http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/50627 2026-04-18T12:25:51Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/51853 Назва: Формування системи управління економічною безпекою вітчизняних підприємств в умовах трансформації національної економіки Автори: Потюк, Василь Михайлович; Potiuk, V. M. Короткий огляд (реферат): Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка, галузь знань 05 – Соціальні та поведінкові науки. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Міністерство освіти і науки України, Тернопіль, 2026. Дисертаційне дослідження спрямоване на обґрунтування теоретико- методичних засад та прикладних аспектів забезпечення економічної безпеки вітчизняних підприємств, що є актуальним питанням в контексті підвищення їх конкурентоспроможності й стійкості в умовах трансформації національної економіки з урахуванням процесів цифровізації. Мета дисертаційної роботи полягає у розвитку теоретико-методичних положень та розробленні економіко-математичної моделі формування системи управління економічною безпекою вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних процесів національної економіки з урахуванням викликів цифровізації, спрямованої на підвищення їх економічної стійкості, конкурентоспроможності та мінімізацію ризиків. Об’єктом дослідження виступають процеси формування, забезпечення та зміцнення економічної безпеки вітчизняних підприємств в умовах трансформації національної економіки. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних положень, економічних механізмів та економіко-математичних моделей, що визначають формування, імплементацію й оцінювання ефективності системи управління економічною безпекою вітчизняних підприємств в умовах активного впровадження цифрових технологій та трансформаційних змін у національній економіці. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його мету та основні завдання, об’єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну й практичну цінність отриманих результатів. У першому розділі дисертаційного дослідження на основі систематизації наукових концепцій обґрунтовано теоретичні засади функціонування системи економічної безпеки, виокремлено її місце в загальній архітектоніці стратегічного управління підприємством, конкретизовано цілі, завдання, принципи, функції та структурні елементи. Розвинуто категоріальний апарат базових понять економічної безпеки, у межах яких узгоджено різні нормативно-правові, енциклопедичні та доктринальні підходи. Уточнено трактування поняття «система економічної безпеки підприємства». Запропоновано розглядати організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки (ОЕМ ЗЕБ) підприємства в умовах трансформації національної економіки як комплексну адаптивну систему, що інтегрує цільову, економічну, організаційно-управлінську, функціональну та цифрову підсистеми й передбачає інституціоналізацію функцій економічної безпеки. Охарактеризовано основні підходи до оцінювання економічної безпеки підприємств: функціональний, ресурсний, ризикоорієнтований; визначено їхні переваги та недоліки. Доведено, що у сучасних умовах доцільним є їх поєднання, що дає змогу сформувати комплексну, багатовимірну й об’єктивну систему оцінювання рівня економічної безпеки підприємства. Ідентифіковано ключові загрози, що постають перед вітчизняними підприємствами в умовах трансформаційної економіки та цифровізації. До них належать макроекономічні, виробничі, фінансові, зовнішньоекономічні, соціальні, кіберзагрози, рейдерські, енергетичні, технологічні та екологічні чинники. Обґрунтовано необхідність розроблення адаптивної, ризик- орієнтованої економіко-математичної моделі формування системи управління економічною безпекою вітчизняних підприємств. Охарактеризовано особливості цифровізації діяльності вітчизняних підприємств як чинника зміцнення їх економічної безпеки. Показано, що інтеграція інформаційно-аналітичних платформ, ERP- та BI-систем, модулів кіберзахисту й цифрового моніторингу у єдиний економічний контур управління створює нові можливості для підвищення стійкості та конкурентоспроможності бізнесу. На цій основі обґрунтовано доцільність врахування цифрової компоненти при розробленні концептуальних засад забезпечення економічної безпеки підприємств у трансформаційних умовах національної економіки. У другому розділі дисертації зосереджено увагу на прикладних аспектах забезпечення економічної безпеки вітчизняних підприємств в умовах трансформації національної економіки. На основі результатів аналітичного дослідження сучасного стану та специфіки функціонування підприємств виявлено нестійкий характер. Встановлено, що трансформаційні процеси в національній економіці одночасно генерують як критичні загрози, так і нові можливості, зумовлюючи при цьому об’єктивну необхідність формування адаптивних організаційно-економічних механізмів забезпечення економічної безпеки. Запропоновано авторську етапізацію трансформаційних змін у національній економіці протягом 2016–2024 рр., що відображає послідовність ключових періодів розвитку та їх вплив на економічну безпеку підприємств. Встановлено причинно-наслідкові зв’язки між окремими етапами, що дозволяє