DSpace Зібрання: Кваліфікаційні роботи бакалаврів за спеціальністю „053 — Психологія“

Вплив стилю сімейного виховання на розвиток тривожності у підлітків

Thu, 03 Jul 2025 00:00:00 GMT

Назва: Вплив стилю сімейного виховання на розвиток тривожності у підлітків Автори: Мотяшок, Вероніка Михайлівна; Motiashok, Veronika Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню впливу стилю сімейного виховання на розвиток тривожності у підлітків. У теоретичній частині розкрито поняття та види тривожності, охарактеризовано вікові особливості підлітків, проаналізовано сучасні підходи до класифікації стилів виховання (авторитарний, демократичний, ліберальний, індиферентний) та їхній вплив на емоційний розвиток дитини. У другій частині представлено емпіричне дослідження, яке проводилось серед учнів 8–10 класів (30 підлітків віком 14–16 років). Застосовано валідні психодіагностичні методики: FES, PARI, шкалу тривожності Спілбергера–Ханіна. Статистичний аналіз результатів засвідчив, що найвищі показники тривожності характерні для підлітків з дисгармонійним та авторитарним стилем сімейного виховання. Найнижчі — у респондентів, які виховуються в гармонійному родинному середовищі. У роботі подано практичні рекомендації для батьків, педагогів і психологів щодо профілактики та зниження рівня тривожності у підлітків. Робота має прикладний характер і може бути використана у шкільній практиці, психологічному консультуванні та просвітницькій роботі з родинами; The bachelor’s qualification paper investigates the influence of parenting style on the development of anxiety in adolescents. The theoretical part outlines the concept and types of anxiety, age-specific psychological features of adolescence, and presents modern classifications of parenting styles (authoritarian, democratic, permissive, indifferent), analyzing their impact on a child’s emotional development. The empirical section presents a study conducted among 30 adolescents aged 14 to 16, using validated psychodiagnostic tools: Family Environment Scale (FES), Parental Attitude Research Instrument (PARI), and the Spielberger–Khanin Anxiety Scale. Statistical analysis showed that adolescents raised in authoritarian and disharmonious families tend to have the highest levels of anxiety, while those in harmonious family environments demonstrate significantly lower anxiety levels. The paper provides practical recommendations for parents, educators, and psychologists aimed at preventing and reducing anxiety in adolescents. The results of this study have practical value and can be applied in educational institutions, psychological counseling, and psychoeducational programs for families. The findings contribute to a deeper understanding of the emotional needs of adolescents and the importance of a supportive parenting style in fostering psychological well-being. Опис: У процесі дослідження було проаналізовано теоретичні засади, емпіричні дані та розроблено методичні рекомендації щодо проблеми впливу стилю сімейного виховання на рівень тривожності у підлітків. У першому розділі проведено аналіз наукової літератури з теми дослідження. Було з’ясовано, що стиль сімейного виховання є одним з ключових чинників, що впливає на емоційний стан дитини, зокрема на рівень тривожності. Найбільш несприятливими у цьому контексті є авторитарний, гіперопікаючий. У другому розділі було здійснено емпіричне дослідження, метою якого стало вивчення зв’язку між стилями сімейного виховання та рівнем тривожності у підлітків. Застосовано валідні психодіагностичні методики для виявлення особливостей сімейного виховання та оцінки рівня тривожності. Результати дослідження підтвердили наявність чіткої залежності між стилем батьківського виховання та емоційним станом підлітків: діти з сімей із демократичним стилем виховання мають нижчий рівень тривожності, тоді як у дітей з авторитарних або надмірно контролюючих сімей тривожність виявляється значно вищою. У третьому розділі було запропоновано тренінг і конспект бесіди для батьків. Розроблений тренінг для підлітків спрямований на покращення емоційної регуляції, зниження психоемоційної напруги та формування адекватної самооцінки. Конспект профілактичної бесіди з батьками покликаний підвищити їхню обізнаність про вплив стилю виховання на психічне здоров’я дітей та стимулювати до створення більш приймаючої та підтримувальної атмосфери в родині. Отже, результати теоретичного аналізу, емпіричного дослідження та практичні рекомендації дозволяють зробити висновок про важливість батьківської поведінки в контексті профілактики й подолання тривожності у підлітковому віці. Застосування запропонованих заходів може стати ефективною основою для психологічної підтримки дітей і гармонізації родинних стосунків.

Вплив настанов батьків на вибір шлюбного партнера

Wed, 18 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Вплив настанов батьків на вибір шлюбного партнера Автори: Марущак, Наталія Ігорівна; Marushchak, Natalia Короткий огляд (реферат): Марущак Н.І. Вплив настанов батьків на вибір шлюбного партнера. – Рукопис. 200-300 слів Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2025. В кваліфікаційній роботі проаналізовано психологічне трактування поняття батьківських настанов, зроблено психологічну характеристику основних теорій вибору шлюбного партнера, розглянуто батьківські настанови як складову батьківства та основну детермінанту вибору партнера, експериментально вивчено вплив батьківських настанов на вибір свого шлюбного партнера, доведено, цікавий факт, що батьківські настанови передаються власне через різні типи сімейних відносин, а також різні стилі виховання. На основі отриманих результатів експериментального дослідження розроблено концептуальну модель психологічного супроводу усвідомленого вибору шлюбного партнера та запропоновано практичні рекомендації щодо формування усвідомленого вибору шлюбного партнера. Психологічне трактування поняття батьківських настанов розкриває їхню глибину та всеохоплюючий вплив на формування особистості. Це не просто виховні прийоми, а складна мережа свідомих та несвідомих повідомлень, що закладають основи для подальшого життя дитини. Усвідомлення батьками своїх настанов, їхня рефлексія та, за потреби, трансформація є ключовими для формування здорової, гармонійної та адаптованої особистості. Для психологів розуміння та робота з батьківськими настановами є потужним інструментом для допомоги клієнтам у подоланні внутрішніх конфліктів, зміні деструктивних життєвих сценаріїв та досягненні психологічного благополуччя. У світі, що постійно змінюється, здатність батьків до гнучкості та усвідомленого формування настанов стає запорукою стійкості та успішного розвитку наступних поколінь. Вибір шлюбного партнера – це фундаментальний акт, що відображає складність людської психіки, соціальних взаємодій та біологічних імперативів. Жодна окрема психологічна теорія не може надати вичерпного пояснення цього багатогранного феномену. Натомість, розуміння вибору партнера вимагає інтегративного підходу, що поєднує інсайти з соціально-психологічних (гомогамія, комплементарність, обмін), психодинамічних (несвідомі мотиви, батьківські сценарії), теорії прив’язаності (вплив раннього досвіду), еволюційно-біологічних (репродуктивні стратегії), когнітивно-поведінкових (схеми та очікування), феноменологічно-гуманістичних (самоактуалізація, пошук сенсу) та системних (міжгенераційні патерни) перспектив. У реальному житті, як ми бачимо, процес вибору є динамічною взаємодією цих чинників. Людина може свідомо шукати партнера, який розділяє її інтереси та цінності (гомогамія), але при цьому несвідомо притягуватися до особистості, яка відтворює динаміку її стосунків з батьками (психоаналіз), а її тип прив’язаності визначатиме, наскільки легко чи складно їй буде встановлювати та підтримувати близькість. Сучасні соціальні та технологічні зміни додатково ускладнюють цей процес, розширюючи можливості, але й створюючи нові виклики. Концептуальна модель психологічного супроводу усвідомленого вибору шлюбного партнера є комплексним та багатоетапним підходом, що інтегрує досягнення сучасної психологічної науки. Вона надає дорослим, що перебувають у пошуку партнера, чітку дорожню карту для особистісного зростання та розвитку, що є невід’ємною передумовою для успішного шлюбу. Усвідомлений вибір шлюбного партнера – це тривалий процес, що вимагає часу, саморефлексії та готовності до внутрішніх змін. Це не просто пошук «другої половинки», а, перш за все, пізнання себе та побудова зрілої особистості, здатної до здорових, рівноправних та гармонійних стосунків. Дотримання цих рекомендацій допоможе закласти міцний фундамент для щасливого та тривалого шлюбу.; The Marushchak N. The influence of parental guidance on the choice of a marriage partner. - Manuscript. 200-300 слів Qualification work for the degree of "Bachelor" in specialty 053 - "Psychology" - Ternopil National Technical University. I. Pulyuya. – Ternopil, 2025. The qualification work analyzes the psychological interpretation of the concept of parental guidance, provides a psychological characteristic of the main theories of choosing a marriage partner, considers parental guidance as a component of parenthood and the main determinant of choosing a partner, experimentally studies the influence of parental guidance on choosing a marriage partner, proves an interesting fact that parental guidance is transmitted through different types of family relationships, as well as different styles of upbringing. Based on the results of the experimental study, a conceptual model of psychological support for the conscious choice of a marriage partner is developed and practical recommendations are offered for the formation of a conscious choice of a marriage partner. The psychological interpretation of the concept of parental guidance reveals their depth and comprehensive influence on the formation of personality. These are not just educational techniques, but a complex network of conscious and unconscious messages that lay the foundations for the child's future life. Parents’ awareness of their guidelines, their reflection and, if necessary, their transformation are key to the formation of a healthy, harmonious and adapted personality. For psychologists, understanding and working with parental guidelines is a powerful tool for helping clients overcome internal conflicts, change destructive life scenarios and achieve psychological well-being. In a constantly changing world, parents’ ability to be flexible and consciously form guidelines becomes the key to the stability and successful development of future generations. Choosing a marriage partner is a fundamental act that reflects the complexity of the human psyche, social interactions and biological imperatives. No single psychological theory can provide an exhaustive explanation of this multifaceted phenomenon. Instead, understanding partner choice requires an integrative approach that combines insights from sociopsychological (homogamy, complementarity, exchange), psychodynamic (unconscious motives, parental scripts), attachment theory (the influence of early experiences), evolutionary-biological (reproductive strategies), cognitive-behavioral (schemas and expectancies), phenomenological-humanistic (self-actualization, search for meaning), and systemic (intergenerational patterns) perspectives. In real life, as we see, the process of choice is a dynamic interaction of these factors. A person may consciously seek a partner who shares their interests and values (homogamy), but at the same time be unconsciously attracted to an individual who reproduces the dynamics of their relationship with their parents (psychoanalysis), and their type of attachment will determine how easy or difficult it will be for them to establish and maintain intimacy. Modern social and technological changes further complicate this process, expanding opportunities, but also creating new challenges. The conceptual model of psychological support for the conscious choice of a marriage partner is a comprehensive and multi-stage approach that integrates the achievements of modern psychological science. It provides adults who are looking for a partner with a clear roadmap for personal growth and development, which is an indispensable prerequisite for a successful marriage. The conscious choice of a marriage partner is a long process that requires time, self-reflection and readiness for internal changes. This is not just a search for a “second half”, but, above all, knowing yourself and building a mature personality capable of healthy, equal and harmonious relationships. Following these recommendations will help lay a solid foundation for a happy and long-lasting marriage. Опис: 1. У соціально-психологічному контексті батьківські настанови є формою внутрішньосімейного спілкування і виховного впливу, що включає уявлення батьків про моральні норми поведінки. На основі аналізу літератури виділено ознаки, які відрізняють настанови від інших подібних феноменів, зокрема, головними характеристиками є несиметричність (у рівні компетенції), цілеспрямованість і регулярність. 2. Аналіз різних теорій підтверджує, що механізм вибору шлюбного партнера можна узагальнено розглядати як систему фільтрів, які поступово звужують коло можливих кандидатів від поверхневого знайомства до більш глибокого міжособистісного спілкування. Важливими мотивами, що керують вибором партнера дівчатами та юнаками, є: інтимно-особистісний (прагнення знайти ідеального партнера для кохання), сімейно-батьківський (бажання знайти близького супутника по життю), орієнтація на народження і виховання дітей, а також господарчо-побутовий (прагнення до налагодження побуту і ведення домашнього господарства). 3. Емпіричне дослідження показало, що для дівчат ідеальним партнером має бути привабливий, красивий та мужній чоловік, тоді як для юнаків – гарна, освічена та приваблива жінка. Перш за все, юнаки та дівчата звертають увагу на зовнішність і сексуальність партнера, а вже потім на естетичні якості. Більшість опитаних не продовжують стосунків, якщо немає спільних інтересів і поглядів на життя, а також якщо партнер не підтримує їх цінності. Найбільше досліджувані цінують фізичну привабливість, сексуальність, а потім моральні та інтелектуальні якості, тобто перше враження відіграє важливу роль у виборі партнера. Також було виявлено, що юнаки та дівчата не схвалюють партнерів, які вживають алкоголь або вживають нецензурну лексику, що свідчить про важливість моральних якостей у виборі партнера. Емпіричне дослідження також виявило, що домінуючими стилями виховання в сім’ях досліджуваних є: «симбіоз», «контроль», «прийняття-відторгнення» та «кооперація», а основними типами виховання – «підвищена моральна відповідальність» і «гіперопіка». Кореляційний аналіз виявив наступні зв’язки між батьківськими настановами та особливостями вибору свого шлюбного партнера: Надмірна турбота з боку батьків і їх домінування над дорослими дітьми (гіперопіка) мають вплив на вибір шлюбного партнера, зокрема, надаючи перевагу зовнішності, працелюбності та культурному рівню партнера, а також бажанню вступити у шлюб у віці 20 років. Важливо зазначити, що цей стиль батьківського виховання призводить до того, що досліджувані не шукають партнерів з подібними інтересами. Ми вважаємо власне, що така форма ставлення, що передає установку «живи за моїми правилами», спонукає молодих людей намагатися створити власну сім’ю в досить ранньому віці, навіть з партнерами, з якими у них немає спільних інтересів. У випадках, коли батьки виховують своїх дітей в умовах підвищених моральних вимог (очікуючи великих досягнень, здібностей і талантів від своїх нащадків, а також мріючи, що їхні діти реалізують їхні нездійснені мрії), діти обирають шлюбного партнера за іншими критеріями: для них не важливий зовнішній вигляд партнера; значущими є його моральність, культурний рівень та спільність інтересів. Однак, незважаючи на це, у них зростає інтерес до партнерів, які вживають алкоголь, а також бажання створити сім’ю у пізньому віці.

Дослідження соціально-психологічного клімату в колективі на рівень задоволеності працею

Wed, 18 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження соціально-психологічного клімату в колективі на рівень задоволеності працею Автори: Крамаренко, Маріанна Олександрівна; Kramarenko, Marianna Короткий огляд (реферат): Крамаренко М. Дослідження соціально-психологічного клімату в колективі на рівень задоволеності працею. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І. М. Тернопіль, 2025. 78 с. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (44 найменувань), 3 додатків. Робота викладена на 786 сторінках друкованого тексту, вміщує 2 таблиці та 30 рисунків. У кваліфікаційній роботі описується проблема cоціально-психологічного клімату колективу, який впливає на задоволеність працею і є важливим індикатором як особистого благополуччя працівника, так і результативності функціонування організації. Він відображає емоційне та раціональне ставлення індивіда до професійної діяльності, умов праці, взаємин у колективі та можливостей особистого розвитку. Рівень задоволення роботою суттєво впливає на продуктивність, мотивацію, вірність організації та загальний психологічний комфорт працівника. Фактори, які визначають задоволеність працею, є: рівень професійних здібностей, зміст роботи, результативність професійної діяльності, справедлива система стимулювання праці, стиль керівництва, об’єктивна оцінка роботи, вдалий добір кадрів, розподіл обов’язків, визнання заслуг, професійний розвиток, відносини з колегами тощо. За результатами експериментального дослідження, найвищими показниками, які впливають на задоволеність професійною діяльністю є: ставлення до керівника, вимогливість один до одного, співробітництво, сумлінне ставлення до роботи. Обгрунтовано, що для позитивного соціально-психологічного клімату необхідно здійснювати професійний супровід, що передбачає цілісний, безперервний процес дослідження, формування, розвитку та корекції професійного становлення людини.; Kramarenko M. Research on the socio-psychological climate in the team for the level of job satisfaction Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor Perig I. M. Ternopil, 2025. 78 p. The work consists of an introduction, four chapters, conclusions, a list of sources used (41 names), 3 appendices. The work is presented on 78 pages of printed text, contains 2 tables and 30 figures. The qualification work describes the problem of the socio-psychological climate of the team, which affects job satisfaction and is an important indicator of both the personal well-being of the employee and the effectiveness of the organization's functioning. It reflects the emotional and rational attitude of an individual towards professional activities, working conditions, relationships in the team and opportunities for personal development. The level of job satisfaction significantly affects the productivity, motivation, loyalty to the organization and the overall psychological comfort of the employee. Factors that determine job satisfaction are: the level of professional abilities, the content of the work, the effectiveness of professional activities, a fair system of labor incentives, management style, objective performance evaluation, successful personnel selection, distribution of responsibilities, recognition of merit, professional development, relations with colleagues, etc. According to the results of the experimental study, the highest indicators that affect satisfaction with professional activities are: attitude towards the manager, demandingness towards each other, cooperation, and conscientious attitude towards work. It is substantiated that for a positive socio-psychological climate it is necessary to provide professional support, which involves a holistic, continuous process of research, formation, development and correction of a person's professional development. Опис: Вивчення проблеми дослідження дозволяє свідчити, що соціально- психологічний клімат в колективі є визначальною та необхідною умовою та значимим чинником оптимізації професійного розвитку особистості. Аналізуючи наукові джерела, ми визначаємо соціально-психологічний клімат як динамічний процес взаємодії членів команди, що ґрунтується на індивідуальних особливостях учасників, традиціях групи та загальноприйнятих нормах. СПК формує атмосферу співпраці, систему спільних цінностей і впливає на розумові та емоційні процеси, які або сприяють командній роботі, або створюють бар’єри для розвитку. Таким чином, СПК є важливою передумовою для досягнення індивідуальних, командних та організаційних цілей. До ознак сприятливого соціально-психологічного клімату належать: висока результативність діяльності; стабільний кадровий склад; високий рівень трудової дисципліни; відсутність внутрішніх конфліктів та напруги; високий рівень довіри й вимогливості між членами колективу, конструктивна критика, яка сприяє розвитку; можливість вільно висловлювати думки при обговоренні важливих питань; відсутність адміністративного тиску, делегування повноважень на прийняття значущих рішень; добра поінформованість працівників про справи колективу; відчуття приналежності до спільноти; емоційна підтримка та готовність до взаємодопомоги в складних ситуаціях; усвідомлення особистої відповідальності кожного за успіхи колективу. Соціально-психологічний клімат колективу впливає на задоволеність працею і є важливим індикатором як особистого благополуччя працівника, так і результативності функціонування організації. Вона відображає емоційне та раціональне ставлення індивіда до професійної діяльності, умов праці, взаємин у колективі та можливостей особистого розвитку. Рівень задоволення роботою суттєво впливає на продуктивність, мотивацію, вірність організації та загальний психологічний комфорт працівника. Фактори, які визначають задоволеність працею, є: рівень професійних здібностей, зміст роботи, результативність професійної діяльності, справедлива система стимулювання праці, стиль керівництва, об’єктивна оцінка роботи, вдалий добір кадрів, розподіл обов’язків, визнання заслуг, професійний розвиток, відносини з колегами тощо. Методологічну основу дослідження впливу соціально-психологічного клімату на задоволеність працею становлять низка фундаментальних підходів, принципів і концепцій, що визначають напрям, логіку та засоби дослідження. Зокрема, це системний, особистісно-орієнтований, соціально-психологічний підхід, теорії мотивації праці, психологія організаційної культури. За результатами експериментального дослідження, найвищими показниками, які впливають на задоволеність професійною діяльністю є: ставлення до керівника, вимогливість один до одного, співробітництво, сумлінне ставлення до роботи. На середньому рівні найчастіше виявляється задоволеність роботою, задоволеність умовами професійної діяльності, задоволеність організацією праці, задоволеність управлінням, залученість до прийняття відповідальних рішень, задоволеність режимом праці, міра дружності колективу, задоволеність оплатою праці, взаємна відповідальність. На низькому рівні найбільш яскраво проявляються незадоволеність режимом праці, незадоволеність професійною перспективою, конфлікти з керівником, конфлікти з колегами. Низька згуртованість, незадоволеність робочим місцем. Слід відмітити, що бажання змінити місце роботи у 34%, а бажання працювати у 50%. Високий показник бажання працювати в даному готельно- ресторанному комплексі може бути обумовлений з цінністю праці, важливістю матеріальних ресурсів в складних життєвих обставинах в часі війни. А причинами бажання змінити роботи може бути: незадоволеність оплатою праці, незадоволеність робочим місцем, низькою взаємно. Відповідальністю, незгуртованістю, конфліктами з керівництвом, незадоволеність режимом праці. Слід відзначити, що в даному готельно-ресторанному комплексі часто виникають напружені ситуації, які пов’язані з комунікацією між керівником та підлеглими, між самими підлеглими, що може бути показником низької комунікативної компетентності, низького емоційного інтелекту, складністю та напруженістю роботи в системі міжособистісних стосунків, великою кількістю клієнтів та труднощів у комунікації з ними Результати даного емпіричного дослідження доводять, що необхідно застосувати систему налагодження соціально-психологічного клімату в колективі через належний організаційний процес професійної діяльності, підвищення рівня корпоративної культури, особистісно-орієнтований підхід в управлінні, правильну розстановку кадрів, систему стимулювання професійної діяльності, проведення соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативної компетентності та емоційного інтелекту. Обгрунтовано, що для позитивного соціально-психологічного клімату необхідно здійснювати професійний супровід, що передбачає цілісний, безперервний процес дослідження, формування, розвитку та корекції професійного становлення людини. З метою покращення соціально-психологічного клімату та загального рівня добробуту працівників доцільно впровадити систему мотивації, що узгоджується з цілями компанії та принципами управління. У контексті стратегії розвитку колективу особливе значення має створення ефективної мотиваційної системи, що включає справедливе винагородження, забезпечення комфортних умов праці, підтримку професійного зростання та розвиток компетентностей персоналу. Пропонуємо основні шляхи оптимізації СПК: розвиток ефективного стилю управління, покращення міжособистісних відносин, заохочення позитивного спілкування, емпатії, взаємоповаги, проведення тренінгів із командної роботи та розвитку емоційного інтелекту, запобігання та вирішення конфліктів через медіацію чи фасилітацію, підтримка професійного розвитку, створення сприятливого мікроклімату, мотивація та задоволеність працею, корпоративна культура та цінності, оцінка та моніторинг СПК. Одним із шляхів покращення соціально-психологічного клімату є оптимізація системи управління, що було підтверджено результатами емпіричного дослідження.

Дослідження вербальної і фізичної агресії в підлітковому та ранньому юнацькому віці

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження вербальної і фізичної агресії в підлітковому та ранньому юнацькому віці Автори: Стеців, Ярослав Романович; Stetsiv, Yaroslav Короткий огляд (реферат): Стеців Я. Дослідження вербальної і фізичної агресії в підлітковому та ранньому юнацькому віці. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І. М. Тернопіль, 2025. 76 с. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (44 найменувань), 3 додатків. Робота викладена на 76 сторінках друкованого тексту, вміщує 3 таблиці та 9 рисунків. У кваліфікаційній роботі описується проблема агресивної поведінки сучасних підлітків як форма самовираження, бажання бути дорослим та потреба у привертанні уваги. Визначено, що вербальна агресія – це форма агресивної поведінки, що проявляється через слова, мову або тон спілкування. Вона не має фізичного впливу, але може завдавати психологічної шкоди. Прикладами вербальної агресії є: образи, лайка, приниження, погрози, сарказм, цинізм, наказовий стиль розмови, перебивання, зневажливі коментарі. Стосовно фізичної агресії, то це форма агресивної поведінки, яка проявляється у використанні фізичної сили з метою завдати шкоди іншій людині, тварині або об'єкту. Вона може бути прямою (удари, штовхання, нанесення тілесних ушкоджень) або непрямою (пошкодження речей, належних іншій людині). Узагальнюючи результати аналізу чим викликані проблеми сучасних підлітків та юнаків, можемо зробити висновок, що це – нерозуміння себе, труднощі у комунікації з батьками та вчителями, неадекватна самооцінка (завищена та занижена), Інтернет-залежність, протест проти правил та форма самозахисту. Найважливішим джерелом підтримки для підлітків та юнаків є наявність друзів — це зазначили 81,3% опитаних, що підкреслює значення дружби та прийняття у цьому віці, оскільки це період інтимно-особистісного спілкування з ровесниками. Статистично доведено, що чим вищий рівень агресивності у підлітків та юнаків, тим нижчою є його здатність адаптуватися в сім’ї та вищим – рівень ворожості. І навпаки — зниження агресивності супроводжується кращою сімейною адаптацією та меншою ворожістю. Результати свідчать про те, що агресивні підлітки менш адаптовані до сімейного середовища, частіше сприймають стосунки з близькими як неблагополучні. Менш агресивні, натомість, демонструють вищий рівень пристосованості та краще сприймають родинну атмосферу. Розроблена психологічна програма зниження агресивності у підлітковому та юнацькому віці ґрунтується на системному та цілісному підході до формування емоційного інтелекту, розвитку соціальних навичок і покращення саморегуляції поведінки.; Stetsiv Y. Research on verbal and physical aggression in adolescence and early adulthood . Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor Perig I. M. Ternopil, 2025. 76 p. The work consists of an introduction, four chapters, conclusions, a list of sources used (44 names), 3 appendices. The work is presented on 65 pages of printed text, contains 6 tables and 6 figures. The qualification work describes the problem of aggressive behavior of modern adolescents as a form of self-expression, the desire to be an adult and the need to attract attention. It is determined that verbal aggression is a form of aggressive behavior that manifests itself through words, language or tone of communication. Regarding physical aggression, it is a form of aggressive behavior that manifests itself in the use of physical force with the aim of harming another person, animal or object. It can be direct (hitting, pushing, causing bodily harm) or indirect (damaging things belonging to another person). Summarizing the results of the analysis of what causes the problems of modern teenagers and young men, we can conclude that these are: a lack of understanding of oneself, difficulties in communicating with parents and teachers, inadequate self-esteem (overestimated and underestimated), Internet addiction, protest against rules, and a form of self-defense. The most important source of support for adolescents and young men is having friends — this was noted by 81.3% of respondents, which emphasizes the importance of friendship and acceptance at this age, as this is a period of intimate and personal communication with peers. It has been statistically proven that the higher the level of aggression in adolescents and young men, the lower their ability to adapt in the family and the higher the level of hostility. And vice versa, a decrease in aggressiveness is accompanied by better family adaptation and less hostility. Опис: Аналіз проблеми агресивність сучасної молоді засвідчив, що вона може бути пов’язана не лише з потребою вивільнити негативні емоції, заподіяти шкоди іншому, але і заявити про себе, самовиразитися, звернути увагу на свої потреби, бажання захищати свої кордони, сигналізувати про зміни ставлення та настрою, бути дорослим, гостро реагувати на обставини, продемонструвати протест тощо. Узагальнено, що агресія – це феномен, який має подвійне забарвлення. З одного боку, пов’язаний з негативним ставлення до інших людей або об’єктів з метою завдати їм шкоду, а з іншого боку, як форма реагування в загрозливих обставинах, провокована інстинктом виживання та самозбереження та спосіб заявити про себе та форма інформування про свої потреби. Передумови агресивної поведінки можна виокремити в особливостях зростання, виховання та соціального впливу, відповідях на питання чи діти піддаються домашньому насильству. Часто агресивність є наслідком неуважного ставлення до дитини, нехтування її базовими потребами, ігнорування нею у комунікації, близькості, уваги, визнання, тобто причиною агресивності можуть бути різноманітні психологічні травми, які пов’язані із холодністю батьків, залякуванням, погрозами, образами. Особливо агресивні прояви є помітні у підлітковому та молодшому юнацькому віці, який є періодом активного становлення особистості, бажання заявити про себе, відстояти свої кордони, проявити індивідуальність, захистити своє прагнення до несхожості, бути почутим та прийнятим. Вербальна агресія – це форма агресивної поведінки, що проявляється через слова, мову або тон спілкування. Вона не має фізичного впливу, але може завдавати психологічної шкоди. Прикладами вербальної агресії є: образи, лайка, приниження, погрози, сарказм, цинізм, наказовий стиль розмови, перебивання, зневажливі коментарі. Фізична агресія – це форма агресивної поведінки, яка проявляється у використанні фізичної сили з метою завдати шкоди іншій людині, тварині або 1 об'єкту. Вона може бути прямою (удари, штовхання, нанесення тілесних ушкоджень) або непрямою (пошкодження речей, належних іншій людині). Проведення діагностичного експерименту стало можливим завдяки апробації трьох методів дослідження: авторського анкетування, методики «Діагностика показників та форм агресії», яка адаптована вченими А. Басса та А. Дарки, методики дослідження соціально-психологічної адаптації Р. Даймонда і К. Роджерса. За результатами анкетування, більшість підлітків та юнаків оцінюють свій емоційний стан на оцінку «задовільно», що свідчить про потребу його покращити та надати підтримку у пошуку психоемоційних ресурсів. Причиною такого стану є високий показник роздратованості, протесу, негативізму, складних стосунків з ровесниками, педагогами та батьками, складними процесами особистісного розвитку. Юнаки більш спокійно реагують на зауваження дорослих, що свідчить про більше врівноважені процеси гальмування та збудження, про їхній більш злагоджений анатомо-фізіологічний розвиток. З метою самоствердження, як юнаки, так і підлітки використовують лайливі слова, близько 20% респондентів. Підвищення голосу як показник вербальної агресії, орієнтовно використовують18% молодих людей. Орієнтовно 16% підлітків застосовують фізичну агресію та мають потребу контролювати свої агресивні поведінкові прояви. Це тривожний сигнал, що може свідчити про наявність агресивних моделей поведінки в окремих молодіжних колах. Стосовно юнаків, то 11,7% дали ствердну відповідь на запитання. Це може свідчити про більш стриману та виважену поведінку та кращий рівень самоконтролю. Причиною негативізму є нерозуміння у спілкуванні з батьками — це може бути наслідком різних поглядів або труднощів у встановленні емоційного контакту. Більшість опитаних молоді зазначили, що мають багато друзів і легко знаходять спільну мову з однолітками, що свідчить про високий рівень соціальної адаптації та комунікативних навичок. З відповідей зрозуміло, що соціально- 1 психологічна адаптованість залежить від прийняття себе та прийняття інших, рівня ворожості, негативізму. Важливою темою особистісного розвитку в період дорослішання є емоційний самоконтроль та необхідність розвитку навичок управління емоціями. Найбільше юнаків трактують ненормативну лексику як: самовираження, тобто спосіб проявити себе, бути почутим, виділитись; агресивну реакцію — це свідчить про можливі труднощі з конструктивним вираженням емоцій; інструмент групової належності - прагнення бути «своїм» у певному колі. Узагальнюючи результати аналізу чим викликані проблеми сучасних підлітків та юнаків, можемо зробити висновок, що це – нерозуміння себе, труднощі у комунікації з батьками та вчителями, неадекватна самооцінка (завищена та занижена), Інтернет-залежність, протест проти правил та форма самозахисту. Найважливішим джерелом підтримки для підлітків та юнаків є наявність друзів — це зазначили 81,3% опитаних, що підкреслює значення дружби та прийняття у цьому віці, оскільки це період інтимно-особистісного спілкування з ровесниками. Статистично доведено, що чим вищий рівень агресивності у підлітків та юнаків, тим нижчою є його здатність адаптуватися в сім’ї та вищим – рівень ворожості. І навпаки — зниження агресивності супроводжується кращою сімейною адаптацією та меншою ворожістю. Отже, результати свідчать про те, що агресивні підлітки менш адаптовані до сімейного середовища, частіше сприймають стосунки з близькими як неблагополучні. Менш агресивні, натомість, демонструють вищий рівень пристосованості та краще сприймають родинну атмосферу. Розроблена психологічна програма зниження агресивності у підлітковому та юнацькому віці ґрунтується на системному та цілісному підході до формування емоційного інтелекту, розвитку соціальних навичок і покращення саморегуляції поведінки. Її реалізація спрямована не лише на подолання зовнішніх проявів агресії, а й на трансформацію внутрішніх установок та формування конструктивних стратегій реагування у фруструючих ситуаціях. Програма 1 базується на принципах індивідуалізації, науковості, гнучкості та взаємодії з соціальним оточенням підлітка, а її структура охоплює ключові напрями превенції, корекції та розвитку. Застосування соціально-психологічного тренінгу в межах програми дає можливість формувати у підлітків емпатію, асертивність, навички подолання конфліктів та самоконтролю. Таким чином, реалізація програми не лише сприяє зниженню рівня агресивної поведінки, але й підвищує рівень соціальної адаптації, покращує емоційне самопочуття, зміцнює міжособистісні зв’язки, сприяє самопізнанню й особистісному зростанню молодої людини.

Психологічні аспекти формування залежності від комп’ютерних ігор

Wed, 18 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні аспекти формування залежності від комп’ютерних ігор Автори: Бажанова, Катерина Олексіївна; Bazhanova, Kateryna Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі розглядається проблема залежності від комп’ютерних ігор як сучасного прояву адиктивної поведінки серед підлітків. З огляду на стрімкий розвиток цифрових технологій, комп’ютерні ігри стали невід’ємною частиною дозвілля молоді, що, своєю чергою, викликає зростання психологічних та соціальних ризиків. У роботі акцентовано увагу на психологічних чинниках, які сприяють формуванню залежності: знижена самооцінка, емоційна нестійкість, порушення механізмів саморегуляції, особливості мотивації та ціннісних орієнтацій. Метою дослідження є виявлення ключових психологічних чинників, що впливають на схильність підлітків до ігрової залежності. У теоретичній частині роботи проаналізовано сучасні наукові підходи до вивчення феномену ігрової адикції, її негативні наслідки, такі як соціальна дезадаптація, зниження академічної успішності, проблеми у спілкуванні та емоційному розвитку. Емпірична частина містить результати дослідження, в якому взяли участь 30 підлітків віком 13–15 років. Застосовано такі методики: авторський опитувальник І.М. Чорної та М.М. Чорного, методика О.М. Орла для виявлення схильності до девіантної поведінки, а також тест «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча. Дані оброблено з використанням методів математичної статистики.Практичне значення роботи полягає у розробці профілактичних рекомендацій для батьків, педагогів, соціальних працівників і психологів, які працюють із підлітками. Результати дослідження можуть бути використані для створення корекційно-розвивальних програм, профілактичних занять і тренінгів, спрямованих на зниження ризику формування комп’ютерної залежності.; The qualification paper examines the problem of computer game addiction as a modern manifestation of addictive behavior among adolescents. Given the rapid development of digital technologies, computer games have become an integral part of youth leisure, which, in turn, causes an increase in psychological and social risks. The paper focuses on the psychological factors that contribute to the formation of addiction: low self-esteem, emotional instability, impaired self-regulation mechanisms, peculiarities of motivation and value orientations. The purpose of the study is to identify the key psychological factors that influence adolescents' tendency to become addicted to gambling. The theoretical part of the paper analyzes modern scientific approaches to the study of the phenomenon of gambling addiction, its negative consequences, such as social maladjustment, decreased academic performance, problems in communication and emotional development. The empirical part contains the results of a study involving 30 adolescents aged 13-15. The following methods were used: the author's questionnaire by I.M. Chorna and M.M. Chorny, the method of O.M. Orl to identify a tendency to deviant behavior, and the test “Value Orientations” by M. Rokic. The data were processed using the methods of mathematical statistics.The practical significance of the work is to develop preventive recommendations for parents, teachers, social workers and psychologists working with adolescents. The results of the study can be used to create correctional and developmental programs, preventive classes and trainings aimed at reducing the risk of computer addiction. Опис: У процесі проведеного дослідження були успішно досягнуті основні цілі, поставлені на початку роботи, що дозволило не лише глибше зануритись у психологічні аспекти формування залежності від комп’ютерних ігор, а й розробити практичні рекомендації для ефективної профілактики цієї проблеми. Перше завдання, яке полягало в аналізі наукової літератури, дало можливість відкрити складний механізм розвитку комп’ютерної залежності, розкрити її вплив на психічне та фізичне здоров’я, а також визначити критичні фактори ризику, що можуть стати каталізаторами її формування. Це дослідження стало своєрідним ключем до розуміння того, як і чому ці ігри можуть перетворитись на небезпечну звичку, і які саме аспекти потрібно враховувати при розробці стратегій для її попередження. Другим завданням дослідження було проведення емпіричного аналізу психологічних чинників, які впливають на формування залежності від комп’ютерних ігор. Використовуючи діагностичні методики, було визначено рівень ігрової залученості серед підлітків та встановлено, що високий рівень ігрової активності має виразну кореляцію з проявами поведінкових та емоційних проблем. Зокрема, виявлено такі ключові психологічні аспекти формування залежності: 1. Емоційна лабільність – підвищена схильність до емоційних перепадів, зниження здатності регулювати настрій у стресових ситуаціях. 2. Низька самооцінка – схильність до самоприниження, що призводить до пошуку альтернативного середовища для самоствердження. 3. Дефіцит навичок саморегуляції – труднощі з контролем часу, проведеного за грою, та нездатність обмежити ігрову активність. 4. Проблеми у міжособистісному спілкуванні – труднощі в побудові та підтримці соціальних зв’язків у реальному житті. 5. Потреба в досягненні – бажання отримати визнання через успіхи в ігровій діяльності, яке не знаходить реалізації в інших сферах. 6. Уникнення реальності – використання ігор як засобу уникнення проблем або вирішення внутрішніх конфліктів. 7. Висока толерантність до ризику – схильність до прийняття ризикованих рішень у грі, що може проектуватися на реальне життя. 8. Залежність від зовнішнього стимулювання – сильний вплив ігрових механік на внутрішню мотивацію та поведінку. 9. Відчуття ейфорії – сильна емоційна залежність від позитивних переживань під час ігрового процесу. 10. Схильність до циклічної поведінки – повторювані дії в ігровому контексті, що формують ригідні шаблони поведінки. Отримані результати дозволяють створити чіткий профіль підлітків, схильних до ігрової залежності, та визначити ключові напрямки для профілактичних і корекційних заходів. Третє завдання передбачало розробку та обґрунтування авторської профілактичної бесіди щодо запобігання залежності від комп’ютерних ігор. Профілактична бесіда включає інтерактивні методи, спрямовані на розвиток саморегуляції, саморефлексії та обговорення важливості реальних життєвих цілей, що дозволяє підліткам краще усвідомити вплив комп’ютерних ігор на їхнє життя. На основі проведеного дослідження сформульовано рекомендації для профілактики та корекції комп’ютерної залежності у підлітків, зокрема для батьків, що стикаються з цією проблемою. Основні аспекти, які слід враховувати: 1. Чітке регулювання цифрового часу. Встановлення правил користування гаджетами допомагає формувати у дітей відповідальність і усвідомленість у використанні технологій. Важливо, щоб такі обмеження сприймалися не як покарання, а як турбота про їхній фізичний і психічний стан. 2. Розвиток альтернативних форм дозвілля. Замість ігрової активності варто залучати дітей до різноманітних соціально значущих або розвивальних видів діяльності: спорту, творчих гуртків, волонтерства тощо. 3. Приклад відповідального використання гаджетів. Поведінка батьків має демонструвати помірність у використанні цифрових пристроїв, що стане для дітей еталоном гармонійного ставлення до технологій. 4. Формування позитивної самооцінки. Заохочення успіхів дитини у реальному житті знижує її потребу в пошуку визнання у віртуальному середовищі та підвищує впевненість у власних силах. 5. Конструктивне спілкування. Відкрите обговорення захоплень і проблем дитини сприяє побудові довіри, що є основою для попередження конфліктів, пов’язаних із надмірною ігровою активністю. 6. Емоційна підтримка. Батьки мають створювати умови, де дитина відчуває себе прийнятою і зрозумілою, що допоможе уникнути використання ігор як способу уникнення реальності чи компенсації дефіциту уваги. Ці рекомендації можуть стати основою для розробки профілактичних програм, спрямованих на гармонізацію взаємин дітей із цифровим середовищем та зниження ризиків формування залежності від комп’ютерних ігор. Запропоновано План-конспект профілактичної бесіди «Віртуальний світ і реальне життя: де межа?» розроблений нами в межах кваліфікаційної роботи. Основні принципи цих рекомендацій акцентують увагу на створенні підтримуючого та відкритого сімейного середовища, де кожен член родини відчуває себе зрозумілим і підтриманим. Важливим є встановлення чітких і здорових обмежень, що сприяють розвитку дисципліни, а також налагодження конструктивного діалогу між батьками та дітьми. Ці принципи допомагають не лише контролювати час, витрачений на ігри, а й створюють умови для розвитку взаєморозуміння та довіри, що є ключовими для ефективної підтримки дітей в боротьбі з залежністю. Загалом результати дослідження підтверджують необхідність комплексного підходу до профілактики залежності від комп’ютерних ігор. Такий підхід передбачає поєднання профілактичних бесід та тренінгів із активною участю батьків у формуванні здорових звичок і належних пріоритетів у житті дітей. Пропоновані методи мають значну практичну цінність, оскільки вони можуть бути безпосередньо застосовані в реальних умовах для ефективного зменшення ризиків розвитку комп’ютерної залежності серед підлітків і молоді.

