementation of tools for optimizing transport costs, accelerating inventory turnover, and increasing the adaptability of logistics links. The developed recommendations can be used by state and local government authorities in forming support programs for relocated businesses and developing regional logistics clusters. The scientific novelty of the results lies in a comprehensive approach to assessing the efficiency of SCM for relocated enterprises, which combines systems analysis, quantitative modeling, digital indicators, and risk-oriented management. Practical testing of the model on Ukrainian relocated enterprises confirmed its efficiency and versatility for assessing the state of logistics systems of various scales. The results obtained have theoretical, methodological, and applied value and can be used to improve the development strategies of relocated enterprises in the post-war period, strengthen their economic security, and increase integration into global value chains. Опис: Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51976 2026-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51975 Назва: Механізми підвищення ефективності діяльності підприємств в умовах індустрії 4.0 Автори: Козловський, Артем Валерійович; Kozlovsky, A.V. Короткий огляд (реферат): Козловський А.В. Механізми підвищення ефективності діяльності підприємств в умовах індустрії 4.0. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2026. Дисертаційна робота присвячена вирішеню актуального науково- практичного завдання підвищення ефективності діяльності підприємств в умовах розвитку Індустрії 4.0, що передбачає комплексне впровадження цифрових технологій у виробничо-господарську, управлінську та стратегічну діяльність суб’єктів господарювання, з урахуванням динамічних змін у середовищі функціонування, викликаних як внутрішніми чинниками, так і глобальними трансформаційними процесами, зокрема цифровізацією, геополітичними ризиками, воєнними діями та нестабільністю національної економіки. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі «Теоретичні основи до визначення ефективності діяльності підприємства в умовах Індустрії 4.0» поглиблено розкрито генезис наукових підходів до трактування категорії «ефективність підприємства» та доведено, що в умовах цифрової економіки вона набуває системного, багатокритеріального й динамічного характеру. Показано еволюцію поглядів від класичного розуміння ефективності як співвідношення «результат– витрати» і максимізації прибутку до сучасних підходів, що враховують продуктивність ресурсів, створення доданої вартості, інноваційність, стійкість бізнес-моделі, а також здатність підприємства до безперервної адаптації під впливом технологічних, ринкових і інституційних змін. Наголошено, що у парадигмі Індустрії 4.0 ефективність не зводиться до фінансового результату, а відображає інтегральний ефект від цифровізації бізнес-процесів, управлінських рішень та організаційної трансформації. У роботі аргументовано, що сучасна ефективність підприємства формується в межах взаємопов’язаних складових: економічної, соціальної, екологічної та операційної. Економічну ефективність розкрито як здатність забезпечувати фінансову результативність, конкурентні переваги та віддачу від інвестицій у цифрові рішення (зростання продуктивності, маржинальності, оборотності капіталу, стійкості грошових потоків). Соціальна ефективність охарактеризована через підвищення якості зайнятості, розвиток цифрових компетентностей персоналу, безпечні умови праці, зростання залученості працівників і формування цифрової корпоративної культури, що виступає передумовою результативного впровадження змін. Екологічну ефективність розглянуто як здатність підприємства мінімізувати негативний вплив на довкілля шляхом застосування цифрових технологій моніторингу та оптимізації ресурсоспоживання (енергія, вода, матеріали), підвищення прозорості екологічних показників і переходу до принципів циркулярної економіки. Операційну ефективність деталізовано як досягнення високих параметрів якості, швидкості та надійності процесів на основі автоматизації, цифрового контролю, аналітики даних і стандартизації управлінських процедур. Встановлено, що у середовищі Індустрії 4.0 відбувається зміщення акценту з «ефективності окремих функцій» до ефективності наскрізних бізнес- процесів і цифрових екосистем (постачальники – виробництво – логістика – збут – клієнт). У зв’язку з цим у розділі здійснено класифікацію видів ефективності за низкою ознак: за рівнем управління (операційна, тактична, стратегічна), за часовим горизонтом (коротко-, середньо- та довгострокова), за джерелами формування результату (ресурсна, інноваційна, управлінська, цифрова), за ступенем інтеграції технологій (традиційна, частково цифровізована, цифрово зріла), а також за характером вимірювання (кількісна, якісна, інтегральна). Доведено, що така класифікація створює методичну основу для побудови системи показників, яка дозволяє порівнювати підприємства за рівнем цифрової трансформації та відстежувати динаміку результативності управлінських рішень. Окрему увагу приділено виокремленню ключових характеристик ефективного цифровізованого бізнес-процесу, до яких віднесено: клієнтоорієнтованість і націленість на створення цінності; прозорість і керованість процесу на основі даних; інтегрованість інформаційних потоків між підрозділами та зовнішніми контрагентами; гнучкість і швидкість переналаштування процесу відповідно до змін попиту та ризиків; автоматизацію рутинних операцій; застосування предиктивної аналітики для прогнозування результатів і запобігання відхиленням; кіберстійкість та надійність цифрової інфраструктури; а також вимірюваність результатів через KPI, що відображають економічні, соціальні, екологічні та операційні ефекти. Узагальнення теоретичних положень дозволило сформувати авторське визначення ефективності діяльності підприємства в умовах цифрової трансформації як здатності досягати стратегічних і операційних цілей шляхом інтеграції технологій та інструментів Індустрії 4.0 (штучний інтелект, Інтернет речей (IoT), великі дані (Big Data), автоматизація, робототехніка, блокчейн) у бізнес-процеси та систему управління, забезпечуючи при цьому зростання продуктивності, адаптивності, стійкості й конкурентоспроможності підприємства на основі даноорієнтованого прийняття рішень і безперервних інновацій. Це визначення підкреслює комплексність ефективності, її орієнтацію не лише на результат «тут і зараз», а й на довгострокову спроможність підприємства розвиватися в умовах технологічних і ринкових змін. У другому розділі «Практичні аспекти дослідження ефективності діяльності підприємств в умовах Індустрії 4.0» здійснено прикладне обґрунтування взаємозв’язку між рівнем цифрової трансформації підприємств та результативністю їх господарської діяльності. Проведено комплексний аналіз актуального стану цифровізації українських підприємств із урахуванням галузевих відмінностей, масштабу бізнесу та ресурсних обмежень, що дало змогу окреслити реальні траєкторії переходу до технологій Індустрії 4.0 та визначити ступінь готовності підприємств до даноорієнтованого управління. У межах розділу систематизовано та структуровано ключові напрями впровадження цифрових рішень, зокрема: автоматизацію виробничих і управлінських процесів; використання корпоративних інформаційних систем (ERP/CRM/SCM), цифрових платформ взаємодії з контрагентами; упровадження інструментів бізнес-аналітики та управлінського контролінгу на основі даних; застосування хмарних сервісів для підвищення гнучкості та масштабованості ІТ-інфраструктури; розвиток елементів кібербезпеки та цифрового комплаєнсу; а також інтеграцію технологій Інтернету речей (IoT) у моніторинг виробничого обладнання, логістики та ресурсоспоживання. Особливий акцент зроблено на зростанні ролі штучного інтелекту (AI) й аналітики великих даних (Big Data) як інструментів оптимізації витрат, прогнозування попиту, підвищення точності планування та забезпечення своєчасності управлінських рішень. Обґрунтовано, що цифрові технології впливають на ключові фінансово- економічні показники підприємств не лише прямо (через зниження операційних витрат, підвищення