пояснити закономірності формування ризиків і можливостей у процесі економічної трансформації. Запропоновано економіко-математичну модель формування системи управління економічною безпекою вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних процесів національної економіки. Модель поєднує рейтингово-інтегральну оцінку ключових складових безпеки (організаційно- економічної, фінансової, кадрово-інтелектуальної, техніко-технологічної та інноваційної), показників фінансової стійкості та ймовірності банкрутства, рівня цифрової зрілості і враховує аналіз ризиків. Такий інтегрований підхід відповідає сучасним викликам нестабільних умов функціонування та забезпечує комплексність оцінювання, підвищуючи аналітичну чутливість результатів до змін як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Представлено детальний опис кожного з етапів проведення оцінювання рівня економічної безпеки. Здійснено апробацію запропонованої моделі на прикладі восьми підприємств, проведено розрахунок інтегрального рівня їх економічної безпеки, ймовірності банкрутства та рівня цифрової зрілості. Проведено DEA- аналіз ефективності використання ресурсів підприємствами-об’єктами дослідження. Встановлено, що зміцнення рівня економічної безпеки корелює з підвищенням цифрової зрілості та ефективністю використання ресурсів. Загалом результати другого розділу формують емпіричне й методичне підґрунтя для переходу від фрагментарного реагування на загрози до системної, проактивної моделі забезпечення економічної безпеки підприємств в умовах воєнно-економічної турбулентності та цифрових трансформацій. У третьому розділі дисертаційного дослідження представлено механізми та інструменатрій удосконалення системи управління економічною безпекою вітчизняних підприємств. Удосконалено організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки підприємств. Розроблено поетапну схему його реалізації у поєднанні з системою показників ефективності, яка формує інструментальне підґрунтя для практичної побудови та безперервного удосконалення механізмів підвищення рівня економічної безпеки підприємств в трансформаційних умовах. На основі результатів економіко-математичного моделювання із застосуванням DEA-аналізу сформовано диференційований ризиковий профіль підприємств-об’єктів дослідження. Виявлено домінуючі загрози ресурсного, інноваційного, кадрового, фінансового та цифрового характеру, що потребують врахування у процесі розроблення концепції формування системи її управління. Запропоновано матрицю зон ризику, сформовану за осями «ймовірність настання ризику – рівень його впливу на ЕБ», яка стала методичною основою для виділення типових ситуацій (від «низька ймовірність – низький вплив» до «висока ймовірність – високий вплив») і дозволила обґрунтувати відповідні стратегії управління ризиками. Розроблено інструментарій антикризового управління для підприємств-об’єктів дослідження. Особливу увагу приділено цифровій складовій системи економічної безпеки. Обґрунтовано, що інтегрування цифрових технологій в діяльність підприємств трансформується з допоміжного елемента модернізації у ключовий чинник формування їх економічної безпеки. Розроблено авторську «дорожню карту» цифровізації підприємства й запропоновано інструменти цифровізації для підприємств-об’єктів дослідження з метою підвищення рівня їх економічної безпеки. Проведений інвестиційний аналіз підтвердив економічну доцільність зазначених ініціатив, що забезпечує зростання інтегрального рівня безпеки в умовах трансформаційних змін національної економіки. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання запропонованих теоретико-методичних підходів і прикладних рекомендацій на макро-, мезо- та мікрорівнях: органами державної та місцевої влади під час розроблення політики підтримки економічної безпеки бізнесу для забезпечення стійкості держави загалом, регіонів зокрема; у діяльності вітчизняних підприємств для удосконалення системи забезпечення економічної безпеки. Отримані результати можуть бути використані також в освітньому процесі закладів вищої освіти при викладанні дисциплін з економічної безпеки, економіки підприємств та цифрової трансформації.; A dissertation for a PhD degree in the specialty 051 – Economics, field of knowledge 05 – Social and Behavioral Science. Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2026. The dissertation research is aimed at substantiating the theoretical and methodological principles and applied aspects of ensuring the economic security of domestic enterprises, which is a relevant issue in the context of increasing their competitiveness and sustainability, taking into account the processes of digitalization and transformational changes in the national economy. The purpose of the dissertation is to develop theoretical and methodological provisions and develop an economic and mathematical model for the formation of a system for managing the economic security of domestic enterprises in the context of transformation processes of the national economy, taking into account the challenges of digitalization, aimed at increasing their economic sustainability, competitiveness and minimizing