Вплив типів прив’язаності дорослих на якість подружніх стосунків

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Вплив типів прив’язаності дорослих на якість подружніх стосунків Автори: Рокоча, Діана Богданівна; Rokocha, Diana Короткий огляд (реферат): У дипломній роботі досліджується вплив типів прив’язаності у дорослих на якість подружніх стосунків, з урахуванням сучасного українського соціокультурного контексту, зокрема викликів війни, міграції та економічної нестабільності. Основою дослідження слугує теорія прив’язаності Дж. Боулбі та її адаптації для дорослих у працях Хазан, Шейвера, Бартолом’ю та інших. У роботі розглянуто чотири типи прив’язаності: безпечний, тривожно-зайнятий, уникально-відсторонений та тривожно-уникальний. Проведено емпіричне дослідження за участі 50 подружніх пар, яке показало статистично значущі зв’язки між стилями прив’язаності та рівнем задоволеності шлюбом, емоційною близькістю та конфліктністю. Зокрема, небезпечні стилі прив’язаності асоціювалися з низькою подружньою гармонією та високим рівнем напруги у взаєминах. На основі результатів розроблено комплекс практичних рекомендацій для психологів і консультантів, що включає стратегії покращення емоційної взаємодії, методики саморефлексії та підходи до формування безпечної прив’язаності в дорослому віці. Практичне значення роботи полягає в адаптації інтервенцій до українських реалій та створенні дієвих інструментів підтримки сімей, що опинилися у стані соціальної чи емоційної нестабільності.; The thesis explores the impact of adult attachment styles on the quality of marital relationships, considering the contemporary Ukrainian socio-cultural context marked by war, migration, and economic instability. The study is based on attachment theory by J. Bowlby and its adaptations for adults developed by Hazan, Shaver, Bartholomew, and others. Four attachment styles are examined: secure, anxious-preoccupied, dismissive-avoidant, and fearful-avoidant. An empirical study was conducted with 50 married couples, revealing statistically significant correlations between attachment styles and marital satisfaction, emotional intimacy, and conflict levels. In particular, insecure attachment styles were associated with lower relationship harmony and greater emotional tension. Based on the results, a set of practical recommendations was developed for psychologists and counselors, including strategies to improve emotional interaction, self-reflection techniques, and methods for developing secure attachment in adulthood. The practical value of this work lies in adapting psychological interventions to Ukrainian realities and providing effective tools to support families experiencing social or emotional instability Опис: Дослідження, проведене на основі аналізу 50 подружніх пар (100 осіб), поглибило розуміння впливу типів прив’язаності на якість шлюбу та дозволило розробити практичні рекомендації для покращення подружніх стосунків в українських реаліях. Результати показали, що безпечна прив’язаність сприяє високому рівню емоційної близькості, значній взаємній підтримці та низькій конфліктності, створюючи міцну основу для гармонійних стосунків. Натомість тривожно-зайнята, уникально-відсторонена та тривожно-уникальна прив’язаність асоціюються з підвищеною конфліктністю, зниженою близькістю та труднощами у підтримці, що створює виклики для подружньої взаємодії. Ці висновки підкреслюють важливість цілеспрямованих психологічних підходів для трансформації небезпечних стилів прив’язаності та зміцнення шлюбу. Запропоновані стратегії покращення емоційної взаємодії виявилися ефективними для різних типів прив’язаності. Для пар із безпечною прив’язаністю спільні ритуали, як-от регулярні вечері чи прогулянки, та практика активного слухання сприяють поглибленню гармонії. Тривожно-зайняті партнери досягають прогресу через регуляцію емоцій за допомогою спеціальних технік і висловлення потреб без звинувачень, що знижує конфліктність. Уникально-відсторонені партнери отримують користь від поступового зближення, яке поважає їхню потребу в автономії, тоді як тривожно-уникальні пари потребують структурованої комунікації та роботи з травматичним досвідом для стабілізації взаємодії. Ці стратегії враховують український контекст, де війна та трудова міграція створюють додатковий стрес, але сильні сімейні цінності, такі як єдність і взаємопідтримка, мотивують пари до роботи над стосунками. Методи психологічного консультування продемонстрували свою цінність для пар із проблемами у прив’язаності. Техніки, спрямовані на переформулювання страхів і потреб, допомагають тривожним партнерам будувати довіру, тоді як вправи на невербальну комунікацію та повагу до особистого простору сприяють зближенню уникальних партнерів. Для тривожно-уникальних пар ефективними є підходи, які стабілізують хаотичну взаємодію та допомагають обробляти травми, особливо пов’язані з війною. Групові формати консультування та онлайн-підтримка є особливо актуальними в Україні, де доступ до професійної психологічної допомоги часто обмежений через соціальні обставини. Методики саморефлексії та розвитку безпечної прив’язаності відкривають можливості для індивідуального та парного зростання. Практики, такі як ведення щоденників і переосмислення особистих історій, дозволяють партнерам усвідомити свої емоційні патерни, тоді як парні вправи, спрямовані на довіру та близькість, сприяють формуванню безпечних моделей взаємодії. Медитація та інші техніки зниження тривоги виявилися особливо цінними в умовах воєнного стресу. Використання культурних образів, як-от уявлення стосунків як родинного кола, посилює мотивацію до змін, резонуючи з українськими традиціями. Український контекст виявився визначальним для практичного застосування запропонованих підходів. Соціальні виклики, такі як війна та міграція, ускладнюють емоційну взаємодію, але сильна орієнтація на сімейні цінності створює сприятливе підґрунтя для впровадження стратегій і методик. Групові воркшопи, онлайн-ресурси та доступні інформаційні матеріали забезпечують можливість підтримки навіть у віддалених регіонах. Подальші дослідження можуть зосередитися на оцінці довгострокової ефективності цих підходів, а також на їх адаптації для пар, які переживають специфічні травми, як-от втрата близьких через війну. Запропоновані стратегії, методи консультування та методики саморефлексії створюють міцну основу для практичної роботи з подружніми парами, сприяючи підвищенню стійкості та гармонії шлюбу в складних соціальних умовах України.

Асертивна поведінка як засіб уникнення міжособистісних конфліктів у студентському середовищі

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Асертивна поведінка як засіб уникнення міжособистісних конфліктів у студентському середовищі Автори: Боднар, Вікторія Володимирівна; Bodnar, Viktoriia Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього рівня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології, науковий керівник: кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психології, доцент Вишньовський В.В., Тернопіль, 78 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено асертивну поведінку як засіб уникнення міжособистісних конфліктів у студентському середовищі. Розкрито сутність понять «асертивність», «міжособистісний конфлікт», «поведінкові стратегії», «самоповага», «соціальна компетентність». Проаналізовано типи конфліктів, їх причини та наслідки для психоемоційного стану студентів. Досліджено рівень асертивності та конфліктності особистості у студентської молоді. Встановлено взаємозв’язок між рівнем асертивної поведінки та схильністю до конструктивних або деструктивних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях. Розроблено практичні рекомендації та концептуальну модель розвитку асертивності як чинника профілактики конфліктів серед студентів; The qualification work theoretically substantiates and empirically researches assertive behavior as a means of avoiding interpersonal conflicts in the student environment. The essence of the concepts of "assertiveness", "interpersonal conflict", "behavioral strategies", "self-esteem", "social competence" is revealed. The types of conflicts, their causes and consequences for the psycho-emotional state of students are analyzed. The level of assertiveness and conflict of personality in student youth is studied. The relationship between the level of assertive behavior and the tendency to constructive or destructive behavioral strategies in conflict situations is established. Practical recommendations and a conceptual model for the development of assertiveness as a factor in preventing conflicts among students are developed. Опис: У сучасних умовах, коли міжособистісна взаємодія набуває все більшої інтенсивності та різноманітності, здатність до ефективного управління конфліктними ситуаціями стає особливо актуальною. Конфлікти є природним компонентом як професійної, так і особистої сфери життя, а спосіб їх вирішення безпосередньо впливає на соціальну успішність та психологічний комфорт особистості. Важливим чинником, що визначає стратегії поведінки в конфліктах, є рівень розвитку асертивності. Асертивність, яка розуміється як здатність до відвертого та водночас тактовного вираження власних думок, почуттів і потреб із дотриманням прав оточуючих, виступає ключовим елементом ефективної комунікації. Ця психологічна характеристика сприяє формуванню зрілих міжособистісних відносин, дозволяючи уникати як пасивної поведінки (пов’язаної із пригніченням власних інтересів), так і агресивних проявів (які провокують загострення конфліктів). У рамках дослідження було проаналізовано сутність понять «асертивність» та «конфлікт», розглянуто модель стратегій поведінки Томаса- Кілмена, досліджено взаємозв’язок між рівнем асертивності та вибором способів реагування на конфліктні ситуації. Окрему увагу приділено аналізу гендерних відмінностей у виборі стратегій конфліктної взаємодії. Результати дослідження підтвердили висунуті гіпотези: 1. Встановлено прямий зв’язок між агресивністю та вибором стратегії суперництва, а також обернену кореляцію з тактиками уникання та пристосування 2. Виявлено пряму залежність пасивної поведінки від стратегій уникання та обернений зв’язок із суперництвом 3. Підтверджено, що асертивні особистості віддають перевагу стратегії співробітництва, тоді як компроміс виявився характернішим для пасивних респондентів 74 4. Встановлено гендерні відмінності: чоловіки демонструють більшу схильність до стратегії суперництва, що корелює з вищими показниками агресивності 5. Статистично значущих гендерних відмінностей у виборі інших стратегій не виявлено, хоча спостерігалася тенденція до більшого поширення тактики пристосування серед жінок (p<0,063) Отримані дані свідчать, що асертивна поведінка сприяє вибору оптимальних стратегій вирішення конфліктів, які дозволяють зберігати гарні стосунки, не жертвуючи при цьому власними інтересами. Формування асертивних навичок є важливим чинником підвищення якості міжособистісної взаємодії, особистісного розвитку та загального психологічного благополуччя. Оволодіння асертивною поведінкою дозволяє не лише мінімізувати негативні наслідки конфліктів, а й використовувати їх як ресурс для особистісного зростання та покращення взаємин.

Вплив типу прив’язаності на виникнення ревнощів у партнерських відносинах

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Вплив типу прив’язаності на виникнення ревнощів у партнерських відносинах Автори: Каровська, Надія Василівна; Karovs’ka, Nadiia Короткий огляд (реферат): : дипломна робота присвячена вивченню впливу типу прив’язаності на виникнення ревнощів у партнерських відносинах. Робота відзначається актуальністю, оскільки ревнощі залишаються поширеною емоційною проблемою в романтичних стосунках, що часто спричиняє конфлікти й погіршує якість взаємодії між партнерами. Сильними сторонами є комплексне висвітлення теми, диференційований підхід до кожного типу прив’язаності, а також практична спрямованість — подані чіткі рекомендації щодо подолання ревнощів. Методологічна частина грамотно побудована, обрані психодіагностичні інструменти валідні та релевантні меті дослідження; the thesis explores the influence of attachment style on the emergence of jealousy in romantic relationships. The research is highly relevant, as jealousy remains a common emotional issue that frequently leads to conflict and relationship dissatisfaction. Among the key strengths are the comprehensive coverage of the subject, a differentiated analysis of each attachment style, and a clear practical orientation — the study offers concrete recommendations for managing jealousy. The methodology is well-structured, and the selected psychodiagnostic tools are valid and appropriate for the research objectives. Опис: Під час проведення дослідження здійснено комплексний аналіз проблеми впливу типу прив’язаності на виникнення та прояви ревнощів у партнерських стосунках. На підставі проведеного теоретичного аналізу, емпіричних даних і прикладних результатів сформульовано наступні висновки. У контексті теоретичних підходів до концептуації прив’язаності встановлено, що її тип, сформований у дитинстві, має значущий вплив на здатність індивіда формувати близькі емоційно значущі зв’язки у майбутньому. Використовуючи теорію прив’язаності Дж. Боулбі та її подальший розвиток в роботах М. Ейнсворт, а також моделі К. Фрейлі, Ф. Шейвера та К.Бартоломью, ідентифіковано чотири основних типи прив’язаності: безпечний, тривожний, уникаючий і дезорганізований. Кожен із цих типів визначається специфікою емоційного сприйняття себе і значущих інших, а також характерними поведінковими моделями у міжособистісних стосунках. Аналізуючи психологічну природу ревнощів, їх визначено як складний емоційно-когнітивний феномен, що виникає у відповідь на загрозу значущим стосункам. Ревнощі включають когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти й можуть бути як адаптивними, так і деструктивними. Виділено їхні нормативні та патологічні форми. Їхнє формування обумовлено індивідуальними характеристиками особистості, контекстом стосунків, рівнем самооцінки, здатністю до емоційної регуляції та попереднім досвідом близькості. Аналіз зв’язку між типами прив’язаності та специфікою ревнощів виявив, що тип прив’язаності прямо впливає як на схильність до ревнощів, так і на їхню інтенсивність і форми вираження. Тривожна прив’язаність асоціюється з гіперпильністю, страхом покинутості та емоційною нестабільністю, що провокує підвищену інтенсивність ревнощів. Уникаючий тип характеризується демонстрацією зовнішньої байдужості при внутрішньому емоційному 74 напруженні. Найбільш деструктивні форми ревнощів приманні особам із дезорганізованою прив’язаністю. Безпечна прив’язаність натомість сприяє помірним, конструктивним проявам ревнощів. Емпіричне дослідження дозволило визначити розподіл типів прив’язаності серед досліджуваних. Статистичний аналіз підтвердив наявність кореляцій між типами прив’язаності й інтенсивністю ревнощів. Особливо виражений зв’язок спостерігався між тривожною прив’язаністю й високою емоційною та поведінковою активністю ревнощів. Щодо особливостей проявів ревнощів у осіб із різними типами прив’язаності, кожен із типів демонструє специфічні емоційні та поведінкові патерни. Зокрема, індивіди з безпечною прив’язаністю схильні до конструктивного вираження ревнощів, орієнтованого на розуміння і діалог. Для осіб із тривожним типом прив’язаності характерними є гіперемоційність, залежність від партнера та прагнення до посиленого контролю в стосунках. Уникаючі особи демонструють схильність до емоційної дистанції, тоді як дезорганізований тип супроводжується імпульсивними, агресивними або амбівалентними реакціями. У контексті практичних рекомендацій було розроблено стратегії для побудови гармонійних партнерських стосунків з урахуванням типу прив’язаності кожної особи. До таких рекомендацій належать розвиток емоційної компетентності, удосконалення навичок ефективної комунікації, зміцнення довіри та особистісної автономії, а також вдосконалення здатності до саморегуляції. Що стосується методів корекції ревнощів, для кожного типу прив’язаності запропоновано диференційовані підходи. Так, для осіб із тривожним типом прив’язаності ефективним буде використання когнітивно- поведінкових технік, спрямованих на корекцію ірраціональних переконань і зменшення контролюючої поведінки. У випадку уникаючого типу найбільш доцільною є емоційно-фокусована терапія, яка сприяє подоланню бар’єрів у 75 створенні емоційної близькості. Для представників дезорганізованого типу прив’язаності доцільне застосування глибинної психотерапії з акцентом на опрацювання травматичного досвіду та стабілізацію емоційної сфери. Особи з безпечною прив’язаністю потребують переважно підтримки чинного рівня адаптивної поведінки у стосунках. Отримані результати мають значну теоретичну і практичну цінність. Вони можуть бути застосовані у психотерапевтичній, освітній та консультативній діяльності для глибшого розуміння динаміки міжособистісних взаємин та попередження деструктивних конфліктів, що виникають на тлі ревнощів

Психологічні засоби формування професійного самовизначення школярів

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні засоби формування професійного самовизначення школярів Автори: Лопушняк, Анастасії Василівни; Lopushnyak, Anastasia Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота присвячена актуальній проблемі професійного самовизначення школярів та розробці психологічних засобів його формування. У сучасному освітньому просторі питання свідомого та обґрунтованого вибору майбутньої професії набуває особливого значення, оскільки від нього залежить успішна соціалізація особистості та її самореалізація. У першому розділі роботи, "Теоретичні засади дослідження проблеми професійного самовизначення школярів", розкрито ключові поняття та сутність професійного самовизначення, проаналізовано психологічні механізми його формування. Окрему увагу приділено проблемі усвідомленого вибору професії, особливостям готовності старшокласників до професійного вибору та мотиваційним чинникам, що впливають на цей процес. Висновки до розділу підкреслюють багатогранність феномену професійного самовизначення та необхідність комплексного підходу до його дослідження. Другий розділ, "Емпіричне дослідження особливостей професійного самовизначення школярів", описує організацію профдіагностичного дослідження. Представлено аналіз результатів, отриманих під час вивчення особливостей професійного самовизначення школярів, що дозволило виявити актуальні тенденції та проблеми у цій сфері. Отримані дані стали основою для подальшої розробки практичних рекомендацій. У третьому розділі, "Психологічні засоби формування професійного самовизначення школярів", запропоновано та обґрунтовано систему психологічних засобів, спрямованих на сприяння ефективному професійному самовизначенню учнів. Детально описано зміст та очікувані результати занять, спрямованих на розвиток уявлень про майбутнє, подолання труднощів, цілепокладання, визначення професійних схильностей та усвідомлення власної унікальності. Підкреслюється важливість розвитку умінь знаходити ресурси для досягнення цілей. Результати дослідження підтверджують ефективність запропонованих психологічних засобів у формуванні професійного самовизначення школярів. Робота має практичну цінність для психологів, педагогів та батьків, які працюють з підлітками, що стоять перед вибором майбутньої професії.; This qualification paper is dedicated to the pressing issue of professional self-determination among schoolchildren and the development of psychological means for its formation. In the modern educational landscape, the conscious and informed choice of a future profession gains particular significance, as it determines an individual's successful socialization and self-realization. The first chapter of the paper, "Theoretical Foundations of the Study of Professional Self-Determination among Schoolchildren," reveals the key concepts and essence of professional self-determination, and analyzes the psychological mechanisms of its formation. Special attention is paid to the problem of conscious career choice, the specific readiness of high school students for professional choice, and the motivational factors influencing this process. The conclusions of the chapter emphasize the multifaceted nature of the phenomenon of professional self-determination and the necessity of a comprehensive approach to its study. The second chapter, "Empirical Study of the Peculiarities of Professional Self-Determination among Schoolchildren," describes the organization of a professional diagnostic study. An analysis of the results obtained during the investigation of the peculiarities of professional self-determination among schoolchildren is presented, which allowed for the identification of current trends and problems in this area. The data obtained formed the basis for the further development of practical recommendations. In the third chapter, "Psychological Means of Forming Professional Self-Determination among Schoolchildren," a system of psychological tools aimed at promoting effective professional self-determination among students is proposed and substantiated. The content and expected results of activities aimed at developing future perceptions, overcoming difficulties, goal-setting, identifying professional aptitudes, and realizing one's unique identity are described in detail. The importance of developing skills to find resources for achieving goals is emphasized. The research results confirm the effectiveness of the proposed psychological means in forming the professional self-determination of schoolchildren. The work has practical value for psychologists, educators, and parents who work with adolescents facing the choice of a future profession Опис: У процесі дослідження професійного самовизначення школярів старших класів було здійснено комплексне теоретико-емпіричне вивчення даного феномену з урахуванням його мотиваційних, ціннісних і психологічних аспектів. Теоретичний аналіз довів, що професійне самовизначення є складним багаторівневим процесом, у якому поєднуються як внутрішні особистісні фактори — інтереси, цінності, здібності, рефлексивність, рівень усвідомлення власного «Я» — так і зовнішні чинники: вимоги ринку праці, соціальне середовище, система освіти, родинне оточення. Було встановлено, що професійне самовизначення не зводиться лише до вибору спеціальності, а охоплює формування професійної ідентичності, життєвих орієнтирів і відповідальності за власну майбутню траєкторію. Особливого значення цей процес набуває у шкільному середовищі, яке виступає не лише простором соціалізації, а й каталізатором розвитку внутрішньої позиції старшокласників як майбутніх фахівців. Емпірична частина роботи, що базувалася на дослідженні професійної спрямованості (за методикою Б. Басса), мотиваційної структури (методика Елерса) та професійних інтересів (опитувальник на основі типології Дж. Голланда), дала змогу виявити низку важливих закономірностей. Зокрема, серед школярів спостерігається домінування соціального типу професійної орієнтації, що підтверджується як високою спрямованістю на спілкування (56,5%), так і поширеністю соціального типу за тестом Голланда (30%). Це свідчить про готовність значної частини старшокласників до міжособистісної взаємодії, допомоги іншим і вибору професій, пов’язаних з людьми (освіта, медицина, соціальна робота). Водночас спостерігається зацікавлення інтелектуальною (23,5%) та реалістичною (20%) діяльністю, що відображає когнітивну активність та практичну орієнтацію на результат. Мотиваційна структура професійного вибору виявилася неоднорідною: домінуючим мотивом є отримання диплому (62%), що засвідчує прагнення до 69 формального завершення освітнього етапу та здобуття соціального статусу, а не обов’язково — до глибокого засвоєння змісту професійної діяльності. Разом з тим у 40% респондентів простежується інтерес до оволодіння професією, а ще у 40% — до здобуття знань як самостійної цінності, що свідчить про наявність внутрішньо мотивованої частини учнів. Таким чином, у вибірці виокремлюється два полюси — зовнішня, інструментальна орієнтація (отримання результату) і внутрішня, смислотворча орієнтація (усвідомлення цінності діяльності та саморозвитку). Узагальнюючи результати, можна стверджувати, що професійне самовизначення старшокласників є багатовимірним процесом, у якому перехрещуються особистісні прагнення, соціальні очікування та освітні впливи. Здобуті дані підтверджують необхідність створення умов для розвитку в учнів внутрішньої мотивації, критичного мислення, навичок самопізнання та проектування власного майбутнього. Це, у свою чергу, вимагає реформування профорієнтаційної роботи в напрямку її більшої індивідуалізації, інтеграції з реаліями ринку праці та залучення сучасних методів тренінгової, консалтингової і психодіагностичної підтримки. Таким чином, дослідження засвідчило важливість формування професійного самовизначення школярів. Отримані результати не лише підтвердили актуальність порушеної проблеми, а й окреслили перспективи подальших наукових розвідок, спрямованих на вдосконалення механізмів підтримки особистості на етапі вибору професійного шляху та формування зрілої професійної ідентичності.

Дослідження психологічної стійкості військовослужбовців в умовах воєнних дій

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження психологічної стійкості військовослужбовців в умовах воєнних дій Автори: Черниш, Людмила Михайлівна; Chernysh, Liudmyla Короткий огляд (реферат): Черниш Л. М. Дослідження психологічної стійкості військовослужбовців в умовах воєнних дій. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І. М. Тернопіль, 2025. 65 с. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (44 найменувань), 3 додатків. Робота викладена на 65 сторінках друкованого тексту, вміщує 6 таблиць та 6 рисунків. Мета дослідження – дослідити рівень психологічної стійкості військовослужбовців в умовах воєнних дій. Об’єктом дослідження є психологічний стан військовослужбовців в умовах бойових дій. Предметом дослідження є особливості впливу війни на психологічну стійкість військових. У першому розділі розкрито теоретико-методологічні засади дослідження психологічної стійкості, охарактеризовано її структуру, проаналізовано основні теоретичні підходи до вивчення цього феномена. Особливу увагу приділено вивченню стресорів військової діяльності та чинників, які сприяють формуванню і підтримці психологічної стійкості. У другому розділі представлено організацію та методи емпіричного дослідження. Описано характеристику вибірки, діагностичний інструментарій та процедуру збору даних. Наведено результати дослідження з інтерпретацією рівнів психологічної стійкості. У третьому розділі подано авторську психокорекційну програму, створену на основі результатів емпіричного дослідження. Її зміст структуровано за принципом поступового ускладнення та адаптовано до потреб військових підрозділів. Четвертий розділ присвячено питанням охорони праці та безпеки військової діяльності. Розглянуто законодавчі та організаційні вимоги до роботи в умовах підвищеного ризику, особливості дотримання техніки безпеки.; Chernysh L. Research into the psychological resilience of military personnel in conditions of military operations. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor Perig I. M. Ternopil, 2025. 65 p. The work consists of an introduction, four chapters, conclusions, a list of sources used (44 names), 3 appendices. The work is presented on 65 pages of printed text, contains 6 tables and 6 figures. The purpose of the study is to investigate the level of psychological resilience of military personnel in conditions of military operations. The object of the study is the psychological state of military personnel in conditions of military operations. The subject of the study is the peculiarities of the impact of war on the psychological resilience of military personnel. The first section reveals the theoretical and methodological foundations of the study of psychological resilience, characterizes its structure, and analyzes the main theoretical approaches to the study of this phenomenon. Particular attention is paid to the study of stressors of military activity and factors that contribute to the formation and maintenance of psychological resilience. The second section presents the organization and methods of the empirical study. The characteristics of the sample, diagnostic tools, and data collection procedure are described. The results of the study are presented with an interpretation of the levels of psychological resilience. The third section presents the author's psychocorrectional program, created on the basis of the results of empirical research. Its content is structured according to the principle of gradual complication and adapted to the needs of military units. The fourth section is devoted to issues of occupational health and safety in military activities. It examines legislative and organizational requirements for work in conditions of increased risk, and the specifics of compliance with safety precautions. Опис: У ході виконання кваліфікаційної роботи було здійснено комплексне дослідження психологічної стійкості військовослужбовців в умовах воєнного конфлікту. Актуальність обраної теми зумовлена тривалою війною в Україні, що створює значне психоемоційне навантаження на військовослужбовців та вимагає розробки ефективних підходів до підтримки їхнього психічного здоров’я. У теоретичному розділі проаналізовано ключові підходи до визначення психологічної стійкості, розкрито її структуру та чинники, що впливають на її формування в умовах бойових дій. Психологічна стійкість розглядається як багатовимірна характеристика особистості. Емпіричне дослідження, проведене серед військовослужбовців ЗСУ, дозволило встановити, що значна частина респондентів демонструє знижений рівень життєстійкості, зокрема за емоційним, мотиваційним та соціальним компонентами. Це вказує на потребу у психокорекційному втручанні з метою підтримки адаптивних ресурсів військових. На основі результатів дослідження було розроблено та представлено психокорекційну програму, спрямовану на підвищення психологічної стійкості військовослужбовців. Програма охоплює шість тематичних занять, які поєднують елементи групової взаємодії, емоційної саморегуляції, мотиваційної підтримки та освоєння технік релаксації. Таким чином, результати проведеного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення, адже сприяють поглибленню наукового розуміння феномена психологічної стійкості у військовій сфері та можуть бути використані для вдосконалення системи психологічного супроводу військовослужбовців в умовах бойових дій.

Вплив акцентуацій характеру на конфліктну поведінку студентів

Wed, 25 Jun 2025 00:00:00 GMT

Назва: Вплив акцентуацій характеру на конфліктну поведінку студентів Автори: Мисанюк, Юлія Володимирівна; Mysaniuk, Yulia Короткий огляд (реферат): Мисанюк Ю.В. Вплив акцентуацій характеру на конфліктну поведінку студентів. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І. М. Тернопіль, 2025. 85 с. Мета дослідження – з’ясувати взаємозв’язок між типами акцентуацій характеру та схильністю до певних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях. Об’єктом дослідження є властивості і акцентуації характеру у студентів. Предметом дослідження є психологічні особливості конфліктної поведінки студентів з різними типами акцентуацій характеру. Робота складається із вступу, 4 основних розділів, висновків та переліку використаних джерел, які розміщені на 85 сторінках. В ній налічується 3 рисунки, 6 таблиць, перелік використаної літератури містить 35 найменувань. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню впливу акцентуацій характеру на конфліктну поведінку студентів. У теоретичному розділі розглянуто основні наукові підходи до розуміння акцентуацій (за К. Леонгардом, А. Личком) та типологій конфліктної поведінки (за К. Томасом і Т. Лірі). Проведено аналіз індивідуально-психологічних чинників, що зумовлюють вибір певної стратегії реагування у конфліктних ситуаціях. Емпіричне дослідження проводилося серед 35 студентів Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя із використанням методик Леонгарда-Шмішека, Т. Лірі та Томаса-Кілманна. Результати засвідчили наявність статистично значущого зв’язку між типами акцентуацій та домінуючими стилями поведінки в конфлікті. На основі результатів розроблено психокорекційну програму, спрямовану на профілактику деструктивної конфліктної поведінки та розвиток конструктивного стилю взаємодії. Практична значущість дослідження полягає у можливості застосування отриманих даних у роботі психологів, викладачів і кураторів для покращення соціально-психологічного клімату в студентських колективах. У четвертому розділі висвітлені питання безпеки життєдіяльності та охорони праці, зокрема і у роботі психолога.; Mysaniuk Y.V. Influence of character accentuations on students' conflict behavior. Qualification work for the degree of bachelor. Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor I. M. Perig Ternopil, 2025. 85 с. The purpose of the study is to find out the relationship between types of character accentuations and the tendency to certain behavioral strategies in conflict situations. The object of the study is the properties and accentuations of character in students. The subject of the study is the psychological features of conflict behavior of students with different types of character accentuations. The work consists of an introduction, 4 main chapters, conclusions and a list of references, which are placed on 85 pages. There are 3 figures, 6 tables, and the list of references includes 35 titles. The qualification work is devoted to the study of the influence of character accentuations on students' conflict behavior. The theoretical section considers the main scientific approaches to understanding accentuations (according to K. Leonhard, A. Lychko) and typologies of conflict behavior (according to K. Thomas and T. Leary). The author analyzes the individual psychological factors that determine the choice of a particular response strategy in conflict situations. The empirical study was conducted among 35 students of Ternopil National Technical University named after Ivan Puluj using the methods of Leonhard-Schmiszek, T. Leary and Thomas-Kilmann. The results showed a statistically significant relationship between the types of accentuations and the dominant styles of behavior in conflict. Based on the results, a psycho-correctional program aimed at preventing destructive conflict behavior and developing a constructive style of interaction has been developed. The practical significance of the study lies in the possibility of applying the data obtained in the work of psychologists, teachers and curators to improve the socio-psychological climate in student groups. The fourth chapter highlights the issues of life safety and labor protection, including in the work of a psychologist. Опис: У процесі проведення дослідження було досягнуто головної мети – всебічно вивчено вплив акцентуацій характеру на конфліктну поведінку студентської молоді, виявлено характер зв’язку між типами акцентуацій і стилями поведінки у конфліктах, а також запропоновано практичні рекомендації щодо корекції та профілактики конфліктної поведінки. Робота має комплексний характер і включає теоретичний аналіз наукових джерел, емпіричне обстеження студентів, інтерпретацію результатів дослідження та розробку психокорекційної програми, що є практично значущою у сфері психологічного супроводу молоді в закладах вищої освіти. У теоретичній частині роботи з’ясовано, що акцентуації характеру, незважаючи на те, що залишаються у межах психологічної норми, є вагомим чинником, який зумовлює особливості поведінки в напружених соціальних ситуаціях, зокрема в конфліктах. Характерологічні риси, які у повсякденному житті не завжди мають виражений характер, під впливом стресогенних чинників або емоційного тиску можуть проявлятися з високою інтенсивністю і слугувати джерелом конфліктогенності. Вивчені типології акцентуацій, особливо в рамках концепцій К. Леонгарда, А. Личка та сучасних українських дослідників, дозволили встановити, що кожна акцентуація має свій емоційний і поведінковий «вектор», що впливає на способи реагування у міжособистісних суперечностях. Так, гіпертимні, демонстративні та збудливі особи схильні до експресивних реакцій і відкритої конфронтації, тоді як сенситивні, тривожні та циклотимні — до уникання конфліктів або пасивної форми їхнього переживання, що в майбутньому може накопичувати напругу та призводити до афективних зривів. Емпірична частина дослідження, проведена серед студентів Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, дозволила не лише підтвердити зазначені в теорії положення, а й виявити конкретні закономірності. За допомогою методик Леонгарда-Шмішека, Т. Лірі та Томаса-Кілманна було отримано дані, які засвідчили існування чітких кореляцій 78 між типом акцентуації та стратегією поведінки у конфлікті. Наприклад, студенти з гіпертимним типом переважно обирали стиль конкуренції, прагнули до домінування у групі, активно нав’язували свою думку, що часто провокувало суперечки. Збудливий тип, відзначаючись ригідністю і прагненням до контролю, також демонстрував жорсткий стиль реагування, не залишаючи простору для компромісу. Натомість тривожні або дистимні студенти частіше уникали конфліктних ситуацій, не висловлювали власну позицію відкрито, що створювало ілюзію згоди, але при цьому провокувало внутрішню напругу. Особливої уваги заслуговує демонстративний тип: такі особи прагнули уваги і схвалення, виявляли схильність до перебільшень, театральності у поведінці, маніпуляцій, що створювало додаткові труднощі у міжособистісному спілкуванні. Ці спостереження мають велике практичне значення, оскільки дають змогу прогнозувати стиль конфліктної поведінки на основі знання характерологічного профілю студента. Важливим підсумком стало усвідомлення того, що сама по собі акцентуація не є патологією — вона лише підвищує ймовірність певних моделей реагування в ситуаціях соціального напруження. Значно більш визначальними є рівень емоційної регуляції, здатність до рефлексії, розвиток комунікативних навичок та вміння контролювати емоції. Саме ці характеристики можуть нейтралізувати потенційно конфліктогенний вплив акцентуацій і сприяти конструктивному вирішенню суперечностей. На основі виявлених емпіричних зв’язків була розроблена психокорекційна програма для студентів із високим рівнем конфліктності, яка включає вправи на розвиток самосвідомості, емоційного інтелекту, навичок конструктивної комунікації. Особливо ефективними виявилися методи групової роботи: рольові ігри, дискусії, тренінги з асертивності, а також вправа «Влада», яка допомогла учасникам усвідомити, що істинна сила у конфлікті полягає не в тиску чи агресії, а в здатності чути, домовлятися і знаходити рішення, що влаштовують обидві сторони. Програма спрямована не на зміну характеру, а на розвиток вміння регулювати прояви акцентуйованих рис та конструктивно 79 виражати емоції. Таким чином, проведене дослідження підтвердило, що акцентуації характеру відіграють важливу роль у формуванні індивідуального стилю конфліктної поведінки студентів. Результати дозволяють зробити висновок, що ефективна профілактика конфліктності повинна враховувати не лише ситуативні фактори, а й глибинні особистісні характеристики. Психологічний супровід студентської молоді має бути комплексним і охоплювати як діагностичний, так і корекційний компонент. Важливим завданням практичної психології у цьому контексті є не лише зниження конфліктності, а й розвиток емоційної компетентності, соціальної чутливості та здатності до саморефлексії. Все це сприяє формуванню сприятливого психологічного клімату в освітньому середовищі, зниженню соціальної напруги, зростанню рівня комунікативної культури та психологічного благополуччя студентів.

Психологічні особливості агресивності у дітей старшого підліткового віку

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні особливості агресивності у дітей старшого підліткового віку Автори: Кулик, Христина Ярославівна; Kulyk, Khrystyna Короткий огляд (реферат): Кулик Х. Я. Психологічні особливості агресивності у дітей старшого підліткового віку. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Чорна І. І. Тернопіль, 2024. 102 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено психологічні особливості агресивності у дітей старшого підліткового віку. Розкрито сутність понять «агресія», «агресивність», «агресивність дітей старшого підліткового віку». Визначено вікові та індивідуально-психологічні передумови агресивності у дітей старшого підліткового віку. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники агресивності у дітей старшого підліткового віку. Емпірично досліджено психологічні особливості агресивності у дітей старшого підліткового віку. Розроблено систему роботи з подолання проявів агресивності у дітей старшого підліткового віку.; Kulyk H.Y. Psychological features of aggressiveness in children of older adolescence. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor Chorna I. I. Ternopil, 2024. 102 p. In the qualification work, the psychological features of aggressiveness in older teenage children are theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concepts «aggression», «aggressiveness», «aggressiveness of older teenage children» is revealed. The age and individual psychological prerequisites of aggressiveness in older teenage children are determined. The socio-psychological factors of aggressiveness in older adolescent children are characterized. The psychological features of aggressiveness in older adolescent children were empirically investigated. A work system has been developed to overcome manifestations of aggressiveness in older teenage children. Опис: Теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей агресивності у дітей старшого підліткового віку дало змогу сформулювати такі висновки. 1. Здійснено аналіз теоретичних підходів до вивчення агресивності особистості у зарубіжній та вітчизняній науково-психологічній літературі. Агресивність розглянуто, як інтегральну властивість особистості, яка виступає як стійка основа її поведінки й мотивації. Агресивність визначено як системну соціально-психологічна властивість, яка формується в процесі соціалізації особистості і набуває конструктивного або деструктивного характеру залежно від впливу біологічних, психологічних і соціальних чинників. Відзначено необхідність вивчення ролі агресії в структурі психологічної індивідуальності суб’єкта як цілісного феномена; залежно від її місця в структурі діяльності і особливостей механізму саморегуляції, виокремлено індивідний, особистісний, індивідуальний рівні агресивної поведінки. Показано, що агресивна поведінка являється наслідком порушень системи ставлень, у якій знаходиться особистість, та є викривленим видом взаємодії з оточуючими людьми. Агресія також може виступати засобом психологічного захисту особистості від уже існуючих негативних стосунків, є неконструктивним способом самоствердження. 2. Визначено соціально-психологічні чинники та умови прояву агресивності у старшому підлітковому віці. Аналіз психологічної літератури показав, що відхилення в поведінці підлітків, а тому числі й агресивні форми та кризи психічного розвитку залежать від стосунків підлітків з іншими людьми. Міра психологічного благополуччя дитини й гострота явищ підліткової кризи залежать від особливостей взаємостосунків з іншими людьми, насамперед, із дорослими, від того, наскільки у спілкуванні з ними задовольняються їх потреби зайняти нову, «дорослу» життєву позицію та подолати зовнішні й внутрішні перепони, що заважають підліткові досягти бажаного й, насамперед, ним самим обраного зразка. Думка про несправедливість оточуючих викликає в підлітка почуття образи і він починає вважати себе незаслужено постраждалим та виявляти агресивність щодо тих, хто низько оцінює його діяльність. Причиною агресивної поведінки може бути і незадоволеність різних потреб підлітка. Очевидно те, що агресивні прояви не сприятимуть формуванню позитивних стосунків між підлітками й оточуючими. Це визначило підходи до подальшого вивчення стосунків підлітка з його однолітками та виокремлення умов корекції порушених стосунків підлітків з агресивною поведінкою. 3. Емпірично досліджено психологічні особливості агресивності у дітей старшого підліткового віку. Використано надійні, валідні й адаптовані для дослідження агресивної поведінки дітей старшого підліткового віку методики – опитувальник Басса-Дарки, «Неіснуюча тварина», «Кактус». На основі проведених методик було визначено переважання високого і середнього рівнів агресивної поведінки дітей старшого підліткового віку. Результати тестування дозволили описати такі категорії дітей старшого підліткового віку: підлітків з проявами фізичної агресії; підлітків з проявами вербальної агресії; підлітків з проявами непрямої агресії; підлітків з проявами негативізму. 4. Розроблено рекомендації з подолання проявів агресивності у дітей старшого підліткового віку. В основі системи роботи з подолання проявів агресивності у дітей старшого підліткового віку покладено положення, що головною умовою корекції несприятливих варіантів розвитку особистості і умовою, що дозволяє підлітку стати суб’єктом саморозвитку, є досягнення певного рівня самосвідомості. Підлітки з агресивною поведінкою відрізняються такими рисами: неадекватна самооцінка; зовнішній локус контролю і відмова від відповідальності за свою поведінку; слабка соціальна перцепція; низький рівень соціальної адаптації; невміння усвідомлювати і контролювати свої емоційні стани; нерозвиненість здатності до цілепокладання. Організаційним засобом розвитку навичок конструктивного управління агресією виступає психологічний тренінг, метою якого є розвиток умінь, які допомагають усвідомлювати наявність проблемних особистісних ситуацій, розвиток здатності аналізувати цю ситуацію і свою поведінку в ній; розвиток таких особистісних властивостей і якостей старших підлітків, які дозволяють справлятися з конфліктними і емоційно напруженими ситуаціями, не використовуючи безпосередньо агресивні дії. У процесі тренінгу можливі зміни стереотипів, які є в учасників групи і заважають їм справлятися з реальними життєвими обставинами. Розроблено програму подолання агресивності у дітей старшого підліткового віку, яка складається із 10 тренінгових занять «Долаємо агресію». Розроблено психологічні рекомендації батькам і вчителям із налагодження взаємодії із агресивним старшим підлітком. Перспективами подальшого дослідження може бути практична апробація запропонованої й розробленої тренінгової програми подолання проявів агресивності у дітей старшого підліткового віку.

