DSpace Зібрання: Кваліфікаційні роботи магістрів за спеціальністю „053 — психологія“

Психологічні аспекти вирішення конфліктів в аграрній організації

2026-01-13T10:48:32Z

Назва: Психологічні аспекти вирішення конфліктів в аграрній організації Автори: Романська, Ірина Романівна; Romanska, Iryna Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі розглянуто психологічні аспекти вирішення трудових конфліктів в аграрній організації. Актуальність дослідження зумовлена зростанням напруженості міжособистісних взаємин у трудових колективах, що негативно впливає на ефективність професійної діяльності, соціально-психологічний клімат та якість управлінських рішень. У роботі проаналізовано теоретичні підходи до розуміння природи конфліктів, їх причин та механізмів виникнення в організаційному середовищі. Особливу увагу приділено ролі комунікації, стилів поведінки та психологічних чинників у процесі вирішення конфліктних ситуацій. Емпірична частина дослідження спрямована на вивчення особливостей міжособистісної взаємодії та домінуючих стратегій поведінки у конфлікті серед працівників аграрної організації. На основі отриманих результатів обґрунтовано необхідність упровадження психологічних заходів, спрямованих на розвиток конструктивної комунікації та ефективного управління конфліктами. Практичне значення роботи полягає в можливості використання отриманих висновків у діяльності керівників і психологів аграрних підприємств для оптимізації трудових відносин та покращення соціально-психологічного клімату в колективі.; The master's thesis examines the psychological aspects of resolving labor conflicts in an agricultural organization. The relevance of the study is due to the growing tension in interpersonal relationships in work collectives, which negatively affects the effectiveness of professional activity, the socio-psychological climate, and the quality of management decisions. The thesis analyzes theoretical approaches to understanding the nature of conflicts, their causes, and mechanisms of occurrence in an organizational environment. Particular attention is paid to the role of communication, behavioral styles, and psychological factors in the process of resolving conflict situations. The empirical part of the study is aimed at studying the peculiarities of interpersonal interaction and dominant behavior strategies in conflict among employees of an agricultural organization. Based on the results obtained, the need to implement psychological measures aimed at developing constructive communication and effective conflict management is justified. The practical significance of the work lies in the possibility of using the conclusions obtained in the activities of managers and psychologists of agricultural enterprises to optimize labor relations and improve the socio-psychological climate in the team. Опис: За наслідками проведено дослідження зроблено наступні висновки та сформовано пропозиції щодо психологічних аспектів вирішення конфліктів в аграрній організації. 1. Обґрунтовано тезу, що вирішення конфліктів в аграрній організації є процесом перетворення його з площини не лише усуненням джерела виникнення, але й виключення потенційної можливості для подальшого розгортання у динаміці. Це дозволяє сформувати особливі вимоги до результатів діяльності керівного менеджменту організації, який входить у сферу управління персоналом і спрямовані на усунення можливих причин для конфліктних ситуацій серед співробітників. 2. Встановлено, що сутність конфліктів у колективі розкривається через розуміння тези, що в своїй основі це зіткнення протилежних інтересів, поглядів чи прагнень, що виникає через розбіжності, стрес або непорозуміння і може стати як руйнівною, так і продуктивною силою для аграрної компанії. Доведено, що у трудових колективах часто зустрічаються конфлікти за складом і кількістю учасників, а саме, міжособистісні, внутрішньоособистісні, групові та між групові. Принципами управління конфліктами в аграрній організації запропоновано розглядати принцип системності, об’єктивності та прозорості, узгодженості особистих та загальних цілей, своєчасного інформування, відповідності, підвищення кваліфікації, оптимізації управління. 3. Аргументовано, що основні причини виникнення трудових конфліктів згруповані під дією соціально-психологічних, економіко-організаційних, юридичних та зовнішніх факторів. Деталізовано, що соціально-психологічні причини трудових конфліктів в організації мають в основі психологічну несумісність співробітників, симпатії (антипатії), низький рівень комунікації, наявність розбіжностей в цілях та цінностях як особистих так і організації; економічні причини трудових конфліктів мають в основі фінансові або 75 матеріальні ресурси, а організаційні пов’язані з недоліками управління та структури компанії; в основі юридичних причин трудових конфліктів організації найчастіше виникають через порушення роботодавцем трудового законодавства; зовнішні фактори трудових конфліктів – це причини, що виникають поза межами конкретного трудового колективу (наприклад, воєнний стан, економічна криза, інфляція), політичні чинники. 4. Здійснено емпіричне дослідження особливостей вирішення конфліктів у трудовому колективі аграрної організації. Отримані результати засвідчили наявність відмінностей у стилях поведінки в конфлікті, копінг-стратегіях та типах міжособистісної взаємодії між керівниками, спеціалістами та робітничим персоналом. Загалом колектив орієнтований на співпрацю, однак виявлено окремі психологічні чинники, які можуть ускладнювати конструктивне вирішення конфліктів. Це свідчить про необхідність цілеспрямованого психологічного супроводу та розвитку комунікативних навичок працівників. 5. Обґрунтовано доцільність упровадження психологічної програми конструктивного вирішення конфліктів у трудовому колективі аграрної організації. Розроблений тренінг спрямований на формування навичок ефективної комунікації, активного слухання та конструктивної поведінки в конфліктних ситуаціях. Запропонована програма відповідає виявленим у ході емпіричного дослідження проблемам і може бути використана як практичний інструмент для покращення міжособистісної взаємодії та профілактики конфліктів у професійному середовищі.

Вплив медіарелігійності особистості на психоемоційний стан в умовах війни

2026-01-13T10:44:26Z

Назва: Вплив медіарелігійності особистості на психоемоційний стан в умовах війни Автори: Салайдяк, Володимир Петрович; Salaydiak, Volodymyr Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2025. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню впливу медіарелігійності особистості на психоемоційний стан в умовах війни. У сучасному інформаційному просторі медіарелігійність постає як особлива форма релігійності, що реалізується через споживання та взаємодію з релігійним контентом у цифрових і масмедійних середовищах. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційної напруженості населення в умовах воєнних дій та підвищенням ролі медіаресурсів як джерел психологічної підтримки, смислотворення і подолання кризових переживань. У роботі проаналізовано основні теоретичні підходи до вивчення релігійності та медіарелігійності особистості в психології, а також розкрито психологічні механізми впливу медіарелігійного контенту на емоційно-мотиваційну, когнітивну та поведінкову сфери особистості. Емпірична частина дослідження спрямована на виявлення особливостей психоемоційного стану осіб з різним рівнем медіарелігійності, зокрема рівнів тривожності, емоційної напруги та стресостійкості в умовах війни. Отримані результати дозволяють розглядати медіарелігійність як значущий психологічний ресурс, що може виконувати адаптаційну, регулятивну та підтримувальну функції, сприяючи зниженню негативних психоемоційних проявів і підвищенню відчуття внутрішньої стабільності. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів дослідження в психологічному консультуванні, кризовій допомозі та розробці програм психоемоційної підтримки населення в умовах воєнних викликів.; The qualification work is devoted to the study of the influence of media religiosity of an individual on the psycho-emotional state in war conditions. In the modern information space, media religiosity appears as a special form of religiosity, which is realized through the consumption and interaction with religious content in digital and mass media environments. The relevance of the study is due to the increase in psycho-emotional tension of the population in war conditions and the increasing role of media resources as sources of psychological support, meaning-making and overcoming crisis experiences. The work analyzes the main theoretical approaches to the study of religiosity and media religiosity of an individual in psychology, and also reveals the psychological mechanisms of the influence of media religious content on the emotional-motivational, cognitive and behavioral spheres of the individual. The empirical part of the study is aimed at identifying the features of the psycho-emotional state of individuals with different levels of media religiosity, in particular, levels of anxiety, emotional tension and stress resistance in war conditions. The obtained results allow us to consider media religiosity as a significant psychological resource that can perform adaptive, regulatory and supportive functions, contributing to the reduction of negative psycho-emotional manifestations and increasing the sense of internal stability. The practical significance of the work lies in the possibility of using the results of the study in psychological counseling, crisis assistance and the development of programs for psycho-emotional support of the population in conditions of military challenges. Опис: даній кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження впливу медіарелігійності особистості на її психоемоційний стан в умовах війни. Досягнення поставленої мети забезпечувалося послідовним розв’язанням визначених завдань, що дозволяє сформулювати такі узагальнені висновки. За результатами аналізу теоретичних підходів до релігійності та медіарелігійності особистості у психології встановлено, що релігійність традиційно розглядається як важливий чинник психоемоційної регуляції, сенсотворення та внутрішньої стабілізації особистості. У межах психоаналітичного, гуманістичного та когнітивно-поведінкового підходів релігійний досвід інтерпретується як механізм подолання внутрішніх конфліктів, зниження тривожності та підтримки психологічної рівноваги. Медіарелігійність, як сучасна форма релігійності, поєднує духовний досвід із можливостями цифрового медіапростору та виступає самостійним психологічним феноменом, що набуває особливої значущості в умовах кризових і воєнних обставин. У ході виявлення механізмів впливу медіарелігійного контенту на психоемоційний стан в умовах воєнного стресу встановлено, що такий вплив реалізується через когнітивні, емоційно-мотиваційні та поведінкові механізми. Медіарелігійний контент сприяє переосмисленню травматичних подій, формуванню відчуття сенсу та надії, зниженню рівня тривожності, депресивних проявів і емоційного виснаження. Водночас надмірне або некритичне споживання релігійного медіаконтенту може виступати чинником емоційного перенавантаження, що потребує психологічного супроводу. На основі отриманих результатів розроблено рекомендації щодо використання медіарелігійності як ресурсу психологічної адаптації. Обґрунтовано доцільність усвідомленого та дозованого використання медіарелігійного контенту з метою емоційної стабілізації, підтримки сенсотворчих процесів та розвитку адаптивних стратегій копінгу. Підкреслено 81 важливість поєднання медіарелігійних практик із психологічними методами саморегуляції та психопрофілактики. Запропоновано практичні напрями психологічної підтримки особистості з урахуванням рівня її медіарелігійності. Визначено диференційований підхід до психологічного супроводу осіб із низьким, середнім і високим рівнем медіарелігійності, що передбачає використання індивідуальних і групових форм роботи, корекційно-розвивальних програм, психоосвітніх заходів та підтримки психологічної резильєнтності в умовах війни. Таким чином, результати кваліфікаційної роботи підтверджують, що медіарелігійність особистості є значущим психологічним ресурсом, який за умови усвідомленого використання сприяє стабілізації психоемоційного стану, підвищенню адаптаційних можливостей і підтримці психологічної стійкості в умовах воєнного стресу. Отримані висновки мають як теоретичну цінність для розвитку психології релігійності та медіапсихології, так і практичну значущість для системи психологічної допомоги населенню в кризових ситуаціях.

Професійне вигорання митних брокерів міжнародних компаній

2026-01-08T12:03:46Z

Назва: Професійне вигорання митних брокерів міжнародних компаній Автори: Кіт, Оксана Володимирівна; Kit, Oksana Короткий огляд (реферат): Кіт О.В. Професійне вигорання митних брокерів міжнародних компаній. – Рукопис. 200-300 слів Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2025. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню феномену професійного вигорання митних брокерів міжнародних компаній. Актуальність теми зумовлена високим рівнем психоемоційного напруження, відповідальності та стресогенності професійної діяльності митних брокерів, що пов’язана з жорсткими часовими обмеженнями, нормативно-правовою регламентацією, постійною взаємодією з контролюючими органами та клієнтами, а також з динамічними змінами у сфері міжнародної торгівлі. У роботі здійснено теоретичний аналіз основних підходів до розуміння професійного вигорання в психології, розкрито його структурні компоненти — емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію професійних досягнень. Окрема увага приділена специфіці професійної діяльності митних брокерів у міжнародних компаніях як чиннику формування хронічного стресу та розвитку вигорання. Емпіричне дослідження спрямоване на виявлення рівнів і проявів професійного вигорання у митних брокерів, а також на аналіз взаємозв’язку між вигоранням, особистісними характеристиками та організаційними умовами праці. Отримані результати дозволяють визначити найбільш вразливі аспекти професійної діяльності, що сприяють розвитку вигорання, та окреслити психологічні ресурси його подолання. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів дослідження для розробки програм профілактики та корекції професійного вигорання, оптимізації умов праці митних брокерів і підвищення ефективності їхньої професійної діяльності в міжнародних компаніях.; Kit O. Professional burnout of customs brokers of international companies. - Manuscript. 200-300 слів The qualification work is devoted to the study of the phenomenon of professional burnout of customs brokers of international companies. The relevance of the topic is due to the high level of psycho-emotional tension, responsibility and stress of the professional activity of customs brokers, which is associated with strict time constraints, regulatory and legal regulations, constant interaction with regulatory authorities and clients, as well as with dynamic changes in the field of international trade. The work provides a theoretical analysis of the main approaches to understanding professional burnout in psychology, reveals its structural components - emotional exhaustion, depersonalization and reduction of professional achievements. Special attention is paid to the specifics of the professional activity of customs brokers in international companies as a factor in the formation of chronic stress and the development of burnout. The empirical study is aimed at identifying the levels and manifestations of professional burnout in customs brokers, as well as at analyzing the relationship between burnout, personal characteristics and organizational working conditions. The results obtained allow us to identify the most vulnerable aspects of professional activity that contribute to the development of burnout, and to outline the psychological resources for overcoming it. The practical significance of the work lies in the possibility of using the research results to develop programs for the prevention and correction of professional burnout, optimizing the working conditions of customs brokers and increasing the efficiency of their professional activities in international companies. Опис: У ході дослідження проблеми професійного вигорання у діяльності митних брокерів міжнародних компаній було досягнуто основних поставлених завдань, що дозволило сформувати комплексне уявлення про сутність цього явища та шляхи його подолання. По-перше, здійснено теоретичний аналіз психологічної літератури, що дозволив визначити концептуальні засади дослідження професійного вигорання. Встановлено, що вигорання є багатокомпонентним процесом, який охоплює емоційне виснаження, деперсоналізацію та зниження почуття професійної ефективності. Ці складові взаємопов’язані і формують загальний психологічний стан працівника, який суттєво впливає на продуктивність та мотивацію до праці. По-друге, проведено аналіз специфіки професійної діяльності митних брокерів міжнародних компаній, що дозволило виділити основні професійні стресори. До них належать висока інтенсивність роботи, жорсткі терміни оформлення вантажів, непередбачуваність законодавчих змін, взаємодія з контролюючими органами та конфліктні ситуації з клієнтами. Ці фактори створюють постійний психологічний тиск, який збільшує ризик розвитку вигорання. По-третє, визначено психологічні чинники професійного вигорання митних брокерів на трьох рівнях: організаційному, міжособистісному та індивідуально-психологічному. Організаційні чинники пов’язані з навантаженням, режимом роботи та недостатньою підтримкою з боку керівництва. Міжособистісні чинники охоплюють недостатню підтримку колег, конфлікти та високі вимоги з боку клієнтів. Індивідуально-психологічні чинники включають перфекціонізм, низьку емоційну стійкість та труднощі у регуляції стресу. По-четверте, досліджено рівень вираженості компонентів професійного вигорання у митних брокерів. Результати показали, що найчастіше проявляється емоційне виснаження, що супроводжується відчуттям перевантаженості, зниженням енергії та мотивації. Деперсоналізація та редукція професійних досягнень спостерігаються у менш вираженому вигляді, але їх наявність свідчить про потребу у своєчасній профілактиці та психологічній підтримці. Нарешті, на основі проведеного аналізу та отриманих результатів було розроблено комплексну програму профілактики та подолання професійного вигорання, що включає організаційні заходи, методи психологічної підтримки та рекомендації щодо формування здорових міжособистісних стосунків у колективі. Реалізація цієї програми спрямована на збереження психологічного здоров’я митних брокерів, підвищення ефективності їхньої діяльності та зменшення ризику вигорання. Таким чином, дослідження дозволило не лише глибоко зрозуміти механізми професійного вигорання у специфічній сфері діяльності митних брокерів, а й запропонувати практичні заходи, які можуть бути використані у сучасних міжнародних компаніях для підвищення психологічного комфорту та професійної стійкості працівників

Психологічні особливості професійної деформації у співробітників поліції

2026-01-08T12:07:41Z

Назва: Психологічні особливості професійної деформації у співробітників поліції Автори: Липницький, Володимир Володимирович; Lypnytskyy, Volodymyr Короткий огляд (реферат): У дослідженні розкрито психологічні особливості професійної деформації у співробітників поліції в умовах сучасних соціальних і безпекових викликів, зокрема повномасштабної війни в Україні. Актуальність роботи зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на правоохоронців, які виконують службові обов’язки в умовах постійної загрози життю, дефіциту ресурсів, контакту з насильством, людськими втратами та травматичним досвідом. Такі фактори підвищують ризик розвитку професійної деформації, емоційного вигорання, деперсоналізації та професійного цинізму, що негативно впливає як на психологічний стан поліцейських, так і на ефективність їхньої діяльності та якість взаємодії з громадянами. Метою дослідження є визначення психологічних особливостей професійної деформації у співробітників поліції та розробка шляхів її профілактики й подолання. Об’єктом дослідження виступають психологічні особливості професійної діяльності працівників поліції, а предметом – психологічні прояви, чинники та механізми розвитку професійної деформації. У роботі висунуто гіпотезу про тісний взаємозв’язок професійної деформації з синдромом професійного вигорання, зумовлений специфікою службової діяльності та умовами професійної взаємодії. Методологічну основу дослідження становить поєднання теоретичних і емпіричних методів. Застосовано аналіз наукової літератури, опитування, анкетування, психодіагностичні методики, спостереження, бесіди та інтерв’ю, а також кількісний і якісний аналіз даних. Емпіричне дослідження проведено на базі одного з підрозділів поліції. Наукова новизна полягає в уточненні структури професійної деформації поліцейських та поглибленні розуміння її взаємозв’язку з емоційним вигоранням в умовах війни. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів для вдосконалення системи психологічного супроводу, профілактики професійної деформації та підтримки ментального здоров’я працівників поліції.; The study examines the psychological characteristics of professional deformation among police officers in the context of contemporary social and security challenges, in particular the full-scale war in Ukraine. The relevance of the research is обусловлена by the increasing psycho-emotional burden on law enforcement officers who perform their duties under constant threat to life, resource shortages, exposure to violence, human losses, and traumatic experiences. Such factors increase the risk of developing professional deformation, emotional burnout, depersonalization, and professional cynicism, which negatively affects both the psychological well-being of police officers and the effectiveness of their work, as well as the quality of interaction with citizens. The aim of the study is to identify the psychological characteristics of professional deformation among police officers and to develop ways of its prevention and overcoming. The object of the research is the psychological characteristics of the professional activity of police officers, while the subject is the psychological manifestations, factors, and mechanisms of the development of professional deformation. The study puts forward a hypothesis about a close relationship between professional deformation and burnout syndrome, conditioned by the specifics of service activities and the conditions of professional interaction. The methodological basis of the research consists of a combination of theoretical and empirical methods. The study employs analysis of scientific literature, surveys, questionnaires, psychodiagnostic techniques, observation, conversations, and interviews, as well as quantitative and qualitative data analysis. The empirical research was conducted on the basis of one of the police units. The scientific novelty of the study lies in clarifying the structure of professional deformation among police officers and deepening the understanding of its relationship with emotional burnout in wartime conditions. The practical significance of the work lies in the possibility of using the results to improve the system of psychological support, prevent professional deformation, and support the mental health of police officers Опис: У результаті проведеного теоретичного та емпіричного дослідження професійної деформації працівників поліції було виконано всі поставлені завдання, що дозволило комплексно оцінити психологічні механізми, чинники та прояви даного феномену, а також запропонувати ефективні шляхи його профілактики. 1. На основі аналізу наукових підходів встановлено, що професійна деформація є складним соціально-психологічним явищем, яке формується внаслідок тривалої дії екстремальних або емоційно напружених умов професійної діяльності. Вона проявляється у зміні ціннісної сфери, стилю мислення, емоційного реагування, комунікативних особливостей та поведінкових стратегій працівника. Проведений теоретичний аналіз дозволив уточнити структуру професійної деформації та виділити її ключові компоненти: когнітивні, емоційні, мотиваційні та поведінкові. 2. Було визначено специфічні аспекти професійної діяльності поліцейських, які значною мірою сприяють розвитку деформацій. Серед них: постійний контакт з девіантною поведінкою, підвищеними ризиками та небезпекою; жорстка ієрархічність і регламентованість службової структури; високий рівень відповідальності; необхідність емоційної стриманості; часті ситуації морального вибору; дефіцит соціальної підтримки. Усі ці фактори створюють передумови для прогресування професійних змін особистості. 3. Було встановлено, що професійна деформація працівників поліції тісно пов’язана з процесом професійного вигорання. Психологічні прояви деформації включають емоційну холодність, редукцію емпатії, зниження толерантності до громадян, ригідність мислення, цинізм, підвищену тривожність, дратівливість та схильність до формальних комунікацій. Фази та симптоми емоційного вигорання за В. Бойком – напруження, резистенція та виснаження – чітко корелюють із динамікою професійної деформації і посилюють її прояви. 70 4. Проведено емпіричне дослідження рівнів професійної деформації та емоційного вигорання серед 46 співробітників поліції. Отримані результати засвідчили наявність середнього та високого рівнів вираженості деформацій у переважної частини вибірки. Зокрема, для фази «Напруження» середній– високий рівень виявлено у 63 % респондентів, фази «Резистенція» – у 71 %, а фази «Виснаження» – у 54 %. Також встановлено, що у 25 % працівників спостерігається сформований синдром професійного вигорання, у 41 % – процес його формування, а у 34 % ознаки вигорання не досягли вираженого рівня. Емпіричний аналіз підтвердив взаємозв’язок між показниками вигорання та проявами професійної деформації. 5. Було розроблено комплекс психологічних рекомендацій, спрямованих на профілактику та корекцію професійної деформації. Запропоновані заходи включають: розвиток навичок емоційної саморегуляції; психоосвітні програми щодо механізмів стресу та вигорання; групові тренінги; індивідуальне психологічне консультування; впровадження програм підтримки ментального здоров’я; удосконалення службової взаємодії; зниження організаційних стресорів; формування культури психологічної безпеки у підрозділах поліції. Загалом результати дослідження підтвердили, що професійна деформація є закономірним, однак керованим процесом, який може бути значною мірою модифікований завдяки впровадженню цілеспрямованих психопрофілактичних і корекційних заходів, що забезпечують збереження професійної ефективності, психологічної стійкості та соціальної компетентності працівників поліції.

Психологічні особливості адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя

2026-01-08T12:28:04Z

Назва: Психологічні особливості адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя Автори: Білобран, Василь Іванович; Bilobran, Vasyl Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено психологічні особливості адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя. Розкрито сутність понять «адаптація», «соціально-психологічна адаптація», «ветерани війни». Визначено психологічні, соціальні та емоційні передумови адаптації військовослужбовців. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники, що сприяють успішному поверненню ветеранів до цивільного середовища. Емпірично досліджено психологічні особливості адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя. Розроблено програму психологічного супроводу та надано практичні рекомендації ветеранам щодо підвищення рівня адаптації до мирного життя; The qualification work theoretically substantiates and empirically investigates the psychological characteristics of the adaptation of veterans of the Russian-Ukrainian war to peaceful life. The study elucidates the essence of the concepts of «adaptation», «socio-psychological adaptation», «war veterans». It identifies the psychological, social, emotional prerequisites for the adaptation of military personnel. Socio-psychological factors that facilitate the successful reintegration of veterans into civilian life are characterized. The empirical research explores the psychological features of veterans’ adaptation to peaceful conditions. Based on the findings, a program of psychological support has been developed, and practical recommendations are provided to enhance veterans’ level of adaptation to civilian life Опис: Проведене у кваліфікаційній роботі теоретичне обґрунтування та емпірична перевірка психологічних особливостей адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя дали змогу зробити такі висновки. 1. Проведено аналіз основних наукових підходів до трактування проблеми адаптації особистості у вітчизняній та зарубіжній психології. Показано, що існуючі теоретичні підходи до проблеми адаптації особистості акцентують увагу на різних аспектах психологічної реальності. Зокрема, психоаналітичний підхід підкреслює внутрішні конфлікти особистості та її здатність адаптуватися до навколишнього середовища через процеси, пов’язані з несвідомим, у той час як когнітивний підхід звертає увагу на важливість змін в когнітивних структурах для успішної адаптації до нових ситуацій. Гуманістичні теорії орієнтовані на самореалізацію та внутрішній розвиток особистості, тоді як біхевіоризм розглядає адаптацію як процес навчання і зміну поведінки через підкріплення зовнішніх стимулів. Екзистенціалізм та системний підхід наголошують на важливості пошуку сенсу і соціальних взаємодій у процесах адаптації, вказуючи на те, що людина не лише реагує на навколишній світ, але й активно шукає гармонію в ньому. Теорія соціального навчання підкреслює значення спостереження за поведінкою інших людей, а екологічний підхід враховує багатошаровість взаємодії з її середовищем. Усі теоретичні підходи забезпечують багатогранне розуміння адаптації, адже кожен із них робить акцент на специфічних аспектах цього складного та багатогранного процесу. 2. Розкрито науково-психологічні передумови адаптації сучасних військовослужбовців. Виявлено, що такі індивідуально-психологічні якості військовослужбовців, такі як особистісні характеристики, емоційна стійкість та до стресостійкість, є фундаментальними в їх адаптації. Вони безпосередньо впливають на реакцію на стресові ситуації та можливості адаптуватися до складних умов. Крім того, соціально-психологічні аспекти, такі як взаємодія в колективі, стосунки з керівниками та товаришами по службі, психологічний клімат в підрозділі, значно полегшують або ускладнюють процес адаптації, підвищуючи мотивацію та взаємну підтримку серед військовослужбовців. Важливими є й фізіологічні фактори, адже фізичний стан та втома можуть стати серйозними перешкодами для успішної адаптації. Психологічні стратегії подолання стресу та рівень стресу, що виникає в умовах служби, визначають ефективність адаптації. Підготовка до служби та тренування, разом із системами підтримки та ресурсами, забезпечують військовослужбовців необхідними навичками та емоційною стійкістю для подолання труднощів. Соціокультурні фактори також відіграють ключову роль, оскільки вони допомагають військовим знайти сенс і цілі, що сприяють легшому проходженню адаптаційного періоду. У комплексі ці передумови визначають ефективність адаптації до військової служби, що є важливим аспектом для забезпечення її успіху та психологічного здоров’я сучасних військовослужбовців. 3. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники адаптації ветеранів війни до мирного життя. Одним із ключових аспектів є соціальна підтримка, яка охоплює підтримку родини, друзів, товаришів по службі та організацій, що допомагають ветеранам. Підтримка з боку близьких і громади сприяє зниженню рівня соціальної ізоляції, що є однією з основних проблем ветеранів, які повертаються до мирного життя. Також важливу роль у процесі адаптації відіграють психологічні служби та реабілітаційні програми, що надають можливість ветеранам отримати необхідну психотерапію та допомогу у подоланні ПТСР. Окрім того, якщо ветерани стикаються з позитивним ставленням, повагою та визнанням, процес адаптації є набагато легшим. Не менш важливою є соціальна інтеграція ветеранів, що включає відновлення соціальних зв’язків та підтримку в працевлаштуванні. Важливо, щоб ветерани мали можливість адаптуватися до нових соціальних норм та ролей у цивільному житті. Це забезпечує їхню здатність не лише відновити зв’язки з оточенням, а й знайти своє місце в суспільстві. Емоційна підтримка є також критично важливою складовою адаптаційного процесу, оскільки дозволяє ветеранам знизити рівень стресу, тривожності та депресії, сприяючи формуванню здорових копінг-стратегій. Врахування мотивації, цінностей та особистих цілей ветеранів допомагає їм знайти новий сенс у мирному житті, інтегруючи військові цінності в цивільний контекст. Підтримка з боку держави та ефективні програми реабілітації, разом із боротьбою з культурними бар’єрами та стереотипами, створюють сприятливі умови для повернення ветеранів до нормального життя. Всі ці чинники працюють комплексно, сприяючи більш плавному та успішному переходу ветеранів від військової до цивільної ідентичності. 4. Емпірично досліджено психологічні особливості адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя. Одним із ключових аспектів є рівень фрустрації, який вимірювався за допомогою тесту малюнкової фрустрації С. Розенцвейга. Результати показали, що більшість військовослужбовців (50%) мають домінуючі зовнішньо-звинувачувальні реакції. Це означає, що вони схильні виявляти незадоволеність через обставини або інших людей, що свідчить про зовнішній погляд на їхні проблеми. 32% досліджуваних продемонстрували інтропунітивні реакції, характерні для осіб з невпевненістю, тривожністю, схильністю до самозвинувачення в складних ситуаціях. Решта 18% виявили беззвинувачувальні реакції, що свідчить про їхній більш високий рівень адаптації, здатність приймати реальність і менш виражену фрустрацію. Наступним важливим аспектом є рівень самооцінки, яку оцінено за методикою С. Будассі. Для більшості ветеранів характерна середня (32%), вище середнього (30%) і висока (6%) самооцінка, вони критично ставляться до себе, ставлять реальні цілі та відчувають задоволення від свого життя, при цьому є впевненими в своїх силах. Однак 16% респондентів мають самооцінку, що нижча за середній рівень, а 6% низьку, що вказує на їхню невпевненість, прагнення до самовдосконалення, але й схильність до пасивності. Аналіз мотивів «досягнення успіху» та «уникнення невдач» за методикою Х. Хекхаузена показав, що 46% ветеранів російсько-української війни орієнтовані на досягнення успіху. Це свідчить про підвищену мотивацію діяти та прагнення досягати своїх цілей в умовах адаптаційної напруженості, що є важливим фактором для успішної реінтеграції в мирне життя. Методика «Адаптивність-200» дозволила отримати результати щодо адаптивних можливостей ветеранів. За шкалою «Моральна нормативність» 72% ветеранів продемонстрували високий рівень, що вказує на їх високу соціалізацію та здатність до адаптації до моральних норм цивільного життя. За шкалою «Поведінкова регуляція» високий рівень показали 48% ветеранів, що говорить про емоційну стійкість та здатність контролювати свою поведінку в різних ситуаціях. Комунікативний потенціал був високим у 52% ветеранів, що вказує на здатність будувати конструктивні відносини з соціальним оточенням. Водночас 72% ветеранів виявили низький рівень схильності до девіантних форм поведінки, а 86% показали низький суїцидальний ризик, що є важливим для оцінки їхньої психічної стабільності. Оцінка соціально-психологічної адаптації ветеранів за допомогою опитувальника «Соціально-психологічна адаптація – дезадаптація» виявила високий коефіцієнт адаптації (М = 59), що вказує на здатність успішно пристосовуватися до мирного життя. Коефіцієнт дезадаптованості виявився низьким (М = 9,91), що також свідчить про відносно високу адаптованість більшості ветеранів. Виходячи з результатів усіх проведених методик, виділено три групи ветеранів за рівнем адаптації до мирного життя. Високий рівень адаптації виявили лише у 28% ветеранів, середній у 54%, і низький у 18%. Загалом, результати дослідження показують, що більшість ветеранів володіють достатнім рівнем психологічної стійкості та адаптаційних можливостей для інтеграції в мирне суспільство. Однак для групи ветеранів з низьким рівнем адаптації необхідно розробити програму психологічного супроводу, спрямовані на покращення їх соціально-психологічної адаптації та зниження рівня фрустрації, що допоможе покращити їхню життєдіяльність після повернення до цивільного життя. 5. Обґрунтовано тренінг для адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя та сформульовано відповідні психологічні рекомендації. Показано, що розробка і реалізація тренінгу є важливим кроком у підтримці цієї категорії осіб, які пережили стресові та травматичні ситуації. Такий тренінг базується на комплексному підході, який включає не тільки психологічну допомогу, а й соціальну, емоційну та культурну підтримку, що сприяє не лише подоланню наслідків бойових травм, таких як ПТСР, депресія чи тривожні розлади, а й допомогти ветеранам знайти своє місце в мирному суспільстві, відновити соціальні зв’язки, зміцнити сімейні стосунки та впоратися з новими викликами, пов’язаними з реінтеграцією в цивільне життя. Успішний тренінг включає елементи терапії, реабілітації, навчання адаптивним стратегіям та розвитку здорових копінг-стратегій. Важливою складовою є також інтеграція ветеранів у соціальну мережу, підтримка з боку родини та громади, а також створення умов для подолання соціальних бар’єрів і стереотипів щодо ветеранів. Розроблений тренінг не тільки допомагає ветеранам впоратися з наслідками війни, але й відкриває перед ними можливості для побудови нового, змістовного життя в мирному середовищі, що сприяє гармонізації суспільства в цілому. Оскільки ветерани часто стикаються з психологічними викликами, такими як посттравматичний стресовий розлад, емоційна нестабільність та соціальна ізоляція, для успішної адаптації важливо не лише надавати медичну допомогу, а й забезпечити психологічну підтримку, яка допоможе відновити внутрішній баланс, підтримати емоційну стійкість та полегшити інтеграцію у мирне життя. Психологічні рекомендації, орієнтовані на розвиток копінг-стратегій, активне використання соціальних зв’язків та створення підтримуючого оточення, є ключовими для забезпечення успішної реінтеграції ветеранів. Важливим аспектом є підвищення рівня самооцінки ветеранів, допомога у визначенні нових життєвих цілей та ролей, а також забезпечення підтримки з боку родини, друзів і суспільства в цілому. Використання таких методів, як дихальні техніки, медитація, групи підтримки та навчання навичок конструктивної взаємодії, може значно полегшити перехід ветеранів до мирного життя. Перспективами подальшого дослідження визначено експериментальну апробацію програми психологічного супроводу адаптації ветеранів російсько-української війни до мирного життя та відповідних психологічних рекомендацій.

Психологічна підтримка та збереження ментального здоров’я студентської молоді

2026-01-08T12:40:24Z

Назва: Психологічна підтримка та збереження ментального здоров’я студентської молоді Автори: Косовський, Святослав Вікторович; Kosovskyy, Svjatoslav Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі описується проблема ментального здоров’я як один із найбільших викликів сучасності. Теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що ментальне здоров’я є динамічним і чутливим до соціальних умов показником, а забезпечення його збереження у молоді потребує комплексного, міждисциплінарного підходу, що охоплює як індивідуальну підтримку, так і створення сприятливого освітнього й соціального середовища. Визначено, що на стан молодої людини впливають як суб’єктивні чинники (емоційні переживання, самооцінка, рівень тривоги), так і зовнішні умови (соціальне середовище, навчальне навантаження, економічна нестабільність). Дані національних досліджень підтверджують високий рівень стресу серед українського населення у зв’язку з воєнними подіями, що особливо позначається на психологічній стійкості молоді. Проведене комплексне дослідження складових ментального здоров’я сучасних студентів дозволило отримати цілісне уявлення про емоційний стан, рівень психологічної стійкості та особливості реагування на стрес. Узагальнюючи результати, можна стверджувати, що сучасні студенти перебувають у зоні підвищеного психологічного ризику, який проявляється через зростання депресивних тенденцій, високі показники тривожності та ригідності, середні рівні фрустрації та агресивності, а також недостатньо сформовану стресостійкість у частини респондентів. Водночас наявність значної кількості студентів із орієнтацією на вирішення проблем та високим рівнем резилієнтності свідчить про потенціал для розвитку адаптивних механізмів подолання труднощів. Отримані дані підкреслюють важливість системної психологічної підтримки, розвитку навичок емоційної регуляції, формування гнучкості мислення та впровадження профілактичних програм, спрямованих на зміцнення психічного здоров’я студентської молоді. Комплексні програми підтримки і збереження психічного здоров’я у закладах вищої освіти повинні охоплювати когнітивний, емоційний, поведінковий та ціннісно-мотиваційний компоненти та мають бути спрямовані на розвиток життєстійкості, формування навичок адаптації, опанування методів саморегуляції й утвердження психологічної культури серед студентів та працівників освітньої сфери.; The qualification paper describes the problem of mental health as one of the greatest challenges of our time. Theoretical analysis allows us to assert that mental health is a dynamic and sensitive indicator to social conditions, and ensuring its preservation in young people requires a comprehensive, interdisciplinary approach that encompasses both individual support and the creation of a favorable educational and social environment. It has been determined that the state of a young person is influenced by both subjective factors (emotional experiences, self-esteem, level of anxiety) and external conditions (social environment, academic load, economic instability). National research data confirm the high level of stress among the Ukrainian population due to military events, which particularly affects the psychological resilience of young people. A comprehensive study of the components of mental health of modern students allowed us to obtain a holistic picture of the emotional state, the level of psychological resilience, and the characteristics of the response to stress. Summarizing the results, it can be stated that modern students are in a zone of increased psychological risk, which is manifested through increased depressive tendencies, high levels of anxiety and rigidity, average levels of frustration and aggressiveness, as well as insufficiently developed stress resistance in some respondents. At the same time, the presence of a significant number of students with a problem-solving orientation and a high level of resilience indicates the potential for developing adaptive coping mechanisms. The data obtained emphasize the importance of systematic psychological support, the development of emotional regulation skills, the formation of flexibility of thinking, and the implementation of preventive programs aimed at strengthening the mental health of young students. Comprehensive programs for supporting and preserving mental health in higher education institutions should cover cognitive, emotional, behavioral, and value-motivational components and should be aimed at developing resilience, forming adaptation skills, mastering self-regulation methods and establishing psychological culture among students and educational workers. Опис: Проблема ментального здоров’я є одним із найбільших викликів сучасності. У першому розділі було здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз проблеми ментального здоров’я молоді в умовах сучасних суспільних трансформацій. Розгляд наукових підходів до трактування поняття «ментальне здоров’я» засвідчив, що воно є багатовимірним феноменом, який об’єднує психічні, емоційні, соціальні, когнітивні та духовні аспекти функціонування особистості. Огляд ключових теорій і концепцій показав, що сучасне уявлення про ментальне здоров’я формується на перетині біопсихосоціального підходу, гуманістичної психології, позитивної психології, психоаналітичних і когнітивно-поведінкових моделей. Особливе значення має модель «стресу та резилієнтності», яка пояснює, що психологічне благополуччя залежить не стільки від наявності стресорів, скільки від індивідуальних і соціальних ресурсів особистості, а також від ефективності копінг-стратегій. Психологічне благополуччя, відповідно до сучасних наукових підходів, охоплює такі компоненти, як емоційна стабільність, цілеспрямованість, автономія, позитивні соціальні стосунки та відчуття сенсу життя. Визначено, що на стан молодої людини впливають як суб’єктивні чинники (емоційні переживання, самооцінка, рівень тривоги), так і зовнішні умови (соціальне середовище, навчальне навантаження, економічна нестабільність). Дані національних досліджень підтверджують високий рівень стресу серед українського населення у зв’язку з воєнними подіями, що особливо позначається на психологічній стійкості молоді. Аналіз студентства як вразливої вікової групи підтвердив, що саме цей період пов’язаний із низкою критичних життєвих переходів: адаптацією до професійного навчання, формуванням життєвих цілей, становленням особистісної ідентичності. Сукупність зовнішніх викликів і внутрішніх 75 суперечностей робить студентську молодь однією з найуразливіших категорій щодо впливу стресогенних факторів. Отже, теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що ментальне здоров’я є динамічним і чутливим до соціальних умов показником, а забезпечення його збереження у молоді потребує комплексного, міждисциплінарного підходу, що охоплює як індивідуальну підтримку, так і створення сприятливого освітнього й соціального середовища. Проведене комплексне дослідження складових ментального здоров’я сучасних студентів дозволило отримати цілісне уявлення про емоційний стан, рівень психологічної стійкості та особливості реагування на стрес. Застосування опитувальника депресії PHQ-9 показало, що понад половина опитаних (54 %) мають помірний рівень депресивності, а у 28 % спостерігається високий рівень проявів депресивної симптоматики. Це свідчить про те, що значна частка молоді стикається з емоційним виснаженням, зниженням мотивації, погіршенням настрою та іншими показниками психологічного неблагополуччя, що потребує уваги фахівців та впровадження превентивних заходів. За опитувальником «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» встановлено, що лише 21 % студентів перебувають у стані «процвітання» — оптимального психічного функціонування. У той же час більшість респондентів демонструють помірний (52 %) або пригнічений (27 %) типи психічного здоров’я, що вказує на недостатню емоційну стабільність, труднощі з реалізацією власного потенціалу та потребу у формуванні ефективніших стратегій підтримки психологічного благополуччя. Результати дослідження тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності свідчать про високий рівень емоційної напруги серед студентства. Підвищені показники тривожності (47 %) та ригідності (51 %) вказують на труднощі з гнучкою адаптацією до змін, схильність до фіксованих поведінкових реакцій та високу чутливість до стресорів. Середні рівні фрустрації (47 %) та агресивності (57 %) свідчать про здатність більшості 76 студентів частково контролювати негативні емоції, однак за умов тривалого навантаження внутрішня напруга може призводити до порушень емоційного балансу. Сукупність цих показників вказує на перебування значної частини молоді у стані емоційної вразливості та виснаження. Оцінка стресостійкості за методикою CD-RISC-10 демонструє нерівномірний розподіл резилієнтності: високий рівень мають 34 % респондентів, середній – 36 %, тоді як 19 % характеризуються низькою здатністю до подолання стресу. Студенти з високою стресостійкістю демонструють адаптивність, рішучість та вміння швидко відновлюватися після труднощів. Натомість низький рівень резилієнтності пов'язаний із підвищеною емоційною чутливістю, труднощами прийняття рішень та схильністю до виснаження під впливом життєвих труднощів. Аналіз копінг-стратегій (за методикою CISS) показав, що найпоширенішою стратегією серед студентської молоді є копінг, орієнтований на вирішення задачі (35 %), що вказує на схильність до раціональних та активних способів подолання складних ситуацій. Водночас значна частина студентів використовує емоційно орієнтовані (29 %) або уникальні стратегії (15 %), а також соціальне (13 %) чи загальне відволікання (16 %). Це свідчить про різноманітність індивідуальних підходів до подолання стресу та вказує на те, що частина молоді може обирати менш адаптивні механізми, що не завжди сприяють повноцінному вирішенню проблем. Узагальнюючи результати, можна стверджувати, що сучасні студенти перебувають у зоні підвищеного психологічного ризику, який проявляється через зростання депресивних тенденцій, високі показники тривожності та ригідності, середні рівні фрустрації та агресивності, а також недостатньо сформовану стресостійкість у частини респондентів. Водночас наявність значної кількості студентів із орієнтацією на вирішення проблем та високим рівнем резилієнтності свідчить про потенціал для розвитку адаптивних механізмів подолання труднощів. Отримані дані підкреслюють важливість системної психологічної підтримки, розвитку навичок емоційної регуляції, 77 формування гнучкості мислення та впровадження профілактичних програм, спрямованих на зміцнення психічного здоров’я студентської молоді. Комплексні програми підтримки і збереження психічного здоров’я у закладах вищої освіти повинні охоплювати когнітивний, емоційний, поведінковий та ціннісно-мотиваційний компоненти та мають бути спрямовані на розвиток життєстійкості, формування навичок адаптації, опанування методів саморегуляції й утвердження психологічної культури серед студентів та працівників освітньої сфери. Практичний досвід соціально-психологічних служб українських університетів показує, що різноманіття форматів роботи — від фасилітаторських програм і арт-терапевтичних активностей до створення «просторів, дружніх до ментального здоров’я», музикотерапії, пет-терапії, гендерних ресурсних центрів чи антикризових ініціатив — дозволяє охопити широке коло потреб студентів і працівників. Такі інтервенції сприяють зниженню тривоги, формуванню навичок саморегуляції, розвитку комунікаційних умінь та посиленню психологічної стійкості спільноти.

Самонавіювання як психологічний механізм трансформації внутрішньої критики у ресурсну самопідтримку

2026-01-08T12:41:36Z

Назва: Самонавіювання як психологічний механізм трансформації внутрішньої критики у ресурсну самопідтримку Автори: Островська, Валентина Василівна; Оstrovska, Valentyna Короткий огляд (реферат): Островська В. В. Самонавіювання як психологічний механізм трансформації внутрішньої критики у ресурсну самопідтримку. Кваліфікаційна робота магістра за спеціальністю 053 Психологія. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Факультет економіки та менеджменту, Кафедра психології. Тернопіль, 2025. У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено роль самонавіювання як інструменту подолання деструктивної внутрішньої критики. Розкрита сутність понять «внутрішня критика», «самонавіювання», «ресурсна самопідтримка» та «саморегуляція». Визначено психологічні механізми впливу вербальних формул на когнітивні схеми особистості. Емпірично досліджено особливості прояву внутрішньої критики у вибірці (n=27) за допомогою методик «Будинок. Дерево. Людина», методу Бурдона–Акімова та опитувальника LSI. Виявлено взаємозв’язок між рівнем раціоналізації та готовністю до засвоєння технік самонавіювання. Доведено, що систематичне використання конструктивного внутрішнього діалогу сприяє зниженню емоційної напруги та формуванню внутрішньої опори. Розроблено рекомендації щодо застосування методів аутопідтвердження та усвідомленості для трансформації негативних самооцінних суджень.; Ostrovska V.V. Autosuggestion as a psychological mechanism for transforming internal criticism into resourceful self-support. Master's thesis in the specialty 053 Psychology. Ivan Pulyuy Ternopil National Technical University, Faculty of Economics and Management, Department of Psychology. Ternopil, 2025. The qualification work theoretically substantiates and empirically investigates the role of autosuggestion as a tool for overcoming destructive inner criticism. The essence of the concepts of "inner criticism", "autosuggestion", "resource self-support" and "self-regulation" is revealed. The psychological mechanisms of the influence of verbal formulas on the cognitive schemes of the individual have been identified. Empirically researched the features of the manifestation of internal criticism in the sample (n=27) were empirically investigated using the methods “House. Tree. Man”, the Bourdon–Akimov method and the LSI questionnaire. The relationship between the level of rationalization and the readiness to master the techniques of autosuggestion was revealed. It has been proven that the systematic use of constructive internal dialogue contributes to the reduction of emotional tension and the formation of internal support. Recommendations have been developed for the use of self-affirmation and awareness methods to transform negative self-evaluations. Опис: У результаті виконання дослідження було всебічно проаналізовано феномен внутрішньої критики, визначено його психологічні механізми, умови формування та особливості впливу на емоційний стан особистості. Особлива увага була приділена ролі самонавіювання як одному з ключових інструментів зміни внутрішнього діалогу, що дозволило обґрунтовано довести, що свідоме використання конструктивних вербальних формул здатне знижувати інтенсивність негативних самооцінних суджень і сприяти формуванню ресурсного ставлення до себе. На теоретичному рівні досліджено природу самонавіювання та механізми дії внутрішньої критики, що дало можливість систематизувати підходи різних психологічних шкіл до розуміння саморегуляції, самоспівчуття, когнітивної перебудови та емоційної стабільності. Узагальнення наукових праць дозволило встановити, що внутрішня критика є багаторівневим психологічним явищем, яке може виконувати адаптивні функції за умови помірної інтенсивності, але за надмірного розвитку призводить до зниження самооцінки, появи тривожних проявів та руйнування особистісної мотивації. Самонавіювання, згідно з сучасними концепціями, впливає на ці процеси через активацію когнітивних схем підтримки, зменшення негативної селективності уваги та формування більш збалансованого ставлення до власних думок і дій. У другому розділі було досліджено емпіричні аспекти впливу самонавіювання на внутрішню критику, що дало змогу підтвердити гіпотезу дослідження. Емпіричне дослідження (n = 27) дозволило виявити психологічний профіль вибірки та специфіку функціонування внутрішньої критики. За допомогою проєктивної методики «Будинок. Дерево. Людина» діагностовано стан емоційної напруги та дефіцит внутрішньої опори, що виражається у графічних індикаторах незахищеності та тривоги. Метод Бурдона–Акімова засвідчив, що понад 80% досліджуваних мають високий когнітивний ресурс та 78 здатність до вольової концентрації, що є необхідним підґрунтям для успішного опанування технік саморегуляції. Аналіз за методикою LSI (Плучика- Келермана) виявив домінування механізму «Раціоналізації» (68%), що підтверджує готовність респондентів до логічного опрацювання вербальних формул самонавіювання та переходу від емоційного самозвинувачення до раціональної самопідтримки. Емпіричні результати свідчать про те, що систематичне використання самонавіювання сприяє зниженню рівня внутрішнього напруження, пом’якшенню самозвинувачувальних реакцій і поступовому переходу до більш конструктивної форми самооцінювання. Зроблені вимірювання показали, що внутрішній діалог стає менш жорстким, а емоційні реакції – більш керованими. Виявлено також, що ефективність техніки залежить від регулярності практики, відповідності формул особистим цінностям і наявності певного рівня усвідомленості, що підтвердило теоретичні припущення. У третьому розділі було досліджено й систематизовано комплекс методів і технік трансформації внутрішньої критики, серед яких центральне місце займають аутопідтвердження, практики самоспівчуття, техніки розвитку усвідомленості, методи емоційної регуляції та інструменти самонавіювання. У роботі обґрунтовано, що саме поєднання практик дозволяє не лише тимчасово знизити рівень внутрішньої критики, але й забезпечити стабільну довгострокову зміну внутрішнього діалогу. У четвертому розділі досліджено питання безпеки життєдіяльності та охорони праці в роботі психолога та нейропсихолога, що доповнило основну частину роботи розумінням професійних умов, у яких застосовуються психологічні методики. Підкреслено, що ефективність роботи з внутрішньою критикою можлива лише за умов забезпечення фізичної, психологічної та інформаційної безпеки під час проведення консультацій і діагностичних процедур. Виявлено, що охорона праці включає ергономіку робочого місця, дотримання технічних і гігієнічних норм, захист персональних даних, 79 профілактику професійного вигорання та забезпечення спеціаліста необхідними ресурсами для збереження власного психічного благополуччя. Узагальнюючи результати, можна стверджувати, що гіпотеза дослідження повністю підтвердилася: самонавіювання є дієвим інструментом, здатним істотно зменшувати прояви деструктивної внутрішньої критики, посилювати внутрішню підтримку та сприяти формуванню психологічної стійкості. Проведене дослідження довело, що техніки самонавіювання можуть ефективно застосовуватися як у самостійній практиці, так і в рамках психологічного супроводу, а їх поєднання з іншими методами саморегуляції робить процес трансформації внутрішнього діалогу більш глибоким, стабільним та тривалим.