risks. The object of the study is the processes of forming, ensuring and strengthening the economic security of domestic enterprises in the context of the transformation of the national economy. The subject of the study is a set of theoretical and methodological provisions, economic mechanisms and economic and mathematical models that determine the formation, implementation and assessment of the effectiveness of the economic security management system of domestic enterprises in the context of the active introduction of digital technologies and transformational changes in the national economy. The relevance of the chosen research topic, its goal and main tasks, the scientific novelty and practical value of the results obtained are presented in the introduction. In the first part of the dissertation research, based on the systematization of scientific concepts, the theoretical foundations of the economic security management system functioning are substantiated; its place in the general architectonics of strategic enterprise management is highlighted; the goals, objectives, principles, functions and structural elements are specified. A categorical apparatus of economic security basic concepts is developed, within which various regulatory, encyclopedic and doctrinal approaches are coordinated. It is proposed to consider the organizational and economic mechanism for ensuring economic security of an enterprise in the context of national economy transformation as a complex adaptive system that integrates target, economic, organizational and managerial, functional and digital subsystems and provides for the institutionalization of economic security functions. The main approaches to assessing the enterprises’ economic security are characterized: functional, resource-based, risk-oriented; their advantages and disadvantages are determined. It has been demonstrated that, under modern conditions, their integration is appropriate, as it enables the formation of a comprehensive, multidimensional, and objective system for assessing the level of an enterprise’s economic security. The key threats facing domestic enterprises in the context of a transformational economy and digitalization are identified. These include macroeconomic, production, financial, foreign economic, social, cyber threats, raider, energy, technological and environmental factors. The need to develop an adaptive, risk-oriented economic and mathematical model for forming a system for managing the economic security of domestic enterprises is substantiated. The features of domestic enterprises’ digitalization as a factor in strengthening their economic security are characterized. It is shown that the integration of information and analytical platforms into a single economic management circuit creates new opportunities for increasing the sustainability and competitiveness of business. The findings justify the inclusion of the digital component in the conceptual foundations of enterprise economic security, reflecting the realities of economic transformation and digitalization. The second part of the dissertation focuses on the applied aspects of organizing the economic security of domestic enterprises in the context of national economy transformation. Based on the results of an analytical study of the current state and specifics of the enterprises’ functioning, an unstable nature was revealed. It was established that transformation processes in the national economy simultaneously generate both critical threats and new opportunities, thereby causing the objective need to form adaptive organizational and economic mechanisms for ensuring economic security. The author's phasing of transformational changes in the national economy during 2016–2024 is proposed, which reflects the sequence of key periods of development and their impact on the enterprises’ economic security. Cause-and- effect relationships between individual stages have been established, which allows us to explain the patterns of risk and opportunity formation in the process of economic transformation and serves as the basis for developing a concept for management system formation ensuring the enterprises’ economic security. An economic and mathematical model of ensuring the economic security of enterprises which servses as a basis to form its management system is proposed. The model combines a rating-integrated assessment of key components of security (organizational-economic, financial, personnel-intellectual, technical-technological and innovative), indicators of financial stability and the probability of bankruptcy, as well as the level of digital maturity as a determining factor of competitiveness. Such an integrated approach meets the modern challenges of unstable operating conditions and ensures the complexity of the assessment, increasing the analytical sensitivity of the results to changes in both external and internal factors. A detailed description of each assessment stage is presented. The proposed methodology was tested on the example of eight enterprises in the electrical engineering industry, and the integral level of their