продуктивності праці, скорочення простоїв і втрат), але й опосередковано – через зростання прозорості процесів, покращення якості управлінського обліку, підвищення точності бюджетування, зменшення ризиків помилок і втрат від неефективних рішень. Доведено, що практики цифровізації формують додаткові ефекти у вигляді підвищення швидкості обороту ресурсів, стабілізації грошових потоків, покращення показників рентабельності та зміцнення конкурентних позицій за рахунок підвищення якості сервісу та клієнтоорієнтованості. У розділі оцінено реальні практики цифровізації в контексті ефективності господарської діяльності, зокрема через аналіз трансформацій бізнес-процесів (постачання, виробництво, збут, обслуговування клієнтів), рівня інтеграції цифрових інструментів у управлінський цикл (планування → організація → мотивація → контроль), а також через визначення спроможності підприємств до використання даних як стратегічного ресурсу. Показано, що найбільш результативними є ті підприємства, які реалізують цифровізацію не фрагментарно, а системно – як комплексну зміну технологій, організаційної структури та компетентностей персоналу. Виявлено основні бар’єри та проблеми адаптації українського бізнесу до вимог цифрового середовища: дефіцит фінансових ресурсів та обмеженість інвестицій у ІТ; низький рівень цифрових компетентностей персоналу та опір організаційним змінам; недостатність якісних даних і відсутність формалізованих процедур data governance; фрагментарність ІТ-архітектури та складність інтеграції різнорідних систем; нерозвиненість культури управління на основі даних; загрози кібербезпеки та слабку зрілість механізмів захисту інформації. Окремо підкреслено, що впровадження IoT, AI, хмарних платформ і аналітики даних потребує не лише технологічних рішень, а й змін у методах управління, стандартах процесів та підходах до кадрового забезпечення, що в українських реаліях часто ускладнюється організаційною інерцією й нестабільністю зовнішнього середовища. У третьому розділі «Механізми підвищення ефективності діяльності підприємств в умовах Індустрії 4.0» сформовано цілісну систему управлінських рішень, спрямованих на підвищення результативності підприємств шляхом узгодження цифрових ініціатив із стратегічними цілями розвитку та реальним рівнем цифрової зрілості. Доведено, що ефективність цифрової трансформації визначається не стільки наявністю окремих технологій, скільки якістю їх інтеграції в бізнес-процеси, управлінський цикл і корпоративну інфраструктуру, а також здатністю підприємства забезпечувати безперервність змін і контроль досягнутих ефектів. У межах розділу розроблено удосконалений методичний інструментарій оцінювання ефективності підприємств з урахуванням цифрової зрілості, який передбачає: 1) визначення профілю цифрової трансформації за ключовими функціональними напрямами (управління, виробництво/операції, логістика, маркетинг і збут, робота з клієнтами, фінанси, HR, ІТ-архітектура та кібербезпека); 2) формування системи показників ефективності, що поєднує фінансово-економічні результати з операційними, інноваційними та організаційними ефектами; 3) нормування та зважування індикаторів з урахуванням стратегічних пріоритетів підприємства; 4) побудову інтегрального результативного показника, який дозволяє порівнювати підприємства за рівнем цифрової зрілості та відстежувати динаміку ефектів цифровізації. Такий підхід дає змогу перейти від фрагментарного вимірювання «окремих ІТ-проєктів» до системної оцінки впливу цифрової трансформації на кінцеві результати діяльності. Поряд із цим запропоновано стратегічні підходи до інтеграції цифрових технологій у систему управління підприємством, що базуються на логіці «цілі → цифрові ініціативи → організаційні зміни → вимірювані ефекти». Обґрунтовано доцільність застосування портфельного управління цифровими проєктами, коли ініціативи групуються за очікуваними ефектами (зниження витрат, підвищення продуктивності, зростання доходів, зниження ризиків, підвищення якості та швидкості процесів) і реалізуються з урахуванням обмежень ресурсів та рівня готовності персоналу. Показано, що ефективність інтеграції технологій Індустрії 4.0 (AI, IoT, Big Data, роботизація, RPA, хмарні сервіси, цифрові платформи, блокчейн) забезпечується за умов: стандартизації процесів, наявності якісної даної бази, розвитку data governance, побудови безпечної ІТ-архітектури та формування цифрових компетентностей. Важливим результатом розділу є обґрунтування можливостей адаптації світового досвіду цифровізації до національних умов. Узагальнено практики провідних компаній і країн щодо впровадження смарт-виробництва, цифрових ланцюгів постачання, цифрових платформ взаємодії, підходів до управління змінами та підготовки персоналу. Доведено, що перенесення міжнародних моделей в Україну потребує адаптації до інституційних та ресурсних обмежень: нерівномірності цифрової інфраструктури, обмеженого доступу до інвестицій, підвищених кіберризиків, воєнних загроз і логістичних обмежень. У зв’язку з цим запропоновано орієнтуватися на поетапне впровадження: від базової цифровізації обліку та контролінгу до інтегрованих платформ та інтелектуальної аналітики, з паралельним розвитком кадрового забезпечення та системи управління даними. У підсумку представлено адаптивну модель оцінювання ефективності, яка враховує галузеву специфіку, рівень цифрової трансформації та стратегічні орієнтири розвитку підприємства. Модель передбачає диференціацію управлінських рішень залежно від рівня цифрової зрілості (початковий, середній, високий), визначення пріоритетних «точок росту» для кожної групи підприємств і формування набору рекомендованих інструментів (автоматизація, аналітика, інтеграція систем, цифрові платформи, AI-рішення тощо). Її адаптивність забезпечується можливістю варіювання ваг показників та сценарного аналізу (консервативний, реалістичний, інноваційно-проривний сценарії), що дозволяє обирати оптимальні траєкторії розвитку, оцінювати очікувані ефекти та ризики, а також здійснювати контроль досягнення запланованих результатів. Запропоновані науково-практичні рекомендації мають прикладний характер і можуть бути використані у процесі стратегічного управління, цифрового аудиту, організації виробничих і управлінських процесів, а також для забезпечення сталого розвитку підприємств в умовах нестабільного середовища та обмежених ресурсів.; Kozlovsky A.V. Mechanisms for enhancing enterprise performance in the context of Industry 4.0 – Qualification scientific work in the form of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 073 «Management». Ternopil National Technical University named after I. Pulyuy, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2026. The dissertation is devoted to solving the current scientific and practical problem of increasing the efficiency of enterprises in the conditions of the development of Industry 4.0, which involves the comprehensive implementation of digital technologies in the production and economic, managerial and strategic activities of business entities, taking into account dynamic changes in the operating environment caused by both internal factors and global transformation processes, in particular digitalization, geopolitical risks, military actions and instability of the national economy. The dissertation research consists of an introduction, three sections of the main part, conclusions, a list of sources used and appendices. The first section, «Theoretical Foundations for Determining the Efficiency of an Enterprise in the Conditions of Industry 4.0», provides an in-depth analysis of the genesis of scientific approaches to interpreting the category of «enterprise efficiency» and proves that in the conditions of the digital economy it acquires a systemic, multi-criteria and dynamic nature. The evolution of views from the classical understanding of efficiency as the ratio of «results-costs» and profit maximization to modern approaches that take into account resource productivity, added value creation, innovation, business model sustainability, and the ability of an enterprise to continuously adapt under the influence of technological, market and