Вплив емоційного інтелекту підлітків на міжособистісні стосунки

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Вплив емоційного інтелекту підлітків на міжособистісні стосунки Автори: Майданюк, Наталія Михайлівна; Maidaniuk, Nataliia Короткий огляд (реферат): У бакалаврській роботі піднімається проблема емоційного інтелекту на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Емоційний інтелект дає змогу ідентифікувати власні емоції і переживання, виробити конструктивні форми поводження, навчитися регулювати своїм психоемоційним станом, розуміти поведінку інших людей, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями і реакціями на них, будувати позитивні взаємини тощо. Міжособистісні стосунки виступають на перший план саме у підлітковому віці, оскільки в цей віковий період провідним видом діяльності у психічному розвитку є інтимно-особистісне спілкування. Узагальнено, що емоційний інтелект є складним багаторівневим та багатофункціональним утворенням, яке виникає на підставі зв’язку інтелектуальних процесів та афективних проявів, і реалізовується як взаємодія пристосувальних, когнітивних, емоційних, соціальних здібностей індивідуальності. Експериментальне дослідження дозволило констатувати, що у більшості підлітків (59%) середній рівень емоційного інтелекту, це свідчить про вміння ідентифікувати свої емоції, диференціювати емоційні прояви інших людей, розуміти причини виникнення емоційного відгуку, вміння контролювати свої емоції. Разом з тим, 24% учнів мають низький рівень емоційного інтелекту. Найбільш активно виражена самомотивація до знання та розуміння себе та оточуючих, що зумовлено періодом активного пошуку себе, здатності до саморозвитку. А найменш розвинений фактор «управління своїми емоціями», тобто для підлітків дуже важливо навчитися ними управляти. Рівень товариськості у підлітків є середній, це свідчить про потребу у спілкуванні, у належності до значимої групи і разом з цим цей показник входить у суперечність із комунікативною агресією і конфліктністю, це свідчить про позитивні наміри у спілкуванні і не завжди конструктивні способи взаємодії через невироблені адекватні соціально-прийнятні форми комунікації. Запропонована психологічна програма розвитку емоційного інтелекту підлітків, яка ґрунтується на поетапному навчанні:1) оцінки та вираження емоцій; 2) регуляції емоцій; 3) використанні емоцій. Рекомендації для подолання труднощів спілкування підлітків стосуються розвитку соціальних навичок, психологічної підтримки, підтримки батьків, зниження кібербулінгу тощо.; The bachelor thesis raises the problem of emotional intelligence at the current stage of the development of Ukrainian society. Emotional intelligence makes it possible to identify one's own emotions and experiences, develop constructive forms of behavior, learn to regulate one's psycho-emotional state, understand the behavior of other people, establish cause-and-effect relationships between events and reactions to them, build positive relationships, etc. Interpersonal relationships come to the fore especially in adolescence, since in this age period the leading type of activity in mental development is intimate and personal communication. It is summarized that emotional intelligence is a complex multi-level and multifunctional formation that arises on the basis of the connection of intellectual processes and affective manifestations, and is realized as an interaction of adaptive, cognitive, emotional, social abilities of individuality. The experimental study made it possible to state that the majority of teenagers (59%) have an average level of emotional intelligence, which indicates the ability to identify their emotions, differentiate emotional manifestations of other people, understand the causes of emotional response, and the ability to control their emotions. However, 24% of students have a low level of emotional intelligence. The most actively expressed self-motivation to know and understand oneself and others, which is due to the period of active search for oneself, the ability to self-develop. And the least developed factor is "managing your emotions", that is, it is very important for teenagers to learn to manage them. Опис: Проблема емоційного інтелекту на сучасному етапі розвитку українського суспільства стоїть дуже гостро. Емоційний інтелект дає змогу ідентифікувати власні емоції і переживання, виробити конструктивні форми поводження, навчитися регулювати своїм психоемоційним станом, розуміти поведінку інших людей, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями і реакціями на них, будувати позитивні взаємини тощо. Міжособистісні стосунки виступають на перший план саме у підлітковому віці, оскільки в цей віковий період провідним видом діяльності у психічному розвитку є інтимно-особистісне спілкування. І саме розвиток емоційного інтелекту є важливим процесом у становленні особистості, який дасть змогу встановлювати позитивні соціальні зв’язки і проявити себе в повній мірі як індивідуальність у спілкуванні, переживаючи важливі емоції: визнання і прийняття референтною групою, належності та схвалення. Проблемою розвитку емоційною інтелекту займалися О.Власова, Д.Гоулман, Г.Березюк, М.Гарднер, Н.Коврига, Дж. Майєр, Е. Носенко, О.Чебикін, Н. Побірченко, П. Саловей, О.Самойлов, О. Саннікова, М.Шпак, О. Філатова та ін. Узагальнено, що емоційний інтелект є складним багаторівневим та багатофункціональним утворенням, яке виникає на підставі зв’язку інтелектуальних процесів та афективних проявів, і реалізовується як взаємодія пристосувальних, когнітивних, емоційних, соціальних здібностей індивідуальності. Аналіз вікових особливостей підлітків дозволив визначити, що в цей життєвий період відбуваються бурхливі фізіологічні, гормональні зміни, інтенсивний особистісний розвиток, тому емоційна сфера є нестійкою, що впливає на якість міжособистісної взаємодії, яка є надзвичайно значимою для становлення ідентичності, яка є центральним новоутворенням особистості. З-поміж труднощів спілкування підлітків є: психологічні (самооцінка, невпевненість, тривожність), соціальні (груповий тиск, неприйняття), освітні 54 (шкільний стрес, стосунки з однокласниками, вчителями), сімейні (конфлікти, відсутність підтримки) тощо. З’ясовано, що емоційний інтелект підлітків передбачає розуміння власних емоцій та переживань інших людей, здатність співпереживати, вміння виражати свої почуття, контролювати емоційні прояви, конструктивно будувати стосунки з іншими людьми, асертивно відстоюючи свої кордони та з повагою ставитися до оточення. Експериментальне дослідження дозволило констатувати, що у більшості підлітків (59%) середній рівень емоційного інтелекту, це свідчить про вміння ідентифікувати свої емоції, диференціювати емоційні прояви інших людей, розуміти причини виникнення емоційного відгуку, вміння контролювати свої емоції. Разом з тим, 24% учнів мають низький рівень емоційного інтелекту. Найбільш активно виражена самомотивація до знання та розуміння себе та оточуючих, що зумовлено періодом активного пошуку себе, здатності до саморозвитку. А найменш розвинений фактор «управління своїми емоціями», тобто для підлітків дуже важливо навчитися ними управляти. Стосовно типу поведінки, то переважає стиль компромісу у 34,6% учнів, що дозволяє встановлювати позитивні контакти. Зокрема зафіксовано поширеним стилем поведінки в конфлікті – це суперництво, що обумовлює відстоювання своїх прав, не завжди у конструктивній формі, бо діагностована вербальна агресія (провокація агресії, аутоагресія, ритуалізація агресії, задоволення від агресії, зараження негативними емоційними станами). Середній рівень емоційного інтелекту корелює із середнім рівнем емоційного інтелекту. Рівень товариськості у підлітків є середній, це свідчить про потребу у спілкуванні, у належності до значимої групи і разом з цим цей показник входить у суперечність із комунікативною агресією і конфліктністю, це свідчить про позитивні наміри у спілкуванні і не завжди конструктивні способи взаємодії через невироблені адекватні соціально-прийнятні форми комунікації. Отже, завдяки експериментальному дослідженню нам вдалося з’ясувати, що рівень емоційного інтелекту впливає на ефективність комунікативної 55 взаємодії. Психологічна програма розвитку емоційного інтелекту підлітків має ґрунтуватися на поетапному навчанні:1) оцінки та вираження емоцій; 2) регуляції емоцій; 3) використанні емоцій. Основними напрямами програми є: 1) ідентифікація емоцій, вміння їх назвати; 2) розвиток емоційної проникливості та чутливості; 2) формування толерантного ставлення до іншої людини; 3) розвиток навичок активного слухання; 4) розвиток проникливості у емоційні стани інших людей і здатності взаємодіяти з їхніми переживаннями; 5) освоєння соціальних моделей та комунікативних технік конструктивного спілкування; 6) розвиток комунікативних здібностей та самоаналізу власної поведінки. Вважаємо за доцільне проводити соціально-психологічний тренінг, який включає набір активних навчальних методів практичної психології і передбачає групову форму роботи. Програма, спрямована на розвиток емоційного інтелекту, включає тренінг з саморегуляції, емпатії та ефективної комунікації. Емоційна саморегуляція є важливою навичкою, яка допомагає керувати своїми емоціями, зберігати спокій і врівноваженість у складних ситуаціях. Рекомендованими вправами є: дихальні вправи, прогресивна м'язова релаксація, візуалізація, практика усвідомленості (майндфулнес), письмові практики (щоденник емоцій), когнітивні техніки, фізична активність, соціальна підтримка (спілкування з друзями та близькими). Рекомендації для подолання труднощів спілкування підлітків стосуються розвитку соціальних навичок, психологічної підтримки, підтримки батьків, зниження кібербулінгу тощо.

Копінг-стратегії подолання стресу студентів в умовах воєнного стану

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Копінг-стратегії подолання стресу студентів в умовах воєнного стану Автори: Закришка, Роман Володимирович; Zakryshka, Roman Короткий огляд (реферат): Закришка Р.В. Копінг-стратегії подолання стресу студентів в умовах воєнного стану. – Рукопис. 200-300 слів Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2024. В кваліфікаційній роботі проаналізовано різноманітне тлумачення поняття стресу та копінг-стратегій, виділено можливі стратегії подолання стресу у студентів в процесі навчання в ЗВО та в умовах війни, експериментально доведено, існування взаємозв’язку рівня стресу студентів навчального закладу з типами переважаючих стилів поведінки подолання травмуючих переживань в умовах війни. На основі отриманих результатів експериментального дослідження розроблено та запропоновано психологічну програму розвитку стресостійкості та навчання коструктивним стратегіям подолання складних життєвих подій. У науковій літературі стрес описується як стан психічної напруги, який виникає в умовах надзвичайних складнощів і тиску, який є неспецифічною реакцією людини на навколишні подразники. Постійна дія таких факторів призводить до зміцнення і розвитку стресу, що спричиняє комплексні зміни в організмі: організм намагається самостійно захиститися від стресу, передбачити його або підкорити. Копінг визначається як постійно змінні когнітивні та поведінкові власне стратегії, які спрямовані на впорання зі специфічними зовнішніми або внутрішніми викликами, що перевищують ресурси людини. Копінг-стратегії є одним із ключових механізмів подолання стресу. Дж. Амірхан, використовуючи факторний аналіз різних копінг-відповідей на стрес, розробив «Індикатор стратегій копінгу», виділивши три групи стратегій: вирішення проблем, власне пошуку соціальної підтримки і уникнення. Теоретичний аналіз копінг-стратегій, стресогенних факторів та дій студентів для подолання стресу дозволяє умовно поділити стратегії на три групи: стратегію вирішення проблеми (захист та допомога у захисті своєї країни), пошук соціальної підтримки (об’єднання з групами волонтерів, контакти з близькими, звернення до психологічної підтримки) та стратегію уникнення (виїзд за кордон). Емпіричне дослідження дозволило визначити рівні переживання стресу сучасними студентами та дослідити копінг-стратегії, які дозволяють вирішувати важливі навчальні, соціальні, особистісні проблеми. Рекомендації для студентів включають створення підтримуючого середовища, регулярну практику навичок подолання стресу, самоаналіз та саморефлексію, а також пошук професійної допомоги за потреби. Ефективне управління стресом вимагає комплексного підходу, що включає розвиток як проблемно-орієнтованих, так і емоційно-орієнтованих стратегій, а також уникнення та відволікання.; : The Zakryshka R. Coping strategies for overcoming the stress of students in the conditions of martial law. - Manuscript. 200-300 слів The qualification paper analyzed various interpretations of the concept of stress and coping strategies, identified possible strategies for overcoming stress among students in the process of studying in higher education institutions and in war conditions, experimentally proved the existence of a relationship between the level of stress of students of an educational institution and the types of prevailing behavioral styles of overcoming traumatic experiences in the conditions of war. Based on the obtained results of the experimental research, a psychological program for developing stress resistance and teaching constructive strategies for overcoming difficult life events was developed and proposed. In the scientific literature, stress is described as a state of mental tension that occurs in conditions of extreme difficulties and pressure, which is a non-specific reaction of a person to environmental stimuli. The constant action of such factors leads to the strengthening and development of stress, which causes complex changes in the body: the body tries to protect itself from stress, predict it or conquer it. Coping is defined as constantly changing cognitive and behavioral strategies that are aimed at coping with specific external or internal challenges that exceed a person's resources. Coping strategies are one of the key mechanisms for coping with stress. J. Amirkhan, using the factor analysis of various coping responses to stress, developed the "Indicator of Coping Strategies", distinguishing three groups of strategies: problem solving, the actual search for social support, and avoidance. Theoretical analysis of coping strategies, stressful factors and actions of students to overcome stress allows to tentatively divide strategies into three groups: problem solving strategy (protection and help in protecting one's country), search for social support (uniting with groups of volunteers, contacts with loved ones, turning to psychological support) and an avoidance strategy (going abroad). Empirical research made it possible to determine the levels of stress experienced by modern students and to investigate coping strategies that allow solving important educational, social, and personal problems. Recommendations for students include creating a supportive environment, regularly practicing stress management skills, introspection and self-reflection, and seeking professional help when needed. Effective stress management requires a comprehensive approach that includes the development of both problem-oriented and emotion-oriented strategies, as well as avoidance and distraction. Опис: У нашому дослідженні ми поставили мету визначити у студентів закладів вищої освіти різновиди та рівні розвитку стратегій подолання психологічного стресу, а також розробити тренінгову програму з навчання студентів конструктивним стратегіям та прийомам подолання стресу у складних навчальних ситуаціях. В результаті проведеного нашого дослідження взаємозв’язку стресу, а також копінг-стратегій студентів саме під час воєнного стану, відповідно до поставлених завдань, можна зробити наступні висновки: 1. Саме поняття стресу власне в науковій літературі описує стан психологічної напруги, що виникає в умовах підвищеного навантаження та складних обставин. Це реакція людини на подразники з зовнішнього середовища. Саме під постійним впливом стресових факторів, інтенсивність стресу зростає, що призводить до різноманітних змін в організмі, які є спробами організму захистити себе, стримати або придушити стрес. 2. Теоретичний аналіз копінг-стратегій, стресогенних факторів та дій студентів для подолання стресу дозволяє умовно поділити стратегії на три групи: стратегію вирішення проблеми (власне захист та допомога саме у захисті своєї країни), пошук соціальної підтримки (об'єднання з групами волонтерів, контакти з близькими, звернення до психологічної підтримки) та стратегію уникнення (виїзд за кордон). 3. Концепція копінгу описується як когнітивні та поведінкові власне зусилля, які постійно змінюються для подолання специфічних зовнішніх та внутрішніх вимог, що перевищують ресурси людини. 4. Емпіричне дослідження дозволило визначити рівні переживання стресу сучасними студентами та дослідити копінг-стратегії, які дозволяють вирішувати важливі навчальні, соціальні, особистісні проблеми. Виявлено значну частину студентів (43%), у яких зафіксовано високий рівень переживання стресу та напруженості. Це є свідченням того, що на сучасному етапі життєвих подій, коли в Україні війна, студентська молодь перебуває під впливом несприятливих подій, які викликають стан занепокоєння та напруги, дезадаптаційні прояви. У такому стані людина відчуває виснаженість, втому, витрачає багато енергетичних ресурсів, їй складно виконувати звичні справи, часто втрачає інтерес до виконання навчальної або професійної діяльності, перебуває в апатичному стані. За таких умов людина не може бути продуктивною, бо витрачається багато зусиль, які складно відновлюються. Високий рівень прояву стратегії «соціальної підтримки» досліджено у 49% респондентів та стратегії уникнення – у 42%. З даних результатів можна сказати, що досліджувані не обирають прямих асертивних методів вирішення стресових ситуацій, адже часто потребують зовнішнього впливу, тобто соціальної допомоги та підтримки. Це свідчить про складність переживання життєвих подій в умовах війни. Окрім того, даний показник може свідчити про неготовність брати відповідальність на себе і це може бути вже пов’язано з недостатнім рівнем особистісної зрілості, а відтак психологічної готовності до самостійного життя та прийняття рішень. Важливими якостями половини молодих людей є взяття відповідальності за свій вибір, демонстрація дорослої поведінки, разом з тим, здійснення самостійного контролю над подіями, які відбуваються навколо. Переоцінка в позитивному ракурсі життєвих подій є ресурсом стресостійкої особистості і дозволяє бути адаптабельним та гнучким. Проте, слід звернути увагу на стратегію «дистанціювання», яка на помірному рівні проявляється у 46% студентів, це свідчить про захисні механізми стосовно переживання травмуючих подій, які проявляються у віддаленні від проблем та пасивному пристосуванні або навіть запереченні. Критичними є високий та дуже високий рівні стресу, які проявляються у 34% і 14% сучасних студентів, тобто у сумі це становить 48%, це означає, що такий процент молодих людей дуже емоційно переживає події сьогодення та перебуває у сильній напрузі. 5. На основі результатів нашого емпіричного дослідження було розроблено власне тренінгову програму, спрямовану саме на зниження рівня стресу саме у студентів та формування власне адаптивних копінг-стратегій. Дана програма складається з шести занять тривалість кожного по 60–90 хвилин, які проводяться 1-2 рази власне на тиждень. Метою програми є формування адаптивних копінг-стратегій через передавання знань та розвиток навичок опору стресу, усунення стереотипів поведінки через їх довільне регулювання.

Психологічні особливості прояву Інтернет-залежності у підлітковому віці

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні особливості прояву Інтернет-залежності у підлітковому віці Автори: Юськів, Ірина Степанівна; Yuskiv, Iryna Короткий огляд (реферат): Юськів І.С. Психологічні особливості прояву Інтернет-залежності у підлітковому віці. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І.М. Тернопіль, 2024. 102 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено особливості прояву Інтернет – залежності у підлітковому віку. Розкрито сутність понять «Інтернет-залежність», «залежність», «аддиктивна поведінка». Визначено вікові та індивідуально-психологічні передумови Інтернет - залежності у підлітковому віці. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники Інтернет - залежності у підлітковому віці. Емпірично досліджено психологічні особливості Інтернет – залежності у підлітковому віці. Розроблено корекційну програму для подолання проявів Інтернет- залежності у підлітковому віці.; Psychological features of Internet addiction in adolescence. Qualification work for the degree of bachelor. Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor Perig I.M. Ternopil, 2024. 102 с. The qualification work theoretically substantiates and empirically investigates the peculiarities of Internet addiction in adolescence. The essence of the concepts of "Internet addiction", "dependence", "addictive behavior" is revealed. The age and individual psychological prerequisites for Internet addiction in adolescence are determined. The socio-psychological factors of Internet addiction in adolescence are characterized. The psychological features of Internet addiction in adolescence are empirically investigated. The correctional program for overcoming the manifestations of Internet addiction in adolescence is developed. Опис: Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дозволив визначити, що Інтернет-залежність – це певний психічний розлад, непереборне бажання скористатися інтернетом і патологічна нездатність вийти з мережі, коли це потрібно. Інтернет-залежність можна спостерігати у людей різного віку, проте найчастіше до такої адиктивної поведінки належать підлітки і молодь. З-поміж основних причин віртуальної комунікації є комунікативна депривація, тобто людина відмежовується від безпосередніх контактів, стає закритою для спілкування з близькими, рідними. З’ясовано, що для людей, які є залежні від інтернету характерні втрата контролю, орієнтирів, дезадаптація, самоізоляція, уникнення реального спілкування, розгубленість, порушення сну, розумове виснаження, дратівливість, нервово-психічна напруженість, проблеми у спілкуванні в реальному житті. Систематизація чинників та факторів виникнення Інтернет-залежності у підлітковому віці дає змогу виокремити внутрішньо та зовнішньо зумовлені детермінанти її розвитку у підлітків. До внутрішньо обумовлених факторів виникнення інтернет-залежності відносять проблеми ментального здоров’я, психічні розлади та відхилення (зокрема депресія, тривожність і синдром порушення активності та уваги), порушення сну та харчування, а також схильність до невмотивованої, агресивної, азартної та ризикованої поведінки. Разом з тим, за даними емпіричних досліджень, зовнішньо зумовленими факторами появи інтернет-залежності є умовна безпека, позиція анонімного користувача, доступність, простота використання мережі, а також проблеми в сімейному спілкуванні з батьками. Підлітковий вік є тим віковим періодом, який найбільше підлягає залежності від Інтернету. І це пов’язано з рядом причин. В першу чергу, для цього вікового етапу характерне прагнення до пізнання нового, пізнання себе (І.С.Кон), почуття дорослості, яке транслюється у гіпертрофованій потребі у саморозвитку, 58 самоствердженні, емансипації від дорослого, відмови від дитячості, страх не відповідати соціальній групі, інтерес і копіювання звичок і моделей поведінки дорослих, не бути висміяним в очах однолітків. З метою емпіричного дослідження проблеми Інтернет-залежності ми запропонували комплексний підхід до психологічної діагностики. Проведення методики на віртуальну залежність Кімберлі Янг показало, що низький рівень Інтернет-залежності у 25% досліджуваних, середній рівень - у 32%, високий рівень у 43%. Досліджено, що в сучасних підлітків прослідковується проблема Інтернет- залежності, вони часто порушують часові рамки активності в мережі, негативно реагують на обмеження, які виставляють батьки, часто не виконують домашніх завдань та доручень, мало спілкуються в режимі реального часу, є розгніваними в ситуаціях зауважень з боку старших, вдаються до крику. Середній рівень інтернет-залежності 32% підлітків свідчить про значний час, який витрачають на перебування в мережі, дещо уникають живого спілкування, не контролюють час, порушують правила і вимоги батьків та вчителів через несконцентрованість уваги, неконтрольоване перебування в онлайні, часто почуваються роздратовано, стомлено. Низький рівень залежності від Інтернету зафіксовано у 25% учнів, яких характеризує дозоване використання інтернет-сервісу, надають перевагу безпосередньому спілкуванню, відвідуванню гуртків, є соціально активними і контактними. Встановлено, що усі показники психологічної культури у більшості учнів підліткового віку на середньому рівні розвитку. Найбільш розвинений самоаналіз та саморозуміння і це пов’язано з періодом пошуків, дослідження власного «Я», рефлексією вчинків та поведінки. До низького рівня у 25% учнів входить психічна саморегуляція, у 30% відзначена неконструктивність спілкування. Результати дослідження засвідчують, що емоційна сфера підлітків є 59 надзвичайно чутливою, вони є реактивними, не терплять образ, зауважень. Стосовно неконструктивності спілкування у сучасних підлітків недостатньо розвинуті комунікативні навички через ізольованість та уникнення від безпосередніх соціальних контактів. Емпірично встановлено, що найбільша кореляція простежується між низьким рівнем Інтернет-залежності та високим рівнем психологічної культури. А також доведено, що підлітки з високим рівнем Інтернет-залежності мають низький рівень психологічної культури. Корекційна програма Інтернет-залежності – це комплексна проблема сучасного суспільства, до вирішення якої мають бути залучені батьки, педагоги, і самі підлітки. Важливим у даному підході має бути особистісно-орієнтований підхід, гуманістична спрямованість у даній роботі. Врахування розвитку інформаційних технологій, сучасних тенденцій розвитку суспільства, застосування індивідуалізованого підходу та вікової диференціації сучасної молоді дозволить побудувати дієву психопрофілактичну та корекційну програму. До ефективних методів корекції Інтернет-залежності є інтерактивні технології в навчанні, арт-терапія, соціально-психологічний тренінг, пропаганда психологічної освіти батьків, психологічне консультування.

Дослідження агресивних проявів у міжособистісній взаємодії сучасних підлітків

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження агресивних проявів у міжособистісній взаємодії сучасних підлітків Автори: Задорожна, Христина Степанівна; Zadorozhna, Khrystyna Короткий огляд (реферат): Задорожна Х. С. Дослідження агресивних проявів у міжособистісній взаємодії сучасних підлітків. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Вишньовський В. В. Тернопіль, 2024. 66 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено особливості агресивних проявів у міжособистісній взаємодії сучасних підлітків. Розкрито сутність понять «агресія», «агресивність», «агресивні прояви поведінки сучасних підлітків». Визначено вікові та індивідуально-психологічні передумови проявів агресивності у дітей підліткового віку. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники проявів агресивності у дітей підліткового віку. Емпірично досліджено психологічні особливості проявів агресивної поведінки у дітей підліткового віку. Розроблено психокорекційну програму щодо подолання проявів агресивності у дітей підліткового віку.; Zadorozhna K. S. Research of aggressive manifestations in the interpersonal interaction of modern teenagers. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor Vyshnovskyi V. V. Ternopil, 2024. 66 p. In the qualification work, the peculiarities of aggressive manifestations in the interpersonal interaction of modern teenagers are theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concepts «aggression», «aggressiveness», «aggressive manifestations of the behaviour of modern teenagers» is revealed. The age and individual psychological prerequisites of aggressiveness in children of adilescent age are determined. The socio-psychological factors of manifestations of aggressiveness in adolescent age are characterized. The psychological features of aggressive behaviour in adolescent children were empirically investigated. A psychocorrective program has been developed to overcome manifestations of aggressiveness in adolescent children. Опис: 60 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Під час написання наукової роботи були зроблені такі найважливіші висновки: 1. Агресія – це стан, під час якого людина прагне завдати шкоди іншим. Агресивність – це емоційний стан та характер особистості, який супроводжується імпульсивністю. Проблема агресії та агресивної поведінки є дуже розповсюдженим феноменом, як у дорослих, так і в підлітків. Фахівці пропонують різні види та причини цього стану, проте найбільш розповсюдженими видами агресії є: фізична та вербальна агресії, негативізм та автоагресія. 2. Причинами підліткової агресії можуть бути різні чинники. Найрозповсюдженішими є проблеми в сім’ї, низька самооцінка, вплив інтернету, засіб самоствердження або самовираження, авторитетна особа, яка поводилась агресивно. Підлітки спостерігають, як поводяться їхні батьки та вважають їх поведінку прийнятною, тому важливо дати зрозуміти підлітку, яка поведінка є прийнятною, а яка ні. 3. Агресію та агресивну поведінку можна виявити за допомогою спостереження, а визначити який вид агресії можна дізнатися за допомогою різних методик. Аби виявити рівень агресії в підлітків було обрано такі методики: «Визначення показників та форм агресії опитувальник А. Басса та А. Даркі (адаптація О. Осницького) та тест агресивності – опитувальник Л. Почебут. Дані методики включають у себе такі спільні види прояву агресії: фізична агресія, вербальна агресія та самоагресія. А. Басс та А. Даркі виділяли також: підозрілість, непряма агресія, негативізм, роздратування, образа. Л. Почебут виділив ще предметну агресію та емоційну агресію. 4. Дослідною базою була Полупанівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Досліджуваними стали 36 підлітків. Підлітки охоче взяли участь в емпіричному дослідженні та психокорекційній програмі. Під час дослідження, підлітки поводились спокійно, проявляли інтерес до методик. 5. За даними результатами методик були виявлені високі показники 61 фізичної та вербальної агресій. Підліткам, у яких високі показники вербальної та фізичної агресії притаманні такі ознаки: побиття іншої людини (або предмета), лайки, розповсюдження пліток. Також високим показником для багатьох підлітків стала образа. Це означає, що їм притаманні дійсні або уявні страждання. 6. За отриманими результатами та високими показниками проявів агресії, був розроблений план психокорекційної роботи, який допоможе підліткам знизити прояви агресії та рекомендації для педагогів, батьків та самих підлітків щодо зниження підліткової агресії. План психокорекційної програми складається з 9 занять, які складаються з різних вправ, ігор та релаксаційних вправ. Декілька занять містять також й лекції з головних питань про агресивність, її види, прояви та причини. Вправи та ігри мають різні правила: з точними вказівками, з важкими завданнями та простими релаксаційними завданнями. Під час вправ та ігор підліткам потрібно виконувати дані вказівки та старатись розслабитися під час їхнього проходження. 7. Рекомендації батькам та педагогам також містять точні вказівки. Для того, аби допомогти підлітку знизити агресивні прояви батькам та педагогам потрібно бути спокійними та терплячими, адже агресія у підлітка це дуже важка проблема для нього. Не існує точних методів та технік, щоб допомогти кожному підлітку, тому що кожен підліток унікальний і для кожного потрібен особистий підхід. Для того, аби допомогти підлітку з агресією потрібно залучити якомога більше допомоги, наприклад педагогів, батьків, спеціалістів та самих підлітків. Найкраще, що може допомогти підлітку – це терпіння та постійна підтримка. 8. Розглянувши результати та відгуки про психокорекційну програму можна сказати, що розроблена програма є ефективною та допомагає підліткам знизити агресивні прояви.

Дослідження раціонально-емотивних механізмів подолання стресу в умовах війни

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження раціонально-емотивних механізмів подолання стресу в умовах війни Автори: Проць, Аліна Павлівна; Prots, Alina Короткий огляд (реферат): Проць А. П. Дослідження раціонально-емотивних механізмів подолання стресу в умовах війни. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психології, доцент Вишньовський В. В. Тернопіль, 2024. 67 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено психологічні аспекти раціонально-емотивних механізмів подолання стресу в умовах війни. Розкрито сутність понять «раціональне мислення», «копінг-стратегії», «усвідомлення», «мислення», «когнітивний аспект», «переконання». Визначено аспекти раціонального мислення, усвідомленності та їх переваги у подоланні стресу. Емпірично досліджено копінг-стратегії, рівні психічних станів та рівень стресостійкості у молодих людей. Розроблено психокорекційну програму та рекомендації для розвитку раціонального мислення у молодих людей.; Prots A.P. Research of rational-emotional mechanisms of overcoming stress in war conditions. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, head of the department of psychology, associate professor V. V. Vyshniovsky Ternopil, 2024. 67 p. In the qualification work, the psychological aspects of the rational-emotional mechanisms of overcoming stress in the conditions of war are theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concepts "rational thinking", "coping strategies", "awareness", "thinking", "cognitive aspect", "conviction" is revealed. Aspects of rational thinking, awareness and their advantages in overcoming stress are determined. Coping strategies, levels of mental states and the level of stress resistance in young people were empirically investigated. A psychocorrective program and recommendations for the development of rational thinking in young people have been developed. Опис: 1. Усвідомлення та раціональне мислення є ключовими факторами для покращення психічного здоров’я.  Усвідомлення дозволяє краще розуміти свої емоції та думки, що веде до кращого самоконтролю, зменшення стресу та тривоги, а також покращення емоційного благополуччя.  Раціональне мислення допомагає приймати кращі рішення, ґрунтуючись на логіці та фактах, а не на емоціях чи забобонах. Це може допомогти вам краще справлятися зі складними ситуаціями та покращити свої стосунки з іншими людьми. 2. Дослідження також показало, що молоді люди віком від 18 до 25 років мають схильності до:  Високого рівня тривожності  Середнього та високого рівня фрустрації та середнього рівня агресивності  Середнього рівня ригідності  Середнього рівня стресостійкості, близько до низького  Використання уникаючого копінгу в більшості 3. Існує чіткий зв'язок між використанням раціональних копінг-стратегій та кращою здатністю людей справлятися зі стресом.  Люди, які частіше використовують копінг, орієнтований на проблему, мають нижчі рівні тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності, а також вищий рівень стресостійкості.  Люди, які частіше використовують уникаючий копінг, мають тенденцію мати вищі рівні тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності, а також нижчий рівень стресостійкості. 4. Психокорекційна програма, спрямована на розвиток раціонального мислення, може бути ефективним інструментом для:  Подолання тривожності, фрустрації та інших психологічних проблем.  Ідентифікації та зміни негативних думок. 62  Розвитку навичок вирішення проблем.  Підвищення самоповаги та впевненості у собі.  Навчання контролювати емоції. 5. Рекомендації для покращення психічного здоров'я:  Практикувати усвідомленість.  Вести щоденник думок.  Читати книги та статті про раціональне мислення.  Розвивати допитливість та цікавість.  Бути об'єктивними.

Профілактика булінгу як напрямок роботи шкільного психолога

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Профілактика булінгу як напрямок роботи шкільного психолога Автори: Чайківський, Микола Ярославович; Chaikivskyi, Mykola Короткий огляд (реферат): Я Чайківський Микола Ярославович . Представляю Вашій увазі свою кваліфікаційну роботу на тему : «Профілактика булінгу як напрямок роботи шкільного психолога » Обсяг роботи 65 сторінок. У першому розділі було розкрито поняття булінгу та шкільне цькування. Здійснено аналіз причин виникнення булінгу в сучасній школі. У другому розділі здійснили аналіз методів подання та профілактики булінгу серед школярів . Тому в роботі з дітьми необхідно психологам та соціальним працівникам знати про явище шкільного цькування . У третьому розділі здійснили аналіз отриманих результатів . Найбільша кількість респондентів стикалася з моральним видом булінгу - 22 школірі ( 73,3%) . 90 % опитаних були свідками булінгу . Висновки та результати відобразив у таблицях .; My name is Mykola Yaroslavovych Chaikovskyi. I present to your attention my qualification work on the topic: «Bullying Prevention as a Direction of a School Psychologist’s Work.» The volume of the work is 65 pages. The first section reveals the concept of bullying and school harassment, analyzing the causes of bullying in modern schools. The second section analyzes the methods of presenting and preventing bullying among students. Therefore, psychologists and social workers need to know about the phenomenon of school harassment when working with children. The third section analyzes the results obtained. The majority of respondents encountered moral bullying - 22 students (73.3%). 90% of the respondents witnessed bullying. The conclusions and results are presented in tables. Опис: В ході дослідження були вирішенні наступні завдання: 1. Розкрили поняття про булінг та основні підходи до його дослідження. Аналіз літератури з проблематики булінгу, дозволяє стверджувати, що стурбованість сучасних дослідників про поширеність явища не марна. Шкільне переслідування, що триває, здатне завдати непоправної шкоди долям підлітків. На жаль, наслідки булінгу носять і трагічний характер: жертви цькування здатні до прояву актів масового терору або зведення рахунків з життям. Булінг, будучи видом деструктивної конфліктної взаємодії, здатний миттєво спалахнути абсолютно в різних освітніх просторах. Але процес його запобігання, тривалість та обсяг наслідків залежатиме від комплексної профілактичної роботи. Феномен буллінгу частково є наслідком прояву різноманітних девіацій. Але з іншого боку, трапляється і те, що булінг провокує процвітання суспільно небезпечної поведінки. Профілактика девіантної поведінки є одним із пріоритетних напрямків діяльності соціальної роботи. Своєчасна превенція булінгу знизить ризик розвитку девіацій у підлітків. 1. Описали причини виникнення булінгу в школі. Шкільне цькування може проявлятися в різних формах і призводити до різноманітних негативних наслідків, таким як прояв депресії, тривоги та дистресу, порушення у встановленні та підтримці соціальних контактів. 2. Здійснили аналіз методів подолання та профілактики булінгу серед школярів. Тому в роботі з дітьми та підлітками шкільним психологам та соціальним працівникам необхідно знати про явище шкільного цькування, його потенційно згубні наслідках для жертв та необхідних інтервенціях для запобігання знущанням та насильству. 3. Провели експериментальне дослідження особливостей прояву булінгу серед школярів. Емпіричне дослідження проводилося у формі онлайн 62 анкетування. Результати дослідження показали, що у ТЗОШ №24 присутнє явище булінгу. 4. Здійснили аналіз отриманих результатів. Є учні, які були жертвами булінгу, а є й такі які самі є агресорами. 53,3 % респондентів стикалися з явищем булінгу. Найбільша кількість респондентів стикалася з моральним видом булінгу – 22 школярі (73,3 %). 90% опитаних були свідками булінгу. Найчастіше школярі стикаються з булінгом в класі (80 %). 26 школярів (88,7%) вважають, що найчастіше агресором булінгу є однокласники. Серед причин булінгу більшість підлітків назвали зовнішні дані. Так вважає 19 респондентів (63,3%). 14 підлітків (46,7%) вважають, що зазвичай викладачі не реагують на булінг. Тобто потрібно активніше проводити роботу по профілактиці булінгу. 5. На основі отриманих даних була розроблена програма профілактики булінгу для шкільних психологів. Профілактика булінгу необхідна для зниження рівня стресу в учнівському колективі, сприяє згуртованості учнів та розвитку їх комунікативних навичок. Ці навички, у свою чергу, допомагають знаходити шляхи вирішення конфліктних ситуацій, що в подальшому може запобігти поширенню або навіть ліквідувати проблему булінгу

Дослідження психологічної готовності дітей до навчання у школі

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження психологічної готовності дітей до навчання у школі Автори: Мизак, Олена Іванівна; Myzak, Olena Короткий огляд (реферат): Мизак О. І.Дослідження психологічної готовності дітей до навчання у школі. – Рукопис. 200-300 слів Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2024. В кваліфікаційній роботі проаналізовано різні підходи до пояснення психологічної готовності старших дошкільників до навчання в школі, описано психологічні особливості розвитку дітей старшого дошкільного віку, виділено критерії психологічної готовності дітей до навчання у школі, експериментально досліджено рівні психологічної готовності старших дошкільників до навчання в школі. Відповідно до отриманих результатів експериментального дослідження розроблено та запропоновано психокорекційну програму формування психологічної готовності старших дошкільників до навчання в школі та методичні рекомендації для батьків щодо формування готовності дітей до навчання в школі. Важливим чинником успішного навчання дітей у школі є їхня підготовленість на належному рівні. Вміння і навички, рівень розвитку пізнавальних процесів і пізнавальної діяльності, а також особливості розвитку інтересів і мотивів відіграють визначальну роль у готовності дитини до засвоєння шкільної програми. Старший дошкільний вік, який охоплює дітей віком від 5 до 7 років, є важливим етапом психічного розвитку, що супроводжується значними новоутвореннями. У цьому віці спостерігається переважання суспільно значущих мотивів над особистісними. Інтенсивний розвиток вищих психічних функцій, таких як наочно-образне мислення, довільне запам’ятовування та внутрішня уява, забезпечується адекватною самооцінкою дітей цього віку, що сприяє їхньому об’єктивному оцінюванню власної діяльності. Пізнавальний розвиток дошкільнят пов’язаний з активним розвитком таких психічних процесів, як увага, пам’ять, мислення, сприйняття, уява та мовлення, і заснований на активній грі та спілкуванні з дорослими. Поняття «готовність до школи» представляє собою складне психологопедагогічне утворення, що включає якісні особливості інтелектуального розвитку дитини та її психологічні характеристики, необхідні для успішного навчання в школі. Невід’ємною складовою готовності є досвід, який включає знання, уміння і навички, набуті у спілкуванні та діяльності дитини на момент вступу до школи. Важливу роль у підготовці дитини до школи відіграє навчальний аспект. Для підвищення якості підготовки дітей дошкільного віку до навчання в умовах Нової української школи, вихователям ЗДО надано методичні рекомендації, що включають прийоми та вправи для формування позитивного ставлення до навчання, розвитку пізнавального інтересу, формування навчальної мотивації, а також вправи для розвитку інтелектуальної готовності, такі як порівняння, аналіз, знаходження подібностей, розвиток мислення та мовлення.; Myzak O. I. Study of children's psychological readiness to study at school. - Manuscript. 200-300 слів In the qualification work, various approaches to explaining the psychological readiness of older preschoolers to study at school were analyzed, the psychological features of the development of older preschoolers were described, the criteria of psychological readiness of children to study at school were identified, and the levels of psychological readiness of older preschoolers for schooling were experimentally investigated. According to the obtained results of the experimental research, a psychocorrective program for the formation of the psychological readiness of older preschoolers to study at school and methodical recommendations for parents on the formation of children's readiness for schooling were developed and proposed. An important factor in the successful education of children at school is their preparation at the appropriate level. Skills and abilities, the level of development of cognitive processes and cognitive activity, as well as the specifics of the development of interests and motives play a decisive role in the child's readiness to learn the school curriculum. Senior preschool age, which includes children aged 5 to 7 years, is an important stage of mental development, accompanied by significant neoplasms. At this age, there is a predominance of socially significant motives over personal ones. Intensive development of higher mental functions, such as visual thinking, voluntary memorization and internal imagination, is ensured by adequate self-esteem of children of this age, which contributes to their objective evaluation of their own activities. Cognitive development of preschoolers is associated with the active development of such mental processes as attention, memory, thinking, perception, imagination and speech, and is based on active play and communication with adults. The concept of "readiness for school" is a complex psycho-pedagogical education, which includes the qualitative features of a child's intellectual development and his psychological characteristics, which are necessary for successful schooling. An integral component of readiness is experience, which includes knowledge, skills and abilities acquired in communication and activities of the child at the time of entering school. The educational aspect plays an important role in preparing a child for school. In order to improve the quality of preparing preschool children to study in the conditions of the New Ukrainian School, teachers of special educational institutions were given methodological recommendations, which include methods and exercises for forming a positive attitude to study, developing cognitive interest, forming educational motivation, as well as exercises for developing intellectual readiness, such as such as comparison, analysis, finding similarities, developing thinking and speaking. Опис: Наше теоретичне та експериментальне дослідження щодо підготовки дітей дошкільного віку до навчання в умовах Нової української школи (НУШ) дозволило зробити наступні висновки: Важливим чинником успішного навчання дітей у школі є їхня підготовленість на належному рівні. Вміння і навички, рівень розвитку пізнавальних процесів і пізнавальної діяльності, а також особливості розвитку інтересів і мотивів відіграють визначальну роль у готовності дитини до засвоєння шкільної програми. Забезпечення наступності та перспективності в освітньому процесі між дошкільною і початковою освітою підкріплюється Концепцією розвитку дошкільної освіти, Законом України «Про дошкільну освіту», Державним стандартом початкової освіти, Базовим компонентом дошкільної освіти та освітніми програмами. Старший дошкільний вік, який охоплює дітей віком від 5 до 7 років, є важливим етапом психічного розвитку, що супроводжується значними новоутвореннями. У цьому віці спостерігається переважання суспільно значущих мотивів над особистісними. Інтенсивний розвиток вищих психічних функцій, таких як наочно-образне мислення, довільне запам’ятовування та внутрішня уява, забезпечується адекватною самооцінкою дітей цього віку, що сприяє їхньому об’єктивному оцінюванню власної діяльності. Пізнавальний розвиток дошкільнят пов’язаний з активним розвитком таких психічних процесів, як увага, пам’ять, мислення, сприйняття, уява та мовлення, і заснований на активній грі та спілкуванні з дорослими. Поняття «готовність до школи» представляє собою складне психологопедагогічне утворення, що включає якісні особливості інтелектуального розвитку дитини та її психологічні характеристики, необхідні для успішного навчання в школі. Невід’ємною складовою готовності є досвід, який включає знання, уміння і навички, набуті у спілкуванні та діяльності дитини на момент вступу до школи. Важливу роль у підготовці дитини до школи відіграє навчальний аспект. У ході нашого дослідження готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі був проведений психологічний експеримент у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №1 та дошкільному навчальному закладі (ясласадок) №2 «Калина» міста Хоростків. Вибірку досліджуваних склали групи старших дошкільників з обидвох закладів у кількості 38 дітей з яких 25 дівчаток та 13 хлопчиків. Діагностика рівня готовності здійснювалась шляхом оцінювання таких компонентів, як інтелектуальний, мотиваційний і вольовий. Аналіз результатів показав, що 39% дітей продемонстрували високий рівень розвитку інтелектуального компоненту готовності, 39% – середній рівень, 22% – низький рівень. Мотиваційний компонент був сформований на високому рівні у 32% дітей, середній рівень спостерігався у 47%, а низький – у 32% дітей. Щодо вольового компоненту, 28% дітей продемонстрували високий рівень, 44% – середній, а 28% – низький. Загальний аналіз констатуючого експерименту свідчить про середній рівень підготовленості дітей до школи. Для підвищення якості підготовки дітей дошкільного віку до навчання в умовах Нової української школи, вихователям ЗДО надано методичні рекомендації, що включають прийоми та вправи для формування позитивного ставлення до навчання, розвитку пізнавального інтересу, формування навчальної мотивації, а також вправи для розвитку інтелектуальної готовності, такі як порівняння, аналіз, знаходження подібностей, розвиток мислення та мовлення.