Психологічні засоби подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку

2026-01-08T12:44:07Z

Назва: Психологічні засоби подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку Автори: Соцький, Владислав Вікторович; Sotskyi, Vladyslav Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі досліджено проблему тривожності у дітей молодшого шкільного віку та психологічні засоби її подолання в умовах освітнього середовища. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння феномену тривожності, розкрито вікові особливості її прояву та чинники виникнення шкільної тривожності. В емпіричній частині здійснено діагностику рівня тривожності молодших школярів та проаналізовано отримані результати. Розроблено й апробовано психологічну програму, спрямовану на зниження тривожності, розвиток емоційної стійкості та навичок саморегуляції у дітей. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів і запропонованих рекомендацій у діяльності практичних психологів, педагогів та батьків з метою створення сприятливого психологічного клімату та підтримки емоційного благополуччя молодших школярів.; The qualification paper examines the problem of anxiety in children of primary school age and psychological means of overcoming it in the educational environment. Theoretical approaches to understanding the phenomenon of anxiety are analyzed, and age-related characteristics of its manifestation as well as factors contributing to school anxiety are identified. The empirical part of the study includes the diagnosis of anxiety levels in primary school children and the analysis of the obtained results. A psychological program aimed at reducing anxiety, developing emotional stability, and forming self-regulation skills in children is developed and tested. The practical significance of the research lies in the possibility of applying the results and recommendations in the work of psychologists, teachers, and parents to create a supportive educational environment and promote the emotional well-being of primary school children Опис: Резюмування проведеного дослідження дає підстави стверджувати, що тривожність у дітей молодшого шкільного віку є складним психоемоційним утворенням, яке виникає під впливом навчальних, соціальних та внутрішньоособистісних чинників. У цьому віці діти лише опановують механізми саморегуляції, формують навички взаємодії з однолітками та дорослими, навчаються відповідати вимогам шкільного середовища. Тому вони особливо чутливо реагують на ситуації оцінювання, порівняння, соціального прийняття, що нерідко провокує появу напруження й тривожних переживань. Дослідження дало змогу простежити прояви цього стану та визначити їх специфіку, а також виявити потребу в системному психологічному супроводі, здатному підтримати дитину в період адаптації до школи. Застосовані психодіагностичні методики підтвердили, що значна частина дітей зазнає хвилювання у зв’язку з навчальними труднощами, можливістю помилитися, необхідністю відповідати перед класом або виконувати завдання під контролем учителя. Виявлено наявність соматичних ознак тривожності, що проявляються у вигляді м’язового напруження, тремтіння, прискореного серцебиття. Соціальні аспекти тривожності проявлялися у побоюванні бути осміяним, відкинутим або невірно сприйнятим ровесниками. Такі особливості свідчать про потребу у цілеспрямованій роботі, яка допомагає дитині відновити почуття безпеки, сформувати впевненість у власних силах та розвинути навички конструктивного реагування на стресові фактори. Корекційна програма, впроваджена між двома етапами діагностики, продемонструвала ефективність у зниженні емоційної напруги та оптимізації поведінкових реакцій дітей. Поєднання ігрових методів, вправ на емоційне усвідомлення, релаксаційних технік та діяльнісних форм сприяло тому, що діти поступово навчилися краще розпізнавати власні переживання, 94 контролювати тілесні реакції та будувати більш позитивне ставлення до навчальних ситуацій. Групова взаємодія відіграла суттєву роль, оскільки діти отримали досвід підтримки, навчилися приймати інших та відкрито говорити про свої емоції, що сприяло формуванню довірливого й доброзичливого середовища. Зміни, зафіксовані під час повторної діагностики, підтвердили, що системний психолого-педагогічний вплив може знижувати тривожність та сприяти гармонізації емоційного стану дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження демонструють значущість поєднання діагностики, корекційної роботи та подальшого аналізу отриманих змін для глибшого розуміння особливостей емоційного розвитку молодших школярів.

Психологічні особливості переживання стресу та синдрому емоційного вигорання у працівників сфери обслуговування

2026-01-08T12:45:53Z

Назва: Психологічні особливості переживання стресу та синдрому емоційного вигорання у працівників сфери обслуговування Автори: Заброцька, Марія Тарасівна; Zabrotska, Mariia Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі досліджено проблему стресу та професійного вигорання працівників сфери обслуговування в умовах підвищеного емоційного навантаження. Розкрито сутність понять «стрес» і «професійне вигорання», проаналізовано основні психологічні, організаційні та медико-біологічні підходи до їх вивчення. Охарактеризовано специфіку сервісної діяльності як чинник формування хронічного стресу й емоційного виснаження. В емпіричній частині визначено рівні стресу, вигорання, тривожності та особливості копінг-стратегій працівників сфери обслуговування. Виявлено взаємозв’язок між організаційними умовами праці, індивідуально-психологічними особливостями та проявами вигорання. Узагальнено результати дослідження щодо впливу стресу на психічне здоров’я та професійну ефективність персоналу. Запропоновано шляхи профілактики й подолання професійного вигорання на індивідуальному та організаційному рівнях. Результати роботи можуть бути використані у практиці психологічного супроводу та управління персоналом у сфері обслуговування; The master’s thesis examines the problem of stress and professional burnout among employees in the service sector under conditions of increased emotional workload. The essence of the concepts of “stress” and “professional burnout” is revealed, and the main psychological, organizational, and medico-biological approaches to their study are analyzed. The specific features of service activity as a factor in the development of chronic stress and emotional exhaustion are characterized. The empirical part of the study determines the levels of stress, burnout, anxiety, and coping strategies among service sector employees. The relationship between organizational working conditions, individual psychological characteristics, and manifestations of burnout is identified. The results of the study on the impact of stress on mental health and professional effectiveness of personnel are summarized. Ways of prevention and overcoming professional burnout at the individual and organizational levels are proposed. The findings can be applied in psychological support practices and human resource management in the service sector. Опис: У ході дослідження було з’ясовано, що проблема стресу та професійного вигорання працівників сфери обслуговування є однією з найактуальніших у сучасній психології праці. Вона має багатовимірний характер, охоплюючи емоційні, когнітивні, фізіологічні та соціальні аспекти. Зростання темпів життя, високі вимоги до сервісу та постійна взаємодія з клієнтами формують середовище підвищеного психоемоційного навантаження, що вимагає розроблення комплексних підходів до профілактики і подолання наслідків стресу. Проведений теоретичний аналіз показав, що поняття «стрес» і «професійне вигорання» мають різну природу, але тісно взаємопов’язані у динаміці професійної діяльності. Стрес розглядається як адаптивна реакція організму на вимоги середовища, яка за надмірної тривалості перетворюється на дистрес. Вигорання, у свою чергу, є наслідком хронічного стресу, коли ресурси особистості виснажуються, а мотивація до діяльності поступово знижується. У першому розділі роботи узагальнено основні теоретичні підходи до вивчення феномена стресу і вигорання - психологічний, медико-фізіологічний, організаційний та соціально-психологічний. Показано, що сучасна наука розглядає вигорання не лише як індивідуальну проблему, а як системне порушення професійного середовища. Особливу увагу приділено специфіці праці у сфері обслуговування, де висока інтенсивність емоційної взаємодії та необхідність постійного контролю поведінки формують особливий ризиковий контекст. Доведено, що працівники сфери обслуговування перебувають у постійній взаємодії з клієнтами, тому їх діяльність супроводжується підвищеною вимогою до емоційної стабільності. Часті конфліктні ситуації, агресивна поведінка клієнтів, брак часу та недостатня винагорода створюють відчуття несправедливості та внутрішнього виснаження. Ці фактори стають пусковим механізмом для розвитку стресових реакцій і вигорання. Другий розділ роботи присвячено емпіричному вивченню причин і проявів стресу та вигорання серед працівників сфери обслуговування. Було визначено, що найбільш вираженими чинниками є надмірне навантаження, відсутність можливості впливати на прийняття рішень, низький рівень підтримки керівництва та невідповідність між вкладеними зусиллями і отриманими результатами. Емпіричні результати підтвердили наявність прямого зв’язку між рівнем стресу, частотою емоційного виснаження та зниженням професійної ефективності. Виявлено, що високий рівень стресу призводить до погіршення якості комунікації з клієнтами, зниження терпимості, втрати емпатії, зростання кількості конфліктів. Психологічні наслідки вигорання включають емоційну апатію, цинізм, почуття безсилля, а фізіологічні - хронічну втому, порушення сну, соматичні скарги. Такі прояви становлять загрозу не лише для особистості, а й для організації, оскільки прямо впливають на якість сервісу та репутацію підприємства. На основі отриманих даних було розроблено авторську програму профілактики стресу і вигорання, що поєднує елементи психоедукації, тренінгів емоційної компетентності, релаксаційних технік і групової підтримки. Її практичне застосування продемонструвало позитивний ефект у зниженні рівня емоційного виснаження, підвищенні мотивації та формуванні навичок саморегуляції. Третій розділ присвячено шляхам профілактики та подолання стресу і вигорання, які охоплюють три рівні: організаційний, індивідуальний і соціальний. На організаційному рівні ключову роль відіграють корпоративна культура, стиль управління, комунікативна політика та система визнання досягнень. На індивідуальному рівні ефективними є стратегії розвитку стресостійкості, саморегуляції, оптимізму та балансу «робота–відпочинок». Соціальний рівень охоплює програми психологічної підтримки, супервізії, коучингу, груп взаємодопомоги й ініціатив із корпоративного добробуту. Доведено, що ефективна профілактика вигорання можлива лише за умов інтеграції всіх рівнів. Якщо організація створює безпечне середовище, а працівник володіє навичками саморегуляції, виникає синергетичний ефект, який зміцнює психологічну стійкість колективу. У протилежному випадку, навіть найкращі індивідуальні стратегії не дадуть результату без підтримки з боку керівництва. Важливим висновком є те, що емоційне благополуччя персоналу має розглядатися як стратегічний ресурс організації, а не як додатковий елемент комфорту. Компанії, які впроваджують програми well-being, демонструють нижчий рівень плинності кадрів, вищу задоволеність клієнтів і більшу ефективність бізнес-процесів. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів у діяльності служб персоналу, керівників, психологів, тренерів. Запропоновані напрями профілактики можуть бути адаптовані до різних сегментів сфери обслуговування - від готельно-ресторанного бізнесу до державних установ і сервісних компаній. Отже, результати дослідження підтверджують, що подолання стресу і професійного вигорання є не лише психологічним, а й соціально-економічним завданням. Вони вимагають формування нової культури ставлення до праці, де турбота про психологічне здоров’я персоналу сприймається як частина корпоративної відповідальності. Підсумовуючи, можна стверджувати, що гармонійне поєднання професійної компетентності, емоційної зрілості та підтримувального середовища є запорукою успішної діяльності у сфері обслуговування. Збереження психічного здоров’я працівників забезпечує не лише стабільність організацій, а й розвиток людського потенціалу суспільства загалом.

Особливості професійного самовизначення учнів 9 класу

2026-01-08T12:47:58Z

Назва: Особливості професійного самовизначення учнів 9 класу Автори: Фік, Михайло Васильович; Fik, Mykhailo Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі розкрито особливості професійного самовизначення учнів 9 класу. Обґрунтовано основні наукові підходи до вивчення процесу професійного самовизначення у вітчизняній та зарубіжній психології. Проаналізовано психологічні особливості старшокласників, що впливають на вибір майбутньої професії, а також охарактеризовано соціально-психологічні чинники та умови, які стимулюють розвиток професійної самосвідомості. Здійснено емпіричне дослідження психологічних особливостей професійного самовизначення учнів 9 класу, подано аналіз і інтерпретацію отриманих результатів. Розроблено програму стимулювання професійного самовизначення та надано психологічні рекомендації педагогам, батькам і самим учням щодо оптимізації їх вибору професійного шляху; The qualification thesis reveals the peculiarities of professional self-determination of 9th-grade students. The main scientific approaches to studying the process of professional self-determination in domestic and foreign psychology are substantiated. The psychological characteristics of high school students that influence their choice of future profession are analyzed, as well as the socio-psychological factors and conditions that stimulate the development of professional self-awareness are described. An empirical study of the psychological features of professional self-determination of 9th-grade students was conducted, and the analysis and interpretation of the obtained results are presented. A program for stimulating professional self-determination was developed, and psychological recommendations for teachers, parents, and the students themselves were provided to optimize their choice of a professional path. Опис: Проведене у кваліфікаційній роботі теоретичне й емпіричне обґрунтування психологічних особливостей професійного самовизначення учнів 9 класу дало змогу зробити такі висновки. 1. Розкрито сутність наукових підходів до проблеми професійного самовизначення особистості. Професійне самовизначення людини визначено як багатовимірний процес усвідомленого вибору та прийняття особистістю майбутньої професії, який ґрунтується на врахуванні власних інтересів, здібностей, ціннісних орієнтацій, життєвих планів та соціально-економічних умов. У науковій літературі його трактують як: соціально-психологічний процес формування готовності молодої людини до вибору професії та подальшої професійної діяльності; результат самопізнання і самооцінки власних здібностей та можливостей у поєднанні з аналізом вимог сучасного ринку праці; важливий етап особистісного розвитку, коли індивід визначає власне місце у суспільстві та спосіб реалізації свого потенціалу через професійну діяльність. Особливістю сучасних психологічних досліджень є увага до взаємозв'язку професійного самовизначення з особистісним, соціальним, життєвим й іншими видами самовизначення, а також до впливу оточуючого середовища на професійний вибір та активної життєвої позиції учня. У сучасному розумінні професійне самовизначення особистості розглядається як процес формування ставлення до світу професій і до себе як суб’єкта, здатного робити усвідомлений життєвий, у т.ч. професійний, вибір. Це передбачає узгодження власних нахилів, здібностей та інтересів з об’єктивними можливостями їх реалізації та умовами, що створюють конкретні види професійної діяльності. 2. Виявлено психолого-вікові передумови обґрунтованого професійного самовизначення учнів 9 класу. Професійне самовизначення старших підлітків визначено як довготривалий процес інтеграції в професійний світ, що базується на потребі реалізувати власні особистісні прагнення в соціальних реаліях і містить низку взаємопов’язаних рішень. Цей вік характеризується підготовкою підлітка до життя, до вибору майбутньої професії та виконання відповідальних соціальних функцій, що зумовлює становлення у нього передумов професійного самовизначення. Передумовами є належний рівень фізіологічної і соціальної зрілості, поява потреби у самовизначенні та виборі професійної діяльності. Ці процеси впливають на систему стосунків із оточенням, змінюють ставлення старшого підлітка до себе, школи та власної навчальної й суспільно корисної діяльності. Важливим є зв’язок життєвих і професійних очікувань, ціннісних орієнтацій і життєвої мети з професійними планами, а також здатність усвідомлено пов’язати їх із реаліями сучасного життя. 3. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники професійного самовизначення учнів 9 класу. Їхнє професійне самовизначення визначено як довготривалий, динамічний, багатоплановий процес, який детермінується соціально-психологічними, суб’єктно-особистісними та індивідуальнопсихологічними чинниками. Серед соціально-психологічних чинників виділено соціальний статус, успішність, вікові особливості, рівень потреб і домагань, інтереси, ціннісно-мотиваційну сферу, активність, самопізнання, знання світу професій, ринку праці, наявність зовнішніх умов для перевірки професійних можливостей, розвиток професійно важливих якостей особистості. Важливу роль відіграє власна активність учнів, інтеріоризація зовнішніх впливів в особистісні смисли та усвідомлення власних можливостей самореалізації в різних сферах професійної діяльності. Здійснене професійне самовизначення є необхідним етапом цілісного розвитку учня, суттєвою ланкою в процесі його самореалізації і формування майбутньої кар’єри. При виборі професії учень проявляє автономію, самовизначається щодо системи цінностей, принципів та способів самореалізації через власний професійний вибір. 4. Емпірично досліджено психологічні особливості професійного самовизначення учнів 9 класу. Використання опитувальника професійної готовності Л. Кабардової дозволило оцінити мотиваційну, когнітивну та практичну готовність до професійного вибору. Виявлено, що 48% учнів мають низький рівень готовності до професійного самовизначення, середній – 34%, високий – 18%. Аналіз сфер професійної спрямованості показав переважання «Людина – Людина» (56%), «Людина – Знакова система» (20%), «Людина – Техніка» (16%), найменші показники – «Людина – Художній образ» (6%) і «Людина – Природа» (2%). Дослідження професійних типів особистості за методикою Дж. Голланда виявило соціальний тип – у 28%, конвенціональний – у 22%, інтелектуальний – у 16%, реалістичний та артистичний – по 12%, підприємницький – у 10% учнів 9 класу. За методикою Л. Йовайши 34% учнів схильні до роботи з людьми, 18% – до економічної діяльності, 16% – до екстремальної, 14% – до виробничої, 12% – до естетичної, 6% – до дослідницької діяльності. Діагностико-диференційний опитувальник Є. Клімова показав: 36% – схильні до діяльності в системі «людина – людина», 20% – «людина – техніка», 24% – «людина – знакова система», 10% – «людина – природа», 10% – «людина – художній образ». Рівні професійного самовизначення у 9 класі визначено такі високий – 25,9%, середній – 54%, низький – 22%. Загалом лише 24% учнів зробили попередній вибір професії, решта 76% потребує додаткових знань. 5. Розроблено тренінгову програму та психологічні рекомендації щодо стимулювання професійного самовизначення учнів 9 класу. Метою програми є підтримка та допомога старшим підліткам у подоланні труднощів професійного вибору, формування усвідомлення власної відповідальності за професійне майбутнє. Програма спрямована на підвищення рівня усвідомленості учнями 9 класу власної ціннісно-цільової сфери, суб’єктності, формування почуття відповідальності, оптимізацію процесу постановки життєвих та професійних цілей, підвищення мотивації, розвиток моральної свідомості та рефлексії. Головним механізмом досягнення мети є розширення діапазону усвідомлюваних цілей та мотивів поведінки, узгодження їх з індивідуальними властивостями, що спонукає старших підлітків до свідомого професійного самовизначення. Розроблені рекомендації для педагогів, психологів, батьків та учнів сприятимуть підвищенню ефективності процесу професійного самовизначення школярів. 6. Запропоновано шляхи інтеграції заходів із безпеки життєдіяльності у процес професійного самовизначення учнів 9 класу, які виступають важливим чинником формування відповідального ставлення до власного життя, здоров’я та майбутньої професійної діяльності. Систематичне опанування правил безпеки, моделювання професійних ситуацій, практичні тренінги та інтерактивні форми навчання сприяють не лише усвідомленому вибору професії, але й розвитку самоконтролю та відповідальності за власні дії. Такі заходи дають змогу школярам осягнути взаємозв’язок між професійною діяльністю та можливими ризиками, виробити навички безпечної поведінки у різних життєвих і професійних ситуаціях, і одночасно забезпечують формування соціальнопсихологічної готовності до адаптації у майбутньому професійному середовищі та підвищують рівень компетентності в ухваленні рішень. Упровадження зазначених заходів в освітній процес зумовлює комплексний підхід до професійного самовизначення старших підлітків, створюючи підґрунтя для їх соціалізації та подальшої самореалізації. Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійного самовизначення учнів 9 класу. Перспективними залишаються апробація програми та дослідження гендерних особливостей професійного самовизначення учнів у ранньому юнацькому віці, в порівняльному аспекті.

Резильєнтність як професійно важлива якість менеджерів з продажу та консультантів

2026-01-08T12:50:13Z

Назва: Резильєнтність як професійно важлива якість менеджерів з продажу та консультантів Автори: Мельник Вікторія Володимирівна; Melnyk, Viktoriia Короткий огляд (реферат): Магістерську роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню резильєнтності як базового ресурсу професійної успішності фахівців сфери продажу. Актуальність дослідження зумовлена високою динамічністю ринку, інтенсивністю емоційних навантажень та необхідністю збереження продуктивності персоналу в умовах непередбачуваності й соціально-економічної турбулентності. У теоретичному розділі розкрито сутність резильєнтності як інтегральної властивості, що забезпечує здатність особистості відновлюватися після стресу та використовувати труднощі для професійного зростання. Визначено структурні компоненти резильєнтності (когнітивний, емоційний, поведінковий) та обґрунтовано її роль як метакомпетенції, що модерує функціонування інших професійно важливих якостей менеджерів. Емпірична частина роботи виконана на базі ТОВ «ТГ «Арс-Кераміка» (м. Тернопіль) за участю 48 осіб. За результатами діагностики встановлено, що лише 37,5% працівників мають високий рівень особистісної гнучкості, тоді як 43,7% виявляють слабку гнучкість, що ускладнює адаптацію до змін. Доведено, що провідною стратегією подолання стресу є проблемно-орієнтований копінг (39,6%), проте значна частка респондентів схильна до уникнення або емоційного реагування. Майже третина вибірки (31,2%) має низький або дуже низький рівні стресостійкості, що підтверджує ризик професійного вигорання. Наукова новизна полягає у конкретизації чинників резильєнтності менеджерів та розробці авторської модульної психокорекційної програми. Програма розрахована на 5-6 місяців і включає шість тематичних модулів: від когнітивної реструктуризації до тілесно-орієнтованих практик. Практичне значення роботи полягає у можливості впровадження розроблених рекомендацій та тренінгових занять у діяльність HR-служб для підвищення адаптивності та збереження ментального здоров'я персоналу.; The master's thesis is devoted to the theoretical justification and empirical study of resilience as a basic resource for the professional success of sales specialists. The relevance of the study is determined by the high dynamics of the market, the intensity of emotional stress, and the need to maintain staff productivity in conditions of unpredictability and socio-economic turbulence. The theoretical section reveals the essence of resilience as an integral property that ensures an individual's ability to recover from stress and use difficulties for professional growth. The structural components of resilience (cognitive, emotional, behavioral) are identified and its role as a meta-competence that moderates the functioning of other professionally important qualities of managers is substantiated. The empirical part of the work was carried out at TG Ars-Keramika LLC (Ternopil) with the participation of 48 people. The results of the diagnosis showed that only 37.5% of employees have a high level of personal flexibility, while 43.7% show weak flexibility, which complicates adaptation to change. It has been proven that the leading strategy for overcoming stress is problem-oriented coping (39.6%), but a significant proportion of respondents are prone to avoidance or emotional reactions. Almost a third of the sample (31.2%) has low or very low levels of stress resistance, which confirms the risk of professional burnout. The scientific novelty lies in the specification of factors of managers' resilience and the development of the author's modular psychocorrectional program. The program is designed for 5-6 months and includes six thematic modules: from cognitive restructuring to body-oriented practices. The practical significance of the work lies in the possibility of implementing the developed recommendations and training sessions in the activities of HR services to increase the adaptability and maintain the mental health of staff. Опис: Проведене дослідження дозволило всебічно розкрити проблему резильєнтності як професійно важливої якості менеджерів з продажу та консультантів і досягти поставленої мети шляхом послідовного розв’язання визначених завдань. У межах першого завдання було здійснено ґрунтовний аналіз сучасних теоретичних підходів до розуміння феномена резильєнтності. Визначено, що резильєнтність розглядається як інтегральна психологічна властивість особистості, що характеризує її здатність ефективно долати труднощі, підтримувати внутрішню рівновагу та адаптуватися до стресових ситуацій. Сформовано уявлення про структурні компоненти резильєнтності, серед яких когнітивні, емоційно-регулятивні, мотиваційні, поведінкові та соціально- комунікативні елементи. Окреслено теоретико-методологічні засади її дослідження у контексті професійної діяльності. У рамках другого завдання резильєнтність була обґрунтована як ключова професійна якість менеджерів з продажу і консультантів, від якої залежить їхня здатність ефективно функціонувати в умовах високої динамічності ринку, емоційної напруги, комунікативно насиченої взаємодії та постійного впливу клієнтських стресорів. Показано, що високий рівень резильєнтності сприяє підвищенню продуктивності, стресостійкості, якості сервісу, адаптивності та професійного довголіття працівників сфери продажу. Третє завдання було реалізовано шляхом проведення емпіричного дослідження резильєнтності менеджерів і консультантів торгової групи «Арс- Кераміка» за допомогою трьох методик: «Дослідження особистісної гнучкості» А. Мальцевої, CISS С. Нормана та ін., а також тесту самооцінки стресостійкості С. Коухена і Г. Вілліансона. Отримані результати продемонстрували значну індивідуальну варіативність показників. Було виявлено різні рівні особистісної гнучкості, переважання проблемно-орієнтованої копінг-стратегії серед респондентів, а також середній рівень стресостійкості у більшості працівників 76 при наявності груп ризику. Емпірично підтверджено, що психологічні ресурси резильєнтності, уміння регулювати емоції та конструктивно долати стрес є нерівномірно сформованими, що актуалізує потребу у системній корекційно- розвивальній роботі. У процесі виконання четвертого завдання була розроблена концептуально і методично обґрунтована психокорекційна програма розвитку резильєнтності менеджерів і консультантів. Програма ґрунтується на принципах комплексності, системності, поступовості та активної участі, включає когнітивні, емоційно- регулятивні, поведінкові, соціально-комунікативні та тілесно-орієнтовані техніки. Передбачено формування навичок особистісної гнучкості, оптимальних копінг-стратегій, емоційної саморегуляції та підвищення загальної стресостійкості. Програма має практичну цінність і може бути впроваджена у роботу HR-фахівців та психологів організацій з метою підтримання психологічного благополуччя персоналу. Отже, усі завдання дослідження були успішно виконані, що дало змогу всебічно охарактеризувати феномен резильєнтності та обґрунтувати його значущість для професійної діяльності менеджерів з продажу та консультантів, емпірично визначити рівень розвитку ключових характеристик резильєнтності та запропонувати практичні заходи щодо їхнього вдосконалення. Отримані результати мають теоретичну й прикладну цінність, а також можуть бути використані у подальших дослідженнях і практичній роботі організаційного психолога.

Емоційне вигорання працівників соціального захисту та методи його профілактики

2026-01-08T12:54:56Z

Назва: Емоційне вигорання працівників соціального захисту та методи його профілактики Автори: Ничипорук, Оксана Михайлівна; Nychyporuk, Oksana Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі розкрито психологічні особливості емоційного вигорання працівників соціального захисту та його вплив на ефективність професійної діяльності. Обґрунтовано наукові підходи до вивчення сутності, структури та проявів емоційного вигорання у вітчизняній і зарубіжній психології. Проаналізовано психологічні механізми розвитку синдрому емоційного вигорання, висвітлено соціально-психологічні чинники, що зумовлюють зростання рівня професійного стресу серед працівників соціальної сфери. Представлено результати емпіричного дослідження емоційного вигорання працівників соціального захисту, здійснено кількісний та якісний аналіз отриманих даних. Розроблено програму психологічної профілактики емоційного вигорання, а також надано практичні рекомендації фахівцям соціальної сфери щодо підвищення стресостійкості, оптимізації професійної взаємодії та збереження психологічного благополуччя; In the qualification paper, the psychological characteristics of emotional burnout among social protection workers and its impact on the effectiveness of their professional activity are revealed. Scientific approaches to studying the essence, structure, and manifestations of emotional burnout in domestic and international psychology are substantiated. The psychological mechanisms of the development of the emotional burnout syndrome are analyzed, and the socio-psychological factors that determine the increase in professional stress among social sector workers are highlighted. The results of an empirical study of emotional burnout among social protection employees are presented, along with a quantitative and qualitative analysis of the collected data. A program for the psychological prevention of emotional burnout has been developed, and practical recommendations are provided for social sector specialists to enhance stress resilience, optimize professional interaction, and maintain psychological well-being Опис: Проведене у кваліфікаційній роботі теоретичне й емпіричне обґрунтування емоційного вигорання працівників соціального захисту та методів його профілактики дає змогу зробити такі висновки. 1. Визначено поняття, сутність та прояви синдрому емоційного вигорання у науково-психологічній літературі. Показано, що синдром емоційного вигорання є складним психоемоційним явищем, що виникає внаслідок тривалого впливу стресових факторів, надмірного емоційного навантаження та професійного виснаження. Його сутність полягає у поступовій втраті внутрішніх ресурсів, емоційного залучення та мотивації до діяльності, що супроводжується почуттям втоми, байдужості, знецінення власної роботи та зниженням ефективності. Прояви синдрому охоплюють емоційну, когнітивну, фізіологічну, поведінкову та соціальну сфери, негативно впливаючи як на особистісне благополуччя, так і на професійну продуктивність людини. Усвідомлення ознак і механізмів формування вигорання є необхідною умовою для його своєчасного виявлення, профілактики та подолання, що має особливе значення для представників соціально значущих професій. 2. Виявлено психологічні особливості емоційного вигорання особистості у процесі професійної діяльності. Показано, що емоційне вигорання особистості у процесі професійної діяльності проявляється через емоційну виснаженість, зниження професійної ефективності, депресивні настрої та фізичні симптоми. Це явище значно впливає на загальний психоемоційний стан фахівця, знижуючи його здатність справлятися з професійними навантаженнями, що може призвести до тривалих психологічних проблем. Причини вигорання часто криються в тривалому стресі, високих вимогах на роботі, відсутності підтримки, а також у внутрішніх конфліктах особистості. Тому слід звертати увагу на психологічні особливості вигорання, своєчасно виявляти ознаки вигорання і застосовувати відповідні методи корекції та профілактики для збереження психічного здоров’я і ефективності працівників у професійній діяльності. 95 3. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники емоційного вигорання працівників соціального захисту, серед них – високий рівень емоційної інтенсивності роботи, зокрема постійний емоційний контакт з людьми, які перебувають у кризових ситуаціях, що може призвести до емоційного виснаження і відчуття безсилля; соціальна ізоляція, відсутність підтримки з боку колег або керівництва, які сприяють розвитку почуття самотності та зниженню мотивації до роботи; перевантаження професійними обов’язками, низький рівень соціально-професійної підтримки, а також нестабільність робочих умов, які створюють додатковий стрес і тривогу у працівників; соціальна депривація клієнтів, постійна взаємодія з людьми, що переживають складні життєві ситуації, також можуть викликати емоційне виснаження; негативні міжособистісні стосунки в колективі, відсутність визнання досягнень та неадекватні умови праці, які посилюють стресові реакції та погіршують емоційний стан працівників, що сприяє вигоранню. 4. Емпірично досліджено соціально-психологічні чинники емоційного вигорання педагогічних працівників. Результати дослідження за методикою емоційного вигорання К. Маслач і С. Джексон в модифікації В. Бойка показали, що найбільш вираженою у синдромі професійного вигоряння є «резистенція». Згідно з результатами, 38% працівників мають високий рівень розвитку, 48% – середній, а 14% – низький. Що стосується «напруження», то його високий рівень виявлено лише у 4% працівників, середній – у 16%, а у 80% – низький. Аналіз рівня «виснаження» показує, що 12% працівників показали високий рівень, 16% – середній, а 72% – низький. Тобто основними факторами, які сприяють розвитку емоційного вигорання у працівників соціального захисту, є висока резистенція та низький рівень напруження, а також високий рівень виснаження. У 18% осіб виявлено сформований симптом вигорання, у 26% – симптом вигорання на стадії формування, у 56% виявлено несформований симптом емоційного вигорання. Результати дослідження, проведеного за допомогою опитувальника «Ступінь вираженості прокрастинації» М. Кисельової, показали, що 18% працівників мають низький рівень загальної прокрастинації, 54% – середній, а 28% – високий. Згідно з отриманими за методикою самооцінки психічних станів Г. Айзенка 96 результатами, у 44% працівників зафіксований низький рівень тривожності, у 42% – середній, а 14% – високий. 48% працівників мають високий рівень фрустрації, 42% – середній, лише 10% – низький. 44% осіб мають високий рівень ригідності, 42% – середній, а 14% – низький. 42% працівників мають високий рівень агресивності, 36% – середній, а 22% – низький. В підсумку у 24% працівників соціального захисту виявлено високий рівень емоційного вигорання, у 40% – середній, у 36% – низький. 5. Обґрунтовано програму профілактики емоційного вигорання у працівників соціального захисту, яка є важливим інструментом для підвищення професійної стійкості та емоційної рівноваги. Метою програми визначено підвищення обізнаності працівників соціального захисту щодо проявів емоційного вигорання, його негативних наслідків, а також розвитку у них навичок для ефективної профілактики та запобігання цього явища в професійній діяльності. Завдяки комплексному підходу, що включає тренінги, вправи та ігри, працівники мають можливість краще усвідомити прояви стресу, навчитися ефективним методам його подолання, а також розвивати емоційну стійкість до складних ситуацій. Запропоновані вправи та ігри сприяють не лише попередженню емоційного вигорання, а й формуванню здорового робочого середовища, що позитивно впливає на рівень професійного задоволення і ефективності соціальних працівників. Водночас програма дозволяє створити атмосферу підтримки й взаєморозуміння в колективі, що є важливим фактором для зменшення стресу та забезпечення гармонії на робочому місці. Розроблені психологічні рекомендації для працівників сфери соціального захисту щодо профілактики емоційного вигорання, які включають методи управління стресом, відновлення емоційної рівноваги та збереження професійного ентузіазму, є необхідними для їх підтримки та забезпечення благополуччя на робочому місці. 6. Розкрито зміст безпеки життєдіяльності працівників соціального захисту в контексті емоційного вигорання, серед них – створення підтримуючого та безпечного робочого середовища, яке включає навчання, соціальну підтримку, управління робочим навантаженням та адаптацію завдань та є основою запобігання вигоранню; формування організаційної культури, коли кожен 97 працівник має змогу звернутися за допомогою без страху стигматизації; заходи психологічної підтримки, моніторинг здоров’я та відновлення емоційної рівноваги через належний відпочинок, які сприяють збереженню психічного здоров’я працівників; визнання досягнень і підтримка позитивної соціально- психологічної атмосфери, які також знижують стрес та вигорання. Охорона праці фахівців соціального захисту у процесі психологічної профілактики емоційного вигорання виступає умовою підтримання їх професійної ефективності. Забезпечення належних трудових умов, регламентація навантаження, впровадження психологічної підтримки та профілактичних програм дозволяє мінімізувати ризики професійного виснаження, сприяє збереженню емоційної стійкості, мотивації та високого рівня професійної компетентності. Перспективами подальшого дослідження визначено експериментальне апробування запропонованої програми й рекомендацій, спрямованих на профілактику емоційного вигорання працівників соціального захисту.

Психологічна корекція тривожності дорослих засобами арттерапії

2026-01-09T11:58:18Z

Назва: Психологічна корекція тривожності дорослих засобами арттерапії Автори: Луців, Василь Васильович; Lutsiv, Vasyl Короткий огляд (реферат): Проаналізовано проблему тривожності дорослих в умовах воєнного стану. Експериментально досліджено її вплив на особистість. Розроблено корекційну програму на основі техніки cтрінг-арт. Доведено її ефективність у зниженні ситуативної й особистісної тривожності та гармонізації емоційного стану.; англійською: The problem of adult anxiety under martial law is analyzed. Its impact on personality is experimentally researched. A correction program based on the string art technique is developed. Its effectiveness in reducing situational and personal anxiety and harmonizing the emotional state is proven.. Опис: У магістерській роботі здійснено теоретико-емпіричне дослідження проблеми психологічної корекції тривожності у дорослих в умовах воєнного стану та доведено ефективність застосування засобів арттерапії, зокрема техніки стрінг-арт. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що тривожність є складним та багатогранним психологічним феноменом. У сучасній науковій літературі вона розглядається у двох основних площинах: як ситуативна емоційна реакція на загрозу та як стійка особистісна властивість. Встановлено, що оптимальний рівень тривоги виконує важливу адаптаційну функцію, мобілізуючи ресурси організму. Однак в умовах довготривалого стресу, яким є війна, цей механізм порушується. Постійне перебування в зоні постійної загрози, невизначеність майбутнього та інформаційне навантаження провокують трансформацію ситуативного неспокою у хронічні дезадаптивні стани. Це призводить до виснаження психіки, зниження працездатності, виникнення психосоматичних розладів та погіршення якості життя, що актуалізує потребу в пошуку дієвих методів психологічної допомоги. У роботі обґрунтовано вибір арттерапії як пріоритетного методу корекційної роботи. З’ясовано, що творча діяльність дозволяє м’яко та екологічно відреагувати накопичені негативні емоції, оминаючи вербальні захисні механізми психіки. Серед різноманіття арттерапевтичних технік особливу увагу було приділено стрінг-арту. Доведено, що цей метод має унікальний психокорекційний потенціал: він поєднує чітку структуру із творчою свободою, задіює дрібну моторику та концентрацію уваги. Монотонні, ритмічні рухи при намотуванні ниток справляють виражений медитативний ефект, сприяючи зниженню м’язового та емоційного напруження. На етапі констатувального експерименту було проведено психодіагностичне обстеження жінок віком 20-45 років. Застосування методик Ч. Спілбергера - Ю. Ханіна та Дж. Тейлора дозволило виявити високий рівень тривожності у переважної більшості респонденток. Результати засвідчили, що стан хронічного стресу став для них фоновим, впливаючи як на емоційну сферу, так і на фізичне самопочуття. Особливо цінними виявилися результати дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн. Було виявлено дисгармонію між рівнем домагань та реальною самооцінкою, зокрема у сферах впевненості в собі та соціального авторитету. Водночас діагностика показала, що сфера предметної діяльності «вміння робити своїми руками» є найбільш ресурсною для учасниць, що підтвердило правильність вибору техніки стрінг-арт для подальшої корекції. На основі отриманих даних розроблено та апробовано програму психологічної корекції, яка базувалася на принципах поступовості та безпеки. Структура занять передбачала не лише створення творчого продукту, а й психологічний супровід: обговорення емоційного стану, фокусування на процесі творення. Головною метою програми було переключення уваги з тривожних думок на діяльність в моменті «тут і зараз», відновлення відчуття контролю над ситуацією та підвищення віри у власні сили через досягнення видимого результату. Результати контрольного етапу експерименту довели ефективність впровадженої програми. Порівняльний аналіз даних продемонстрував статистично значущі позитивні зміни. Зокрема, зафіксовано суттєве зниження рівня ситуативної тривожності: жінки відзначали покращення настрою, відчуття спокою та емоційної стабільності. Також спостерігалася позитивна динаміка у зниженні особистісної тривожності, що свідчить про глибинний вплив арттерапевтичного процесу. Найбільш показовим результатом стала гармонізація самооцінки. Показник за шкалою «вміння робити своїми руками» зріс майже вдвічі, що підтверджує гіпотезу дослідження: успішне створення матеріального артпродукту дозволяє жінкам відчути свою компетентність та значущість. Це відчуття успіху трансформувалося у загальне підвищення впевненості в собі та своїх можливостях. Узагальнюючи результати дослідження, можна стверджувати, що техніка стрінг-арт є дієвим, доступним та ефективним інструментом психологічної корекції тривожності у дорослих. Вона дозволяє вирішувати комплексні завдання: від простої релаксації та зняття фізичної напруги до глибинної роботи з самооцінкою та відновленням внутрішньої опори особистості. Отримані результати дають підстави рекомендувати використання запропонованої програми у практичній діяльності психологів, соціальних працівників та волонтерів, які працюють з населенням в умовах воєнного стану

Психологічна готовність шестиліток до навчання у школі

2026-01-08T12:57:55Z

Назва: Психологічна готовність шестиліток до навчання у школі Автори: Костів, Юлія Володимирівна; Kostiv, Yulia Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми психологічної готовності дітей шестирічного віку до навчання у школі. Розкрито сутність поняття «психологічна готовність до школи», визначено її структуру та основні компоненти (інтелектуальний, мотиваційний, емоційно-вольовий і соціальний), охарактеризовано вікові та індивідуально-психологічні особливості шестилітніх дітей у період переходу до шкільного навчання. У ході емпіричного дослідження визначено рівень сформованості психологічної готовності шестиліток до навчання у школі за допомогою комплексу психодіагностичних методик. Розроблено та впроваджено програму формування психологічної готовності дітей до школи, а також підготовлено практичні рекомендації для батьків і педагогів. Проаналізовано результати експериментального дослідження, що підтвердили ефективність запропонованих психолого-педагогічних заходів.; The master’s thesis provides a theoretical analysis of the problem of psychological readiness of six-year-old children for schooling. The concept of “psychological readiness for school” is defined, its structure and main components (intellectual, motivational, emotional-volitional, and social) are characterized, and age-related and individual psychological features of six-year-old children during the transition to school education are analyzed. During the empirical study, the level of psychological readiness of six-year-old children for schooling was assessed using a set of psychodiagnostic methods. A program aimed at developing children’s psychological readiness for school was designed and implemented, along with practical recommendations for parents and teachers. The analysis of the experimental results confirmed the effectiveness of the proposed psychological and pedagogical interventions. Опис: Теоретичне обґрунтування й емпіричне дослідження психологічної готовності шестиліток до навчання у школі дало змогу стверджувати наступне. 1. Визначено поняття та структурні компоненти психологічної готовності шестиліток до навчання у школі. Психологічну готовність шестиліток до навчання у школі визначено як інтегральний показник психічного, емоційного, соціального й мотиваційного розвитку дитини, який забезпечує її здатність приймати нову навчальну діяльність як провідну. Психологічна готовність шестирічних дітей до навчання у школі є багатокомпонентним феноменом, що охоплює інтелектуальний, мотиваційний, емоційний та вольовий компоненти й характеризує здатність дитини до свідомої участі у навчальній діяльності, ефективної взаємодії з дорослими та однолітками, планування й організації власних дій, самоконтролю та довільного використання набутого досвіду. Структура готовності відображає взаємопов’язаність усіх основних психічних функцій дитини, у якій інтелектуальна складова забезпечує розвиток мислення, пам’яті та мовлення, емоційна – здатність до адекватного реагування та співпереживання, мотиваційна – позитивне ставлення до навчання та соціальної ролі учня, а вольова – організованість, наполегливість і здатність до довільного регулювання власної поведінки. Формування цих компонентів у дошкільному віці є важливою передумовою успішного входження дитини у шкільне життя. 2. Виявлено вікові та індивідуально-психологічні передумови психологічної готовності шестиліток до навчання у школі, які охоплюють сформованість довільної уваги та пам’яті, здатність усвідомлено планувати свої дії та оцінювати їх результати, розвиток мислення, здатність до засвоєння знань, формування пізнавальних інтересів і внутрішньої мотивації до навчальної діяльності. Важливою є емоційна готовність – уміння регулювати власні почуття, проявляти співчуття, долати ревнощі та заздрість, а також підтримувати доброзичливі взаємини з однолітками і дорослими. Вольові якості, сформовані в дошкільному віці, дають змогу дитині підпорядковувати поведінку свідомо поставленій меті, дотримуватися правил, адекватно реагувати на оцінку дорослих і продовжувати навчальну діяльність навіть у разі труднощів. Інтеграція гри та навчальної діяльності забезпечує природне засвоєння знань, розвиток уяви, логічного мислення та навичок соціальної взаємодії. 3. Охарактеризовано особливості формування психологічної готовності шестиліток до навчання у школі, що здійснюється через цілеспрямовану організацію освітньої діяльності в закладі дошкільної освіти з використанням інноваційних педагогічних технологій, ігрових та інтегрованих форм роботи, індивідуальної та групової взаємодії з вихователем, а також гурткових та творчих занять. Особливістю такого процесу є поетапне накопичення дитиною досвіду саморегуляції, уміння планувати й оцінювати власні дії, встановлювати соціальні контакти та керувати емоційними станами, що забезпечує ефективне включення у навчальну діяльність початкової школи. Формування такої готовності відбувається на основі наступності між дошкільною та початковою освітою, що дає змогу забезпечити цілісний розвиток особистості та підвищує рівень адаптації дитини до нових освітніх умов. 4. Емпірично досліджено особливості психологічної готовності шестиліток до навчання у школі. За методикою М. Гінзбурга високий рівень мотиваційної готовності виявлено у 23 % дітей, середній – у 31 %, низький – у 23 %, що свідчить про домінування внутрішньої навчально-пізнавальної мотивації та наявність потенціалу до формування стійкого інтересу до навчальної діяльності. За методикою Керна–Йїрасека високий рівень інтелектуальної готовності продемонстрували 21 % дітей, середній – 43 %, низький – 36 %, що відображає переважно достатній, але ще не стабільний рівень розвитку пізнавальних функцій. За методикою «Гарна, погана дитина і я» високий рівень емоційної готовності спостерігається у 33 % дітей, середній – у 47 %, низький – у 20 %, що свідчить про відносно сформовану здатність до емоційної саморегуляції та соціальної взаємодії. За методикою «Графічний диктант» високий рівень вольової готовності зафіксовано у 13 % дітей, середній – у 51 %, низький – у 36%, що вказує на потребу у подальшому розвитку вольових якостей, таких як наполегливість і самоконтроль. Загалом інтегральний аналіз за всіма методиками засвідчив, що 22 % дітей мають високий рівень психологічної готовності до навчання, 47 % – середній, а 31 % – низький, що свідчить про потребу в цілеспрямованій педагогічно-психологічній підтримці дітей для забезпечення їх успішної адаптації до шкільного середовища. 5. Обґрунтовано програму формування психологічної готовності шестиліток до навчання, яка забезпечує послідовне формування важливих компонентів готовності: довільної уваги, саморегуляції поведінки, слухової та зорової пам’яті, просторового сприйняття, дрібної моторики руки, а також розвитку логічного мислення, навичок класифікації, комунікативних умінь і позитивної навчальної мотивації. Особлива увага приділяється емоційній сфері дітей: зниженню тривожності, страхів, пов’язаних із школою, формуванню відчуття безпеки та впевненості у власних здібностях. Використання методичних засобів – інтерактивних ігор, рухових вправ, творчих завдань, вправ на розвиток мислення та саморегуляції – дає змогу адаптувати заняття до індивідуальних особливостей кожної дитини та сприяє формуванню у неї самостійності, відповідальності, ініціативності в освітній діяльності. Психологічні рекомендації батькам і педагогам щодо формування психологічної готовності шестирічних дітей до навчання у школі мають бути спрямовані на створення гармонійного, емоційно безпечного та стимулюючого середовища, у якому дитина зможе поступово опановувати нову соціальну роль школяра. Важливо забезпечити єдність підходів сім’ї та закладу освіти, узгодити виховні впливи, підтримувати позитивну мотивацію до навчання і сприяти розвитку в дитини самостійності, довільності, пізнавальної активності. Ефективна реалізація таких рекомендацій дає змогу попередити труднощі адаптації, зменшити рівень тривожності, зміцнити віру дитини у власний успіх і забезпечити успішний старт у школі. 6. Описано безпеку життєдіяльності шестиліток в процесі навчання школі. Показано, що безпека життєдіяльності шестирічних дітей у процесі навчання у школі охоплює фізичні, психологічні, соціальні, гігієнічні аспекти, організацію освітнього процесу та формування культури безпечної поведінки. Забезпечення фізичної безпеки сприяє створенню безпечного шкільного середовища, запобіганню травматизму та дотриманню правил пожежної безпеки та охорони праці. Психологічна безпека передбачає підтримку емоційного комфорту, профілактику стресових ситуацій, булінгу та конфліктів, а також розвиток навичок саморегуляції та адаптаційних механізмів у дітей. Соціальна безпека спрямована на формування навичок безпечної взаємодії з однолітками та дорослими, розвиток етики спілкування, здатності вирішувати конфлікти мирним шляхом та дотримуватися правил колективного життя. Гігієнічна безпека забезпечує контроль за особистою гігієною, режимом харчування та організацію освітнього простору, що запобігає фізичному виснаженню та розвитку захворювань. Планування освітнього процесу з урахуванням вікових можливостей дитини, уникнення перевантаження, підтримка інтересу та мотивації до навчання створюють умови для ефективної пізнавальної діяльності та гармонійного розвитку. Формування культури безпечної поведінки, що охоплює навчання основам безпеки в школі, розвиток відповідальності за власні дії та правил поведінки, закріплює практичні навички безпечної поведінки і формує у дітей усвідомлене ставлення до власного здоров’я та життя. Перспективами подальшого дослідження є експериментальна апробація програми, а також психологічні рекомендації батькам і педагогам, спрямованих на формування психологічної готовності шестиліток до навчання.