institutional changes is shown. It is emphasized that in the Industry 4.0 paradigm, efficiency is not reduced to financial results, but reflects the integrated effect of the digitalization of business processes, management decisions and organizational transformation. The paper argues that modern enterprise efficiency is formed within the framework of interrelated components: economic, social, environmental and operational. Economic efficiency is revealed as the ability to ensure financial performance, competitive advantages and returns on investments in digital solutions (increased productivity, marginality, capital turnover, cash flow stability). Social efficiency is characterized by improving the quality of employment, developing digital competencies of personnel, safe working conditions, increasing employee involvement and forming a digital corporate culture, which is a prerequisite for the effective implementation of changes. Environmental efficiency is considered as the ability of an enterprise to minimize negative impact on the environment by using digital technologies for monitoring and optimizing resource consumption (energy, water, materials), increasing the transparency of environmental indicators and transitioning to the principles of a circular economy. Operational efficiency is detailed as achieving high parameters of quality, speed and reliability of processes based on automation, digital control, data analytics and standardization of management procedures. It has been established that in the Industry 4.0 environment, there is a shift in emphasis from «the effectiveness of individual functions» to the effectiveness of end-to-end business processes and digital ecosystems (suppliers – production – logistics – sales – customer). In this regard, the section has classified types of efficiency according to a number of characteristics: by management level (operational, tactical, strategic), by time horizon (short, medium and long-term), by sources of result formation (resource, innovative, managerial, digital), by the degree of technology integration (traditional, partially digitalized, digitally mature), as well as by the nature of measurement (quantitative, qualitative, integral). It has been proven that such a classification creates a methodological basis for building a system of indicators that allows comparing enterprises by the level of digital transformation and tracking the dynamics of the effectiveness of management decisions. Particular attention is paid to identifying the key characteristics of an effective digitalized business process, which include: customer-centricity and focus on value creation; transparency and data-driven process management; integration of information flows between departments and external counterparties; flexibility and speed of process reconfiguration in accordance with changes in demand and risks; automation of routine operations; use of predictive analytics to predict results and prevent deviations; cyber resilience and reliability of digital infrastructure; as well as measurability of results through KPIs that reflect economic, social, environmental and operational effects. The generalization of theoretical provisions allowed us to formulate the author's definition of the effectiveness of an enterprise in the context of digital transformation as the ability to achieve strategic and operational goals by integrating Industry 4.0 technologies and tools (artificial intelligence, Internet of Things (IoT), big data (Big Data), automation, robotics, blockchain) into business processes and the management system, while ensuring increased productivity, adaptability, sustainability and competitiveness of the enterprise based on data-driven decision-making and continuous innovation. This definition emphasizes the complexity of efficiency, its orientation not only to the result «here and now», but also to the long-term ability of the enterprise to develop in the context of technological and market changes. In the second section, «Practical Aspects of Researching Enterprise Efficiency in the Conditions of Industry 4.0», an applied justification of the relationship between the level of digital transformation of enterprises and the effectiveness of their economic activities is provided. A comprehensive analysis of the current state of digitalization of Ukrainian enterprises is carried out, taking into account industry differences, business scale and resource constraints, which made it possible to outline the real trajectories of the transition to Industry 4.0 technologies and determine the degree of readiness of enterprises for dataoriented management. The section systematizes and structures key areas for implementing digital solutions, in particular: automation of production and management processes; use of corporate information systems (ERP/CRM/SCM), digital platforms for interaction with counterparties; implementation of data-based business analytics and management controlling tools; use of cloud services to increase the flexibility and scalability of IT infrastructure; development of cybersecurity and digital compliance elements; as well as the integration of Internet of Things (IoT) technologies into the monitoring of production equipment, logistics and resource consumption. Particular emphasis is placed on the growing role of artificial intelligence (AI) and big data analytics (Big Data) as tools for cost optimization, demand forecasting, increasing planning accuracy and ensuring timeliness of management decisions. It is substantiated that digital technologies affect key financial and economic indicators of enterprises not only directly (by reducing operating costs, increasing labor productivity, reducing downtime and losses), but also indirectly - by increasing process transparency, improving the quality of management accounting, increasing budgeting accuracy, reducing the risk of errors and losses from ineffective decisions. It is proven that digitalization practices create additional effects in the form of increasing the speed of resource turnover, stabilizing cash flows, improving profitability indicators and strengthening competitive positions by improving the quality of service and customer orientation. The section assesses real digitalization practices in the context of business efficiency, in particular through the analysis of business process transformations (supply, production, sales, customer service), the level of integration of digital tools into the management cycle (planning → organization → motivation → control), as well as through determining the ability of enterprises to use data as a strategic resource. It is shown that the most effective are those enterprises that implement digitalization not fragmentarily, but systematically – as a comprehensive change in technologies, organizational structure and personnel competencies. The main barriers and problems of adapting Ukrainian business to the requirements of the digital environment are identified: shortage of financial resources and limited investment in IT; low level of digital personnel competencies and resistance to organizational changes; insufficient quality data and lack of formalized data governance procedures; fragmentation of IT architecture and complexity of integrating heterogeneous systems; underdevelopment of data-based management culture; cybersecurity threats and weak maturity of information protection mechanisms. It is separately emphasized that the implementation of IoT, AI, cloud platforms, and data analytics requires not only technological solutions, but also changes in management methods, process standards, and approaches to staffing, which in Ukrainian realities is often complicated by organizational inertia and instability of the external environment. In the third section, «Mechanisms for Increasing Enterprise Efficiency in the Conditions of Industry 4.0», a holistic system of management decisions aimed at increasing the efficiency of enterprises by aligning digital initiatives with strategic development goals and the real level of digital maturity has been