Вплив рівня асертивності на вибір стратегії поведінки особистості в конфліктних ситуаціях

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Вплив рівня асертивності на вибір стратегії поведінки особистості в конфліктних ситуаціях Автори: Куліковська, Інеса Андріївна; Kulikovska, Inesa Короткий огляд (реферат): Куліковська І.А. Вплив рівня асертивності на вибір стратегії поведінки особистості в конфліктних ситуаціях. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник:кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології Вишньовський В. В. Тернопіль, 2024. 102 с. У кваліфікаційній роботі проведено аналіз теоретичних підходів до розуміння поняття асертивності та конфлікт, описані стратегії, які можуть бути використані для вирішення конфліктних ситуацій.Використовуючи надійний психодіагностичний інструментарій, підготовдено і здійснено емпіричне дослідження у рамках визначеної проблематики. На основі отриманих результатів емпіричного дослідження визначено роль асертивності як особистісної властивості у виборі конкретної стратегії для вирішення конфлікту та розробити рекомендації щодо розвитку асертивності; Kulikovska I.A. The influence of the level of assertiveness on the choice of an individual's behavior strategy in conflict situations. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor, associate professor of the department of psychology V.Vyshnovsky Ternopil, 2024. 102 p. The qualification work analyzed theoretical approaches to understanding the concept of assertiveness and conflict, described strategies that can be used to resolve conflict situations. Using a reliable psychodiagnostic toolkit, an empirical study was prepared and carried out within the framework of the defined issues. Based on the results of the empirical research, the role of assertiveness as a personal attribute in the choice of a specific strategy for conflict resolution is determined and recommendations for the development of assertiveness are developed Опис: 58 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ В сучасному світі, де взаємодія між людьми стає все більш інтенсивною та різноманітною, уміння ефективно справлятися з конфліктами набуває особливої важливості. Конфліктні ситуації є невід’ємною частиною як особистого, так і професійного життя, і від того, як людина реагує на такі ситуації, значною мірою залежить її успіх і благополуччя. Одним із ключових факторів, що впливає на вибір стратегії поведінки особистості у конфліктних ситуаціях, є рівень асертивності. Асертивність, або впевненість у собі, визначається як здатність людини відкрито і прямо висловлювати свої думки, почуття та потреби, поважаючи при цьому права і почуття інших. Цей психологічний параметр є критично важливим для встановлення ефективних комунікацій та гармонійних відносин. Високий рівень асертивності дозволяє індивіду уникати пасивних та агресивних моделей поведінки, які можуть призвести до ескалації конфліктів або пригнічення особистих потреб. У даній роботі проаналізовано поняття «асертивність» та «конфлікт», розглянуто концепцію Томаса-Кілмена, досліджено взаємозв’язок асертивності із типовим реагуванням на конфліктні ситуації. Також досліджено взаємозв’язок статі з вибором стратегії врегулювання конфлікту. Підтверджено гіпотезу: - виявлена пряма кореляція агресивності із стилем суперництва і обернена – із стилями уникання та пристосування; - пасивність прямо корелює із стилями уникання та обернено – із суперництвом; - асертивні респонденти, як і зазначено у гіпотезі, найбільше надавали перевагу співробітництву, проте стратегія компромісу виявилась більш притаманною пасивним. 59 - у порівнянні з жінками, чоловіки частіше обирають стратегію суперництва, а враховуючи результати перевірки гіпотези 1, можна зробити висновок, що вони й частіше є агресивними; - у решти стратегій не було значущих відмінностей (р<0 ,0 5 ), хоч і наближеною до цього значення виявилась вираженіша у жінок стратегія пристосування (p<0 , 0 6 3 ) . Результати засвідчили, що асертивність корелює із вигідними стратегіями, які не травмують стосунки та не змушують постійно нехтувати власними інтересами. Вміння успішно вирішувати конфлікти – це важлива навичка, яка впливає на якість міжособистісних стосунків, на реалізацію особистості в житті та загальне психологічне благополуччя. Набуваючи асертивних якостей можна поступово звести нанівець деструктивні наслідків конфліктів та отримувати від них максимум користі

Психологічний супровід дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання

Tue, 11 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Психологічний супровід дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання Автори: Гаврищак, Ірина Іванівна; Havryshchak, Iryna Короткий огляд (реферат): Гаврищак І.І. Психологічний супровід дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І.М. Тернопіль, 2024. 102 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено особливості психологічного супроводу дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання. Розкрито сутність понять «Психологічний супровід», «Діти з ООП», «Інклюзія». Охарактеризовано соціально-психологічні чинники Психологічного супроводу в умовах інклюзивного навчання. Емпірично досліджено психологічні особливості дітей з особливими освітніми потребами. Надано рекомендації щодо застосування новітніх технологій в умовах інклюзивного навчання.; Havryshchak I.I. Psychological support of children with special needs in the conditions of inclusive education. Qualification work for the degree of bachelor. Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor Perig I.M. Ternopil, 2024. 102 с. In the qualification work, the peculiarities of psychological support of children with special needs in the conditions of inclusive education are theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concepts "Psychological support", "Children with disabilities", "Inclusion" is revealed. The socio-psychological factors of psychological support in the conditions of inclusive education are characterized. The psychological characteristics of children with special educational needs were empirically investigated. Recommendations on the use of the latest technologies in the conditions of inclusive education are provided. Опис: На сьогоднішній день є актуальним питання психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами, дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. В Україні цей термін стосується дітей у яких є порушення психофізичного розвитку. Одним із засобів покращення рівня розвитку дітей з обмеженими можливостями є своєчасне введення психологічного супроводу, який спрямований на створення оптимальних умов для успішного навчання, розвитку та соціалізації дитини. Впровадження інклюзивної освіти та системи психологічного супроводу сприяє не лише академічному успіху дітей з особливими освітніми потребами, але й їхній повноцінній інтеграції у суспільство. Це створює умови для гармонійного розвитку дітей, забезпечує рівні можливості для всіх та сприяє формуванню толерантного та інклюзивного суспільства. Проведене емпіричне дослідження дозволило визначити рівень психічного розвитку у дітей з особливими освітніми потребами, який є визначальним для застосування спеціальних навчальних програм та проведення методів та форм психологічної підтримки та супроводу досліджуваних. Головною метою психологічного супроводу є розвиток навичок самоконтролю, покращення рівня сенсомотрного розвитку, відкорегування агресії, формування позитивного самосприйняття та самооцінювання. Після проведення емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення впливу психологічного супроводу дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання на їхній рівень психологічного комфорту та успішну соціалізацію, досліджувані показали задовільні результати, але за допомогою впровадження психологічного супроводу в школі, учні зможуть покращити свої успіхи у навчанні. Можна зробити висновок, що інклюзивне навчання є одним із способів спільного забезпечення освіти дітям з різними рівнями розвитку, разом з їхніми 54 однолітками, що мають нормальний рівень розвитку. Відмінною особливістю інклюзивної освіти є застосування індивідуального підходу до всіх дітей, що відрізняється від концепції інтеграції. Одним з найважливіших умов процесу навчання та виховання дітей з особливостями в інклюзивній освіті є застосування інноваційних технологій, використання різноманітних індивідуальних та групових форм роботи, розробка для кожної дитини з особливостями спеціальної індивідуальної програми розвитку й індивідуального плану навчання з урахуванням усіх особливостей дітей, їх можливостей та потреб для комфортного перебування у закладі дитячої освіти. З’ясовано, що недостатньо просто бути педагогом, який відповідає стандартам викладання, важливо мати здатність швидко адаптуватися до впровадження інноваційних технологій. Викладач повинен активно займатися самоосвітою, вивчати спеціальну літературу, аналізувати досвід інших викладачів-новаторів, розробляти власні методики викладання та ефективно використовувати міжпредметні зв'язки за допомогою сучасних методів навчання. Отже, психологічний супровід є надзвичайно важливим в умовах інклюзивного навчання для особливих дітей, він допомагає покращити освітній рівень, мислення, соціалізацію та психологічний комфорт дитини.

Значущість особистісних подій та їх роль у становленні особистості

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Значущість особистісних подій та їх роль у становленні особистості Автори: Заброцька, Марія Тарасівна; Zabrotska, Mariia Короткий огляд (реферат): Заброцька М.Т, кваліфікаційна робота на тему «Значущість особистісних подій та їх роль у становленні особистості» на здобуття освітнього рівня «бакалавр». ТНТУ ім. Івана Пулюя, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: доцент, кандидат психологічних наук, Вишньовський В,В,, 2024. 70 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено значущість особистісних подій та їх роль у становленні особистості. Дослідження дозволяє розширити знання про психологічні механізми впливу значущих особистісних подій на особистість, а також розробити нові методи психологічної допомоги людям, які пережили ці події. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки програм профілактики та психологічної допомоги людям, які знаходяться в групі ризику пережити значущі особистісні події. Крім того, результати дослідження можуть бути корисними для підвищення кваліфікації психологів, які надають допомогу таким людям. В ході дослідження було виявлено, що значущі події можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на особистість. Вплив цих подій залежить від багатьох факторів, таких як характер події, індивідуальні особливості особистості та соціальна підтримка; M.T. Zabrotska, qualifying work on the topic "Significance of personal events and their role in the formation of personality" for obtaining the bachelor's degree. TNTU named after Ivan Pulyuya, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: associate professor, candidate of psychological sciences, Vyshnovsky V, V, 2024. 70 p. In the qualification work, the significance of personal events and their role in the formation of a personality is theoretically substantiated and empirically investigated. The research makes it possible to expand knowledge about the psychological mechanisms of the influence of significant personal events on the personality, as well as to develop new methods of psychological assistance to people who have experienced these events. The practical significance of the research lies in the possibility of using its results for the development of programs of prevention and psychological assistance for people who are at risk of experiencing significant personal events. In addition, the results of the study can be useful for improving the qualifications of psychologists who provide assistance to such people. In the course of the study, it was found that significant events can have both positive and negative effects on a person. The impact of these events depends on many factors, such as the nature of the event, individual personality traits, and social support. Опис: Дослідження значущих особистісних подій та їх ролі у становленні особистості є актуальним та важливим завданням, яке має як теоретичне, так і практичне значення. Теоретично це дослідження дозволяє розширити знання про психологічні механізми впливу значущих особистісних подій на особистість, вивчити фактори, які сприяють або заважають успішній адаптації до таких подій, а також розробити нові методи психологічної допомоги людям, які пережили ці події. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки програм профілактики та психологічної допомоги людям, які знаходяться в групі ризику пережити значущі особистісні події. Крім того, результати дослідження можуть бути корисними для підвищення кваліфікації психологів, які надають допомогу таким людям, та для розробки рекомендацій для державних органів і громадських організацій щодо надання психологічної допомоги населенню. В ході дослідження було виявлено, що значущі особистісні події можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на особистість. Вплив цих подій залежить від багатьох факторів, таких як характер події, індивідуальні особливості особистості та соціальна підтримка. Існують різні механізми психологічної адаптації до значущих особистісних подій, включаючи копінг-механізми та психологічну стійкість. Також були визначені фактори, які сприяють або заважають успішній адаптації, такі як самооцінка, локус контролю, стресостійкість і соціальна підтримка. На основі результатів дослідження були розроблені психологічні програми, тренінги та методи допомоги людям, які пережили значущі особистісні події, і сформульовані відповідні рекомендації. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що значущі особистісні події відіграють важливу роль у становленні особистості.Психологічна допомога людям, які пережили такі події, є необхідною та важливою, і існують ефективні методи надання цієї допомоги.

Вплив емоційної привʼязаності на ефективність міжособистісних стосунків

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Вплив емоційної привʼязаності на ефективність міжособистісних стосунків Автори: Чачка, Вікторія Петрівна; Chachka, Viktoriia Короткий огляд (реферат): Чачка В. П. Вплив емоційної привʼязаності на ефективність міжособистісних відносин. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня бакалавр. ТНТУ імені Івана Пулюя, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології, науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Періг І. М. Тернопіль, 2024. 80 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено вплив емоційної привʼязаності на ефективність міжособистісних відносин. Розкрито сутність поняття “емоційна привʼязаність”, “міжособистісні стосунки”. Доведено вплив різних типів прив'язаності на психологічні та соціальні дисфункції у вивчених осіб. Встановлено зв’язок між типом емоційної прив’язаності та ефективністю міжособистісних відносин. Виявлено зв’язок між типом емоційної прив’язаності та рівнем задоволеності партнерськими стосунками. Розроблено корекційну програму та стратегії зміцнення міжособистісних відносин із вдосконаленням комунікації респондентів з емоційною прив’язаністю.; Chachka V. The influence of emotional attachment on the effectiveness of interpersonal relationships. The qualification work for obtaining the bachelor’s degree. Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology, scientific supervisor Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor Perih I. Ternopil, 2024. 80 pages. The qualification work theoretically substantiates and empirically studies the influence of emotional attachment on the effectiveness of interpersonal relationships. The essence of the concepts "emotional attachment" and "interpersonal relationships" is revealed. The influence of different types of attachment on the psychological and social dysfunctions of the studied individuals is proven. The connection between the type of emotional attachment and the effectiveness of interpersonal relationships is established. The relationship between the type of emotional attachment and the level of satisfaction with partner relationships is identified. A correctional program and strategies for strengthening interpersonal relationships by improving communication among respondents with emotional attachment have been developed. Опис: У даній кваліфікаційній роботі здійснено аналіз теоретичних та експериментальних основ дослідження щодо вивчення впливу емоційної прив’язаності на ефективність міжособистісних стосунків. Дослідивши теорії емоційної прив’язаності, проаналізувавши її основні характеристики та умови формування, отримавши емпіричні дані, можна дійти наступних висновків, що значимість емоційної прив'язаності полягає у її впливі на здатність до побудови стосунків, стійкість до стресу та загальне психічне здоров'я. Узагальнено, емоційна прив'язаність - це глибокий і стійкий емоційний зв'язок, який дитина формує з основним доглядачем, який забезпечує безпеку, комфорт та підтримку. Цей зв'язок служить базисом для майбутніх міжособистісних відносин і загальної здатності до соціальної взаємодії. Внутрішня робоча модель прив’язаності впливає на якість стосунків: надійний стиль сприяє задоволенню, тоді як тривожний і уникливий стилі можуть призводити до конфліктів. Класифіковано наступні типи емоційної прив'язаності, які виникають на основі різних факторів, включаючи якість взаємодії між дитиною і доглядачем, а також стабільність і чуйність доглядача: безпечний, тривожний, уникаючий та дезорганізований. Міжособистісні стосунки, зокрема позитивні, сприяють зниженню стресу та підтримують когнітивний і соціальний розвиток, забезпечуючи безпеку та підтримку. Емпірично здійснено перевірку гіпотез, за допомогою застосування кількісних та якісних методів опрацювання результатів дослідження. Згідно першої гіпотези, доведено вплив різних типів прив'язаності на психологічні та соціальні дисфункції у вивчених осіб, який полягає у наявності високого рівня соціальної тривожності та соціальної ізоляції у досліджуваних із тривожно-залежним, уникаючим та тривожно-уникаючим типом привʼязаності, порівняно із безпечним типом прив'язаності. Згідно другої гіпотези, встановлено зв’язок між типом емоційної прив’язаності та ефективністю міжособистісних відносин. Респонденти із безпечним типом прив'язаності демонстрували високий рівень емоційної обізнаності та здатність ефективно керувати своїми емоціями, що сприяло кращому розумінню і регуляції емоцій у міжособистісних стосунках. З іншої сторони, респонденти із тривожно-залежною та тривожно-уникаючою прив'язаністю часто виявляли труднощі в управлінні своїми емоціями та самомотивації, включаючи високий рівень конфліктів, що впливає на їх здатність формувати і підтримувати здорові міжособистісні стосунки. Згідно третьої гіпотези, виявлено зв’язок між типом емоційної прив’язаності та рівнем задоволеності партнерськими стосунками. Виявлено, що чим більше переважає безпечний тип прив'язаності, тим вищий рівень задоволеності у стосунках, демонструючи більше почуттів любові та симпатії до свого партнера. Крім того, чим більш ненадійний тип прив'язаності сформований в особистості, тим менше виявляється любов і симпатія у стосунках, та тим менше прояву задоволення у романтичних відносинах. Травматичні переживання у дитинстві можуть негативно вплинути на здатність формувати здорові емоційні зв'язки. Діти, які зазнали фізичного чи емоційного насильства, можуть вирости із проблемами довіри та труднощами у підтримці близьких стосунків, що може продовжуватися в дорослому житті. Позитивні стратегії, такі як відвертість, позитивність, запевнення, спільне виконання завдань, спільна соціальна мережа та інші, відіграють ключову роль у підтримці здорових стосунків. Ці стратегії допомагають створити середовище, в якому партнери можуть зростати та розвиватися разом. Застосування різноманітних терапевтичних підходів, такі як емоційно орієнтована терапія, когнітивно-поведінкова терапія, інтегративна поведінкова терапія для пар, парна терапія на основі уважності та наративна терапія, можуть допомогти індивідам і парам зрозуміти свої типи прив'язаності, подолати труднощі і виробити більш здорові моделі спілкування.

Дослідження впливу уяви на творчу діяльність підлітка

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження впливу уяви на творчу діяльність підлітка Автори: Сувало, Ольга Романівна; Suvalo, Olga Короткий огляд (реферат): Сувало О. Р. Дослідження впливу уяви на творчу діяльність підлітка. 200-300 слів Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Вишньовський В. В. Тернопіль, 2024. 66 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обгрунтовано та емпірично доведено психологічні особливості розвитку уяви в підлітковому віці. Розкрито сутність понять гіпотеза, уява. Досліджено вплив уяви на творчу діяльність підлітка. Розроблено рекомендації для педагогів, батьків та дітей щодо стимулювання творчої діяльності. Розроблено програму корекційної роботи з розвитку уяви у дітей підліткового віку. Проведено емпіричне дослідження психологічних особливостей розвитку уяви підлітків; Suvalo O. R. Study of the influence of imagination on the creative activity of a teenager. 200-300 слів Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor V. V. Vyshniovsky Ternopil, 2024. 66 p. In the qualification work, the psychological features of the development of imagination in adolescence are theoretically substantiated and empirically proven. The essence of the concepts of hypothesis and imagination is revealed. The influence of imagination on the creative activity of a teenager has been studied. Recommendations for teachers, parents and children on stimulating creative activity have been developed. A program of corrective work on the development of imagination in adolescent children has been developed. An empirical study of the psychological features of the development of the imagination of teenagers was conducted. Опис: Отже, в ході проведеної роботи нами були виконані усі висунуті завдання, в результаті чого було зроблено наступні висновки: Уява є основоположним психічним процесом, що дозволяє людині створювати нові образи об'єктів і явищ на основі накопиченого досвіду, навіть якщо вони не сприймаються безпосередньо. Цей активний і динамічний механізм сприяє формуванню нових комбінацій образів, що допомагає адаптуватися до змінюваних умов і розв'язувати складні завдання. Уява, як стверджував Альберт Ейнштейн, є інструментом, що дозволяє охоплювати все й стимулювати прогрес. Цей психічний процес інтегрується з усіма іншими аспектами мислення, такими як пам'ять, відчуття, сприймання і мислення, утворюючи основу для творчої діяльності. Воно виконує різноманітні важливі функції, зокрема антиципацію, пізнавальну активність, емоційне вираження, захист від стресів, регулювання поведінки, контроль і критичність, а також естетичне сприйняття. Історія розвитку концепцій уяви показує її значущість у різних сферах людської діяльності. Від стародавніх часів до сучасних психологічних теорій, уява розглядається як важливий стимул для творчості та інновацій. Вона є ключовим психологічним механізмом, що об'єднує когнітивні, емоційні та вольові аспекти людської діяльності і відіграє центральну роль у наукових, технічних, літературних, художніх і музичних вираженнях. Дослідження, проведене серед учнів 8 класу Колтівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Золочівської районної ради, показало різноманітні аспекти розвитку уяви серед підлітків. У дослідженні брали участь 36 учнів віком 13-14 років (22 дівчат та 14 – хлопців). Аналіз отриманих даних показав, що більшість підлітків (75%) мають середній рівень розвитку уяви. Тільки 16% виявили високі творчі здібності, 59 водночас як 9% показали низький рівень уяви. Щодо типів уяви, 55% мали гнучку уяву, тоді як у 45% вона була фіксованою. Також виявлено, що 74% учасників дослідження схильні до стереотипного мислення, і лише 26% проявили оригінальність і креативність у своїх роботах. Застосування методики «Вигадати розповідь» визначило рівень творчості учнів за такими параметрами, як час, оригінальність сюжету, різноманітність і деталізація образів, виразність і емоційність. Результати показали, що лише 8% респондентів мають дуже високий рівень розвитку уяви, 10% – високий, 65% – середній, 16% – низький, і лише 1% – дуже низький. Узагальнення отриманих даних підкреслює важливість підтримки та розвитку творчих здібностей серед підлітків через різноманітні захоплення та позашкільні заняття, що сприяє формуванню гнучкої і оригінальної уяви, що, в свою чергу, є важливим елементом для їхнього подальшого особистісного та інтелектуального розвитку. Емпіричне дослідження, проведене в рамках даної роботи, підтвердило ці теоретичні концепції та збагатило їх практичними даними. Аналіз результатів дослідження показав, що розвиток уяви в підлітковому віці може сприяти впливу програмою корекційної роботи, спрямованою на збагачення та активізацію творчих процесів у підлітків. Корекційна робота з розвитку уяви серед дітей підліткового віку ґрунтується на визначених принципах, спрямованих на виявлення та стимулювання їх творчих здібностей, а також на створенні підтримуючого середовища, що сприяє індивідуальному розвитку. Основні цілі такої роботи включають розвиток креативного мислення, підвищення емоційної компетентності, формування особистісної ідентичності, зміцнення самооцінки і впевненості у собі, розвиток соціальних навичок, покращення когнітивних здібностей та підтримка позитивного благополуччя. Етапи корекційної роботи включають діагностику психологічного стану, 60 формування позитивних установок, проведення тренінгів з розвитку уяви та творчих здібностей, а також практичну реалізацію отриманих знань. Програма корекційної роботи передбачає використання різноманітних методів і технік, таких як психологічні тренінги, індивідуальні консультації, групові заняття та психокорекційні вправи. Оптимальний розвиток творчих здібностей у дітей вимагає створення сприятливих умов, які враховують фізичні, соціально-економічні та психологічні аспекти. Важливою складовою є підтримка з боку батьків, педагогів та самих дітей. Батьки можуть сприяти творчому розвитку, організовуючи спільні творчі вечори та забезпечуючи доступ до різноманітних ресурсів. Педагоги, використовуючи різноманітні творчі методи, можуть розвивати критичне мислення учнів і створювати атмосферу взаємопідтримки. Самі підлітки повинні брати активну участь у творчих проєктах, експериментувати і розвивати свої ідеї. Таким чином, комплексний підхід до корекційної роботи сприяє всебічному розвитку уяви та творчих здібностей підлітків, сприяючи їхньому особистісному і творчому зростанню.

Врахування індивідуально- типологічних особливостей в професійному самовизначенні старшокласників

Sat, 01 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Врахування індивідуально- типологічних особливостей в професійному самовизначенні старшокласників Автори: Островська, Валентина Василівна; Оstrovska, Valentyna Короткий огляд (реферат): Островська В.В. Врахування індивідуально-типологічних особливостей в професійному самовизначенні старшокласників. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: доктор економічних наук, професор, профессор кафедри менеджменту та адміністрування Вишньовський В.В. Тернопіль, 2024. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено врахування індивідуально-типологічних особливостей в професійному самовизначенні старшокласників. Розкрито сутність понять «Індивідуально- типологічні особливості», «особистість», «професійне самовизначення» , «професійна придатність». Визначено основні індивідуально-типологічні характеристики старшокласників, які впливають на процес професійного самовизначення. Досліджено взаємозв'язок між індивідуально-типологічними особливостями та професійними інтересами старшокласників. Експериментально досліджено врахування індивідуально типологічних особливостей в професійному самовизначенні старшокласників та проаналізувати результати. Розроблено психологічну програму на розуміння своїх індивідуально типологічних особливостей та підвищення своєї професійної діяльності.; Ostrovska V.V. Taking into account individual and typological features in the professional self-determination of high school students. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: Doctor of Economic Sciences, professor, professor of the Department of Management and Administration Vyshniovskyi V.V. Ternopil, 2024. In the qualification work, the consideration of individual and typological features in the professional self-determination of high school students is theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concepts "Individualtypological features", "personality", "professional self-determination", "professional suitability" is revealed. The main individual and typological characteristics of high school students, which influence the process of professional self-determination, have been determined. The relationship between individual and typological features and professional interests of high school students was studied. The consideration of individual typological features in the professional self-determination of high school students was experimentally investigated and the results were analyzed. A psychological program for understanding one's individual typological features and improving one's professional activity has been developed Опис: Професійне самовизначення старшокласників є складним багатогранним процесом, що потребує комплексного підходу з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей шкірного ученика. Поінформований вибір професії має вирішальне значення для подальшої життя людини, її самореалізації та соціальної адаптації. Важливими факторами, що впливають на професійне самовизначення, є:  Індивідуально-психологічні особливості: темперамент, характер, здібності, інтереси, цінності.  Сімейне оточення: вплив батьків, інших членів сім'ї, стосунки у сім'ї.  Соціальні та економічні фактори: соціальний статус, матеріальне забезпечення, доступ до освіти та інформації.  Освітнє середовище: якість освіти, рівень підтримки з боку педагогів та психологів, наявність профорієнтаційних програм. Для успішного професійного самовизначення старшокласників необхідно:  Створити умови для відповідального підходу до вибору професії: надати учащимся доступ до інформації про різні професії, організувати зустрічі з представниками різних професій, забезпечити психолого-педагогічний супровід.  Використовувати сучасні методики та технології профорієнтації: тестування, опитування, інтерактивні методи, комп'ютерні програми.  Залучати до процесу професійного самовизначення всіх зацікавлених сторін: батьків, педагогів, психологів, кар'єрних консультантів, роботодавців.  Сприяти розвитку навичок самопізнання, саморефлексії та критичного мислення у старшокласників. Важлива роль у процесі професійного самовизначення відводиться шкільним психологам, педагогам та кар'єрним консультантам. Вони повинні надавати учням всебічну підтримку та керівництво, допомагати їм у самопізнанні, 66 виявленні своїх інтересів та здібностей, а також у формуванні свідомого вибору професійного шляху. Сучасна освітня парадигма, що включає модернізований зміст, інноваційні форми діяльності та новітні навчально-виховні технології, є важливою основою для формування професійного самовизначення. Інтеграція нових технологій, таких як цифрові платформи та онлайн-консультації, дозволяє розширити можливості учнів у пошуку інформації про різні професії та освітні траєкторії. Врахування індивідуально-типологічних особливостей старшокласників у процесі їх професійного самовизначення є важливим фактором, що сприяє успішному вибору професії. Використання комплексного підходу до оцінки особистісних характеристик допомагає більш точно визначити професійні нахили та здібності учнів. Психологічні програми, спрямовані на врахування індивідуально-типологічних особливостей старшокласників, є ефективним інструментом для їх професійного самовизначення. Такі програми допомагають учням здобути глибоке розуміння своїх особистисних рис, розвинути важливі професійні навички та підвищити свою готовність до майбутньої кар'єри. Взаємодія школи з різними соціальними інститутами, такими як сім'я, громадські організації та роботодавці, сприяє створенню сприятливих умов для професійного розвитку молоді. Таким чином, процес професійного самовизначення старшокласників є багатоаспектним і потребує комплексного підходу. Створення умов для осознаного вибору професії, забезпечення підтримки та керівництва з боку педагогів та психологів, а також використання сучасних освітніх технологій та методик є необхідні передумови для успішного професійного самовизначення молоді.

Тривожність сучасної молоді як наслідок переживання впливу воєнних подій

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Тривожність сучасної молоді як наслідок переживання впливу воєнних подій Автори: Пасюкевич, Андріана Володимирівна; Pasiukevych, Andriana Короткий огляд (реферат): Пасюкевич А. В. Тривожність сучасної молоді як наслідок переживання впливу воєнних подій. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя імені, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І. М. Тернопіль, 2024. 67 с. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено психологічні особливості тривожності у сучасної молоді як наслідок переживання впливу воєнних подій. Розкрито сутність понять «тривожність», «тривожність молоді під час воєнних подій». Визначено фактори впливу на тривожність сучасної молоді. Охарактеризовано чинники, що впливають на рівень тривожності під час війни. Емпірично досліджено психологічні особливості тривожності у сучасної молоді. Розроблено систему роботи з подолання проявів тривожності у молоді, що зазнала впливу воєнних подій.; Pasyukevich A. Anxiety of modern youth as a consequence of experiencing the impact of war events. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyu State Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor Perig I. M. Ternopil, 2024. 67 p. In the qualification work, the psychological features of anxiety among modern youth as a result of experiencing the impact of war events were theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concepts "anxiety", "anxiety of young people during wartime events" is revealed. Factors affecting the anxiety of modern youth have been determined. The factors affecting the level of anxiety during the war are characterized. Empirically researched psychological features of anxiety in modern youth. A work system has been developed to overcome the manifestations of anxiety in youth affected by war events. Опис: 1. Теоретичний аналіз допоміг з’ясувати, що тривожність – це важливий психологічний феномен, який є природньою реакцією організму на стресові ситуації та, в деяких обставинах, може бути корисним, адже сприяє мобілізації ресурсів для подолання викликів. Однак, коли тривожність стає надмірною або хронічною, вона може негативно впливати на психічне та фізичне здоров'я людини. Вивчення тривожності та факторів її розвитку є важливим, адже це може впливати на здоров’я людини. Для розробки ефективних стратегій її подолання необхідно розуміти механізми її розвитку та проявів. Також були досліджені чинники зростання тривожності під час війни, до яких відносяться: постійна фізична небезпека, загроза життю та здоров'ю, невизначеність щодо майбутнього, втрата близьких людей та майна, соціальна ізоляція та дезінтеграція, психологічний і емоційний тиск та економічні труднощі. Розуміння цих чинників є ключовим для розробки ефективних методів профілактики та лікування тривожних розладів під час війни. 2. Проведене емпіричне дослідження дозволило вивчити рівень тривожності сучасної молоді під час воєнних подій. В дослідженні взяли участь 43 молодих людей. Для його проведення були обрані такі методики: «Шкала тривоги Бека», «Шкала тривоги Гамільтона», «Оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності Спілбергера-Ханіна» та «Шкала PCL-5 (Перелік симптомів ПТСР)». Було визначено, що високий рівень тривожності спостерігається як у людей, які безпосередньо перебували в зоні бойових дій, так і в зоні помірної небезпеки. Найпоширенішими тривожними симптомами є страх смерті, відчуття жаху, нестійкість і нестабільність. Також часто у опитуваних спостерігається напруження, тривожні та депресивні настрої, серцево-судинні захворювання. У респондентів з високим рівнем тривожності часто спостерігаються соматичні симптоми: біль у м'язах, напруження, судоми, підвищений м'язовий тонус. У людей з високим рівнем особистісної тривожності та високим рівнем 63 прояву симптомів тривоги в попередніх тестах рівень ситуативної тривожності також високий. Крім того, У 19% опитуваних спостерігаються виражені симптоми ПТСР, пов'язаного з війною. Високий рівень тривожності спостерігається як у людей з ПТСР, так і без нього. 3. Проведене емпіричне дослідження показало необхідність розробки та впровадження психокорекційної програми, яка враховує специфіку тривожних розладів у різних умовах бойових дій. З цією метою була розроблена психокорекційна програма для подолання тривожних станів. Для розробки програми були обрані методи екзистенційної терапії, що сприяє усвідомленню своїх внутрішніх ресурсів та допомагає знайти нові способи справлятися з життєвими викликами та когнітивно-поведінкової терапії, що орієнтована на зміну негативних мисленнєвих моделей та поведінкових реакцій, що дозволяє знижувати рівень тривожності. Програма складається з 2 частин та 8 модулів, що включають методи і вправи для подолання тривожності. Включені до програми рекомендації допомагають молоді навчитися саморегуляції та підтримувати своє психічне здоров'я навіть в екстремальних умовах. 4. В останньому розділі була досліджена психологічна безпека молоді в умовах воєнних подій та охорона праці психолога при роботі з тривожними клієнтами. Було досліджено, що воєнні конфлікти є серйозним стресором, який може призводити до різних психічних проблем у молоді та визначено, що робота з тривожністю може бути емоційно виснажливою для фахівця.

Психологічні аспекти кар’єрного розвитку у фахівців ІТ-галузі

Tue, 25 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні аспекти кар’єрного розвитку у фахівців ІТ-галузі Автори: Мельник, Вікторія Володимирівна; Melnyk, Viktoriia Короткий огляд (реферат): Я, Мельник Вікторія Володимирівна, представляю Вашій увазі свою кваліфікаційну 200-300 слів роботу бакалавра на тему: ’’Психологічні аспекти кар’єрного розвитку у фахівців ІТ-галузі”. Обсяг роботи - 64 сторінки. У першому розділі вивчала основні теорії, поняття та особливості кар’єрного розвитку в даній сфері, а також, психологічні фактори, що мають вплив на даний розвиток. У другому розділі проводила експериментальні дослідження психологічних аспектів кар’єрного розвитку, а саме: вплив особистісних якостей, стресу, мотивації та самомотивації на кар’єрний ріст. Розказала про методи та елементи своїх досліджень Висновки та результати відобразила у таблицях. У третьому розділі розказала про ключі програми підтримки та розвитку кар’єри; провела аналіз переваг та викликів програм розвитку кар’єри та розказала про свої рекомендації. Запропонувала техніки саморозвитку та шляхи подолання кризи та стагнації в кар’єрі; : I, Melnyk Victoria, bring to your attention my bachelor's thesis on the topic: "Psychological 200-300 слів aspects of career development in the IT industry". The volume of the work is 64 pages. In the first chapter, I studied the basic theories, concepts and features of career development in this area, as well as the psychological factors that influence this development. In the second section, she conducted experimental research on the psychological aspects of career development, namely, the impact of personal qualities, stress, motivation, and self- The conclusions and results are presented in tables. In the third section, I described the key elements of a career support and development program; analyzed the benefits and challenges of career development programs and made. recommendations. She suggested self-development techniques and ways to overcome crisis and stagnation in a career Опис: Завершальні висновки цього дослідження підкреслюють складність та багатовимірність кар'єрного розвитку в ІТ-галузі, акцентуючи на значенні інтегрованого підходу до аналізу особистісних, мотиваційних та стресових чинників. Розгляд цих аспектів взаємодії в контексті професійного зростання дозволяє створити фундамент для розробки ефективних стратегій кар'єрного розвитку, які враховують динамічні умови ІТ-сектору. Аналіз показує, що професійне зростання в ІТ-галузі значною мірою залежить від індивідуальних характеристик особистості, зокрема від сумлінності, адаптивності та інноваційності. Ці особистісні риси корелюють з кар'єрним успіхом, впливаючи на здатність фахівців адаптуватися до швидких змін та розв'язувати складні завдання у висококонкурентному середовищі. З іншого боку, мотивація виступає як критичний момент у забезпеченні високої продуктивності та ефективності роботи. Баланс між внутрішньою мотивацією, яка випливає з особистісних інтересів і бажання самореалізації, та зовнішньою мотивацією, обумовленою матеріальними стимулами та соціальним визнанням, є ключовим для забезпечення сталого інтересу до роботи та залученості співробітників. Стрес та його вплив на професійну діяльність вимагають особливої уваги в контексті кар'єрного розвитку. Відповідне управління стресовими ситуаціями та впровадження стратегій для зниження їхнього впливу може значно покращити психологічне благополуччя та загальну продуктивність співробітників. Зокрема, програми стресостійкості та корпоративні ініціативи, спрямовані на підтримку здорового балансу між роботою і особистим життям, виявляються ефективними. Таким чином, розробка комплексних програм підтримки та розвитку кар'єри, які враховують психологічні аспекти особистісного зростання, мотиваційні чинники та стратегії управління стресом, може стати вирішальним фактором у досягненні професійних цілей та задоволення від роботи в ІТ-галузі.