economic security, bankruptcy probability, and digital maturity level was calculated. A DEA analysis of the efficiency of enterprises’ resource use was conducted. It was established that strengthening the level of economic security correlates with increasing digital maturity and efficiency of resource use. In general, the results of the second part form an empirical and methodological basis for the transition from a fragmented response to threats to a systemic, proactive model of ensuring the enterprises’ economic security under conditions of military-economic turbulence and digital transformations. The third part of the dissertation research presents mechanisms and tools for improving the economic security management system of domestic enterprises.A phased scheme for its implementation has been developed in combination with a system of performance indicators, which forms an instrumental basis for the practical construction and continuous improvement of mechanisms for increasing the level of enterprises’ economic security under transformational conditions. Based on the results of economic and mathematical modeling using DEA analysis, a differentiated risk profile of the enterprises has been formed. The dominant threats of a resource, innovation, personnel, financial and digital nature have been identified, which determine the level of their economic security and require consideration in the process of developing the concept of its provision. A matrix of risk zones has been proposed, formed along the axes of “probability of risk occurrence - level of its impact on the EB”, which has become a methodological basis for identifying typical situations (from “low probability - low impact” to “high probability - high impact”) and has allowed substantiating the corresponding risk management strategies. A toolkit for crisis management has been developed for the enterprises-objects of the study. Particular attention has been paid to the digital component of the economic security system. It has been substantiated that the integration of digital technologies into enterprises’ economic activities is transformed from an auxiliary element of modernization into a key factor in the formation of their economic security. An author's "roadmap" for enterprise digitalization has been developed, digitalization tools have been proposed for the enterprises-objects of the study in order to increase the level of their economic security. The investment analysis conducted confirmed the economic feasibility of the above initiatives, which ensures an increase in the integral level of security under conditions of transformational changes in the national economy. The practical significance of the research results lies in the possibility of using the proposed theoretical and methodological approaches and applied recommendations at the macro-, meso- and micro-levels: by state and local authorities when developing a policy to support the economic security of business to ensure the stability of the state in general and regions in particular; in the activities of domestic enterprises to improve the system of ensuring economic security. The results obtained can also be used in the educational process of higher education institutions when teaching subjects on economic security, business economics and digital transformation. In general, the results of the dissertation research expand the theoretical and methodological basis for the formation and implementation of the management system, mechanisms, tools and models for ensuring the economic security of domestic enterprises, and offer mechanisms for increasing their level of stability and competitiveness under conditions of digital technologies active introduction and during the period of transformational changes in the national economy. 2026-02-26T00:00:00Z http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/50635 Назва: Модернізація взаємодії територіальних громад і бізнесу в умовах цифровізації економіки Автори: Черній, Ігор Ігорович Короткий огляд (реферат): Черній І. І. Модернізація взаємодії територіальних громад і бізнесу в умовах цифровізації економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка, галузь знань 05 – Соціальні та поведінкові науки. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Міністерство освіти і науки України, Тернопіль, 2025. Дисертаційну роботу присвячено дослідженню теоретико-методичних засад, організаційно-економічних механізмів та практичних інструментів модернізації взаємодії територіальних громад і бізнесу в контексті цифрової трансформації економіки. Дослідження спрямоване на розроблення концептуальної моделі модернізації взаємодії територіальних громад і бізнесу, що базується на інтеграції цифрових інструментів управління, підвищенні прозорості та інноваційності процесів ухвалення рішень, формуванні системи стимулів для соціально відповідального підприємництва та сталого розвитку територій. У першому теоретичному розділі дисертації обґрунтовано, що еволюція взаємодії територіальних громад і бізнесу є відображенням глибинних трансформацій економічних парадигм та зміни ролей основних