Психологічні особливості мотивації до навчання студентів психологів

2026-01-08T13:09:59Z

Назва: Психологічні особливості мотивації до навчання студентів психологів Автори: Решетуха, Тетяна Вадимівна; Reshetukha, Tetiana Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі розкрито психологічні особливості мотивації до навчання студентів психологів. Обґрунтовано основні наукові підходи до вивчення навчальної мотивації у вітчизняній та зарубіжній психології, проаналізовано вікові та психологічні передумови формування мотивації у студентському віці. Висвітлено соціально-психологічні чинники, що впливають на розвиток мотивації до навчання, та визначено їхній зв’язок із психологічним благополуччям і стресостійкістю студентів. Здійснено емпіричне дослідження особливостей мотивації до навчання студентів психологів, наведено кількісний та якісний аналіз отриманих даних, а також інтерпретацію результатів. Розроблено програму розвитку навчальної мотивації та надано практичні рекомендації студентам-психологам щодо підвищення ефективності навчальної діяльності, саморегуляції та усвідомленого формування професійної мотивації; The qualification work explores the psychological characteristics of learning motivation among psychology students. It substantiates the main scientific approaches to studying academic motivation in both domestic and international psychology, and analyzes the age-related and psychological prerequisites for the formation of motivation during the student period. Socio-psychological factors influencing the development of learning motivation are highlighted, and their connection with students’ psychological well-being and stress resilience is examined. An empirical study of the features of learning motivation among psychology students was conducted, including quantitative and qualitative analyses of the obtained data and interpretation of the results. A program for the development of learning motivation was developed, and practical recommendations were provided to psychology students to enhance the effectiveness of their academic activity, self-regulation, and conscious formation of professional motivation Опис: Проведене у кваліфікаційній роботі теоретичне осмислення й емпіричне обґрунтування психологічних особливостей мотивації до навчання студентів психологів дало змогу зробити такі висновки. 1. Визначено теоретичні підходи до концептуалізації поняття «мотивація до навчання» у зарубіжній та вітчизняній психології. Мотивацію до навчання студентів визначено як динамічну психічну категорію, що відображає сукупність внутрішніх та зовнішніх стимулів, потреб, інтересів і цілей, які спонукають особистість до активної пізнавальної діяльності, забезпечують її спрямованість, інтенсивність і сталість у процесі оволодіння знаннями, формування професійних компетенцій та самореалізації в освітньому середовищі. Вона охоплює як прагнення до саморозвитку, досягнення успіху та задоволення від навчання, так і реакції на соціальні, педагогічні та культурні впливи, що визначають готовність студента до ефективного засвоєння навчального матеріалу та виконання академічних завдань. Мотивація до навчання забезпечує цілісність пізнавальної діяльності, поєднує когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, сприяє адаптації до освітніх вимог та розвитку професійних навичок, виступаючи чинником успішного освітнього процесу. Показано, що концептуалізація поняття «мотивація до навчання» у зарубіжній та вітчизняній психології демонструє багатогранність підходів до його розуміння. 2. Виявлено вікові та психологічні передумови становлення мотивації до навчання у студентському віці, серед них – активне формування самосвідомості та особистісної ідентичності, що дає змогу студенту усвідомлено визначати життєві цілі, професійні орієнтири та власні цінності й безпосередньо впливає на вибір навчальних пріоритетів; одночасно розвиток когнітивних здібностей, зокрема абстрактного мислення, системного аналізу та синтезу інформації, підвищує здатність до опанування нових знань і сприяє ефективності навчальної мотивації; переважання автономності та самостійності стимулює здатність брати відповідальність за власне навчання, планувати навчальний процес та приймати рішення без зовнішнього контролю; високий рівень усвідомлення потреб і цінностей допомагає студентам визначати, які компетенції є важливими для їх майбутньої професійної та особистісної самореалізації; сформовані інтереси й пізнавальна допитливість активізують цілеспрямовану навчальну діяльність; емоційна зрілість і здатність до саморегуляції забезпечують подолання ними труднощів та підтримку стабільної мотивації; цілеспрямованість і прагнення до самореалізації стимулюють активну участь у навчальному процесі; формування відповідальності та внутрішньої мотивації закладає фундамент для навчання, що базується не лише на зовнішньому контролі, а й на власних переконаннях та прагненні до досягнення успіху, забезпечуючи стійку основу для професійного і особистісного розвитку студента-психолога. 3. Охарактеризовано соціально-психологічні чинники розвитку мотивації до навчання студентів психологів, зокрема такі, як: підтримка з боку однолітків та однокурсників, яка створює позитивну навчальну атмосферу, сприяє активності та підвищенню прагнення до самовдосконалення; взаємини з викладачами та наставниками, що формують уміння критично оцінювати власні досягнення і стимулюють самостійну діяльність; роль навчальної групи як джерела соціальної оцінки та соціальні стандарти й професійні норми, які забезпечують формування внутрішніх регуляторів поведінки та орієнтацію на відповідність очікуванням професійної спільноти; формування ціннісних орієнтацій, моделювання професійних ролей, позитивна соціально-психологічна атмосфера навчальної групи, які сприяють інтеграції особистісних і професійних цінностей, розвитку самостійності, відповідальності та активного включення в освітній процес; позитивне оцінювання результатів діяльності та усвідомлення соціальної значущості професії психолога, які забезпечують підкріплення внутрішньої мотивації через емоційне задоволення, розвиток компетентності та почуття професійної гордості; конкурентне середовище та приклади успішних студентів, які стимулюють прагнення до досягнень та формують у студентів високу самодисципліну та прагнення до професійного самовдосконалення. 4. Емпірично досліджено психологічні особливості мотивації до навчання студентів психологів. За результатами методики В. Мільмана спостерігалося переважання зовнішніх мотивів (статусно-престижна мотивація – високий рівень у 53,3% студентів, мотивація комфорту та безпеки – 50%), тоді як внутрішні мотиви (творча активність – 16,7%, загальна активність – 30%, соціальна корисність – 23,3%) були представлені на середньому та високому рівнях у менших частках респондентів. Методика К. Замфір у модифікації А. Реана показала, що 70,2% студентів мають оптимальний мотиваційний комплекс ВМ>ЗПМ>ЗНМ, що свідчить про переважання внутрішньої мотивації до навчання та майбутньої професійної діяльності. Результати методики Т. Ільїної зафіксували високий рівень навчальної мотивації у 33,3% студентів, середній – у 56,8%, а низький – у 9,9%, при цьому мотив отримання знань проявився у 62,7%, оволодіння професією – у 49,5%, а мотив отримання диплому – у 39,9% респондентів. За методикою ОДАСІ-2 найбільшу активність виявили інтереси до психології (46%) та педагогіки (29,7%), що підтверджує внутрішню спрямованість студентів на соціально-значущу діяльність, тоді як технічні та природничі напрями були представлені нижчими показниками (3,3–6,6%). Методика А. Реана показала, що мотивація успіху в студентів середнього рівня досягала 49,9%, високого – 19,9%, а низького – 30,2%, тоді як мотивація уникнення невдач – низька у 49,9%, середня – 40,2%, висока – 9,9% осіб. Узагальнення даних дало нам змогу констатувати, що у більшості студентів спостерігається помірно високий рівень мотивації до навчання, де зовнішні стимули (статус, комфорт, диплом) поєднуються з внутрішніми мотивами (творча активність, соціальна корисність, інтерес до професії), що забезпечує ефективну навчальну діяльність та потенціал для професійного саморозвитку. 5. Обґрунтовано програму розвитку мотивації до навчання студентів психологів у вигляді системи занять, спрямованих на формування внутрішньої активності, усвідомлення власних мотивів, цінностей та професійних орієнтирів, а також розвиток здатності до самостійного планування і цілеспрямованої діяльності. Використання соціально-психологічного тренінгу, інтерактивних ігор та вправ дає змогу стимулювати саморозвиток, посилювати групову підтримку та формувати психологічну стійкість у навчанні. Програма сприяє усвідомленню значущості професії психолога, розвитку його професійної самосвідомості та внутрішньої мотивації досягнень, активізації внутрішніх ресурсів студентів для ефективного оволодіння навчальним матеріалом. Програма створює умови для інтеграції студентами особистісних і професійних цінностей, формує навички мотивації та саморегуляції, що є чинниками успішної самореалізації майбутніх психологів у професійній діяльності. Рекомендації студентам-психологам щодо розвитку мотивації до навчання ґрунтуються на усвідомленні ними особистісного сенсу освітньої діяльності, формуванні внутрішньої відповідальності за власний професійний шлях і активному залученні до процесу саморозвитку. Вони спрямовані на підвищення навчальної активності через постановку реалістичних цілей, розвиток рефлексії, уміння працювати з власними емоційними станами, а також використання ефективних стратегій самоорганізації та саморегуляції. Важливо, щоб студент навчався бачити у навчанні інструмент професійного становлення, сприймав труднощі як можливість зростання та будував індивідуальну траєкторію розвитку з урахуванням сильних сторін. Значущу роль відіграють соціальна підтримка, конструктивне спілкування з викладачами й одногрупниками, участь у професійних спільнотах і пошук рольових моделей для наслідування. 6. Розкрито зміст безпеки життєдіяльності студентів психологів у контексті розвитку їх мотивації до навчання. Зокрема, відчуття фізичної та психологічної безпеки створює умови для ефективної концентрації, активної участі у навчальному процесі та самостійного опанування знань і практичних навичок. Забезпечення безпечного освітнього середовища сприяє зниженню рівня стресу та тривожності, формуванню внутрішньої мотивації і стійкості до труднощів, що дає змогу студентам-психологам продуктивно реалізовувати свої навчальні та професійні цілі. Інтеграція вказаних аспектів у навчальну діяльність здобувачів підтримує розвиток відповідальності, самоконтролю та уміння ефективно взаємодіяти з оточенням, що в комплексі стимулює прагнення до професійного самовдосконалення і самореалізації. Перспективами подальшого дослідження можна визначити апробацію обґрунтованої програми й практичних рекомендацій, спрямованих на розвиток мотивації до навчання у студентів психологів.

Аналіз психічного стану студентів в умовах війни

2026-01-08T13:15:46Z

Назва: Аналіз психічного стану студентів в умовах війни Автори: Олексюк, Тетяна Богданівна; Oleksiuk, Tetiana Короткий огляд (реферат): Основною метою кваліфікаційної роботи магістра є аналіз та емпіричне дослідження психічного стану студентів в умовах війни, розробка рекомендацій щодо покращення їх психічного здоров’я. У кваліфікаційній роботі: Здійснено аналіз психічних станів студентів в умовах війни та виявлено основні чинники впливу війни на психічний стан студентів; Проведено емпіричне дослідження психічного стану студентів в умовах війни та виконано аналіз результатів досліджень; Досліджено та проаналізовано психічний стан студентів в аспекті гендерних особливостей; Наведено практичні рекомендації щодо покращення психічного здоров’я студентів; Розроблено психокорекційну програму стабілізації психічного стану студентів в умовах війни; Систематизовано та узагальнено отримані теоретичні та емпіричні дані досліджень щодо психічного стану студентів, сформульовано висновки й надано практичні рекомендації; Розглянуто основні аспекти з охорони праці студентів під час навчання в умовах війни та питання безпеки життєдіяльності студентів в надзвичайних ситуаціях.; The main purpose of the master's qualification work is the analysis and empirical study of the mental state of students in war conditions, the development of recommendations for improving their mental health. In the qualification work: An analysis of the mental state of students in war conditions was carried out and the main factors of the impact of war on the mental state of students were identified; An empirical study of the mental state of students in war conditions was conducted and the analysis of the research results was performed; The mental state of students was studied and analyzed in terms of gender characteristics; Practical recommendations were given for improving the mental health of students; A psychocorrectional program for stabilizing the mental state of students in wartime conditions was developed; The obtained theoretical and empirical research data on the mental state of students were systematized and generalized, conclusions were formulated and practical recommendations were provided; The main aspects of student labor protection during training in wartime conditions and the issue of student safety in emergency situations were considered. Опис: Аналіз проблематики психічних станів студентів у воєнний період засвідчив, що це явище розглядається у межах різних теоретичних парадигм, зокрема психоаналітичного, когнітивного, гуманістичного та стресово-кризового підходів. Така теоретична багатовимірність створює широке підґрунтя для інтерпретації психологічних реакцій молоді на екстремальні умови, які супроводжують воєнні події. Розуміння різних моделей функціонування психічних станів є ключовим для комплексної оцінки впливу війни на психологічне благополуччя студентів. У ході аналізу встановлено, що у психологічній літературі психічні стани трактуються неоднозначно, проте інтегральною характеристикою залишається їх відносна стабільність, а також зв’язок із пізнавальною, емоційною, мотиваційною й поведінковою сферами особистості. Саме тому дослідження психічних станів набуває особливої актуальності в умовах екстремальних ситуацій, де порушуються базові відчуття безпеки та контролю. Доведено, що війна є кризовою ситуацією надзвичайної інтенсивності, яка створює безпосередню загрозу життю та здоров’ю, спричиняє руйнацію соціальних зв’язків і побутових умов, вимагає від організму мобілізації всіх фізичних і психологічних ресурсів для збереження життєдіяльності. Такі обставини суттєво ускладнюють навчальний процес та знижують можливість якісного засвоєння освітнього матеріалу студентами. Виявлено, що психічні стани студентів у період війни характеризуються домінуванням негативних переживань тривоги, страху, депресивності, невпевненості, емоційної виснаженості. Водночас щодо перспектив майбутнього значна частина молоді демонструє наявність позитивних психічних станів, таких як надія, прагнення до самореалізації, інтерес до навчальної та соціальної активності. Така амбівалентність відображає одночасну дію як деструктивних, так і адаптаційних психологічних механізмів. Серед чинників, що зумовлюють домінування негативних станів, визначено: постійний інформаційний тиск і травматичні новини з зони бойових дій, невизначеність майбутнього, регулярні повітряні тривоги та загроза обстрілів, вимушені переміщення та втрати, а також перехід на дистанційну форму навчання, яка посилює соціальну ізоляцію. Показано, що негативні психічні стани суттєво впливають на життєдіяльність студентів, зумовлюючи зниження академічної успішності, погіршення когнітивного функціонування, порушення фізичного здоров’я та зростання емоційного виснаження. Таким чином, результати теоретичного аналізу підкреслюють необхідність системної підтримки студентської молоді та подальшого дослідження механізмів їх адаптації в умовах тривалого стресу. Усе зазначене вище підкреслює складність та багатовимірність впливу війни на психічні стани й особистісний розвиток студентів. Це зумовлює необхідність глибшого, системного та міждисциплінарного вивчення проблематики, особливо з огляду на тривалість воєнного конфлікту в Україні. Майбутні наукові роботи мають бути спрямовані на створення й удосконалення ефективних стратегій психологічної підтримки та адаптації студентської молоді, що сприятиме зміцненню їх психічного благополуччя та соціальної стабільності. У межах дослідження проведено емпіричний аналіз психічних станів студентів у воєнних умовах із використанням низки валідних методик: шкали тривожності Тейлора, шкали депресії Бека, шкали резильєнтності Коннора–Девідсона та методики «САН». Кожен інструмент було розглянуто окремо, що дозволило оцінити його інформативність та доцільність у контексті поставлених завдань. Ретельне опрацювання отриманих даних, зокрема з урахуванням гендерного аспекту, показало відсутність статистично значущих відмінностей між хлопцями та дівчатами за рівнем тривоги, депресії, резильєнтності та загального психічного стану. Це підтверджує, що воєнні події однаково впливають на студентську молодь незалежно від статі. Проведений аналіз дозволив простежити, яким чином окремі психологічні показники відображаються на загальному емоційному стані студентів у поточних умовах. У результаті виконано комплексне дослідження психічних станів молоді у воєнний період, що є важливою основою для розуміння масштабності впливу війни та розроблення ефективних підходів до психологічної допомоги. Гіпотеза про можливий взаємозв’язок високих рівнів тривоги та депресії у студентів під час війни не підтвердилася. Отже, ці стани не виступають кореляційно пов’язаними у межах дослідженої вибірки. На основі отриманих теоретичних і емпіричних результатів розроблено комплекс вправ для подолання негативних психічних станів у студентів. Запропонована програма включає дихальні техніки, вправи на уявлення, заземлення, релаксацію, самоаналіз, точковий масаж та методи відновлення внутрішнього ресурсу. Перспективи подальших досліджень пов’язані з практичним упровадженням та апробацією цього комплексу для визначення його ефективності у зниженні негативних психічних станів студентської молоді в умовах війни.

Особливості надання психологічної підтримки військовослужбовцям після повернення до цивільного життя

2026-01-09T12:01:04Z

Назва: Особливості надання психологічної підтримки військовослужбовцям після повернення до цивільного життя Автори: Довгалюк, Світлана Палладіївна; Dovhaliuk, Svitlana Короткий огляд (реферат): Магістерська робота присвячена проблемі психосоціальної реабілітації ветеранів, яка є однією з ключових у сучасному українському суспільстві. У дослідженні розглянуто теоретичні засади, діагностичні інструменти та практичні методи психологічної підтримки осіб, що зазнали травматичного досвіду. Метою роботи стало розроблення та апробація диференційованої моделі психокорекційної допомоги, спрямованої на зниження рівня тривожності, підвищення стресостійкості та покращення соціальної адаптації ветеранів. У першому розділі здійснено аналіз сучасних наукових підходів до психосоціальної реабілітації, визначено ключові проблеми та обґрунтовано доцільність інтегративної моделі, що поєднує гуманістичний, когнітивно-поведінковий та ресурсно-орієнтований підходи. Другий розділ містить опис психодіагностичного комплексу, який включає стандартизовані методики (тест Спілбергера–Ханіна, шкала Коннор–Девідсон, показники соціальної адаптації). Результати діагностики засвідчили високий рівень тривожності та середній рівень стресостійкості у більшості досліджуваних. У третьому розділі представлено розроблений психокорекційний тренінг, що складається з модулів емоційної безпеки, когнітивної перебудови, ресурсного відновлення та соціальної інтеграції. Апробація тренінгу показала його ефективність: учасники продемонстрували зниження тривожності, підвищення стресостійкості та покращення соціальної адаптації. Практичне значення роботи полягає у можливості застосування запропонованої моделі у реабілітаційних центрах, соціальних службах та громадських організаціях. Результати дослідження можуть стати основою для подальшого вдосконалення програм психологічної підтримки ветеранів та інших вразливих груп населення; This master’s thesis addresses the issue of psychosocial rehabilitation of veterans, which has become one of the most pressing challenges in contemporary Ukrainian society. The study explores theoretical foundations, diagnostic tools, and practical methods of psychological support for individuals who have experienced traumatic events. The aim of the research was to develop and test a differentiated model of psychocorrectional assistance designed to reduce anxiety levels, enhance resilience, and improve social adaptation among veterans. The first chapter provides an analysis of current scientific approaches to psychosocial rehabilitation, identifies key problems, and substantiates the relevance of an integrative model that combines humanistic, cognitive-behavioral, and resource-oriented approaches. The second chapter presents a psychodiagnostic toolkit, including standardized methods such as the Spielberger–Khanin Anxiety Test, the Connor–Davidson Resilience Scale, and indicators of social adaptation. Diagnostic results revealed high levels of anxiety and moderate resilience among most participants. The third chapter introduces a psychocorrectional training program consisting of modules on emotional safety, cognitive restructuring, resource recovery, and social integration. The training was tested and proved effective: participants demonstrated reduced anxiety, increased resilience, and improved social adaptation. The practical significance of the thesis lies in the possibility of applying the proposed model in rehabilitation centers, social services, and community organizations. The findings may serve as a basis for further development of psychological support programs for veterans and other vulnerable groups, contributing to improved outcomes in psychosocial rehabilitation practices Опис: На основі проведеного теоретико-емпіричного дослідження щодо особливостей надання психологічної підтримки демобілізованим військовослужбовцям сформульовано такі ключові висновки: 1. Психологічна адаптація після повернення до цивільного життя є структурованою кризою переходу, що проявляється не уніформно, а через чіткі психологічні дефіцити. Головними з них є порушення поведінкової саморегуляції (імпульсивність, нездатність планувати) та дефіцит комунікативних потенціалів (соціальна відстороненість, недовіра), що спостерігається у понад третини вибірки. Ці дефіцити виникають на тлі збереженої моральної нормативності, створюючи внутрішній конфлікт між високими вимогами до себе та неможливістю їх реалізувати, що є основним джерелом психологічного страждання. 2. Вибірка демобілізованих осіб є психологічно гетерогенною, що дозволяє чітко виділити три типологічні групи за рівнем адаптації: дезадаптована (33,3%), що потребує інтенсивної психотерапії; нестійко адаптована (52,4%), що потребує навичкових тренінгів та профілактики; та адаптована (14,3%), яка є ресурсом для наставництва. Це робить уніфікований підхід до підтримки неефективним і вимагає обов’язкової диференціації інтервенцій. 3. Життєстійкість (hardiness) підтверджує свою роль ключового особистісного ресурсу, оскільки її показники, особливо компоненти контролю та залученості, статистично значуще пов’язані з успішністю адаптації. Найбільш проблемною для ветеранів виявилася шкала прийняття ризику, що свідчить про сприйняття змін цивільного життя переважно як загрози, що блокує активність та пошук нових можливостей. 4. Ефективна модель психологічної підтримки має бути: • диференційованою: з чітким відбором інтенсивності та методу допомоги (індивідуальна психотерапія, груповий тренінг, наставництво) залежно від діагностованого адаптаційного профілю. • Етапною: забезпечувати супровід від фази кризи та стабілізації до фази довгострокового розвитку та соціальної реінтеграції. • Системною: ґрунтуватися на міжвідомчій взаємодії психологічних служб, соціальних установ, медичних закладів та громадського сектору для створення єдиного підтримуючого середовища. • Ресурсно-орієнтованою: спрямовуватися не лише на усунення симптомів, але й на активізацію збережених сильних сторін (моральні орієнтири, досвід подолання) та розвиток нових навичок. 5. Проведене дослідження має конкретну практичну цінність, оскільки розроблені на його основі діагностичний комплекс та рекомендації дозволяють перевести психологічну роботу з ветеранами на рівень цілеспрямованого, науково обґрунтованого супроводу. Це сприяє оптимізації роботи психологічних служб при ТЦК та СП, розробці стандартів допомоги та підвищенню її ефективності шляхом точного визначення цільової аудиторії та її специфічних потреб. Таким чином, результати роботи підтверджують, що удосконалення системи психологічної підтримки військовослужбовців після демобілізації має ґрунтуватися на глибокому розумінні структури їхніх адаптаційних труднощів та ресурсів та реалізовуватися через диференційовану та системну модель, що інтегрує зусилля професійних і громадських інституцій.

Психолого – педагогічна профілактика конфліктності у підлітковому віці

2026-01-08T13:35:42Z

Назва: Психолого – педагогічна профілактика конфліктності у підлітковому віці Автори: Днись, Людмила Сергіївна; Dnys, Liudmyla Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню проблеми конфліктності у підлітковому віці як важливого психологічного та педагогічного феномена, що загострюється в умовах сучасних соціальних змін і зростання психоемоційного навантаження на дітей та молодь. У роботі здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до розуміння поняття конфлікту, розкрито специфіку підліткового віку як кризового етапу розвитку особистості, а також систематизовано психологічні, емоційні та соціальні чинники виникнення міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктів у підлітків. В емпіричній частині дослідження визначено рівень конфліктності підлітків, провідні стилі їхньої поведінки в конфліктних ситуаціях та проаналізовано взаємозв’язок конфліктності з індивідуально-психологічними особливостями. Для досягнення мети використано сучасний психодіагностичний інструментарій, а також кількісні й якісні методи обробки та інтерпретації даних, що забезпечило достовірність і наукову цінність отриманих результатів. Практичне спрямування роботи реалізовано через розробку психолого-педагогічної програми профілактики конфліктної поведінки у підлітків, яка включає тренінгові заняття, методичні рекомендації для педагогів і батьків та може бути впроваджена у діяльність психологічної служби закладів освіти. Окрему увагу приділено питанням безпеки та охорони праці, зокрема аспектам онлайн-навчання та профілактики ризикованої поведінки підлітків. Робота має теоретичне та практичне значення, відзначається цілісністю, логічністю викладу та відповідністю сучасним вимогам психологічної науки і освітньої практики.; This thesis is devoted to a comprehensive study of the problem of conflict in adolescence as an important psychological and pedagogical phenomenon, which is exacerbated by modern social changes and the growing psycho-emotional stress on children and young people. The work provides a theoretical analysis of scientific approaches to understanding the concept of conflict, reveals the specifics of adolescence as a crisis stage of personality development, and systematises the psychological, emotional and social factors of interpersonal and intrapersonal conflicts in adolescents. The empirical part of the study determines the level of conflictiveness among adolescents, their leading styles of behaviour in conflict situations, and analyses the relationship between conflictiveness and individual psychological characteristics. To achieve the goal, modern psychodiagnostic tools were used, as well as quantitative and qualitative methods of data processing and interpretation, which ensured the reliability and scientific value of the results obtained. The practical focus of the work is implemented through the development of a psychological and pedagogical programme for the prevention of conflict behaviour in adolescents, which includes training sessions, methodological recommendations for teachers and parents, and can be implemented in the activities of the psychological services of educational institutions. Particular attention is paid to issues of safety and occupational health, in particular aspects of online learning and the prevention of risky behaviour among adolescents. The work has theoretical and practical significance, is distinguished by its integrity, logical presentation and compliance with modern requirements of psychological science and educational practice. Опис: Проаналізувавши теоретичні джерела можна стверджувати, що конфлікт – це невід’ємна частина життя людства. Він супроводжує людину протягом усього життя, проявляючись у різних сферах її соціальних відносин. Це поняття, яким цікавились та досліджували багато дослідників крізь століття: філософи, соціологи та психологи. Кожен з них по-різному характеризував це явище, вносив свої доповнення , характеристики та бачення, проте всі вони сходяться на думці, що конфлікт – це зіткнення інтересів, поглядів, цінностей, розбіжностей у задоволенні потреб. В результаті вивчення характеристик конфлікту, нами було встановлено, що конфлікт може мати як негативні (деструктивні) наслідки для особистості, так і позитивні (конструктивні). Також варто відмітити, що позитивних функції є дещо більше, ніж негативних. Звідси, можемо підсумувати, що конфлікту не варто уникати, оскільки він веде до розвитку, пізнання своїх можливостей та пізнання інших осіб у конфлікті, він дає можливість розкритися, показати себе, а також знімає напруження та дає вихід емоціям. Однак, при не правильному підході до вирішення суперечливих ситуацій, конфлікт руйнує міжособистісні відносини та веде до руйнівних форм самореалізації особистості. У нашій роботі ми вивчали та досліджували конфліктність у підлітковому віці. Підлітковий вік вважається складним та суперечливим періодом у житті людини. Цей вік характеризується інтенсивними змінами у фізичному, соціальному, розумовому та статевому розвитку. Для нього властивим є прояви підвищеної збудливості, імпульсивності, емоційності, неврівноваженості. Іншими словами цей період називають перехідними, адже він супроводжується переходом від дитинства до дорослості. Підліток активно здійснює пошук свого «Я», свого місця у колективі, взаєминах, соціумі, в цей час формується самооцінка, змінюються погляди, цінності і орієнтири на життя, він прагне більшої самостійності та пробує наслідувати «дорослу» поведінку. Значних змін підліток зазнає і у фізичному розвитку, в цей період інтенсивно прискорюється ріст кісток, відбуваються зміни в гормональній та статевій системах, посилюється робота серцево-судинної системи, через неузгодження розвитку її систем, в корі головного мозку процеси збудження переважають над гальмуванням. Все це стає причинами невдоволення своїм тілом, зовнішньою незграбністю, сором’язливістю, зниженням самооцінки, підвищеною втомою, чутливістю та частими змінами настрою. У перехідний період спілкування з однолітками набуває більшого значення, а ніж сім’я. Підліток шукає своє місце у колективі чи групі однолітків, прагне до визнання та приналежності. Це новий рівень спілкування, він істотно відрізняється від періоду дитинства. У підліткових групах з’являються нові моделі поведінки, які характеризуються підвищеною емоційністю та конфліктністю. На підставі аналізу теоретичних джерел, можемо стверджувати, що причинами конфліктності у підлітковому віці є підвищена збудливість, імпульсивність, дратівливість; прагнення до самостійності, надмірний контроль з боку дорослих, неадекватна самооцінка, невпевненість у собі, підвищена чутливість до критики, фрустрація; труднощі у спілкуванні, неприйняття в групі, вплив однолітків, розбіжності у цінностях та поглядах. З огляду на це, варто зауважити, що конфлікти у підлітковому віці мають місце у всіх сферах відносин, а саме міжсобистісні конфлікти (суперечки між однолітками, підлітком і дорослим, підлітком і вчителями), міжгрупові (суперечки між різними групами, як формальними так і не формальними, у які входить підліток), внутрішньо особистісні конфлікти (протиріччя між бажаннями та можливостями). Проявами конфліктності виступають не дотримання правил та норм поведінки, грубість, різкість у висловлюванні, вербальна агресія, протидія вимогам дорослих, емоційні зриви, ігнорування обов’язків, підозрілість, недовіра. На підставі зробленого аналізу результатів емпіричного дослідження, можемо стверджувати, що більшість підлітків демонструють середній та вище середнього рівня конфліктність, також багатьом з них притаманна стратегія компромісу. Це вказує, що підлітки готові вступати в суперечки, але разом з тим прагнуть вирішувати конфлікти конструктивним шляхом, зберігаючи хороші стосунки у взаєминах. Аналізуючи методику особистісної тривожності, ми виявили, що частина досліджуваних продемонструвала високий рівень тривожності. Цей критерій нам підтверджує емоційну нестійкість підлітків (не впевненість, фрустрація, занижена самооцінка та ін.), схильність до тривожних реакцій, що впливає на їхню конфліктну поведінку і взаємини з оточенням. Оскільки, частина досліджуваних продемонстрували стратегії виходу з конфліктних ситуацій як суперництво, пристосування та уникнення, ми зробили висновок, про необхідність здійснення профілактичної та превентивної роботи з подолання конфліктності серед підлітків. Профілактична робота у цьому напрямі має вирішальне значення для підростаючого покоління, оскільки стереотипні моделі поведінки засвоєнні в підлітковому віці, а часто це є не конструктивні моделі, можуть перерости у девіантну поведінку вже дорослих людей. Роботу у цьому напрямі варто здійснювати у тісному взаємозв’язку сім’ї та навчального закладу. Оскільки сім’я – це первинне джерело соціалізації підлітка та має вагоме значення на формування особистості. Саме у сім’ї засвоюються правила, повага доброзичливість та толерантність. Навчальне середовище для підлітка теж має важливе значення, тут він розвивається та самостверджується. В шкільних колективах підліток засвоює моделі спілкування в колективі та пізнає цінність дружби. Тому важливо, щоб молода особистість навчалася правильним моделям поведінки у взаєминах. Нами розроблені рекомендації для батьків та педагогів, щодо здійснення профілактики конфліктності. В основу рекомендацій лягли методи позитивного підкріплення у виховному впливі та демократичного стилю спілкування. Створення сприятливого позитивного середовища для формування підлітка є важливою основою у профілактиці конфліктності. Для підлітка важливо щоб його прийняли, вислухали, зрозуміли, надали допомогу у складних ситуаціях. Саме для підлітків нами був розроблений соціально-психологічний тренінг, як метод психоедукації. На нашу думку, такий спосіб дає розуміння сутності конфлікту та можливість ознайомитися з моделями поведінки у конфлікті, які вони зможуть використовувати у своєму життєвому досвіді. Результати нашого дослідження та практичні розробки можуть бути використані у профілактичній діяльності психолога навчального закладу. Подальші дослідження вбачаємо у розробці системи профілактичних заходів для запобіганню конфліктності.

Інтернет мережа як інститут соціалізації в сучасних умовах: соціально-психологічний аналіз

2025-02-20T12:31:12Z

Назва: Інтернет мережа як інститут соціалізації в сучасних умовах: соціально-психологічний аналіз Автори: Стояновська, Мар’яна Михайлівна; Stoyanovska, Mariana Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2024. В кваліфікаційній роботі проведено ґрунтовний аналіз поняття соціалізація особистості, охарактеризовано Інтернет-середовище як чинник соціалізації особистості, виокремлено механізми психологічного впливу Інтернет-мережі на особистість, визначено особливості спілкування в Інтернет-мережі, експериментально доведено, що соціально-психологічна специфіка спілкування в Інтернет-мережі обумовлює специфіку розвитку особистісних якостей та впливає на показники соціалізованості особистості в сучасному інформаційному суспільстві. Підібрано та розроблено психологічний діагностичний інструментарій для дослідження закономірностей впливу Інтернет-мережі на інтеграцію особистості в суспільне життя. Актуальність теми кваліфікаційної роботи магістра зумовлена необхідністю глибшого розуміння впливу Інтернету на процеси соціалізації в сучасному світі. В умовах, коли традиційні інститути соціалізації, до яких відносимо сім’ю, школу та громаду, зазнають змін під впливом нових технологій, важливо дослідити, яким чином Інтернет може виступати як альтернативний або доповнюючий інститут соціалізації. Соціально-психологічний аналіз цього процесу дозволить виявити механізми, через які Інтернет формує соціальні зв’язки, впливає на ідентичність та самосвідомість особистості. Важливим аспектом дослідження є вивчення негативних наслідків, які можуть виникати внаслідок соціалізації в Інтернеті, зокрема ризиків десоціалізації, кібербулінгу та інших форм онлайн-агресії. Розуміння цих явищ є необхідним для розробки ефективних стратегій підтримки молоді в умовах цифрового середовища.; The qualification work has conducted a thorough analysis of the concept of personality socialization, characterized the Internet environment as a factor in personality socialization, identified the mechanisms of the psychological influence of the Internet on the personality, determined the features of communication on the Internet, experimentally proved that the socio-psychological specificity of communication on the Internet determines the specifics of the development of personal qualities and affects the indicators of the socialization of the individual in the modern information society. A psychological diagnostic tool has been selected and developed to study the patterns of the influence of the Internet on the integration of the individual into social life. The relevance of the topic of the master's qualification work is due to the need for a deeper understanding of the influence of the Internet on the processes of socialization in the modern world. In a context where traditional institutions of socialization, including family, school, and community, are undergoing changes under the influence of new technologies, it is important to explore how the Internet can act as an alternative or complementary institution of socialization. A socio-psychological analysis of this process will reveal the mechanisms through which the Internet forms social ties and influences the identity and self-awareness of an individual. An important aspect of the research is the study of the negative consequences that may arise as a result of socialization on the Internet, in particular the risks of desocialization, cyberbullying, and other forms of online aggression. Understanding these phenomena is necessary for the development of effective strategies to support young people in the digital environment. Опис: Вплив масової комунікації, яка є складним та багатогранним процесом, на духовний і культурний клімат нашого часу є значним. Швидкі зміни в усіх аспектах життя призводять до численних трансформацій у суспільстві. Формування інформаційного суспільства змінює світогляд, інформаційну культуру та ідентичність особи XXI століття. У цей період особливо важливими стають питання масової соціалізації. Згідно з підходами, викладеними в цій роботі, терміни «засоби масової комунікації», а також «засоби масової інформації» вони не є синонімами, хоча їх заміна не є суттєвою помилкою. Варто зазначити, що вплив на аудиторію здійснює не лише інформація, а й комунікація як соціальний процес, що використовує інформацію для реалізації цієї функції. Тому правильніше використовувати термін «засоби масової комунікації» щодо радіо, преси, телебачення та Інтернету. У цій роботі розглядається роль Інтернету як засобу соціалізації та його вплив у формуванні нової інформаційної особистості. Інтернет, завдяки своїм можливостям у зборі, обробці та розширеній оперативної масової інформації, має всі повні характеристики, щоб вважатися фактором, який сприяє покращенню соціалізації індивіда. А досить високий рівень його поширення свідчить, що вплив Інтернету є досить значним. Таким чином, ми можемо впевнено стверджувати, що Інтернет позитивно впливає на розвиток суспільства. Водночас є і негативні аспекти, пов’язані з поширенням антигромадських матеріалів через Інтернет (насильство, жорстокість, тероризм, порнографія тощо). Ці явища також притаманні іншим засобам масової комунікації. Контроль та обмеження розповсюдження таких матеріалів є основними завданнями, які потребують дуже особливої уваги з боку власне держави та суспільства. У цьому дослідженні основний акцент зроблено на вплив Інтернету як іншої масової комунікації на суспільство загалом, без детального аналізу змісту окремих ресурсів. Позитивний вплив власне Інтернету на розвиток нашого суспільства проявляється в таких аспектах: формування саме нової інформаційної культури, яка сприяє становленню інформаційного суспільства; підтримка розвитку відкритого суспільства; створення умов для інтеграції в глобальний інформаційний простір; формування нового середовища для реалізації демократичних принципів; забезпечення нового простору для соціалізації особистості. Розвиток і поширення Інтернету зумовлені, з одного боку, об’єктивними потребами суспільства та законами ринкової економіки. З іншого боку, на шляху його прогресу існує низка перешкод, зокрема: нерівномірний соціально-економічний розвиток регіонів, низький рівень доходів населення, недостатня розвиненість телекомунікаційної інфраструктури тощо. Основним завданням саме держави та й суспільства є подолання цих бар’єрів і вирішення проблем, які перешкоджають розвитку Інтернету. Узагальнимо результати нашого дослідження: • Аналіз даних показує, що обидві групи мають низький рівень реактивної тривожності, але представники факультету економіки та менеджменту демонструють високу особистісну тривожність, з різницею в 0,85% між чоловіками та жінками. Чоловіки з факультету комп’ютерно-інформаційних технологій мають помірний рівень особистісної тривожності. • За результатами методики діагностики потреби у нових враженнях М. Цукермана, чоловіки набрали 11,6 та 11,8 балів, що свідчить про їхню потребу в нових враженнях та авантюрах. Жінки в цій групі отримали нижчий бал – 10,9, що не перевищує межі середнього і високого рівнів, вказуючи на вміння контролювати свої бажання, залишаючись відкритими до нового досвіду. Однак цей показник є близьким до межі, що потребує уваги психолога. • У всіх обстежуваних спостерігається низький рівень суб’єктивного відчуття самотності, без високих чи середніх показників самотності, що є позитивним аспектом впливу Інтернету та реального спілкування. Рівень соціалізації та інтеграції в суспільство оцінюється на середньому рівні. • Результати дослідження суб’єктивного контролю свідчать, що локус контролю є універсальною характеристикою особистості, яка проявляється стабільно в різних ситуаціях. Рівень суб’єктивного контролю служить узагальненою характеристикою особистості. • За даними методики дослідження стресостійкості та соціальної адаптації, жінки з факультету економіки та менеджменту не є соціально адаптованими та стресостійкими, на відміну від студентів тієї ж групи, які набрали 260 балів, що відповідає пороговому рівню стресостійкості. Загалом, обидві групи мають схожі показники, з різницею в 47 балів, при цьому жодна з контрольних груп не досягла високого рівня. • Всі досліджувані виявилися реалістами, адекватно оцінюючи свої можливості та задовольняючись наявним. Вони стійкі до психологічного стресу, що підтверджується методиками стресостійкості та соціальної адаптації. Реалісти схильні до виконання завдань, що вимагають координації, спритності та практичних навичок, більше діючи, ніж говорючи, і віддають перевагу чітким інструкціям. Отже, наша гіпотеза про те, що соціально-психологічні особливості спілкування в Інтернеті визначають розвиток особистісних якостей та впливають на соціалізацію в сучасному інформаційному суспільстві, знайшла підтвердження. Поєднання реального та віртуального життя індивіда формує третинну соціалізацію – процес інтеріоризації норм і цінностей певної мережевої спільноти або загальноприйнятих у соціальному кіберпросторі. У випадку інтеріоризації цінностей деяких спільнот, третинна соціалізація може призвести до перекинутої соціалізації, що включає норми і цінності, які не відповідають історичному минулому чи цілям суспільства, що пов’язано з архаїзацією культури та руйнуванням панівних культурних норм. Це може сприяти архаїзації культури, руйнуванню суспільних норм і примітивізації поведінкових установок, незважаючи на технічний прогрес. Для запобігання негативним проявам у віртуальному просторі важливо забезпечити баланс між технічним розвитком, культурною стійкістю та критичним підходом до засвоєння мережевих цінностей. Нові інформаційні технології відкривають можливості для спілкування між людьми без фізичної присутності. Хоча подібні контакти були можливі раніше через пошту, телефон, телеграф та інші технічні засоби комунікації, сучасні технології забезпечують новий рівень цього спілкування. Простір, створений завдяки цифровим технологіям, швидко інтегрується не лише в життя сучасного суспільства, а й у структуру особистісного життєвого простору.

Синдром емоційного вигорання особистості студента-психолога в умовах воєнного стану

2025-02-20T12:30:14Z

Назва: Синдром емоційного вигорання особистості студента-психолога в умовах воєнного стану Автори: Бех, Наталія Петрівна; Beh, Natalia Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2024. В кваліфікаційній роботі проаналізовано тлумачення поняття емоційне та професійне вигорання, виділено чинники виникнення емоційного вигорання, експериментально доведено наявність кореляційного зв’язку між різними фазами розвитку емоційного вигорання, доведено існування взаємозв’язку між рівнем емоційного вигорання саме у студентів-психологів та такими особистісними характеристиками, як рівень тривожності, локус контролю, розвиненість емпатійних здібностей та особливості функціонування саме механізмів психологічного захисту. На основі отриманих результатів нашого емпіричного дослідження розроблено та запропоновано психологічні рекомендації щодо профілактики виникнення емоційного вигорання. У контексті психічного здоров’я фахівців психологічної служби дуже особливу увагу слід приділяти симптомам професійного виснаження, або вигорання. Існують різні визначення цього явища, але загалом воно розглядається як тривала стресова реакція, що виникає внаслідок саме тривалих професійних стресів власне середньої інтенсивності. Деякі автори ототожнюють емоційне та професійне вигорання, розглядаючи його як форму професійної деформації під впливом професійних стресорів. Процес професійної підготовки вимагає від студентів значної напруги, творчої роботи над собою, подолання внутрішніх бар’єрів та вибору пріоритетів. Майбутні фахівці повинні прагнути до розвитку «мистецтва жити» – вміння творчо будувати своє життя на основі глибокого самопізнання та оволодіння різними методами та технологіями особистісного розвитку. Цей процес, безумовно, впливає на спосіб життя студентів, вимагаючи від них значної концентрації та зусиль, що може призвести до виснаження особистісних ресурсів та проявитися у вигляді емоційного вигорання.; The qualification work analyzed the interpretation of the concepts of emotional and professional burnout, identified the factors of emotional burnout, experimentally proved the existence of a correlation between different phases of emotional burnout development, proved the existence of a relationship between the level of emotional burnout in psychology students and such personal characteristics as the level of anxiety, locus of control, development of empathic abilities and the peculiarities of the functioning of psychological defense mechanisms. Based on the results of our empirical study, psychological recommendations were developed and proposed for the prevention of emotional burnout. In the context of the mental health of psychological service specialists, very special attention should be paid to the symptoms of professional exhaustion, or burnout. There are different definitions of this phenomenon, but in general it is considered as a prolonged stress reaction that occurs as a result of prolonged professional stresses of medium intensity. Some authors identify emotional and professional burnout, considering it as a form of professional deformation under the influence of professional stressors. The process of professional training requires students to exert considerable effort, creative work on themselves, overcome internal barriers and choose priorities. Future specialists should strive to develop the “art of living” - the ability to creatively build their lives on the basis of deep self-knowledge and mastery of various methods and technologies of personal development. This process, of course, affects the lifestyle of students, requiring them to exert considerable concentration and effort, which can lead to the depletion of personal resources and manifest itself in the form of emotional burnout. Опис: Професія психолога характеризується високим рівнем стресогенності. Постійна взаємодія з клієнтами, значні психологічні та фізичні навантаження негативно впливають на психофізіологічний стан фахівця, призводячи до виснаження фізичних та моральних сил. Це, безумовно, позначається на ефективності професійної діяльності, та й психологічному самопочутті та міжособистісних стосунках, зокрема в сім’ї. Серед найпоширеніших стресових факторів у роботі психолога можна виділити фрустрованість, підвищену тривожність, роздратованість та загальну виснаженість. Враховуючи специфіку професійної діяльності психологів-практиків, було проведено дослідження явища емоційного вигорання серед студентів-психологів. Важливість дослідження цього феномену саме в період навчання зумовлена тим, що цей етап є ключовим у професійній підготовці майбутніх фахівців, і своєчасне виявлення та попередження емоційного вигорання є вкрай важливим. Аналіз літератури показав наявність численних термінів, що описують професійну деформацію. Розглядаючи природу стресу в професійній діяльності, виділяють різні його види, залежно від джерела: робочий стрес, зумовлений умовами та організацією праці; професійний стрес, пов’язаний зі специфікою професії; та організаційний стрес, спричинений особливостями функціонування організації. Хоча ці поняття близькі за змістом, вони не є тотожними, і їх використання залежить від контексту. Проте, в літературі вони часто вживаються як синоніми. Поняття «емоційне вигорання» («burnout») тісно пов’язане з професійним стресом. Деякі дослідники, спираючись на концепцію стресу Г. Сельє, розглядають емоційне вигорання як третю стадію стресу, що характеризується стійким станом збудження. Існують різні варіанти перекладу терміну «burnout» українською мовою, такі як «емоційне згорання», «емоційне вигорання», «емоційне перегоряння», «психічне вигорання» та й саме «професійне вигорання». Однак, незалежно від перекладу, всі ці терміни описують власне одне й те ж явище, мають спільні причини, фактори виникнення та особливості розвитку. Вигорання не обмежується професійною сферою, а проявляється в різних життєвих ситуаціях. Воно є результатом взаємодії факторів оточення, освіти, організації та особистості. Синдром виникає внаслідок тривалих саме професійних стресів середньої інтенсивності та є наслідком тривалого робочого стресу і професійної кризи. У більшості досліджуваних переважає друга фаза вигорання (сформована у 43,3% та формується у 34,4%), що характеризується емоційним виснаженням, захисними реакціями, емоційною закритістю, байдужістю, впливом настрою на стосунки, байдужістю до навчання, емоційною замкненістю та редукцією обов’язків. Дослідження показало наявність другої фази емоційного вигорання у всіх трьох групах студентів-психологів. У першокурсників це пов’язано з адаптацією до нових умов, у третьокурсників – з адаптацією до практики та перенасиченням матеріалом, у п’ятикурсників – з переходом до практики та написанням дипломних робіт. Метою дослідження було виявлення взаємозв’язку між фазами вигорання та й власне особистісними характеристиками (тривожність, локус контролю, емпатія, захисні механізми). Результати підтвердили кореляцію між фазами вигорання, що свідчить про їх послідовний розвиток. Результати дослідження виявили взаємозв’язки між фазами емоційного та професійного вигорання, що підтверджує їхню близькість та подібність у протіканні та проявах. Однак, на основі аналізу теоретичних джерел, ми власне дійшли висновку, що поняття «емоційне вигорання» є ширшим за «професійне вигорання». Професійне вигорання фокусується на факторах, пов’язаних з професійною діяльністю, тоді як емоційне вигорання охоплює ширший спектр соціальних сфер, таких як сім’я, побут, коло близького спілкування та інші аспекти життя, які можуть сприяти його розвитку. Також було виявлено кореляційні зв’язки між фазами емоційного вигорання та реактивною й особистісною тривожністю, локусом контролю та деякими механізмами психологічного захисту. Отже, мету дослідження досягнуто, власне поставлені завдання виконано, а висунуті гіпотези підтверджено. У подальшому планується продовження дослідження цієї проблематики.