Ґендерні особливості психологічного благополуччя молоді в період війни

Sat, 01 Jun 2024 00:00:00 GMT

Назва: Ґендерні особливості психологічного благополуччя молоді в період війни Автори: Главацька, Наталія Іванівна; Hlavatska, Nataliia Короткий огляд (реферат): Главацька Н.І. Ґендерні особливості психологічного благополуччя молоді в період війни. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр». ТНТУ імені Івана Пулюя, факультет економіки та менеджменту, кафедра психології; науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Періг І.М. Турнопіль, 2024. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено психологічне благополуччя молоді. Розкрито сутність поняття «психологічне благополуччя». Визначено вплив воєнних подій на психічне здоров’я. Емпірично досліджено рівень психологічного благополуччя молоді в період війни. Розроблено психологічну програму підтримки психологічного благополуччя.; Hlavatska N.I. Gender characteristics of the psychological well-being of youth during the war. Qualification work for obtaining the bachelor's degree. Ivan Pulyuy TNTU, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology; supervisor: candidate of psychological sciences, associate professor I.M. Perig. Turnopyl, 2024. In the qualification work, the psychological well-being of young people is theoretically substantiated and empirically investigated. The essence of the concept of "psychological well-being" is revealed. The influence of war events on mental health is determined. The psychological level was empirically investigated the well-being of youth during the war. A psychological program of psychological support has been developed welfare. Опис: Узагальнення результатів теоретичного обґрунтування та дослідження ґендерних особливостей рівня психологічного благополуччя молоді в період війни дає підстави зробити такі висновки: 1. Здійснений аналіз психологічних джерел і досліджень підтвердив важливість і актуальність обраної теми «Ґендерні особливості рівня психологічного благополуччя молоді в період війни». Аналіз наукової літератури дозволив визначити основні психологічні позиції 2. Систематизація й узагальнення наукових доробок дали підстави уточнити, що поняття «психологічне благополуччя» описує стан та особливості внутрішнього світу людини, які визначають переживання благополуччя, а також стратегії поведінки переживання, адаптабельність до соціальних умов життя. Виділено наступні базові складові психологічного благополуччя людини: позитивні відносини з іншими, прийняття себе (позитивна оцінка себе і свого життя), автономія (здатність слідувати своїм власним переконанням), компетентність (контроль над навколишнім середовищем, здатність ефективно управляти своїм життям), наявність цілей, що надають життю спрямованість і сенс, особистісне зростання як почуття безперервного розвитку та самореалізації. 3. Емпіричне дослідження дозволило визначити наступне: встановлено, що у чоловіків рівень тривожності дещо є вищим ніж у жінок. Серед чоловіків переважає на високому рівні тривожності у (60%), а у жінок у (40%).Це пов’язано із реаліями сьогодення, війною, страхом йти на війну, хвилювання за своє життя та близьких. Досліджено, що психологічне благополуччя у (59,3%) жінок переважає середній рівень психологічного благополуччя, тоді як у (40%) чоловіків переважає низький рівень психологічного благополуччя . Такі показники демонструють, що серед жінок більшість учасниць 49 підлаштовуються під реалії, змінюються з часом та змінюють власні очікування від життя, пріоритети. Щодо копінг-поведінки в стресових ситуаціях було виявлено, що на вирішення задач орієнтовані більше жінки (81,3%), а у чоловіків цей показник становить (75%); емоційність та емоції краще виражають жінки (75%), а стосовно уникнення проблемної ситуації більше налаштовані чоловіки (29%). Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх питань ґендерних особливостей рівня психологічного благополуччя молоді в період війни та відкриває перспективу для подальшого їх вивчення. 4. Програма покращення містить тренінги які складаються з таких етапів: усвідомлення мотиваційних особливостей, які сприяють та перешкоджають утриманню цілеспрямованості діяльності у стресових умовах; знайомство з особливостями мотиваційної, емоційної, нервово-психічної сфер, які є ресурсом життєвої стійкості та шляхами їх набуття; перевірка стійкості новоутворень, їхню здатність до самодетермінізму. Також були надані рекомендації щодо покращення психологічного благополуччя молоді, які можуть бути корисними, як для чоловіків та жінок в загальному для покращення власного відчуття благополуччя.

Вплив соцмереж на формування агресивності підлітків

Thu, 01 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Вплив соцмереж на формування агресивності підлітків Автори: Гривна, Данило Юрійович; Hryvna, Danylo Короткий огляд (реферат): Ця робота досліджує взаємозв'язок між використанням соціальних медіа та формуванням агресії серед підлітків. З поширенням соціальних медіа-платформ в останні роки з'явилися побоювання щодо їх можливого впливу на поведінку та благополуччя підлітків. Метою цього дослідження є вивчення конкретних способів, за допомогою яких соціальні медіа можуть сприяти розвитку агресії у підлітків. Дослідження використовує змішаний підхід, поєднуючи кількісні опитувальники та інтерв'ю для отримання комплексних даних. Кількісна частина включає адміністрування стандартизованих опитувальників великій групі підлітків, що оцінюють їх рівень використання соціальних медіа, вплив агресивного контенту та агресивну поведінку. Якісна фаза передбачає проведення інтерв'ю з підгрупою учасників для отримання уявлень щодо їх досвіду, сприйняття та ставлення до соціальних медіа та агресії. У дослідженні використовуються різноманітні теоретичні підходи, зокрема теорії соціального навчання, культивації та звикання, а також роль соціального порівняння та онлайн-дезінгібіції. Шляхом вивчення цих теоретичних рамок у контексті соціальних медіа, дослідження має на меті ідентифікувати механізми, через які вплив агресивного контенту у соціальних медіа може впливати на формування агресивної поведінки у підлітків. Очікується, що результати цього дослідження внесуть свій внесок у наявний науковий корпус знань щодо впливу соціальних медіа на поведінку підлітків, зокрема стосовно агресії. Передбачається, що дослідження нададе цінні уявлення про потенційні ризики, пов'язані з надмірним використанням соціальних медіа, та сприятиме розробці доказово обґрунтованих стратегій та інтервенцій з метою зменшення агресії серед підлітків у цифрову епоху.; This thesis examines the relationship between social media usage and the formation of aggression among teenagers. With the widespread adoption of social media platforms in recent years, concerns have arisen regarding their potential impact on adolescent behavior and well-being. The objective of this study is to explore the specific ways in which social media may contribute to the development of aggression in teenagers. The research employs a mixed-methods approach, combining quantitative surveys and interviews to gather comprehensive data. The quantitative component involves administering standardized questionnaires to a large sample of teenagers, assessing their levels of social media usage, exposure to aggressive content, and aggressive behaviors. The qualitative phase consists of interviews with a subset of participants to gain insights into their experiences, perceptions, and attitudes towards social media and aggression. The study incorporates a range of theoretical perspectives, drawing on theories of social learning, cultivation, and desensitization, as well as the role of social comparison and online disinhibition. By examining these theoretical frameworks within the context of social media, the research aims to identify the mechanisms through which exposure to aggressive content on social media may influence the formation of aggressive behaviors in teenagers. The findings of this research are expected to contribute to the existing body of knowledge on the effects of social media on adolescent behavior, particularly with regards to aggression. It is anticipated that the study will provide valuable insights into the potential risks associated with excessive social media use, and inform the development of evidence-based strategies and interventions aimed at mitigating aggression among teenagers in the digital age. Опис: У даній кваліфікаційній роботі було проведено аналіз впливу соціальних мереж на формування агресивності підлітків. Результати дослідження свідчать про наявність прямого зв'язку між використанням соціальних мереж і збільшенням рівня агресивності серед підлітків. У першому розділі було розглянуто означення соціальних мереж та їх роль у сучасному суспільстві. Встановлено, що соціальні мережі стали невід'ємною частиною життя і мають великий вплив на їх соціальний, психологічний та емоційний стан. У другому розділі було проведено емпіричні дослідження впливу соціальних мереж на агресивність підлітків. В результаті аналізу отриманих результатів було встановлено, що часте використання соціальних мереж пов'язане зі збільшенням рівня агресивності. Третій розділ присвячений превенції та мінімізації впливу соціальних мереж на агресивність підлітків. Розглянуто роль батьків та освітніх закладів у формуванні здорового відношення підлітків з соціальними мережами. Також з'ясовано, що психологічна підтримка та консультування підлітків з проблемами агресивності, спричиненої соціальними мережами, можуть бути ефективними заходами для зменшення негативного впливу. У четвертому розділі було розглянуто безпеку життєдіяльності та основи охорони праці. З'ясовано, що безпека життєдіяльності та охорона праці є важливими аспектами сталого людського розвитку. Загальні висновки, отримані в результаті проведеного дослідження, підтверджують вплив соціальних мереж на формування агресивності підлітків. Необхідно активно займатися превенцією та мінімізацією негативного впливу соціальних мереж на підлітків шляхом залучення батьків та освітніх закладів для надання психологічної підтримки. Такі заходи сприятимуть збереженню психічного та емоційного здоров'я підлітків та сприяють формуванню позитивних соціальних взаємин у суспільстві. Дослідження засвідчило необхідність більш ретельного вивчення впливу соціальних мереж на підлітків і розробки ефективних стратегій превенції та мінімізації агресивності, що виникає у зв'язку з їх використанням. Врахування цих аспектів може сприяти створенню здорового та безпечного середовища для розвитку підлітків у сучасному суспільстві. У процесі дослідження було використано різні джерела, які дозволили розглянути проблему впливу соціальних мереж на формування агресивності підлітків. Використання відповідних методик та аналіз отриманих результатів сприяли отриманню обґрунтованих висновків та рекомендацій. Отже, результати дослідження свідчать про необхідність усвідомленого підходу до використання соціальних мереж підлітками та впровадження превентивних заходів для мінімізації негативного впливу на формування агресивності. Тільки шляхом спільних зусиль батьків, шкіл, освітніх закладів та психологічної підтримки можна створити сприятливі умови для розвитку здорових та емоційно стійких підлітків у сучасному інформаційному суспільстві.

Вплив вибору каналів комунікації на формування самооцінки сучасних підлітків

Thu, 01 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Вплив вибору каналів комунікації на формування самооцінки сучасних підлітків Автори: Саламандра, Марія Вікторівна; Salamandra, Mariia Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі обґрунтовано, що спілкування є найважливішим процесом, який дозволяє розвиватися людині як особистості, здобувати безцінний досвід, взаємодіяти, надавати емоційну підтримку, відчувати свою причетність до суспільства, передавати інформацію тощо. Особливо в підлітковому віці першочергове значення має спілкування з ровесниками, яке є визначальним у впливі на становлення особистості, та формуванні самооцінки. З’ясовано, що проблема обмеженого спілкування також пов’язана із вибором засобів спілкування, розвитком соціальних мереж, віртуальної комунікації, низьким рівнем розвитку навичок спілкування, особистісними якостями. Досліджено, що саме в підлітковому віці інтенсивно розвивається спілкування як засіб взаємодії та самопізнання, багатопланова активність: трудова, спортивна, учбова, художня. Порушення процесу спілкування в період активного становлення особистості негативно впливає формування особистісних структур, її Я-концепцію, самооцінку, комунікативну здатність та ефективність. За результатами анкетного опитування було встановлено, що сучасні підлітки беруть охоче участь у дослідженні напрямів комунікативної активності. Це свідчить про їхню зацікавленість власною персоною, бажанням дізнатися більше інформації про самого себе, проаналізувати зв’язок між особистісними якостями, комунікативною активністю та ефективністю в спілкуванні. З’ясовано у емпіричному дослідженні, що на формування самооцінки впливає рівень комунікабельності, вміння говорити і слухати, поінформованість в сфері вербальної і невербальної комунікації, знання свого провідного типу репрезентативної системи, наявність комунікативних навичок взаємодії з людьми, які належать до різних типів за провідним каналом комунікації. До нашої психологічної програми розвитку комунікативно-особистісного потенціалу увійшли наступні структурні блоки: розвиток вербальних вмінь, вивчення невербальної комунікації, застосування знань з нейролінгвістичного програмування та розвиток самооцінки.; In the qualification work, it is substantiated that communication is the most important process that allows a person to develop as an individual, gain invaluable experience, interact, provide emotional support, feel their involvement in society, transfer information, etc. It was found that the problem of limited communication is also related to the choice of means of communication, the development of social networks, virtual communication, low level of development of communication skills, personal qualities. It has been studied that it is during adolescence that communication as a means of interaction and self-discovery, multifaceted activity: work, sports, education, art develops intensively. Disruption of the communication process during the period of active personality formation negatively affects the formation of personal structures, its self-concept, self-esteem, communicative ability and effectiveness. Based on the results of the questionnaire survey, it was established that modern teenagers willingly participate in the research of areas of communicative activity. This indicates their interest in their own personality, their desire to learn more information about themselves, to analyze the relationship between personal qualities, communicative activity and effectiveness in communication. It was found out in an empirical study that the formation of self-esteem is influenced by the level of sociability, the ability to speak and listen, awareness in the field of verbal and non-verbal communication, knowledge of one's leading type of the representative system, the presence of communicative skills of interaction with people who belong to different types according to the leading channel communication. Our psychological program for the development of communicative and personal potential includes the following structural blocks: the development of verbal skills, the study of non-verbal communication, the application of knowledge of neurolinguistic programming and the development of self-esteem. Опис: У кваліфікаційній роботі обґрунтовано, що спілкування є найважливішим процесом, який дозволяє розвиватися людині як особистості, здобувати безцінний досвід, взаємодіяти, надавати емоційну підтримку, відчувати свою причетність до суспільства, передавати інформацію тощо. Особливо в підлітковому віці першочергове значення має спілкування з ровесниками, яке є визначальним у впливі на становлення особистості, та формуванні самооцінки. З’ясовано, що проблема обмеженого спілкування також пов’язана із вибором засобів спілкування, розвитком соціальних мереж, віртуальної комунікації, низьким рівнем розвитку навичок спілкування, особистісними якостями. Саме вибір способу спілкування, форм, видів комунікації та їх каналів є тими умовами, які впливають на розвиток особистісної сфери, на формування самооцінки, яка є центральним новоутворенням в підлітковому віці. Як відомо з праць видатних психологів А. Маслоу, К. Хорні, Г. Костюка, В. Рибалки, А. Адлера, Л. Виготского, самооцінка — це стрижнева характеристика особистості, від якої залежить впевненість в собі, постановка цілей, тактика і стратегія поведінки, вміння долати перешкоди, здатність вирішувати труднощі, вміння відстояти свою позицію, вправно адаптовуватися до постійно змінних умов, будувати комунікацію на різних рівнях, досягати успіху, відчувати свою ефективність. Успіх комунікативного контакту в значимій мірі залежить від здатності встановлювати довірливу взаємодію з співрозмовником, яка залежить не тільки від змісту повідомлення та інформаційного потоку, але від того як людина поводиться, як тримається. Відтак особливу увагу варто зосереджувати на 58 невербальних каналах передачі інформації: пантоміміці, манері, позі і міміці реципієнта, а також як в процесі інформаційного обміну він жестикулює. Досліджено, що саме в підлітковому віці інтенсивно розвивається спілкування як засіб взаємодії та самопізнання, багатопланова активність: трудова, спортивна, учбова, художня. Порушення процесу спілкування в період активного становлення особистості негативно впливає формування особистісних структур, її Я-концепцію, самооцінку, комунікативну здатність та ефективність. Саме самооцінка, є одним із важливим і визначальним особистісних утворень, тому її розвитку в підлітковому віці приділяється особлива увага, адже від неї залежить здатність людини вирішувати життєво-важливі завдання, будувати контакти в навчальній, професійній, соціальній сферах. Як відомо, самооцінка буває адекватна і неадекватна (завищена, занижена). За результатами анкетного опитування було встановлено, що сучасні підлітки беруть охоче участь у дослідженні напрямів комунікативної активності. Це свідчить про їхню зацікавленість власною персоною, бажанням дізнатися більше інформації про самого себе, проаналізувати зв’язок між особистісними якостями, комунікативною активністю та ефективністю в спілкуванні. Респонденти надають перевагу в більшій мірі живому спілкуванню (96,2% учасників), це свідчить про потребу в безпосередній участі в комунікативному процесі, важливому значення очних зустрічей і надання в такому форматі комунікативної компетентності. Проте, 38,5% відчувають труднощі у комунікаціях, що може бути пов’язано з сором’язливістю, невпевненістю, низькою самооцінкою, низьким рівнем розвитку комунікативних навичок. Значна кількість учнів (38,5%) найчастіше використовують комунікації в мережі Інтернет. Найкращим способом проводити вільний час для 80,8% учнів є спілкування з друзями, в компаніях друзях, що свідчить про високу афіліативну потребу, активну позицію в спілкуванні, підтверджує важливість провідної діяльності, а саме інтимно-особистісного спілкування. 59 Більшість підлітків вміють будувати вербальний діалог, логічно висловити свою думку, уважні до позиції співрозмовника, вміють вислухати. Досліджено, що сучасні підлітки мають потребу в ознайомленні зі способами, прийомами невербального спілкування. З результатів тестування видно, що володіння комунікативними, а саме вербальними способами є вищим, ніж невербальними засобами спілкування. Стосовно невербального спілкування, то спеціального навчання даній здатності не відбувається, тому підлітки мають деякі труднощі стосовно володіння даним каналом спілкування. Більшість досліджуваних використовує візуальний канал сприймання і обробки інформації та володіє вербальним каналом передачі та обміну інформації. Констатовано у діагностичному дослідженні, що у підлітків переважає адекватна самооцінка, що дозволяє критично ставитися до своїх якостей, правильно визначати свої сильні сторони та обмеження. Самооцінка визначає ступінь відкритості та легкості в інтерактивних процесах, здатність реалізувати свої задуми в навчальній діяльності, міжособистісній взаємодії. З’ясовано у емпіричному дослідженні, що на формування самооцінки впливає рівень комунікабельності, вміння говорити і слухати, поінформованість в сфері вербальної і невербальної комунікації, знання свого провідного типу репрезентативної системи, наявність комунікативних навичок взаємодії з людьми, які належать до різних типів за провідним каналом комунікації. До нашої психологічної програми розвитку комунікативно-особистісного потенціалу увійшли наступні структурні блоки: розвиток вербальних вмінь, вивчення невербальної комунікації, застосування знань з нейролінгвістичного програмування та розвиток самооцінки.

Діагностичний потенціал проективних методик у вивченні несвідомого

Thu, 01 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Діагностичний потенціал проективних методик у вивченні несвідомого Автори: Семухіна, Маріанна Олегівна; Semukhina, Marianna Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі описується важливість розпізнавання практичним психологом прихованих, неусвідомлених психічних особливостей клієнта, що впливає на якість надання психологічної допомоги, базовим етапом якої є професійна діагностика. Несвідома сфера є невидимою, складною для вивчення, але водночас, основоположною для розуміння людської психіки та механізмів поведінки особистості. Для дослідження несвідомих структур особистості у психодіагностиці поширеним методом дослідження особистості є проективні методики. З’ясовано, що проективна психологія є важливим глибинним інформаційним ресурсом пізнання особистості. Емпіричне дослідження дало змогу дослідити інформативність проективних методик як професійного інструменту психолога-діагноста. Завдяки емпіричному дослідженню зроблено висновки про те, що застосування проективного підходу в якості дослідницького інструментарію є інформативним для вивчення сфери несвідомого, у невимушеній атмосфері, невизначеному інтерактивному полі, що забезпечує природність поведінки випробуваних, особливо дітей, зняття зорієнтованості на соціально схвальну відповідь. Дуже поширеним сучасним методом в психодіагностиці, в психотерапії є застосування метафоричних асоціативних карток.; The qualification work describes the importance of recognition by a practical psychologist of hidden, unconscious mental features of the client, which affects the quality of providing psychological assistance, the basic stage of which is professional diagnosis. The unconscious sphere is invisible, difficult to study, but at the same time, fundamental for understanding the human psyche and the mechanisms of individual behavior. For the study of unconscious personality structures in psychodiagnostics, a common method of personality research is projective methods. It was found that projective psychology is an important in-depth informational resource for the knowledge of personality. Empirical research made it possible to investigate the informativeness of projective methods as a professional tool of a psychologist-diagnostic. Thanks to the empirical research, it was concluded that the use of the projective approach as a research toolkit is informative for studying the sphere of the unconscious, in a relaxed atmosphere, in an undefined interactive field, which ensures the naturalness of the behavior of the test subjects, especially children, the removal of orientation to a socially acceptable response. Опис: У роботі практичного психолога є актуальним завданням розпізнати приховані, неусвідомлені психічні особливості клієнта та надати відповідну психологічну допомогу, якість якої залежить від професійної діагностики. Несвідома сфера є невидимою, складною для вивчення, але водночас, основоположною для розуміння людської психіки та механізмів поведінки особистості. Аналіз наукових праць З. Фройда, К. Юнга, Е. Еріксона, К. Хорні дозволив з’ясувати, що несвідоме може проявлятися як імпульс, бажання, потяг, відчуття, уявлення, мислення, осяяння, здогадка, сновидіння, афективні прояви, несамовитість. До несвідомих явищ належить творче натхнення, наслідування, сугестія, випадки швидкого вирішення задач, які завдяки розумовим зусиллям не мали успішного результату. Це прихована внутрішня сторона поведінки людини, яка інколи пов’язується з «темною» силою, яка заховалася в глибинах людської душі як ірраціональне явище. Несвідоме виконує функцію охорони, позбавляє психіку від перенапруження свідомості, в якій не має необхідності. Для дослідження несвідомих структур особистості у психодіагностиці поширеним методом дослідження особистості є проективні методики, які є специфічною, доволі неоднорідною групою дослідницького інструментарію. Їхне призначення – прогнозувати індивідуальний стиль поведінки, переживання, афективні реагування в особистісно-значимих або конфліктних ситуаціях і виявляти неусвідомлювані аспекти особистості. Узагальнено, що проективні методики спрямовані на розкриття внутрішнього світу людини, простору суб’єктивних переживань, думок, очікувань, здійснюється акцент не на дії людини, а як вона себе почуває і як вона організовує свої думки та як керує своїми почуттями. З’ясовано, що проективна психологія є важливим глибинним інформаційним ресурсом пізнання особистості. Емпіричне дослідження дало змогу дослідити інформативність проективних методик як професійного інструменту психолога-діагноста. Важливими критеріями дослідження дорослих були: відношення досліджуваних до важливих сфер життя, ставлення до значимих людей (матері, батька, друзів, начальників, підлеглих ), переживання страхів та побоювань. У дорослих найвищі показники позитивного ставлення до осіб протилежної статі, до друзів, до матері та до родини. На сімейні відносини вказують шкали ставлення до матері, до батька, до родини. Вищі показники позитивного ставлення є до одного з батьків, переважно до матері у 72 %. Значить, все-таки матір відіграє більш позитивну роль у емоційному благополуччі в дитячому віці. 23% досліджуваних має негативне ставлення до свого минулого, мабуть, це є причиною неприємних подій, їх витіснення в несвідому сферу, образи на батьків, це є причиною негативного ставлення до батька (19%), до матері (12%), до родини (13%). Стосовно дослідження дитячих переживань, то завдяки проективним методикам визначено важливі емоційні прояви: тривожність, напруженість і деяку конфліктність у стосунках з друзями, братами, сестрами, батьками, вчителями. Завдяки дослідженню вдалося ідентифікувати значимих і авторитетних осіб, людей, з якими дитина комунікує і є емоційно близькою. Завдяки емпіричному дослідженню зроблено висновки про те, що застосування проективного підходу в якості дослідницького інструментарію є інформативним для вивчення сфери несвідомого, у невимушеній атмосфері, невизначеному інтерактивному полі, що забезпечує природність поведінки випробуваних, особливо дітей, зняття зорієнтованості на соціально схвальну відповідь. Дуже поширеним сучасним методом в психодіагностиці, в психотерапії є застосування метафоричних асоціативних карток (МАК). Цей метод застосовується в контексті арт-терапевтичного підходу. В основі метафоричних карток є зображення і тексти, які респондент характеризує з позицій особистого бачення, усвідомлює та трансформує його зміст. Метафоричні карти дозволяють визначити психологічні труднощі, проблеми клієнта та сформувати основний запит досліджуваного, його переживання, спонуки, хвилювання, визначити суть проблеми, отримати основні підказки самому клієнтові та у роботі психолога. Спектр застосування даного методу є дуже широкий: для вивчення особистісної сфери, робота з психосоматикою, переживаннями, емоціями, травмуючим досвідом, цілеутворенням, тайм-менеджментом, ресурсним станом, саморозвитком. Метафоричні карти з’явилися в кінці ХХ століття. Саме художник Е. Раман запропонував першу колоду “Оh” (Ох). Найбільш відомими серед фахівців є карти: - «О-карти», призначені для рефлексії і покращення соціальних контактів; - «Персона», спрямована для ідентифікації емоцій та переживань; - «Тандем» - для роботи зі стосунками; - «ЕКО» – спряморвані на творчий потенціал; - Морена допомагає розпізнати ресурсні стани; - «Вона» - жіноча колода; - «Зі скрині минулого» - опрацювання дитячого досвіду, травм, переживань; - «Гроші в сім’ю» - робота з фінансовими запитами, сімейними звичками та способами поводження з грішми. Отже, в проективній психології є потужний психодіагностичний ресурс вивчення особистості за допомогою метафоричних асоціативних карт, які є надзвичайно поширеними на сучасному етапі.

Інформаційне насильство як соціально-психологічна проблема в Україні

Thu, 13 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Інформаційне насильство як соціально-психологічна проблема в Україні Автори: Білявець, Олег Ігорович; Biliavets, Oleh Короткий огляд (реферат): Дана робота актуалізовує питання інформаційного насильства, яке закономірно поширюється із ростом популярності інформаційних технологій. Йдеться про згубний нефізичний вплив, який обмежує інформаційну свободу особистості, нав'язує невластиві їй спонуки та ідеї, підпорядковує поведінку тощо. У ході теоретичного критеріального аналізу виділено чотири види інформаційного насильства: інформаційна маніпуляція, дезінформація, кібербулінг та пропаганда. Проаналізовані приклади застосування цих видів інформаційного насильства, проведений аналіз культурних, соціальних та індивідуально-психологічних причин їхнього виникнення та поширення. У дослідній частині роботи увага приділена залежності потрапляння під вплив інформаційного насильства від рівнів медіаграмотності та критичності мислення, оскільки ці параметри вбачаються ефективними в контексті протидії. Проведений кореляційний аналіз і детальна інтерпретація отриманих кількісних результатів. Запропонована комплексна корекційна робота, яка відіграє профілактичну роль.; This research paper actualizes the issue of information violence, which is naturally spreading with the growing popularity of information technology. It is a harmful non-physical influence that restricts an individual's information freedom, imposes uncharacteristic motives and ideas, subordinates behavior, etc. The theoretical criterion analysis identifies four types of information violence: information manipulation, disinformation, cyberbullying and propaganda. Examples of the use of these types of information violence are analyzed, and the author analyzes the cultural, social and individual psychological reasons for their emergence and spread. In the research part of the paper, attention is paid to the dependence of exposure to information violence on the levels of media literacy and critical thinking, as these parameters are considered effective in the context of counteraction. A correlation analysis and a detailed interpretation of the quantitative results are carried out. A comprehensive correctional work is proposed, which plays a preventive role. Опис: Дипломна робота містить визначення понять «інформаційного насильства», «інформаційного впливу», «інформаційної маніпуляції», «пропаганди», «кібербулінгу» та «дезінформації». Проаналізовані приклади застосування основних видів інформаційного насильства, проведений аналіз культурних, соціальних та індивідуально-психологічних причин їхнього виникнення та поширення. Глобальною метою інформаційного насильства слід вважати корисливий результат, який може варіюватися залежно від виду та контексту використання. На території України, де проводилося дослідження, з’ясовано, що: - наявна проблема дезінформації (здебільшого в соціальних мережах, але й у інших ЗМІ – також), що актуалізовує потребу в розвитку здібності відрізняти правдиві повідомлення від сфабрикованих. В рамках корекційної роботи був запропонований освітній курс медіаграмотності «Very Verified», розроблений за підтримки Міністерства освіти і науки України міжнародною організацією «IREX» і студією онлайн-освіти «EdEra». Завдяки йому очікується результат, який дозволить усім охочим уникати спотворення системи внутрішніх координат; - перенавантаження інформацією – проблема, котра завдає клопотів 67% опитаних. Її також розглянуто у згаданому вище курсі «Very Verified», а саме, як уникати постійної стимуляції психіки настирними та повторюваними пропозиціями у соціальних мережах чи інформаційних каналах; - чверті вибірки доводилося потерпати від кібербулінгу та справлятися з нервовими зривами, втратою настрою, зниженням самооцінки тощо. Аби захиститися від зловмисників, розроблений ряд практичних рекомендацій стосовно керування своїм оточенням та правами приватності у соціальних мережах; - існує проблема маніпулятивності українських ЗМІ, яка виражається в спробах покеровувати людськими інтенціями, використовуючи при цьому тиск на емоційну сферу за допомогою емоційно заряджених прикметників і вигуків, а також маніпуляції увагою. Як засіб протидії, в межах корекційної роботи був запропонований ряд порад, призначених для формування психологічної стійкості, поміркованості та довіри до самого себе; - українці знаходяться під тиском двох пропаганд: контрпропаганди нашої держави та ворожої пропаганди. Зараз як ніколи важливо вміти широко дивитися на ситуацію та відокремлювати брехню від правди і припущення від фактів. Цьому здатен посприяти вже згаданий освітній курс «Very Verified», але корекційна частина роботи містить також окремі поради щодо індивідуального захисту від ризику бути заангажованим у чужу ціннісну систему. За допомогою тестів, використаних у дослідженні, вдалося простежити, що рівень медіаграмотності та критичності мислення виявляють однаково ефективний вплив на рівень захищеності від інформаційного насилля. Акцент на даних напрямках корекційної роботи є рівномірно важливим, тому також розроблений та запропонований тренінг «Критичність мислення», призначений головним чином для школярів середніх та старших класів.

Психологічні проблеми мотивації навчальної діяльності студентів в умовах воєнного стану

Thu, 06 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні проблеми мотивації навчальної діяльності студентів в умовах воєнного стану Автори: Хоміцька, Марія Андріївна; Khomitska, Mariia Короткий огляд (реферат): Дипломна робота присвячена психологічним проблемам мотивації навчальної діяльності студентів в умовах воєнного стану. У роботі розглядаються основні аспекти психологічних проблем мотивації навчальної діяльності студентів під час воєнного стану в Україні. Дослідження полягає у встановлені психологічних чинників формування мотивації саме навчальної діяльності в умовах бойових дій. Зроблено теоретико-методологічний аналіз психолого-педагогічної літератури саме з проблеми формування мотиваційної сфери особистості,зокрема у студентському віці. Підібрані експериментальні методики для дослідження формування власне мотивації до навчальної діяльності студентів та досліджуваних в умовах воєнного стану. Встановлені психологічні особливості формування мотивації до навчання у студентів саме в умовах воєнного стану. Розроблено психологічні рекомендації для подолання в студентів навчальної амотивованості спричиненої воєнним станом. Використані теоретичні методи:аналіз і синтез,систематизація та узагальнення,порівняння та класифікація. Мотиваційна сфера особистості як вся сукупність мотиваційних утворень,які є у людини(потреби,мотиви,цілі,інтереси,тощо),є важливим фактором успішної діяльності людини,розвитку її активності. Головними характеристиками мотиваційної сфери особистості є її широта,гнучкість та ієрархізованість. Найбільше практичне значення мають такі мотиви,як:мотив самоствердження,мотив ідентифікації,мотив влади,різні процесуально-змістові мотиви,також мотив саморозвитку,і мотив досягнення,процесуальні власне(суспільно значущі) мотиви. Кожний віковий етап розвитку особистості має певні особливості мотивації і структури мотиву; The thesis is devoted to the psychological problems of motivating students' educational activities in the conditions of martial law. The work examines the man aspects of psychological problems of motivating students' educational activities during the martial law in Ukraine. The research consists in establishing the psychological factors of formation of motivation for educational activities in the conditions of hostilities. A theoretical and methodological analysis of the psychological and pedagogical literature was carried out specifically on the problem of the formation of the motivational sphere of the individual, in particular at the student age. Selected experimental methods for the study of the formation of actual motivation for the educational activities of students and research subjects in the conditions of martial law. The psychological features of the formation of students' motivation to study in the conditions of martial law have been established. Psychological recommendations have been developed to overcome students' academic motivation caused by martial law. Used theoretical methods: analysis and synthesis, systematization and generalization, comparison and classification. The motivational sphere of the individual as the whole set of motivational formations that a person has (needs, motives, goals, interests, etc.) is an important factor in the successful activity of a person, the development of his activity. The main characteristics of the motivational sphere of the individual are its breadth, flexibility and hierarchization. The most practical importance are such motives as: the motive of self-affirmation, the motive of identification, the motive of power, various procedural and substantive motives, as well as the motive of self-development, and the motive of achievement, procedural (socially significant) motives. Each age stage of personality development has certain features of motivation and motive structure Опис: Результати теоретико-експериментального дослідження підтвердили висунуту нами гіпотезу і дали підстави сформулювати такі висновки: 1. Мотиваційна сфера особистості як вся сукупність мотиваційних утворень, які є у людини (потреби, мотиви, цілі, інтереси тощо), є важливим фактором успішної діяльності людини, розвитку її активності. 2. Головними характеристиками мотиваційної сфери особистості є її широта, гнучкість та ієрархізованість. 3. Найбільше практичне значення мають такі мотиви, як: мотив самоствердження, мотив ідентифікації, мотив влади, різні процесуально-змістові мотиви, також мотив саморозвитку, і мотив досягнення, просоціальні власне (суспільно значущі) мотиви. 4. Кожний віковий етап розвитку особистості має певні особливості мотивації і структури мотиву. Студентів молодших курсів більшість науковців відносять до юнацтва, який є вирішальним етапом формування світогляду. Вибір професії впорядковує та приводить у систему підпорядкування всі різноманітні мотиваційні тенденції студентської молоді. 5. Важливими мотиваційними факторами ефективності навчальної діяльності у студентів є пізнавальні, саме професійні мотиви, і мотиви творчого досягнення, дуже широкі соціальні мотиви (мотив афілації, мотив особистого престижу, також мотив збереження і підвищення власного статусу, мотив самореалізації, саме мотив самоствердження, і матеріальні мотиви). Усі ці мотиви можуть перебувати у взаємодії або конкуренції один з одним й мати різний вплив на навчання студентів. Отже, висунута нами гіпотеза повністю підтвердилася: провідними мотивами навчальної діяльності студентів молодших курсів є професійні, пізнавальні, соціального престижу та мотиви досягнення. Одержані в процесі теоретико-експериментального дослідження результати розглядаємо як початковий етап визначення особливостей формування навчальних мотивів у студентської молоді. Перспективу даного дослідження вбачаємо у впровадженні в практику програми корекції мотиваційної сфери студентів, цілями якої є: • підвищення мотивації учіння, пов’язане з актуалізацією життєвих планів, прагненнями щодо професійної самореалізації; • формування активної життєвої позиції; • спрямування особистості на взаємовідносини і справу, та перевірці ефективності цієї програми. На нашу думку, є нагальна потреба вирішення такого питання у вищій освіті як підвищення психологічної культури студентської молоді, з метою підвищення рівня психологічної просвіти не тільки щодо мотиваційної сфери, але й інших сфер структури особистості. Цьому процесу буде сприяти збільшення спецкурсів психологічного спрямування теоретичного характеру (крім основ психології, такі курси як: вікова психологія, соціальна психологія, психологія кар᾽єрного росту) та практичного (комплекс психологічних тренінгів особистісного росту).

Прояви булінгу в старших класах загальноосвітньої школи

Thu, 06 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Прояви булінгу в старших класах загальноосвітньої школи Автори: Погайдак, Анастасія; Pogaydak, Anastasia Короткий огляд (реферат): Обрана тема є актуальною оскільки Булiнг як агресивна поведiнка на особу чи групу з метою приниження, домiнування, фiзичного чи психологiчного утвердження цiнностi та значущостi власної особистостi, є досить поширеним феноменом в усьому свiтi. У першому розділі роботи розглядаються теоретичнi аспекти дослiдження проблеми булiнгу. Аналіз даного питання показав, що булiнг – це форма мiжособистiсного спiлкування, в якiй одна особа або група людей свiдомо виступає в ролi кривдника, а iнша – в ролi жертви. Другий розділ роботи присвячений емпiричному дослiдженню особливостей прояву булiнгу в старшому шкiльному вiцi. Емпiричне дослiдження було проведене на базi Тернопiльської ЗОШ №13 iм. Андрiя Юркевича. В експериментi взяли участь 57 учнiв 9 –11 класiв Завершальним етапом мого дослідження була розробка програми корекцiйно-розвивального впливу у ситуацiях булiнгу в старшому шкiльному вiцi. Дослiдження з проблеми насильства в освiтнiх органiзацiях є актуальним, тому що в сучаснiй психологiчнiй науцi немає єдиних комплексних програм профiлактики та запобiгання булiнгу.; The chosen topic is relevant because Bullying, as an aggressive behavior towards a person or a group with the aim of humiliating, dominating, physically or psychologically asserting the value and significance of one's own personality, is a fairly widespread phenomenon throughout the world. The first chapter of the work deals with the theoretical aspects of researching the problem of bullying. The analysis of this issue showed that bullying is a form of interpersonal communication in which one person or group of people consciously acts as the offender, and the other as the victim. The second part of the work is devoted to the empirical study of the peculiarities of the manifestation of bullying in senior school age. The empirical study was conducted on the basis of Ternopil Secondary School No. 13 named after Andrii Yurkevich. 57 students of grades 9-11 took part in the experiment The final stage of my research was the development of a program of corrective and developmental influence in situations of bullying in senior school age. Research on the problem of violence in educational organizations is relevant, because in modern psychological science there are no single comprehensive programs for the prevention and prevention of bullying Опис: Проведений теоретичний аналiз лiтератури та експериментальне дослiдження проблеми булiнгу дозволили зробити наступнi висновки: У процесi теоретичного аналiзу феномену булiнгу в пiдлiтковому вiцi встановлено, що булiнг – це форма мiжособистiсного спiлкування, в якiй одна особа або група людей свiдомо виступає в ролi кривдника, а iнша – в ролi жертви, найбiльш психологiчно чи фiзично вразливої, тривало та систематично зазнає фiзичного, психологiчного, емоцiйного насильства, агресiї. Основнi чинники виникнення булiнгу можна роздiлити на двi групи: особистi (агресiя, вiктимнiсть, конформнiсть) та колективнi (несформована цiннiсно-орiєнтацiйна єднiсть групи, низька згуртованiсть i вiдсутнiсть самовизначення особистостi групи, несприятливий соцiально-психологiчний клiмат). Для пiдлiткiв характерна схильнiсть до вирiшення конфлiктних ситуацiй у формi звинувачень, агресiї, вимогливостi. Стратегiї подолання (виживання), якi використовують пiдлiтки в ситуацiях булiнгу, базуються на таких механiзмах: психологiчний захист, емоцiйнi реакцiї. У сферi освiти визнаються такi основнi форми насильства: психологiчне (емоцiйне) та фiзичне насильство. Сьогоднi, у процесi реформування системи освiти, проблема булiнгу та насильства у шкiльному середовищi часто стає об’єктом, який заважає дiтям стати повноцiнними членами суспiльства. Допомога дорослих є важливою для дiтей i пiдлiткiв будь-якого вiку, особливо коли поведiнка кривдника може завдати серйозної шкоди фiзичному та психiчному здоров’ю. Емпiричне дослiдження було проведене на базi Тернопiльської ЗОШ №13 iм. Андрiя Юркевича. В експериментi взяли участь 57 учнiв 9 –11 класiв. Дослiдження передбачало три етапи: констатувальний, формувальний i контрольний. 72 Констатувальний етап проводився в листопадi 2021 року. На констатувальному етапi проводилась психодiагностика учнiв з метою виявлення рiвня булiнгу та його характерних особливостей. Для дослiдження динамiки булiнгу в старших класах була використана наступна пiдбiрка методик: 1. Анкета з питань обiзнаностi учнiв щодо булiнгу, питання якої були розробленi самостiйно. 2. Методика дiагностики соцiально-психологiчної адаптацiї К. Роджерса i Р. Даймонда. 3. Опитувальник емоцiйної емпатiї А. Мехрабiана i М. Епштейна. 4. Опитувальник рiвня агресивностi А. Басса - А. Дарки. Психодiагностичнi методики продемонстрували такi результати: бiльшiсть пiдлiткiв не почуваються в безпецi в класi, вiдмiчають випадки насильства i не знають, як поводитися в подiбних ситуацiях. Найчастiше присутнiм видом агресiї є вербальна агресiя, емпатичнi тенденцiї у бiльшостi респондентiв на низькому рiвнi. Учнi частiше не довiряють своїм однолiткам, мають низьку самооцiнку. Дослiдження з проблеми насильства в освiтнiх органiзацiях є актуальним, тому що в сучаснiй психологiчнiй науцi немає єдиних комплексних програм профiлактики та запобiгання булiнгу. У пiдлiтковому вiцi, коли провiдною дiяльнiстю стає iнтимно-особистiсне спiлкування з однолiтками, дiти засвоюють норми, цiнностi та правила поведiнки через спiлкування та взаємодiї в групi. Булiнг має систематичний характер i є таким феноменом, згодом якого закрiплюються ролi: «жертви», «кривдника» або «спостерiгача» i кожна роль має негативний вплив на особистiсть учасника цього процесу. Вжитi профiлактичнi та психокорекцiйнi заходи допомагають запобiгти насильству та полiпшити соцiально-психологiчний клiмат у класi. Формувальний етап було реалiзовано в лютому-березнi 2022 року. Формувальний етап дослiдження передбачав розробку програми корекцiйнорозвивального впливу у ситуацiях булiнгу, у якiй взяли участь учнi, їхнi батьки 73 та педагоги освiтньої органiзацiї. З пiдлiтками було проведено тренiнговi заняття, на яких проходило навчання навичок конструктивного виходу з конфлiкту, формування сприятливого соцiально-психологiчного клiмату в групi через психогiмнастичнi iгри на довiру i згуртування колективу. Найбiльший акцент було зроблено на навчаннi способiв реагування в разi насильства в класi. На контрольному етапi було проведено психодiагностичнi методики, аналогiчнi констатувальному етапу, та проведено якiсний i кiлькiсний аналiз результатiв. Зазначено, що вiдбулися змiни: зменшилася кiлькiсть респондентiв iз вербальним типом агресивних тенденцiй, збiльшився рiвень позитивних емфатичних тенденцiй, дiти стали бiльше довiряти одне одному. Булiнг, як чинник насильства, має стихiйний характер i може поновитися надалi, тому слiд проводити подальшу iндивiдуальну бiльш поглиблену роботу з жертвами насильства та агресорами. В четвертому роздiлi дипломної роботи наведено обов'язковий комплекс заходiв щодо забезпечення безпечних умов як для працiвникiв освiтнiх установ, так i для учнiв. Охорона працi - це сукупнiсть технiчних, соцiальних профiлактичних та iнших заходiв i засобiв, необхiдних для збереження здоров'я i працездатностi всерединi колективу. В наведенiй iнструкцiї акцентується увага на гарантування безпеки всiм учасникам навчального процесу: як працiвникам закладу, так i його учням.