суб’єктів місцевого розвитку – держави, приватного сектору та територіальних громад. Доведено, що сучасний етап розвитку такої взаємодії характеризується переходом від адміністративно-ієрархічних та транзакційних моделей до стратегічного партнерства, заснованого на принципах відкритості, співуправління, цифровізації процесів і формування локальних економічних екосистем. Сформульовано уточнене трактування економічної категорії «взаємодія територіальної громади і бізнесу» як скоординованої системи партнерських зв’язків між органами місцевого самоврядування, мешканцями територіальної громади та підприємницьким сектором, що базується на узгодженні інтересів, обміні ресурсами, спільному визначенні стратегічних напрямів розвитку та інституційній координації з метою забезпечення сталого соціально- економічного зростання. Встановлено, що цифровізація виступає ключовим каталізатором модернізації взаємодії суб’єктів місцевого розвитку, сприяючи переходу до горизонтальних форм партнерства, підвищенню прозорості управління, розширенню участі громадян та бізнесу у процесах прийняття рішень. Розкрито механізм впливу цифрових технологій на структуру, динаміку та суб’єктність взаємодії, зокрема через використання відкритих даних, цифрових сервісів, платформ електронної демократії та інструментів громадської участі. Систематизовано функціональні ролі основних суб’єктів місцевого розвитку в умовах цифрової трансформації та простежено їх еволюцію від адміністративно-залежних до мережевих, проактивних та інноваційно- орієнтованих форм співпраці. Узагальнення міжнародного досвіду дозволило виокремити провідні тенденції цифрової взаємодії територіальних громад і бізнесу – запровадження публічно-приватних цифрових платформ, посилення концепції smart community, формування відкритих цифрових екосистем, використання інструментів електронної участі, спільне вироблення стратегій, а також розвиток цифрових сервісів для бізнесу і громадян. На цій основі обґрунтовано доцільність адаптації кращих світових практик до українських умов через створення локальних цифрових офісів співпраці з бізнесом, формування digital-офісів при територіальних громадах, розробку індикаторів цифрової зрілості партнерства, впровадження програм Smart-грантів і цифрових інкубаторів для малого та середнього бізнесу. Це забезпечить модернізацію партнерських відносин територіальних громад і бізнесу, зміцнить соціальний капітал і сприятиме сталому інноваційному розвитку територій. У другому розділі дисертації обґрунтовано результати аналітичного дослідження сучасного стану та практичних аспектів взаємодії територіальних громад і бізнесу в умовах цифрової трансформації на прикладі Тернопільської області. Здійснено оцінку рівня цифрової готовності територіальних громад, визначено особливості, бар’єри та перспективи розвитку партнерських моделей у контексті формування збалансованої цифрової екосистеми місцевого розвитку. Встановлено, що ефективна взаємодія територіальних громад і бізнесу можлива у різних форматах, однак стратегічною умовою її результативності є гармонійне поєднання соціальної та економічної складових. Практика територіальних громад Тернопільської області підтвердила, що поєднання ресурсів місцевої влади, бізнесу та донорських структур у межах публічно- приватних партнерств забезпечує позитивні результати у сфері інфраструктурного, соціального та інноваційного розвитку територій. Доведено, що характер партнерської взаємодії залежить від типу територіальної громади: у міських громадах вона має системний і багаторівневий характер, у селищних – спирається переважно на грантову та бюджетну підтримку, а в сільських – зорієнтована на локальні потреби та участь бізнесу у соціально-інфраструктурних ініціативах. Це зумовлює необхідність диференційованого підходу до формування стратегій розвитку, адаптованих до місцевих умов. Проаналізовано цифрову готовність територіальних громад, яка виявила значну асиметрію між різними типами населених пунктів. У міських громадах переважає вищий рівень цифрової грамотності та інституційної спроможності, тоді як у селищних і сільських – обмеження пов’язані з браком кадрів, фінансових ресурсів і технологічної інфраструктури. Це визначає потребу у формуванні гнучких, типоспецифічних стратегій цифрової модернізації. Обґрунтовано напрями підвищення цифрової готовності громад, що передбачають розвиток цифрових компетенцій населення та підприємців, удосконалення інфраструктури, розширення електронних послуг, створення систем моніторингу даних і підтримку локальних ініціатив у співпраці з бізнесом. Реалізація цих напрямів забезпечить формування збалансованої цифрової екосистеми та підвищить спроможність громад до ефективної взаємодії в умовах цифрової економіки. Особливу увагу приділено підтримці релокованого бізнесу як важливому чиннику післявоєнного відновлення місцевої економіки. Визначено ключові напрями підтримки – інфраструктурний, адміністративний, фінансово- економічний, соціальний та інституційний, що забезпечують інтеграцію переміщених підприємств у місцеве економічне середовище, створення робочих місць і розвиток партнерських зв’язків. Виявлено, що бар’єри