formed. It has been proven that the efficiency of digital transformation is determined not so much by the availability of individual technologies as by the quality of their integration into business processes, the management cycle and corporate infrastructure, as well as by the ability of the enterprise to ensure continuity of changes and control of the achieved effects. Within the framework of the section, an improved methodological toolkit for assessing the efficiency of enterprises taking into account digital maturity has been developed, which provides for: 1) determining the profile of digital transformation by key functional areas (management, production/operations, logistics, marketing and sales, customer service, finance, HR, IT architecture and cybersecurity); 2) forming a system of performance indicators that combines financial and economic results with operational, innovative and organizational effects; 3) standardization and weighting of indicators taking into account the strategic priorities of the enterprise; 4) construction of an integral performance indicator, which allows comparing enterprises by level of digital maturity and tracking the dynamics of digitalization effects. This approach makes it possible to move from fragmentary measurement of «individual IT projects» to a systematic assessment of the impact of digital transformation on the final results of activity. Along with this, strategic approaches to integrating digital technologies into the enterprise management system are proposed, based on the logic of «goals → digital initiatives → organizational changes → measurable effects». The feasibility of using portfolio management of digital projects is substantiated, when initiatives are grouped by expected effects (reducing costs, increasing productivity, increasing revenues, reducing risks, improving the quality and speed of processes) and are implemented taking into account resource limitations and the level of staff readiness. It is shown that the effectiveness of the integration of Industry 4.0 technologies (AI, IoT, Big Data, robotics, RPA, cloud services, digital platforms, blockchain) is ensured under the following conditions: standardization of processes, availability of a high-quality data base, development of data governance, construction of a secure IT architecture and formation of digital competencies. An important result of the section is the justification of the possibilities of adapting the world experience of digitalization to national conditions. The practices of leading companies and countries regarding the implementation of smart production, digital supply chains, digital interaction platforms, approaches to change management and personnel training are summarized. It is proven that the transfer of international models to Ukraine requires adaptation to institutional and resource constraints: uneven digital infrastructure, limited access to investments, increased cyber risks, military threats and logistical constraints. In this regard, it is proposed to focus on phased implementation: from basic digitalization of accounting and controlling to integrated platforms and intelligent analytics, with parallel development of human resources and data management systems. As a result, an adaptive model of performance assessment is presented, which takes into account industry specifics, the level of digital transformation and strategic guidelines for the development of the enterprise. The model provides for the differentiation of management decisions depending on the level of digital maturity (initial, medium, high), the identification of priority «growth points» for each group of enterprises and the formation of a set of recommended tools (automation, analytics, systems integration, digital platforms, AI solutions, etc.). Its adaptability is ensured by the possibility of varying the weights of indicators and scenario analysis (conservative, realistic, innovative and breakthrough scenarios), which allows choosing optimal development trajectories, assessing expected effects and risks, and monitoring the achievement of planned results. The proposed scientific and practical recommendations are of an applied nature and can be used in the process of strategic management, digital audit, organization of production and management processes, as well as to ensure the sustainable development of enterprises in an unstable environment and limited resources. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51975 2026-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/48505 Назва: Організаційно-економічний механізм стратегічного управління кадровим потенціалом підприємства Автори: Галиняк, Леся Олександрівна; Galinyak, L. O. Короткий огляд (реферат): Галиняк Л.О. Організаційно-економічний механізм стратегічного управління кадровим потенціалом підприємства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2025. В дисертаційній роботі вирішено науково-практичну проблему розроблення та обґрунтування організаційно-економічного механізму стратегічного управління кадровим потенціалом підприємства, зокрема: визначено теоретико-методологічні засади стратегічного управління кадровим потенціалом, розроблено підходи до оцінювання та розвитку кадрового потенціалу підприємства, обґрунтовано механізми узгодження кадрової стратегії з загальною стратегією підприємства, запропоновано комплекс заходів щодо підвищення ефективності використання кадрового потенціалу, розроблено практичні рекомендації для впровадження стратегічного управління персоналом на підприємствах. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел і додатків. Перший розділ дисертаційного дослідження «Теоретико-методологічні підходи формування та розвитку кадрового потенціалу підприємства» зосереджений на вивченні теоретичних аспектів розвитку кадрового потенціалу як елемента комплексної соціально-економічної стратегії підприємства. У ньому розглянуто кадрові стратегії в управлінні підприємством, а також досліджено проблеми управління процесами формування та використання кадрового потенціалу підприємств меблевої промисловості. У роботі вивчено понятійний апарат та сформулювано власне розуміння понять «кадровий потенціал підприємства», «персонал підприємства» та «кадрова політика». Оцінено важливість кожного компоненту, що формує кадровий потенціал підприємства: статево-віковий склад та тип місцевості, чисельність працівників, ротація кадрів, пізнавальні здібності працівників, соціально-психологічний клімат, укомплектованість підприємства кадрами, професійні якості управлінців, творчий потенціал. Проведено порівняльний аналіз термінів «персонал», «кадровий потенціал», «трудовий потенціал» та «трудові ресурси», що засвідчує наявність між ними концептуальних відмінностей. Виділено компоненти, що забезпечують розвиток кадрового потенціалу підприємства, зокрема: інформаційне, науково- методичне, мотиваційне, фінансове та організаційне забезпечення. Визначено вплив кожного з цих компонентів на розвиток кадрового потенціалу підприємства. Обгрунтовано доцільність інвестування в кадровий потенціал компанії як ключовий чинник її розвитку. Досліджено роль кадрових стратегій в управлінні підприємством. Вивчено взаємозв`язок генеральної та кадрової стратегій. Розглянуто типи кадрових стратегій підприємства у складі стратегій функціонування та стратегій розвитку. Доведено, що кадрова стратегія є складовою частиною загальної стратегії організації і служить одним з інструментів реалізації її місії і декларованих цілей. З’ясовано, що однією з найважливіших проблем сучасного розвитку меблевої промисловості залишається підготовка кваліфікованих фахівців для забезпечення виробничого процесу. Ще однією значущою проблемою управління кадровим потенціалом є висока плинність кадрів. У межах даного дослідження проаналізовано основні причини кадрової плинності в меблевій промисловості. У другому розділі «Оцінка ефективності кадрової стратегії підприємств меблевої промисловості» досліджено взаємозв’язок показників ефективності підприємства з показниками кадрової стратегії та кадрового потенціалу, проведено аналіз збалансованих показників розвитку