Вплив акцентуації характеру на переживання стану самотності студентів

Wed, 05 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Вплив акцентуації характеру на переживання стану самотності студентів Автори: Моначин, Марина Миколаївна; Monachyn, Maryna Короткий огляд (реферат): Моначин М.М Вплив акцентуації характеру на переживання стану самотності студентів Кваліфікаційна робота зі спец. 053 «Психологія». – ТНТУ ім. Івана Пулюя, факультет Економіки та менеджменту . - Тернопіль 2023. – 70 с., список джерел з 45 найменувань. Дипломна робота присвячена дослідженню акцентуацій характеру на переживання стану самотності студентів В досліджені використані методики: «Тест опитувальний акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека», «Діагностика суб‘єктивного відчуття самотності» Д. Рассела і М. Фергюссона, «Самотність» С.Г. Корчагіної; Monachyn M.M. The influence of character accentuation on students' experience of loneliness Qualification work with special. 053 "Psychology". - TNTU named after Ivan Pulyuy, faculty Economics and management. - Ternopil 2023. – 70 p., a list of sources with 45 names. The thesis is devoted to the study of character accentuations on experiences state of loneliness of students The methods used in the study were: "Interviewing test of character accentuations Leongard-Smishek", "Diagnostics of the subjective feeling of loneliness" by D. Russell and M. Fergusson, "Loneliness" by S.G. Korchagina Опис: Акцентуація характеру – це підвищена виразність деяких окремих рис характеру, які набувають переважаючого значення в поведінці особистості. Вона характеризується певною нерівномірністю розвитку різних сторін характеру, при якій деякі риси стають особливо яскравими та впливають на всебічний розвиток особистості. Специфіка акцентуацій характеру полягає в тому, що вона виявляється у формуванні типових для кожної акцентуації рис поведінки та сприйняття світу. Існує кілька видів акцентуацій характеру, таких як гіпертимний, дистимний, циклотимний, шизотимний, епілептоїдний та інші. Кожен з цих типів має свою специфіку і проявляється у відповідних рисах особистості. Акцентуація характеру може впливати на поведінку особистості, формування її ставлення до себе та інших, а також на її взаємодію з оточуючими людьми. Вона не є патологічним станом, але може стати фактором, який сприяє розвитку психологічних проблем, особливо в стресових ситуаціях. Важливо розрізняти акцентуацію характеру від патологічних станів, таких як психічні розлади або особистісні порушення. Акцентуація характеру не є патологією, а лише вираженням певні особливості характеру. Однак, якщо акцентуація стає надмірною та перешкоджає адаптації особистості до оточуючого середовища, можуть виникати проблеми, які вимагають уваги та допомоги фахівців. Підводячи підсумки нашого експериментального дослідження потрібно зазначити, що за отриманими результатами найбільше схильні до переживання стану самотності студенти з дистимним типом акцентуацій характеру з показниками високий рівень 8,82% та середній рівень 8,82%. На другому місці – з афективним типом акцентуацій характеру з показниками високий рівень 8,82% та середній рівень 5,88%. Тоді як найменше схильні до переживання стану самотності студенти з гіпертимним типом акцентуацій характеру з показниками низький рівень 8,82% та середній рівень 8,82%. На другому місці – з демонстративним типом акцентуацій характеру з показником низький рівень 8,82%. Важливо пам’ятати, що самотність – це поширена проблема, і багато студентів з нею зіткнулися. Пошук способів зустрічі з новими людьми, активна участь у студентському житті та збереження зв’язку зі старими знайомими можуть допомогти зменшити відчуття самотності і покращити ваше студентське життя та набуття нового досвіду. Стан самотності може бути викликаний різними факторами і має різні прояви для кожної людини. Психокорекційна програма для подолання самотності може бути спрямована на розвиток соціальних навичок, самосвідомості та психологічного благополуччя. Важливо зазначити, що психокорекційна програма повинна бути індивідуалізованою і враховувати конкретні потреби і обставини кожної людини. Рекомендується звернутися до кваліфікованого фахівця з психології або психотерапевта для отримання особистої допомоги та підтримки.

Психологічний вплив прокрастинації в умовах війни на навчання студентів ЗВО

Wed, 05 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Психологічний вплив прокрастинації в умовах війни на навчання студентів ЗВО Автори: Стефанишин, Віта Андріївна; Vyshnovskyi, Vasyl Volodymyrovych Короткий огляд (реферат): В кваліфікаційній роботі проаналізовано різноманітне тлумачення поняття прокрастинація, виділено можливі чинники даного поняття у студентів в процесі навчання в ЗВО та в умовах війни, експериментально доведено, існування взаємозв’язку прокрастинації студентів навчального закладу з особливостями академічної мотивації в умовах війни. На основі отриманих результатів експериментального дослідження розроблено та запропоновано практичні рекомендації студентам психологічного профілю щодо подолання прокрастинації. Академічна прокрастинаційна поведінка студентів також проявляється у вигляді таких завдань, як підготовка до іспитів, рутинна домашня робота і особливо письмові завдання. Важливо розуміти, що високий рівень самоорганізації та дисципліни, якого вимагають від студентів вищі навчальні заклади, має вирішальне значення для того, щоб вони вчасно виконували завдання, поставлені в навчальній діяльності, і мали достатньо часу для особистого життя. Хоча студенти усвідомлюють важливість поставленого завдання, вони схильні відволікатися на другорядні справи заради короткочасного задоволення. Ця тенденція призводить до організованої прокрастинації і знижує якість знань. Необхідно навчитися навичкам об’єктивної самооцінки, щоб мати можливість точно оцінювати власні здібності та сильні сторони. Так студенти зможуть краще зрозуміти себе та уникнути перевантаження і розчарування, викликаних неможливістю довести до досконалості свої завдання. Потрібно використовувати техніки тайм-менеджменту, щоб раціонально розподіляти час і робоче навантаження. Ця практика дозволить вам ефективніше використовувати свій час, зменшити прокрастинацію та вчасно виконувати важливі завдання. Ми вважаємо, що ефективне подолання прокрастинації потребує не лише активної психолого-педагогічної підтримки, але й залучення та зацікавленості самих студентів у подоланні цієї тенденції. Таким чином, ключові зміни в поведінці прокрастинаторів мають бути спрямовані на: - підвищення рівня автоматизації виробничої діяльності шляхом створення несприятливих умов для виникнення деструктивної прокрастинаційної поведінки - розвиток навичок оптимізації тайм-менеджменту та цілепокладання; In the qualification work, it was analyzed the different misunderstandings of the understanding of procrastination, it was seen that the officials of this understanding among students in the process of training in the ZVO and in the minds of war were experimentally brought, and the basis for the interrelationship of procrastination of students in the initial pledge with the peculiarities of academic motivation in the minds of war. On the basis of taking the results of the experimental study, it was divided and proposed practical recommendations for students of a psychological profile on how to improve procrastination. The academic procrastination behavior of students is also manifested in looking at such jobs, like preparation for drinking, routine homework and especially writing jobs. It is important to understand that the high level of self-organization of that discipline, which is important for students in their primary duty, may be more important for the fact that the stench of the hourly beat the task, put in the primary duty, and a little enough time for a special life. Wanting students to see the importance of the assigned task, they stink smartly on other rows for the sake of a short-hour satisfaction. Tsya tendency to lead to organized procrastination and lowering the quality of knowledge. It is necessary for the beginners to learn objective self-assessment, so that the mother can accurately assess the power of strengths and strengths. So students can better understand for themselves that they are overwhelmed and disappointed, forcing them to be unable to complete their assignments. It is necessary to master the techniques of time management in order to rationally spread out the hour and work effort. This practice will allow you to efficiently win your hour, change procrastination and watch important tasks every hour. However, it is important that an effective adjustment of procrastination will require not only an active psychological and pedagogical support, but also an education and awareness of the students themselves in the development of the trend. Thus, the key changes in the behavior of procrastinators may be directed to: - increasing the level of automation of virobnic activity by means of the creation of unfriendly minds to blame the destructive procrastination behavior - development of skills in optimization of time management and purpose. Опис: Теоретичний аналіз наукової літератури показав, що явище прокрастинації найбільш поширене серед людей у студентські роки. Також було виявлено, що досі не існує узгодженого тлумачення поняття прокрастинації. Існують різні визначення прокрастинації, такі як механізми психологічного захисту, як результат дитячої травми або проблем у процесі виховання власне (психодинамічний підхід), як механізм саме уникнення неприємних для індивіда стимулів (поведінковий підхід), нездатність приймати самостійні рішення, ірраціональне мислення, низька самооцінка (когнітивний підхід), передбачення того, що діяльність вимагатиме певної кількості часу і, зрештою, вибір тієї діяльності, яка принесе найбільшу користь для себе (темпоральна теорія). При дослідженні причин виникнення цього явища у студентів було виявлено, що найбільш поширеними детермінантами власне є перфекціонізм, страх невдачі, також страх успіху, погана саморегуляція, опір зовнішньому контролю, цілепокладання, погана перцептивно-смислова організація часу та певний дискомфорт від виконання конкретних завдань. Тому ця кваліфікаційна робота розкриває особливості та наслідки цього явища, яке проявляється у студентів на емоційному, також когнітивному та поведінковому рівнях, негативно впливає на їх особистість та психологічне благополуччя, негативно позначається на успішності їх навчальної діяльності та саме ефективності професійної підготовки. Для проведення власне емпіричного дослідження впливу прокрастинації саме на навчальну діяльність студентів університету було обрано діагностичний інструментарій. А саме: тест «Шкала загальної прокрастинації» запропонована (К. Лей, адаптований Т. Юдеєвою) – для визначення ступеня прокрастинації, опитувальник «Самоорганізація» (адаптований Ю. Мандриковою) – для визначення рівня власне самоорганізації, опитувальник «Шкала навчальної мотивації» (адаптований Т. Гордєєвою, О. Сичовим, Є. Осіним) – для діагностування вираженості типів навчальної мотивації. Результати емпіричного дослідження були проаналізовані та інтерпретовані, згідно з якими більшість учасників характеризуються середнім рівнем прокрастинації та епізодичною прокрастинацією і прокрастинаційною поведінкою. Водночас багато студентів схильні поєднувати сплановане, послідовне та структуроване використання часу зі спонтанністю та гнучкістю, але значна частина має низьку наполегливість, що свідчить про те, що їм важко докладати спонтанних зусиль для логічного завершення завдань. Водночас студенти здебільшого керуються внутрішньою мотивацією до розуміння предмета у зв’язку з досвідом, який їх цікавить. Математична обробка даних виявила сильні зворотні кореляційні зв’язки саме між прокрастинацією та систематичністю, прокрастинацією та цілеспрямованістю, а також між прокрастинацією та власне мотивацією досягнення і прокрастинацією та мотивацією до особистісного зростання. Згідно з результатами, ступінь прокрастинації власне має сильний зв’язок саме з показниками, що характеризують власне індивідуальні особливості навчальної діяльності. Надано практичні рекомендації студентам університету щодо подолання прокрастинації. Представлено низку ефективних рекомендацій, спрямованих на розвиток навичок самоорганізації, раціональний розподіл часу та особистих ресурсів, постановку реалістичних цілей з чітким власне розумінням кінцевої мети та саме зниження рівня прокрастинації.

Взаємозв’язок самостійності та відповідальності у молодших школярів

Wed, 05 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Взаємозв’язок самостійності та відповідальності у молодших школярів Автори: Нищота, Анна - Анастасія Юріївна; Nyshchota, Anna - Anastasiia Короткий огляд (реферат): Дипломна робота присвячена дослідженню взаємозв’язку самостійності та відповідальності у молодших школярів.. В дослідженні використані методики , які забезпечили проведення найбільш точної та об’єктивної психологічної діагностики.Ці методики є валідними, надійними та апробованими і вже багато років застосовуються практичними психологами для надання ефективної психологічної допомоги саме з даною віковою категорією.. Розглядаються компоненти самостійності та відповідальності у молодишх школярів. Ключові слова: відповідальність , самостійність, школярі, поведінка , взаємодія, допомога, особистість, розвиток, характер.; The thesis is devoted to the study of the relationship between independence and responsibility in younger schoolchildren. The research used methods that ensured the most accurate and objective psychological diagnosis. These methods are valid, reliable and tested and have been used by practical psychologists for many years to provide effective psychological help with this age category. The components of independence and responsibility in younger schoolchildren are considered. Key words: responsibility, independence, schoolchildren, behavior, interaction, help, personality, development, character. Опис: Починаючи з шкільного віку самостійність постає відносно стійкою якістю особистості, однак, не всім дітям ще властивою. Розвиток власне самостійності, зрештою як і особистості загалом, визначається цілеспрямованими і своєрідними виховними впливами дорослих. У молодшому шкільному віці воно може відбуватися в продуктивній діяльності і навіть в елементарних формах праці. У загальноприйнятому сенсі самостійність – це незалежність, здатність і бажання людини діяти або здійснювати вчинки самостійно. Самостійність – це об’єктивна потреба і природне бажання дитини. Як ніхто інший, діти виражають своє «Я», утверджуються у власних знаннях і намагаються переконати дорослих, що вони можуть зробити щось не гірше за інших і довести, що вони можуть зробити це без допомоги інших. Таким чином, діти розглядають виховні впливи дорослих через призму власного життєвого досвіду, відкидаючи або приймаючи їх і вибудовуючи на цій основі свою поведінку. Проблема розвитку самостійності в дітей саме молодшого шкільного віку є однією з найактуальніших у сучасній психології та педагогіці й не втрачає своєї актуальності донині. Щоб об’єктивно дослідити рівень самостійності молодших школярів ми в ході нашого досліджування фіксували три складові самостійності, а саме когнітивну, емоційно-ціннісну та поведінкову. Під когнітивною складовою розуміється елементарна, проста система уявлень молодшого школяра про самостійність, вміння власними силами вирішувати поставленні завдання та не звертатись по допомогу без потреби; під емоційно-ціннісною – усвідомлення важливості самостійності, бажання діяти без допомоги інших, вміння радіти своїм успіхам та самостійним діям; під поведінковою – змога проявляти самостійну поведінку в різних життєвих ситуаціях та видах діяльності відповідно до свого віку. Згідно отриманих результатів аналізу феномену «відповідальності» як особистісної якості та для оцінювання кількісно-якісних показників сформованості відповідальності молодших школярів ми також визначили такі критерії, як: когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий або діяльнісний. Звісно, що кожен критерій визначається своїми показниками. Проаналізувавши бланки відповідей достеменно прив’язуючи до конкретного учня молодшої школи та співставивши їх з отриманими загальними результатами по нашій вибірці, можемо констатувати що наша гіпотеза підтвердилась. І дійсно, чим більше розвинена в молодшого школяра самостійність як якість особистості, тим більше в них розвинена і відповідальність як якість особистості. За результатами проведеного дослідження було визначено такі психолого-педагогічні умови формування самостійності та власне почуття відповідальності саме у дітей молодшого шкільного віку, які відповідають трьом критеріям відповідальності: когнітивному, емоційно-ціннісному та поведінковому критеріям. Так, першою педагогічною умовою формування самостійності та почуття відповідальності в учнів основної школи є впровадження ігрових методів навчання, спрямованих на усвідомлення поняття «відповідальність» через встановлення ігрових правил; другою – особистий приклад учителя як умова формування почуття відповідальності в учнів молодшої школи; третьою – участь учнів молодшої школи в суспільно корисній діяльності, що сприяє їхньому формуванню.

Причини та наслідки переживання комплексу неповноцінності в підлітковому віці

Mon, 03 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Причини та наслідки переживання комплексу неповноцінності в підлітковому віці Автори: Правдун, Василь Сергійович; Pravdun, Vasyl Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню впливу на особистість переживання комплексу неповноцінності у підлітковому віці. Емпіричне дослідження проведено на основі методики "Визначення рівня самооцінки" С.В. Ковальова,"Багатовимірна оцінка дитячої тривожності" (БВРТ) О.Є. Роміциної, методика Дембо-Рубінштейна в модифікації А.М. Прихожан. Методики допомагають у вивчені особливостей комплексу неповноцінності у підліктів та його складових, а також особливостей самооцінки у підлітків. У роботі розглядаються такі поняття, як комплекс неповноцінності, меншовартість, комплекс, внутрішньо-особистісний конфлікт.; The qualification work is devoted to the study of the impact on the personality of experiencing an inferiority complex in adolescence. The empirical study was carried out on the basis of the methodology "Determining the level of self-esteem" by S.V. Kovaleva, "Multidimensional assessment of children's anxiety" (BVRT) O.E. Romitsinoi, the Dembo-Rubinshtein method in the modification of A.M. Parishioner.The methods help to study the peculiarities of the inferiority complex in the forearms and its components, as well as the peculiarities of self-esteem in teenagers. The work considers such concepts as inferiority complex, inferiority, complex, intra-personal conflict Опис: У теоретичній частині дослідження, ми вивчили особливості переживання підлітком комплексу неповноцінності, що являє собою тип внутрішньоособистісного конфлікту нереалізованого бажання, що полягає в невідповідності між бажаннями особистості та дійсністю, яка блокує їхнє задоволення. Цей конфлікт визначається вченими як один із найскладніших психологічних конфліктів, що розігруються у внутрішньому світі людини [1]. Важко уявити людину, яка не стикалася б із внутрішньоособистісними конфліктами. Тривале незадоволення потреб при досягненні обраної мети може спричинити надмірне внутрішнє перенапруження, яке призведе до стану фрустрації, слідом за тим і до агресивності [7, с.69]. Породжена фрустрація може вступити з моральними установками особистості в конфлікт і знову посилити стан стресу. Почуття безпорадності та тривоги, в якій перебуває особистість, призводить до відчуття зовнішньої загрози, викликаючи необхідність у відчутті безпеки, бути коханим і захищеним [7, с.70]. У другому розділі було досліджено емпіричний прояв складових комплексу неповноцінності, та їх вплив на підлітків. Було виявлено такі особливості самооцінки підлітків. Так, вони адекватно оцінюють свої сили та можливості, але здатність до цілепокладання недостатньо розвинена, що призводить до постановки важкодосяжних цілей, недостатньої організованості в поведінці та аналізі власної діяльності. аналізу власної діяльності. За цим слідує не тільки зниження самооцінки, а й підвищення тривожних станів. Також особистісна тривожність у підлітків підвищена в шкільному середовищі через занепокоєння за навчання, його успішність, під час взаємодії з однолітками, і в ситуаціях, коли показують свої можливості, підносять себе, розкривають свої особистісні якості перед іншими. Крім того, було виявлено, що чим вище себе оцінюють підлітки, тим більше вони відчувають загальну тривогу в ситуаціях, пов'язаних з оцінкою оточуючих, взаємовідносинами з ними, у ситуаціях самовираження. Водночас вони невпевнені у своїх можливостях підлітки схильні також до підвищеної тривожності, коли необхідно продемонструвати, самопрезентувати себе оточуючим. Нарешті, було отримано додаткові дані, згідно з якими підлітки, здатні ставити перед собою цілі й успішно досягати їх у навчальній діяльності, менше безпричинно турбуються. Отримані результати показали, що в ситуації спілкування і взаємодії з однолітками, а також у шкільному середовищі самооцінка підлітка і рівень його особистісної тривожності найбільш взаємопов'язані, а саме: підвищення тривоги в цих ситуаціях спричиняє зниження впевненості у своїх здібностях і появи комплексу неповноцінності. У третьому розділі була сформована програма по усуненню основних складових комплексу неповноцінності, зниження тривоги підлітків та підвищення рівня самооцінки. Після проведення програми щодо профілактики складових комплексу неповноцінності, було проведено повторний формувальний експеримент, з метою дослідити як змінився прояв комплексу неповноцінності у підлітків. Отримані результати показали, що згідно з отриманими повторними результатами, у підлітків знизився рівень низької самооцінки до 10 %, а середній рівень підвищився до 27%, високий рівень складає 40 %, та знищений рівень залишився не змінним – 23%. Нами було діагностовано повторно різницю між рівнем самооцінки, рівнем домагань підлітків, яка демонструє, що лише (20 %) підлітків мають сильну розбіжність цих показників, а (50 %) - помірну (30%) школярів - слабку, тобто таку, що відповідає нормативному показнику. Цей результат свідчить про те, що проведена програма ефективно вплинула на результати дослідження. Отримані результати діагностики підліткової самооцінки та рівня їхньої особистісної тривожності показали цілком сприятливу картину: підлітки адекватно оцінюють себе, свої особистісні характеристики, упевнені у своїх силах, загалом спокійні та стійкі щодо різних несприятливих ситуацій. різних несприятливих ситуацій, що викликають тривогу. Проте, можна говорити і про те, що підлітки схильні до переоцінки власних можливостей, ставлять перед собою недосяжні цілі, а також втрачають власну впевненість і турбуються в самопрезентації себе оточуючим, що призводить до труднощів у спілкуванні. Також нами були сформовані рекомендації, направлені на корекцію комплексу неповноцінності. Таким чином, педагог, проводячи систематичну роботу з підвищення санітарної освіти, здорового способу життя, адекватного догляду за шкірою, волоссям, нігтями з урахуванням вікових особливостей і статевих особливостей та підвищених естетичних стандартів, зробить свій професійний внесок у формування гармонійної, комунікабельної, не обтяженої комплексами людини.

Дослідження сімейних конфліктів в консультативній практиці психолога

Sat, 01 Jul 2023 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження сімейних конфліктів в консультативній практиці психолога Автори: Маначина, Катерина Юріївна; Manachyna, Kateryna Короткий огляд (реферат): В досліджені розглянутіе поняття сімейного конфлікту, також розглянуті психологічні проблеми, які виникають і сімейних парах. Проаналізований сучасний стан проблематики психологічного дослідження у сімейному консультуванні. Проведена психодіагностика сімейних пар та надані практичні рекомендації, які допоможуть ефективніше надавати психологічну допомогу.; The concept of family conflict is considered in the study, as well as psychological problems that arise in couples. The current state of psychological research in marriage counseling is analyzed. The psychodiagnostics of couples is carried out and practical recommendations are given that will help to provide psychological assistance more effectively. Опис: Провівши аналіз літературних джерел та наукових досліджень щодо дослідження сімейних конфліктів в консультативній практиці психолога, можно стверджувати що психологічне дослідження є важливим інструментом у сімейному консультуванні, оскільки допомагає розуміти психологічний стан учасників, виявляти проблеми та розробляти ефективні рекомендації. У ході аналізу визначено, що сімейні конфлікти – це суперечки, протиріччя та неузгодженість думок, цінностей або потреб, які виникають між членами сім'ї. Психологічне консультування – це важливий інструмент для розуміння психологічного стану учасників сімейних ситуацій, виявлення проблем та розробки ефективних рекомендацій для подальшої роботи. Сімейне консультування - це форма психологічної підтримки та допомоги, спрямована на покращення взаємин та вирішення проблем в сім'ї. Консультанти працюють зі сім'єю, надаючи поради, стратегії та інструменти для поліпшення комунікації, розробки розв’язання конфліктів та забезпечення здорових стосунків. Основні завдання психологічного дослідження в сімейному консультуванні включають аналіз психологічного стану учасників, виявлення факторів, що сприяють сімейним конфліктам, оцінку рівня взаємодії та комунікації в сім'ї, а також розробку рекомендацій для покращення сімейного функціонування. Згідно проведеного аналізу, основними проявами сімейного конфлікту є сварки та образи між членами сім’ї, що включають взаємні звинувачення, підвищення тону, а також може мати форму фізичного насильства, психологічного тиску та маніпуляції, шантажу, погроз, приниження гідності, нездатність до спілкування та взаєморозуміння, відсутність діалогу, розбіжності в цінностях, поглядах та життєвих планах, зрада та ревнощі і недостатня увага один до одного. Методологія психологічного дослідження включає в себе використання різних методів збору інформації, таких як психологічні тести, анкети, спостереження та інтерв'ю. Використовувався аналіз документів, які можуть містити важливу інформацію про сімейні відносини та події. В дослідженні для аналізу причин, що приводять до конфлікту у сімейних стосунках, обрані методики "Діагностики схильності особистості до конфліктного поводження" К. Томаса, "Методика діагностики показників і форм агресії" А. Басса і А. Дарки (адаптація А. К. Осницького). За результатами методики "Діагностики схильностості особистості до конфліктного поводження" К. Томаса, визначено переважаючий стиль врегулювання конфліктів у досліджуваних осіб. Було встановлено, що: - Найбільш характерним стилем для більшості досліджуваних пар є компроміс - готовність до обопільних поступок та пошуку оптимального варіанту; - найменш поширеним є суперництво - небажання іти на конфлікт; - середні показники продемонстрували стиль як співробітництво – сприяння до спільної діяльності та підтримку; уникнення конфліктів – небажання або нездатність вирішувати проблеми; пристосування – може бути корисним у деяких випадках, але не є оптимальним для довготривалих взаємин, проявляється в надмірній пасивності. Таким чином, подружні пари прагнуть до розвитку своїх навичок співробітництва і компромісу, а також до зменшення своєї схильності до суперництва і уникнення конфліктів. Це допомагає їм покращити своє подружнє життя і зберегти гармонію у взаємодії. "Методика діагностики показників і форм агресії" А. Басса і А. Дарки (адаптація А. К. Осницького), є ще одним інструментом, який був використаний для дослідження сімейних конфліктів. Методика базується на класифікації агресії на фізичну, вербальну, гнівову і гнівно-ворожу форми. Методика дала змогу уточнити прояви агресії у кожного з подружжя, а також припустити можливу відповідну реакцію на ту чи іншу форму прояву агресії, як провокуючий поштовх до конфлікту. Відповідно до результатів, показник агресії перевищує середнє значення у багатьох парах. Середній рівень загального показника агресії у подружніх парах складає 41.3%, що говорить про наявність певного рівня конфліктності та агресії у взаєминах між партнерами. У подружніх парах виявлено різні форми агресії, такі як фізична, непряма, вербальна, роздратування, негативізм, образа, підозрілість та почуття провини, які мають різну інтенсивність та частоту прояву, також існують значні індивідуальні відмінності у рівнях та формах агресії, які можуть бути пов’язані з особистими особливостями, ситуативними факторами та історiєю взаєминах. Враховуючи ці результати, важливо взяти до уваги наявність конфліктів, непорозумінь та негативних емоцій в подружніх парах. Основною метою консультування сімей у конфліктних ситуаціях було забезпечення підтримки, розуміння та сприяння зміні сімейних динамік. В консультуванні враховувалися всі культурні, соціальні, статусні аспекти, які можуть впливати на роботу із членами сім’ї, також враховувалися психологічні та особистісні фактори кожного члена сім’ї, знаходили індивідуальний підхід, вирішували проблему виникнення конфлікту в сім’ї як в цілісній системі, так і з кожним членом сім’ї індивідуально. Також було створено комфортне середовище для кожної сім'ї індивідуально. Запобігання можливим етичним порушенням надзвичайно важливим аспектом роботи з сім'ями, оскільки ці взаємини потребують довіри, конфіденційності та поваги. В результаті емпіричного дослідження, виявлено основні етичні правила такі як конфедеційність, забезпечення справедливості та об'єктивності, встановлення меж та чітких цілей, уникнення будь-яких особистих відносин з членами сім'ї, інформована згода, свідомість про культурну різницю і регулярне навчання для психолога – консультанта. Інформована згода є ключовим етичним принципом у сімейному консультуванні, учасники сімейного консультування були належно проінформовані про процедури, можливі ризики і користь психологічного дослідження та мали можливість висловити свої уподобання та запитання. Межі важливі в сімейному консультуванні, тому робота проводилася в межах своєї компетентності. Психологічне дослідження базується на критичному мисленні та наукових підходах. Аналізувалися свої власні упередження та стереотипи, а також перевірялася достовірність інформації, що використовувалася при прийнятті рішень. Ці принципи сприяють забезпеченню етичної практики психологічного дослідження в сімейному консультуванні та допомагають зберегти довіру і добробут учасників процесу.

Психологічні особливості професійного вигорання менеджерів

Fri, 30 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні особливості професійного вигорання менеджерів Автори: Мицишин, Марія Романівна; Mytshyshyn, Mariia Короткий огляд (реферат): Дипломна робота присвячена дослідженню професійного вигорання у менеджерів різних напрямів. У роботі розглядаються основні аспекти професійного розвитку менеджерів, такі як проблеми та перспективи професійного вигорання менеджерів. Проведено аналіз та порівняння особливостей синдрому «професійного вигорання» у менеджерів різних сфер діяльності, а саме менеджерів комерційних організацій, менеджерів із персоналу, HR-менеджерів, та менеджерів з продажу. Проводилось дослідження методів профілактики професійного вигорання менеджерів. Досліджувалась конкурентоздатність та професійне вигорання менеджерів, підходи до діагностики професійного вигорання. У роботі запропоновано рекомендації щодо покращення професійного розвитку менеджерів. дипломна робота містить важливі висновки та рекомендації щодо професійного формування менеджерів, що можуть бути корисними для компаній та організацій, які прагнуть підвищити ефективність своєї роботи.; The thesis is devoted to the study of professional burnout among managers different directions. The work considers the main aspects of professional development managers, such as problems and prospects of professional burnout of managers An analysis and comparison of the features of the "professional burnout" syndrome in managers of various fields of activity,. namely managers of commercial organizations, was carried out personnel managers, HR managers, and sales managers. A study of methods of preventing professional burnout of managers was conducted. Competitiveness and professional burnout of managers, approaches tо diagnosis of professional burnout. The work offers recommendations for improving the professional development of managers. The thesis contains important conclusions and recommendations regarding the. professional formation of managers, which can be useful for companies and organizations that seek to improve the efficiency of their work Опис: Питання професійного вигорання має прямий стосунок до соціального та психічного здоров’я працівників, це пов’язано з тривалим робочим стресом. Така ситуація може мати серйозні наслідки для соціального та психологічного благополуччя працівників. Соціальні наслідки виснаження можуть включати зниження продуктивності, збільшення кількості прогулів і зниження якості роботи. Це може призвести до зниження доходів, зниження рівня життя та підвищення ризику безробіття. Психологічні наслідки вигорання можуть включати депресію, тривогу, безсоння та інші проблеми з психічним здоров’ям. Це може призвести до погіршення якості життя, підвищення ризику серйозних психічних захворювань і погіршення загального самопочуття. Тому, професійне вигорання може серйозно вплинути на соціальне та психологічне благополуччя працівників. Щоб цього не сталося, важливо забезпечити належні умови праці, підтримку та психологічну допомогу співробітникам, проводити регулярні тренінги з управління стресом та підтримки психічного здоров’я. Аналізуючи різні теорії професійного вигорання узагальнено ми прийшли до висновку, що: професійне вигорання найбільш поширене серед працівників, які часто комунікують з іншими людьми, це лікарі, вчителі, менеджери, психологи та інші. Запропоновано такі методи подолання професійне вигорання: - регулярний відпочинок і відпустки: допомагає відновити свої сили і енергію; - розвиток соціальних зв'язків: важливо мати підтримку від колег і друзів, з якими можна поділитися своїми проблемами і стресами; - розвиток навичок управління стресом: важливо вчитися ефективно управляти стресом, наприклад, за допомогою медитації, йоги або інших технік релаксації; - розвиток навичок управління часом: важливо вчитися ефективно планувати свій час і пріоритети, щоб уникнути перевантаження і стресу; - розвиток навичок комунікації: важливо вчитися ефективно спілкуватися з колегами і клієнтами, щоб уникнути конфліктів і стресу; - розвиток навичок самоуправління: важливо вчитися ефективно управляти своїми емоціями і думками, щоб уникнути перевантаження і стресу; - підтримка здорового способу життя: важливо забезпечити собі здоровий спосіб життя, включаючи здорове харчування, регулярну фізичну активність і достатній сон. Дослідження психологічних особливостей професійного вигорання менеджерів є важливим напрямком психології праці та організаційної психології. Результати дослідження можуть бути використані для розробки програм підвищення продуктивності менеджерів і підтримки їх психічного здоров'я.

Психологічна грамотність батьків як умова сенситивного розвитку дитини

Fri, 30 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Психологічна грамотність батьків як умова сенситивного розвитку дитини Автори: Данильців, Мар'яна Василівна Короткий огляд (реферат): Дипломна робота присвячена дослідженню психологічна грамотність батьків як умова психологічного розвитку дитини . В Дослідженні були використані діагностичні методики ,проведено діагностування учасників експеременту за допомогою обраних методик.У досліджені взяли участь 40 батьків.взагальному у дослідженні психологічної грамотності батьків здійснювалося за допомогою валідних та надійних психологічних методів Проілюстровано на діаграмах та таблицях відповідні результати методик Розглядається психологічна грамотність батьків яка виступає важливою умовою психологічного розвитку дітей; The thesis is dedicated to the study of the psychological literacy of parents as a condition for the child's psychological development. Diagnostic methods were used in the study, the participants of the experiment were diagnosed with the help of selected methods. 40 parents participated in the study. In general, the study of psychological literacy of parents was carried out using valid and reliable psychological methods The corresponding results of the methods are illustrated in diagrams and tables The psychological literacy of parents is considered, which is an important condition for the psychological development of children. Опис: Відповідно до поставлених завдань магістерської роботи можна зробити наступні висновки: 1. Аналіз психологічної наукової літератури показав, що психологічна грамотність означає «опанування психологічними знаннями (фактами, уявленнями, поняттями, законами й т. д.), вміннями, символами, правилами та нормативами у сфері спілкування, поведінки, психічної діяльності й т. д., поінформованості з приводу різноманітних явищ психіки, як з погляду наукового знання, так і з точки зору життєвого досвіду, що здобувається з традицій, звичаїв, безпосереднього спілкування людини з іншими людьми, почерпнутого з засобів масової інформації й т. д. Психологічна грамотність являється характеристика ментальності (установки свідомості, її націленості зовні – на світ і всередину себе, на власні глибини душі). Психологічна грамотність особистості передбачає тонкість і багатство емоційної сфери людини, що дозволяє їй сприймати та розуміти почуття та переживання інших людей, відгукуватися на них, співчувати їх, відчувати почуття совісті, сорому вдячності. У різному роді переживань відбивається суть людини, її ставлення до людей, до значних явищ суспільного життя, до тих культурних і соціальних цінностей, які існують у суспільстві. Таким чином, психічний розвиток дітей являється складним та багатогранним процесом, закони якого досі до кінця не вивчені. Психологічний розвиток дітей залежить від багатьох чинників, головним у тому числі є правильне виховання та педагогічна грамотність батьків. Узагальнюючи зазначимо, що термін «психологічна грамотність», це свого роду принцип зв’язку людини з предметом, способом її входження у суспільне життя, механізм самосвідомості та саморозвитку, осмислення своєї невіддільності від інших та власної автономності та унікальності. Психологічна грамотність являється характеристика ментальності (установки свідомості, її націленості зовні – на світ і всередину себе, на власні глибини душі). 2. В роботі описано результати емпіричного дослідження сформованості психологічної грамотності батьків. Основними завданнями емпіричного дослідження було: здійснити підбір діагностичних методик, провести діагностування учасників експерименту за допомогою обраних методик, розробити програму психологічної пропаганди щодо проінформованості батьків з питань психологічного розвитку дитини. Дослідження було проведено з батьками дітей дошкільного (3-6 років) та шкільного (7-10 років) віку. Дослідження проводилося в спеціально відведений час. Загалом у дослідження взяли участь 40 батьків. В цілому дослідження психологічної грамотності батьків здійснювалося за допомогою валідних та надійних психологічних методів. Отже, за результатами основного етапу діагностики були виявлені рівні сформованості психологічної грамотності батьків як умови сенситивного розвитку дитини. Детальніший опис результатів дослідження висвітлено у наступному підрозділі роботи. Узагальнюючи отримані дані на первинному етапі емпіричного дослідження можна зауважити, що аналіз результатів свідчить про низький рівень сформованості психологічної грамотності батьків. Це можна пояснити тим, що у більшості батьків розвиток психологічної грамотності головним чином спонтанний, несвідомий та нецілеспрямований характер. Батьки до кінця не розуміють своєї відповідальності за виховання та навчання дітей. Їхні знання неповні, поверхневі. Вони не мають навички у правильній організації спільної діяльності. Критично оцінюють переваги та можливості своєї дитини. Батьками майже не приділяється необхідної уваги проблемі підвищення рівня їхньої психологічної компетентності. Вона ведеться безсистемно і носить епізодичний характер, обмежуючись лише традиційними формами взаємодії, які малоінформативні та не цікаві. 3. Після цього ми розробили психологічну програму для підвищення рівня психологічної грамотності батьків які сприяла поінформованості батьків стосовного психологічного розвитку їх дітей. Основною формою роботи, закладеної в цій програмі був тренінг. Також присутні наступні методи форми груповий роботи: методи саморозвитку (рефлексивні самозвіти, проективні рисункові методики), методи, спрямовані на формування навичок виховної діяльності (програвання ситуацій, аналіз «важких випадків», навчання прийомів саморегуляції), і методи, які орієнтовані на підвищення психологічної грамотності (міні-лекції, групові дискусії з ключових аспектів виховання). Складена програма складалася з 18 занять, кожне з яких триває 2 академічні години. Програма реалізовувалася протягом двох місяців: 2 заняття на тиждень. Структура кожного заняття складалася з актуалізації проблемного поля, пов'язаного з вихованням дитини, обговорення ставлення до даної проблеми кожного з батьків, обговорення вже використовуваних способів вирішення даної проблеми, формування конструктивного способу вирішення проблеми, рефлексія учасників про виконану роботу під час заняття. Всі заняття були згруповані за блоками.