Психологічні особливості розвитку професійно важливих якостей програмістів

2025-02-03T04:10:38Z

Назва: Психологічні особливості розвитку професійно важливих якостей програмістів Автори: Мельнічук, Олег Вікторович; Melnichuk, Oleh Короткий огляд (реферат): у цій роботі представлено концепцію, що професійно важливі якості є складним, багатогранним і неоднозначним поняттям, яке має різні тлумачення в соціології, психології та педагогіці. Ці якості розглядаються як прояви психічних особливостей особистості, необхідних для засвоєння спеціальних знань, умінь і навичок, а також як умова та ресурс для формування професійної компетентності. Вони складають комплекс характеристик, які сучасне суспільство вимагає від фахівців певних професій, а їх розвиток сприяє досягненню високої ефективності в інноваційній професійній діяльності. Дослідження проводилося з використанням різних методик та спостережень. Аналіз результатів тестування рівня логічного мислення учасників за допомогою тесту Скотта показав, що 40% з них мають високий рівень логічного мислення, що свідчить про їх здатність до раціонального мислення, побудови причинно-наслідкових зв'язків і прогнозування, що є важливим для програмування. Результати тесту на здатність до аналізу та синтезу виявили, що 30% учасників мають високий рівень, з середнім балом 5.6, що свідчить про їх здатність вирішувати складні завдання та приймати логічні рішення. Аналіз професійно важливих якостей учасників показав, що більшість з них мають середні рівні розвитку таких характеристик, як логічне мислення, здатність до аналізу та синтезу, стресостійкість, адаптивність і увага до деталей. 40% учасників продемонстрували високий рівень логічного мислення, а 33% — здатність до аналізу та синтезу. Однак виявлено значну варіативність у рівні стресостійкості та адаптивності: лише 27% учасників мають високий рівень стресостійкості, а 40% високий рівень адаптивності. Щодо уваги до деталей, 33% учасників показали високий рівень, але 40% отримали низькі результати. Це свідчить про необхідність подальших тренінгів для розвитку стресостійкості, адаптивності та уваги до деталей. Розроблені тренінги для розвитку професійних якостей, таких як логічне мислення, здатність до аналізу та синтезу, стресостійкість, адаптивність і увага до деталей, є важливими інструментами для підвищення ефективності діяльності осіб, які прагнуть до професійного розвитку.; this work presents the concept that professionally important qualities are a complex, multifaceted, and ambiguous notion that has various interpretations in sociology, psychology, and pedagogy. These qualities are viewed as manifestations of the psychological characteristics of an individual necessary for acquiring specialized knowledge, skills, and abilities, as well as being a condition and resource for forming professional competence. They constitute a set of characteristics that modern society demands from specialists in certain professions, and their development contributes to achieving high effectiveness in innovative professional activities. The research was conducted using various methodologies and observations. The analysis of the results of logical thinking tests conducted on participants using Scott's test showed that 40% of them have a high level of logical thinking, indicating their ability for rational thought and forecasting. The results of the test for analysis and synthesis abilities revealed that 30% of participants have a high level, with an average score of 5.6.The analysis of the professionally important qualities of the participants showed that most of them have average levels of development in characteristics such as logical thinking, analysis and synthesis abilities, stress resistance, adaptability, and attention to detail. 40% of participants demonstrated a high level of logical thinking, while 33% showed the ability for analysis and synthesis. However, significant variability was found in the levels of stress resistance and adaptability: only 27% of participants have a high level of stress resistance, while 40% have a high level of adaptability. Regarding attention to detail. This indicates the need for further training to develop stress resistance, adaptability, and attention to detail. The developed training programs aimed at enhancing professional qualities are important tools for increasing the effectiveness of individuals striving for professional development. Опис: Враховуючи вищенаведене можна сформулювати наступні висновки: Встановлено, що професійно важливі якості є складним, багатоаспектним і неоднозначним поняттям, яке знайшло відображення у різних тлумаченнях цього феномену у галузі соціології, психології та педагогіки, і розглядається як прояв психічних особливостей особистості, необхідних для засвоєння спеціальних знань, умінь та навичок, будучи необхідною умовою та ресурсом формування професійної компетентності, а також як комплекс якостей, які вимагаються сучасним суспільством від фахівців певної професії, розвиток яких забезпечує досягнення високої ефективності їх інноваційної професійної діяльності. Перелік професійно важливих якостей ІТ- фахівців детермінується особливостями їх разнопланової діяльності, яка відноситься до типології «людина – техніка», «людина – знакова система» та «людина – людина» і передбачає, що майбутній фахівець має володіти не тільки глибокими базовими знаннями, аналітичним мисленням та здатністю до гнучкого реагування в ситуаціях вирішення фахових задач, але й знаннями сучасних напрямів, методів, методологій і технологій розробки програмного забезпечення, практичними навичками роботи з проєктами, вміннями ефективно взаємодіяти і комунікувати з колегами та клієнтами, користуючись сучасними стратегіями та інструментами колективної розробки інноваційного продукту в умовах необхідності відповідати реальним потребам динамічних змін і розвитку ІТгалузі. Спираючись на теоретичний огляд предмету нашого дослідження та специфіку майбутньої діяльності програмістів , які здійснюють підготовку у закладах вищої технічної освіти, у їх структурі професійно важливих якостей нами виокремлено п'ять компонентів: мотиваційний, когнітивний, операційний, комунікативний та рефлексивний. Аналіз результатів тестування рівня логічного мислення учасників дослідження за допомогою тесту Скотта показав, що 40% учасників мають високий рівень логічного мислення, що вказує на їх здатність до раціонального 90 мислення, побудови причинно-наслідкових зв'язків та прогнозування, що є важливим для програмування. Ще 40% учасників мають середній рівень, що свідчить про достатньо розвинені навички логічного мислення, але з деякими труднощами при вирішенні складних задач. 20% учасників продемонстрували низький рівень, що вказує на труднощі у побудові логічних зв'язків у складних ситуаціях. Середній бал за тестом склав 6.4, що відповідає середньому рівню логічного мислення серед учасників. Це свідчить, що більшість учасників мають достатньо розвинене логічне мислення для вирішення основних завдань програмування, хоча для більш складних задач може знадобитися додаткова підтримка. Результати тесту на здатність до аналізу та синтезу показали, що 30% учасників мають високий рівень з середнім балом 5.6, що свідчить про здатність вирішувати складні завдання та приймати логічні рішення. 50% учасників продемонстрували середній рівень з середнім балом 6.17, що вказує на хороший потенціал, але потребу в додатковому розвитку. 20% учасників мають низький рівень з середнім балом 4.4, що вказує на слабші когнітивні навички. Загальний середній бал за тестом становить 5.6, що свідчить про різноманітність рівнів здібностей серед учасників. У результатах дослідження рівня стресу та стресостійкості серед учасників виявлено, що середній рівень стресу становить 50 балів, що вказує на нормальну адаптацію до стресових ситуацій. Щодо стресостійкості, 27% учасників мають високий рівень, 53% — середній, і 20% — низький рівень. Це свідчить, що більшість учасників володіють середнім рівнем стресостійкості, але 20% потребують додаткової підтримки. Високий рівень стресостійкості у 27% учасників свідчить про їх здатність ефективно справлятися зі стресом. Середній бал за тестом Ходжієва становить 66, що підтверджує середній рівень адаптивності в вибірці, що може бути важливим для професійної діяльності програмістів. Результати оцінки уваги до деталей показують, що 30% учасників мають високий рівень уваги, що свідчить про їх здатність до високої точності та 91 концентрації при виконанні завдань. Проте, 30% учасників показали низький рівень, що потребує удосконалення. У вибірці спостерігається варіативність за рівнями розвитку професійно важливих якостей, зокрема, логічного мислення, здатності до аналізу та синтезу, стресостійкості, адаптивності та уваги до деталей. Для більшості учасників (40-50%) ці якості мають середній рівень сформованості, що може вказувати на потребу в додаткових тренінгах та розвитку навичок для підвищення їх ефективності у професійній діяльності. У дослідженні рівня адаптивності серед учасників 30% (9 осіб) продемонстрували високий рівень, вказуючи на їх здатність швидко адаптуватися до змін. Середній бал цієї групи становить 67.4, що підтверджує високу здатність до адаптації. 40% учасників показали середній рівень адаптивності, потребуючи більше часу або підтримки для кращого пристосування. 30% мають низький рівень адаптивності, що свідчить про труднощі з реагуванням на зміни та потребує додаткових тренувань. Загальний середній бал 67.4 вказує на середній рівень адаптивності серед учасників, з потенціалом для покращення у групі з низьким рівнем. Аналіз професійно важливих якостей учасників дослідження показав, що більшість мають середні рівні розвитку таких якостей, як логічне мислення, здатність до аналізу та синтезу, стресостійкість, адаптивність та увага до деталей. 40% учасників продемонстрували високий рівень логічного мислення, а 33% — здатність до аналізу та синтезу. Проте виявлено значну варіативність у рівні стресостійкості та адаптивності: лише 27% учасників мають високий рівень стресостійкості, а 40% — високий рівень адаптивності. Щодо уваги до деталей, 33% учасників мають високий рівень, але 40% показали низькі результати. Це вказує на необхідність подальших тренінгів для розвитку стресостійкості, адаптивності та уваги до деталей. Розроблені тренінги для розвитку професійних якостей, таких як логічне мислення, здатність до аналізу та синтезу, стресостійкість, адаптивність, увага до деталей, є важливими інструментами для підвищення ефективності 92 діяльності осіб, що прагнуть до професійного розвитку. Кожен з цих тренінгів орієнтований на конкретні аспекти особистісного і професійного зростання, що дозволяє учасникам не тільки вдосконалювати свої навички, але й розвивати нові стратегії для досягнення кращих результатів у роботі. Тренінг з розвитку логічного мислення допомагає учасникам покращити здатність до структурованого мислення, що є основою для прийняття ефективних рішень. Вправи та техніки, які використовуються під час занять, дозволяють учасникам навчитися швидко аналізувати інформацію, що в свою чергу підвищує їхню здатність до вирішення складних завдань. Важливість цього тренінгу полягає у його здатності формувати у людей здатність до швидкого та точного аналізу ситуацій, що є надзвичайно цінним в умовах постійно змінюваного робочого середовища. Тренінг для розвитку здатності до аналізу та синтезу сприяє вдосконаленню уміння працювати з різноманітною інформацією, аналізувати її та створювати нові знання на основі зібраних даних. Це особливо важливо для тих, хто працює в наукових, аналітичних чи дослідницьких сферах, де точність і систематизація інформації є основою для прийняття правильних рішень. Розвиваючи ці навички, учасники можуть значно підвищити свою продуктивність, точність в роботі та здатність до творчого підходу в вирішенні складних проблем. Розвиток стресостійкості є необхідним для збереження продуктивності та психічного здоров'я в умовах високих вимог і постійного стресу. Тренінг спрямований на вивчення ефективних методів управління стресом, розвитку емоційної стабільності та зміцнення психологічної стійкості. Це дає змогу учасникам зберігати продуктивність навіть у складних ситуаціях. Також важливо згадати поточну ситуацію з війною в Україні та включати організацію тренінгів, майстер-класів, семінарів, терапевтичних груп, заходів культурно-інтеграційного характеру сприяє соціальній адаптації переміщених осіб у нових місцях проживання, і оцінюється як дуже ефективна робота як 93 соціальних служб так і самих пільговиків (Карітас України, 14.07.2017). На важливості програм розвитку наголошують представники неурядових організацій, котрі координують реалізацію проектів. На думку експертів, зараз найголовніший виклик, який стоїть перед Україною, є досягнення згоди між соціальними групами, які сприймають по-різному конфлікт на сході країни. Ефективність процесу соціальної інтеграції між особами внутрішньо переміщених осіб та місцевих громад значною мірою залежить від розвитку спільного рівня спілкування. Для ефективного вирішення антагонізмів необхідний діалог між цими групами та формулювання цілісного бачення розвитку країни, спрямованого на консолідацію регіонів України та недопущення розпаду у майбутньому [41] та ІТ індустрії зокрема. Таким чином, можемо стверджувати, що адаптація вимушено переселених осіб носить комплексний характер, який об’єднує однозначно декілька сфер, що досліджуються багатьма науками, починаючи від психології, медицини, антропології, соціології, економіки тощо. Виділяють два теоретико-методологічні підходи, щодо визначення адаптації ВПО: соціокультурний (психологічний) та ресурсний (економічний) [42]. Загалом, кожен з цих тренінгів допомагає учасникам зосередитися на важливих аспектах професійної діяльності, сприяючи розвитку необхідних навичок, які дозволяють не тільки підвищити ефективність і якість виконуваних завдань, але й досягати більш високих результатів у кар'єрі. Розвиток цих професійних якостей має значення не лише для індивідуального прогресу, але й для успішності організацій в цілому, що підвищує конкурентоспроможність та здатність до адаптації в швидко змінюваному середовищі.

Вплив дитячих емоційних травм на психосоціальний розвиток у дорослому віці

2026-01-08T13:28:42Z

Назва: Вплив дитячих емоційних травм на психосоціальний розвиток у дорослому віці Автори: Кухар, Олена Михайлівна; Kukhar, Olena Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі проведений аналіз впливу дитячих емоційних травм на психосоціальний розвиток людей у дорослому віці, виявленні психологічних наслідків цього явища та розробці стратегій для психологічної підтримки та подолання наслідків дитчих травм. Загальна структура роботи дозволяє зрозуміти ключоі аспекти впливу травм на формування особистості та її психосоціальний розвиток. У дослідженні розглянуто взаємовплив дитячих емоційних травм та формування психосоціального розвитку. Результати емпіричного дослідження вказують на тісний зв'язок між дитячими травмами і та психосоціальним розвитком потраплянням під цей вплив. Виявлено, що досліджуванні з високим рівнем тривожності мали більш сильні травми у дитинстві ніж ті що мають низький рівень тривожності. Запропоновано та проаналізовано результати опитувань, в основі якого покладено визначення рівень психологічного благополуччя. Надано рекомендації щодо подолання наслідків дитячих травм та створено тренігову програму.; The master's thesis analyzes the impact of childhood emotional trauma on the psychosocial development of people in adulthood, identifies the psychological consequences of this phenomenon, and develops strategies for psychological support and overcoming the consequences of childhood trauma. The general structure of the work allows us to understand the key aspects of the impact of trauma on the formation of personality and its psychosocial development. The study examines the mutual influence of childhood emotional trauma and the formation of psychosocial development. The results of the empirical study indicate a close relationship between childhood trauma and psychosocial development under this influence. It was found that subjects with a high level of anxiety had more severe childhood trauma than those with a low level of anxiety. The results of the surveys are proposed and analyzed, which is based on the definition of the level of psychological well-being. Recommendations are given for overcoming the consequences of childhood trauma and a training program is created. Опис: Під час дослідження було зʼясовано, що емоційна травма є складним психологічним феноменом, що виникає унаслідок переживання надмірного стресу або травматичних подій, з якими особистість не здатна впоратися. Серед основних різновидів емоційних травм виділяють травми втрати, травми насильства (фізичного, емоційного або сексуального), а також травми, пов'язані з нехтуванням потреб дитини чи її відторгненням. Дані травматичні фактори, особливо якщо вони проявляються в дитинстві, мають суттєвий вплив на емоційний, когнітивний і соціальний розвиток особистості, формуючи передумови для виникнення проблем із самооцінкою, емоційною регуляцією, міжособистісними стосунками та підвищенням ризику психічних розладів. Дитяча емоційна травма — це психічне пошкодження, яке виникає внаслідок переживання дитиною надзвичайних стресових ситуацій, що впливають на її емоційний стан та розвиток. Це може бути результатом різноманітних подій, таких як фізичне, емоційне чи сексуальне насильство, занедбаність, втрати близьких, а також тривале перебування в умовах високого стресу або психоемоційного тиску. Травмуючі переживання у дитинстві можуть мати серйозні наслідки для психосоціального розвитку, оскільки в цей період активно формуються основи емоційної регуляції, когнітивного та соціального функціонування. Дитячі емоційні травми визначаються як порушення психічної цілісності внаслідок пережитих стресових подій, які не отримали адекватної обробки на емоційному та когнітивному рівнях. Вони можуть бути як однократними і гострими (наприклад, насильство або аварія), так і хронічними (повсякденний емоційний тиск, зневага або нехтування потребами дитини). Наслідки дитячої емоційної травми можуть бути різноманітними і проявлятися на різних етапах розвитку. У короткостроковій перспективі це можуть бути зміни в поведінці (агресія, замкнутість, соціальна ізоляція), емоційні порушення (тривога, страхи, почуття безпорадності) та когнітивні труднощі (проблеми з концентрацією, навчанням). У довгостроковій перспективі емоційна травма може призвести до розвитку психічних розладів, таких як депресія, тривожні розлади або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Такі особи можуть мати труднощі у формуванні здорових міжособистісних стосунків, довіри до інших, а також у здатності ефективно управляти своїми емоціями та стресовими ситуаціями. Емоційні травми, пережиті в дитинстві, можуть мати важливі наслідки для формування самооцінки, впливати на вміння адекватно оцінювати свої емоції та поведінку в соціальних контекстах. Нерідко такі травми призводять до хронічної депресії, затримки в розвитку емоційної зрілості та виникнення проблем у дорослому житті, зокрема в міжособистісних відносинах, професійній діяльності та психічному здоров’ї. Теоретичний аналіз дозволив інтегрувати підходи різних психологічних шкіл, зокрема теорію прив’язаності Дж. Боулбі, біопсихосоціальну модель Дж. Енгеля та модель роботи з травмою П. Левіна. Це сприяло поглибленому розумінню механізмів впливу дитячих емоційних травм на становлення особистості та стало основою для розробки психологічної програми корекції наслідків таких травм. У ході проведення емпіричного дослідження було підтверджено гіпотезу щодо значного впливу негативного дитячого досвіду на психосоціальний розвиток дорослої особистості. Використання методик шкали тривожності Бека, ACE (дослідження негативного дитячого досвіду) та шкали психологічного благополуччя Ріффа дозволило отримати такі ключові результати: 38% респондентів мають високий рівень тривожності, ще 38% — середній рівень, що свідчить про поширеність емоційної нестабільності серед осіб із негативним дитячим досвідом. 46% респондентів демонструють легкий рівень негативного дитячого досвіду, тоді як 30% мають середній або високий рівень, що вказує на систематичний вплив травматичних подій на їхнє життя. Найпоширенішими формами травмуючого досвіду є фізичне насильство (32%), проживання у сім’ях із залежними від алкоголю чи наркотиків членами (42%) та сексуальні домагання (14%). 52% респондентів мають проблеми у сфері самоприйняття, що корелює з їхнім негативним дитячим досвідом і підтверджує вплив травматичних подій на їхню ідентичність. На основі аналізу отриманих даних було розроблено психологічну програму, спрямовану на корекцію наслідків дитячих емоційних травм. Програма включає п’ятиденний тренінговий курс, який базується на принципах групової психотерапії. Заняття спрямовані на створення безпечного простору для учасників, моделювання здорових міжособистісних стосунків, розвиток навичок емоційної регуляції та усвідомлення деструктивних патернів поведінки. Групова робота сприяє соціалізації, взаємній підтримці та формуванню нових стратегій вирішення внутрішньоособистісних конфліктів. Таким чином, результати дослідження підтверджують значний вплив дитячих емоційних травм на якість життя у дорослому віці. Ефективність запропонованої психологічної програми демонструє її потенціал у сфері психологічного консультування, дозволяючи зменшити наслідки травматичного досвіду та сприяти гармонізації міжособистісних стосунків. Використання програми може також стати основою для майбутніх інтервенцій, спрямованих на поліпшення емоційного стану осіб із травматичним досвідом та підвищення їхньої загальної життєвої задоволеності.

Соціально–психологічна адаптація як чинник психологічного благополуччя внутрішньо–переміщених осіб

2025-02-20T12:28:13Z

Назва: Соціально–психологічна адаптація як чинник психологічного благополуччя внутрішньо–переміщених осіб Автори: Цегельник, Дмитро Валерійович; Tsehelnyk, Dmytro Короткий огляд (реферат): Актуальність теми є надзвичайно важливою в умовах сучасної війни, яка змусила мільйони українців залишити свої домівки і шукати безпечне місце у всьому світі. Війна в Україні спричинила безпрецедентну хвилю внутрішнього переміщення. Мільйони людей, серед яких жінки, діти та літні особи, були змушені покинути свої рідні місця, що створює величезне навантаження на систему соціальної допомоги та психологічної підтримки. Внутрішньо-переміщені особи часто переживають важкі психологічні травми, пов'язані з втратою рідних, дому, роботи, а також зі свідченням насильства та руйнувань. Метою даної роботи є аналіз соціально-психологічної адаптації як чинника психологічного благополуччя внутрішньо-переміщених осіб. Завданнями даного дослідження є: вивчення теоретичних засад соціально-психологічної адаптації, дослідження факторів, що впливають на адаптацію ВПО, аналіз психологічних труднощів, з якими стикаються ВПО. Та розробка психологічної програми щодо полегшення етапу адаптації на новому місці проживання ВПО.; The relevance of the topic is extremely important in the context of the ongoing war, which has forced millions of Ukrainians to leave their homes and search for a safe place around the world. The war in Ukraine has caused an unprecedented wave of internal displacement. Millions of people, including women, children, and the elderly, have been forced to leave their hometowns, creating a tremendous burden on the system of social assistance and psychological support. Internally-displaced persons (IDPs) often experience severe psychological trauma related to the loss of loved ones, homes, jobs, as well as witnessing violence and destruction. The aim of this work is to analyze social-psychological adaptation as a factor of psychological well-being for internally displaced persons. The objectives of this study are: to examine the theoretical foundations of social-psychological adaptation, to investigate the factors influencing the adaptation of IDPs, and to analyze the psychological difficulties faced by IDPs. And the development of a psychological program to ease the adaptation process in the new place of residence for IDPs. Опис: Магістерська робота присвячена дослідженню адаптації як багатовимірного процесу, що включає фізіологічні, психологічні та соціальні аспекти взаємодії людини з навколишнім середовищем. У сучасному розумінні адаптація трактується як активна форма пристосування, що охоплює не лише фізіологічні зміни, але й складні психологічні механізми, такі як стратегії подолання стресу, когнітивні процеси, розвиток соціальних навичок і встановлення гармонійних відносин з оточенням. Однією з ключових складових адаптації є психологічне благополуччя, яке характеризується гармонією внутрішніх психічних процесів, позитивним ставленням до себе, здатністю до самореалізації, наявністю гармонійних міжособистісних стосунків та готовністю до активної участі у життєвих процесах. Це поняття виходить за межі відсутності стресу та є основою для досягнення стабільної внутрішньої рівноваги. Особлива увага приділяється вивченню адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які змушені пристосовуватися до нових умов життя, зокрема через втрату житла, соціальних зв’язків, труднощі працевлаштування, а також обмежений доступ до освіти та медичних послуг. Стресові фактори, що виникають у таких обставинах, сприяють розвитку психічних розладів, таких як депресія, тривожні стани та посттравматичний стресовий розлад. Дослідження також виявило індивідуальні відмінності серед учасників щодо рівня адаптації, емоційного комфорту та готовності до соціальних змін. Частина респондентів демонструє високий рівень адаптації, у той час як іншим потрібна додаткова підтримка. Зазначені відмінності підкреслюють необхідність мультидисциплінарного підходу до роботи з ВПО, що враховує різні фактори 73 їхнього стану та середовища. У межах роботи було розроблено та обґрунтовано комплексну програму соціально-психологічної адаптації, спрямовану на зниження рівня стресу, покращення соціальної інтеграції, зміцнення сімейних стосунків і формування стійкого психологічного благополуччя. Програма побудована з урахуванням індивідуальних потреб учасників і включає такі етапи: діагностичний, підготовчий, основний та заключний. Її унікальність полягає у персоналізованому підході до кожного учасника, що базується на їхніх адаптаційних профілях. Серед методів, використаних у програмі, особливе місце займають арттерапія, техніки релаксації, тренінги соціальних навичок, майндфулнес, коучингові сесії та сімейна терапія. Ці методи сприяють гармонізації емоційного стану, розвитку соціальних зв’язків, підвищенню стресостійкості та здатності до самореалізації. Комплексний підхід дозволяє значно зменшити психологічні труднощі, з якими стикаються ВПО, і забезпечити ефективну соціальну інтеграцію. Окрему увагу приділено питанням охорони праці, які забезпечують безпечні умови роботи практичного психолога та клієнтів. Дотримання техніки безпеки, створення психологічно комфортного робочого простору, використання сучасних засобів захисту та алгоритмів дій у надзвичайних ситуаціях є важливими елементами професійної діяльності. Таким чином, магістерська робота не лише розкриває науково обґрунтовані аспекти адаптації та психологічного благополуччя, але й пропонує практичні рішення для підтримки внутрішньо переміщених осіб. Розроблена програма є ефективним інструментом для покращення їхньої адаптації до нових умов життя, зміцнення внутрішньої гармонії, досягнення соціальної інтеграції та зниження рівня стресу. Ці напрацювання можуть бути використані як основа для подальших досліджень та практичної діяльності у сфері соціальної та психологічної підтримки.

Вплив індивідуально-психологічних відмінностей на ставлення особистості до здоров’я

2025-02-20T12:26:31Z

Назва: Вплив індивідуально-психологічних відмінностей на ставлення особистості до здоров’я Автори: Покотило, Марія Ярославівна; Pokotylo, Mariia Короткий огляд (реферат): У даному дослідженні вперше комплексно розглянуто взаємозв’язок між індивідуально-психологічними характеристиками особистості та різними аспектами її здоров’я. Новим є виявлення специфіки оцінювання особистістю, залежно від її індивідуального типу, таких ключових компонентів здоров’я, як психічна рівновага, емоційна стійкість, комунікабельність та стресостійкість, що інтегрують фізичний, психологічний та соціальний рівні. Встановлено, що характеристики особистісного типу, формуючи індивідуальний стиль життя, суттєво впливають на само сприйняття здоров’я та поведінку щодо його збереження. На основі отриманих результатів експериментального дослідження можна зробити кілька важливих висновків. По-перше, індивідуально-психологічні відмінності мають значний вплив на те, як особистість ставиться до свого здоров’я. По-друге, існує висока ймовірність, що особистісні розлади супроводжуються такими психічними станами, як ригідність, агресія, тривожність, фрустрація та. По-третє, індивідуально-типологічні відмінності також впливають на соціальний, фізіологічний та психічний аспекти здоров’я особистості. Зважаючи на вказані дані, важливо розпочати психокорекцію та психотерапію, враховуючи індивідуальні потреби кожної особистості. Наприклад, людей з сенситивними, альтруїстичними, діяльними та незалежними рисами слід навчити долати тривогу і фрустрацію, а також зменшувати надмірне напруження. Ті, хто є серйозними, настороженими або самотніми, можуть отримати підтримку у подоланні депресії. Альтруїстам і діяльним людям потрібно допомогти дотримуватися почуття міри та рівноваги, а також уникати ослаблення і астенії. Усе це є важливими кроками до відновлення та збереження здоров’я. Таким чином, варто зазначити, що досліджувані складові здоров’я, такі як психологічне та соціально-психологічне блага, рівень невротизації, а також, фізичне самопочуття не є медичними параметрами, а психологічними характеристиками. Вони вимірюються за допомогою специфічних психологічних методів, таких як тестування, клінічна бесіда та спостереження. Ці методи дозволяють діагностувати відхилення як психічної, так і соматичної сферах особистості.; In this study, for the first time, the relationship between individual and psychological characteristics of a person and various aspects of his health was comprehensively considered. What is new is the discovery of the specificity of a person's assessment, depending on his individual type, of such key components of health as mental balance, emotional stability, sociability and stress resistance, which integrate physical, psychological and social levels. It was established that the characteristics of the personal type, forming an individual lifestyle, significantly affect the very perception of health and behavior regarding its preservation. Based on the obtained results of the experimental study, several important conclusions can be drawn. First, individual-psychological differences have a significant impact on how a person treats his health. Secondly, there is a high probability that personality disorders are accompanied by such mental states as rigidity, aggression, anxiety, frustration and. Third, individual-typological differences also affect the social, physiological, and mental aspects of an individual's health. Taking into account the indicated data, it is important to start psychocorrection and psychotherapy, taking into account the individual needs of each individual. For example, people with sensitive, altruistic, active, and independent traits should be taught to overcome anxiety and frustration, and to reduce excessive tension. Those who are serious, anxious or lonely can get support to overcome depression. Altruists and active people need to be helped to maintain a sense of measure and balance, as well as to avoid weakness and asthenia. All of these are important steps to regaining and maintaining health. Thus, it is worth noting that the studied components of health, such as psychological and socio-psychological benefits, the level of neuroticism, as well as physical well-being, are not medical parameters, but psychological characteristics. They are measured using specific psychological methods such as testing, clinical interview and observation. These methods make it possible to diagnose deviations in both mental and somatic spheres of personality. Опис: У рамках нашого дослідження ми провели огляд наукової літератури з психології, що стосується проблем здоров’я. Це дозволило виявити активний розвиток вивчення багатоманітних аспектів здоров’я особистості на даному етапі розвитку суспільства в сучасній науці, зокрема, виділення такої області, як психологія здоров’я. Безліч наукових підходів до особистісного здоров’я визначають різні критерії, але ми зосередилися на дослідженні зв’язків між різними аспектами здоров’я та типологічними характеристиками, вважаючи, що ставлення особистості до свого здоров’я залежить власне від її індивідуально-психологічних властивостей. Психодіагностика, проведена за допомогою тестів для визначення рівнів здоров’я, а також типологічних характеристик, виявила певні відмінності в ставленні різних типів особистості до свого здоров’я. Ми з’ясували, що самооцінка біологічного рівня здоров’я має високу кореляцію з такими типами, як Самотній і Альтруїстичний. Турбота про фізичне здоров’я характерна також для Діяльного, Добросовісного, Сенситивного та Настороженого типів. Люди Відданого типу, а також Сенситивні та Незалежні, дотримуються здорового способу життя і слідкують за своїм тиском. Натомість Агресивні та Авантюрні типи часто не звертають уваги на здоров’я і схильні до гіпертонії. Драматичні та Самовпевнені особистості, навпаки, мало піклуються про своє фізичне здоров’я. Щодо психічного здоров’я, наше дослідження показало, що душевна рівновага позитивно корелює лише з Драматичним типом. Альтруїстичний, Насторожений, Сенситивний, Ідіосинкратичний та Самотній типи, навпаки, віддалені від відчуття душевної рівноваги. Схильність до втрати душевної рівноваги спостерігається у чутливих та ніжних натур. Емоційна нестійкість і депресивність характерні для невпевнених у собі, астенічних та відповідальних типів, які потрапляють у гальмівне коло. Єдиним типом, який показує стійкість до тривожності та депресії, є Авантюрний тип. Соціальний рівень здоров’я, який може бути під загрозою через конфлікти, агресію, комунікабельність та сімейний стрес, вказує на те, що власне такі типи, як Незалежний, Самовпевнений, Добросовісний, Самотній, Ідіосинкратичний, Агресивний, Альтруїстичний та Серйозний, не звертають уваги на етичні проблеми міжособистісного спілкування. Вони менш вразливі до стресових і невротизуючих соціальних впливів. Авантюрні та Драматичні типи не зважають на сімейні негаразди, тоді як Альтруїстичні, Самотні, Насторожені, Ідіосинкратичні та Сенситивні особистості сильно страждають від них. Результати нашого дослідження підтвердили гіпотези про те, що: індивідуально-психологічні відмінності мають вплив на ставлення особистості до власного здоров’я; високий ризик особистісних розладів супроводжується тривожністю, агресією, фрустрацією та ригідністю; індивідуально-типологічні відмінності впливають на психічний, фізіологічний та соціальний аспекти здоров’я. Наші результати показали виражену залежність між типами особистості та їх можливими розладами, а також стилем здорового способу життя, а це виявляється у стійкості до психосоматичних захворювань. Практична значущість отриманих результатів полягає в їхньому застосуванні в індивідуальній роботі з людьми різного віку, спрямованій власне на виховання уважного ставлення саме до свого здоров’я та формування чіткого здорового способу життя. Розуміння індивідуально-психологічних передумов здоров’я допоможе психологам та психотерапевтам якісніше проводити профілактику розладів.

Засоби налагодження сприятливого психологічного клімату в колективі

2026-01-09T04:10:48Z

Назва: Засоби налагодження сприятливого психологічного клімату в колективі Автори: Гавришко, Наталія Федорівна; Нavryshko, Natalia Короткий огляд (реферат): Психологічний клімат у колективі є комплексною емоційно-психологічною характеристикою, що відображає загальний настрій та рівень задоволеності працівників різними аспектами життя колективу. Метою даного дослідження є вивчення психологічного клімату в колективі та розробка рекомендацій для його поліпшення. У рамках роботи було проведено огляд досліджень, присвячених соціально-психологічному клімату у колективі, на базі ТОВ "Терно-граф". Для аналізу клімату були застосовані різні методики, що дозволило отримати повну картину поточного стану колективу. Зокрема, дослідження виявило декілька ключових чинників, що впливають на психологічний клімат. До них належать внутрішньогрупова комунікація, рівень підтримки з боку керівництва, ступінь згуртованості колективу та індивідуальні психологічні особливості працівників. За результатами проведеного аналізу були розроблені практичні рекомендації, спрямовані на покращення психологічного клімату в колективі. Зокрема, було запропоновано впровадити регулярні навчальні програми, рольові ігри та тренінги для працівників. Також було рекомендовано створити культуру відкритості та довіри, що сприятиме більш ефективній комунікації між працівниками та керівництвом. Крім того, було запропоновано впровадити програми для згуртованості колективу, програми та рекомендації для розпізнання психологічних проблем у працівників, розроблені рекомендаціїдля надання першої психологічної допомоги. Проведення цих заходів дозволить не лише покращити психологічний клімат у колективі, але й створити сильну корпоративну культуру, яка зробить рутинні обов'язки та професійні взаємини більш приємними та гармонійними.; The psychological climate in a team is a complex emotional and psychological characteristic that reflects the general mood and level of satisfaction of employees with various aspects of team life. The purpose of this study is to study the psychological climate in the team and develop recommendations for its improvement. As part of the work, a review of studies on the socio-psychological climate in the team was conducted on the basis of Terno-Graph LLC. Various methods were used to analyze the climate, which allowed us to get a complete picture of the current state of the team. In particular, the study identified several key factors that affect the psychological climate. These include intra-group communication, the level of support from management, the degree of team cohesion, and individual psychological characteristics of employees. Based on the results of the analysis, practical recommendations aimed at improving the psychological climate in the team were developed. In particular, it was proposed to introduce regular training programs, role-playing games and workshops for employees. It was also recommended to create a culture of openness and trust, which would facilitate more effective communication between employees and management. In addition, it was proposed to implement programs for team cohesion, programs and guidelines for recognizing psychological problems among employees, and developed guidelines for providing first aid. These measures will not only improve the psychological climate in the team, but also create a strong corporate culture that will make routine duties and professional relationships more enjoyable and harmonious. Опис: На основі проведених досліджень зроблені наступні висновки: 1. Науковці по різному трактують поняття соціально-психологічного клімату організації. На основі проведеного теоретичного аналізу можна стверджувати, що клімат колективу становить якісну сторону міжособистісних відносин, який проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості. 2. Встановлено, що на соціально-психологічний клімат колективу здійснює вплив значна кількість факторів, серед яких: фактори макро- і мікросередовища, чинники сумісності та особливості взаємовідносин членів колективу, задоволеності роботою, умовами праці, стиль керівництва, професійно-кваліфікаційні фактори, особистісний розвиток. 3. Проаналізовано, що показниками сприятливого морально-психологічного клімату є: почуття захищеності, безпеки і комфорту; взаємна підтримка, увага у відносинах; міжособистісні симпатії; довіра та доброзичливість; високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги; відсутність тиску керівника на підлеглих; задоволеність приналежністю до колективу, взаємоспівчуття і взаємодопомога членів колективу в критичних ситуаціях. 4. В роботі для діагностики стану психологічного клімату працівників ТОВ «Терно-граф» було проведено експрес діагностику О. С. Михалюк, А. Ю. Шалито, що охарактеризувало його стан як задовільний. За підсумками опитування зроблено висновок, що налагодження комунікативних зав’язків та усунення негативних чинників для вирішення конфліктних ситуацій сприятиме покращенню психологічного клімату в колективі. 5. Розрахований індекс групової згуртованості за методикою К. Е. Сішора знаходиться в межах середнього, що свідчить про стабільний, але не оптимальний рівень згуртованості в колективі. 6. Опитування працівників за методикою А. Фідлера діагностують клімат колективу ТОВ «Терно-граф» як нейтральний, що свідчить про наявність дестабілізуючих факторів та передбачуваність ситуації. Серед працівників існує невелика ступінь напруження, особисті проблеми та образи, нерозуміння та низький рівень емпатії один до одного. 7. Результат проведених дослідження свідчать про невирішені конфлікти, недостатню взаємодію, низький рівень мотивації, соціальну ізоляцію. 8. В роботі проведено анкетування працівників ТОВ «Терно-граф» за методикою В. П. Захарова на предмет визначення стилю керівництва. Результати проведеного анкетування засвідчили, що директор сповідує авторитарнодемократичний стиль керівництва, якому притаманні: виражена орієнтація на співпрацю, одноосібне прийняття важливих рішень, стимулювання активності та ініціативи; надання маловажливого значення психологічному та емоційному контакту з кожним працівником та колективом загалом. 9. За допомогою соціометричного дослідження проведено аналіз співробітництва директора з адміністративними працівниками. Як виявлено керівник є основним комунікативним центром прийняття рішень. Індекси рівня згуртованості та взаємодії у малій групі вказують на недостатню єдність та співпрацю всередині малої групи. Для налагодження зв’язку з членами команди директору було запропоновано провести тренінг «мозковий шторм», що є потужним інструментом для генерації ідей, стимуляції креативного мислення та покращення співпраці у команді. Він допомагає знаходити нові рішення та розкривати потенціал учасників, що сприяє досягненню кращих результатів у будьякій сфері діяльності. 10. Результати проведеного дослідження показали, що формування сприятливого морально-психологічного клімату в ТОВ «Терно-граф» відбувається за допомогою наступних інструментів: мотиваційно-цільових, комунікаційних, організаційно-управлінських інструментів, інструментів по соціальній взаємодії, а також психоконсультаційних та психокорекційних інструментів. 11. Для налагодження сприятливого морально-психологічного клімату в досліджуваному колективі запропоновано провести ряд заходів, зокрема: забезпечити умови для організації продуктивної спільної діяльності працівників, систематично заохочувати активність працівників, стимулювати їх проявляти ініціативу та креативність; постійно знаходити та розвивати спільні інтереси, які сприяли б об’єднанню всіх членів трудового колективу; формувати та підтримувати традиції в трудовому колективі; заохочувати працівників проводити вільний час разом; вживати заходів щодо інтеграції у життя трудового колективу кожного працівника; підтримувати та примножувати загальнолюдські цінності в житті трудового колективу; прислухатися до інтересів кожного члена трудового колективу, приймати спільні, компромісні управлінські рішенні; збереження позитивних та доброзичливих відносин між всіма членам трудового колективу; формувати, розвивати та підтримувати комунікативну культуру та навички спілкування; систематично організовувати проведення морально-психологічних тренінгів для підвищення згуртованості трудового колективу, дбати про психічне та фізичне здоров’я членів організації. 12. В роботі запропоновано для зняття рівня стресу, попередження та розв’язання конфліктів в колективі ТОВ «Терно-граф» використовувати тренінгові заняття, психокорекційні програми, які спрямовані на попередження конфліктних ситуацій в разі їх наявності, розв’язання та не допущення конфліктів у майбутньому. 13. Для розпізнання психологічних проблем у працівників, зняття рівня тривожності рекомендовано навчання працівників навичок надання першої психологічної допомоги. Метою програми навчання є підвищення обізнаності та розвитку навичок працівників у наданні першої психологічної допомоги. Це допоможе працівникам ефективно реагувати на стресові ситуації, забезпечувати психологічну підтримку колегам та створювати більш здорове робоче середовище. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у необхідності розробки тренінгів із врахуванням специфіки колективів.

Соціально-психологічна адаптація особистості до трудового колективу

2025-01-20T09:23:29Z

Назва: Соціально-психологічна адаптація особистості до трудового колективу Автори: Люштей, Тетяна Адамівна; Liushtei, Tetiana Короткий огляд (реферат): Ключові моменти: Розглядається концептуальний апарат: визначення соціально-психологічної та соціокультурної адаптації, аналіз основних підходів до адаптації в філософії, психології та соціології. Значущим є акцент на взаємозв'язок адаптації з процесом соціалізації. Методи досліджень: Використано аналіз літератури, синтез теоретичних даних. Оцінка: Матеріал викладено повно, автор вдало систематизував різноманітні підходи до проблеми. Соціально-психологічна адаптація в умовах змін життєвих обставин Ключові моменти: Вивчено фактори адаптації (індивідуально-психологічні, соціальні) та показники успішності адаптації. Важливою є увага до соціальних ролей і статусів, що змінюються в процесі адаптації. Методи досліджень: Емпіричне дослідження за допомогою опитувань, тестів, анкетування. Оцінка: Здобувач активно використовує прогресивні методи дослідження, хоча можна поглибити кількісний аналіз. 3. Практичні аспекти адаптації в різних середовищах Ключові моменти: Розглянуто адаптацію студентів, працівників, осіб після звільнення з місць позбавлення волі. Автор виділив механізми адаптації та розробив рекомендації для покращення адаптаційних процесів. Методи досліджень: Проведення практичних досліджень на базі конкретних груп. Оцінка: Практична значущість роботи висока, рекомендації мають прикладну цінність._______________ Позитивні сторони роботи: Робота демонструє глибокий аналіз основних теоретичних аспектів адаптації, зокрема соціально-психологічної адаптації в трудовому колективі. Використано широкий спектр наукових джерел, що дозволило представити різні підходи до проблеми. Зауваження, побажання: Зауваження: Хоча теоретична база роботи глибока, не завжди чітко розкрито зв’язок між окремими поняттями (наприклад, між соціально-психологічною адаптацією та професійною адаптацією). Мало прикладів реальних кейсів або ситуацій, які могли б зробити матеріал більш прикладним і зрозумілим. Побажання: Включити більше прикладів із реальних трудових колективів, що ілюструють розглянуті теоретичні положення. Посилити взаємозв’язок між теоретичними аспектами та практичними рекомендаціями. Можливість впровадження отриманих результатів; Key points: The conceptual framework is explored, including the definitions of socio-psychological and sociocultural adaptation, as well as an analysis of key approaches to adaptation in philosophy, psychology, and sociology. A significant emphasis is placed on the interconnection between adaptation and the process of socialization. Research methods: The study utilizes literature analysis and the synthesis of theoretical data. Evaluation: The material is comprehensively presented, and the author has successfully systematized various approaches to the problem. Socio-psychological adaptation in the context of life changes Key points: The study examines factors influencing adaptation (individual-psychological and social) and indicators of successful adaptation. Particular attention is paid to the evolving social roles and statuses during the adaptation process. Research methods: Empirical research was conducted using surveys, tests, and questionnaires. Evaluation: The researcher actively employs advanced research methods, although further quantitative analysis could enhance the study. Practical aspects of adaptation in various environments Key points: The adaptation of students, employees, and individuals released from incarceration is analyzed. The author highlights adaptation mechanisms and develops recommendations for improving adaptation processes. Research methods: Practical research was conducted on specific groups. Evaluation: The practical significance of the study is high, and the recommendations offer applied value. Positive aspects of the work: The study demonstrates an in-depth analysis of the core theoretical aspects of adaptation, particularly socio-psychological adaptation in the workplace. A broad range of scientific sources was used, allowing for the presentation of diverse approaches to the problem. Comments and suggestions: Comments: Although the theoretical foundation is robust, the relationship between certain concepts (e.g., socio-psychological and professional adaptation) is not always clearly articulated. The study lacks examples of real-life cases or scenarios that could enhance its practical applicability. Suggestions: Include more examples from real workplace settings to illustrate the theoretical points discussed. Strengthen the connection between theoretical insights and practical recommendations. Explore the implementation potential of the findings. Опис: Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні індивідом соціально-психологічних аспектів трудової організації, інтеграції в злагоджену систему взаємовідносин та позитивній взаємодії з її членами. Цей процес може ускладнюватися через необґрунтовані очікування швидкого успіху, недооцінку труднощів та проблеми в спілкуванні. Соціально-психологічна адаптація відбувається в чотирьох напрямках людської діяльності: пізнавальному, перетворювальному, ціннісно-орієнтаційному та комунікативному. У нормальних умовах ці напрямки формують цілісну динамічну систему, в якій кожен з них гармонійно поєднується з іншими. Отже, результати дослідження свідчать про те, що колектив уже сформований, і в ньому працюють комунікабельні люди, які давно знайомі один з одним. Оскільки рівень спілкування та атмосфера в колективі вже давно встановлені, новим членам важко адаптуватися до їхнього ритму життя, що викликає проблеми з інтеграцією в трудовий колектив. Адаптація – виступає динамічним процесом, завдяки якому живі організми підтримують свою стійкість у змінних умовах, що необхідно для їх існування, розвитку та продовження роду. Механізм адаптації, який розвинувся внаслідок тривалої еволюції, забезпечує можливість організму функціонувати в постійно змінюваному середовищі. Процес адаптації сприяє збереженню гомеостазу у взаємодії організму з зовнішнім світом. Важливо, що адаптаційні процеси включають не лише оптимізацію функціонування організму, а й підтримку балансу в системі «організм – середовище». Адаптація відбувається щоразу, коли в цій системі виникають значущі зміни, формуючи новий гомеостатичний стан, який дозволяє досягати власне максимальної ефективності фізіологічних функцій, поведінкових реакцій. Так, як організм і середовище перебувають у динамічній рівновазі, процес адаптації повинен відбуватися постійно. Це стосується як тварин, так і людей, але у випадку людини важливу роль у підтримці адекватних відносин у системі «індивідум – середовище» відіграє психічна адаптація. Психічну адаптацію розглядають як результат діяльності цілісної самоврядної системи, підкреслюючи її організацію. Однак для повноти картини важливо врахувати поняття потреби. Максимальне задоволення актуальних потреб є важливим критерієм ефективності адаптаційного процесу. Таким чином, психічну адаптацію можемо визначити як процес формування оптимальної відповідності між власне особистістю та навколишнім середовищем, що дозволяє індивіду задовольняти свої потреби і досягати значущих цілей, забезпечуючи відповідність своїх дій вимогам середовища. Отже, проблема психологічної адаптації є важливою областю наукових досліджень, що охоплює різні галузі знання, які набувають все більшого значення в сучасному світі. В цьому контексті адаптаційну концепцію можна розглядати як перспективний підхід до комплексного вивчення людини. Адаптація тісно пов’язана з особистісним потенціалом працівника, який характеризує його риси та якості. Цей потенціал визначає внутрішню фізичну і духовну енергію людини, її активну позицію. Психофізіологічний, трудовий потенціал працівника, його освіта та досвід активно впливають на рівень і ступінь адаптації. Згідно з результатами дослідження, в колективі спостерігаються високі показники за всіма трьома методиками. Колектив давно сформований, люди звикли один до одного. Переважають позитивні настрої, колеги позитивно оцінюють один одного і готові до співпраці. Приблизно 76% респондентів вважають, що колектив їх повністю влаштовує. Інша частина респондентів позитивно оцінює клімат у колективі, але не прагне до більш тісного спілкування, відчуваючи іноді дискомфорт і емоційний тиск з боку інших членів групи, особливо це стосується нових учасників.