цифровізації суттєво різняться за типами громад: у міських – вони мають організаційно-інституційний характер, у селищних – фінансово-кадровий, у сільських – інфраструктурно-культурний. Це зумовлює потребу у розробленні диференційованих стратегій подолання цифрової нерівності та гармонізації розвитку на регіональному рівні. Розроблено алгоритм оцінювання цифрової готовності бізнесу, адаптований до українських умов, який дозволяє визначати рівень цифрової зрілості підприємств за п’ятьма рівнями та шістьма функціональними доменами. Його практична цінність полягає у можливості використання для самодіагностики бізнесу, формування стратегій цифрового розвитку, підготовки регіональних програм цифровізації та моніторингу ефективності цифрової взаємодії між підприємствами й громадами. У третьому розділі дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади та розроблено практичні підходи до модернізації взаємодії територіальних громад і бізнесу в умовах цифрової трансформації економіки. Розділ спрямований на формування організаційно-економічного механізму цифровізації місцевої економіки, який забезпечує ефективну інтеграцію цифрових технологій у процеси управління та розвитку територій. У межах дослідження визначено структуру та логіку функціонування механізму цифровізації місцевої економіки, що включає інституційні, організаційно-управлінські, економічні, соціально-комунікативні, екологічні та цифрові напрями модернізації. Обґрунтовано їх взаємозв’язок і роль у забезпеченні комплексного розвитку територій. Проведено аналіз стану та особливостей цифрової трансформації різних типів територіальних громад Тернопільської області, виявлено відмінності у рівнях цифрової зрілості, ресурсному потенціалі та соціально-економічних можливостях міських, селищних і сільських територіальних громад. На основі цього запропоновано типологічно орієнтовані напрями модернізації взаємодії суб’єктів місцевого розвитку, адаптовані до умов кожного типу громади. За допомогою агентно-орієнтованого моделювання розроблено інструментарій оцінювання синергетичних ефектів цифровізації, що виникають у результаті взаємодії основних агентів – органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадян. Моделювання дозволило визначити вплив цифрових інструментів на активізацію підприємницької діяльності, ефективність управлінських процесів і формування партнерських мереж розвитку. Розроблено кілька сценаріїв цифрової трансформації місцевої економіки: базовий, покращеної цифровізації, цифрового стимулювання підприємництва та комбінований. Проведений порівняльний аналіз показав, що найбільш ефективним є комбінований сценарій, який забезпечує системну взаємодію цифрових, інституційних і підприємницьких чинників розвитку, формуючи умови для інноваційного зростання громад. Запропоновано авторське визначення поняття «механізм цифровізації місцевої економіки» як цілісної системи взаємопов’язаних інституційних, організаційно-економічних та інформаційно-технологічних елементів, що забезпечують узгоджену взаємодію між територіальними громадами, бізнесом та органами місцевої влади з використанням цифрових платформ і сервісів. Удосконалено структурно-функціональну модель механізму цифровізації місцевої економіки, до складу якої входять п’ять взаємопов’язаних модулів: інформаційно-аналітичний, платформний, інноваційно-кластерний, електронного врядування та моніторингово- оцінювальний. Визначено їх функціональне призначення, інструменти реалізації та очікувані ефекти від впровадження. Розроблений механізм цифровізації місцевої економіки базується на системному підході та реалізується за циклічним принципом «Дані → Аналітика → Рішення → Реалізація → Моніторинг → Коригування → Дані (новий цикл)». Це забезпечує безперервне вдосконалення процесів цифрової трансформації, підвищення ефективності управлінських рішень, стимулювання підприємницької активності та посилення соціальної взаємодії в громадах; I.I. Chernii. Modernization of Interaction between Territorial Communities and Businesses During Digitalization of the Economy. – Scientific qualification work in the form of a manuscript. A dissertation for a PhD degree in the specialty 051 – Economics, field of knowledge 05 – Social and Behavioral Science. Ternopil Ivan Puluj National Technical University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2025. The dissertation is devoted to the study of theoretical and methodological principles, organizational and economic mechanisms, and practical tools for modernizing the interaction between territorial communities and businesses in the context of the digital transformation of the economy. The research is aimed at developing a conceptual model for the modernizing interaction between territorial communities and businesses, based on the integration of digital management tools, increasing transparency and innovation of decision-making processes, and forming a system of incentives for socially responsible entrepreneurship and sustainable development of territories. First theoretical part of the dissertation demonstrates that the evolution of interaction between territorial communities and