Вплив відсутності одного із батьків на формування ґендерної ідентичності особистості

Fri, 30 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Вплив відсутності одного із батьків на формування ґендерної ідентичності особистості Автори: Мандибур, Каріна Володимирівна; Mandybur, Karina Короткий огляд (реферат): Вплив відсутності одного із батьків на формування ґендерної ідентичності особистості. Кваліфікаційна робота зі спец. 053 «Психологія». – ТНТУ ім. І. Пулюя, факультет економіки та менеджменту. – Тернопіль, 2023. - 57 с., список джерел з 27 найменувань. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню впливу відсутності одного із батьків на формування ґендерної ідентичності особистості. Емпіричне дослідження проведено на основі методики «Фемінність-маскулінність» С.Бем та методики соціальної адаптивності. Методики допомагають у вивчені питання формування ґендерної ідентичності та ґендерної соціалізації. У роботі розглядаються такі поняття, як ґендерна ідентичність, ґендер, вплив ґендерних стереотипів на соціокультурні уявлення про «маскулінність» та «фемінність; Influence of the absence of one of the parents on the formation of gender identity of a person. Qualification work in specialty 053 "Psychology." - Ternopil National Technical University, Faculty of Economics and Management - Ternopil, 2023. - 57 p., list of sources of 27 titles. The qualification work is devoted to the study of the influence of the absence of one of the parents on the formation of gender identity. The empirical study was conducted on the basis of S. Bem's Femininity-Masculinity methodology and the Social Adaptability Methodology. These methods help to study the issues of gender identity formation and gender socialization. The work examines such concepts as gender identity, gender, the influence of gender stereotypes on socio-cultural ideas about "masculinity" and "femininity Опис: Теоретичний аналіз питання впливу відсутності одного із батьків на формування ґендерної ідентичності дозволив з"ясувати значення наступних понять: Поняття "ґендер" можна визначити як систему цінностей, норм і характеристик поведінки, способу життя, уявлень, ролей і взаємовідносин жінок і чоловіків, що моделюються суспільством, підтримуються соціальними інститутами і набуваються індивідами в процесі соціалізації, визначаються насамперед соціальним, політичним, економічним і культурним контекстом життя, який фіксує уявлення про жінок і чоловіків відповідно до статі. Ґендерна соціалізація - процес засвоєння норм, правил поведінки, установок, що узгоджуються культурними уявленнями про роль, становище і призначення чоловіка і жінки в суспільстві Ґендерна ідентичність - це сприйняття відповідності до ґендерних норм і стереотипів поведінки, які характерні для представників певної статі або приписуються їм залежно від суспільної, історичної і культурної ситуації. Ґендерні стереотипи - психологічні та поведінкові характеристики, традиційно приписувані чоловікам або жінкам. Ґендерні стереотипи можна об'єднати в три групи: - стереотипи "маскулінності – "фемінності"; - закріплення сімейних і професійних ролей відповідно до статі; - стереотипи, пов'язані з відмінностями у змісті праці. Ґендерні стереотипи впливають на формування ідентичності особистості наступним чином: допомагають ідентифікації з певними статевими ролями, засвоєнню гендерної ролі у дитячі роки, водночас гальмують гармонізацію статеворольових позицій та викривлюють уявлення про стать і гендерні ролі. Уявлення про мужність і жіночність існують у вигляді ціннісних орієнтацій, настанов, психологічних стосунків, атитюдів до статевих ролей, спрямованості спілкування та взаємодій, значущих якостей особистості. 53 В процесі емпіричного дослідження за допомогою обраних методик таких, як методика "Маскулінність - фемінність" С. Бем та методика дослідження соціальної адаптованості, нами отримано наступні результати: Результати першої методики показали, що більшість учасників належать до андрогінного типу особистості та демонструють як стереотипні жіночі, так і стереотипні чоловічі риси характеру та поведінки. Як наслідок, вони мають менш стереотипні та жорсткі уявлення про ґендерно-рольові норми і можуть легко та вільно переключатися з традиційно жіночих видів діяльності на чоловічі або навпаки. Невизначеність та внутрішній конфлікт особистості в питанні відчуття та розуміння власного ґендеру, може провокувати соціальну дезадаптацію. Отримавши результати за другою методикою, було з’ясовано, що рівень соціальної адаптивності у респондентів з неповних сімей є значно нижчим. Емпірично доведено, що у хлопців частіше виникають проблеми із ґендерною соціалізацією та ідентифікацією, ніж у дівчат. Це зумовлено впливом відсутності чоловічого прикладу для наслідування особистістю відповідної статевої ролі. Невизначеність у власній ґендерній ідентичності, конфлікт між статтю та внутрішнім ґендерним відчуттям переважає у осіб із неповних сімей. Вищезгадане дає можливість підсумувати, що відсутність одного із батьків має значний вплив на формування ґендерної ідентичності особистості. Виховання у повній сім’ї дає особистості можливість адекватного розуміння та вивчення своєї ґендерної ролі у суспільстві та сприяє нормальному перебігу ґендерної соціалізації. Для вирішення основних проблем формування ґендерної ідентичності особистості, які ми виявили у ході теоретичного аналізу та емпіричного дослідження, нами запропоновано методику психосоціального тренінгу. Головним очікуваним результатом тренінгової програми є формування особистісних проявів ґендерної ідентичності особистості, усвідомлення та сприйняття власної ґендерної ролі. Також, дана тренінгова програма може слугувати як окрема складова у цілісній системі превентивних заходів з протидії 54 явищу ґендерно зумовленого насильства через усвідомлення підлітками та юнаками різноманітності ґендерної складової суспільства. Формування ґендерної ідентичності та вплив сім'ї на цей процес є питаннями, які потребують подальших досліджень. Ми вважаємо, що формування ґендерної компетентності батьків надасть позитивного впливу на розвиток особистості дітей, а практичне застосування запропонованих методик дозволить корегувати перебіг формування у дітей особистісних проявів ґендерної ідентичності.

Особливості переживання підлітками депресивних станів в умовах війни

Thu, 29 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Особливості переживання підлітками депресивних станів в умовах війни Автори: Хамрик, Наталія Володимирівна Короткий огляд (реферат): 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вже тривалий час українці живуть в умовах російської агресії, складовими якої є звуки сирен, обстрілів, вибухів, насилля, смерті, зміни місць проживання тощо. Війна є неабияким стресом для кожного із нас, однак, на жаль, страх та тривога для більшості вже стали майже звичним явищем, і ми змушені навчитися жити в такому стані. Відповідь організму на умови, що склалися під час війни, може бути моментальною і тривати тимчасово, а може продовжуватися днями або й тижнями. Реакція індивіда, виникнення супутньо стресів, депресій звичайно залежить від того, наскільки сильною була травматична подія, котра відбулася з людиною, та який психічний стан сформувався відповідно до цього. Із часом людина може пристосуватися до нової реальності та умов життя, втім на початкових етапах впливу травмуючих подій її реакція зазвичай зовсім інша: страждає благополуччя індивіда, порушується відчуття безпеки та стабільності життя, підвищуються роздратованість, збудливість, виникають відчуття гніву, відчаю, провини, з’являються проблеми з харчовою поведінкою, зі сном. Життя в середовищі, де відбувається війна і де на людину чатує постійна небезпека, впливає на емоційну та психічну стабільність будь-кого, але найважче мабуть є підліткам. Адже це вже і не маленькі дітки, котрі поки що не розуміють усю серйозність і трагічність ситуації, що склалася, але ще й не дорослі люди зі сформованою психікою, яка здатна витримати сильніше навантаження. В дипломній роботі проведено теоретико-методологічний аналіз літератури та інших наукових джерел щодо впливу повномасштабної російсько-української війни на виникнення депресивних станів в осіб підліткового віку, а також особливості проживання ними цих станів. Здійснено дослідження депресивних станів підлітків у зв’язку з російсько-українською війною, зокрема, визначено у якої кількості опитаних наявна депресивність і на якому рівні вона проявляється, якою мірою в них виражені такі психічні стани, як агресивність, ригідність, тривожність і фрустрація та наскільки виникнення депресії пов’язане з тим, як близько війна торкнулася того чи іншого респондента. Також розроблено психокорекційну програму щодо допомоги особам підліткового віку в коригуванні депресії й запропоновано психологічні рекомендації, які слід застосовувати для профілактики репресивності.; On February 24, 2022, a full-scale Russian invasion of Ukraine took place. For a long time now, Ukrainians have been living under conditions of Russian aggression, the components of which are the sounds of sirens, shelling, explosions, violence, death, change of residence, etc. War is quite stressful for each of us, but unfortunately, fear and anxiety have become almost normal for most of us, and we are forced to learn to live in this state. The body's response to wartime conditions can be instantaneous and temporary, or it can last for days or weeks. The reaction of an individual, the occurrence of accompanying stress, depression usually depends on how strong the traumatic event that happened to the person was, and what mental state was formed accordingly. Over time, a person can adapt to a new reality and living conditions, however, at the initial stages of the impact of traumatic events, his reaction is usually completely different: the well-being of the individual suffers, the sense of safety and stability of life is disturbed, irritability, excitability increase, feelings of anger, despair, guilt arise, problems with eating behavior and sleep appear. Living in a war-torn environment with constant danger affects anyone's emotional and mental stability, but it is perhaps hardest on teenagers. After all, these are not young children who do not yet understand the seriousness and tragic nature of the situation, but they are not yet adults with a formed psyche that is able to withstand a stronger load. The diploma thesis carried out a theoretical and methodological analysis of literature and other scientific sources regarding the impact of the full-scale Russian-Ukrainian war on the occurrence of depressive states in adolescents, as well as the peculiarities of their living in these states. A study of the depressive states of teenagers in connection with the Russian-Ukrainian war was carried out, in particular, it was determined how many respondents have depression and at what level it manifests, to what extent such mental states as aggressiveness, rigidity, anxiety and frustration are expressed in them, and to what extent the occurrence of depression is related to how closely the war affected one or another respondent. Also, a psychocorrective program was developed to help adolescents correct depression, and psychological recommendations that should be used to prevent repressiveness were proposed. Опис: Депресія – найпоширеніший психічний розлад, який проявляється у песимізмі, млявості, апатії, заниженій самооцінці, поганому настрої, тривалому смутку, відчутті покинутості, непотрібності та навіть у різноманітних недугах. Її поява призводить до серйозних негативних наслідків і впливає на всі сфери життя індивіда. Станом на сьогодні, однією з найбільш розповсюджених причин розвитку і виникнення депресивних станів в українців є повномасштабна російсько-українська війна, що розпочалася 24 лютого 2022 року. Вона викликає, загалом, безперервне почуття тривожності, роздратованості, страху, напруженості, суму, апатії, паніки, розгубленості, невизначеності, нерозуміння як жити далі, злості й ненависті до ворога. Люди втрачають таке важливе для кожного відчуття стабільності, безпеки і звичного нормального життя. Тому психологічний стан у всіх нас, більшою чи меншою мірою, зазнав травм. Тривале сильне переживання позначається не лише на ментальному, а й на фізіологічному здоров’ї, адже перманентний стрес, який українці проживають повсякденно протягом усієї війни, має жахливий відбиток на усіх аспектах життя. Особливо вразливою категорією населення є особи підліткового віку. І хоч вони володіють величезним потенціалом життєстійкості, це зовсім не означає, що вони не можуть відчувати негативні наслідки війни на собі. Вплив трагедії такого роду може проявитись не одразу, а навіть через декілька років або й у досить зрілому віці. Немало науковців, котрі вивчали психічне здоров’я дітей різного віку, які перебували у зонах воєнних конфліктів низки країн, дослідили, що в них часто розвиваються песимістичні погляди на навколишню дійсність, замкнутість, зникає бажання комунікувати й контактувати навіть із найближчими людьми, втрачається відчуття довіри до оточуючих і впевненості в майбутньому, погіршується пам’ять, порушується сон, харчова поведінка й з’являються інші проблеми із фізіологічним здоров’ям, може виникати дезадаптація різних форм та навіть більш значні розлади психіки, що включають нормалізоване сприйняття насилля, виникнення суїцидальних думок тощо. Відбувається це тому, що в людей, котрі перебувають на цьому віковому етапі розвитку, ще не на достатньому рівні сформовані механізми психологічного самозахисту й вони не до кінця вміють мінімізовувати свої негативні переживання, внаслідок чого піддаються загрозі цілісності особистості та незадоволеності базових потреб. Відповідно до проблеми, в дипломній роботі було підібрано психодіагностичні матеріали для дослідження депресивності у підлітків. Ми провели експериментальне дослідження, в якому, за допомогою методик «Шкала депресії імені Бєхтєрєва» і «Самооцінка психічних станів» та анкети «Вплив російсько-української війни на виникнення депресивних станів в осіб підліткового віку (12-16 рр.)», визначили наявність чи відсутність депресії в підлітків, яких так чи інакше торкнулася війна, а також оцінили деякі неадаптивні стани і властивості особистості, зокрема фрустрованість, агресивність, тривожність і ригідність. Проаналізувавши отримані результати опитувальників, ми виявили, що легка депресія наявна в 16,6% респондентів, помірна – у 2,4%, 81% опитаних перебувають у нормальному стані, а важка форма депресії не виражена у жодного учасника дослідження. Так психічні стани, як ригідність, фрустрація та агресивність у досліджуваних здебільшого проявляються на високому і середньому рівнях, а тривожність – на середньому й низькому. Окрім цього, слід зауважити, що завдяки розробленій анкеті ми з’ясували, що змінити місце проживання через війну довелося 61,9% досліджуваних, з яких в іншу область України переселилися 38,5%, а за кордон емігрували 61,5%. Однак, варто зазначити, що 22,2% обстежуваних уже повернулися до рідного краю, а ще 2,4% вже приїхали в Україну, але проживають не у своїй області. Через війну 45,2% дітей змушені були змінити навчальні заклади, в 11,9% опитуваних частково зруйноване житло, у 73,8% родичі, знайомі та/або друзі беруть (чи брали раніше) участь у військових діях, а 42,9% досліджуваних втратили друзів, родичів і/або знайомих унаслідок війни. Протягом війни емоційний стан погіршився у 23,8% учасників дослідження, залишився незмінним – в 19,1%, змінювався декілька разів у позитивну й негативну сторони почергово – у 45,2%, а покращився він в 11,9%. Проте, 69% підлітків віднайшли способи покращення власних емоційно-психологічних станів, виготовляючи для армії маскувальні сітки, окопні свічки, влаштовуючи ярмарки та інші благодійні заходи, передаючи через волонтерів продукти на фронт, й таким методом роблять свій внесок, допомагаючи ЗСУ в наближенні перемоги. Отже, результати показали, що наше припущення про негативний вплив війни на психічний стан осіб підліткового віку підтверджене, адже вони й справді болісно сприймають жахливі воєнні події, котрі позначаються на їхньому психічному стані. Також ми розробили корекційно-розвивальну програму щодо уникнення депресивних станів у підлітків, головною метою якої є діагностика, профілактика й корекція депресивності в них. Вона допомагає дітям розвинути вміння коригувати депресію, навчитися знаходити шляхи самодопомоги під час її проявів, розв'язувати проблемні ситуації, що виникли внаслідок неї та, відповідно, розвинути вміння уникати факторів, які спричиняють її появу, і контролювати власний емоційний стан.

Вивчення дитячих страхів та їх вплив на становлення особистості

Thu, 29 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Вивчення дитячих страхів та їх вплив на становлення особистості Автори: Лановик, Лідія Михайлівна Короткий огляд (реферат): У рамках даної дипломної роботи аналізуються дитячі страхи з позиції норми та патології вивчаючи вплив цих факторів на становлення особистості. Досліджено психологічні, соціальні та біологічні чинники котрі можуть спричиняти дитячі страхи у молодшому шкільному віці. Висвітлюється як ці страхи впливають на психологічне та фізичне здоров’я особистості. В результаті, 55% дітей проявляють середній рівень страхів, тоді як 45% дітей мають низький рівень страхів. Зробивши порівняння між хлопчиками та дівчатками стосовно рівня та спектру страхів, можна зазначити, що не спостерігається значних відмінностей між цими двома групами. Як хлопчики, так і дівчатка проявляють середній рівень страхів. Хоча можна виділити певний спектр страхів, які характерні для хлопчиків, а також певні страхи, які притаманні дівчаткам. За результатами середній рівень тривожності спостерігаються більше у дівчат, що становить 40% та хлопців 25% від загальної кількості респондентів. Це свідчить про невеликий рівень вразливості перед страхом. Показники низького рівня становлять у дівчат 60% та у хлопців 75%. Тобто, загалом, страх має невеликий вплив на досліджуваних. Результати, отримані на емпіричному етапі, показали, що більшість має низький рівень тривожності. Також в ході дослідження було встановлено, що індивідуальні особливості дитини, її характер та темперамент можуть впливати на тип і інтенсивність страхів. Деякі діти мають більш схильну до тривоги та страху природу, тоді як інші можуть бути більш впевненими та менш схильними до страхів. Дитячі страхи мають нормальний вплив на особистість кожного з респондентів. Отже, під час дослідження не було виявлено патологічного впливу страху на особистість дитини. Тобто становлення особистості проходить у відповідних нормах.; Within the framework of this thesis, children's fears are analyzed from the standpoint of norm and pathology, studying the influence of these factors on the formation of personality. Psychological, social, and biological factors that can cause children's fears at primary school age have been studied. It is highlighted how these fears affect the psychological and physical health of the individual. As a result, 55% of children show an average level of fears, while 45% of children have a low level of fears. Having made a comparison between boys and girls regarding the level and spectrum of fears, it can be noted that there are no significant differences between these two groups. Both boys and girls show an average level of fears. Although it is possible to highlight a certain range of fears that are characteristic of boys, as well as certain fears that are characteristic of girls. According to the results, the average level of anxiety is observed more in girls, which is 40% and boys 25% of the total number of respondents. This indicates a low level of vulnerability to fear. Low-level indicators are 60% for girls and 75% for boys. That is, in general, fear has little effect on the subjects. The results obtained at the empirical stage showed that the majority has a low level of anxiety. Also, during the research, it was established that the individual characteristics of the child, his character and temperament can influence the type and intensity of fears. Some children have a more anxious and fearful nature, while others may be more confident and less fearful. Children's fears have a normal effect on the personality of each of the respondents. Therefore, during the study, no pathological influence of fear on the child's personality was found. That is, the formation of personality takes place in accordance with the relevant norms. Опис: У дипломній роботі було розглянуто загальне поняття страху у дітей, його розвиток та причини виникнення. Страх - це емоційна реакція, яка призводить до активізації організму з метою уникнення небезпеки. У дітей страхи з'являються, коли вони розвивають неврологічні та психологічні здібності для розрізнення об'єктів, тобто вони набувають вміння виділяти фактори, пов'язані з потенційно катастрофічними ситуаціями, в оточуючому середовищі. Проведений аналіз цього явища у психологічній нормі та патології за допомогою досліджень вчених дозволяє зробити висновок про особливості сучасного тлумачення дитячих страхів та встановлює різницю між повсякденним розумінням цього феномену психіки та науковим. У повсякденному розумінні страх переважно розглядається як дестабілізуючий, тривожний та стресогенний фактор, тоді як у науковому розумінні страх може відігравати не тільки дестабілізуючу, але й захисну роль в психологічному функціонуванні людини. Розглянуто основні психологічні напрямки в аналізі дитячих страхів, зокрема психоаналітичний, поведінковий та когнітивний. Виділено особливості дитячих страхів у молодшому шкільному віці, зокрема шкільні страхи, які пов'язані з уявленням про загрозу для емоційного благополуччя дитини. Визначено, що страхи в нормальному розвитку є важливою ланкою в регулюванні поведінки дитини і можуть мати як негативну, так і позитивну адаптивну функцію та зміст. Страхи у дітей спричинені різними факторами, такими як соціальне оточення, виховання, травматичний досвід, фізичне захворювання та інші. Емпіричне дослідження, яке було проведене у Бережанській загальноосвітній школі №3 у 1-2 класах. Було підібрано такі методики: анкета розроблена під час дослідження для батьків; методика О. Захарової, М. Памфілової «Страхи в будинках»; методика «Тест тривожності» Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен. Дослідження показало, що серед дітей молодшого шкільного віку найпоширенішими страхами є страх темряви, страх відокремлення від батьків, страх невдачі у навчанні, страх виступати перед класом та інші. Було виявлено, що багато страхів виникають в результаті недостатньої інформації або негативного досвіду. Також в ході дослідження було встановлено, що індивідуальні особливості дитини, її характер та темперамент можуть впливати на тип і інтенсивність страхів. Деякі діти мають більш схильну до тривоги та страху природу, тоді як інші можуть бути більш впевненими та менш схильними до страхів. Дитячі страхи мають нормальний вплив на особистість кожного з респондентів. На основі емпіричних даних було розроблено корекційно-профілактичну програму «Мій страх». Для допомоги дітям у подоланні страхів існує низка стратегій та методів. Важливо створити сприятливу та безпечну атмосферу для дитини, де вона може почуватись захищеною та підтриманою. Розмова з дитиною про її страхи, допомога у розумінні та прийнятті їх, а також позитивні приклади та посилення самооцінки можуть бути ефективними стратегіями. Також можна використовувати техніки релаксації, які допомагають знизити тривогу та стрес. Застосування малювання може допомогти дітям виразити свої страхи та емоції. Крім того, позитивне моделювання, коли дитина спостерігає успішні приклади інших дітей, може допомогти збільшити її впевненість у себе. Проблема вирішення страхів у дітей через психологічну корекцію на теперішній час стала особливо актуальною. Зібрані знання в галузі вітчизняної та зарубіжної психології вже надають можливість ефективно виявляти та ліквідовувати страхи у дітей у деяких випадках. Узагальнюючи, дитячі страхи є нормальною частиною розвитку та можуть бути подолані за допомогою підтримки батьків, педагогів та фахівців. Важливо знати, що кожна дитина є унікальною, тому підхід до допомоги у подоланні страхів повинен бути індивідуальним та пристосованим до її потреб і особливостей. Отже, під час дослідження не було виявлено патологічного впливу страху на особистість дитини. Тобто становлення особистості проходить у відповідних нормах.

Вплив самооцінки на стратегії поведінки особистостіу подружніх конфліктах

Thu, 29 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Вплив самооцінки на стратегії поведінки особистостіу подружніх конфліктах Автори: Германюк, Галина Ярославівна Короткий огляд (реферат): Конфлікти є невід'ємною частиною будь-яких взаємостосунків, включаючи подружні пари. Важливим аспектом ефективного вирішення конфліктів є наше сприйняття самої себе та вплив самооцінки на стратегії, які ми обираємо у таких ситуаціях. Проблематику подружніх конфліктів вивчали багато науковців, а саме: Ю. Є. Альошина, А. Ф. Бондаренко, Г. І. Ващенко, Е. Г. Ейдеміллер, Л. І. Савін, , І. А. Семонкіна, В. О. Сисенко та багато інших. Наша самооцінка відображає загальну оцінку себе, впевненість у власних здібностях та самовизначення. Вона впливає на те, як ми сприймаємо себе, які впевненості ми маємо у своїх діях та які вибираємо стратегії поведінки у складних ситуаціях, зокрема під час конфліктів у подружжі. Вивченням самооцінки займались такі вчені, як: А. Адлер, Л. Виготський, У. Джеймс, А. Маслоу, К. Роджерс, З. Фройд та інші. Вплив самооцінки на вибір стратегії поведінки у подружніх конфліктах може бути різним. Люди з високою самооцінкою зазвичай виявляють більшу впевненість у собі та можуть обирати активну стратегію, наприклад, вираження своїх потреб, захист своїх прав чи пошук компромісу. З іншого боку, люди з низькою самооцінкою можуть бути більш схильні до пасивної або уникнувчої поведінки, такої як уникання конфлікту, відступлення від своїх потреб або відсутність виразності у комунікації. Згідко дослідження, було встановлено що партнери в яких адекватна самооцінка обирають для вирішення конфліктів - компроміс, незначний відсоток досліджуваних, а саме люди із низькою самооцінкою обирали уникаючи тип поведінки. Однак, важливо розуміти, що самооцінка є лише одним з факторів, які впливають на вибір стратегій поведінки. Контекст, особистісні ресурси, взаємодія з партнером та інші фактори також мають значення. Необхідно ураховувати індивідуальні особливості кожного партнера та сприймати самооцінку як один з багатьох аспектів, що впливають на наші взаємостосунки. Отже, самооцінка впливає на вибір стратегій поведінки у подружніх конфліктах. Люди з високою самооцінкою можуть бути більш активними та виразними, тоді як люди з низькою самооцінкою можуть виявляти більш пасивну або уникнувчу поведінку. Розуміння власної самооцінки та впливу її на вибір стратегій може допомогти покращити взаєморозуміння та вирішення конфліктів у подружжі..; Conflicts are an integral part of any relationship, including married couples. An important aspect of effective conflict resolution is our perception of ourselves and the influence of self-esteem on the strategies we choose in such situations.The problems of marital conflicts have been studied by many scientists, namely: Yu. Ye. Sysenko and many others. Our self-esteem reflects our overall assessment of ourselves, confidence in our own abilities, and selfdetermination. It affects how we perceive ourselves, what confidence we have in our actions and what strategies we choose to behave in difficult situations, in particular during marital conflicts. Such scientists as: A. Adler, L. Vygotsky, W. James, A. Maslow, K. Rogers, Z. Freud and others were engaged in the study of self-esteem. The influence of self-esteem on the choice of behavioral strategy in marital conflicts can be different. People with high self-esteem usually show more self-confidence and may choose proactive strategies, such as expressing their needs, defending their rights, or finding a compromise. On the other hand, people with low self-esteem may be more prone to passive or avoidant behavior, such as avoiding conflict, withdrawing from their needs, or lack of expressiveness in communication. According to the study, it was established that partners with adequate self-esteem choose a compromise to resolve conflicts, a small percentage of the respondents, namely people with low self-esteem chose an avoiding type of behavior. However, it is important to understand that self-esteem is only one of the factors that influence the choice of behavioral strategies. Context, personal resources, interaction with a partner, and other factors also matter. It is necessary to take into account the individual characteristics of each partner and perceive self-esteem as one of many aspects that affect our relationships. Therefore, self-esteem affects the choice of behavior strategies in marital conflicts. People with high selfesteem may be more active and expressive, while people with low self-esteem may exhibit more passive or avoidant behavior. Understanding one's own self-esteem and its influence on the choice of strategies can help improve mutual understanding and conflict resolution in marriage. Опис: Самооцінка має важливе значення в різних галузях життя людини. Вона впливає на нашу самоповагу, мотивацію, емоційний стан, стосунки з оточуючими та загалом на життя. Провідну роль самооцінка віддіграє у відносинах з іншими людьми, включаючи дружбу, романтичні стосунки, сім’ю. Якщо ми маємо позитивну самооцінку, ми віримо в свою цінність, привабливість, заслуговуємо на повагу та любов. Отож, самооцінка – це важливий компонент для розвитку самосвідомості, сприйняття людиною самої себе, своїх здібностей, мети, поведінку, реакція на інших людей тощо. Вона може бути: • завищеною – це незадоволення собою, надмірна прискіпливість, присутня самокритика, підвищена чутливість до критики, конкурентність; • заниженею – це боязкість до всього, що оточує людину, несприйняття та агресивне ставлення до тих людей, які можуть висловлювати компліменти у їхній бік, вони не помічають позитивних сторін, якостей у собі тощо; • адекватна – це, коли людина реалістично оцінює себе та свої можливості, сприймає оточуючих і на світ не крізь призму та «рожеві окуляри». Дані види самооцінки можуть взаємодіяти між собою, і люди можуть мати різні поєднання цих типів залежно від різних ситуацій і контекстів. Важливо розвивати реалістичну і позитивну самооцінку, що сприятиме психологічному благополуччю та самореалізації та будуванню здорових подружніх відносин. Самооцінка має важливий взаємозв'язок з конфліктними ситуаціями в подружжі. Ось декілька аспектів цього взаємозв'язку: • вплив самооцінки на реакцію на конфлікт: люди з високою самооцінкою часто мають більш адекватну реакцію на конфліктні ситуації. Вони можуть бути більш здатними контролювати свої емоції, виражати свої потреби та погляди зі спокійністю і повагою до партнера. У таких випадках, висока самооцінка сприяє здатності побудувати конструктивне вирішення конфлікту; • взаємозв'язок між конфліктами і самооцінкою: конфлікти в подружжі можуть впливати на самооцінку партнерів. Несправедливі критики, постійні суперечки або нездатність до досягнення згоди можуть негативно впливати на самооцінку. Низька самооцінка може призвести до відчуття непокою, некомпетентності або недостатньої цінності в стосунках; • вплив самооцінки на прагнення до вирішення конфлікту: самооцінка також впливає на прагнення партнерів до вирішення конфлікту. Люди з високою самооцінкою зазвичай більш мотивовані знаходити конструктивні шляхи вирішення конфлікту і покращення відносин. Вони можуть активно працювати над покращенням комунікації, розумінням потреб і пошуком компромісу; • самооцінка і процес примирення: після конфлікту, самооцінка може впливати на процес примирення і відновлення в заємного співробітництва. Висока самооцінка допомагає прощати, виражати повагу та знайти способи залагодження конфлікту. Низька самооцінка може створювати перешкоди для процесу примирення і підтримки відносин. Загалом, самооцінка має важливе значення в подружжі, впливаючи на спосіб реагування на конфлікти, їх виникнення та вирішення. Висока самооцінка сприяє здоровим взаєминам, відкритій комунікації та здатності досягати компромісів, тоді як низька самооцінка може спричиняти труднощі в подоланні конфліктів і підтримці гармонійних відносин. Конфлікт – це суперечка, що з’являється під час спілкування між людьми, виникає вона через неузгодження певної мети, непорозумінь тощо. Виходячи з рівня самооцінки, людина обирає певний стиль поведінки під час конфліктних ситуацій. У онлайн дослідженні було використано три методики для аналізу самооцінки та стилю конфліктності, а також – анкета для загального ознайомлення із респодентами. Участь взяло 40 людей, тобто 20 подружніх пар. У досліджуваних пар під час сварок домінує тип компромісу – 40% – чоловіки, 40% – жінки. Тобто, партнери досягають взаємних поступок для вирішення конфліктних ситуацій. Вони навчаються прислуховуватися один до одного, знаходити спільні точки зору, зважують всі «за» і «проти» та знаходять консенсус для вирішення певних ситуацій не принижуючи гідність один одного. Інколи використовується уникнення суперечок. Партнери не приймають активної участь для вирішення певної проблеми, а очікують що вона вирішиться сама, найбільше це притаманно для чоловічої статті. Якщо виникають конфліктні моменти у подружжі, то партнери намагаються компромісним шляхом вирішити дану ситуацію. Найбільше конфліктів між партнерами виникає з питань дотичності родичів та друзів, правильного стилю виховання дітей, коли не повністю обговорені моменти із рольових очікувань, інколи через ревнощі та матеріальне становище. В ході дослідження було виявлено п’ять подружніх пар з конфліктогенними факторами. Тому для них була запропонована психокорекційна робота на тему «Налагодження взаємостосунків у подружніх парах на основі конфліктних ситуацій». Метою якої є зменшення конфліктності, покращення взаємостосунків та збільшити довіру одне до одного. Отже, самооцінка має не значний вплив на стратегію поведінки під час конфліктів. Чим адекватнішою є самооцінка, тим конструктивна буде поведінка. Потрібно достойно поводити себе під час конфліктів, вміт вислухати позицію партнера, проаналізувати та зробити об’єктивні висновки. Не слід переходити на особистісну межу, тобто використосувати метод маніпуляції, приниження, дорікання – це не є початком хороших та міцних стосунків. А, навпаки, потрібно підтримувати партнера, бути поруч, які б ситуації не траплялись у спільному житті, розвиватись, вміти робити висновки т. д.

Соціально-психологічні аспекти лідерства в подружніх парах та їх вплив на стабільність відносин

Wed, 28 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Соціально-психологічні аспекти лідерства в подружніх парах та їх вплив на стабільність відносин Автори: Кухар, Олена Михайлівна; Bachelor Thesis Короткий огляд (реферат): В даній роботі висвітлюється тема лідерства у подружній парі та її актуальність й важливість у сучасному світі, де визнаються рівність і зміна ролей між чоловіком і жінкою. З теоретичного аналізу наукової літератури зрозуміло, що існує багато поглядів на лідерство у подружніх стосунках, і всі дослідники розглядають його у контексті загальних понять. За результатами емпіричного дослідження було встановлено, що більшість досліджуваних підтримують демократичний стиль лідерства у подружньому житті, вважаючи його найкращим для підтримки позитивних відносин. Отже, розуміння соціально-психологічних аспектів лідерства допомагає партнерам поліпшувати комунікацію, вирішувати конфлікти та зберігати позитивні стосунки у подружньому житті.; This work highlights the theme of leadership in a married couple and its relevance and importance in the modern world, where equality and changing roles between men and women are recognized. From the theoretical analysis of the scientific literature, it is clear that there are many views on leadership in marital relationships, and all researchers consider it in the context of general concepts. Based on the results of the empirical study, it was established that the majority of respondents support the democratic style of leadership in married life, considering it the best for maintaining positive relationships. Therefore, understanding the socio-psychological aspects of leadership helps partners improve communication, resolve conflicts, and maintain positive relationships in married life Опис: Тема лідерства в подружжі є актуальною і важливою в сучасному світі, де визнається рівноправність і зміна ролей між чоловіком та жінкою. Лідерство в подружжі допомагає побудувати здорові, гармонійні та рівноправні відносини, сприяє ефективній комунікації, вирішенню викликів та особистому розвитку кожного партнера. Взаємна підтримка, співробітництво та розподіл влади створюють основу для зміцнення зв'язку та досягнення спільних цілей. Зрозуміння та практика лідерства в подружжі сприяють щасливому та задоволеному подружньому життю. З теоретичного аналізу наукової літератури було виявлено те, що однозначного розуміння лідерства в подружній сфері немає і всі вчені розглядають його з огляду на більш загальні поняття, наприклад: ‒ лідерство – як домінування одного партнера над іншим. У більшості літератури це доволі помилкове порівняння; ‒ сімейне лідерство – часто його трактують із подружнім через певну схожість, але ці два поняття мають певну відмінність в кількісному показнику; ‒ керівництво – лідерів прийнято вважати керівниками, тому більшість людей сприймають цю роль саме так; ‒ розподіл ролей – більшість вчених визначають лідера в подружжі за кількістю ролей, які він виконує в подружньому житті. Існує також більш стандартизована типологія лідерства в подружжі: ‒ демократичне (партнерське) – в подружжі створює сприятливу атмосферу для співпраці, взаєморозуміння та розвитку взаємин. Воно сприяє створенню здорових та гармонійних стосунків, де обидва партнера відчуваються цінними, підтриманими та задоволеними у своїх потребах; ‒ патріархальне – в подружжі взаємостосунки можуть бути характеризовані як нерівноправні, контрольовані та залежні. Це може підірвати гармонію та задоволення в парі та перешкоджати розвитку здорових та рівноправних взаємин; ‒ матріархальне – в подружніх стосунках може створювати рівновагу влади, сприяти зміцненню ролі жінки та сприяти взаємній підтримці та співпраці. 54 Ефективність даного лідерства в подружніх парах залежить від особливостей та цінностей конкретної пари, а також від здатності партнерів до взаєморозуміння та компромісів. Немає одного "кращого" типу лідерства для побудови здорових стосунків в подружніх парах. Однак, демократичне лідерство, яке сприяє рівноправності, взаєморозумінню та співпраці, часто виявляється сприятливим для побудови гармонійних відносин. Важливо також враховувати контекст та унікальні потреби кожної пари. Ключовими елементами будь-якого типу лідерства в подружніх стосунках є взаємна повага, співпраця, емоційна підтримка та взаєморозуміння. Для побудови здорових стосунків необхідно відкрито спілкуватися, готовість до компромісів та підтримка один одного в процесі розвитку та змін. Також було розглянуто особливості лідерства як в чоловіків, так і в жінок. Чоловіче та жіноче лідерство виявляються у різних стилях керівництва, комунікації, підході до ризику та здібності до емпатії. Хоча існують загальні відмінності, кожен лідер має свою індивідуальність і може виявляти різноманітні риси незалежно від статі. Важливо визнати цю різноманітність та підтримувати розвиток рівноправного та різностороннього лідерства. Завдяки емпіричному дослідженні було виявлено те, що більшість досліджуваних притримуються демократичного типу лідерства в подружніх взаєминах, на їх думку це найкращий варіант, для підтримання позитивних взаємостосунків. Звичайно, було виявлено декілька сімей з диктаторською позицією в стосунках, де це проявлялося, здебільшого,зі сторони чоловічої статі, жінки натомість, поступалися їм роллю лідера, через певну залежність від них в матеріальному аспекті. Завдяки методиці для визначення типу характеру К. Юнга було визначено що тип особистості має значний вплив на вибір лідерства в подружніх парах. Екстравертні особистості можуть бути схильними до прийняття ролі лідера – 30% чоловіків та 15% жінок, тоді як інтровертні особистості можуть бути більше схильні до уникання лідерської ролі – 5% чоловіків та 35% жінок. У парі, 55 амбіверт може впливати на вибір лідерства, в залежності від контексту і обстави – 65% чоловіків та 50% жінок. Так, як вони можуть бути гнучкими та адаптивними, здатними адаптуватися до потреб та стилів поведінки партнера, то це буде корисним у побудові здорових стосунків. Вони можуть виявляти гнучкість, розуміння та емпатію, що сприяє взаємній адаптації та гармонії у парі. Однак, це не є визначальним фактором, і інші елементи, такі як цінності, досвід та контекст, також мають вплив на вибір лідерства. У 25% подружніх пара було виявлено патріархально-диктаторський тип подружніх взаємостосунків. Через це виникла необхідність у створенні психокорекційної програми на тему «Загальне поняття лідерства в подружжі та зменшення негативного впливу на взаємостосунки», яка спрямована на зближення та покращення взаємостосунків в подружніх парах. Вплив лідерства на взаємостосунки в парі залежить від багатьох факторів, таких як особистісність, цінності та очікування партнерів, а також контекстуальні та культурні чинники. Ефективне лідерство в парі вимагає співпраці, взаєморозуміння та врахування потреб обох партнерів, сприяючи здоровим та задоволеним взаємостосункам. Розуміння соціально-психологічних аспектів лідерства допомагає партнерам покращувати спілкування, вирішувати конфлікти та підтримувати позитивні взаємини у подружньому житті.