Специфіка соціально-психологічної реадаптації військових після війни

2025-02-20T12:25:07Z

Назва: Специфіка соціально-психологічної реадаптації військових після війни Автори: Кругляк, Ольга Василівна; Kruhliak, Olga Короткий огляд (реферат): Дослідження присвячене соціально-психологічній реадаптації військових після війни, актуальній для України, де війна спричинила значне збільшення кількості ветеранів. Метою роботи є аналіз факторів, які впливають на процес реадаптації, та розробка рекомендацій для поліпшення психологічного й соціального благополуччя військовослужбовців. У дослідженні застосовано кількісні та якісні методи, зокрема анкетування, інтерв’ю та статистичний аналіз, для оцінки рівня стресу, депресії та посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Результати дослідження свідчать, що ключовими перешкодами для успішної реадаптації є посттравматичний стрес, відчуження від цивільного середовища та труднощі у вираженні емоцій. Гендерні та рангові особливості значно впливають на адаптаційний потенціал. Жінки-військовослужбовці мають вищий рівень стресу через специфічні соціальні очікування, тоді як офіцери стикаються з втратою статусу після служби. Практична значущість роботи полягає у розробці індивідуальних та групових програм підтримки, що включають елементи логотерапії. Рекомендації можуть бути впроваджені у програми державної реабілітації, консультаційні центри та тренінги для фахівців. Результати сприяють поглибленню розуміння психологічних і соціальних аспектів реадаптації військових та створенню ефективних стратегій підтримки.; The study is devoted to the socio-psychological readaptation of military personnel after the war, a pressing issue for Ukraine, where the conflict has significantly increased the number of veterans. The research aims to analyze the factors influencing the readaptation process and develop recommendations to enhance the psychological and social well-being of military personnel. Quantitative and qualitative methods, including surveys, interviews, and statistical analysis, were employed to assess stress, depression, and post-traumatic stress disorder (PTSD) levels. The results indicate that key obstacles to successful readaptation include PTSD, alienation from civilian life, and difficulties in expressing emotions. Gender and rank significantly impact adaptation potential. Female service members experience higher stress levels due to specific social expectations, while officers face challenges related to the loss of status after service. The practical significance of the study lies in developing individual and group support programs incorporating elements of logotherapy. The recommendations can be implemented in state rehabilitation programs, counseling centers, and training sessions for professionals. The findings deepen the understanding of the psychological and social aspects of military readaptation and contribute to the creation of effective support strategies. Опис: Магістерська робота «Специфіка соціально-психологічної реадаптації військових після війни» аналізує багатогранну проблему адаптації ветеранів до цивільного життя. Актуальність цієї теми зумовлена масштабністю впливу війни на суспільство та необхідністю забезпечення підтримки значної кількості військових, які стикаються з фізичними, психологічними та соціальними викликами. Основними проблемами є соціальна ізоляція, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), втрата сенсу життя та труднощі в інтеграції до цивільного середовища через розрив між військовими і цивільними цінностями. Особливості адаптації за гендером та військовим званням: чоловіки частіше демонструють емоційну стриманість і агресивні реакції, тоді як жінки, попри емоційне виснаження, легше звертаються за психологічною допомогою. Офіцери потребують перекваліфікації через обмежену застосовність військових навичок у цивільному житті, сержанти стикаються з труднощами адаптації до нестабільного середовища, а солдати переживають соціальну ізоляцію через втрату зв’язку з групою. Основні проблеми реадаптації: травматичний досвід стає джерелом стресу, який ускладнює взаємодію з цивільним середовищем. 85% учасників дослідження мали труднощі з вираженням емоцій через установки «самоконтроль» і «витримка», сформовані під час служби, а 70% опитаних відзначили розрив між цінностями військового і цивільного життя. Посттравматичний стресовий розлад проявляється у вигляді флешбеків, порушень сну, дратівливості та відчуття ізоляції. Ефективні підходи до реадаптації: соціальна підтримка, особливо з боку сім’ї, є критичним фактором успішної інтеграції. Впровадження цифрових технологій, таких як онлайн-терапія або мобільні додатки для моніторингу психічного стану, значно покращує доступ до послуг. Логотерапія сприяє відновленню життєвих цілей і допомагає трансформувати негативний досвід у джерело мотивації: 80% учасників відзначили поліпшення емоційного стану. Арт-терапія, зокрема ліплення чи робота з кошмарами, допомогла 75% учасників краще зрозуміти свої емоції й подолати агресію. Рекомендації для подальшої роботи: ефективна реадаптація потребує системного і багаторівневого підходу. Держава має усунути бюрократичні бар’єри та забезпечити стабільне фінансування програм підтримки. Суспільство має сприяти зміні ставлення до ветеранів, надаючи їм можливості для професійної реалізації. Інтеграція інноваційних підходів, таких як цифрові платформи й адаптовані методики, дозволить краще відповідати індивідуальним потребам ветеранів. Комплексний підхід до реадаптації, заснований на співпраці держави, громадськості, сімей і професійних психологів, дозволить значно підвищити якість життя ветеранів і сприяти їх успішній інтеграції в цивільне суспільство. Реалізація цих заходів зміцнить соціальну згуртованість і забезпечить сталий розвиток суспільства.

Сучасний стан профорієнтаційної роботи в школі

2025-02-20T12:24:12Z

Назва: Сучасний стан профорієнтаційної роботи в школі Автори: Ковальчук - Олійник, Сніжана Петрівна; Kovalchuk - Oliinyk, Snizhana Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі теоретично обгрунтовано та емпірично досліджено особливості сучасного стані профорієнтаційної роботи в школі. Розкрито сутність понять «професійна орієнтація», «профорієнтаційна робота в школі». Визначено нормативно-правові основи організації профорієнтаційної роботи в школі. Охарактеризовано психологічні аспекти організації профорієнтаційної роботи в школі. Емпірично досліджено особливості сучасного стану профорієнтаційної роботи в школі. Розроблено систему роботи з підвищення ефективності профорієнтаційної роботи в школі; The gualification work theoretically substantiates and empirically researches the features of the current state of career guidance work in school. The essence of the concepts «professional orientation», « career guidance work», «career guidance work at school» is revealed. The regulatory and legal foundations of the organization of career guidance work in school are determined. The psychological aspects of the organization of career guidance work in school are characterized. The features of the current state of career guidance work in school are empirically researched. A system of work to increase the effectiveness of career guidance work in school is developed Опис: Проведене у кваліфікаційній роботі теоретичне обґрунтування й емпіричне дослідження сучасного стану організації профорієнтаційної роботи в школі дало змогу розробити систему заходів з підвищення ефективності організації профорієнтаційної роботи у закладах освіти й зробити такі висновки. 1. Здійснено аналіз теоретичних підходів до вивчення проблеми профорієнтаційної роботи у закладах загальної середньої освіти у зарубіжній та вітчизняній науково-психологічній літературі. Показано, що професійна орієнтація є багатогранним явищем, яке інтегрує економічні, соціальні, освітні та психологічні аспекти. Вона поєднує виховні й навчальні впливи, спрямовані на формування усвідомленого професійного вибору, опанування професії та успішну реалізацію професійної діяльності, яка відповідає потребам суспільства та дозволяє максимально реалізувати свій потенціал. Загальна мета профорієнтації полягає у створенні умов для усвідомленого вибору чи зміни професії, а також у забезпеченні розвитку соціально-психологічних навичок учнів для професійної самореалізації. Вона охоплює також завдання підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці, а в разі потреби – здійснення переорієнтації особистості на інші професії з урахуванням попереднього досвіду і психологічних особливостей. 2. Виявлено нормативно-правові засади організації профорієнтаційної роботи у закладах загальної середньої освіти. Встановлені закони, постанови та методичні рекомендації забезпечують правову основу для впровадження профорієнтаційних заходів у школах, сприяють розвитку особистості учня, формуванню його професійних навичок і компетентностей, що відповідають вимогам сучасного ринку праці. Профорієнтаційна робота, яка регламентується відповідними нормативно-правовими актами, надає учням можливість усвідомити свої здібності, інтереси та потенціал, а також зробити свідомий вибір професії, який відповідатиме їхнім індивідуальним характеристикам. Загалом, нормативно-правова база є основою для розвитку профорієнтації в Україні, сприяючи її інтеграції в систему загальної середньої освіти. Вона забезпечує 108 створення стабільної організаційної структури для реалізації профорієнтаційних заходів, а також визначає роль педагогів, батьків, а також соціальних партнерів у цьому процесі. В умовах сучасних змін на ринку праці та потреби в адаптації молоді до нових викликів, важливість чіткої і скоординованої профорієнтаційної роботи в школах набуває все більшого значення для розвитку країни в цілому. 3. Визначено психологічні аспекти організації профорієнтаційної роботи у закладах загальної середньої освіти. Показано, що в основі профорієнтаційної роботи у закладах загальної середньої освіти постає професійне самовизначення, яке у ранньому юнацькому віці характеризується як тривалий, динамічний, багатогранний процес самореалізації в професії, що визначається різними соціально-економічними, соціально-психологічними, суб’єктно-особистісними, індивідуально-особистісними, індивідуально-демографічними чинниками. Серед соціально-психологічних чинників, що впливають на професійне самовизначення в цей період, виділяють соціальний статус, позитивні успіхи, вік, рівень домагань, потреби, інтереси, особливості ціннісно-мотиваційної сфери, власну активність, самопізнання, знання про світ професій та ринок праці, наявність умов для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності, розвиток професійно важливих якостей особистості. 4. Емпірично досліджено сучасний стан організації профорієнтаційної роботи у закладах загальної середньої освіти. Результати анкетування учнів за анкетою «Мої життєві та професійні плани», разом з інформацією, здобутою за допомогою опитувальника професійної готовності Л. Кабардової і опитувальника професійних схильностей Л. Йовайши, дозволили визначити рівні професійного самовизначення учнів старших класів: високий (24%), середній (48%) та низький (28Батьки надають дітям деякі загальні відомості про професії, навчальні заклади та шляхи здобуття освіти, зазвичай розповідають про свою професію, трудові традиції сім’ї, власний життєвий досвід, чого недостатньо для ефективної профорієнтації. Більшість вчителів усвідомлюють важливість цієї проблеми, але бракує як необхідних знань, так і активного використання спеціалізованих методів та ресурсів для ефективної допомоги учням у виборі майбутньої 109 професії. Результати проведеної діагностики свідчать, що підготовка учнів старших класів до професійного самовизначення потребує значних покращень. На основі результатів опитування батьків, вчителів і учнів виділено три можливі рівні здійснення профорієнтаційної роботи в школі – інформаційнопросвітницький, практично-освітній, індивідуально-зорієнтований. Ці рівні відображають різні аспекти діяльності, яку школа повинна здійснювати для підтримки учнів у їхньому професійному самовизначенні. Виявлено, що профорієнтаційна робота в школі розпочата на двох рівнях, проте цього недостатньо для досягнення ефективного результату. Необхідно вдосконалити існуючі підходи, впроваджуючи індивідуальний підхід до кожного учня через діагностичні обстеження, консультації з психологом, а також організовувати більше практичних заходів, орієнтованих на реальні потреби учнів. Тільки так можна забезпечити ефективну допомогу учням у виборі майбутньої професії і сприяти їхньому успішному соціально-професійному становленню. 5. Розроблено систему заходів з підвищення ефективності організації профорієнтаційної роботи у закладах загальної середньої освіти. З метою удосконалення системи професійної орієнтації у школі розроблено програму професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці, мета якої полягає в наданні підтримки та допомоги у подоланні проблем професійного й професійного самовизначення, а також у спонукання до усвідомлення власної відповідальності за своє професійне та життєве майбутнє. Розроблена програма має на меті вирішення декількох завдань: підвищення рівня усвідомленості учнями власної ціннісної сфери, збільшення суб’єктності, формування почуття відповідальності за своє життя, оптимізація процесу постановки життєвих цілей і пошуку шляхів їх досягнення, підвищення рівня мотивації, розвиток моральної свідомості та духовності шляхом оволодіння відповідними поняттями, а також підвищення здатності до рефлексії. Комплексна програма здійснення професійної орієнтації у школі включає рекомендації для адміністрації, класних керівників, вчителів, батьків, соціального педагога та психолога і містить завдання та заходи для кожної групи учасників профорієнтаційного процесу. 110 6. Обґрунтовано специфіку безпеки життєдіяльності та особливості охорони праці у процесі профорієнтаційної роботи в школі. Показано, що врахування аспектів безпеки на всіх етапах цієї роботи дозволяє не тільки уникнути потенційних загроз для фізичного і психологічного здоров’я учнів, але й створити сприятливі умови для їхнього самовизначення. Забезпечення безпеки життєдіяльності під час профорієнтаційної роботи в школі включає як фізичну безпеку учнів через дотримання правил і стандартів охорони праці, так і психологічну підтримку для зниження емоційного навантаження і створення комфортної атмосфери для розвитку їхніх професійних навичок. Адміністрація закладу освіти, вчителі, соціальні педагоги та психологи повинні працювати у співпраці, щоб створити безпечні умови для проведення профорієнтаційних заходів. Охорона праці дозволяє створити ефективне і безпечне навчальне середовище для підготовки учнів до майбутньої професійної діяльності. Перспективами подальшого дослідження може бути теоретичне й емпіричне дослідження сучасного стану організації профорієнтаційної роботи в школі на прикладі учнів підліткового віку, в порівняльному аспекті.

Сімейне щастя як чинник психологічного благополуччя особистості

2025-02-20T12:23:39Z

Назва: Сімейне щастя як чинник психологічного благополуччя особистості Автори: Станько, Наталія Ігорівна; Stanko, Nataliia Короткий огляд (реферат): Дослідження підтвердило важливість сімейного щастя як ключового елементу психологічного благополуччя людини. Стабільні та гармонійні стосунки в родині сприяють покращенню емоційного стану, знижують рівень стресу і тривожності, а також підвищують загальне задоволення життям. Основними чинниками, що визначають рівень сімейного щастя, є емоційна близькість, взаємоповага, довіра, комунікативні навички та готовність до вирішення конфліктів. Важливу роль у зміцненні сімейних стосунків відіграють психологічна підтримка партнерів, емпатія та спільне подолання труднощів. На основі отриманих даних були розроблені методичні рекомендації для подружніх пар, зокрема для розвитку комунікативних навичок та зниження стресу за допомогою психотерапевтичних методів. Програма підтримки сімейних відносин передбачає етапне впровадження технік емоційної підтримки, активного слухання та управління конфліктами. Важливим аспектом є здатність партнерів створювати здорову емоційну атмосферу в родині та конструктивно вирішувати суперечки. Результати дослідження підкреслюють важливість емоційної підтримки та взаєморозуміння в шлюбі, що має значний вплив на психічне здоров’я партнерів. Позитивні сімейні відносини сприяють формуванню здорового морального клімату в родині, що важливо для розвитку суспільства. Зокрема, щасливі родини сприяють вихованню дітей з високою впевненістю в собі та моральними принципами. Таким чином, впровадження психологічних методів і програм для підтримки сімей є важливим кроком для підвищення психологічного благополуччя та покращення якості подружнього життя.; The research confirmed the importance of family happiness as a key element of an individual's psychological well-being. Stable and harmonious relationships within the family contribute to improving emotional well-being, reducing stress and anxiety, and enhancing overall life satisfaction. The main factors that determine the level of family happiness include emotional closeness, mutual respect, trust, communication skills, and the willingness to resolve conflicts. Psychological support from partners, empathy, and joint efforts to overcome difficulties play a significant role in strengthening family relationships. Based on the obtained data, methodological recommendations were developed for married couples, specifically focusing on the development of communication skills and stress reduction through psychotherapeutic methods. The family relationship support program includes the phased implementation of techniques for emotional support, active listening, and conflict management. An important aspect is the ability of partners to create a healthy emotional atmosphere in the family and resolve disputes constructively. The results of the research highlight the importance of emotional support and mutual understanding in marriage, which significantly affects the partners' mental health. Positive family relationships contribute to the formation of a healthy moral climate within the family, which is essential for societal development. Specifically, happy families foster the upbringing of children with high self-confidence and strong moral principles. Thus, the implementation of psychological methods and programs for supporting family relationships is an important step towards improving psychological well-being and enhancing the quality of marital life. Опис: У ході дослідження було встановлено, що сімейне щастя є суттєвим елементом психологічного благополуччя людини, оскільки стабільні та гармонійні стосунки в родині позитивно впливають на емоційний стан, психічне здоров'я і загальний рівень задоволеності життям. Відсутність конфліктів, взаєморозуміння та підтримка в сім'ї сприяють розвитку самоцінності, знижують стрес та тривожність. Було виявлено, що основними чинниками, які впливають на рівень сімейного щастя, є емоційна близькість, взаємоповага, довіра, комунікативні навички, готовність до вирішення конфліктів і здатність до компромісу. Психологічна підтримка партнера, розвиток емпатії та спільне подолання труднощів також відіграють важливу роль у зміцненні сімейних стосунків. На основі отриманих результатів розроблено методичні рекомендації, які допоможуть подружнім парам зміцнити свої стосунки. Це включає розвиток комунікативних навичок, застосування психотерапевтичних методів для покращення емоційної близькості та виконання вправ для зниження стресу і конфліктів. Також було запропоновано програму підтримки та зміцнення сімейних відносин, яка передбачає поетапне впровадження технік емоційної підтримки, активного слухання, розвитку співпереживання та управління конфліктами. Враховано важливість конструктивного вирішення суперечок і здатність партнерів створювати здорову емоційну атмосферу в родині. Отже, результати дослідження підтверджують, що забезпечення сімейного щастя є важливим чинником психологічного благополуччя особистості. Рекомендується приділяти увагу емоційній підтримці та розвитку взаєморозуміння в шлюбних стосунках, оскільки це має позитивний вплив на психічне здоров'я, рівень стресу та тривожності у партнерів. Таким чином, впровадження психологічних методів і програм підтримки сімейних відносин є важливим кроком до підвищення рівня психологічного благополуччя та покращення якості подружнього життя. Розподіл ролей у родині є досить збалансованим, хоча з деякими відмінностями в окремих сферах. Кореляційний аналіз виявив прямий пропорційний зв’язок між рівнем щастя та задоволеністю шлюбом з одного боку та соціально-психологічними факторами з іншого. Жінки трохи частіше беруть на себе відповідальність за емоційний клімат та ведення домашнього господарства, тоді як в питаннях матеріального забезпечення та соціальної активності ролі розподілені майже рівномірно. Ці результати підкреслюють важливість взаєморозуміння та спільних зусиль для підтримки гармонії в родині. Позитивні показники в усіх категоріях свідчать про високий рівень комунікації та співпраці між партнерами, що є основою стабільності та благополуччя в родині. У щасливих родинах виростають діти, які мають високу впевненість у собі та відчувають радість, здатні розрізняти добро і зло, а також мають міцні моральні принципи, необхідні для розвитку суспільства. Сім’я – це початок нового життя, продовження славного роду та вшанування традицій. Гармонійна родина є найважливішою цінністю, що робить життя кожної людини щасливим, повним і змістовним. Експерти визначають сім’ю як справжню школу людських відносин, у якій особистість зростає, розвивається та вдосконалюється.

Психологічна програма подолання емоційного вигорання педагогів

2025-02-20T12:22:14Z

Назва: Психологічна програма подолання емоційного вигорання педагогів Автори: Цюзь, Наталія Петрівна; Tsiuz, Nataliia Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі досліджено явище емоційного вигорання педагогів як комплексний феномен, що поєднує фізичне, емоційне та психологічне виснаження. На основі теоретичного аналізу визначено три основні компоненти вигорання: емоційне виснаження, деперсоналізація та зниження особистих досягнень. Проведене емпіричне дослідження дозволило виявити ключові фактори, що спричиняють вигорання серед педагогів, зокрема високий рівень професійного навантаження, недостатню підтримку, конфлікти в колективі, низьку оплату праці та порушення балансу між роботою і особистим життям. Також визначено, що вигорання негативно впливає на якість професійної діяльності та особисте життя педагогів, проявляючись у зниженні професійної мотивації, емоційній відчуженості та підвищеній вразливості до стресу. Розроблена програма подолання емоційного вигорання базується на психоосвітніх підходах, когнітивно-поведінкових методах, техніках саморегуляції та стрес-менеджменту. Її впровадження продемонструвало зниження рівня емоційного виснаження на 30-40%, покращення емоційного стану, міжособистісних відносин у колективах, а також підвищення мотивації до професійної діяльності. Отримані результати підтверджують ефективність системного підходу до профілактики та подолання емоційного вигорання серед педагогів. Рекомендації роботи спрямовані на вдосконалення умов професійної діяльності та впровадження програм підтримки, що сприятиме покращенню психоемоційного стану педагогів і якості освітнього процесу. Магістерська кваліфікаційна робота включає 99 сторінок, 6 таблиць та 2 рисунки, перелік джерел посилання складає 57 найменування, 5 додатків.; In the qualification work, the phenomenon of emotional burnout of teachers as a complex phenomenon combining physical, emotional and psychological exhaustion is investigated. On the basis of theoretical analysis, three main components of burnout are identified: emotional exhaustion, depersonalization and reduction of personal achievements. The empirical study revealed the key factors that cause burnout among teachers, in particular, a high level of professional workload, insufficient support, conflicts in the team, low wages and a violation of the balance between work and personal life. It is also determined that burnout negatively affects the quality of professional activity and personal life of teachers, manifesting itself in a decrease in professional motivation, emotional alienation and increased vulnerability to stress. The developed program of overcoming emotional burnout is based on psycho-educational approaches, cognitive-behavioral methods, techniques of self-regulation and stress management. Its implementation demonstrated a decrease in the level of emotional exhaustion by 30-40%, an improvement in the emotional state, interpersonal relationships in teams, as well as an increase in motivation for professional activity. The results obtained confirm the effectiveness of a systematic approach to preventing and overcoming emotional burnout among teachers. The recommendations of the work are aimed at improving the conditions of professional activity and the introduction of support programs, which will improve the psycho-emotional state of teachers and the quality of the educational process. The master's qualification work includes 99 pages, 6 tables and 2 figures, the list of reference sources is 57 titles, 5 applications. Опис: На основі проведеного теоретичного та емпіричного дослідження нами сформовано наступні висновки: Емоційне вигорання розглядається як комплексне явище, що характеризується фізичним, емоційним та психологічним виснаженням через тривале перебування в стресових умовах професійної діяльності. На основі наукових підходів виділяються три основні компоненти емоційного вигорання: емоційне виснаження, деперсоналізація (відчуження від професії та колег), зниження особистих досягнень. Визначення структури емоційного вигорання дозволяє більш точно діагностувати та розробляти стратегії його подолання. Емоційне вигорання педагогів зумовлене низкою факторів, серед яких ключовими є високий рівень професійного навантаження, недостатня підтримка з боку адміністрації, низька зарплата, невизначеність у кар’єрному розвитку та конфлікти в колективі. Іншими чинниками є неадекватні очікування від роботи, відсутність можливостей для самореалізації, а також проблеми з балансом між роботою та особистим життям. Такі фактори впливають на розвиток стресу, що призводить до вигорання. Емоційне вигорання негативно впливає на якість професійної діяльності педагога, знижуючи його ефективність, мотивацію та інтерес до роботи, що може проявлятися у зниженні професійної компетентності, виникненні емоційної відчуженості від учнів та колег, а також у розвитку професійних помилок або кризових ситуацій. Для особистого життя вигорання може призвести до депресії, тривожності, погіршення фізичного здоров’я, а також труднощів у відносинах з близькими людьми. Проведення емпіричного дослідження дозволяє отримати реальні дані про рівень емоційного вигорання серед педагогів, виявити фактори, що його спричиняють, а також оцінити рівень стресу та задоволеності професією. За допомогою різноманітних методів, вдалося виявити конкретні прояви вигорання серед педагогів та специфічні професійні виклики, які вони переживають. Проведене дослідження показало, що програма подолання емоційного вигорання серед педагогів ефективно знижує рівень емоційного виснаження на 30-40%. Учасники відзначили поліпшення емоційного стану, здатності до саморегуляції, а також покращення психологічного клімату в колективах. Завдяки освоєнню технік управління часом і релаксації, педагоги змогли ефективніше організовувати свій робочий графік і досягти гармонії між професійним і особистим життям. Загалом, програма сприяла підвищенню професійної мотивації та задоволеності роботою. Розробка програми подолання емоційного вигорання включала застосування психоосвітнього підходу, когнітивно-поведінкових методик, а також практик саморегуляції та стрес-менеджменту. Апробація програми продемонструвала її ефективність: відбулося зниження рівня емоційного вигорання, покращення емоційної стійкості педагогів, а також покращення міжособистісних відносин у колективі. Педагоги відзначили позитивні зміни в професійній мотивації та загальному стані здоров’я після участі у програмі. Висновки свідчать про важливість системного підходу до вирішення проблеми емоційного вигорання серед педагогів. Своєчасне виявлення факторів, що призводять до вигорання, а також розробка та впровадження спеціалізованих програм підтримки, можуть значно покращити психоемоційний стан педагогів, а отже – сприяти підвищенню якості освітнього процесу.

Зоотерапія як засіб подолання тривожності під час війни

2026-01-08T11:40:51Z

Назва: Зоотерапія як засіб подолання тривожності під час війни Автори: Буцик, Оксана Петрівна; Butsyk, Oksana Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі досліджено зоотерапію як засіб подолання тривожності під час війни, представлено її теоретичні основи, проведено емпіричний аналіз впливу взаємодії з тваринами на емоційний стан респондентів та розроблено практичні рекомендації щодо використання зоотерапії. Робота висвітлює основні види зоотерапії, такі як каністерапія, іпотерапія та дельфінотерапія та їх вплив на психічне здоров’я людини. Результати емпіричного дослідження вказують на позитивний вплив тварин на психологічний стан респондентів, хоча статистично значущих відмінностей між власниками тварин і тими, хто їх не має, не зафіксовано. Розроблено програму терапевтичних сесій із залученням тварин, вправи для групової роботи та рекомендації для фахівців, що підтверджують ефективність зоотерапії у зниженні тривожності та гармонізації психоемоційного стану.; The master's thesis explores animal-assisted therapy as a means of overcoming anxiety during wartime, presents its theoretical foundations, conducts an empirical analysis of the impact of human-animal interaction on emotional well-being, and develops practical recommendations for its application. The work highlights the main types of animal-assisted therapy, such as canine therapy, hippotherapy, and dolphin therapy, and their impact on human mental health. The results of the empirical study indicate a positive impact of animals on the psychological state of individuals, although no statistically significant differences were found between pet owners and those without pets. A program of therapeutic sessions involving animals has been developed, including exercises for group work and recommendations for specialists, confirming the effectiveness of animal-assisted therapy in reducing anxiety and harmonizing the psycho-emotional state Опис: У ході дослідження з теми магістерської роботи «Зоотерапія як засіб подолання тривожності під час війни» були представлені теоретичні основи, проведено емпіричне дослідження та розроблено рекомендації для практичного застосування зоотерапії в умовах сучасних викликів. Теоретичні аспекти зоотерапії підтвердили її давнє походження та тривалий шлях розвитку. Встановлено, що цей метод психотерапевтичної допомоги поступово інтегрувався в медичну практику, отримав наукове обґрунтування та знайшов широке застосування в різних сферах. Аналіз основних видів зоотерапії дозволяє застосувати їх різноманітний позитивний вплив на психоемоційний стан людини. Каністерапія, іпотерапія та дельфінотерапія є особливо ефективними для зниження стресу, лікування посттравматичного стресового розладу, стабілізації емоцій та покращення когнітивних функцій. В умовах війни ці методи сприяють реабілітації військових, постраждалих цивільних та адаптації до умов мирного життя. Емпіричне дослідження продемонструвало значний інтерес респондентів до взаємодії з домашніми тваринами як форми психологічної підтримки. Проведене дослідження виявило позитивний вплив тварин на емоційний стан респондентів, сприяючи зниженню тривожності та подоланню стресових ситуацій. Хочете за даними методик Г. Айзенка, Дж. Тейлора та госпітальна шкала тривоги і депресії HADS статистично значущих відмінностей у рівнях тривожності між власниками тварин і тими, хто їх не має, не показано, респонденти відзначили суб'єктивне покращення емоційного фону. Кореляційний аналіз підтвердив, що зоотерапія може виступати в основному допоміжним засобом у подоланні рівня тривоги. Практичні рекомендації включають детально розроблену програму терапевтичних сесій із залученням тварин, вправи для групової роботи, а також рекомендації для фахівців. Запропоновані вправи, такі як «Емпатія через тварин» та «Обійми без слів», сприяють зниженню тривожності, покращенню соціальної 69 взаємодії та розвитку емоційної регуляції. Особливу увагу приділено створенню безпечного середовища для взаємодії клієнтів з тваринами, що є аспектом для досягнення максимального терапевтичного ефекту. Важливою рекомендацією є врахування індивідуальних окремих клієнтів, їх потреб і деяких протипоказань до застосування зоотерапії. Крім того, зоотерапія може бути інтегрована з іншими методами психотерапії, що підвищує її ефективність при зниженні тривожності та покращенні психоемоційного стану. Важливими є також навчання клієнтів практичним навичкам для самостійної роботи зі зниженням тривожності через контакти з тваринами. Загалом, результати роботи підтверджують доцільність використання зоотерапії для зниження тривожності та покращення психоемоційного стану в умовах війни. Зоотерапія є ефективним і доступним методом, який сприяє не лише зменшенню негативних психічних станів, але й гармонізації соціальних взаємодій, формуванню довіри та створенню позитивного досвіду.

Психологічні засоби формування команди в ІТ компанії

2025-02-20T11:27:31Z

Назва: Психологічні засоби формування команди в ІТ компанії Автори: Боднарчук, Мирослава Богданівна; Bodnarchuk, Myroslava Короткий огляд (реферат): Станом на кінець 2023-го року частка ІТ у ВВП України складаЛА 4,9%, а внесок ІТ-галузі до валової доданої вартості (ВДВ) сягає $5,5 млрд. На ефективність роботи кожної ІТ-компанії впливає ряд чинників, серед котрих в контексті цієї роботи варто виділити: формування команди, психологічний клімат, комунікативні особливості. У роботі сформульовано актуальність роботи, задачі дослідження, методи та засоби вирішення задачі, наукову новизну. Далі здійснено аналіз літературних джерел за темою управління процесами командоутворення, формування психологічного клімату, інструментів і засобів для командоутворення. За результатами аналізу літературних джерел виділено ряд інструментів командоутворення та формування психологічного клімату. А саме, викладено методику проведення соціометрії, зібрано результати в досліджуваній ІТ-компанії, побудовано соціоматриці та соціограми для кожного з питань соціометрії. Питання стосувались участі у заходах з підвищення кваліфікації, можливості реалізації завдань з використанням технології парного програмування та довіри вирішувати складні завдання в рамках проєктів. Проаналізовано також неформальної мережі комунікації та залежність рівня задоволеності роботою від участі в різних формальних та неформальних заходах. Здійснено також діагностику психологічного клімату в команді. Виконано аналіз результатів соціометрії, методу Фідлера та мережі неформальної комунікації. В якості засобів корекції психологічного клімату та формування здорової команди запропоновано і описано ряд психологічних тренінгів та описані рекомендації стосовно проведення кожного з них.; As of the end of 2023, the share of IT in Ukraine's GDP was 4.9%, and the contribution of the IT industry to gross value added (GVA) reaches $5.5 billion. The efficiency of each IT company is influenced by a number of factors, among which in the context of this work it is worth highlighting: team formation, psychological climate, communicative features. The paper formulates the relevance of the work, research objectives, methods and means of solving the problem, scientific novelty. Then, an analysis of literary sources on the topic of managing team formation processes, forming a psychological climate, tools and means for team formation was carried out. Based on the results of the analysis of literary sources, a number of tools for team formation and forming a psychological climate were identified. Namely, the methodology for conducting sociometry was outlined, the results were collected in the IT company under study, and sociomatrices and sociograms were constructed for each of the sociometry issues. The questions concerned participation in advanced training activities, the possibility of implementing tasks using pair programming technology and trust in solving complex tasks within the framework of projects. The informal communication network and the dependence of the level of job satisfaction on participation in various formal and informal activities were also analyzed. The psychological climate in the team was also diagnosed. The results of sociometry, Fiedler's method and the informal communication network were analyzed. As a means of correcting the psychological climate and forming a healthy team, a number of psychological trainings are proposed and described, and recommendations for conducting each of them are described. Опис: Отже, в роботі було опрацьовано та систематизовано основні підходи до формування психологічного клімату в ІТ-компаніях, здійснена діагностика психологічного клімату, докладно проаналізовано принципи командоутворення (тімбілдінгу). Отже, психологічними засобами командоутворення, а саме правильними діями та підходами до формування команди є дії, які сприяють можливостям людей працювати разом не лише у функціональній команді, до якої вони звикли, а й у крос-функціональній. До цих засобів належить також створення симуляцій, під час яких зміниться стандартний розподіл ролей і кожен зможе проявити себе з нової сторони. Під час тренінгових занять варто створити саморегульовану команду і дати можливість учасникам проявити себе лідерами. Завдання психолога - створити продуктивну атмосферу, яка здатна допомогти людям відкритися. Тоді спілкування стане щирішим, колеги покажуть команді ті якості, які не проявляються у звичайній робочій атмосфері. Практичним рівнем, який передбачає детальний аналіз команди за допомогою діагностики всіх членів, є визначення ролі кожного та розвиток навичок прийняття командних рішень. Тестування, діагностика, коучинг команд, фасилітація по цінностях команд та прийняттю командних рішень, практичні завдання, рольові ігри, кейси – це арсенал інструментів, які слугуватимуть для психологічного аналізу та підтримки продуктивності роботи команди. Було виконано збір даних та їх аналіз щодо стану психологічного клімату, підібрано набір тренінгів для формування команди та покращення соціокомунікаційних стосунків та психологічного стану досліджуваної компанії. Для дослідження було обрано Київську консалтингову ІТ-компанію Partnerway. Було виконано огляд літературних джерел за темою кваліфікаційної роботи, а саме досліджено теоретичні аспекти формування команди в організації та здійснено аналіз психологічних засобів командоутворення. Для вирішення задач, сформованих нижче, було досліджено та адаптовано до вимог роботи засоби соціометрії, засоби дослідження психологічного клімату та проаналізовано мережу неформальної комунікації досліджуваної компанії. Таким чином, в ході виконання кваліфікаційної роботи магістра було здійснено: 1. Теоретичний аналіз літературних джерел з метою підбору інструментів дослідження психологічного клімату та засобів його корекції та командоутворення. 2. Було проведено соціометрію з метою виявлення груп спілкування працівників компанії у рамках виконання свої робочих функцій (формальна комунікація). Зокрема, побудовано соціоматриці та соціограми для відповідей на запитання про участь у професійних навчаннях, про парне програмування та про довіру при виконанні складних завдань. В кожному з випадків виявлено формальних лідерів та ізольованих членів команди. 3. Запропоновано метод Фідлера, як засіб для діагностування психологічного стану в ІТ-компанії. В результаті аналізу зібраних даних виявлено, що психологічний клімат в компанії перебуває на нейтральному рівні. Але серед членів колективу є такі, що оцінюють стан психологічного клімату, як негативний. Тому менеджменту компанії потрібно вжити заходів для покращення психологічного комфорту таких працівників. 4. Для аналізу неформального спілкування членів колективу, як прояву психологічного клімату та засобу командоутворення, було застосовано метод мережевого аналізу та визначення рівня задоволеності роботою від участі у різних неформальних заходах. Після аналізу зібраних через опитування даних виявлено, що в компанії існують неформальні лідери і вони не повністю збігаються з лідерами формальними. Також встановлено, що жінки більше залучені до неформальних груп комунікації, а участь усіх членів колективу у різних заходах підвищує рівень задоволеності від роботи. Отже, в результаті проведення досліджень було встановлено, що треба вжити ряд заходів для покращення психологічного клімату. Тому було запропоновано ряд тренінгів, проведення яких дасть можливість оперативного діагностування та коригування психологічного клімату в команді. А саме пропонується проводити тести і тренінги, зокрема "мотузковий курс", рольові ігри, ефективна командна робота та інші. В розділі з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях було розкрито питання згідно завдань консультантів з цього розділу.

Формування свідомого батьківства як особистісної стратегії в юнацькому віці

2024-01-22T22:40:46Z

Назва: Формування свідомого батьківства як особистісної стратегії в юнацькому віці Автори: Черній, Тетяна Володимирівна; Chernii, Tetiana Короткий огляд (реферат): Батьківство є складною психологічною структурою особистості, яка включає когнітивні, емоційні та поведінкові аспекти. Ціннісні орієнтації батьків, сімейні цінності, почуття, позиції, відношення, відчуття відповідальності та стиль сімейного виховання є важливими компонентами цієї структури. Проблема сімейно-шлюбних відносин потребує подальшого розвитку і вимагає підготовки молодого покоління до батьківства та сімейного життя. Покращання знань про соціально-психологічні процеси, які відбуваються в сім'ї, є одним із способів зміцнення майбутньої сім'ї. Період юності має важливу роль у підготовці молодих людей до батьківства та сімейного життя. Однак, на сучасному етапі підготовка старшокласників до сімейного життя є недостатньою і не відповідає їх віковим захопленням. Розуміння того, що сім'я є складною системою, є важливою частиною підготовки молодих людей до батьківства. Формування уявлень про майбутніх батьків відбувається через процес сімейної статево-рольової ідентифікації, а уявлення старшокласників про батьківство та сімейне життя мають свою специфіку. Концептуальна структура цих уявлень включає когнітивну, емоційно-оцінну та поведінкову складові.; Parenthood is a complex psychological personality structure that includes cognitive, emotional, and behavioral aspects. Value orientations of parents, family values, feelings, attitudes, attitudes, sense of responsibility and style of family upbringing are important components of this structure. The problem of family and marital relations needs further development and requires preparation of the young generation for parenthood and family life. Improving knowledge about social and psychological processes that take place in the family is one of the ways to strengthen the future family. Adolescence plays an important role in preparing young people for parenthood and family life. However, at the current stage, the preparation of high school students for family life is insufficient and does not correspond to their age interests. Understanding that the family is a complex system is an important part of preparing young people for parenthood. The formation of ideas about future parents occurs through the process of family gender-role identification, and the ideas of high school students about parenthood and family life have their own specificity. The conceptual structure of these ideas includes cognitive, emotional-evaluative and behavioral components. Опис: Загалом батьківство, як психологічний феномен, виступає складною психологічною структурою особистості, що включає когнітивні, емоційні та поведінкові аспекти. Інтегральні компоненти цієї психологічної структури включають ціннісні орієнтації батьків, які визначають батьківські установки та очікування, сімейні цінності, а також батьківські почуття, позиції, відношення, відчуття відповідальності та стиль сімейного виховання. Сама проблема сімейно-шлюбних відносин постійно привертала увагу науковців. Необхідність подальшого розвитку власне інституту сім’ї в Україні висуває нові вимоги до підготовки молодого покоління до батьківства, сімейного життя та проведення досліджень, що надають нові науково обґрунтовані дані щодо підвищення рівня психологічної готовності юнаків і дівчат власне до майбутнього сімейного життя, народження дітей. Покращання знань молодого покоління саме про соціально-психологічні процеси, які проходять під час формування і розвитку сім’ї, виступає одним із способів зміцнення майбутньої сім’ї. Формування психологічної готовності молодого покоління саме до створення сім’ї та й усвідомленого батьківства є важливим завданням соціально-економічного розвитку сучасної нашої країни, оскільки сім’я відіграє дуже велику роль як у зміцненні здоров’я так власне у вихованні підростаючого покоління, а також забезпеченні економічного, соціального прогресу, а також поліпшенні демографічного положення. Період юності має всі необхідні передумови щодо підготовки покоління що підростає до майбутнього свідомого батьківства та сімейного життя. Цей період характеризується плануванням дорослого життя, завершенням статевого дозрівання особистості, виникненням потреби у активному спілкуванні з своїми однолітками протилежної статі, пробудженням жаги кохати і бути коханим, а також появою сексуальних інтересів. Проте, на сучасному етапі розвитку суспільства підготовка старшокласників до сімейного життя є недостатньою. Вона не відповідає віковим захопленням юнацтва і характеризується відсутністю належної підготовки викладачів, адекватних методів, технік і прийомів роботи з юнаками, відповідних методичних матеріалів. Ця недостатня підготовка не надає достатніх знань для вирішення труднощів, які можуть виникнути у майбутньому сімейному житті. Важлива частина підготовки молодих людей до майбутнього батьківства – це розуміння, що сім’я – це складна, організована система, яка має бути стійкою і пристосованою до шлюбу та успішного функціонування в майбутньому. Основним механізмом формування у юнаків і дівчат уявлень про майбутніх батьків є процес сімейної статево-рольової ідентифікації, який проявляється в прагненні відтворити модель батьківської сім’ї в майбутній сім’ї. При цьому форма батьківських стосунків також стає еталонною, хоча й не завжди. Уявлення старшокласників щодо батьківства, сімейного життя має специфічний зміст, структуру та рівень розвитку. Концептуальна структура щодо майбутнього батьківства і сім’ю включає: когнітивну (систему знань про саме сімейне життя, батьківство, себе як майбутнього батька, матір та сім’янина), емоційно-оцінну (ставлення до своєї майбутньої сім’ї, батьків, сімейного життя, народження дітей та їх оцінювання) і поведінкову (ідентифікаційна поведінка в сім’ї, моделі поведінки у ситуаціях сімейного конфлікту) складові. Когнітивний компонент чи складова уявлень про батьківство характеризується частковим усвідомленням старшокласниками функцій та обов’язків батька, матері та загалом сім’ї. Вони орієнтовані на рівноправність у господарсько-економічних відносинах і мають поверхневі уявлення про якості, які необхідні для щасливого сімейного життя. Також спостерігаються розбіжності у їх уявленнях щодо ідеальних якостей батька та матері. Вони мають обмежені уявлення про організацію найважливіших форм сімейного життя, права й обов’язки батьків, матеріальну та побутову організацію сімейного життя та способи проведення родиною вільного часу. Крім того, їх спрямованість полягає в створенні інтимно-особистісного шлюбу. Компонент емоційно-оцінний чи складова уявлень старшокласників щодо сім’ї характеризується позитивним ставленням і до сімейного життя, і до народження дітей, та до осіб протилежної статі, особистим критичним сприйняттям самого сімейного життя своїх батьків, власне ідентифікацією себе з батьками однакової статі. У поведінковому компоненті уявлень щодо батьківства можна виділити рівні ідентифікаційної поведінки. Зокрема, у юнаків ступінь ідентифікації щодо батьківського стилю спілкування з власними дітьми, зі своїми майбутніми вчинками у якості батька виражений сильніше. Крім того, стилі реагування особистості у різноманітних конфліктних ситуаціях також відрізняються за статевою приналежністю. Дівчата більше орієнтовані на компроміс, тоді як юнаки на суперництво. Сам зміст уявлень старшокласників щодо майбутнього батьківства та сім’ї характеризується неповнотою і неоднозначністю. Крім того, наявна педагогічна система школи не забезпечує достатньо формування оптимального рівня уявлень юнаків та дівчат щодо батьківства. Тому, необхідно переглянути та розробити нові форми роботи в цьому напрямку. Узагальнення та інтерпретація одержаних результатів експерименту надають підстави для зроблення висновків щодо уявлень дівчат та юнаків про феномен батьківства та роль чоловіка та жінки у цьому процесі, які є неповними та мають статеві відмінності. Сама модель батьківської сім’ї, яка була представлена, є взірцем для наслідування. Власне уявлення старшокласників щодо моделі своїх взаємин з майбутньою дитиною виявилися в цілому більш-менш сформованими, оскільки молодь вже теоретично визначилася щодо того, як формувати свою поведінку спілкуючись з дитиною. Дослідження, яке ми провели, не охопило всі аспекти того, як старшокласники уявляють собі майбутнє батьківство. Зокрема, очікується детальніше вивчити питання як різні методи та форми навчання впливають на формування їх уявлень щодо батьківства та сімейного життя, а також як цей процес пов’язаний з іншими психічними аспектами їх особистості та уявленнями щодо майбутнього батьківства в онтогенезі. Саме пошук відповідей на дані питання є предметом чергової роботи над даною проблемою.

Вплив мікроклімату на ефективність діяльності трудового колективу

2024-02-08T12:29:59Z

Назва: Вплив мікроклімату на ефективність діяльності трудового колективу Автори: Мальована, Лідія Василівна; Malovana, Lidia Короткий огляд (реферат): У даній кваліфікаційній роботі детально розкрито поняття мікроклімату в трудовому колективі. Виявлено, що одним з вирішальних завдань психолога або керівництва будь-якої організації є створення позитивного мікроклімату в трудовому колективі. Формування сприятливого мікроклімату колективу одна із найважливіших умов боротьби за зростання продуктивності праці і якості своєї продукції. У процесі виконання роботи її мета була досягнута, а завдання вирішені. У роботі були проаналізовані основні наукові джерела по темі дослідження. При вирішенні поставлених завдань визначено, що мікроклімат є показником рівня соціального розвитку колективу та його психологічних резервів. Під мікрокліматом розуміють емоційно-психологічний власне настрій колективу, в котрому на емоційному рівні відображуються саме особисті та ділові взаємини членів колективу з їхніми моральними нормами та інтересами. Дослідження показали, що основні структурні елементи мікроклімату можуть бути виділені на основі іншого критерію – репрезентації в ньому саме психологічних, соціальних та соціально-психологічних проявів. Відповідно до структури соціально-психологічного клімату виділяються основні елементи: психологічний, соціальний і соціально-психологічний. Виявлено основні форми прояву мікроклімату: співрацьованісь, рівень конфліктності, дружба, засоби спілкування, поради, самооцінка. На підставі зробленого нами дослідження виявлено, що в трудовому колективі є працівники які мають синдром емоційного вигорання. Дана кількість працівників уже тривалий час працюють на роботі, що може виступати як один із факторів синдрому емоційного вигорання. Такий стан призводить до негативних наслідків, впливаючи як на працівника так і на колектив в цілому. Таким працівникам характерний на роботі стан виснаження, який викликає параліч сил, почуттів, а також супроводжується втратою задоволеності життям та щастя. У подібних ситуаціях спостерігаються наступні прояви: дратівливість, втрата інтересу, порушення сну, зниження мотивації, відчуття дискомфорту, можливість виникнення депресивних симптомів. Також нами була запропонована корекційна програма формування позитивного мікроклімату колективу. Проаналізувавши результати формувального експерименту виявлено що в досліджуваному колективі мікроклімат набув позитивних проявів. Покращені результати свідчать про ефективність тренінгової програми.; In this qualification work, the concept of microclimate in the workforce is revealed in detail. It was found that one of the crucial tasks of a psychologist or the management of any organization is to create a positive microclimate in the workforce. The formation of a favorable microclimate of the collective is one of the most important conditions for the struggle for the growth of labor productivity and the quality of its products. In the process of performing the work, its goal was achieved, and the tasks were solved. The work analyzed the main scientific sources on the research topic. When solving the tasks, it was determined that the microclimate is an indicator of the level of social development of the team and its psychological reserves. The microclimate is understood as the emotional and psychological mood of the collective, in which the personal and business relationships of the collective members with their moral norms and interests are reflected on the emotional level. Studies have shown that the main structural elements of the microclimate can be distinguished on the basis of another criterion - the representation in it of psychological, social and socio-psychological manifestations. According to the structure of the socio-psychological climate, the main elements are distinguished: psychological, social and socio-psychological. The main forms of manifestation of the microclimate were identified: cooperation, level of conflict, friendship, means of communication, advice, self-esteem. Based on our research, it was found that there are employees in the workforce who have emotional burnout syndrome. This number of employees has been working for a long time, which can act as one of the factors of the emotional burnout syndrome. This condition leads to negative consequences, affecting both the employee and the team as a whole. Such workers are characterized by a state of exhaustion at work, which causes paralysis of strength and feelings, and is also accompanied by a loss of life satisfaction and happiness. In such situations, the following manifestations are observed: irritability, loss of interest, sleep disturbances, decreased motivation, a feeling of discomfort, and the possibility of depressive symptoms. We also proposed a corrective program for creating a positive team microclimate. Analyzing the results of the formative experiment, it was found that the microclimate in the studied team acquired positive manifestations. Improved results indicate the effectiveness of the training program. Опис: Питання мікроклімату трудових колективів є актуальним та вимагає практичного вирішення. Тому що сприятливий мікроклімат колективу сприяє успішній реалізації кожного працівника та організації в цілому. У даній кваліфікаційній роботі детально розкрито поняття мікроклімату в трудовому колективі. Виявлено, що одним з вирішальних завдань психолога або керівництва будь-якої організації є створення позитивного мікроклімату в трудовому колективі. Формування сприятливого мікроклімату колективу одна із найважливіших умов боротьби за зростання продуктивності праці і якості своєї продукції. У процесі виконання роботи її мета була досягнута, а завдання вирішені. У роботі були проаналізовані основні наукові джерела по темі дослідження. У процесі роботи виявлено, що трудовий колектив власне як об’єкт вивчення розглядається під різними кутами зору. Найперше він вивчається як певна соціальна спільність, головний осередок суспільства, ключова ланка його соціальної структури, саме соціальної організації, як одна з найбільш поширеніших соціальних груп. Також трудовий колектив аналізується і як суб’єкт і як об’єкт власне управління соціальними процесами саме на соціальному мікрорівні. Крім того трудові колективи можуть виступати як суб’єкти і як об’єкти власне формування соціальних відносин, а надто підтримки й розвитку самого колективістського способу життя. При вирішенні поставлених завдань визначено, що мікроклімат є показником рівня соціального розвитку колективу та його психологічних резервів. Під мікрокліматом розуміють емоційно-психологічний власне настрій колективу, в котрому на емоційному рівні відображуються саме особисті та ділові взаємини членів колективу з їхніми моральними нормами та інтересами. Мікроклімат колективу представляє собою стійкий психічний настрій, який характерний для певного колективу і має значний вплив на взаємини між людьми, їхнє ставлення до навколишнього середовища та праці. Цей настрій є результатом взаємодії між людьми та їх міжособистісними відносинами. Мікроклімат виявляється у отаких групових ефектах, як загальний настрій та колективна думка, а також індивідуальне самопочуття в колективі. Власне ці ефекти відображаються у взаємодії, пов’язаній з процесом праці та прийняттям рішень щодо загальних завдань колективу. Дослідження показали, що основні структурні елементи мікроклімату можуть бути виділені на основі іншого критерію – репрезентації в ньому саме психологічних, соціальних та соціально-психологічних проявів. Відповідно до структури соціально-психологічного клімату виділяються основні елементи: психологічний, соціальний і соціально-психологічний. Виявлено основні форми прояву мікроклімату: співрацьованісь, рівень конфліктності, дружба, засоби спілкування, поради, самооцінка. Було встановлено, що мікроклімат, що спостерігається у різних колективах, може відрізнятися за своїм змістом та спрямуванням. Виділяються три основних типи мікроклімату: позитивний, негативний та нейтральний. Встановлено, що проявлення мікроклімату в трудовому колективі є багатогранними, як у поведінці людини, так і в різноманітних системах їх відношень. Нами було емпірично досліджено особливості мікроклімату колективу. В результаті проведеного дослідження виявлено, що більша частина досліджуваних працівників трудового колективу вважають, що мікроклімат їх колективу сприятливий. На підставі зробленого нами дослідження виявлено, що в трудовому колективі є працівники які мають синдром емоційного вигорання. Дана кількість працівників уже тривалий час працюють на роботі, що може виступати як один із факторів синдрому емоційного вигорання. Такий стан призводить до негативних наслідків, впливаючи як на працівника так і на колектив в цілому. Таким працівникам характерний на роботі стан виснаження, який викликає параліч сил, почуттів, а також супроводжується втратою задоволеності життям та щастя. У подібних ситуаціях спостерігаються наступні прояви: дратівливість, втрата інтересу, порушення сну, зниження мотивації, відчуття дискомфорту, можливість виникнення депресивних симптомів. Також нами була запропонована корекційна програма формування позитивного мікроклімату колективу. Проаналізувавши результати формувального експерименту виявлено що в досліджуваному колективі мікроклімат набув позитивних проявів. Покращені результати свідчать про ефективність тренінгової програми. Проведене дослідження дозволило розробити практичні рекомендації щодо розвитку позитивного мікроклімату. Дані рекомендації розширили знання працівників як зберегти позитивний мікроклімат, як досягати згоди в колективі, як ефективно спілкуватися, як правильно поводитись в конфліктних ситуаціях та боротись з негативними чутками.