businesses is a reflection of profound transformations of economic paradigms and change in the roles of the main actors of local development – a state, a private sector, and territorial communities. It has been shown that the current stage of development of such interaction is characterized by a transition from administrative-hierarchical and transactional models to strategic partnership based on the principles of openness, co-management, digitalization of processes, and formation of local economic ecosystems. A refined interpretation of the economic category “interaction between the territorial community and business” has been defined as a coordinated system of partnership relations between local government, residents of the territorial community and the business sector, based on the coordination of interests, exchange of resources, joint determination of strategic directions for development and institutional coordination, in order to ensure sustainable socio-economic growth. It has been verified that digitalization acts as a critical factor for the modernization of interaction between local development actors, contributing to the transition to horizontal forms of partnership, increasing transparency of management, and expanding the participation of citizens and businesses in decision- making processes. The mechanism of the influence of digital technologies on the structure, dynamics, and subjectivity of interaction has been identified, in particular through the use of open data, digital services, e-democracy platforms, and public participation tools. We have systematized the functional roles of the main actors of local development in the context of digital transformation and detected their evolution from administratively dependent to networked, proactive, and innovation-oriented forms of cooperation. The generalization of international experience has allowed us to identify the leading trends in the digital interaction between territorial communities and businesses – introduction of public-private digital platforms, strengthening the concept of smart community, formation of open digital ecosystems, use of e- participation tools, joint strategy development, and development of digital services for citizens and businesses. Based on the information provided, we have verified the feasibility of adapting best international practices to Ukrainian conditions through the creation of local digital offices for cooperation with businesses, formation of digital offices in territorial communities, development of indicators of digital maturity partnership, and implementation of Smart Grants and digital incubators for small and medium-sized businesses. This will ensure the modernization of partnership relations between territorial communities and businesses, strengthen social capital, and promote sustainable innovative development of the territories. The second part of the dissertation substantiates the results of an analytical study of the current state and practical aspects of interaction between territorial communities and businesses in the context of digital transformation based on the Ternopil region model. We have assessed the level of digital readiness of territorial communities and identified the features, barriers and prospects for the development of partnership models in the context of forming a balanced digital ecosystem of local development. It has been confirmed that effective interaction between territorial communities and businesses is possible in diverse forms; however, the strategic condition for its effectiveness is a harmonious combination of social and economic components. The experience of territorial communities in Ternopil region has confirmed that combining the resources of local authorities, businesses, and donor structures within public-private partnerships provides positive results in the field of infrastructural, social, and innovative development of territories. It has been shown that the nature of partnership depends on the type of territorial community. In urban communities it is systemic and multi-level by nature; in small settlement communities it is based mainly on grant and budget support; and in rural communities it is focused on local needs and businesses participation in social and infrastructure initiatives. This necessitates a differentiated approach to the formation of development strategies depending on local conditions. The analysis of digital readiness of territorial communities has revealed significant asymmetry between different types of settlements. Urban communities are dominated by a higher level of digital literacy and institutional capacity, while in small settlements and rural communities, limitations are associated with a lack of personnel, financial resources, and technological infrastructure. This determines the need for the formation of flexible, area-type-specific strategies for digital modernization. The directions for increasing digital readiness of the communities have been established, which include the development of digital competencies of the population and entrepreneurs, improving infrastructure, expanding