Психологічний аналіз депресивних розладів у осіб з хронічними захворюваннями

Wed, 28 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Психологічний аналіз депресивних розладів у осіб з хронічними захворюваннями Автори: Хічій, Оксана Андріївна; Khichii, Oksana Короткий огляд (реферат): В кваліфікаційній роботі проаналізовано вплив депресії на осіб з хронічними захворюваннями та, як захворювання впливає на ментальне здоров’я. Актуальність дослідження полягає у тому, що протягом останніх десятирічь спостерігається тенденція до збільшення кількості людей з хронічними захворюваннями, у яких в наслідок хвороби розвиваються депресивні та невротичні розлади, що в свою чергу приводить до погіршення загального стану. Особи, що страждають від хронічних хвороб, часто зазнають серйозного фізичного й емоційного стресу, що може сприяти розвитку депресивних розладів. Дослідження свідчать про те, що люди з хронічними хворобами мають вищий ризик розвитку депресії порівняно зі здоровими особами. Депресія може негативно впливати на хронічні захворювання через різноманітні механізми. Вона може погіршити прогноз захворювання, збільшити ризик загострень симптомів, вплинути на дотримання лікування та знизити якість життя. Особи, які одночасно стикаються з депресією та хронічними хворобами, можуть виявляти меншу мотивацію брати участь у процесі лікування, некоректно реагувати на побічні ефекти лікарських препаратів та відчувати сильніший фізичний й емоційний дискомфорт. Важливим є не лише дослідження депресивних розладів у осіб з хронічними хворобами, а також розробка ефективних стратегій попередження, діагностики й лікування, для поліпшення загального стану здоров'я й добробуту цих осіб. Тому дослідження цієї теми є вкрай актуальною та важливою для сучасного суспільства й медицини. Була проаналізована група людей з Цукровим діабетом першого типу, їх емоційний стан, та як із розвитком захворювання підвищується рівень депресії, та як депресія впливає на їх стан здоров’я. На основі дослідження розроблена корекційна програма та рекомендації. Для покращення психологічного стану людей з хронічними захворюваннями.; The qualifying work analyzed the impact of depression on people with chronic diseases and as a disease on mental health. Topicality the research takes place in the fact that in recent decades there has been a trend towards an increase in the number of people with chronic diseases, as a result of which depressive and neurotic disorders develop, which in turn lead to a decrease in the general condition. People who are prone to chronic diseases often experience severe physical and emotional stress, which can contribute to the development of depressive disorders. Research shows that people with chronic illnesses have a higher risk of developing depression than healthy people. Depression can negatively affect disease progression through various mechanisms. It can worsen the prognosis of the disease, increase the risk of exacerbation of symptoms, affect compliance with treatment and impair the quality of life. Individuals who simultaneously face depression and chronic diseases may show less motivation to participate in the treatment process, respond incorrectly to the side effects of medications, and experience stronger physical and emotional discomfort. It is important not only to study depressive disorders in people with chronic diseases, but also to develop effective prevention, diagnosis and treatment strategies to improve the general state of health and well-being of these people. Therefore, the study of this topic is extremely relevant and important for modern society and medicine. A group of people with type 1 diabetes was analyzed, their emotional state, and how the level of depression develops with the development of the disease, and how depression affects their health. Based on the research, a corrective program and recommendations were developed to improve the psychological state of people with chronic diseases. Опис: Проаналізувавши теоретичну базу депресивних розладів та хронічних хвороб спостерігається зростання кількості хворих на хронічні захворювання. Фактори ризику захворювань включають соціальні, економічні та екологічні чинники, такі як рівень освіти, харчування, рівень фізичної активності, стресові ситуації, доступність медичних послуг, своєчасне лікування гострих захворювань та профілактика хронічних захворювань та ін. Цукровий діабет (ЦД) належить до групи психосоматичних захворювань ендокринної системи, характеризується високим рівнем цукру в крові внаслідок дефіциту або відсутності інсуліну. У хворих на ЦД часто спостерігаються психічні проблеми, такі як психічні розлади та депресія. Ці психологічні відхилення впливають не лише на емоційний стан, але й на перебіг захворювання. Така взаємодія між діабетом та психологічними розладами веде до замкнутого кола, де діабет впливає на психологічний стан, а депресія та стреси сприяють ускладненню та загостренню захворювання. Поширеність психічних розладів при ЦД становить 71-92,7%. Саме захворювання у комбінації з психічними проблемами називається психоендокринний синдром. Він може виражатися в швидкій втомлюваності, дратівливості, виснаженні, відсутності бажанні піклуватися про себе, проблемами зі сном, знижені інтересів до будь-якої діяльності та до життя в цілому, харчових розладах, обмежені в спілкуванні, рухова загальмованість, проблемами в інтимній сфері. Часто при цукровому діабеті спостерігаються змішані стани: депресивний синдром який чергується з запеклістю, ейфорія яка поєднується з депресивними станами. Найчастіше ментальні проблеми проявляються у людей з діабетом в яких присутні ускладнення. Психоорганічні розлади розвиваються на фоні декомпенсованого діабету і проявляються в наступних симптомах: порушення пам’яті, сповільнення мислення та його поверхневість, порушення осмислення та критичності стосовно свого здоров’я, погіршення концентрації уваги, сповільнення мови, здатності швидко реагуваи, заповільнення рухів, погіршується функції пізнавання. У дослідженні вдалося дослідити, наступні моменти: • Стрес впливає на погіршення фізіологічного стану, тобто на виникнення ускладнень та гірше протікання захворювання. • Депресія притаманна людям з ускладненнями та великим стажем, винятком є тільки діагностований або діабет який діагностували недавно. • Проблеми зі сном, астенія, розлади харчової поведінки, песимістичне налаштування, присутність нав’язливих негативних думок притаманні для людей з важким перебігом захворювання та з тривалістю. Тобто з цими двома факторами симптоми депресії загострюються. • У переважній більшості у досліджуваних зустрічається тяжка депресія (50%). Отже аналіз депресивних розладів у людей з ЦД I типу в рамках моєї дипломної роботи включає наступні елементи: 1. Фактор стажу, згідно мого дослідження це один з найважливіших причин виникнення депресії у таких людей. Фактично у всіх з тяжкою депресією присутній великий стаж. При цукровому діабеті великим визначається стаж від 10 років протікання захворювання і більше. 2. Наступний фактор який впливає на розвиток депресії є ускладнення. Усі досліджувані у кого діагностовано тяжка депресія або депресія середньої важкості ускладнення присутні. 3. Фактор стресу, згідно дослідження доведено, що стресові ситуації, негативні переживання та події негативно впливають на фізіологічний стан людини. Пришвидшує розвиток ускладнень і робить діабет декомпенсованим. А з теорії і що є затверджене проведеним дослідженням, ускладнення сприяють виникненню депресії. 4. Фактор сну, в роботі доведено, що з стажем та важким протіканням захворювання, сон стає гіршим, він більше не дає бажаного результату, часті прокидання серед ночі, важко заснути і неможливість прокинутися вранці. 5. Втома, цей фактор зустрічається у багатьох досліджуваних, що ускладнює перебіг хвороби, та погіршує якість життя: важче виконувати щоденні справи, концентрувати увагу, сповільнене мислення та реакція на подразники та ін. 6. Фактор агресивності, респонденти зазначають, що з тривалістю хвороби та важкістю протікання вони стають агресивнішими, їм важче стримуватися та контролювати спалахи агресії. Це провокується незадоволеністю своїм життям. На основі даного дослідження було розроблено тренінг та рекомендації для покращення ментального стану людей з цукровим діабетом.

Психологічні аспекти адаптації та інтеграції українців за кордоном у зв’язку з російсько-українською війною

Tue, 27 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні аспекти адаптації та інтеграції українців за кордоном у зв’язку з російсько-українською війною Автори: Яремійчук, Валентин Анатолійович Короткий огляд (реферат): В досліджені розглянуті поняття адаптації та інтеграції українських мігрантів, використовуючи наукові праці та джерела таких вчених як В.В. Гриценко, Л.Е. Орбан-Лемрик, М.І. Пірен, В.М. Павленко, Т.Г. Стефаненко, Л.А. Шайгерової, М.О. Шульги та інших. Розглянуті психологічні проблеми, які виникли в українців через російсько-українську війну, такі як стрес, тривожність, депресія, втрата контролю, емоційна нестабільність. Розглянуті фактори та категорії ризиків вимушених мігрантів, такі як вік, стать, освіта, тривалість міграції, працевлаштування, дохід, сімейний стан, наявність дитини та інші. Виділене явище внутрішньо-переміщених осіб, як першої стадії вимушеної міграції українців в наслідок російсько-української війни. Розглянуто явище «роз’єднання сім’ї» та його вплив на адаптацію мігрантів. Проаналізовані соціальні, економічні та інші чинники приймаючих країн, таких як Польща, Німеччина та Чехія, які впливають на адаптаційний рівень українських мігрантів. Проведена психодіагностика мігрантів за допомогою методики «Методика соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса і Р. Даймонда та опитувальника «Опитувальник посттравматичних когніцій» Е. Фоа і А. Атлерса. За допомогою авторської анкети проаналізоване ставлення українців до соціальних, економічних, історичних, мовних та інших факторів в приймаючих країнах. В результаті комплексного дослідження досягнуто розуміння психологічних факторів, які впливають на адаптацію та інтеграцію українців за кордоном. Надані практичні рекомендації соціальним службам приймаючих країн, а також власне українським мігрантам, з метою покращення адаптаційних та інтеграційних процесів. Методики, які можна використати для цієї мети - експозиційна терапія, когнітивно-біхевіоральна терапію, психодрама, EMDR-терапія, терапія нейролінгвістичного програмування, трансактний аналіз, гештальт-терапія, мистецька терапія та інші. Загалом, виявлені психологічні аспекти адаптації та інтеграції українця за кордоном у зв’язку з російсько-українською війною.; The concepts of adaptation and integration of Ukrainian migrants were examined, using scientific works and sources of such scientists as V.V. Hrytsenko, L.E. Orban-Lemryk, M.I. Piren, V.M. Pavlenko, T.G. Stefanenko, L.A. Shaigerova, M.O. Shulga and others. Considered psychological problems that arose among Ukrainians due to the Russian-Ukrainian war, such as stress, anxiety, depression, loss of control, emotional instability. Considered factors and risk categories of forced migrants, such as age, gender, education, duration of migration, employment, income, marital status, presence of children and others. The phenomenon of internally displaced persons is highlighted as the first stage of forced migration of Ukrainians as a result of the Russian-Ukrainian war. The phenomenon of "family separation" and its impact on the adaptation of migrants are considered. The social, economic and other factors of the host countries, such as Poland, Germany and the Czech Republic, which affect the adaptation level of Ukrainian migrants, are analyzed. Psychodiagnosis of migrants was carried out using the "Methodology of social-psychological adaptation" by K. Rogers and R. Diamond and the questionnaire "Questionnaire of post-traumatic cognitions" by E. Foa and A. Atlers. With the help of the author's questionnaire, the attitude of Ukrainians to social, economic, historical, linguistic and other factors in the host countries was analyzed. As a result of a complex study, an understanding of the psychological factors that affect the adaptation and integration of Ukrainians abroad has been achieved. Practical recommendations are given to the social services of the host countries, as well as to Ukrainian migrants themselves, with the aim of improving adaptation and integration processes. Methods that can be used for this purpose are exposure therapy, cognitive-behavioral therapy, psychodrama, EMDR therapy, neurolinguistic programming therapy, transact analysis, Gestalt therapy, art therapy, and others. In general, the psychological aspects of adaptation and integration of a Ukrainian abroad in connection with the Russian-Ukrainian war are revealed.

Дослідження психологічної готовності молоді до материнства в сучасних умовах

Wed, 28 Jun 2023 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження психологічної готовності молоді до материнства в сучасних умовах Автори: Баранюк, Олена Миколаївна Короткий огляд (реферат): В кваліфікаційній роботі розглянуто психологічну готовність до материнства, її основні аспекти, компоненти та структуру. Актуальність полягає в тому, що внаслідок повномасштабної війни гине багато людей, а отже, зменшується чисельність населення. Нестабільність, відчуття небезпеки, стреси та постійні тривоги зумовлюють відкладання материнства на потім, до мирного часу. Задля збереження чисельності нашої країни необхідно приділити особливу увагу психологічній готовності до материнства, адже тільки так жінки будуть готові народжувати незалежно від складних обставин. Було проаналізовано основні напрямки психологічної роботи з психологічною готовністю молодих жінок до материнства, а також основні фактори та чинники, які можуть впливати на неготовність до материнства – вік, сферу діяльності, наявність дітей, місцезнаходження чоловіків та рівень стресу. Оцінено свідомий підхід сучасних жінок до материнства, досліджено основні страхи материнства. На основі отриманих результатів розроблено рекомендації та створено тренінг для покращення стану жінок, які сприятимуть підвищенню психологічної готовності до материнства; The qualification work examines psychological readiness for motherhood, its main aspects, components and structure. The relevance is that as a result of a full-scale war, many people die, and therefore the population decreases. Instability, a sense of danger, stress and constant anxiety lead to the fact that motherhood is postponed until later, for a peaceful time. In order to preserve the size of the population of our country, it is necessary to pay special attention to psychological readiness for motherhood, because this is the only way women will be ready for childbirth regardless of difficult circumstances. The main directions of psychological work with the psychological readiness of young women for motherhood were analyzed, as well as the main factors and factors that can affect unpreparedness for motherhood - age, field of activity, presence of children, whereabouts husband's and stress level. The conscious approach of modern women to motherhood was evaluated, the main fears of motherhood were investigated. Based on the obtained results, recommendations were developed and training was created to improve the condition of women, which will contribute to increasing psychological readiness for motherhood Опис: Теоретичний аналіз психологічної готовності жінок до материнства надав змогу виділити основні компоненти, аспекти та структуру готовності до материнства. Виділяють п’ять основних компонентів материнства – ціннісно-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, комунікативний, емпатійний та афективно-регулятивний. До аспектів відносять мотиваційний, оціночний, емоційний, операційний та регуляційний. Тому психологічна готовність жінки до материнства є важливою складовою материнської поведінки, має свою структуру, компоненти та аспекти, що підкреслює важливість цього явища. Аналізуючи складність умов життя в Україні вдалося дослідити суспільний контекст життя молоді. Аналіз демографії показує, що за останні роки в Закарпатській області збільшується коефіцієнт смертності, а коефіцієнт народжуваності при цьому зменшується, тому природній приріст, станом на 2020 рік, становить -2,6, що означає переважання смертності над народжуваністю. Тому тема психологічної готовності молоді до материнства є важливою та актуальною. Отже, аналіз психологічної готовності молоді до материнства в сучасних умовах в рамках моєї дипломної роботи включав наступні елементи оцінки: 1. Особисте бажання/небажання жінки народити (за РОД-2): переважає середній рівень психологічної готовності до материнства (69,6%), тобто амбівалентне бажання – з одного боку жінки хочуть народити, а з іншого є обставини, які впливають на зниження цього бажання; високий рівень ПГМ теж простежується (23,2%). Більшість досліджуваних жінок психологічно готові до материнства, однак є обставини, які впливають на їхнє бажання народити, або ж виникають труднощі, які ускладнюють можливість завагітніти. Також відомо, що жінки з низьким рівнем ПГМ не наважились би народити (5,8%), жінки з середнім рівнем ПГМ – швидше б не наважились (39,2%), а жінки з високим рівнем ПГМ – швидше б наважились народити (14%). 2. Фактори, які впливають на психологічну готовність до материнства:  вікові особливості – низький рівень ПГМ зустрічається лише в жінок 20-24 років, оскільки вони ще не реалізувались в роботі, можливо перебувають в пошуках роботи, а в старших молодих жінок (25+) зустрічаються середній та високий рівні ПГМ.  сфера діяльності, фінансова забезпеченість та самореалізація – працюючим жінкам притаманні низький або середній рівні ПГМ й вони швидше не наважаться народити в період війни, в той час як домогосподаркам притаманний середній та високий рівні ПГМ й вони швидше готові народити; самореалізація: було виявлено, що не реалізовані жінки швидше б наважились народити, ніж жінки, які самореалізувалися, адже для них зараз в пріоритеті сфера діяльності, в якій вони реалізували свій потенціал, та здобуття фінансової забезпеченості.  наявність дітей – жінкам, у яких є діти, притаманні середній та високий рівні ПГМ, проте переважна більшість з цих жінок не наважились би народити в період війни (31,9%); жінкам, у яких дітей немає, характерний низький та переважно середній рівень готовності народити.  місцезнаходження чоловіка – жінкам важче наважитись народити, якщо чоловік не поруч: у жінок, чоловіки яких вдома, взагалі відсутнє стійке бажання народити, проте вони швидше б наважились народити дитину в період війни, якщо чоловік поруч; жінки, чоловіки яких не вдома, мають амбівалентне або стійне бажання народити дитину, проте в переважній більшості не наважились б народити без чоловіка в період війни (44%); а у тих, хто таки наважилися б (28,7%) виникають труднощі – неможливість завагітніти навіть з високим рівнем ПГМ; при цьому високий рівень ПГМ переважно характерний для жінок, чоловіки яких на фронті.  рівень стресу – вдалося дослідити, що чим більший рівень стресу в жінок, тим складніше їм наважитись народити. 3. Вивчення рівня стресу для дослідження здатності адаптуватись до складних умов та тиску відповідальності, пов’язаного з материнством: переважній більшості досліджуваних жінок не притаманна здатність адаптуватись до стресових умов, а для 71,4% це дається зі значними енергозатратами. 4. Оцінка свідомого підходу молодих жінок до материнства. Завдяки отриманим результатам вдалося дослідити, що жінки підходять до материнства свідомо: • планують народити бажану кількість дітей (переважно двох, 57,1%); • 71,4% жінок мають досвід виховання дітей; • 31,4% знають про гуртки для матерів та відвідують подібні заходи; • поінформовані про те, як готуватися до вагітності та пологів – зазначили читання літератури про пологи, народження та виховання дітей (88,6%), консультації гінеколога (77,2%), відвідування спеціальних тренінгів та психологів (51,5%), відвідування спеціальних кружків та гуртків для мам (48,6%) та отримання порад від батьків та подруг (45,7%); • перерахували всі необхідні обов’язки матерів, вказавши забезпечення належних умов життя (49,3%), підтримку дитини (43,5%), забезпечення безпеки (40,6%), турботи про фізичне та психологічне здоров’я дитини (34,8%), відповідальність (20,3%), забезпечення освіти в майбутньому (20,3%), допомога дитині в адаптації (14,5%), необхідність приділяти дитині час (14,5%) та допомога в набутті якостей (8,7%); • зазначили всі необхідні умови для народження та виховання дітей: фінансову та психологічну стабільність (31,9%), психологічну та моральну готовність обох партнерів (26,1%), хороші житлові умови (26,1%), мир та спокій (23,2%), безпеку (20,3%), фінансову забезпеченість (20,3%) та надання медичної допомоги (8,7%). 5. Дослідження страхів материнства в період війни: було виявлено декілька страхів жінок, які впливають на їхню психологічну готовність народити. На основі отриманих результатів дослідження було створено тренінг, метою якого є підвищити психологічну готовність жінок до материнства.

Використання арт-терапевтичних методів роботи з дітьми підліткового віку

Wed, 15 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Використання арт-терапевтичних методів роботи з дітьми підліткового віку Автори: Кость, Лілія Іванівна; Kost, Liliia Короткий огляд (реферат): Арт-терапія має безпосереднє відношення до психологічного впливу мистецтва і використовується в соціальній, педагогічній, психологічній роботі, як засіб розвитку психіки, корекції станів, та, як засіб досягнення гармонії за допомогою творчості. Актуальність застосування арт-терапії засноване не на навчанні одного з видів мистецтва (малювання, танців, акторської майстерності), а на тому, що особистість за допомогою спеціально та індивідуально підібраних технік та методів арт-терапії, отримує можливість виплеснути негативні емоції, поділитися своїми переживаннями, зрозуміти свої бажання і, таким чином, покращити свій психоемоційний стан. Методи арт-терапії універсальні і можуть бути адаптовані до різних завдань, починаючи від вирішення проблем соціальної та психологічної дезадаптації і закінчуючи розвитком людського потенціалу, підвищенням рівня психічного і духовного здоров'я. Під час застосування арт-терапії є змога перенести внутрішні емоції, стан людини на папір чи інший матеріал, з яким працюємо, в матеріальну реальність. В результаті маємо змогу отримати певний об’єктивне відображення у формі малюнка, колажу, скульптури, тощо. І це вже матеріальний об’єкт, з яким можна працювати в реальності.; Art therapy is directly related to the psychological impact of art and is used in social, pedagogical, psychological work, as a means of mental development, correction of conditions, and as a means of achieving harmony through creativity. The relevance of the application of art therapy is not based on learning one of the arts (drawing, dancing, acting), but on the fact that the individual with the help of specially and individually selected techniques and methods of art therapy, gets the opportunity to vent negative emotions, share their experiences , understand their desires and thus improve their psycho-emotional state. Methods of art therapy are universal and can be adapted to various tasks, from solving problems of social and psychological maladaptation and ending with the development of human potential, improving mental and spiritual health. When applying art therapy, it is possible to transfer internal emotions, a person's condition on paper or other material we work with, into material reality. As a result, we are able to get a certain objective reflection in the form of a drawing, collage, sculpture, etc. And this is a material object that can be worked with in reality.

Cтресостійкість як умова ефективної діяльності медичних працівників під час війни

Wed, 15 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Cтресостійкість як умова ефективної діяльності медичних працівників під час війни Автори: Мальована, Лідія Василівна; Malovana, Lydia Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2022. У цій кваліфікаційній роботі здійснений аналіз різних підходів до вивчення поняття стресостійкості, виокремлено складові структури стресостійкості медичних працівників, та експериментально доказано, що є взаємозв’язок між стресостійкістю і власне рівнем толерантності до невизначеності саме у медичних працівників. Власне стресостійкість особистості, яку трактуємо як: збереження в певній мірі здатності до соціальної адаптації; також збереження важливих міжособистісних взаємозв’язків; допомога в успішній самореалізації, досягнення основних життєвих цілей; збереженні працездатності; та збереження здоров’я. Ми аналізували психологічні ресурси які позволяють зберігати стійкість індивідуальності у стресових ситуаціях, зокрема такі: соціальна підтримка, власне індивідуально-психологічні властивості, особистісний рівень готовності саме до професійної діяльності, власне загальний рівень теоретичної так і практичної підготовки, рівень самооцінки, психологічна компетентність, енергійне відношення до життя, гідність, емоційно-вольові якості та толерантності до невизначеності. Екстремальні умови праці, досліджуємо фактори, що спричиняють шкідливі та особливо небезпечні впливи на особистість, які включають стійку та несподівану втрату здоров’я, також отримання травм, всякого роду розладів, та за незручних обставин призводять до складних патологічних змін в організмі. Яким чином діють екстремальні ситуації на особистість і відповідно як реагувати на ці ситуації, конкретніше, реакція ступору, розгальмованість автоматичних рухів, уповільнення розумової діяльності чи навпаки її активація. Посттравматичний стресовий розлад – полягає у затяжній реакції на стресогенні ситуації не тільки загрозливі, а й катастрофічні, які можуть викликати дистрес у кожної особистості. У більшості медичних працівників виявляється середній рівень стресостійкості особистості. Рівень стресостійкості, щодо показника стажу роботи, є більшим у медичних працівників котрі працюють за стажем до п’яти років, однак вагомих відмінностей не має. Рівень стресостійкості, у досліджуваних за показником віку, найвищий у медичних працівників віком до 30 років, однак знову ж значних відмінностей тут також не має. Таким чином, ані вік, чи сам стаж роботи мають впливу на рівень стресостійкості. Тому, в загальному за вибіркою у всіх досліджуваних знаходиться на високому рівні покажчик готовності до ризику, однак значимий рівень виразніше проявляється у медичних працівників які за віком до 30 років. Також простежується особливий обернений зв’язок між здатністю до ризику та віком, таким чином спостерігається вища схильність до ризику у молодших за віком медичних працівників. Покажчик рівня толерантності до невизначеності доволі вищий у медичних працівників, що працюють за стажем роботи менше за п’ять років і відповідно до 30 років за віком. Самооцінка на значимому рівні, показує відмінності між молодшими та дорослішими співробітниками. Так у молодих медичних працівників до 30 років спостерігається тенденція до завищеної самооцінки. Також нами було помічено вагомий кореляційний зв’язок між власне віком та самооцінкою медичних працівників – чим доросліший медик тим адекватніша його самооцінка і наоборот – чим молодший вік медичного працівника, тим більше завищена самооцінка.; In this qualification work, an analysis of different approaches to the study of stress, highlighted the components of the structure of stress in health care workers, and experimentally proved that there is a relationship between stress resistance and the level of tolerance to uncertainty in health care workers. Actually stress resistance of the person which we interpret as: preservation to a certain extent of ability to social adaptation; also maintaining important interpersonal relationships; assistance in successful self-realization, achievement of basic life goals; preservation of working capacity; and maintaining good health. We analyzed psychological resources that allow to maintain the stability of the individual in stressful situations, including the following: social support, individual psychological characteristics, personal level of readiness for professional activities, the actual general level of theoretical and practical training, self-esteem, psychological competence, energetic attitude to life, dignity, emotional and volitional qualities and tolerance for uncertainty. Extreme working conditions, we study the factors that cause harmful and especially dangerous effects on the individual, which include persistent and unexpected loss of health, as well as injuries, all kinds of disorders, and in uncomfortable circumstances lead to complex pathological changes in the body. How do extreme situations affect a person and, accordingly, how to react to these situations, more specifically, the reaction of stupor, inhibition of automatic movements, slowing of mental activity or, conversely, its activation. Post-traumatic stress disorder - is a prolonged response to stressful situations, not only threatening but also catastrophic, which can cause distress in each individual. Most health professionals have an average level of stress resistance. The level of stress resistance in terms of length of service is higher among health workers who work for up to five years, but there are no significant differences. The level of stress resistance in those studied by age is highest among health workers under the age of 30, but again, there are no significant differences. Thus, neither age nor work experience itself affects the level of stress resistance. Therefore, in general, the sample of all subjects is at a high level of risk readiness, but a significant level is more pronounced in health professionals under the age of 30 years. There is also a special inverse relationship between risk-taking and age, thus increasing the risk-taking of younger health workers. The level of tolerance to uncertainty is much higher among health workers with less than five years of service and up to 30 years of age, respectively. Self-esteem at a significant level shows the differences between younger and older employees. Thus, young health workers under the age of 30 have a tendency to overestimate themselves. We also noticed a significant correlation between the actual age and self-esteem of health workers - the older the doctor, the more adequate his self-esteem, and vice versa - the younger the age of the health worker, the higher the self-esteem.

Психокорекційна робота порушень інтелектуальної сфери молодших школярів

Wed, 15 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Психокорекційна робота порушень інтелектуальної сфери молодших школярів Автори: Корінь, Марія Зіновіївна; Korin, Maria Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота бакалавра розкриває поняття «порушення інтелектуальної сфери», «психокорекційна робота», особливості розвитку молодшого школяра, психологічні аспекти та чинники даного феномену, окреслює методологічні підходи до проблеми проведення психокорекційної роботи з учнями молодшого віку які мають порушення інтелектуальної сфери, та запропоновано психокорекційну розвивальну програму порушень інтелектуальної сфери в молодшому віці. Також в кваліфікаційній роботі розглянуто різні підходи до тлумачення поняття порушення інтелектуальної сфери, зокрема розглянуто порушення інтелектуального розвитку молодших школярів, експериментально доведено що молодші школярі з порушеннями інтелектуальної сфери спроможні в межах своїх можливостей опанувати програму і розвиватися. Однак вони потребують особливого підходу та певного часу. Запропоновано психологічні рекомендації розвитку та навчання молодших школярів з порушенням інтелектуальної сфери. Отриманні результати можна використовувати при роботі з даною категорією дітей. Діти з порушеннями інтелектуальної сфери є найбільш чисельнішою групою серед осіб потребуючих особливої допомоги у навчанні та вихованні. Такі діти вирішальною мірою характеризують контингент молодших школярів, однак при своєчасній та тривалій психологічній корекції здатні засвоювати в силу своїх особливосте шкільну програму та досягати певного розвитку. Загалом підводячи підсумки констатувального та формувального експериментів за всіма чотирьома методиками спостерігається покращення результатів дослідження, що в свою чергу підтверджує нашу гіпотезу, що молодші школярі з порушеннями інтелектуальної сфери спроможні в межах своїх можливостей опанувати програму і розвиватися. Їм під силу навчитися розуміти та здійснювати елементарні практичні доручення. Однак їм потрібно більше часу, докласти більше зусиль (допомога дорослого) ніж іншим дітям та вчасно надана психокорекційна допомога.; Bachelor's qualification work reveals the concept of "intellectual impairment", "psycho-correctional work", features of junior school development, psychological aspects and factors of this phenomenon, outlines methodological approaches to the problem of psycho-correctional work with young students with intellectual disabilities, and proposed psychocorrection. program of intellectual disorders at a young age. Also in the qualification work different approaches to the interpretation of the concept of intellectual disability are considered, in particular, the intellectual development of junior students is considered, it is experimentally proved that junior students with intellectual disabilities are able to master the program and develop. However, they require a special approach and some time. Psychological recommendations for the development and training of junior schoolchildren with intellectual disabilities are proposed. The results can be used when working with this category of children. Children with intellectual disabilities are the largest group of people in need of special assistance in education and upbringing. Such children decisively characterize the contingent of younger students, but with timely and long-term psychological correction are able to master due to their peculiarities the school program and achieve a certain development. In general, summarizing the results of ascertaining and shaping experiments on all four methods, there is an improvement in the results of the study, which in turn confirms our hypothesis that younger students with intellectual disabilities are able to master the program and develop. They have the power to learn to understand and carry out basic practical tasks. However, they need more time, more effort (adult assistance) than other children and timely psycho-correctional assistance.

Вплив музики на емоційно-чуттєву сферу особистості

Wed, 15 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Вплив музики на емоційно-чуттєву сферу особистості Автори: Куцай, Оксана Володимирівна; Kutsai, Oksana Короткий огляд (реферат): Серйозні порушення здатності особистості ефективно взаємодіяти з соціумом на підставі емоційно-чуттєвої нестабільності протягом багатьох років як характерна особливість психологічних стресів або травм. Більшість аспектів стресів насправді може бути результатом психологічної травми. Характерні поведінкові прояви є адаптивними реакціями психічної системи особистості щодо навколишнього середовища, виходячи з надходження інформації та способу, яким мозок обробляє та інтерпретує цю інформацію. Музика використовувалась як терапевтичний засіб протягом століть. Метою цієї роботи є представлення сучасного стану знань про вплив музики на емоційно-чуттєву складову особистості та експериментальне дослідження виявлення позитивного впливу музики на емоційно-чуттєву складову особистості. Сьогодні музика застосовується як терапія та профілактика широкого спектру психологічних ускладнень у людей різного віку та професій. Завдяки тому, що музична терапія може працювати на різних рівнях, вона здатна досягти наступних цілей: покращує емоційний стан; розвиває комунікативні навички та засоби їх вираження; випускає накопичену негативну енергію; розвиває афективну та емоційну свідомість; забезпечує людей, які збагачують свій музичний досвід, позитивною мотивацією; зміцнює самооцінку та розвиває особистість; покращує фізичне, психічне та соціальне здоров'я, соціалізує та розвиває.; Serious impairments of the individual's ability to interact effectively with society on the basis of emotional and sensory instability over the years as a characteristic feature of psychological stress or trauma. Most aspects of stress can actually be the result of psychological trauma. Characteristic behavioral manifestations are adaptive reactions of the mental system of the individual to the environment, based on the receipt of information and the way the brain processes and interprets this information. Music has been used as a therapeutic tool for centuries. The aim of this work is to present the current state of knowledge about the influence of music on the emotional and sensory component of personality and experimental study to identify the positive impact of music on the emotional and sensory component of personality. Today, music is used as therapy and prevention of a wide range of psychological complications in people of all ages and professions. Due to the fact that music therapy can work at different levels, it is able to achieve the following goals: improves emotional state; develops communication skills and means of their expression; releases accumulated negative energy; develops affective and emotional consciousness; provides people who enrich their musical experience with positive motivation; strengthens self-esteem and develops personality; improves physical, mental and social health, socializes and develops.

Дослідження впливу кризи 13 років на особистісний розвиток підлітка

Wed, 15 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Дослідження впливу кризи 13 років на особистісний розвиток підлітка Автори: Бондарук, Ілона Андріївна; Bondaruk, Ilona Короткий огляд (реферат): У дипломній роботі представлені теоретичні аспекти підліткової кризи, здійснено емпіричне дослідження за допомогою 3 психодігностичних методик: «Методика діагностики суб'єктивного відчуття самотності», «Методика визначення психічних станів», «Методика визначення рівня самооцінки», описано та запропоновано корекційну програму у вигляді тренінгових занять, щодо профілактики кризових станів, здійснено аналіз індивідуальних та групових результатів. У експерименті залучено групу підлітків вікової категорії 11-13 років, аналіз результатів здійснювався до та після проходження тестувань, для порівняння, перевірки ефективності корекційної програми та усвідомлення підлітків даного стану. Для підліткового віку характерні певні ознаки: емансипація, негативізм, прагнення до самостійності та незалежності, зниження продуктивної діяльності та формування ідентичності. Оскільки в підсумку результати аналізу суттєво покращились, це свідчить про ефективність проведення емпіричних досліджень та корекційної програми.

Особистісні якості як передумова волонтерської діяльності в часі війни

Wed, 15 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Особистісні якості як передумова волонтерської діяльності в часі війни Автори: Кухарук, Оксана Юріївна; Kuharuk, O. Y Короткий огляд (реферат): Дипломна робота присвячена дослідженню особистісних якостей волонтера в часі війни. В дослідженні використані методики анкетування, дослідження рівня емпатія волонтера та 16 факторний опитувальник Кеттелла. В цих методиках описується портрет волонтера та його діяльності, також проілюстровано на діаграмах та таблицях відповідні результати методик. Розглядаються актуальність та особливості резистентності волонтерів в час повномасштабного вторгнення на територію нашої країни .; Thesis is devoted to the study of personal qualities of a volunteer during the war. The study used questionnaire techniques, a study of the level of volunteer empathy and a 16-factor Kettell questionnaire. These methods describe the portrait of the volunteer and his activities, and also illustrate the relevant results of the methods in diagrams and tables. The relevance and features of the resistance of volunteers during a full-scale invasion of our country are considered. Опис: У кваліфікаційній роботі описується психологічний портрет волонтера, який працює в часі війни. Проведене теоретичне і емпіричне дослідження особистісних якостей волонтера, з-поміж яких: комунікативність, альтруїзм, довіра, емпатія, емоційна стійкість тощо. Запропонована програма психологічної допомоги волонтерам.

Психологія агресивної поведінки сучасних підлітків: діагностично-корекційний аспект

Thu, 23 Jun 2022 00:00:00 GMT

Назва: Психологія агресивної поведінки сучасних підлітків: діагностично-корекційний аспект Автори: Вальчук, Юлія Віталіївна; Valchuk, Julia Короткий огляд (реферат): Дана кваліфікаційна робота бакалавра присвячена вивченню психології агресивної поведінки сучасних підлітків та діагностично-корекційному аспекту. Проведено дослідження на рівень агресивності та конфліктності у підлітків, а також підібрано засоби для корекції агресії. Для цього було використано декілька методик, опитувальник агресії Басса-Дарки, методика "Особистісна агресивність і конфліктність" Є.П.Ільїна та П.А. Ковальова, самооцінка рівня агресивності В. Бойко,вправи для тренінгу, психокорекційні та медитативні казки. У першому розділі було висвітлено теоретичний аспект теми, у другому було проведено та описано результати досліджень, у третьому подана корекційна програма та аналіз результатів дослідної роботи. У четвертому розділі "Охорона праці та безпека життєдіяльності" було запропоновано розглянути охорона праці вчителя під час проявів агресії зі сторони учнів та види, порядок проведення та реєстрації інструктажів із безпеки життєдіяльності учнів; This bachelor's thesis is devoted to the study of aggressive psychology behavior of modern adolescents and diagnostic and corrective aspect. Conducted research on the level of aggression in adolescents, as well as selected tools for correction of aggression. For this purpose, several methods were used, a questionnaire of aggression Bass-Darki, method "Personal aggression and conflict" E.P Ilyin and P.A Kovaleva, self-assessment of the level of aggression V. Boyko, training exercises, psycho-correctional and meditative tales. In the first The section highlighted the theoretical aspect of the topic, the second was conducted and the results of researches are described, in the third the correction program and the analysis are given results of research work. In the fourth section "Labor protection" was it is offered to consider protection of work of the teacher during displays of aggression from the party students and Types, the procedure for conducting and registering safety briefings life of students.

Мотиваційні чинники навчальної діяльності здобувачів вищої освіти

Sun, 13 Jun 2021 00:00:00 GMT

Назва: Мотиваційні чинники навчальної діяльності здобувачів вищої освіти Автори: Псуй, Ірена Василівна; Psui, Irena Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі досліджується роль мотивації в навчальному процесі студентів у вищій школі та її вплив на професійне становлення. Аналізуючи наукові підходи, мотивація – це складна, багатоступенева система спонукань індивідуальності, її основна компонента, що включає спрямованість, потребнісно-мотиваційні аспекти, зацікавленість, ідеали, установки, соціальні очікування, характерологічні конструкти: прагнення, норми, ціннісні орієнтації, емоційно-вольові структури, переживання задоволення потреби та різноманітні соціально-психологічні якості і т.д. З’ясовано, що значимими є такі параметри мотивації навчальної діяльності, як її стійкість, зв’язок з рівнем інтелекту, пізнавального розвитку і способами та методами навчальної діяльності. Проблема мотивації є однією з найважливіших детермінант успішності у досягненні навчальних результатів. До динамічних параметрів мотивів належать: стійкість, сила мотиву, емоційне забарвлення, швидкість виникнення. Емпірично досліджено, що навчальна діяльність студентів полімотивована наступними чинниками: пізнавальними (внутрішніми), соціальними, вузькими пізнавальними мотивами, мотивами соціального співробітництва. Пізнавальні (внутрішні) мотиви є умовою професійного самовизначення, успішного опанування професією, перспективного розвитку фахівця і є його особистісним ресурсом на шляху самоактуалізації. Визначено основні мотиваційні чинники, забезпечення яких оптимізує ефективне формуванню мотивації здобувачів вищої освіти, а саме: відбір змісту навчання (новизна, практичність, проблемність, сучасність), організація навчального процесу (форми навчання: очна або дистанційна, технологічність, продуктивна педагогічна інтеракція, моніторинг засвоєння навчального матеріалу, застосування інноваційних засобів навчання), врахування індивідуально-психологічних характеристик (інтереси, погляди, установки, ставлення, цінності) та соціально-психологічних процесів у студентській групі.; The qualifying work investigates the role of motivation in the educational process of students in higher education and its impact on professional development. Analyzing scientific approaches, motivation is a complex, multilevel system of motivations of individuality, its main component, which includes orientation, needs-motivational aspects, interest, ideals, attitudes, social expectations, characterological constructs: aspirations, norms, value orientations, emotional-volitional structures. , the experience of meeting the needs and various socio-psychological qualities, etc. It was found that such parameters of motivation of educational activity as its stability, connection with the level of intelligence, cognitive development and ways and methods of educational activity are important. The problem of motivation is one of the most important determinants of success in achieving learning outcomes. The dynamic parameters of motives include: stability, strength of motive, emotional color, speed of occurrence. It is empirically investigated that the educational activity of students is motivated by the following factors: cognitive (internal), social, narrow cognitive motives, motives of social cooperation. Cognitive (internal) motives are a condition of professional self-determination, successful mastering of the profession, perspective development of the specialist and are his personal resource on the way of self-actualization. The main motivating factors are determined, the provision of which optimizes the effective formation of motivation of higher education, namely: selection of learning content (novelty, practicality, problems, modernity), organization of educational process (forms of learning: full-time or distance, manufacturability, productive pedagogical interaction, monitoring of learning educational material, the use of innovative teaching aids), taking into account individual psychological characteristics (interests, views, attitudes, attitudes, values) and socio-psychological processes in the student group.

Чинники емоційного виснаження у медичних працівників в умовах пандемії

Sun, 13 Jun 2021 00:00:00 GMT

Назва: Чинники емоційного виснаження у медичних працівників в умовах пандемії Автори: Макар, Марія Богданівна; Makar, Mariia Короткий огляд (реферат): Макар М.Б. Чинники емоційного виснаження у медичних працівників в умовах пандемії. – Рукопис. 00-300 слів Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Кваліфікаційна робота бакалавра розкриває поняття «емоційне вигорання», «професійне вигорання», «емоційне виснаження», психологічні аспекти та чинники даного феномену, методологічні підходи до проблеми подолання та профілактики емоційного вигорання, та особливості виникнення і протікання у працівників медичної сфери. У роботі запропоновано та обґрунтовано взаємозв’язок особистісних якостей з схильністю до виникнення емоційного виснаження. Проаналізовано комплекс чинників які впливають на формування та виникнення емоційного виснаження. Виявлено особливості чинників які впливають на розвиток емоційного виснаження працівників медичної сфери. Аналізуючи отримані результати нашого дослідження можна підсумувати, що існують кореляційні зв’язки між фазами емоційного виснаження працівників медичної сфери та особистісними проявами тривожності, локусу контролю та емпатійних здібностей. А отже, всі фази емоційного вигорання корелюють між собою, і доводять той факт, що спочатку формується перша фаза вигорання, на її основі формується друга, а на основі другої – третя.; Qualifying work for the degree of "Bachelor" in specialty 053 - "Psychology" - Ternopil National Technical University. I. Pulyuya. - Ternopil, 2021. The bachelor's thesis reveals the concepts of "emotional burnout", "professional burnout", "emotional exhaustion", psychological aspects and factors of this phenomenon, methodological approaches to overcoming and preventing emotional burnout, and the peculiarities of the emergence and course of medical workers. The paper proposes and substantiates the relationship between personal qualities and the tendency to emotional exhaustion. A set of factors influencing the formation and occurrence of emotional exhaustion is analyzed. The peculiarities of the factors influencing the development of emotional exhaustion of medical workers are revealed. Analyzing the results of our study, we can conclude that there are correlations between the phases of emotional exhaustion of health professionals and personal manifestations of anxiety, locus of control and empathic abilities. Consequently, all phases of emotional burnout correlate with each other, and prove the fact that first the first phase of burnout is formed, on its basis the second is formed, and on the basis of the second - the third.