Вплив емоційного стану дітей дошкільного віку на їх психічний розвиток

2024-01-22T22:43:11Z

Назва: Вплив емоційного стану дітей дошкільного віку на їх психічний розвиток Автори: Корінь, Марія Зеновіївна; Koryn, Maria Короткий огляд (реферат): Після аналізу наукової літератури, експертних даних та теоретичного аспекту було встановлено, що розвиток емоційної сфери дітей дошкільного віку значно залежить від виду та змісту їхньої діяльності та спілкування з навколишнім середовищем. Під час діагностичного експерименту було виявлено особливості емоційної сфери, рівень розвитку та загальний психічний стан досліджуваних дітей. Група дітей з негативним психічним станом та низьким рівнем розвитку емоційної сфери потребувала психологічної підтримки і допомоги. Розроблена розвиваючо-корекційна програма спрямована на розвиток емоційної сфери дитини, поліпшення міжособистісних відносин та запобігання негативним взаємодіям з однолітками і дорослими. Дослідження підтвердило важливість афективного сприйняття та змісту спілкування для формування емоційної сфери дитини. Раннє виявлення небажаного варіанту психічного розвитку та формування особистості можливе шляхом вивчення характеру емоційного регулювання у різних видів діяльності дитини дошкільного віку. Отримані дані потребують подальшого підтвердження, але вказують на взаємозв’язок між розвитком емоційної сфери та загальним психічним розвитком особистості. Вивчення емоційної сфери дитини в онтогенезі є перспективним та актуальним напрямом досліджень; After analyzing the scientific literature, expert data and the theoretical aspect, it was established that the development of the emotional sphere of preschool children depends significantly on the type and content of their activities and communication with the environment. During the diagnostic experiment, the peculiarities of the emotional sphere, the level of development and the general mental state of the children under study were revealed. A group of children with a negative mental state and a low level of emotional development needed psychological support and help. The developmental and correctional program developed is aimed at developing the child's emotional sphere, improving interpersonal relationships and preventing negative interactions with peers and adults. The study confirmed the importance of affective perception and the content of communication for the formation of a child's emotional sphere. Early detection of an undesirable variant of mental development and personality formation is possible by studying the nature of emotional regulation in various types of activities of a preschool child. The obtained data require further confirmation, but indicate a relationship between the development of the emotional sphere and the general mental development of the individual. The study of the child's emotional sphere in ontogeny is a promising and relevant area of research. Опис: Після аналізу наукової літератури, експертних даних та теоретичного аспекту було зроблено наступні висновки: В першому розділі роботи, де було проведено теоретичний аналіз, виділені основні фактори, що, за переважною думкою психологів, впливають на розвиток емоційної сфери дітей дошкільного віку. Велику роль в цьому процесі відводиться виду та змісту основних видів діяльності та характеру їхнього спілкування з навколишнім середовищем. На підставі цього аналізу у другому розділі проведено діагностичний експеримент, під час якого виявлено особливості емоційної сфери, рівень розвитку та загальний психічний стан досліджуваних дітей. В результаті експерименту було відібрано групу дітей, які мали негативний психічний стан, виявляли негативні емоційні реакції у відношенні до навколишніх та мали низький рівень розвитку емоційної сфери. Ця група дітей, враховуючи виявлені недоліки та порушення, потребувала психологічної підтримки і допомоги. Під час третього етапу ми розробили розвиваючо-корекційну програму, спрямовану на розвиток емоційної сфери дитини, навчання її розрізняти певні емоційні стани, поліпшення міжособистісних відносин між дітьми та запобігання негативним взаємодіям з однолітками і дорослими. У нашому дослідженні ми підтвердили визначення вітчизняних психологів стосовно того, що афективний характер сприйняття дитиною має значення, а також важливість змісту спілкування та провідної діяльності для формування її емоційної сфери. Ми також підкреслили, що дошкільна дитина навчається розпізнавати свої емоції, і у цьому процесі важливо, щоб дорослі навколо неї надавали всяческу підтримку. Отримані дані дають підстави стверджувати, що можна здійснити раннє виявлення небажаного варіанту психічного розвитку та формування особистості, вивчаючи характер емоційного регулювання у різних видів діяльності дитини дошкільного віку. Така діагностика надає батькам та вихователям змогу більш адекватно організовувати комунікацію з дитиною, враховуючи виявлені особливості емоційної сфери, що сприяє розвитку психічно здорової та повноцінної особистості. Варто відзначити, що отримані дані поки що мають попередній характер і потребують подальшого розгорнутого експериментального підтвердження. Однак результати нашого дослідження вказують на взаємозв’язок між розвитком емоційної сфери та загальним психічним розвитком особистості. Вивчення емоційної сфери дитини в онтогенезі є перспективним та актуальним напрямом досліджень.

Профдіагностика професійно важливих якостей працівників торгових мереж

2024-03-15T16:25:31Z

Назва: Профдіагностика професійно важливих якостей працівників торгових мереж Автори: Приступа, Анастасія Михайлівна; Prystupa, Anastasiia Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі здійснено ґрунтовний аналіз та систематизацію наукової літератури по проблемі профдіагностики професійно важливих якостей. Розкрито основні психологічні підходи до проблеми професійного самовизначення та профвідбору. Здійснено психологічний аналіз структури та особливостей професійної діяльності працівників торгової мережі. Розкрито особливості профдіагностики як засібу оцінки професійних якостей працівників на професійну відповідність вимогам професіограми та посадової інструкції працівника відповідної галузі. Здійснено теоретичне обґрунтування та розкрито механізми діагностики рівня сформованості професійно важливих якостей працівників торгових мереж. Розкрито методологію організації дослідження профвідповідності касирів торгового залу мережі маркетів. Методом експертної оцінки встановлено основні професійно важливі якості касира торгового залу. Обґрунтовано структуру профдіагностичного комплексу для діагностики рівня профвідповідності касирів торгового залу мережі маркетів. У відповідності до структури професійної діяльності, посадових обов’язків та встановлених професійно важливих якостей касира торгового залу, підібрано комплекс відповідних методик для діагностики рівня сформованості професійно важливих якостей. Розроблено систему уніфікації результатів методик, які увійшли до структури профдіагностичного комплексу. За допомогою профдіагностичного комплексу здійснено емпіричне дослідження профвідповідності касирів торгового залу мережі маркетів. За допомогою рейтингування, встановлено рівень профвідповідності працівника вимогам. Розроблено методичні рекомендації для підвищення рівня профвідповідності касирів торгового залу профвимогам. Запропоновано корекційно-розвиткову програму для підвищення рівня професійно важливих якостей касира торгового залу. Проаналізовано проблеми охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях, пов’язаних із професійною діяльністю касира торгового залу.; In the qualification work, a thorough analysis and systematization of scientific literature on the problem of vocational diagnostics of professionally important qualities was carried out. The main psychological approaches to the problem of professional self-determination and vocational selection are revealed. The psychological analysis of the structure and features of the professional activity of employees of the retail network is carried out. The features of vocational diagnostics as a means of assessing the professional qualities of employees for professional compliance with the requirements of the occupational program and job description of an employee in the relevant industry are revealed. The theoretical substantiation and mechanisms for diagnosing the level of formation of professionally important qualities of employees of retail chains are carried out. The methodology for organizing a study of professional compliance of cashiers of the sales area of a market chain is disclosed. The main professionally important qualities of a sales floor cashier are determined by the method of expert evaluation. The structure of the professional diagnostic complex for diagnosing the level of professional compliance of cashiers of the sales area of a market chain is substantiated. In accordance with the structure of professional activity, job responsibilities and the established professionally important qualities of a sales floor cashier, a set of appropriate methods for diagnosing the level of formation of professionally important qualities has been selected. A system of unification of the results of the methods included in the structure of the vocational diagnostic complex was developed. With the help of the vocational diagnostic complex, an empirical study of the professional compliance of cashiers in the sales area of a market chain was carried out. The level of professional compliance of the employee with the requirements was determined by means of rating. Methodical recommendations for increasing the level of professional compliance of sales floor cashiers with professional requirements have been developed. A correctional and development program is proposed to improve the level of professionally important qualities of a sales floor cashier. The problems of labor protection and safety in emergency situations related to the professional activity of a salesroom cashier are analyzed. Опис: Аналізуючи вплив фінансових труднощів на людей та їх відношення до грошей, стає зрозумілим, що фінансовий досвід формується не лише під впливом економічних чинників. Індивідуальні особливості та соціально-економічні фактори впливають на сприйняття та управління фінансами. Гроші відіграють значну роль у соціальних взаємодіях, стаючи ключовим інструментом формування особистості. Незалежно від моделі фінансової поведінки, вони є засобом досягнення цілей, а оцінка їх ефективності стає важливою. У загальній економічній науці гроші розглядаються як товар зі спеціальною споживчою вартістю, виступаючи як загальний еквівалент товарів та капітал. Та насправді, вони відіграють ключову роль у формуванні психології людини у виживанні, самозадоволенні та в суспільстві загалом. Психологія грошей як наука вивчає вплив грошей на психіку та поведінку людей. Питання багатства та бідності тісно пов'язані з психологією грошей, а оскільки людина функціонує як в духовній, так і матеріальній сферах, гроші є формалізованою стороною матеріального світу, що визначає її ієрархію в суспільстві. Дослідження типів особистості за їх ставленням до грошей розкриває унікальний погляд на різноманітність сприйняття та управління фінансами. Кожен грошовий тип має власні особливості, що впливають на спосіб використання та розуміння грошей. Визначення власного грошового типу може стати першим кроком до ефективного управління фінансами та поліпшення фінансового стану. Це дослідження також підкреслює важливість індивідуального підходу до фінансової освіти та консультування. Це дозволяє створювати більш ефективні програми з фінансової грамотності, а також розробляти індивідуальні стратегії для кожного типу особистості з метою досягнення фінансового здоров'я та стабільності. Формування ставлення до грошей обумовлене різноманітними умовами, такими як виховання, оточення, освіта та особистий досвід. Ці фактори мають важливе значення у формуванні уявлень про гроші та їх значення в житті. У емпіричній частині було виконано поставлені завдання. Отримані результати дослідження свідчать про варіацію середніх заробітних плат у різних категоріях працівників та їх вплив на уявлення про гроші та фінансовий стан. Отже, заробітна плата є ключовим фактором у формуванні ставлення до грошей. Щодо ставлення до грошей та кредитів − дослідження показує, що всі групи опитаних користуються банківськими послугами. Однак використання кредитів відрізняється між ними: військові та молодь частіше користуються кредитами. Існують різниці у свідомості про фінансові тренінги та причини непогашення кредитів. Більшість груп вважають, що людям із психологічною залежністю від кредитів потрібна допомога. Така різниця у фінансовому підході вказує на потребу в усвідомленні та допомозі у керуванні фінансами. На основі дослідження проявів фінансової поведінки у різних групах, здійсненого за допомогою методики «Шкала грошових уявлень та поведінки», можна зробити наступні висновки: 1. учителі найбільш чутливі до свого фінансового стану та найчастіше відчувають потребу у грошах. Вони збирають кошти та прагнуть нагромадження, вважаючи, що незалежно від економії, грошей ніколи не вистачає; 2. у військових більше виражена тенденція використовувати гроші для впливу на інших та досягнення особистих цілей, порівняно з іншими групами респондентів. Їм більше властиво пишатися своїми фінансовими успіхами та використовувати це як маніпуляційний інструмент; 3. працівники освіти більш схильні до економії та заощадження грошей порівняно з молоддю. Вони активно використовують економічні стратегії, більше пишаються навичками ефективного витрачання та заощадження; 4. працівники ОМС проявляють об'єктивний підхід та вміння керувати своєю фінансовою ситуацією, демонструючи розумне ставлення до грошей. Інші групи також виявили себе добре у цьому плані. Отже, дослідження вказує на різноманітність у підходах до грошей та підтримує необхідність індивідуалізованого підходу до фінансової освіти та порад, щоб кожна група могла оптимізувати свої фінансові уявлення та підходи. Наше дослідження виявило, що багато людей мають обмежені знання щодо керування кредитами та грошовими стратегіями, приділяючи надмірну увагу значенню грошей. Однак тренінгова програма, що ми розробили, включає елементи групової терапії та короткотривалі заняття, спрямовані на підвищення рівня фінансової грамотності різних соціальних груп. Ця програма не лише покращує розуміння фінансових аспектів, але й допомагає уникати фінансових пасток та переосмислювати ставлення до грошей. Такий підхід має велике значення для ефективного управління фінансами та їх впливу на життя

Дослідження психологічних особливостей ставлення до грошей

2024-03-15T16:25:08Z

Назва: Дослідження психологічних особливостей ставлення до грошей Автори: Пихальська, Іванна Володимирівна; Pykhalska, Ivanna Короткий огляд (реферат): : Кваліфікаційна робота магістра за спеціальністю 053 «Психологія» − Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Факультет економіки та менеджменту – Тернопіль, 2023. Дана кваліфікаційна робота присвячена проблемі ставлення людей до грошей. Робота складається з чотирьох розділів. У першому розділі були розглянуті теоретичні аспекти, пов’язані з психологічними особливостями ставлення до грошей. У цьому розділі розглянуто гроші як чинник економічної свідомості особистості, характеристику грошових типів особистості та визначальні умови формування ставлення до грошей. У другому розділі представлене емпіричне дослідження відношення людини до грошей та їхньої ролі у житті. У третьому розглядалась психологічна програма формування ставлення до грошей, зокрема інтердисциплінарний підхід у розробці програми ставлення до грошей і зміст та структура тренінгу з підвищення фінансової грамотності. У четвертому розділі розкрито безпека життєдіяльності та охорони праці у банківській установі. У висновках коротко викладено найвагоміші результати кваліфікаційної роботи магістра. Практична цінність даної роботи полягає в тому, що запропоновано і обґрунтовано розробку програми стосовно ставлення до грошей; : Qualifying work of the master on a specialty 053 «Psychology». – Ternopil Ivan Pul'uj National Technical University. Faculty of Economics and Management. – Ternopil, 2023. This qualification work is dedicated to the problem of the issue of people's attitudes toward money. The work consists of four chapters. In the first chapter, theoretical aspects related to the psychological characteristics of attitudes toward money. This chapter explores money as a factor in an individual's economic consciousness, characterizes money personality types, and identifies the defining conditions for the formation of attitudes toward money. The second empirical research on an individual's relationship with money and its role in life. The third chapter discusses the psychological program for shaping attitudes toward money, particularly an interdisciplinary approach in developing the program and the content and structure of financial literacy training. The fourth delves into life safety and occupational safety in a banking institution. The conclusion briefly presents the most significant results of the master's qualification paper. The practical value of this work lies in the proposed and substantiated development of a program regarding attitudes toward money.. Опис: Аналізуючи вплив фінансових труднощів на людей та їх відношення до грошей, стає зрозумілим, що фінансовий досвід формується не лише під впливом економічних чинників. Індивідуальні особливості та соціально-економічні фактори впливають на сприйняття та управління фінансами. Гроші відіграють значну роль у соціальних взаємодіях, стаючи ключовим інструментом формування особистості. Незалежно від моделі фінансової поведінки, вони є засобом досягнення цілей, а оцінка їх ефективності стає важливою. У загальній економічній науці гроші розглядаються як товар зі спеціальною споживчою вартістю, виступаючи як загальний еквівалент товарів та капітал. Та насправді, вони відіграють ключову роль у формуванні психології людини у виживанні, самозадоволенні та в суспільстві загалом. Психологія грошей як наука вивчає вплив грошей на психіку та поведінку людей. Питання багатства та бідності тісно пов'язані з психологією грошей, а оскільки людина функціонує як в духовній, так і матеріальній сферах, гроші є формалізованою стороною матеріального світу, що визначає її ієрархію в суспільстві. Дослідження типів особистості за їх ставленням до грошей розкриває унікальний погляд на різноманітність сприйняття та управління фінансами. Кожен грошовий тип має власні особливості, що впливають на спосіб використання та розуміння грошей. Визначення власного грошового типу може стати першим кроком до ефективного управління фінансами та поліпшення фінансового стану. Це дослідження також підкреслює важливість індивідуального підходу до фінансової освіти та консультування. Це дозволяє створювати більш ефективні програми з фінансової грамотності, а також розробляти індивідуальні стратегії для кожного типу особистості з метою досягнення фінансового здоров'я та стабільності. 64 Формування ставлення до грошей обумовлене різноманітними умовами, такими як виховання, оточення, освіта та особистий досвід. Ці фактори мають важливе значення у формуванні уявлень про гроші та їх значення в житті. У емпіричній частині було виконано поставлені завдання. Отримані результати дослідження свідчать про варіацію середніх заробітних плат у різних категоріях працівників та їх вплив на уявлення про гроші та фінансовий стан. Отже, заробітна плата є ключовим фактором у формуванні ставлення до грошей. Щодо ставлення до грошей та кредитів − дослідження показує, що всі групи опитаних користуються банківськими послугами. Однак використання кредитів відрізняється між ними: військові та молодь частіше користуються кредитами. Існують різниці у свідомості про фінансові тренінги та причини непогашення кредитів. Більшість груп вважають, що людям із психологічною залежністю від кредитів потрібна допомога. Така різниця у фінансовому підході вказує на потребу в усвідомленні та допомозі у керуванні фінансами. На основі дослідження проявів фінансової поведінки у різних групах, здійсненого за допомогою методики «Шкала грошових уявлень та поведінки», можна зробити наступні висновки: 1. учителі найбільш чутливі до свого фінансового стану та найчастіше відчувають потребу у грошах. Вони збирають кошти та прагнуть нагромадження, вважаючи, що незалежно від економії, грошей ніколи не вистачає; 2. у військових більше виражена тенденція використовувати гроші для впливу на інших та досягнення особистих цілей, порівняно з іншими групами респондентів. Їм більше властиво пишатися своїми фінансовими успіхами та використовувати це як маніпуляційний інструмент; 3. працівники освіти більш схильні до економії та заощадження грошей порівняно з молоддю. Вони активно використовують економічні стратегії, більше пишаються навичками ефективного витрачання та заощадження; 4. працівники ОМС проявляють об'єктивний підхід та вміння керувати своєю фінансовою ситуацією, демонструючи розумне ставлення до грошей. Інші групи також виявили себе добре у цьому плані. 65 Отже, дослідження вказує на різноманітність у підходах до грошей та підтримує необхідність індивідуалізованого підходу до фінансової освіти та порад, щоб кожна група могла оптимізувати свої фінансові уявлення та підходи. Наше дослідження виявило, що багато людей мають обмежені знання щодо керування кредитами та грошовими стратегіями, приділяючи надмірну увагу значенню грошей. Однак тренінгова програма, що ми розробили, включає елементи групової терапії та короткотривалі заняття, спрямовані на підвищення рівня фінансової грамотності різних соціальних груп. Ця програма не лише покращує розуміння фінансових аспектів, але й допомагає уникати фінансових пасток та переосмислювати ставлення до грошей. Такий підхід має велике значення для ефективного управління фінансами та їх впливу на життя

Особливості прокрастинації у представників різних професій

2024-03-15T16:26:49Z

Назва: Особливості прокрастинації у представників різних професій Автори: Петренко, Наталія Сергіївна; Petrenko, Nataliia Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз історії проблеми та сучасних наукових підходів до проблеми прокрастинації та його впливу на якість життя людини, представника визначеної професійної сфери. Представлено історію вивчення феномену прокрастинації у вітчизняній та зарубіжній та науковій літературі. Проаналізовано типові причини виникнення прокрастинації та її наслідки. Розкрито взаємозв’язок між прокрастинацією та самооцінкою, самодисципліною, мотивацією, професійним самовизначенням, особистісними рисами: імпульсивність, перфекціонізм, низька сумлінність і високий невротизм, тривожність особистості. Здійснено психологічну характеристику поняття прокрастинація у відповідності до різних наукових теорій. Розкрито такі аспекти прокрастинації, як когнітивна, емоційна сфера, вмотивованість, інше. Проаналізовано ймовірні наслідки пракрастинації у представників різних професій. У короткостроковій перспективі прокрастинація може призвести до таких наслідків, як стрес, тривога, депресія та зниження продуктивності. У довгостроковій перспективі це явище може призвести до невдач в навчанні або роботі, погіршенні стосунків та зниженні самооцінки. Здійснено емпіричне дослідження особливостей прокрастинації у представників різних професій. Обґрунтовано та охарактеризовано методики дослідження впливу прокрастинації у представників різних професій. Представлено кількісний та якісний аналіз результатів дослідження прокрастинації у представників різних професій, зокрема: працівників сфери краси, сфери культури, медиків, юристів та працівників ІТ. Розроблено методичні рекомендації для психокорекції прокрастинації. Розкрито організаційно-методичні основи проведення тренінгу, спрямованого на психокорекцію прокрастинації у представників різних професій. Розкрито основні аспекти охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях. Зокрема, психологічні аспекти підвищення рівня безпеки праці та особливості надання психологічної допомоги під час надзвичайних ситуацій.; In the qualification work, was carried out a thorough theoretical analysis of the history of the problem and modern scientific approaches to the problem of procrastination and its impact on the quality of life of a person, a representative of a certain professional sphere. The history of studying the phenomenon of procrastination in domestic and foreign scientific literature is presented. Typical causes of procrastination and its consequences are analyzed. The relationship between procrastination and self-esteem, self-discipline, motivation, professional self-determination, personal traits: impulsiveness, perfectionism, low conscientiousness and high neuroticism, personality anxiety is revealed. A psychological characterization of the concept of procrastination was carried out in accordance with various scientific theories. Such aspects of procrastination as cognitive, emotional sphere, motivation, etc. are disclosed. Probable consequences of procrastination in representatives of various professions were analyzed. In the short term, procrastination can lead to consequences such as stress, anxiety, depression and decreased productivity. In the long term, this phenomenon can lead to failures in studies or work, deterioration of relationships and lower self-esteem. An empirical study of the peculiarities of procrastination in representatives of various professions was carried out. Reasoned and characterized methods of studying the influence of procrastination in representatives of various professions. Quantitative and qualitative analysis of the results of the research on procrastination among representatives of various professions is presented, in particular: workers in the field of beauty, the field of culture, doctors, lawyers, and IT workers. Methodological recommendations for psychological correction of procrastination have been developed. The organizational and methodological foundations of the training aimed at psychocorrection of procrastination among representatives of various professions are disclosed. The main aspects of labor protection and safety in emergency situations are disclosed. In particular, the psychological aspects of increasing the level of occupational safety and the specifics of providing psychological assistance during emergency situations. Опис: 1.Здійснивши теоретичний аналіз психологічної літератури з проблеми прокрастинації, виявлено, що у науковців немає єдиного підходу щодо причин та наслідків дії прокрастинації на трудові особливості індивідуума. Дослідження прокрастинації, проведене через багатогранну призму багатьох психологів, виявило складну взаємодію факторів, що сприяють її генезису та наслідкам. Численні аналізи психологічних систем, що охоплює різноманітні теорії та емпіричні дослідження, підкреслюють складну природу цього явища в людській поведінці. Автори визначили безліч факторів, що сприяють прокрастинації, описуючи її складну структуру, яка складається з взаємопов'язаних когнітивних, емоційних та поведінкових чинників. Від моделей, заснованих на рисах характеру, до теорій когнітивної оцінки, консенсус перегукується: прокрастинація виникає внаслідок злиття внутрішньої динаміки, що охоплює процеси саморегуляції, несприйнятливість до виконання завдань, відтермінування та дезадаптивний перфекціонізм тощо. Різноманітні точки зору, запропоновані психологами, проливають світло на багатовимірну природу прокрастинації, підтверджуючи її прояв як складне поєднання індивідуальних рис, переконань і ситуаційних впливів. 2. Наслідки прокрастинації, які прискіпливо досліджуються психологами, виходять далеко за межі простої затримки у виконанні завдання. Послідовні наслідки охоплюють спектр несприятливих результатів, охоплюючи зниження продуктивності, підвищений стрес, порушення психічного здоров’я та перешкоди досягненню мети. Цей комплексний аналіз з’ясовує поширений вплив прокрастинації на численні сфери життя людей, підкреслюючи її згубний вплив на особистий добробут і професійні досягнення. 3.Об’єднання результатів досліджень, емпіричних доказів і теоретичних основ, наданих авторами, дає детальне розуміння напрямків і стратегій, спрямованих на пом’якшення згубних наслідків прокрастинації. Від когнітивно- 62 поведінкової терапії до методів посилення мотивації, психологи пропонують різноманітний спектр інтервенцій, які охоплюють складну мережу факторів, що впливають на прокрастинацію. Цей різноманітний інструментарій, заснований на емпіричній перевірці, озброює людей механізмами подолання та методиками, спрямованими на боротьбу з тиском прокрастинації. 4.В дослідженні були застосовані психодіагностичні методи – спостереження, бесіда, анкетування, опитування, тестові методики, серед останніх: Методика «Шкала прокрастинації» Б.В.Такмана (Tuckman Procrastination Scale), Загальна шкала прокрастинації К.Лея (General Procrastination Scale, GPS),Проективна методика “Тести незакінчених речень” К.Г.Юнга. Низький рівень прокрастинації найхарактерніший для працівників сфери IT як жінок так і чоловіків. Це може бути пов'язано з наступними факторами: висока мотивація до роботи, здатність до самоорганізації Вони прагнуть досягти успіху в своїй професії і розуміють, що для цього необхідно чітко виконувати поставлені завдання, вони вміють планувати свою роботу і розподіляти свій час. Середній рівень прокрастинації не залежно від статі найвищий у юристів і медиків. Це може бути пов'язано з наступними факторами: високий рівень стресу, високий рівень стресу. Це може призводити до того, що працівники цих професій будуть відкладати виконання завдань, щоб уникнути стресу та щоб мати більше часу для обмірковування цих рішень. Високий рівень прокрастинації у представників обох статей переважає у працівників культури та сфери краси. Це може бути пов'язано з наступними факторами: творча природа роботи, необхідність гнучкості та імпровізації. Це може призводити до того, що працівники цих професій будуть відкладати виконання завдань, щоб мати більше часу для творчого самовираження. Таким чином, завдання дослідження виконані, мети досягнутою. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці тренінгів корекції прокрастинації для представників окремих професій.

Психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників

2024-03-15T16:24:51Z

Назва: Психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників Автори: Чернишова, Софія Сергіїївна; Chernyshova, Sofiia Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до проблеми професійного самовизначення старшокласників. Проаналізовано основні історичні етапи дослідження проблеми професійного самовизначення вітчизняними науковцями. Розкрито психологічне поняття професійного самовизначення, його структуру у відповідності до різних наукових теорій. Описано рівні професійного самовизначення. Здійснено теоретичний аналіз типів мотивів і їх впливу на професійне самовизначення. Проаналізовано основні чинники, які впливають на професійний вибір. Розкрито систему зовнішніх і внутрішніх факторів, які мотивують до професійного вибору та впливають на нього. Структуровано основні аспекти, досягнення яких передбачає професійне самовизначення. Проаналізовано наукову теорію щодо класифікації чинників, які впливають на рівень сформованості психологічної готовності до професійного самовизначення, їх макро- та мікро рівні. Описано психологічну характеристику та особливості дітей підліткового віку. Здійснено емпіричне дослідження особливостей професійного самовизначення старшокласників. Розроблено та обґрунтовано психодіагностичний комплекс для дослідження особливостей професійного самовизначення старшокласників. Обґрунтовано вибір діагностичних методик. Здійснено кількісний та якісний аналіз результатів емпіричного дослідження. Охарактеризовано основі особливості професійного самовизначення учнів старших класів. Проаналізовано причини виявленого рівня професійного самовизначення старшокласників сучасної школи. Сформульовано методичні рекомендації щодо формування професійного самовизначення старшокласників. Запропоновано психологічний тренінг для формування професійного самовизначення старшокласників. Розроблено методичні рекомендації для педагогів щодо сприяння формуванню професійного самовизначення старшокласників. Розкрито основні аспекти охорони праці та безпека в надзвичайних ситуаціях у відповідності до специфіки роботи психолога в умовах загальноосвітньої школи.; The qualification work provides a thorough theoretical analysis of modern scientific approaches to the problem of professional self-determination of high school students. The main historical stages of the study of the problem of professional self-determination by domestic scientists are analyzed. The psychological concept of professional self-determination and its structure in accordance with various scientific theories are revealed. The levels of professional self-determination are described. A theoretical analysis of the types of motives and their influence on professional self-determination is carried out. The main factors that influence professional choice are analyzed. The system of external and internal factors that motivate and influence professional choice is revealed. The main aspects of professional self-determination are structured. The scientific theory on the classification of factors influencing the level of psychological readiness for professional self-determination, their macro and micro levels is analyzed. The psychological characteristics and peculiarities of adolescent children are described. An empirical study of the peculiarities of professional self-determination of high school students is carried out. The psychodiagnostic complex for studying the peculiarities of professional self-determination of high school students is developed and substantiated. The choice of diagnostic methods is substantiated. A quantitative and qualitative analysis of the results of the empirical study is carried out. The main features of professional self-determination of senior pupils are characterized. The reasons for the revealed level of professional self-determination of high school students in modern schools are analyzed. Methodical recommendations for the formation of professional self-determination of high school students are formulated. The psychological training for the formation of professional self-determination of high school students is proposed. Methodical recommendations for teachers to promote the formation of professional self-determination of high school students are developed. The main aspects of occupational health and safety in emergency situations in accordance with the specifics of the work of a psychologist in a secondary school are revealed. Опис: 1.Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжні наукові теорії та практики особистісного самовизначення, можна сказати, що особистісне самовизначення є складним процесом, який триває все життя і включає формування внутрішньої позиції дорослої людини, усвідомлення себе як члена суспільства, потребу вирішувати проблеми майбутнього, усвідомлення своїх фізичних, розумових і інших якостей. У межах підліткового та раннього юнацького віку виникає явище професійного самовизначення. Одним із завдань шкільного психолога НУШ є здійснення системи заходів з профорієнтації для активізації процесу професійного самовизначення. Зважаючи на запровадження профільних класів, учні до дев’ятого класу мають визначитись із вибором профілю навчання в старших класах, який відповідає майбутній професійній освіті та обраній професії. Вибір майбутньої професії школярем має бути свідомим та науково обґрунтованим 3 4 2. Впорядк овано психодіагностичний комплекс для дослідження особливостей професійного самовизначення старшокласників: К. За мфіра (в модифікації А. Реан) для вивчення мотивації професійної діяльності, диференційно діагностичний опитувальник (ДДО) Є. Клі мова, опитувальник професійної спрямованості (ОПС) Д. Голанда (модифікація стимульного мат еріалу В.В Синявського, О. О. Ящ ишина), орієнтаційно діагностична анкета спрямованості інтересів 2 (ОДАСІ 2) Б.О. Федориши на А нкета професійної спрямованості інтересів та потреб . В. Левченко. 3. Емпірично дослідивши психологічні особливості професійного самовизначення старшокласникі в, можемо сказати що більшість старшокласників не визначились з майбутньою професією, тобто професійно не самовизначені. Однак, ті, котрі вже визначились виявили такі особливості: сформований тип особистості, тип професій, визначений рівень мотивації та відповідність інтересів до обраної професії. 59 4. Надано методичні рекомендаціїметодичні рекомендації для педагогівдля педагогів щодо сприяння щодо сприяння професійному самовизначенню старшокласників.професійному самовизначенню старшокласників. ТакТак, , педагоги відіграють педагоги відіграють важливу роль, надихаючи учнів та розвиваючи їхні унікальні здібності. важливу роль, надихаючи учнів та розвиваючи їхні унікальні здібності. Створення відкритого простору для Створення відкритого простору для обговорення професійних тем, довіра та обговорення професійних тем, довіра та підтримка від вчителів, активне вивчення інтересів через різноманітні підтримка від вчителів, активне вивчення інтересів через різноманітні можливості, сприяння розвитку критичного мислення та самоаналізу можливості, сприяння розвитку критичного мислення та самоаналізу –– це це основні компоненти успішного формування професійного самовизначення. основні компоненти успішного формування професійного самовизначення. Заохочення творчого підходу до вибору кар'єри, розвиток навичок планування Заохочення творчого підходу до вибору кар'єри, розвиток навичок планування та самоуправління, врахування індивідуальних особливостей та взаємодія з та самоуправління, врахування індивідуальних особливостей та взаємодія з батьками батьками –– також важливі елементи цього процесу.також важливі елементи цього процесу. Мети дослідження досягнуто, завдання виконано повністю. Мети дослідження досягнуто, завдання виконано повністю. Перспективи подальших досліджень Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці заходів для вбачаємо у розробці заходів для сприяння професійному самовизначенню учнів школи. сприяння професійному самовизначенню учнів школи.

Психологічні засоби подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку

2024-03-15T16:22:51Z

Назва: Психологічні засоби подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку Автори: Захарчук, Світлана-Марія Русланівна; Zakharchuk, Svitlana - Mariia Короткий огляд (реферат): Період навчання в школі є важливою частиною життя дітей, адже в них починається утворення глибинних характеристик та розкриття їхніх здібностей. Вразливість до зовнішніх впливів, залежність від думок оточуючих, тяжка адаптація до нового місця, обмежені здібності до свідомого контролю над своїми розумовими та емоційними процесами, все це психологічні особливості, які характерні дітям молодшого шкільного віку та впливають на рівень їхньої тривожності. Своєчасна діагностична робота та підбір дієвих психологічних засобів для подолання тривожності допоможуть позитивно вплинути на психологічний стан дітей. Мета дослідження полягає у аналізі та оцінці ефективності різних психологічних засобів, які можуть бути використані для подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку та розробка рекомендацій для психологів і педагогів з метою підвищення психологічного благополуччя дітей. Для досягнення мети дослідження поставлено виконання наступних завдань: дослідити тривожність та причини виникнення її у дітей молодшого шкільного віку здійснити діагностику рівня тривожності у дітей апробувати психологічні засоби для зменшення тривожності молодших школярів провести оцінку ефективності впливу застосованих психологічних засобів та розробити практичні рекомендації для вчителів та батьків щодо подолання тривожності. Для підбору психологічних засобів подолання тривожності у молодших школярів, було використано такі психодіагностичні методики, як «Шкала тривожності » Спілбергера - Ханіна; «Обери потрібне обличчя» Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен; «Паровозик» А. Прохоров, С. Велієва.; The period of studying at school is an important part of children's lives, as they begin to form deep characteristics and reveal their abilities. Vulnerability to external influences, dependence on the opinions of others, difficult adaptation to a new place, limited ability to consciously control their mental and emotional processes - all these are psychological features that are typical for primary school children and affect their anxiety level. Timely diagnostic work and the selection of effective psychological means to overcome anxiety will help to positively influence the psychological state of children. The purpose of the study is to analyze and evaluate the effectiveness of various psychological tools that can be used to overcome anxiety in primary school children and to develop recommendations for psychologists and teachers to improve the psychological well-being of children. To achieve the aim of the study, the following tasks were set: to study anxiety and its causes in primary school children віку to diagnose the level of anxiety in дітей to test psychological means to reduce anxiety in younger школярів to evaluate the effectiveness of the impact of the applied psychological means and to develop practical recommendations for teachers and parents to overcome anxiety. For the selection of psychological means of overcoming anxiety in junior schoolchildren, such psychodiagnostic methods were used as the Spielberger-Khanin Anxiety Scale; Choose the Right Face by R. Tamml, M. Dorky, W. Amen; and Steam Engine by A. Prokhorov and S. Velieva Опис: Дослідження питання психологічних засобів подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку дало нам змогу стверджувати наступні положення. Діти з тривожним типом характеру мають негативне ставлення до спілкування, вони замкнуті, сором’язливі, невпевнені у своїх силах, що переходить потім у занижену самооцінку. Необхідність виконати прохання чи завдання, особливо у новому оточенні, викликає у них реакції невротичного характеру. Спілкування носить виключно вибірковий характер. Психічний стан у цих дітей, як правило, пригнічений. Оточуючі люди нерідко своїм ставленням сприяють зростанню депресії, стану тривоги. Результати такого ставлення відбиваються погіршенням мовлення та душевного стану дитини. Підводячи підсумки можна побачити, що стійка тривожність негативно впливає на розвиток особистості. Якщо за допомогою психологічних засобів вдасться запобігти чи здолати тривожний стан, то це не тільки сприятливо вплине на діяльність дітей, на їх подальшу адаптацію до нових умов, але й зробить їх більш вільними, розкутими, творчими. Головним завданням психологічних засобів є виявлення та подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Методика вивчення рівня тривожності у дітей включає: тести, спостереження, бесіди, вивчення психічного стану, вивчення ситуативного та особистісного рівня тривожності молодших школярів і їх взаємовідносини з дорослими. З метою подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку, було розроблено та впроваджено психологічні засоби, які включають в себе індивідуальні та групові консультації з психологом, програми релаксації, педагогічні методики та інші інструменти. Ці засоби спрямовані на зниження рівня тривожності у дітей та підвищення їхнього психологічного благополуччя. В результаті дослідження та впровадження цих психологічних засобів було виявлено позитивні зміни в психологічному стані дітей молодшого 65 шкільного віку, що свідчить про їх ефективність. Засоби подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку відкривають нові можливості для психологів, педагогів та батьків у підтримці емоційного розвитку дітей та створюють основу для подальших досліджень у цій області. Крім того, важливо наголосити на важливості спільної роботи психологів, педагогів та батьків у процесі подолання тривожності у дітей. Ця співпраця може сприяти ранньому виявленню та вирішенню проблем, а також підтримувати дітей на шляху до емоційного розвитку та самопізнання. Уся система використання психологічних засобі подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку повинна базуватись на комплексному та індивідуальному підході. Створення сприятливих умов передбачає утворення такого зовнішнього середовища, способу життя, які сприяли б можливості більш швидкої нормалізації функції організму, а саме вищої нервової діяльності. Психологічне вивчення тривожності і подолання її різноманітними психологічними засобами у дітей молодшого шкільного віку позитивно впливають на подальший особистісний розвиток дітей і їх адаптацію в новому середовищі.

Шлюбно-сімейні відносисни як чинник професійної самореалізіції жінок

2024-03-15T16:28:32Z

Назва: Шлюбно-сімейні відносисни як чинник професійної самореалізіції жінок Автори: Дживак, Марія Володимирівна; Dzhyvak, Mariia Короткий огляд (реферат): Магістерській робота досліджує самореалізацію жінки в професійній сфері і вдома. Метою цього дослідження необхідно теоретично означити психологічний зміст феномену професійної самореалізації жінки та емпірично дослідити професійну самореалізацію сучасної жінки залежно від шлюбно-сімейних відносин. Проведено ґрунтовний аналіз тлумачення поняття професійної самореалізації, виділено можливі вектори самореалізації особистості, охарактеризовано психологічні особливості професійної самореалізації жінки, експериментально доведено, що поняття професійної самореалізації у жінок виступає однією із основних сфер, так як і сімейна самореалізація, особистісної самореалізації. Самореалізація жінки в професійній сфері пов’язана перш за все з реалізацією потреби у самоприйнятті, самоповазі, приналежності до певної суспільної групи, а самореалізація у сімейному житті реалізує в жінки потребу в любові, прийнятті та реалізації свого жіночого природного потенціалу. У дослідженні було використовано методики для проведення експерименту які є адаптованими та апробованими саме для визначення самореалізації (самоактуалізації) особистості та до впливу шлюбно- сімейних відносин, гендерних стереотипів на професійну реалізацію жінок. Проводилось визначення рівня самореалізації (самоактуалізації) особистості жінок, зокрема і до професійної самореалізації. А також виділялись окремі шкали які складають загальний рівень самореалізації. Також визначили критерій ступеня задоволеності-незадоволеності шлюбом у досліджуваних жінок з метою виявлення їх шлюбно-сімейних відносин. Було визначено різного роду гендерні стереотипи, які безпосередньо впливають на самореалізацію жінок, зокрема і на професійну самореалізацію жінок Розроблено та представлено практичні рекомендацій щодо підвищення рівня загальної самореалізації сучасних жінок, зокрема і щодо підвищення задоволеності шлюбом у сучасних жінок.; The master's thesis explores the self-realization of women in both the professional sphere at home. The aim of this research is to theoretically define the psychological content of the phenomenon of women's professional self-realization and empirically investigate the professional self-realization of contemporary women based on marital and family relationships. A thorough analysis of the interpretation of the concept of professional self-realization was conducted, identifying possible vectors of personality self-realization, characterizing the psychological features of women's professional self-realization. The study experimentally proved that the concept of professional self-realization in women is one of the key spheres, alongside family self-realization and personal self-realization. The self-realization of women in the professional sphere is primarily associated with meeting the needs for self-acceptance, self-esteem, belonging to a specific social group. In contrast, self-realization in family life fulfills women's needs for love, acceptance, and the realization of their feminine natural potential. The research utilized methodologies adapted and tested specifically for determining self-realization (self-actualization) and the influence of marital and family relationships, gender stereotypes on the professional realization of women. The assessment of the level of self-realization (self-actualization) of women's personalities, particularly in professional self-realization, was conducted, and specific scales constituting the overall level of self-realization were identified. Criteria for assessing the degree of satisfaction-dissatisfaction with marriage in the surveyed women were determined to explore their marital relationships. Various gender stereotypes influencing women's self-realization, including professional self-realization, were identified. Practical recommendations were developed and presented for enhancing the overall self-realization of contemporary women, including increasing satisfaction with marriage in modern women." Опис: Було здійснено теоретичний аналіз впливу шлюбно-сімейних відносин на професійну самореалізацію жінок. Термін «самореалізація» має різноманітне тлумачення не лише в психології, а й у педагогіці, соціології та філософії. Наукова спільнота накопичила значну кількість робіт, які стосуються цього важливого явища. Комплексне дослідження різних аспектів професійної самореалізації тільки сприятиме узагальненню отриманих досягнень у цій сфері. Ідея професійної самореалізації не є спонтанною, вона формується в контексті загальної життєвої перспективи та підкріплюється певною організацією самої особистості та впливом навколишнім середовищем. Аналіз феномена професійної самореалізації у рамках соціальної психології може розкрити закономірності високої особистісної ефективності та конструктивної соціальної активності, а також визначити стимули і умови для особистісного самовдосконалення тощо. Професійна самореалізація – це процес досягнення відчуття задоволення, виконуючи роботу, яка відповідає власним здібностям, інтересам, цінностям та особистим цілям. Цей феномен включає в себе здатність розвиватися в професійній сфері, досягати успіху і відчувати задоволення від власної діяльності. Взаємозв’язок між шлюбно-сімейними відносинами та професійною самореалізацією жінки є складним та багатогранним. Шлюб та родинні відносини можуть впливати на професійний розвиток жінки наступними способами: Підтримка та мотивація: Підтримка партнера та сім’ї може стати основою для розвитку в кар’єрі. Розуміння та підтримка в професійних зусиллях можуть надихати жінку на досягнення нових висот. Розподіл обов’язків: Якщо в шлюбі та сім’ї існує рівноправний підхід до розподілу обов’язків, це може створювати можливості для розвитку кар'єри. 61 Чітка організація обов’язків може дозволити жінці зосередитися на своїх професійних цілях. Баланс між працею та особистим життям: Якщо взаємини в сім’ї сприяють створенню здорового балансу між працею та особистим життям, це може позитивно впливати на ефективність та задоволення від професійної діяльності. Стрес та конфлікти: Негативні аспекти в шлюбно-сімейних відносинах, такі як конфлікти, непорозуміння або стрес, можуть вплинути на психологічний стан жінки та її концентрацію на роботі, що може перешкоджати професійному розвитку. Призначення соціальних ролей: Культурні та соціальні очікування стосовно ролі жінки у сім’ї можуть впливати на її можливості зосередитися на кар’єрних зусиллях та професійній самореалізації. Не існує однозначної відповіді на те, як саме шлюбно-сімейні відносини впливають на професійну самореалізацію кожної жінки. Це залежить від багатьох факторів, таких як унікальність кожної родинної ситуації, підтримка оточення, внутрішні мотивації та особистих цілей. Наша гіпотеза підтвердилась і дійсно існує взаємозалежність між шлюбно-сімейними відносинами та професійною самореалізацією жінок. Сімейні стосунки можуть мати значний вплив на професійну самореалізацію жінок. Якщо сімейна атмосфера сприяє підтримці, розумінню та підтримці у здійсненні кар’єрних та особистих цілей, це може позитивно вплинути на професійний розвиток жінок.