кадрового потенціалу, побудовано інноваційну модель стратегічного управління кадровим потенціалом підприємства, обгрунтовано можливість підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок покращення використання кадрового потенціалу. Проаналізовано динаміку кількості діючих підприємств, що займаються виробництвом меблевої продукції, а також чисельності зайнятих працівників на таких підприємствах під впливом карантинних заходів, запроваджених у зв`язку із поширенням Covid-19, та повномасштабного російського вторгнення в Україну. З’ясовано, в яких регіонах країни ситуація за цими показниками є найкращою, в яких – критичною, а в яких – стабільною. Також визначено регіони, які змогли відновити роботу. Здійснено факторний аналіз впливу пандемії на меблеву галузь за такими чинниками: брак ресурсів для сплати податків, проблеми з оплатою праці, виникнення кредиторської заборгованості. Вивчено вплив таких факторів, як скорочення персоналу, зменшення заробітної плати та неможливість працювати в онлайн- режимі, на зайнятість населення. Визначено нові можливості для виробників меблів, зокрема проєкти тимчасового житла для потреб воєнного часу. На основі проведених досліджень впливу пандемії та російсько-української війни на меблеву галузь країни побудовано дорожню карту розвитку української меблевої промисловості. Здійснено моніторинг діяльності відомих українських виробників меблів ТОВ «DANIRO», ПРАТ «ПРОГРЕС», ТОВ «ФРАНКОФ ГРУП», ПП «МЕБЛЕВА ФАБРИКА КАТУНЬ», ТОВ «ЯСЕН-ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ВІКО МЕБЛІ», ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА «КОНСТАНТА» за чотири звітні роки, враховуючи фінансові показники та чисельність працюючих, з метою визначення, як російсько - українська війна вплинула на діяльність меблевої галузі. Розглянуто підхід до оцінки впливу мотиваційних факторів на працівників у виробництві. Проведено аналіз впливу мотивації на основі рівня впливу факторів різних груп потреб для підвищення продуктивності праці. Визначено вплив кожного мотиваційного фактора на показники ефективності. Запропоновано використання підходу до розрахунку цих показників на основі вагових коефіцієнтів. Рекомендовано підвищення ефективності праці шляхом оцінки мотиваційних факторів, які сприятимуть покращенню роботи кожного працівника. За результатами аналізу трьох груп факторів та їхніх вагових коефіцієнтів реалізовано механізм визначення мотиваційних проблем і пошуку шляхів їх вирішення. Це забезпечить ефективну роботу всього підприємства. На основі проведених досліджень сформовано мотиваційний механізм в системі управління персоналом. Здійснено аналіз чинників, що впливають на персонал підприємства в умовах військового часу, та розроблено низку рекомендацій для HR менеджера з практичного використання в щоденній роботі при управлінні командою. Досліджено складові процесу командотворення та результати сумісних заходів з колективом. У третьому розділі «Удосконалення стратегії управління кадровим потенціалом підприємства» запропоновано організаційний інструментарій механізму управління кадровим потенціалом підприємства, розроблено стратегію кадрового забезпечення як елемента освітнього потенціалу підприємства та вивчено можливість управління кадровими ризиками. Наведено ключові аргументи чому варто застосовувати аутсорсинг у підприємницькій діяльності в часі повномасштабного вторгнення росії в Україну, увагу акцентовано на перевагах моделі віддаленого найму. Встановлено, що кадрова нестача кваліфікованого персоналу виступає вагомою перешкодою на шляху до розвитку меблевої галузі та економіки країни загалом. Досліджено можливість реалізації концепції «Школа меблевика» (ініційована Програмою USAID «Конкурентоспроможна економіка України») на практиці, яка грунтуватиметься на ефективних навчальних програмах, залученні досвідчених педагогів та досвіді меблевої галузі, а також передбачатиме матеріальне та ресурсне забезпечення та використання новітньої прогресивної техніки та технології. Окрім того, проаналізовано очікувані результати від впровадження даного проєкту. Враховуючи складові кадрового адміністрування, аутсортингове середовище, можливості аутсортингу, кадровий менеджмент та проєкт «Школа меблевика», вибудувано організаційний інструментарій механізму управління кадровим потенціалом підприємства. З’ясовано, що вміння навчати та перекваліфіковувати людей стає ключовим у вирішенні проблеми дефіциту робочої сили. З метою подолання кадрового дефіциту у меблевій галузі запропоновано реалізувати короткострокову модель кадрового забезпечення у вигляді професійного навчання на виробничій базі підприємства (терміном до 5 тижнів), а також довгострокову модель, що передбачає освітній процес через фахові навчальні заклади (терміном 9-10 місяців). Вивчено взаємозв’язок між короткостроковими та довгостроковими моделями кадрового забезпечення. Вивчено вплив мотивації та стимулювання працівників на кінцеві результати діяльності підприємства. Виявлено, що розвиток українського бізнесу після 24 лютого 2022 року вимагає кардинально нових мотиваційних підходів у роботі українських підприємств, зокрема, в управлінській діяльності вітчизняних підприємств слід використовувати психологічно скоригований механізм мотивування та стимулювання праці. У дисертаційній роботі демонструється методика оцінки впливу мотивації працівників на промисловому підприємстві. Обгрунтовано, що мотивація є основним фактором активізації трудової діяльності людських ресурсів і збільшення їхнього внеску в бізнес. Проведено аналіз системи мотивації працівників різних груп на основі оцінки рівня впливу мотиваційних факторів на підвищення продуктивності праці. Для визначення впливу кожного мотиваційного фактора на показники ефективності запропоновано використовувати підхід до розрахунку цих показників на основі вагових коефіцієнтів. На основі проведених досліджень сформовано стратегію кадрового забезпечення, яка базується на нових мотиваційних підходах, зокрема на удосконаленій моделі мотивації, що поєднує матеріальні та нематеріальні стимули. Реалізація цієї стратегії дозволить мінімізувати дефіцит кваліфікованого персоналу у меблевій сфері. В рамках опрацьованих матеріалів сформовано організаційно- економічний механізм управління кадровим потенціалом, який включає розділи щодо психологічної відновлюваності, функцій HR та підтримки працівників компаніями. Крім того, у межах цієї схеми проаналізовано причини зниження мотивації та її наслідки. Встановлено, що працівники можуть продуктивно працювати, відчуваючи себе захищеними та перебуваючи у відносній безпеці. Ефективне управління кадровим потенціалом можливе лише у тому разі, якщо керівник зможе довести до підлеглих важливість і значущість цілей та завдань, над якими вони працюють.; Galinyak L.O. Organizational and economic mechanism of strategic management of the enterprise's human resource potential. – Qualification scientific work in the form of a manuscript. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 073 «Management». Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2025. The dissertation solves the scientific and practical problem of developing and substantiating the organizational and economic mechanism of strategic management of the enterprise's human resource potential, in particular: the theoretical and methodological principles of strategic management of human resources potential are determined, approaches to assessing and developing the enterprise's human resources potential are developed, mechanisms for harmonizing the human resources strategy with the general strategy of the enterprise are substantiated, a set of measures is proposed to increase the efficiency of using human resources potential, practical recommendations are developed for the implementation of strategic personnel management at enterprises. The dissertation research consists of an introduction, three sections of the main part, conclusions, a list of sources used and appendices. The first section of the dissertation research «Theoretical and methodological approaches to the formation and development of the enterprise’s human resource potential» focuses on studying theoretical aspects of the development of human resource potential as an element of the enterprise’s comprehensive socio-economic strategy. It examines human resources strategies in enterprise management, and also investigates the problems of managing the processes of formation and use of human resources potential of enterprises in the furniture industry. The work studies the conceptual apparatus and formulates its own understanding of the concepts of «human resources potential of the enterprise», «enterprise personnel» and «human resources policy». The importance of each component that forms the enterprise’s human resources potential is assessed: gender and age composition and type of locality, number of employees, personnel rotation, cognitive abilities of employees, socio-psychological climate, staffing of the enterprise, professional qualities of managers, and creative potential. A comparative analysis of the terms «personnel», «human resource potential», «labor potential» and «labor resources» was conducted, which indicates the presence of conceptual differences between them. Components that ensure the development of the human resource potential of the enterprise were identified, in particular: informational, scientific and methodological, motivational, financial and organizational support. The influence of each of these components on the development of the human resource potential of the enterprise was determined. The feasibility of investing in the company's human resource potential as a key factor in its development was substantiated. The role of human resource strategies in enterprise management was investigated. The relationship between general and human resource strategies was studied. Types of human resource strategies of the enterprise were considered as part of the operating strategy and development strategies. It was proved that the human resource strategy is an integral part of the general strategy of the organization and serves as one of the tools for implementing its mission and declared goals. It was found out that one of the most important problems of the modern development of the furniture industry remains the training of qualified specialists to ensure the production process. Another significant problem of human resource management is high staff turnover. This study analyzes the main reasons for staff turnover in the furniture industry. In the second section, «Evaluation of the effectiveness of the personnel strategy of furniture industry enterprises» the relationship between the efficiency indicators of the enterprise with the indicators of the personnel strategy and personnel potential was studied, an analysis of balanced indicators of the development of personnel potential was conducted, an innovative model of strategic management of the personnel potential of the enterprise was built, and the possibility of increasing the competitiveness of the enterprise by improving the use of personnel potential was substantiated. The dynamics of the number of operating enterprises engaged in the production of furniture products, as well as the number of employees employed at such enterprises under the influence of quarantine measures introduced in connection with the spread of Covid-19 and the full- scale Russian invasion of Ukraine were analyzed. It was found out in which regions of the country the situation according to these indicators is the best, in which it is critical, and in which it is stable. The regions that were able to resume work were also identified. A factor analysis of the impact of the pandemic on the furniture industry was carried out based on the following factors: lack of resources to pay taxes, problems with wages, and the emergence of accounts payable. The impact of such factors as staff reductions, wage reductions, and the inability to work online on population employment was studied. New opportunities for furniture manufacturers were identified, including temporary housing projects for wartime needs. Based on the research conducted on the impact of the pandemic and the Russian-Ukrainian war on the country's furniture industry, a roadmap for the development of the Ukrainian furniture industry was built. The activities of well- known Ukrainian furniture manufacturers LLC «DANIRO», PRJSC «PROGRES», LLC «FRANKOF GROUP», PE «MEBLEVA FABRYKA KATUN», LLC «YASEN- PODILLYA», LLC «VIKO MEBLI», LLC «FURNITURE FACTORY «KONSTANTA» were monitored for four reporting years, taking into account financial indicators and the number of employees, in order to determine how the Russian-Ukrainian war affected the activities of the furniture industry. An approach to assessing the impact of motivational factors on employees in production was considered. An analysis of the impact of motivation was conducted based on the level of influence of factors of different groups needs to increase labor productivity. The impact of each motivational factor on efficiency indicators was determined. An approach to calculating these indicators based on weight coefficients was proposed. It was recommended to increase labor efficiency by assessing motivational factors that will contribute to improving the work of each employee. Based on the results of the analysis of three groups of factors and their weight coefficients, a mechanism for identifying motivational problems and finding ways to solve them has been implemented. This will ensure the effective operation of the entire enterprise. Based on the research conducted, a motivational mechanism has been formed in the personnel management system. An analysis of factors affecting the personnel of the enterprise in wartime conditions has been carried out, and several recommendations have been developed for the HR manager for practical use in daily work when managing a team. The components of the team building process and the results of joint activities with the team have been studied. In the third section «Improving the Human Resource Management Strategy of the Enterprise», the organizational tools for the mechanism of managing the human resource potential of the enterprise are proposed, a human resource strategy is developed as an element of the educational potential of the enterprise, and the possibility of managing human resource risks is studied. Key arguments are given why it is worth using outsourcing in entrepreneurial activity during the full-scale Russian invasion of Ukraine, and attention is focused on the advantages of the remote employment model. It is established that the shortage of qualified personnel is a significant obstacle to the development of the furniture industry and the country's economy as a whole. The possibility of implementing the concept of «Furniture Maker School» (initiated by the USAID Program «Competitive Economy of Ukraine») in practice is studied, which will be based on effective training programs, the involvement of experienced teachers and the experience of the furniture industry, as well as providing material and resource support and the use of the latest progressive equipment and technology. In addition, the expected results from the implementation of this project are analyzed. Taking into account the components of personnel administration, outsourcing environment, outsourcing opportunities, personnel management and the project «Furniture Maker's School», an organizational toolkit for the enterprise's personnel potential management mechanism has been built. It has been found that the ability to train and retrain people is becoming key in solving the problem of labor shortage. In order to overcome the personnel shortage in the furniture industry, it is proposed to implement a short-term model of personnel provision in the form of professional training at the enterprise's production base (for a period of up to 5 weeks), as well as a long-term model that involves the educational process through professional educational institutions (for a period of 9-10 months). The relationship between short-term and long-term models of personnel provision has been studied. The influence of employee motivation and