electronic services, creating data monitoring systems, and supporting local initiatives in cooperation with businesses. The implementation of these directions will ensure the formation of a balanced digital ecosystem and increase the ability of communities to effectively interact in the digital economy. Special attention has been paid to supporting relocated businesses as an important factor in the post-war recovery of the local economy. The identified key areas of the support are the following: infrastructural, administrative, financial and economic, social and institutional. They ensure the integration of relocated businesses into the local economic environment, job creation and development of partnerships. It has been demonstrated that barriers to digitalization differ significantly according to the community type. In urban communities they are organizational and institutional by nature, in the communities of small residential settlements they are financial and personal, and in rural communities, they are infrastructural and cultural. This necessitates the development of differentiated strategies to overcome digital inequality and harmonize development at the regional level. An algorithm for assessing businesses digital readiness has been developed and adapted to Ukrainian conditions, which allows determining the level of digital maturity of enterprises according to five levels and six functional domains. Its practical value lies in the possibility of using it for business self-diagnosis, forming digital development strategies, preparing regional digitalization programs, and monitoring the effectiveness of digital interaction between enterprises and communities. The third part this dissertation substantiates theoretical and methodological principles and develops practical approaches to modernizing interaction between territorial communities and businesses in the context of the digital transformation of the economy. This part is aimed at forming an organizational and economic mechanism for the digitalization of the local economy, which secures the effective integration of digital technologies into the processes of management and development of territories. The study identifies the structure and logic of the functioning of the mechanism for digitalization of the local economy, which includes institutional, organizational and managerial, economic, socio-communicative, environmental and digital areas of modernization. Their interrelation and role in ensuring the comprehensive development of territories have been verified. An analysis of the state and features of digital transformation of different types of territorial communities in Ternopil region has been conducted. Differences in the levels of digital maturity, resource potential and socio-economic opportunities of urban, settlement and rural territorial communities have been identified. From this perspective, typologically oriented directions for modernization of interaction between local development entities, adapted to the conditions of each type of community, have been suggested. Using agent-oriented modeling, an assessment toolkit has been developed to assess the synergistic effects of digitalization that arise from the interaction of the main agents – local governments, businesses, and citizens. Modeling has allowed us to determine the impact of digital tools on the activation of entrepreneurial activity and the formation of the development of partnership networks. Several scenarios for the digital transformation of the local economy have been developed: basic, enhanced digitalization, digital stimulation of entrepreneurship, and combined. The comparative analysis showed that the most effective is the combined scenario, which ensures the systemic interaction of digital, institutional, and entrepreneurial development factors, creating conditions for innovative growth of communities. We have introduced our own definition of the concept “a mechanism of digitalization of the local economy” as a holistic system of interconnected institutional, organizational-economic and information-technological elements that ensure coordinated interaction between territorial communities, business and local authorities using digital platforms and services. We have improved the structural and functional model of the mechanism for digitalization of the local economy, which includes five interconnected modules: information and analytical, platform, innovation and cluster, e-governance, and monitoring and evaluation. We have determined their functional purpose, implementation tools, and expected effects from implementation. The developed mechanism for digitalization of the local economy is based on a systemic approach and is implemented according to the cyclical principle “Data → Analytics → Decisions → Implementation → Monitoring → Adjustment → Data (a new cycle)”. This ensures continuous improvement of a digital transformation processes, increasing efficiency of management decisions, stimulating entrepreneurial activity and strengthening social interaction in communities 2025-01-01T00:00:00Z