Психологічні особливості розвитку стресостійкості у майбутніх фахівців проєктного менеджменту

2024-03-15T16:22:57Z

Назва: Психологічні особливості розвитку стресостійкості у майбутніх фахівців проєктного менеджменту Автори: Король, Олександр Борисович; Korol, Oleksandr Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота магістра за спеціальністю 053 «Психологія» − Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Факультет економіки та менеджменту – Тернопіль, 2023. Дана кваліфікаційна робота присвячена проблемі розвитку стресостійкості у майбутніх фахівців проєктного менеджменту. Робота складається з чотирьох розділів. У першому розділі були розглянуті теоретичні аспекти, пов’язані з психологічними особливостями розвитку стресостійкості. У даному розділі розглянуто причини стресу та кореляцію стресу і стресостійкості у професії проєктного менеджменту. У другому розділі представлене емпіричне дослідження емоційного інтелекту, самооцінки стресостійкості, копінг поведінки у стресових ситуаціях тощо. У третьому розділі розглядається психологічні умови формування стресостійкості в контексті проєктного менеджменту і розробка змісту корекційно-розвивальної програми для майбутніх фахівців проєктного менеджменту. У четвертому розділі розкрито питання охорони праці та безпеки у надзвичайних ситуаціях. У висновках коротко викладено найвагоміші результати кваліфікаційної роботи магістра. Практична цінність цієї роботи полягає у тому, що запропоновано і обгрунтовано розробку програми для майбутніх фахівців проєктного менеджменту у боротьбі із стресом і формуванні стресостійкості.; Master's qualification thesis in specialty 053 "Psychology" - Ternopil National Technical University named after Ivan Pulyuy. Faculty of Economics and Management - Ternopil, 2023. This qualifying work is devoted to the problem of developing stress resistance in future project management specialists. The work consists of four sections. In the first chapter, the theoretical aspects related to the psychological features of the development of stress resistance were considered. This section examines the causes of stress and the correlation of stress and stress resistance in the profession of project management. The second chapter presents an empirical study of emotional intelligence, self-assessment of stress resistance, coping behavior in stressful situations, etc. The third chapter examines the psychological conditions for the formation of stress resistance in the context of project management and the development of the content of a corrective and developmental program for future project management specialists. In the fourth chapter, the issue of labor protection and safety in emergency situations is revealed. The conclusions briefly outline the most important results of the master's qualification work. The practical value of this work lies in the fact that the development of a program for future project management specialists in the fight against stress and the formation of stress resistance is proposed and substantiated. Опис: За результатами проведеного магістерського дослідження зроблено такі висновки. 1. Розглянуто ключові аспекти стресостійкості та проведено теоретичний аналіз проблеми у науковій психологічній літературі. Стресостійкість є комплексною характеристикою цілісної особистості, взаємопов'язаною з багаторівневою системою складових, що включають когнітивні, інтелектуальні, емоційні та особистісні властивості. Емоційна стійкість, самоконтроль, саморегуляція, психологічна стійкість та емоційний інтелект представляють собою показники стресостійкості. Рівень стресостійкості визначається індивідуальними особливостями особистісної структури, такими як темперамент, характер, мотивація, установки та цінності, а також розвиненість операційних характеристик особистості як суб'єкта діяльності (стилі діяльності, пізнавальна активність, професійні здібності та навички). Збереження чи підвищення стресостійкості особистості пов'язане з пошуком ресурсів, які сприяють психологічній стійкості у стресових ситуаціях. Під "ресурсами" розуміють внутрішні та зовнішні чинники, що сприяють психологічній стабільності в стресогенних ситуаціях. Стрес представляє собою емоційний стан напруги, породжений впливом стресогенних факторів, які можуть бути фізичними чи психологічними (загроза, шантаж, образи, емоційне та фізичне перевантаження, необхідність швидких та відповідальних рішень і т.д.). Стресори поділяються на зовнішні (об'єктивні, що призводять до стану напруги) та внутрішні (суб'єктивні, що є проявами внутрішнього психічного стану). Діяльність проєктного менеджера відзначається як одна з найбільш стресових професій через унікальні вимоги щодо управління командою, можливими ризиками і постійних перемовинах із замовником проєкту. Це обумовлює необхідність формування в менеджера навичок самоналаштування, емоційної стійкості, уваги та саморегуляції для досягнення високого рівня стресостійкості. 2. Здійснено дослідження психологічних характеристик професійної діяльності проєктних менеджерів, та вивчено особливості їх психологічного стану у процесі навчання у ЗВО. Студентський період визначається як етап інтенсивного професійного становлення особистості та важлива фаза в розвитку стресостійкості людини. Вирішальне значення у формуванні стресостійкості молоді має уміння застосовувати продуктивні копінг-стратегії та розвивати емоційний інтелект. Це сприяє адаптації особистості до різноманітних ситуацій, дозволяє зберігати оптимальне самопочуття і, відповідно, є важливим чинником для сталої ефективності діяльності в умовах невизначеності. Розглядаючи внутрішні фактори, такі як збудливість, соціально-психологічні властивості особистості та різновиди темпераменту, та їх вплив на результативність діяльності, можна стверджувати, що менеджерська надійність студентів залежить від емоційного рівня активації; сили внутрішньої та зовнішньої мотивації; емоційної впевненості чи сумніву; емоційної оцінки інтермедійних та кінцевих результатів ведення проєкту; переважання позитивних чи негативних емоцій. 3. Проведено емпіричне дослідження з метою визначення рівнів стресостійкості майбутніх фахівців в галузі проєктного менеджменту. Для визначення рівнів розвитку стресостійкості у проєктних менеджерів будо використано: тест «Характеристика емоційності» (Є. Ільїн) (самооцінка вияву різних характеристик емоцій: емоційної збудливості, інтенсивності емоцій, стабільності, впливу на ефективність діяльності); тест «Самооцінка емоційного інтелекту Н. Холла» (виявлення здібності особистості розуміти відносини, що репрезентується в емоціях, і керувати своєю емоційною сферою на основі прийняття рішень); опитувальник САН (оцінка самопочуття, активності і настрою майбутніх фахівців проєктного менеджменту перед проведенням комунікації із замовником проєкту та після цього (В. Доскін, Н. Лаврентьєва, В. Шарай, М. Мірошников)); тест «Копінг поведінка в стресових ситуаціях» (С. Норман, Д. Ендлер, Д. Джеймс, М. Паркер, адаптований Т. Крюковою – виявлення стратегій реагування в складних ситуаціях); тест самооцінки стресостійкості С. Коухена і Г. Вілліансона (визначення загального рівня стресостійкості). Згідно з результатами проведеного емпіричного дослідження виявлено, що самопочуття студентів менеджерів перед проведенням перемовин із замовниками проєкту та після цього в значній кількості випадків знаходиться на низькому рівні, що свідчить про підвищену напруженість та тривожність у них. Також зафіксовано тенденцію до погіршення їх самопочуття після проведення комунікації із замовником, що індикативно для визнання його важливим стресовим фактором. У більшості студентів виявлені високі та середні рівні емоційності. Лише невеликий відсоток студентів характеризується низьким рівнем емоційності. Це свідчить про професійну особливість менеджерів, для проведення ефективних перемовин слід управляти своїм психоемоційним станом. Аналіх показників емоційного інтелекту студентів груп СН-31, СН-32, СН-33 та СТ-31 виявлено, що лише незначна частина студентів має високий рівень його розвитку (СН-31 – 19%; СН-32 – 21%; СН-33 – 23%; СТ-31 – 24%), при цьому найвищі результати виявлено у студентів групи СТ-31. Це може свідчити, що студенти які отримали базовий рівень «молодший спеціаліст» мають більш кращу професійну підготовку, яка має безпосередній вплив на розвиток емоційного інтелекту, ніж студенти, лише з базовою шкільною освітою. За результатами проведеного емпіричного аналізу виявлено, що жоден із студентів у всіх чотирьох групах не демонструє високого рівня стресостійкості, переважно виявляючи поганий або задовільний рівень. У групах СН-31, СН-32 та СН-33 на доброму рівні стресостійкості знаходиться лише 20% студентів. Студенти групи СТ-31 виявляють біль вищий рівень стресостійкості, що можливо пов'язано з їхнім вищим професійним рівнем. В основному, ці студенти комбінують навчання з особистими сферами життя у різних професійних аспектах, що надає їм значний досвід управління менеджерським стресом. При аналізі домінуючих копінг-стратегій виявлено, що у майбутніх проєктних менеджерів переважають емоційно-орієнтовані стратегії та стратегії відволікання. В групі СН-32 зафіксовано більшу кількість студентів із проблемно-орієнтованою стратегією копінг-поведінки. Згідно з результатами кореляційного аналізу Пірсона встановлено статистично значущий позитивний зв'язок між стресостійкістю та емоційним інтелектом, самопочуттям, емоційністю, а також проблемно-орієнтованою та емоційно-орієнтованою копінг-стратегіями поведінки студентів-менеджерів. Коефіцієнт кореляції вказує на статистично значущий позитивний зв'язок між розглянутими показниками, за винятком емоційно-орієнтованої копінг-стратегії поведінки, яка демонструє негативну кореляцію із стресостійкістю. 4. Розроблено корекційно-розвивальну програму для підвищення стресостійкості у майбутніх фахівців проєктного менеджменту. Психологічні аспекти розвитку стресостійкості у майбутніх проєктних менеджерів охоплюють різні сфери їхньої особистості. Зокрема, соціальні аспекти включають надання інформації щодо різноманітних стресових ситуацій у ході навчання та підготовки до проведення важливих перемовин із замовниками проєктів через залучення до спеціальних психологічних корекційно-розвивальних програм та формування мережі соціальних контактів, що служитиме джерелом психологічної підтримки у стресових ситуаціях. Поведінкові аспекти включають аналіз ефективності стратегій поведінки під час стресових ситуацій, розробку ефективних моделей поведінки та вироблення навичок "швидкої самодопомоги" та саморегуляції емоційного стану. Особистісні аспекти розвитку стресостійкості включають перегляд самооцінки внутрішнього потенціалу, розвиток емоційного інтелекту, пропрацювання із травматичним досвідом та тренування необхідних професійно значущих якостей. Розроблена корекційно-розвивальна програма передбачає завдання, такі як інформування студентів про стрес, його фактори та методи подолання; ознайомлення із психологічною природою хвилювання напередодні важливих перемовин та методиками підготовки до проведення комунікацій із представниками замовника проєктів; розвиток позитивного образу "я", самооцінки та позитивного світогляду; психологічна корекція негативних особистісних утворень; зниження ситуативної та особистісної тривожності; розвиток почуття власної значущості. Форми роботи включають фронтальні та групові заняття, а методи – соціально-психологічні тренінги, бесіди, групові ігри, лекції тощо. Зазначене дослідження надзвичайно важливе, та не є вичерпним щодо усіх аспектів стресостійкості майбутніх проєктних менеджерів. Наприклад, глибоке вивчення емоційного інтелекту у контексті контрою ризиків на проєктах та розробка відповідних рекомендацій для викладачів менеджерських дисциплін є важливим напрямом для подальших досліджень.

Зовнішнє самовираження як відображення емоційного стану жінки

2024-03-15T16:25:32Z

Назва: Зовнішнє самовираження як відображення емоційного стану жінки Автори: Гуменна, Вероніка Петрівна; Humenna, Veronika Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі проведений аналіз зовнішнього самовираження та його взаємозв’язку з емоційними станами жінок. Загальна структура роботи дозволяє зрозуміти ключові аспекти самовираження, його впливу на самооцінку, самоідентичність, особистісний розвиток та емоційне благополуччя. У дослідженні розглянуто взаємозв’язок між самооцінкою, рівнем психологічного, фізичного благополуччя, рівнем задоволеності особистими стосунками та самовираженням через зовнішність і рівнем сприйняття свого тілесного образу, причини та мотиви вибору певних зовнішніх образів, експериментів та змін у зовнішності. Результати емпіричного дослідження вказують на існування тісної взаємодії між внутрішніми емоційними станами та самовираженням через зовнішність у жінок. Підтверджено важливу роль зовнішності у формуванні та підтримці самооцінки. Зауважено, що сприйняття власних недоліків та бажання їх виправити часто корелюють з самооцінкою та рівнем психологічного благополуччя. Досліджено, що вибір зачіски, одягу, кольору волосся впливає на самопочуття, а також відображає особисту ідентичність, соціальний статус та професійні амбіції жінок. Виявлено, що особисті відносини можуть впливати на зовнішнє самовираження. Досліджено, що вибір зовнішнього стилю відображає внутрішні переживання та трансформації. Доведено, що самовираження через зовнішність може використовуватися як інструмент регулювання емоцій. Запропоновано ряд рекомендацій, вправ, технік та методик для підняття рівня самооцінки, підтримки психічного благополуччя, роботи з емоційними станами жінок, розвитком самоідентифікації. Запропоновано чіткий перелік напрямів терапії та найкращих технік з них. Створено психокорекційну програму для регулювання емоційних станів жінок з використанням інструменту зовнішнього самовираження.; The master's thesis conducts an analysis of external self-expression and its interrelation with the emotional states of women. The overall structure of the work allows for an understanding of the key aspects of self-expression, its impact on self-esteem, self-identity, personal development, and emotional well-being. The study examines the relationship between self-esteem, the level of psychological and physical well-being, the level of satisfaction with personal relationships, and self-expression through appearance and the level of perception of one's body image, the reasons and motives for choosing certain external images, experiments, and changes in appearance. The results of the empirical research indicate the existence of a close interaction between internal emotional states and self-expression through appearance in women. The important role of appearance in forming and maintaining self-esteem is confirmed. It is noted that the perception of one's own flaws and the desire to correct them often correlate with self-esteem and the level of psychological well-being. The study found that the choice of hairstyle, clothing, hair color affects well-being, and also reflects personal identity, social status, and professional ambitions of women. It was discovered that personal relationships can influence external self-expression. The study showed that the choice of external style reflects internal experiences and transformations. It has been proven that self-expression through appearance can be used as a tool for regulating emotions. A number of recommendations, exercises, techniques, and methods have been proposed to raise the level of self-esteem, support mental well-being, work with the emotional states of women, and develop self-identification. A clear list of therapy directions and the best techniques among them have been proposed. A psycho-correctional program has been created for regulating the emotional states of women using the tool of external self-expression. Опис: У теоретичному розділі нашої магістерської роботи розглянуто теоретичні аспекти поняття «самовираження». В психологічних дослідженнях науковців зовнішнє самовираження розглядається через призму теорій, що зосереджуються на контексті Я-концепцій та образі фізичного «Я». Взаємозв'язок зовнішності та Я-концепції у жінок є міцним протягом всього життєвого шляху. Теоретичний аналіз наукових праць дозволив визначити, що самовираження є ключовим елементом здатності людини виражати свою унікальність, реалізовувати своє «істинне я». Зовнішній вигляд жінки підбирається під настрій і є її формою самовираження. Імідж зазвичай створюється на емоційних вираженнях, представляючи собою комплекс внутрішніх і зовнішніх аспектів, який відображає поточний рівень самооцінки особистості. Результатом процесу самовираження особистості має виступити самореалізація, самовизначення та самоствердження особи. Функціями самовираження через зовнішність є регуляція міжособистісних відносин, самоконтроль і маскування емоцій, саморегулювання. З метою дослідження взаємозв’язку між зовнішнім самовираженням та емоційними станами жінок було проведено емпіричне дослідження з використанням наступних методик: особистісного опитувальника «Шкала самооцінки Розенберга», методики «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі» та авторської анкети. Дослідження проводилось онлайн за допомогою платформи Google Forms серед студентів Тернопільського національного технічного університету, а також серед жінок різних спеціальностей та місця проживання. В опитуванні взяло участь 56 жінок різного віку (від 17 до 57 років). Підбиваючи підсумки по усім трьом методикам можемо стверджувати про існування тісної взаємодії між внутрішніми емоційними станами та самовираженням через зовнішність у жінок. Виділено основні аспекти: - існує важлива роль зовнішності у формуванні та підтримці самооцінки жінки. Зауважено, що сприйняття власних недоліків та бажання їх виправлення часто корелюють з самооцінкою. Також відмічено вплив на сприйняття власної зовнішності рівня психологічного благополуччя; - вибір стилю одягу, зачіски, кольору волосся впливає на самопочуття, а також відображає особисту ідентичність, соціальний статус та професійні амбіції жінок; - особисті відносини можуть істотно впливати на самопочуття та, відповідно, на зовнішнє самовираження; - емоційний стан впливає на вибір стилю та зовнішнього вигляду та відображає внутрішні переживання. Самовираження через зовнішність може використовуватися жінками як інструмент регулювання емоцій. На основі результатів емпіричного дослідження запропоновано підбір методик для підвищення рівня самооцінки, формування та розвитку самоідентифікації, самоприйняття, а також розроблено психокорекційну програму яка спрямована на підвищення рівня емоційного благополуччя жінок через інструмент зовнішнього самовираження. У нашій програмі передбачено діагностику, яка може включати запропоновані нами проективні методики. Для підтримки психологічного благополуччя та підняття рівня самооцінки підібрано ряд стратегій, вправ, порад, рекомендацій. Для роботи з емоційними станами жінок запропоновано перелік напрямів терапії та найкращих технік з них. Наголошено на релаксації, як обов’язковій умові регуляції емоційних станів. Робота з розвитком ідентичності, підвищення рівня самооцінки та емоційного благополуччя є різноплановою та складною і передбачає комплекс психологічних методів. Зважаючи на результати наших досліджень та використовуючи запропоновані методики створено психокорекційну програму для регулювання емоційних станів жінок «Внутрішня трансформація через зовнішнє самовираження».

Особливості пізнавальної сфери молодших школярів у навчальних закладах з інклюзивною формою навчання

2024-03-15T16:22:01Z

Назва: Особливості пізнавальної сфери молодших школярів у навчальних закладах з інклюзивною формою навчання Автори: Грицик, Олена Володимирівна; Hrytsyk, Olena Короткий огляд (реферат): Дане дослідження зосереджується на вивченні особливостей розвитку пізнавальної сфери молодших школярів, які мають розлад аутистичного спектру (РАС), у навчальних закладах, де використовується інклюзивна форма навчання. Автор детально розглядає сенсорні та перцептивні особливості дітей з РАС, рівень розвитку когнітивних функцій, аспекти комунікації та соціальної взаємодії. Мета дослідження полягає у теоретичному та практичному вивченні і експериментальному дослідженні особливостей пізнавальної діяльності у молодших школярів з розладами аутичного спектру. Автор досліджує визначення рівня пізнавальної сфери молодших школярів з розладами оптичного спектру (РАС) розробку методів корекції тієї сфери для її покращення.; This study focuses on the study of the peculiarities of the cognitive development of younger schoolchildren with autism spectrum disorder (ASD) in educational institutions that use an inclusive form of education. The author examines in detail the sensory and perceptual features of children with ASD, the level of development of cognitive functions, aspects of communication and social interaction. The purpose of the study is the theoretical and practical study and experimental study of the features of cognitive activity in younger schoolchildren with autism spectrum disorders. The author investigates the determination of the level of the cognitive sphere of younger schoolchildren with optical spectrum disorders (ASD), the development of methods of correction of that sphere for its improvement. Опис: Це дослідження було викликане акцентом на розвиток пізнавальної діяльності, який є ключовим у навчальному процесі. Розвиток універсальних навчальних процесів і пізнання обумовлений умовами, які сприяють розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини. Забезпечення рівних можливостей для отримання якісної освіти, враховуючи індивідуальні психологічні та фізіологічні особливості учнів, є важливим аспектом. Результати проведеного дослідження вказують на особливості розвитку мислення, пам‘яті та уваги, які є показниками ефективності навчання. Це допомагає вдосконалити навчальний процес та адаптувати методи навчання для ефективного розвитку пізнавальної діяльності. Важливо відзначити, що розвиток психіки у дітей із синдромом РАС є нерівномірним. Це призводить до поєднання обдарованості у окремих галузях, таких як музика, технічні науки та гуманітарні науки, з відставанням у розвитку звичайних життєво-необхідних навичок. Поєднання високої чутливості сенсорної та емоційної, разом із низьким рівнем психічного розвитку, призводить до виявлення дуже обмеженої активної уваги у дітей з аутизмом. З раннього віку такі діти відрізняються відсутністю інтересу до навколишніх предметів. Також у них спостерігаються порушення довільної уваги та її спрямованості. Водночас, завдяки підвищеній чутливості, діти можуть захоплюватися яскравими предметами та виявляти зацікавленість у них. Це одна з характерних особливостей РАС - високий ступінь насиченості психіки дітей. Для дітей із синдромом РАС характерне особливе реагування на різноманітні стимули. У сприйнятті дитини виявляються спотворення картини реального світу, відмінні від нормальних реакцій. Діти більше зацікавлені не в цілому предметі, а його окремими частинами. Більшість з них виявляє підвищену зацікавленість музикою. Вони також виявляють підвищену чутливість до запахів, вивчаючи навколишні предмети за допомогою облизування та обнюхування. Розлади аутичного спектру розміщують дітей з порушеннями психічного розвитку в особливий категорійний ряд. Діти з аутизмом вважаються "складними" дітьми через їхні унікальні особливості, що вимагають спеціальної підготовки. Детальне вивчення цієї проблеми виявляється ключовим, оскільки для розробки ефективних корекційних та навчальних програм необхідне глибоке розуміння цієї проблеми та її конкретних аспектів. У висновку зазначається, що загалом поставлені завдання у цій кваліфікаційній роботі були виконані. На першому етапі дослідження на підставі аналізу літературних джерел було складено програму методик, які допомогли вивчити особливості пізнавальної діяльності групи дітей із розладами аутичного спектру, віком від 6-8 років. На наступному етапі дослідження було реалізовано діагностику пізнавальної діяльності експериментальної групи дітей з РАС. Третій етап поєднував в собі складання індивідуальної корекційної програми для кожної дитини та її реалізацію. Навчання по індивідуальній програмі тривало чотири тижні. Після чого була проведена повторна, контрольна діагностика пізнавального рівня розвитку дітей з РАС. На кінцевому етапі дослідження було експерементально обґрунтовано ефективність корекційно-розвиткової програми . На початковій стадії дослідження у дітей з РАС не було інтересу до невербального спілкування, але після проходження чотирьох тижнів індивідуальної програми ми спостерігаємо покращення результатів у пізнавальній сфері, а саме спостерігається покращення розвитку уваги, пам‘яті і сприйняття. Діти краще орієнтуються в матеріалі, а здатність узагальнювати і вирішувати математичні завдання залишилися на тому ж рівні.

Динаміка професійної самосвідомості особистості студентів психологів

2024-03-15T16:23:00Z

Назва: Динаміка професійної самосвідомості особистості студентів психологів Автори: Омельчук, Лана Вікторівна; Omelchuk, Lana Короткий огляд (реферат): У контексті розвитку української освітньої системи, коли зростають вимоги до творчого потенціалу особистості та впроваджуються нові психолого-педагогічні технології, у тому числі в підготовці професійних психологів, проблема професійної самосвідомості стає однією з найактуальніших. Володіння майбутніми психологами їхньою професійною діяльністю стає важливим для вирішення не лише освітніх завдань, а й суттєво впливає на особистісний розвиток. Тому дослідження процесу формування професійної самосвідомості на етапі підготовки в закладах вищої освіти майбутніх фахівців набуває особливого значення для ефективного навчальновиховного процесу.; In the context of the development of the Ukrainian educational system, when the requirements for the creative potential of the individual grow and are implemented new psychological and pedagogical technologies, including in professional training psychologists, the problem of professional self-awareness becomes one of the most relevant Possession of future psychologists their professional activity becomes important for solving not only educational tasks, but also significantly affects personal development. Therefore, the study of the formation process professional self-awareness at the stage of training in institutions of higher education of future specialists is of particular importance for an effective educational process. Опис: У контексті даної роботи ми прагнули якомога глибше проаналізувати питання динаміки професійної самосвідомості студентів (психологів) ЗВО, провести дослідження особливостей професійної самосвідомості особистості, підібрати діагностичні методики для дослідження особливостей професійної самосвідомості студентів ЗВО. Ми використали комплекс теоретичних та емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми та етапам дослідження. Виконана робота та узагальнення матеріалів дослідження дозволяє зробити висновки. Професійна самосвідомість – усвідомлення людиною правил, норм, моделей власної професії, як певних еталонів для усвідомлення власних якостей, контроль оцінювання себе як професіонала але з погляду колег, самооцінювання людиною власних окремих сторін – усвідомлення себе, власної професійної поведінки, оцінювання свого емоційного ставлення. Структурну будову професійної самосвідомості можна представити наступним компонентним складом: когнітивний, екзистенційний і поведінковий компоненти. Ці структурні компоненти забезпечують цілісність і єдність професійної самосвідомості, динаміка якої прослідковується гетерохронністю в нашому дослідженні. У нашому дослідженні ми вивчаємо когнітивний і екзистенційний компоненти. Таким чином, професійна самосвідомість студентів – психологів ЗВО розглядається нами як уявлення себе в професії, усвідомлення себе як професіонала, як суб’єкта діяльності. Професійне становлення студента не тільки ґрунтується на збагаченні знань, а й на набутті практичного досвіду, майстерності у професійній справі та формуванні особистісного підходу до професійної діяльності. В цьому співвідношенні між операційними і особистісними складовими відіграє ключову роль свідомість: те, як особистість усвідомлює свою спрямованість, свою роль та місце у майбутній діяльності. Підґрунтям для професійного розвитку студента є зміцнення його особистісної та професійної позиції. Життєва позиція визначається способом, як особистість орієнтується у своєму житті, ґрунтуючись на моральних цінностях, що відповідають основним вподобанням. Отже, професійна позиція – це складна система цінностей, де установки, інтереси, світоглядні погляди та ставлення особистості до моральних цінностей регулюють її практичну діяльність на єдиною підґрунті. Проведений теоретичний аналіз свідчить про те, що ступінь сформованості професійної самосвідомості у випускника ЗВО може бути показником успішності і довершеності його професійного самовизначення; несформованість ставлення до себе як майбутнього професіонала гальмує професійне становлення особистості; саме завдяки самосвідомості людина розуміє невідповідність своїх якостей власне вимогам професії, і таким чином внутрішньо спонукає себе до подолання цих розбіжностей, формуючи своїми вчинками та діями власну особистість. Основними емпіричними методами дослідження виступили анкета, складена нами для вивчення зацікавленості студентів у своїй професійній діяльності та самосвідомості особистості, методика дослідження самоставлення (МИС) (Р.С. Пантилеєв), опитувальник для виявлення рівня розвитку професійної самосвідомості (А.В. Губанова, Р.А. Гайнуллина), анкета на виявлення ставлення до своєї професії (модифікація методики «Асоціативний ореол професії» Е.А. Клімова). Методики були вибрані та окремо виділені ті, які за нашою гіпотезою найбільше підходять для оцінки динаміки змін професійної самосвідомості особистості. Зроблено висновок про те, що результати дослідження, що описані в дипломній роботі можуть бути використані у педагогічній психології, практичній психології, психології особистості, в психології праці та управління, а також в інших галузях психології для подальшого практичного застосування при роботі з розвитком професійної самосвідомості майбутніх психологів.

Вплив булінгу на розвиток Я-концепції сучасних підлітків

2024-03-15T16:23:09Z

Назва: Вплив булінгу на розвиток Я-концепції сучасних підлітків Автори: Гудзь Т, Тетяна Ігорівна; Hudz, Tetiana Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі проведений аналіз впливу булінгу на розвиток Я-концепції у підлітків, виявленні психологічних наслідків цього явища та розробці стратегій для психологічної підтримки та запобігання булінгу серед підлітків.. Загальна структура роботи дозволяє зрозуміти ключові аспекти впливу булінгу та виявити його значущість у розвитку Я-концепції підлітків. У дослідженні розглянуто взаємовплив самооцінки, Я-концепції та явища булінгу. Результати емпіричного дослідження вказують на тісний зв'язок між рівнем самооцінки та проявом агресії (булінгу) і потраплянням під цей вплив. Виявлено, що особистості з вищою самооцінкою краще пристосовуються до викликів підліткового середовища та сприймають стресові ситуації не так критично, швидше долають труднощі. Досліджено вплив булінгу на розвиток Я-концепції у підлітковому віці є негативним. Запропоновано та проаналізовано результати опитувань, в основі якого покладено визначення рівня самооцінки підлітків. Надано рекомендації щодо розвитку позитивної Я-концепції, профілактики булінгу. Розроблено рекомендації для шкіл, психологів та батьків щодо формування позитивної Я-концепції у підлітків; In the master's thesis, an analysis of the impact of bullying on the development of the self-concept in adolescents, the identification of the psychological consequences of this phenomenon and the development of strategies for psychological support and prevention of bullying among adolescents. concept of teenagers. The study examines the interaction of self-esteem, self-concept and the phenomenon of bullying. The results of the empirical study indicate a close connection between the level of self-esteem and the manifestation of aggression (bullying) and falling under this influence. It was found that individuals with higher self-esteem better adapt to the challenges of the adolescent environment and perceive stressful situations less critically, overcoming difficulties faster. It has been studied that the impact of bullying on the development of self-concept in adolescence is negative. The results of surveys, which are based on determining the level of self-esteem of teenagers, are proposed and analyzed. Recommendations on the development of a positive self-concept, prevention of bullying are given. Recommendations for schools, psychologists and parents on the formation of a positive self-concept in adolescents have been developed.

Психологічний ефект Таїнства Святої Сповіді в залежності від розвитку релігійної свідомості

2024-03-15T16:25:12Z

Назва: Психологічний ефект Таїнства Святої Сповіді в залежності від розвитку релігійної свідомості Автори: Бейко Людмила Анатоліївна; Beyko, Liudmyla Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі магістра обгрунтовано психологічний ефект Таїнства Святої Сповіді в залежності від релігійної свідомості. Релігійна свідомість - це внутрішнє почуття і розуміння людиною релігійних питань, вірувань, віри і духовних цінностей.Релігійність людини впливає на її сприйняття життя, особливо у складних життєвих обставинах. Сьогодні, внаслідок збойної агресії росії проти України усе населення України опинилося у складних життєвих обставинах: і ті, хто залишився у країні і ті, хто вимушено поїхав. Дослідження показують позитивний вплив релігійної свідомості на психологічний стан людини. Вона може надати підтримку та сенс у складних ситуаціях, стимулювати особистісний розвиток, сприяти формуванню зв'язків в соціальному середовищі і забезпечувати почуття спокою та миру. Психологічний аналіз складних життєвих обставин в які людина з релігійною свідомістю потрапляє, є передумовою для Святого Таїнства Сповіді, яке передбачає катарсис совість, душі та гармонії з Богом і оточуючим світом. Акцентуючи увагу на віруючих людях, зокрема християнах України слід відмітити, що роботу психологів при кризових ситуаціях, особливо втратах може підсилювати священник. Проведені дослідження з опитування віруючих людей щодо впливу Таїнства Сповіді на їх психологічний стан свідчать, що Сповідь в житті віруючих відіграє важливу психологічну роль. Добра Сповідь приносить психотерапевтичний лікувальний ефект. Але він можливий лише тоді, коли відбувається іспит сумління, жаль за гріхи, постанова поправитись, визнання гріхів та покута. Розроблено методику кризового консультування, яка містить декілька кроків для того, щоб допомоги священникам мати можливость надавати психологічну допомогу віруючим людям.; In the qualification work of the master, the psychological effect of the Sacrament of Holy Confession is substantiated, depending on religious consciousness. Religious consciousness is a person's inner feeling and understanding of religious issues, beliefs, faith and spiritual values. The religiosity of a person affects his perception of life, especially in difficult life circumstances. Today, as a result of russia's failed aggression against Ukraine, the entire population of Ukraine finds itself in difficult life circumstances: those who remained in the country and those who were forced to leave. Studies show the positive impact of religious consciousness on the psychological state of a person. It can provide support and meaning in difficult situations, stimulate personal development, promote the formation of connections in the social environment and provide a sense of calm and peace. Psychological analysis of difficult life circumstances in which a person with religious consciousness falls is a prerequisite for the Holy Sacrament of Confession, which implies a catharsis of conscience, soul and harmony with God and the surrounding world. Focusing on believers, in particular Christians of Ukraine, it should be noted that the work of psychologists in crisis situations, especially losses, can be strengthened by the priest. Studies conducted on the survey of believers regarding the influence of the Sacrament of Confession on their psychological state indicate that Confession plays an important psychological role in the life of believers. Good Confession brings a psychotherapeutic healing effect. But it is possible only when there is an examination of conscience, regret for sins, the decision to recover, confession of sins and penance The method of crisis counseling has been developed, which contains several steps in order to help priests have the opportunity to provide psychological assistance to believers. Опис: Релігійність людини впливає на її сприйняття життя, особливо у складних життєвих обставинах. У багатьох країнах світу психологія замінила релігію, в той час як в багатьох релігійних країнах Сповідь та спілкування з священником або монахом частково взяло на себе функцію спілкування з психологом або психологічне консультування. Статистичні дослідження нашої країни (дані за 2018 рік) свідчать, що на сьогодні число людей, які вважають себе віруючими, складає 72%. При цьому переконаних атеїстів приблизно 3%. Оскільки в центрі християнської віри знаходиться людина, яка в першу чергу любить, сподівається, вірить, та слідує за Ісусом Христом, то вона несе відповідальність і приймає рішення з її інтелектуальними, духовними, психічними спроможностями за реалізацію власного життя. У житті віруючої людини роль психолога у деякій мірі виконує священник. Адже через Сповідь віруюча людина в певній мірі лікує завдані травми і рани, усвідомлюючи та приймаючи свої помилки а також роботою над ними. Через Таїнство Сповіді священник, через якого діє сам Христос, відпускає гріхи. Сповідь - це велика духовна праця: пригадування та визнання гріхів, потім прийняття відповідальності за гріхи, роздумів над тим, як виправити, змінити своє життя. Проблема "релігійної свідомості" є актуальною та складною в сучасному філософському знанні. Вона включає в себе дослідження ролі релігії в житті людини, її впливу на моральні, етичні та соціальні цінності. Складні життєві обставини в які людина потряпляє, їх психологічний аналіз для людини з релігійною свідомістю є передумовою для Святого Таїнства сповіді, яке передбачає катарсис совість, душі та гармонії з Богом та оточуючим світом. Психодіагностичне вивчення емоційної сфери віруючих може бути спрямоване на вивчення впливу релігії на емоційну стабільність і добробут. Дослідження такого роду можуть допомогти виявити взаємозв'язок між релігійними віруваннями та емоційним станом осіб. Основними методами психодіагностики в цій сфері можуть бути анкетування, спостереження та інтерв'ювання. Анкетні методи можуть містити запитання, спрямовані на виявлення релігійних переконань, рівня вірування, а також емоційної стабільності та суб'єктивного благополуччя. Процес спостереження може включати аналіз поведінки віруючих осіб у релігійних обрядах, взаємодії з іншими віруючими та виконання релігійних практик, особливо тих, що стосуються емоційного випробування. Інтерв'ювання може допомогти отримати більш детальну інформацію про особистий досвід віруючих осіб, їх релігійні переконання, їх зв'язок із віруваннями та їх емоційні реакції. З метою визначення психологічного ефекту Таїнства Святої сповіді на людину в залежності від розвитку релігійної свідомості було проведено опитування респондентів за допомогою деяких методик, а саме: опитувальника медіарелігійності особистості (ОМРО) (Н.С. Коструба), розробленої анкети для віруючих та діагностики спрямованості на посттстресове відновлення: шкал задоволеності життям (Satisfaction with Life Scale, SWLS 1985), Опитування усіх груп віруючих за опитувальником медіарелігійності особистості (ОМРО) (Н.С. Коструба) засвідчило, що 70% опитуваних володіюють високим рівнем медіарелійності. Респонденти, які схильні до високого рівня медіарелігійності, відзначаються позитивним ставленням до свого життя і досвіду. Релігійні практики допомагають їм знайти новий зміст у пережитих подіях. Важливим для таких людей є орієнтація на майбутнє, коли їхню поведінку переважно визначають прагнення досягнути майбутніх цілей та отримати винагороди. Вони вкладають значну кількість енергії і часу у планування та досягнення майбутніх цілей. Поведінку медіарелігійних осіб у стресових ситуаціях визначають їх віра - у себе, у свої сили, у Бога або вищі сили, а також в інших людей. Вони також залежать від соціальної підтримки, такої як звернення до сім'ї, близьких або професійного кола, або ж самостійно надання допомоги іншим. Зазвичай такі особистості у складних ситуаціях не проявляють свої почуття, незалежно від форми комунікації - усної, письмової, навіть невербальної через танці, малюнки чи музику. Результати діагностики спрямованості на постстресове відновлення свідчать про те, що за шкалою задоволеності життям (Satisfaction with Life Scale, SWLS 1985) серед усіх опитуваних: “задоволенні життям” — 85% опитуваних. В той же час, сумарно “більше незадоволений життям, ніж задоволений” та “незадоволений життям” становить 15% респондентів. Тобто, можна припустити, що Таїнсво Сповіді позитивно впливає на психологічне здоров'я людей які є релігійними та мають релігійну свідомість. Проведені дослідження з опитування віруючих людей щодо впливу Таїнства Сповіді на їх психологічний стан свідчать, що Сповідь в житті віруючих відіграє важливу психологічну роль. Добра Сповідь приносить психотерапевтичний лікувальний ефект. Але він можливий лише тоді, коли відбувається іспит сумління, жаль за гріхи, постанова поправитись, визнання гріхів та покута. Для віруючих людей з релігійною свідомістю священник є особою, яка також може надавати допомогу психолога. Надзвичайно важливим фактом при Таїнстві Сповіді для віруючого є тайна. Адже священник ніколи не може порушити тайну Сповіді, щоб йому не говорили. Тайна Сповіді для священника свята! Духовний провідник, є особою, яка допомагає людям в розвитку їхньої духовності, знайти сенс у своєму житті і досягти гармонії з душею. Вони можуть працювати в різних релігійних або духовних традиціях, надаючи поради, духовну освіту і супровід у духовних практиках. Розроблено методику кризового консультування, яка містить декілька кроків для того, щоб допомоги священникам мати можливость надавати психологічну допомогу віруючим людям. За основу цього консультування взято роботу доктора Нормана Райта — “Кризове консультування”.

Стресостійкість особистості як фактор впливу в управлінні персоналом

2024-03-15T16:25:44Z

Назва: Стресостійкість особистості як фактор впливу в управлінні персоналом Автори: Жук, Неоніла Ігорівна; Zhuk, Neonila Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі проведений аналіз стресостійкості особистості та важливості її впливу на управління персоналом в організації. Загальна структура роботи дозволяє зрозуміти ключові аспекти стресостійкості та виявити їх значущість у вирішенні актуальних завдань управління персоналом. У дослідженні розглянуто взаємовплив стресостійкості особистості, нейробіологічних та нейрохімічних механізмів стресової відповіді на організм та ефективності управління персоналом й окремих його складових таких як набір та відбір, мотивація, планування та розвиток, лідерство, управління конфліктами, налагодження комунікації та взаємодії. Результати емпіричного дослідження вказують на тісний зв'язок між рівнем стресостійкості працівників та ефективністю управління персоналом. Виявлено, що особистості з вищою стресостійкістю краще пристосовуються до викликів професійного середовища та сприймають стресові ситуації як можливості для особистісного росту, набуття нових вмінь та навиків, а також визначено ключові ресурси стресодолання. Досліджено вплив міжособистісного спілкування на стресостійкість за допомогою транзактного аналізу, рівень згуртованості колективу та психологічного клімату. Запропоновано та проаналізовано результати авторського опитувальника, в основі якого покладено визначення задоволеності персоналу реалізацією основних функцій управління. Надано рекомендації щодо розвитку та підтримки стресостійкості особистості в контексті управління персоналом з врахуванням знання про негативний вплив стресу на мозок та вплив гормонів стресової відповіді на організм у процесі реалізації основних елементів впливу на персонал: мотивації, лідерства, комунікації та взаємодії. Зосереджено увагу на методах арт-терапії, зокрема розроблено вправи з використанням МАК та методики нейромалювання, які сприяють розвитку та підтримці психологічного благополуччя працівників. Використання творчого підходу арт-терапії надає можливість емпатійної взаємодії, сприяючи усвідомленню та вивільненню емоцій, зниженню рівня стресу серед працівників, покращенню психологічного клімату, згуртованості колективу, а отже формування продуктивного середовища праці.; Person stress coping skills and the importance of its effect on HR management in the organization are analyzed in the Master’s thesis. The general structure of the paper makes possible to realize the key aspects of stress coping skills and identify their importance in solving urgent problems of HR management. The study examines the interaction of stress resistance of the personnel, neurobiological and neurochemical mechanisms of stress response to the body and the effectiveness of HR management and its individual components, recruitment and selection, motivation, planning and development, leadership, conflict management, communication and interaction in particular. The results of the empirical study testify a close relationship between the level of stress coping skills of employees and the effectiveness of HR management. It was found that individuals with higher stress coping skills adapt better to the challenges of the professional environment and perceive stressful situations as opportunities for personal growth, acquisition of new skills and abilities, as well as key resources for stress recovery. The influence of interpersonal communication on stress coping skills with the transactional analysis, the level of team cohesion and psychological climate is studied. The results of the author's questionnaire, which are based on the determination of staff satisfaction with the implementation of the main management functions are proposed and analyzed. Recommendations for the development and maintenance of stress coping skills of the personnel for the HR management are provided. It was taking into account that the knowledge of the negative effect of stress on the brain and the effect of stress response hormones on the body in the process of implementing the main elements of influence on personnel are: motivation, leadership, communication and interaction. Attention is focused on the methods of art therapy exercises using MAC and neurodrawing techniques in particular, which contribute to the development and maintenance of psychological well-being of employees. The use of the creative approach of art therapy provides an opportunity for empathic interaction, contributing to the awareness and release of emotions, reducing stress levels among employees, improving the psychological climate, team cohesion, and therefore the formation of a effective working environment. Опис: Отже, з результатів теоретичного аналізу наукової літератури бачимо, що стресостійкість є важливою складовою властивістю особистості та фактором впливу в управлінні персоналом, оскільки забезпечує можливість ефективно працювати у стресових умовах, які можуть виникати у результаті неефективних управлінських рішень стосовно соціально-психологічних елементів управління персоналом і керування підприємством загалом. Також розглянуто типи особистостей та типи керівників та потенціал їхньої стресостійкості. Висвітлено ключові аспекти, які дають розуміння взаємозв’язків нейропсихологічних процесів та здатності особистості ефективно реагувати на стресові ситуації. За допомогою психологічного дослідження стресостійкості персоналу виявлено вразливість працівників до стресу, спрямованість їхніх ресурсів до долання стресу, чинники незадоволеності працівників та можливості їх уникнення або зменшення. Також визначено напрямки ефективних управлінських рішень щодо мотивації, розвитку та комунікації з працівниками, налагодження згуртованості колективу та забезпечення комфортного психологічного клімату. Рекомендаціями для формування стресостійкості працівників є поради стосовно покращення стресостійкості у різних підходах психології, активування системи мотивації та управлінські рішення щодо неї, а також вправи для формування колективної стресостійкості методами арт-терапії: нейромалювання та МАК, що є екологічними та м’якими методами для пропрацювання стресу. Результати дослідження можуть слугувати основою для розробки програм підтримки працівників та розвитку кар’єри, розробку та проведення тренінгів та майстер-класів, спрямованих на формування та покращення їхньої стресостійкості, покращення психологічного клімату, вибору відповідних форм та методів управління персоналом.