stimulation of the final results of the enterprise's activities has been studied. It was found that the development of Ukrainian business after February 24, 2022 requires radically new motivational approaches in the work of Ukrainian enterprises, in particular, in the management activities of domestic enterprises, a psychologically adjusted mechanism of motivation and stimulation of labor should be used. The dissertation demonstrates a methodology for assessing the impact of employee motivation at an industrial enterprise. It is substantiated that motivation is the main factor in activating the labor activity of human resources and increasing their contribution to the business. An analysis of the motivation system of employees of different groups was conducted based on an assessment of the level of influence of motivational factors on increasing labor productivity. To determine the impact of each motivational factor on efficiency indicators, it was proposed to use an approach to calculating these indicators based on weight coefficients. Based on the research conducted, a staffing strategy was formed, which is based on new motivational approaches, in particular, on an improved motivation model that combines material and non-material incentives. The implementation of this strategy will minimize the shortage of qualified personnel in the furniture industry. Within the framework of the developed materials, an organizational and economic mechanism for managing human resources has been formed, which includes sections on psychological resilience, HR functions and employee support by companies. In addition, within the framework of this scheme, the causes of decreased motivation and its consequences have been analyzed. It has been established that employees can work productively, feeling protected and being in relative safety. Effective human resources management is possible only if the manager can convey to subordinates the importance and significance of the goals and tasks they are working on. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/48505 2025-01-01T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/42678 Назва: Гермінативні вектори розвитку промислових підприємств в умовах адміністративно-територіальної реформи Автори: Гагалюк, Ольга Іванівна; Gagalyuk, O.I. Короткий огляд (реферат): Гагалюк О.І. Гермінативні вектори розвитку промислових підприємств в умовах адміністративно-територіальної реформи. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.; Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2023.; В дисертаційній роботі вирішене актуальне науково-практичне завдання стосовно діяльності промислових підприємств в умовах адміністративно – територіальної реформи, а саме взаємодії з об’єднаними територіальними громадами в контексті економічного, інноваційного, соціокультурного та екологічного впливу. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел і додатків. Перший розділ дисертаційного дослідження «Теоретико-методичні передумови реалізації гермінативного розвитку промислових підприємств в умовах адміністративно-територіальної реформи» присвячений дослідженню понятійного апарату, сутності та особливостей гермінативного розвитку промислових підприємств як концепції розвитку територіальної одиниці, розглянуто механізм управління впровадженням та реалізації гермінативних векторів розвитку промислових підприємств в умовах адміністративно територіальної реформи, узагальнено та запропоновано методичний інструментарій оцінювання гермінативних векторів розвитку промислових підприємств в умовах об’єднаних територіальних громад. Подано ретроспективний аналіз передумов проведення адміністративно територіальної реформи в Україні та зарубіжних країнах. Досліджено понятійний апарат та визначено основні складові гермінативного розвитку промислового підприємства. Визначено необхідність окрім основних складових економічної, соціокультурної, екологічної додатково відобразити інноваційну складову гермінативного розвитку промислових підприємств. Представлено логіко-структурна схему гермінативного (сталого) розвитку, що визначає концепцію, основні принципи та напрями реалізації гермінативного розвитку. Запропоновано методичний інструментарій визначення гермінативного розвитку підприємства, що обумовлює аналіз основних показників та визначення інтегрального ефекту реалізації сталого розвитку промислового підприємства. У другому розділі «Особливості реалізації організаційно-методичних засад переведення промислових підприємств на гермінативні вектори розвитку в умовах реалізації адміністративної реформи» досліджено необхідність та мету реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні, її вплив на гермінативні вектори функціонування і розвитку промислових підприємств, здійснено оцінку критеріїв та показників економічної ефективності функціонування промислових підприємств України в умовах адміністративно територіальної реформи, проаналізовано соціально-культурні та екологічні аспекти функціонування промислових підприємств в умовах об’єднаних територіальних громад в Україні. Визначено нормативно-правову базу проведення адміністративно територіальної реформи в Україні, яка створила правові умови та механізми для формування ефективно функціонуючих та конкурентоспроможних територіальних громад сіл, селищ, міст. Здійснено аналіз основних складових гермінативного розвитку (економічної, інноваційної, соціокультурної та екологічної) територій в України. Проаналізовано особливості гермінативного розвитку у об’єднаних територіальних громадах Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Запорізької, Одеської, Харківської областей. Здійснено комплексний аналіз із визначенням інтегрального показника та рангу промислових підприємств – об’єктів дисертаційного дослідження. Зокрема, проаналізовано основні складові гермінативного розвитку, визначено сильні та слабкі сторони, а також переваги та недоліки в контексті забезпечення гермінативних векторів розвитку промислових підприємств. У третьому розділі «Стратегування гермінативних векторів розвитку промислових підприємств України в умовах адміністративно-територіальної реформи» запропоновано шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації гермінативних векторів розвитку на промислових підприємствах в умовах адміністративно-територіальної реформи, представлено механізм моделювання напрямів удосконалення гермінативних векторів розвитку промислових підприємств України в умовах адміністративно територіальної реформи, визначено можливості синергетичної взаємодії та побудова стратегічної карти розвитку системи «промислове підприємство об’єднана територіальна громада» в контексті реалізації гермінативних векторів розвитку. Запропоновано організаційно-економічний механізм стимулювання гермінативного розвитку промислового підприємства, який складається із двох компонентів (організаційної та економічної). Організаційна компонента обумовлює необхідність раціонального управління складовими гермінативного розвитку (економічної, інноваційної, соціокультурної та екологічної), а економічна визначає функціонально-аналітичне підґрунтя реалізації гермінативних векторів розвитку. Представлено моделювання та проєктування гермінативних векторів розвитку промислових підприємств України в умовах адміністративно територіальної реформи, що визначає необхідність досягнення раціоналізації використання ресурсів в умовах їх обмеженості та стимулювання синергетичної взаємодії промислового підприємства та об’єднаної територіальної громади в контексті реалізації основних умов проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. Також запропоновано реалізацію інвестиційно інноваційного проєкту виготовлення сонячних панелей за інноваційною технологією Bifacial на підприємстві ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», що дасть можливість активізувати основні складові гермінативного розвитку підприємства, а також акцентує увагу на реалізації синергетичного ефекту взаємодії. В дисертаційному досліджені обґрунтовано необхідність реалізації гермінативних векторів розвитку у синергетичній взаємодії «промислове підприємство – об’єднана територіальна громада» і доведено, що досягти гермінативних векторів розвитку є можливим коли отримується синергетичний ефект як для промислового підприємства, так і для ОТГ. Запропоновано методичний підхід в аспекті узгодження цілей та стратегії реалізації гермінативного розвитку ОТГ у взаємодії із промисловим підприємством обумовлює підвищення узгодженості цілей, завдань та ефективності взаємодії, визначає основні пріоритети у сфері стратегічного управління. Позитивним в даному інструментарії є те, що в залежності від цілей та можливостей гермінативного розвитку відбувається орієнтування на різні типи стратегій розвитку (активна, комбінована та пасивна).; Gagalyuk O.I. Germinative vectors of the development of industrial enterprises in the conditions of administrative and territorial reform. – Qualifying scientific work on manuscript rights.; Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 073 «Management». Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2023.; In this dissertation work had solved an actual scientific and practical task that concern the activity of industrial enterprises in the conditions of administrative territorial reform, particular cooperation with united territorial communities in the context of economic, innovative, socio-cultural and environmental impact. The dissertation study consists of an introduction, three chapters of the main part, conclusions, a list of used references and appendices. The first chapter of the dissertation study «Theoretical and methodological prerequisites for the implementation of the generative development of industrial enterprises in the conditions of administrative and territorial reform» is devoted to the study of the conceptual apparatus, the essence and features of the generative development of industrial enterprises, as a concept of the development of a territorial unit. The mechanism of managing the implementation and realisation of the initial vectors of the development of industrial enterprises in the conditions of administrative territorial reform was also considered. Also, methodical toolkit was developed and generalized for the evaluation of the germinal vectors of the development of industrial enterprises in the conditions of united territorial communities. A retrospective analysis of the prerequisites for administrative and territorial reform in Ukraine and foreign countries is presented. The conceptual apparatus was studied and the main components of the germinal development of an industrial enterprise were determined. In addition to the main components of germinal development, the need to reflect the innovative component of the germinal development of industrial enterprises has been described. A logical-structural scheme of germinative (sustainable) development is presented, which defines the concept, main principles and directions of implementation of germinative development. A methodological toolkit for determining the germinal development of an enterprise is proposed which determines the analysis of the main indicators and the determination of the integral effect of the implementation of the sustainable development of an industrial enterprise. In the second chapter «Peculiarities of the implementation of the organizational and methodological principles of the transfer of industrial enterprises to the initial vectors of development in the conditions of the implementation of the administrative reform» the need and purpose of the implementation of the administrative-territorial reform in Ukraine is studied. Its influence on the germinal vectors of the functioning and development of industrial enterprises is described, the criteria and indicators of the economic efficiency of the functioning of industrial enterprises of Ukraine in the conditions of administrative and territorial reform are evaluated, the socio-cultural and ecological aspects of the functioning of industrial enterprises in the conditions of united territorial communities in Ukraine are analyzed. The regulatory and legal framework for the administrative and territorial reform in Ukraine was defined, which created legal conditions and mechanisms for the formation of effectively functioning and competitive territorial communities of villages, towns, and cities. The analysis of the main components of germinal development (economic, innovative, socio-cultural and ecological) territories in Ukraine was carried out. Peculiarities of germinative development in the united territorial communities of Ternopil, Lviv, Ivano-Frankivsk, Zaporizhzhya, Odesa, and Kharkiv regions were analyzed. A comprehensive analysis was carried out with the determination of the integral indicator and the rank of industrial enterprises - the objects of the dissertation research. In particular, the main components of germinal development are analyzed, strengths and weaknesses are determined, as well as advantages and disadvantages in the context of providing germinal vectors for the development of industrial enterprises. In the third chapter, «Strategizing germinative development vectors of industrial enterprises of Ukraine in the conditions of administrative-territorial reform», I proposed ways of improving the organizational and economic mechanism of implementing germinative vectors of development at industrial enterprises in the conditions of administrative-territorial reform. The mechanism of modeling directions for improving the germinative vectors of development of industrial enterprises of Ukraine in the conditions of administrative and territorial reform is depicted, as well as the possibilities of synergistic interaction and the construction of a strategic map of the development of the «industrial enterprise-united territorial community» system in the context of the implementation of germinative development vectors are described. An organizational and economic mechanism for stimulating the germinal development of an industrial enterprise is proposed, which consists of two components (organizational and economic). The organizational component determines the need for rational management of the components of germinative development (economic, innovative, sociocultural and ecological), and the economic component determines the functional and analytical basis for the implementation of germinative vectors of development. Modeling and projecting of germinal vectors for the development of industrial enterprises of Ukraine in the conditions of administrative-territorial reform are presented, which determine the need to achieve the rationalization of the use of resources in conditions of their limitations and to stimulate the synergistic interaction of the industrial enterprise and the united territorial community in the context of the implementation of the basic conditions for carrying out the administrative-territorial reform in Ukraine.It is also proposed to implement an investment-innovation project for the production of solar panels using the innovative Bifacial technology at the enterprise «OSP Corporation Vatra», which will give an opportunity to activate the main components of the germinal development of the enterprise, and also emphasizes the realization of the synergistic effect of interaction. In this manuscript, the need for the implementation of germinative vectors of development in the synergistic cooperation «industrial enterprise - united territorial community» is substantiated and it is proved that it is possible to achieve germinative vectors of development when a synergistic effect is obtained for both the industrial enterprise and the UTC (The united territiorial community). A methodical approach is proposed in terms of the coordination of goals and strategies for the implementation of the germinal development of the OTG in cooperation with the industrial enterprise. The positive aspect of this toolkit is that, depending on the goals and possibilities of germinal development, there is a focus on different types of development strategies (active, combined and passive). Tue, 24 Oct 2023 00:00:00 GMT http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/42678 2023-10-24T00:00:00Z