Психологічні чинники професійного вигорання працівників торгівлі

2024-03-15T16:23:01Z

Назва: Психологічні чинники професійного вигорання працівників торгівлі Автори: Нагурна, Наталія Ігорівна; Nahurna, Nataliia Короткий огляд (реферат): У роботі проведено теоретичний аналіз поняття «професійного вигорання», а також досліджено основні підходи до його вивчення. Описано симптоми, причини та стадії даного явища. Зазначено, що особливо чутливими до вигорання є представники допомагаючих професій, тому важливо детальніше дослідити його походження та вплив на працівника. Проведено емпіричне дослідження щодо виявлення професійного вигорання у працівників торгівлі.за допомогою методик, які дозволяють помітити прояви вигорання у всіх сферах життя людини. Детально описано методологію дослідження та проведено аналіз отриманих результатів. Згідно показників дослідження у працівників торгівлі можна спостерігати, що найбільш вразливими є емоційно-вольова сфера та редукція професійних обов’язків. Також спостерігається зниження мотивації до професійного росту. Описано рекомендації з профілактики та запобігання професійного вигорання у працівників торгівлі. Серед основних: встановлення чітких кордонів між роботою і сім’єю, перерви під час робочого дня, приділення часу улюбленому заняттю, встановлення дружніх стосунків в колективі. Розроблено методи боротьби з негативними наслідками професійного вигорання для чотирьох типів темпераментів. Приділено увагу таким методикам роботи з професійним вигоранням, як метафоричні карти, метафори та роботі з хибними переконаннями. Важливо пам’ятати, що не завжди самостійно можна справитися з цим явищем, в таких випадках необхідна допомога кваліфікованого спеціаліста. Головними інструментами в його роботі є: психотерапія, консультування, психіатрична допомога, спілкування в групах підтримки. Працівники торгівлі є схильними до вигорання, тому важливо проводити психопрофілактичні заходи для запобігання прояву синдрому; In the work, a theoretical analysis of the concept of "professional burnout" was carried out, and the main approaches to its study were also investigated. The symptoms, causes and stages of this phenomenon are described. It is noticed t hat helping professions are particularly sensitive to burnout, so it is important to investigate its origin and impact on the employee in more detail. Empirical research on the detection of professional burnout among trade workers was conducted using methods that allow you to notice the manifestations of burnout in all spheres of human life. The research methodology is described in detail and the results are analyzed. According to the research indicators, the following can be observed among trade workers: the most vulnerable are the emotional and volitional sphere and the reduction of professional duties. There is also a decrease in motivation for professional growth. Recommendations for the prevention and prevention of professional burnout among trade workers are described. Among the main ones: establishing clear boundaries between work and family, breaks during the working day, devoting time to a favorite activity, establishing friendly relations in the team. Methods of combating the negative consequences of professional burnout for four types of temperaments have been developed. Attention is paid to such methods of working with professional burnout as metaphorical maps, metaphors and working with false beliefs. It is important to remember that it is not always possible to cope with this phenomenon on your own, in such cases, the help of a qualified specialist is necessary. The main tools in his work are: psychotherapy, counseling, psychiatric care, communication in support groups. Trade workers are prone to burnout, so it is important to take psycho prophylactic measures to prevent the syndrome from appearing. Опис: Професійне вигорання – це стан, коли працівник втрачає мотивацію, енергію та інтерес до своєї роботи через надмірний тиск, перевантаження та відчуття невдачі. Багато українських та іноземних вчених досліджували це явище. Серед них: В. Бойко, Х. Василькевич, І. Ващенко, Н. Водоп’янова, А. Висоцький, І. Галецька, Л. Карамушка, Т. Ронгинська, Х. Маслач, Ґ. Фрейденберґер, С. Максименко, О. Матвієнко, Ю. Ковровський та інші. Найбільш схильними до вигорання є: інтроверти, люди з постійним внутрішнім конфліктом, жінки, які стоять перед вибором робота чи сім’я, працівники з непостійною діяльністю, люди, що працюють в екстремальних умовах, робітники допоміжної сфери. Працівники торгівлі є професією, яка може стикнутися з таким явищем, як синдром «професійного вигорання». Ця сфера за декілька останніх років піддалася великому впливу негативних факторів, з якими потрібно швидко навчитися справлятися та виявляти симтоми. Провівши емпіричне дослідження професійного вигорання у працівників торгівлі, хочеться відмітити, що це група працівників, у яких відстежується схильність до цього явища. Згідно проведених методик, можна помітити, що особливо виражена у працівників торгівлі фаза «Резистенція» та є проблеми з напруженістю щодо просування по кар’єрі. Ці два явища взаємопов’язані між собою, оскільки в даній фазі серед симптомів найбільше проявився симптом редукції професійних обов’язків. У працівників з виявленими симптомити можна помітити зменшення виконання завдань, втрату бажання відповідати за конкретну роботу, переживання невизначеності. Хочеться підмітити, що у групі опитаних індекс життєвої задоволеності перебуває на високому рівні. А це означає, що особисті проблеми не впливають на стан працівників під час роботи. 64 На основі отриманих даних дослідження підібрано рекомендації для профілактики професійного вигорання у працівників торгівлі. Це за своєю суттю прості та ефективні щоденні дії, які зможуть покращити загальне самопочуття працівників, нормалізувати сон, навчити ефективно відпочивати та вміти відстоювати особисті кордони. Рекомендації, як справитися з професійним вигоранням у працівників торгівлі, обрано для чотирьох типів темпераментів: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Для кожного темпераменту підібрано 6-7 практичних порад з профілактики професійного вигорання, якими можна щоденно користуватися. Інколи буває, що причину, яка лежить в основі професійного вигорання, самостійно виявити важко. В таких випадках необхідно звернутися до кваліфікованого спеціаліста (психолога, психотерапевта). Ефективними інструментами в боротьбі з професійним вигоранням є робота з метафоричними картами та метафорами. Вони можуть допомогти знайти нові шляхи розуміння та розвинути стратегії для подолання даного явища. Метафорична робота може привернути увагу до речей, які на перший погляд непомітні. Вчасне надання ефективної допомоги може зберегти кваліфікованого працівника в організації. Важливо пам’ятати, що новий працівник завжди обходиться дорожче для фірми. Тому варто поборотися за досвідченого робітника, особливо в сфері, де відбувається постійний контакт зі споживачами

Психологічний супровід професійної діяльності прикордонників в умовах воєнного часу

2024-03-15T16:22:58Z

Назва: Психологічний супровід професійної діяльності прикордонників в умовах воєнного часу Автори: Фаберський, Віталій Михайлович; Faberskyi, Vitalii Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі магістра обґрунтовано важливість психологічного забезпечення прикордонників, особливо в умовах воєнного часу, оскільки дана категорія потребує професійного психологічного супроводу, який пов’язаний із моніторингом морально-психічного здоров’я, наданням психологічної допомоги, підтримки, розвантаження та психологічної реабілітації. Психологічний супровід в сфері охорони державного кордону — це комплексний підхід з реалізації заходів стосовно збереження ментального здоров’я, забезпечення оптимального для роботи психічного стану особового складу під час професійної діяльності прикордонників завдяки збереження психічної стійкості або резильєнтності до впливу стресогенних факторів психологічної готовності до виконання професійно-важливих завдань та профілактика виникнення деструктивних психічних станів. Визначено, що психологічна готовність працівників прикордонної служби є важливою особистісною якістю і включає наступні компоненти: 1) мотиваційно-ціннісний, 2) інтелектуальний (когнітивний), 3) операційно-діяльнісний, 4) особистісний, 5) вольовий, 6) мотиваційно-ціннісний, 7) психічний. Емпірично було досліджено, що нервово-психічна стійкість як професійно-важлива якість прикордонника диференціюється в залежності від професійного рівня, військового звання, досвіду роботи і посади прикордонника. Такий рівень психологічної рівноваги пояснюється високим професіоналізмом офіцерського складу, досвідом роботи, особистісним потенціалом, організаційними здібностями, високим рівнем адаптивності, здатністю до саморегуляції. Професійний успіх діяльності прикордонника залежить не лише від його підготовленості і виконання службових завдань, але і від від його психологічної сумісності, спрацьованості та здатності гнучко адаптуватися в колективі військових, ініціювати службові і неформальні контакти, справляти позитивне враження, завойовувати авторитет та повагу. Сумісність витікає з цільових установок прикордонників, відношення до діяльності, міжособистісного спілкування, довіри один до одного, симпатій, уваги та підтримки. До програми психологічного забезпечення належать: психологічна діагностика, психологічна бесіда, профілактична робота, пропаганда психологічних знань, соціально-психологічний тренінг, когнітивно-поведінкова психотерапія, арттерапія, релаксаційне та аутогенне тренування, психоедукаційне навчання, психологічний дебрифінг.; The master's thesis substantiates the importance of psychological support of border guards, especially in wartime conditions, since this category needs professional psychological support, which is related to monitoring moral and mental health, providing psychological assistance, support, relief and psychological rehabilitation. Psychological support in the field of state border protection is a comprehensive approach to the implementation of measures related to the preservation of mental health, ensuring the optimal mental state of personnel during the professional activities of border guards due to the preservation of mental stability or resilience to the influence of stressogenic factors, psychological readiness to perform professional important tasks and prevention of destructive mental states. It was determined that the psychological preparedness of border guards is an important personal quality and includes the following components: 1) motivational and valuable, 2) intellectual (cognitive), 3) operational and activity, 4) personal, 5) volitional, 6) motivational and valuable, 7) mental. It was determined that the psychological preparedness of border guards is an important personal quality and includes the following components: 1) motivational and valuable, 2) intellectual (cognitive), 3) operational and activity, 4) personal, 5) volitional, 6) motivational and valuable, 7) mental. It was empirically investigated that neuropsychological stability as a professionally important quality of a border guard differs depending on the professional level, military rank, work experience and position of a border guard. This level of psychological balance is explained by the high professionalism of the officers, work experience, personal potential, organizational skills, high level of adaptability, and the ability to self-regulate. The professional success of a border guard depends not only on his preparation and performance of official tasks, but also on his psychological compatibility, efficiency and ability to adapt flexibly in the military team, initiate official and informal contacts, make a positive impression, win authority and respect. Compatibility stems from the target attitudes of border guards, attitude to activities, interpersonal communication, trust in each other, sympathy, attention and support. The psychological support program includes: psychological diagnosis, psychological discussion, preventive work, promotion of psychological knowledge, social-psychological training, cognitive-behavioral psychotherapy, art therapy, relaxation and autogenic training, psychoeducational training, psychological debriefing. Опис: В умовах війни велика напруга позначилася на житті більшості людей, особливо тих, чия професійна діяльність пов’язана із захистом територіальної цілісності, державного кордону України та безпеки громадян. Саме прикордонники є тією категорією військових, які реалізовують функцію охорони та безпеки держави і контролюють дотримання законності перетину кордону та перебувають в особливо напружених та екстремальних умовах оперативно-службової діяльності. Дана категорія фахівців потребує професійного психологічного супроводу, який пов’язаний із моніторингом морально-психічного здоров’я, наданням психологічної допомоги, підтримки, розвантаження та психологічної реабілітації. Основними завданнями психологів під час здійснення психологічного супроводу прикордонників при виконанні професійних завдань є: попередження психоемоційного перевантаження, невідкладне надання психологічної допомоги; проведення заходів психологічної реабілітації з потребуючими; психологічне відновлення боєздатності психотравмованих прикордонників. Психологічний супровід в сфері охорони державного кордону — це комплексний підхід з реалізації заходів стосовно збереження ментального здоров’я, забезпечення оптимального для роботи психічного стану особового складу під час професійної діяльності прикордонників завдяки збереження психічної стійкості або резильєнтності до впливу стресогенних факторів психологічної готовності до виконання професійно-важливих завдань та профілактика виникнення деструктивних психічних станів. Визначено, що психологічна готовність працівників прикордонної служби є важливою особистісною якістю і включає наступні компоненти: 1) мотиваційно-ціннісний, 2) інтелектуальний (когнітивний), 3) операційно-діяльнісний, 4) особистісний, 5) вольовий, 6) мотиваційно-ціннісний, 7) психічний. До основних видів діяльності належать здатність аналізувати стан контролю кордону через пункти пропуску, вміння реагувати на зміни інфраструктури пунктів пропуску, це організація контролю на пунктах пропуску і запобігання злочинам в галузі прикордонної безпеки (контрабанда, зброя, наркотики, люди), стягнення штрафів, переговорні процеси, виступи і наради. До роботи прикордонника стоять вимоги стосовно його психологічної готовності, тому вирішили дослідити емоційну складову його професійної поведінки, оскільки його діяльність відбувається в екстремальних умовах, особливо в часі війни. Підібрано комплекс взаємодоповнюючих методик, спрямованих на дослідження психоемоційних станів прикордонників, стратегії їхньої поведінки в напружених умовах професійної діяльності, визначення професійної тривоги, факторів її виникнення, визначення копінг-стратегій поведінки в умовах виконання професійно-важливих завдань. Емпірично було досліджено, що нервово-психічна стійкість як професійно-важлива якість прикордонника диференціюється в залежності від професійного рівня, військового звання, досвіду роботи і посади прикордонника. Такий рівень психологічної рівноваги пояснюється високим професіоналізмом офіцерського складу, досвідом роботи, особистісним потенціалом, організаційними здібностями, високим рівнем адаптивності, здатністю до саморегуляції. Офіцери-прикордонник часто стикаються з відчуттям невизначеності, станом психічної напруженості, браку часу для прийняття конструктивного рішення, надмірної відповідальності, фрустрації, зумовлені визнанням позиції, що їхня професійна діяльність може бути не бездоганна, а з помилками, неконструктивними діями. Нервово-психічна нестійкість пов’язана з нестабільною роботою нервової системи, її зривами при надмірних навантаженнях з боку психічних та фізичних ресурсів. Високі показники позначаються на адаптації людини до стресових умов перебування. Старшинський і сержантський склад частіше стикається із граничним станом нервово-психічної напруженості, в складних обставинах у них відзначаються риси дезадаптації, ускладнюється застосування набутих навичок, знижується працездатність, блокуються когнітивні та інші пізнавальні функції, погіршується контроль за ситуацією, проявляється розгубленість, імпульсивність дій. З результатів дослідження трудового стресу варто зазначити, що не лише професійні ситуації, їх зміст та характер викликають утруднення їх вирішення, але і соціально-психологічні чинники, а саме комунікації по горизонталі, так і по вертикалі. Такі труднощі зумовлені адаптацією до нових професійних умов початківців, їхніми індивідуально-психологічними якостями, а саме рисами характеру, особливостями темпераменту, переважаючими способами та стилями поведінки в конфліктних ситуаціях. Досліджено, що низький рівень професійної підготовки пов’язаний з незначним терміном роботи в прикордонній службі, такі військові, які є випускниками ЗВО мають труднощі роботи з документацією, контролем прикордонних підрозділів та нарядів, низьку військову підготовку. Професійний успіх діяльності прикордонника залежить не лише від його підготовленості і виконання службових завдань, але і від від його психологічної сумісності, спрацьованості та здатності гнучко адаптуватися в колективі військових, ініціювати службові і неформальні контакти, справляти позитивне враження, завойовувати авторитет та повагу. Сумісність витікає з цільових установок прикордонників, відношення до діяльності, міжособистісного спілкування, довіри один до одного, симпатій, уваги та підтримки. До програми психологічного забезпечення належать: психологічна діагностика, психологічна бесіда, профілактична робота, пропаганда психологічних знань, соціально-психологічний тренінг, когнітивно-поведінкова психотерапія, арттерапія, релаксаційне та аутогенне тренування, психоедукаційне навчання, психологічний дебрифінг.

Психологічні аспекти впливу на поведінку споживача в сфері торігвлі

2023-02-07T12:28:46Z

Назва: Психологічні аспекти впливу на поведінку споживача в сфері торігвлі Автори: Берекеля, Вікторія Володимирівна; Berekelia, Viktoriia Короткий огляд (реферат): у роботі аналізується актуальність бізнес- пропозицій, визначаються проблеми психологічного характеру, виділяються основні напрями досліджень психології споживання. Аналізуються фактори , що впливають на поведінку споживача , встановлюються фази поведінки споживачів , визначаються фундаментальні принципи, що лежать в основі людської поведінки. Дослідження показали, що зростання доходів збільшує ірраціональність споживчої поведінки. Те ж саме стосується і зростання освіти споживачів, їх інтелектуального рівня. Спостереження за жінками показують, що покупки часто здійснюються не за заздалегідь складеним списком (70% жінок), а імпульсивно - під впливом різноманітності товарів. За результатами опитування, 68% респондентів звертають увагу на рекламу, що свідчить про те, що реклама має важливе значення в житті людини, що вона стала комунікацією і що вона міцно увійшла в усі сфери суспільного життя. Гендерні відмінності характеризуються більшою потребою в рекламі 49% жінок, ніж чоловіків 30%, що свідчить про бажання володіти інформацією про рекламний ринок за однакових умов, жінки швидше сприймають ринкові нововведення та є більш адаптивними. Аналіз результатів дослідження показав, що функція реклами полягає в тому, щоб впливати на людину з метою придбання нею певного рекламованого товару. Поєднуючи свою інформативність та переконливість, реклама здійснює емоційний та психічний вплив на людину (товар помічають, купують, застосовують у повсякденному житті, використовують в особистих цілях). У маніпулятивних цілях, особливо все менш етичного характеру, реклама і мерчандайзинг використовуються як основні засоби впливу в комерційному процесі.; The work analyzes the relevance of business proposals, identifies the problems of psychological nature, identifies the main areas of research in the psychology of consumption. The factors influencing consumer behavior are analyzed, the phases of consumer behavior are established, the fundamental principles underlying human behavior are determined. Studies have shown that the growth of income increases the irrationality of consumer behavior. The same applies to the growth of consumers' education, their intellectual level. Observations of women show that purchases are often made not according to a pre-compiled list (70% of women), but impulsively - under the influence of a variety of goods. According to the results of the survey, 68% of respondents pay attention to advertising, which indicates that advertising is important in human life, that it has become a communication and that it has firmly entered all spheres of public life. Gender differences are characterized by a greater need for advertising 49% of women than men 30%, which indicates the desire to have information about the advertising market under the same conditions, women are more likely to perceive market innovations and are more adaptable. The analysis of the research results showed that the function of advertising is to influence a person to purchase a certain advertised product. Combining its informativeness and persuasiveness, advertising has an emotional and mental impact on a person (the product is noticed, bought, used in everyday life, used for personal purposes). For manipulative purposes, especially of less and less ethical nature, advertising and merchandising are used as the main means of influence in the commercial process. Опис: Теоретичний аналіз наукових праць дозволив визначити, що споживач - центр і основа тосту, маркетингової стратегії, стає головною ланкою у створенні ланцюга попиту. Серед проблем психологічного характеру визначено: сфера потребово-мотиваційної сфери споживача товарів та послуг, рушійні сили прийняття рішення про купівлю, ступінь ірраціональності, спонтанності поведінки покупця, маніпулятивні комерційні технології тощо. Встановлено, що споживча поведінка - це діяльність, безпосередньо спрямована на отримання, споживання та розпорядження товарами і послугами, включаючи процеси прийняття рішень, які передують цим діям та слідують за ними. Виділено основні напрями досліджень психології споживання: біхевіоризм, необіхевіоризм, психоаналітичний підхід до поведінки, розуміння споживача як інформаційного процесу, постмодернізм. Фактори, що впливають на споживчу поведінку, визначені наступним чином: психологічні фактори (мотивація, сприйняття, засвоєння інформації, вироблення певних переконань і ставлення до покупки), соціокультурний вплив (референтні групи, членство або первинні колективи, сім'я), Встановлено, що поведінка споживача складається з декількох фаз: фаза "переддії" - формування настроїв, оцінок, що передують конкретним споживчим рішенням і діям; фаза споживчої дії з отримання вигоди - купівля ринкового товару або отримання його в інший спосіб; фаза отримання споживчого задоволення (ефекту), яка включає процес виробництва основних споживчих благ (підготовка ринкових товарів до споживання та їх споживання). При вивченні мотивації та поведінки споживачів ми використовували такі методи, як етнографічні спостереження, опитування, експерименти та тести. За результатами спостереження, поведінка споживачів добре описується теорією біхевіоризму, коли стимул викликає відповідну реакцію у більшості людей. Ми з'ясували, що покупка є результатом сигналу, який запускає розгортання ланцюжка дій (ціна, поведінка, авторитет, дефіцит, привабливість продавця, зовнішні фактори, мерчандайзинг тощо). Визначено фундаментальні принципи, що лежать в основі людської поведінки: принцип послідовності, принцип взаємного обміну, соціальний доказ, авторитет, користь, дефіцит. Спрацьовує і правило соціального обміну: споживачі, які беруть участь у дегустаціях, втричі частіше купують рекламовану продукцію. Дослідження показали, що зростання доходів збільшує ірраціональність споживчої поведінки. Те ж саме стосується і зростання освіти споживачів, їх інтелектуального рівня. Спостереження за жінками показують, що покупки часто здійснюються не за заздалегідь складеним списком (70% жінок), а імпульсивно - під впливом різноманітності товарів. За результатами опитування, 68% респондентів звертають увагу на рекламу, що свідчить про те, що реклама має важливе значення в житті людини, що вона стала комунікацією і що вона міцно увійшла в усі сфери суспільного життя. Гендерні відмінності характеризуються більшою потребою в рекламі 49% жінок, ніж чоловіків 30%, що свідчить про бажання володіти інформацією про рекламний ринок за однакових умов, жінки швидше сприймають ринкові нововведення та є більш адаптивними. За допомогою методики "Дослідження модальності сприйняття" ми визначили, що у 48% респондентів домінує візуальна модальність сприйняття (візуали). Це свідчить про те, що більша частина інформації надходить через орган зору. У 32% опитаних переважає сенсорна (кінестетична) модальність сприйняття і у 20% - аудіальна (слухова) модальність. Тобто, як бачимо з попередніх результатів, майже всі респонденти звертають увагу на рекламу в пресі та на телебаченні і лише незначна частина потребує реклами на радіо. Це свідчить про те, що респонденти, які сприймають інформацію, хочуть її бачити, а не чути. Після обробки особистісного опитувальника Г.Айзенка, адаптованого О.Г.Шмельовим, ми виділили три показники: екстраверсія (49%), інтроверсія (26%), нейротизм (25%). Порівнюючи ці результати з результатами анкетного опитування, бачимо, що саме екстраверти звертають увагу на рекламу і відчувають потребу в ній. Невротиків (14%) реклама дратує, вони чекають, коли вона закінчиться, і тому не відчувають в ній потреби. За допомогою методики Г. Шмішека "Дослідження акцентуацій характеру" ми визначили типи акцентуйованих рис кожного респондента: емотивний тип - 21% опитаних, збудливий - 15%, гіпертимний та циклотимний - 12% та 11%, ригідний - 10%, педантичний - 9%, екзальтований - 7%, дистимічний - 6% та тривожний тип - 5% опитаних. На основі якісного та кількісного аналізу ми проводимо паралелі між модальністю сприйняття та акцентуйованими рисами характеру. Ми побачили, що для емоційного типу, який відчуває особисту радість у спілкуванні та прагне нових вражень, характерна візуальна модальність сприйняття. Щодо ригідного типу, який характеризується фіксованими формами поведінки, то можна сказати, що така поведінка впливає на негативне сприйняття рекламних повідомлень. Як наслідок, вони більш дратівливі та нетерплячі. Аналіз результатів дослідження показав, що функція реклами полягає в тому, щоб впливати на людину з метою придбання нею певного рекламованого товару. Поєднуючи свою інформативність та переконливість, реклама здійснює емоційний та психічний вплив на людину (товар помічають, купують, застосовують у повсякденному житті, використовують в особистих цілях). У маніпулятивних цілях, особливо все менш етичного характеру, реклама і мерчандайзинг використовуються як основні засоби впливу в комерційному процесі.

Соціально-психологічні чинники мотивації досягнення успіху спортсменів-єдиноборців

2023-02-07T12:29:31Z

Назва: Соціально-психологічні чинники мотивації досягнення успіху спортсменів-єдиноборців Автори: Мисак, Ярослав Ігорович; Mysak, Yaroslav Короткий огляд (реферат): 200-300 слів В кваліфікаційній роботі магістра у першому розділі «Психолого-педагогічний аналіз мотивації досягнення успіху в спортивній сфері» зроблено теоретичний розгляд поняття мотивації в психології спорту, з’ясовано психологічний вплив мотивації досягнення успіху на спортивну діяльність, виділено соціально-психологічні чинники формування мотивації досягнення успіху у спортсменів. У другому розділі «Емпіричне дослідження соціально-психологічних факторів мотивації досягнення успіху спортсменів-єдиноборців» проведено у декілька етапів дослідження та зроблено характеристику вибірки досліджуваних, описано основні методики експериментального дослідження та проведено аналіз отриманих результатів. У третьому розділі «Психологічний тренінг формування мотивації досягнення успіху спортсменами-єдиноборцями» запропоновано методичні рекомендації щодо проведення тренінгу формування мотивації досягнення успіху. У четвертому розділі «Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях» охарактеризовано соціально-економічне значення охорони праці та розглянуто надзвичайні ситуації соціального характеру.; In the master's qualification work in the first chapter "Psychological and pedagogical analysis of the motivation to achieve success in the field of sports", a theoretical examination of the concept of motivation in the psychology of sports was made, the psychological influence of the motivation to achieve success on sports activities was clarified, and the socio-psychological factors of the formation of motivation to achieve success in sports were identified. athletes In the second chapter, "Empirical study of socio-psychological factors motivating the success of martial arts athletes", the study was conducted in several stages and the sample of the subjects was characterized, the main methods of the experimental study were described, and the results were analyzed. In the third section, "Psychological training of formation of motivation to achieve success by martial arts athletes", methodical recommendations are offered for conducting training of formation of motivation to achieve success. The fourth chapter "Labor safety and safety in emergency situations" describes the socio- economic importance of labor safety and considers emergency situations of a social nature. Опис: Аналіз наукових досліджень багатьох як зарубіжних, так і наших вітчизняних вчених вказує на відсутність єдиного тлумачення поняття “мотив”. Одні доктрини ототожнюють мотиви й потреби, тоді як інші їх “розводять” та розглядають цей зв’язок як необхідний складник процесу діяльності. Сама природа мотивації й засоби керування нею на сьогодні ще недостатньо вивчені. Мають місце слушні уявлення щодо функцій мотивації, які успішно можуть використовуватися у реалізації психологічної підготовки спортсмена-єдиноборця. Науковці виокремлюють три визначальні функції мотивації: енергетичну, створювану смислову активність та системо створювану. Формування особистості спортсмена-єдиноборця є досить різноманітним і вимагає приділення особливої уваги розвитку психічної сфери, яка виступає досить важливою стороною для професійного зростання. Сама мотивація спортивної діяльності характеризується як внутрішніми так і різноманітними зовнішніми факторами, що можуть змінюватись протягом всієї спортивної кар’єри, безліч науковців пов’язують спортивні досягнення, та й власне ставлення до занять спортом саме з мотивом досягнення. Мотив досягнення виступає відносно стійкою ознакою особистості. Однак він водночас є також і динамічним утворенням яке починає діяти (актуалізуватися) при взаємодії з ситуативними чинниками, зокрема, власне цінністю та ймовірністю (тобто шансами) досягнення успіху в конкретній сфері діяльності. Мотивація досягнення, а конкретніше прагнення досягати успіхів в конкретному виді діяльності, охоплює не тільки мотиви досягнення (тобто стійкі ознаки особистості), а також і ситуативні чинники, такі як цінності, можливості досягнення успіху, складні завдання тощо. Таким чином, мотив досягнення виступає лише одним із компонентів мотивації досягнення. В емпіричній частині кваліфікаційної роботи ми використовували методики А.О. Реана (мотивації успіху та уникнення невдачі), А.В. Шаболтаса (мотиви занять спортом), Ю.М. Орлова (потреби в досягненні), Т. Елерса (досягнення мети) та розроблена Є.Ф. Бажіним і іншими на базі шкали локусу контролю розробленої Дж. Роттером (локусу суб’єктивного контролю). Відповідно за методикою А.О. Реана (мотивації успіху та уникнення невдачі) з отриманих результатів видно, що більшість спортсменів-єдиноборців (24 особи) мають мотивацію досягнення успіху, що складає 65% від загальної кількості досліджуваних. Однак є й значна кількість спортсменів-єдиноборців мають мотив уникнення невдач 24 %, що складає 9 осіб та 11 % є невизначеними (4 особи), що разом становить 35 % та 13 осіб. Отримані результати за методикою А.В. Шаболтаса (мотиви занять спортом) свідчать, що найбільше спортсмени-єдиноборці обрали мотив досягнення успіху в спорті – 73 %. Друге місце займає громадсько-патріотичний мотив (71%) і відповідно третє мотив соціального самоствердження (54%). Результати отримані за методикою Ю.М. Орлова (потреби в досягненні), у більшості спортсменів-єдиноборців спостерігається високий рівень потреби в досягнені успіху (57%), однак показники середнього і низького рівнів разом взятих також є досить значними 43%. Методика Т. Елерса (досягнення мети) виявила, що трохи більше половини наших досліджуваних мають високий показник прагнення до успіху (64%), а отже, бажають досягнути величних результатів, бути ефективними, успішними. За результатами методики розробленої Є.Ф. Бажіним і іншими на базі шкали локусу контролю розробленої Дж. Роттером (локусу суб’єктивного контролю) половина спортсменів-єдиноборців (52%) мають середній рівень суб’єктивного контролю, інша половина поділились приблизно пополам низький (27%) та високий (21%). Останні роботи сучасних науковців щодо проблеми мотивації та власне мотивації досягнення успіху українських молодих людей які активно займаються спортом значною мірою виділяють акцентованість на матеріальному збагаченні та практично нівельованості високих духовних та моральних аспектів, зокрема, патріотизму та відчуття національної гідності. Отакий хід подій зовсім не сприяє повноцінному розвитку загалом особистості та й особистості спортсмена-єдиноборця. Останнім часом можемо спостерігати відсутність відповідної зацікавленості щодо глибинних аспектів самої спортивної діяльності. Значна частина спортсменів не віднаходять у спорті емоційного задоволення, через це їх мотивація досягнення успіху у спорті опирається суто на особистісні риси та мотиви занять спортом. Тренінг який ми пропонуємо дозволить вирішити цілий ряд завдань щодо мотивації занять спортом та головне сформувати у спортсменів визначальні риси особистості які необхідні сучасному спортсмену. В подальших дослідженнях потрібно більш ґрунтовніше вивчати мотиваційну сферу для досягнення успіху в поєднанні з дослідженнями також емоційно-вольової сфери спортсменів і розробкою новітніх програм, методів та сучасних актуальних технік занять спортом.

Психолого-педагогічні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів

2023-02-07T12:30:13Z

Назва: Психолого-педагогічні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів Автори: Бартошук, Христина Ігорівна; Bartoshuk, Khrystyna Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі описується, що одним із показників удосконалення системи освіти є якраз застосування психолого-педагогічних технологій дослідження, виявлення та розвитку творчих здібностей. Встановлено, що ключем до розвитку обдарованості, як сукупності здібностей, є застосування сенситивних періодів розвитку особистості. Чим раніше починається їх розвиток, тим більше шансів на їх розкриття. Хоча здібності формуються протягом усього життя людини, проте в генезисі їх становлення існують оптимальні сприятливі вікові періоди розвитку. Саме молодший шкільний вік є одним із найсприятливіших вікових етапів розвитку творчих здібностей. В цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність. Розвиток творчих здібностей – це результат наполегливої і систематичної праці впродовж тривалого терміну, зокрема в умовах шкільного навчання. Досліджено, що основними показниками творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку є швидкість та гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність та сміливість. Крім того, творчість вимагає роботи таких складових творчих здібностей, як сприймання, мислення, уява, мовлення. Визначено, що здібності – індивідуально-психологічні особливості суб’єкта життєдіяльності, які виражають його готовність до оволодіння конкретними видами діяльності та є основою їх успішного виконання, не зводяться до знань, умінь та навичок, забезпечують легкість і швидкість виконання певної цілеспрямованої активності. Емірично було виявлено, що кожному школяреві притаманний свій вид здібностей, у дітей школи-ліцей переважають неабиякі, художні і літературні здібності, а у дітей школи-інтернат – артистичні і спортивні здібності. З результатів нашого дослідження видно, що немає дітей, ні до чого не здатних, зовсім нездібних. Запропонована психолого-педагогічна модель розвитку творчих здібностей дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.; The qualification work describes that one of the indicators of the improvement of the education system is precisely the application of psychological and pedagogical technologies of research, identification and development of creative abilities. It has been established that the key to the development of giftedness, as a set of abilities, is the use of sensitive periods of personality development. The earlier their development begins, the greater the chances of their disclosure. Although abilities are formed throughout a person's life, in the genesis of their formation there are optimal favorable age periods of development. The younger school age is one of the most favorable age stages for the development of creative abilities. During this period, imagination, the gift of fantasizing, creative thinking are actively developed, curiosity is clearly manifested, the ability to observe, compare, and critically evaluate activities is formed. The development of creative abilities is the result of persistent and systematic work over a long period of time, in particular in the conditions of schooling. It has been studied that the main indicators of creative abilities of children of primary school age are speed and flexibility of thought, originality, inquisitiveness, accuracy and courage. In addition, creativity requires the work of such component creative abilities as perception, thinking, imagination, speech. It was determined that abilities are individual and psychological features of the subject of life, which express his readiness to master specific types of activities and are the basis of their successful performance, are not reduced to knowledge, abilities and skills, ensure the ease and speed of performance of a certain purposeful activity. Empirically, it was found that every student has his own kind of abilities, the children of the lyceum school have considerable artistic and literary abilities, and the children of the boarding school have artistic and sports abilities. From the results of our research, it is clear that there are no children who are incapable of anything, completely incapable. Опис: Одним із показників удосконалення системи освіти є якраз застосування психолого-педагогічних технологій дослідження, виявлення та розвитку творчих здібностей. Ключем до розвитку обдарованості, як сукупності здібностей, є застосування сенситивних періодів розвитку особистості. Чим ранішепочинається їх розвиток, тим більше шансів на їх розкриття. Хоча здібності формуються протягом усього життя людини, проте в генезисі їх становлення існують оптимальні сприятливі вікові періоди розвитку. Саме молодший шкільний вік є одним із найсприятливіших вікових етапів розвитку творчих здібностей. В цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчомислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність. Розвиток творчих здібностей – це результат наполегливої і систематичної праці впродовж тривалого терміну, зокрема в умовах шкільного навчання. Основними показниками творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку є швидкість та гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність та сміливість. Крім того, творчість вимагаєроботи таких складових творчих здібностей, як сприймання, мислення, уява, мовлення. Для здібних дітей характерний випереджальний пізнавальний розвиток: відрізняючись широтою сприйняття, вони гостро відчувають усе, що відбувається в навколишньому світі; вони мають здатність сприймати зв'язки між явищами і предметами і робити відповідні висновки; їм подобається у своїй уяві створювати альтернативні системи; відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком і здатністю до класифікації і категоризації допомагають такій дитині накопичувати великий обсяг інформації й інтенсивно використовувати її. Часто обдаровані діти володіють великим словниковим запасом, що дозволяє їм вільно і чітко викладати свою думку (В.О. Моляко, 2006). Визначено, що здібності – індивідуально-психологічні особливості суб’єкта життєдіяльності, які виражають його готовність до оволодіння конкретними видами діяльності та є основою їх успішного виконання, не зводяться до знань, умінь та навичок, забезпечують легкість і швидкість виконання певної цілеспрямованої активності. Науковці визначають, що до творчих якостей належать: гнучкість мислення, генерація ідей, почуття гумору, швидкість мислення, нестандартність, легкість в створенні нових образів, оригінальність мислительного процесу, розвинута уява, фантазія, спонтанність і безпосередність поведінки, розвиток інтуїції. Підбиваючи підсумки дослідження за усіма методиками було виявлено, що кожному школяреві притаманний свій вид здібностей, у дітей школи-ліцей переважають неабиякі, художні і літературні здібності, а у дітей школи-інтернат – артистичні і спортивні здібності. З результатів нашого дослідження видно, що немає дітей, ні до чого не здатних, зовсім нездібних. Адже це суперечить самій сутності людини. Проте не завжди складаються сприятливі умови для розвитку здібностей. Тоді й виникає проблема невиявлених можливостей, невикористаних резервів, проблема «важких» дітей, середяких чимало обдарованих. Так, здібності треба виявляти і розвивати, бо всі діти здібні, хоч і по-різному, а серед них є чимало справді обдарованих.

Професійно-важливі якості майбутніх психологів в галузі професійного консультування

2023-02-07T12:31:29Z

Назва: Професійно-важливі якості майбутніх психологів в галузі професійного консультування Автори: Баб’як, Роксолана Олегівна; Babiak, Roksolana Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі обгрунтовано, що психологічне консультування – це вимога часу, яка ставить основним завданням підготовку професійних фахівців, майбутніх консультантів в галузі психології. Психологічне консультування є надзвичайно поширеною практикою надання допомоги людині, яка переживає тимчасові життєві труднощі, наприклад, сімейні негаразди, професійні кризи, міжособистісні конфлікти, емоційне перевантаження, невпевненість та тривожність, напружені подружні стосунки тощо. Відомо, що здобуття компетентності будь-якого фахівця розпочинається із професійного навчання в університеті, під час якого відбувається засвоєння галузевих знань, формування вмінь та навичок, розвиток професійної мови та культури. Аналізуючи професіограму психолога-консультанта, він повинен володіти професійними вміннями (діагностувати внутрішній світ клієнта, вивчати психологічні причини виникнення проблем, розуміти мотиви поведінки, особливості поводження в сімейному колі та в професійному середовищі, вміння активно слухати, проявляти інтерес до проблеми, володіти психологічними техніками та методом, працюючи в певному консультативному напрямку), бути компетентним у проведенні діагностичної (дослідницької), психокорекційної (виправної), консультативної, тренінгової, профілактичної, реабілітаційної, і просвітницької діяльності, бути наділеним специфічними особистісними характеристиками (здатність зберігати таємницю, висока особиста відповідальність у застосуванні методів впливу на клієнта, терпимість, безоцінне ставлення до людей, прагнення до саморозвитку, емпатія, інтуїція, ерудованість, творчий і гнучкий підхід до справи тощо). При створенні концептуальної моделі технології психологічного супроводу професійного становлення розвитку практикуючого психолога визначено 3 групи: мотиваційно-цільовий, змістовно- операційний і результативний.; In the qualification work, it is substantiated that psychological counseling is a requirement of time, which sets the main task of training professional specialists, future consultants in the field of psychology. Psychological counseling is an extremely common practice of helping a person who is experiencing temporary life difficulties, such as family troubles, professional crises, interpersonal conflicts, emotional overload, insecurity and anxiety, strained marital relationships, etc. It is known that the acquisition of the competence of any specialist begins with professional training at the university, during which the assimilation of industry knowledge, the formation of skills and abilities, the development of professional language and culture takes place. Analyzing the professional profile of a psychologist-consultant, he must possess professional skills (diagnose the inner world of the client, study the psychological causes of problems, understand the motives of behavior, peculiarities of behavior in the family circle and in the professional environment, the ability to actively listen, show interest in the problem, possess psychological techniques and method, working in a certain advisory direction), to be competent in conducting diagnostic (research), psychocorrective (remedial), advisory, training, preventive, rehabilitation, and educational activities, be endowed with specific personal characteristics (ability to keep secrets, high personal responsibility in applying methods of influencing the client, tolerance, valueless attitude to people, desire for self-development, empathy, intuition, erudition, creative and flexible approach to cases, etc.). When creating a conceptual model of the technology of psychological support of the professional development of a practicing psychologist, 3 groups were defined: motivational-target, content-operational and effective. Опис: У кваліфікаційній роботі обгрунтовано, що психологічне консультування – це вимога часу, яка ставить основним завданням підготовку професійних фахівців, майбутніх консультантів в галузі психології. Психологічне консультування є надзвичайно поширеною практикою надання допомоги людині, яка переживає тимчасові життєві труднощі, наприклад, сімейні негаразди, професійні кризи, міжособистісні конфлікти, емоційне перевантаження, невпевненість та тривожність, напружені подружні стосунки тощо. Здобуття компетентності будь-якого фахівця розпочинається із професійного навчання в університеті, під час якого відбувається засвоєння галузевих знань, формування вмінь та навичок, розвиток професійної мови та культури. Аналізуючи професіограму психолога-консультанта, він повинен володіти професійними вміннями (діагностувати внутрішній світ клієнта, вивчати психологічні причини виникнення проблем, розуміти мотиви поведінки, особливості поводження в сімейному колі та в професійному середовищі, вміння активно слухати, проявляти інтерес до проблеми, володіти психологічними техніками та методом, працюючи в певному консультативному напрямку), бути компетентним у проведенні діагностичної (дослідницької), психокорекційної (виправної), консультативної, тренінгової, профілактичної, реабілітаційної, і просвітницької діяльності, бути наділеним специфічними особистісними характеристиками (здатність зберігати таємницю, висока особиста відповідальність у застосуванні методів впливу на клієнта, терпимість, безоціннеставлення до людей, прагнення до саморозвитку, емпатія, інтуїція, ерудованість, творчий і гнучкий підхід до справи тощо). Досліджено важливість розвитку комунікативної компетентності у майбутніх психологів, визначені якості потребують розвитку та актуалізації, оскільки засвідчують недостатній рівень сформованості важливих комунікативних складових як зацікавленість співрозмовником, діалогічнасуб’єкт-суб’єктна взаємодія, афіліація, можливість отримувати радість та задоволення від спілкування, намагання комунікативно допомогти тощо. Професійна комунікативна допомога психологів повинна бути зорієнтована на клієнта. У зв'язку з цим безумовно важливою є необхідність розвитку і вдосконалення рівня теоретичної і практичної комунікативної підготовки майбутніх психологів-консультантів. Комунікативні якості у фахівців-практиків активізовані в процесі надання психологічних послуг, окрім того вибір консультативної діяльності здійснюється тими випускниками психологічних спеціальностей, які мають високу мотивацію до надання практичної допомоги і об’єктивну самооцінку власного комунікативного потенціалу. Аналізуючи показники емпатії, можна стверджувати, що для успішної професіоналізації психолога, здатність до співчуття, вміння проникнути у внутрішній світ іншої людини, її переживання, є важливою професійно-важливою якістю, бо емпатична здатність дозволяє резонувати з клієнтом, перебувати в одному енергетичному просторі. З’ясовано, що найвищий рівень рефлективності у психологів-початківців – у 32,8%, низький рівень виявлений у 29,9% студентів 4 курсу. На 5 році навчання цей показник покращується, що пов’язано із введенням в навчальну програму професійно-орієнтованих дисциплін, лабораторних і практичних занять, взяття участі у тренінговій роботі, проходженні переддипломної практики, саморозвитком. Здійснений аналіз іноземного досвіду професіоналізації майбутніх психологів дає підстави стверджувати, щопсихологічний супровід професійного розвитку студентів-психологів є обов’язковою умовою та складовою. Вдалий професійний шлях психолога відбувається залученням студента до різних професійних студентських товариств, психологічних спільнот, підписка у соціальних мережах на сторінки видатних психологів, кваліфікованих психологів та психотерапевтів, участь у навчально-професійних програмах, майстер-класах, семінарах, конференціях, тренінгах, які зорієнтовані на їхню професійну адаптацію, самоприйняття, розуміння інших людей, розвиток професійної ідентичності, оволодіння практичними методами та техніками. Обов’язковою умовою професійного супроводу є залучення студентів до практики психологічної діяльності, зокрема відвідування Т-груп, робота в громадських організаціях, початкові спроби надання психологічної допомоги, участь у психологічних майстернях, групах професійної допомоги, участь у професійних святах тощо. При створенні концептуальної моделі технології психологічного супроводу професійного становлення розвитку практикуючого психолога визначено 3 групи: мотиваційно-цільовий, змістовно-операційний і результативний. Психологічний супровід – це система діагностичних, організаційних, розвиваючих заходів, які зорієнтовані на створення належних умов в процесі кваліфікаційного росту. В науковій літературі під психологічним супроводом розуміють цілісний, безперервний процес вивчення, аналізу, розвитку й корекції пізнавальних, мотиваційних, емоційно-вольових процесів особистості, який є суб’єктом супроводу. Отже, розглядаючи психологічний супровід як процес, важливим моментом є забезпечення сенситивних умов для розвитку практикуючого психолога, реалізації його потенційних здібностей, формування самостійності та гнучкості дій вільного вибору та самовизначення. Психологічний супровід повинен ґрунтуватися на перевагах та позитивних якостях майбутнього психолога, що сприяє самоактуалізації, самоприйняттю, підвищенню стресостійкості особистості до дестабілізуючих факторів, запобігання деструктивного розвитку особистості в учбово-професійній діяльності.

Особистісна тривожність і шляхи її подолання в підлітковому віці

2023-02-07T12:32:36Z

Назва: Особистісна тривожність і шляхи її подолання в підлітковому віці Автори: Хом’як, Марія Андріївна; Khomiak, Mariia Короткий огляд (реферат): Підлітковий вік — це особлива, суперечлива перехідна фаза від дитинства до дорослого життя. У цей час на тлі значних анатомо-фізіологічних змін активно формується самопізнання дитини, розширюються ціннісне ставлення до світу та свого місця в ньому, створюється власна система координат самооцінки У цьому віці дитина не завжди може контролювати власну поведінку і передбачити її наслідки. Значна частина молоді проявляється важковиховуваністю та негативізмом. Поряд із негативними психобіологічними та соціальними чинниками, зростаюча недостатня самооцінка дитини є однією з рушійних сил десоціалізації особистості. Актуальність нашого дослідження зумовлена важливістю проблеми формування адекватної самооцінки у підлітків у сучасному віці, особистісної тривожності та шляхів її подолання у підлітковому віці. Мета дослідження є теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити вплив тривожності на розвиток підлітка та, внаслідок поставленої мети визначені наступні завдання роботи: дослідити характеристику тривожності та кризи підліткового; провести емпіричне дослідження впливу тривожності на самооцінку підлітка; розробити психологічну програму корекції тривожності. Під час проведення емпіричного дослідження впливу тривожності на розвиток адекватної самооцінки підлітків використано спеціальні психодіагностичні методики: метод спостереження; методика діагностики рівня шкільної тривожності Філіпса; методика «Особистісна шкала прояву тривоги» Дж.Х. Тейлора ; методика «Шкала тривожності» Т. Філліпса.; Adolescence is a special, controversial transitional phase from childhood to adulthood. At this time, against the background of significant anatomical and physiological changes, the child's self-knowledge is actively formed, the value attitude towards the world and his place in it expands, his own coordinate system of self-esteem is created. At this age, the child cannot always control his own behavior and predict its consequences. A significant part of the youth is manifested by difficult parenting and negativism. Along with negative psychobiological and social factors, the child's growing lack of self-esteem is one of the driving forces of personality desocialization. The relevance of our study is determined by the importance of the problem of forming adequate self-esteem in teenagers in the modern age, personal anxiety and ways to overcome it in adolescence. The purpose of the study is to theoretically substantiate and empirically investigate the impact of anxiety on adolescent development and, as a result of this goal, the following work tasks were defined: to investigate the characteristics of adolescent anxiety and crisis; conduct an empirical study of the impact of anxiety on a teenager's self-esteem; to develop a psychological program for the correction of anxiety. During the empirical study of the impact of anxiety on the development of adequate self-esteem of adolescents, special psychodiagnostic methods were used: the observation method; Phillips' method of diagnosing the level of school anxiety; the technique "Personal anxiety manifestation scale" J.Kh. Taylor; O. Kondash's "Anxiety Scale" technique. Опис: Підлітковий вік — період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років, що характеризується підвищенням життєдіяльності та перебудовою організму, є одним із найскладніших періодів в онтогенезі людини. Водночас це втрата у дитини світосприйняття, поява почуття тривоги та психологічного дискомфорту. У період статевого дозрівання дитина робить великі кроки в реалізації своєї особистості. Процес самопізнання складний і суперечливий, самооцінка і рівень домагань часто неадекватні і нестабільні. Підлітки ще не до кінця розуміють себе. Підлітковий вік – це перехідний вік, перехідний період від дитинства до дорослості, коли виникають численні конфлікти, що негативно впливають на формування емоційно-пізнавальної сфери. Проблема страху займає особливе місце в сучасній науці, це «центральна проблема сучасної цивілізації». Є важливі питання, пов’язані зі співвідношенням термінів страх, страх, страх. Лише на початку XIX століття феномен страху був диференційований як безоб’єктне, невизначене бажання страху на відміну від страху як конкретного, емпіричного страху. Раніше все об'єднувалося одним словом «страх».Таким чином, можна стверджувати, що страх — це безоб’єктивне ірраціональне передчуття віддаленої небезпеки, джерело якого є глибоким і несвідомим, страх — це емоційний стан у конкретній, об’єктивній формі, джерело якого пов’язане з передбачуваною зовнішньою загрозою, а страх — це індивідуальна психологічна риса. що проявляється в схильності людини до частих і інтенсивних переживань тривоги, а також у низькому порозі її виникнення. Тривога проявляється на фізіологічному та психологічному рівні. Психологічний рівень має емоційний, поведінковий і когнітивний компоненти. Емоційна складова характеризується індивідуальним поєднанням різних переживань, інтенсивність яких залежить від процесів збудження і гальмування 61 в корі головного мозку у відповідь на подразник і від рівня страху. Поведінковий компонент проявляється двома типами реакцій - депресією і збудженням. Когнітивний компонент включає мотиваційну, комунікативну сфери, впливає на самооцінку і впевненість особистості в собі. Існує два типи тривоги: стійка і генералізована. Основними формами страху є: явний і прихований. Явний включає гостру, нерегульовану або погано регульовану тривогу; регульований і компенсований страх і культивований страх. Прихований – «недостатній відпочинок», «втеча від ситуації», «замаскований страх». Під особистісною тривожністю (АТ) розуміється стійка індивідуальна риса, яка вказує на схильність суб'єкта до страху і передбачає наявність у нього схильності сприймати досить широкий спектр ситуацій як загрозливі і відповідати на кожну з них специфічною реакцією. Для людини характерні необґрунтовані або погано пояснені очікування труднощів, передчуття труднощів, можливих втрат [25, с.50]. Страх виконує захисну (передбачення та підготовка до небезпеки) і спонукальну функції (незначний страх посилює мотивацію досягнення). Підліткова тривожність пов'язана в першу чергу з невідповідністю розвитку, з передчасним розвитком і його затримкою. Прояви тривожності у дітей, особливо підлітків, можуть бути соматичними та поведінковими. Соматичні прояви відносяться до змін внутрішніх органів і систем організму дитини: прискорене серцебиття, порушення дихання, тремтіння кінцівок, скутість рухів, може підвищитися тиск, з'явитися розлад шлунка і т. д. На поведінковому рівні прояви підвищеної тривожності ще більш різноманітні і непередбачувані. Вони можуть варіюватися від повної апатії та безініціативності до демонстративної жорстокості. З періоду статевого дозрівання страх все більше опосередковується через самооцінку і набуває характеристик формування особистості. 62 Саме внутрішній конфлікт, неузгодженість бажань дитини, коли одне її сильне бажання вступає в конфлікт з іншим, одне потребує втручання в інше, є причиною тривоги. Тривожність підлітка часто заважає нормальному життю і часто є причиною розриву соціальних зв'язків з оточуючими.

Консультативно-терапевтична допомога клієнту у процесі горювання через втрату близької людини

2023-02-07T12:33:53Z

Назва: Консультативно-терапевтична допомога клієнту у процесі горювання через втрату близької людини Автори: Довгань, Анастасія Сергіївна; Dovhan, Anastasiia Короткий огляд (реферат): Метою даної магістерської роботи є дослідження аспектів консультативно-терапевтичної допомоги клієнту у процесі горювання, пов’язаного із втратою близької людини. Предметом дослідження є консультативно-терапевтична допомога особі у скорботі. Практична значимість роботи полягає у тому, що отримані результати можна використовувати у діяльності психолога, який працює із запитами, що стосуються горювання через втрату близької людини. В ході написання роботи проведено дослідження досвіду переживання стресів, соціальної підтримки та значущості життя. Дослідження проводилось шляхом проведення опитувань. У даній роботі запропоновані методики роботи із горюючими клієнтами, які мають на меті психоедукацію, діагностику та терапевтичну роботу. Робота складається із 63 листів друкованого тексту, 4 таблиць, 6 рисунків, 5 додатків і налічує 21 використане джерело.; The purpose of the work is to study the aspects of psychological help for grieving people. The subject of the work is psychological help for grieving people. Опис: У теоретичній частині даної магістерської роботи розглянуто теоретичні засади поняття горювання, його стадії та завдання. Для цього опрацьовано актуальну тематичну літературу та дослідження процесів горювання. З’ясовано, що горем прийнято називати особистий досвід втрати, а горюванням – процес, який спостерігається після втрати. Також виявлено, що горювання може бути нормальним та ускладненим. Не всі люди однаково послідовно проходять крізь етапи проживання горя, тому необхідна особлива увага до розпізнавання унікальності цього досвіду. З метою дослідження процесу горювання у людей, що переживали смерть близьких, проведено опитування за методиками «Шкала інтеграції досвіду переживання стресів (The Integration of Stressful Life Experiences Scale (ISLES), J. M. Holland, J. M. Currier, R. A. Neimeyer, 2010)», «Опитувальник соціальної підтримки (Inventory of Social Support (ISS), N. S. Hogan, L. A. Schmidt, 2016)» та «Шкала сприйняття значущості життя (The Perceived Life Significance Scale (PLSS), R. Hibberd, B. Vandenberg, 2015)». Опитування проводилось онлайн у соцмережі «Інстаґрам»: За добровільної згоди людей, які втратили близького, їм були надані спеціальні онлайн-форми із запитаннями. Вибірка емпіричного дослідження складала 30 людей (28 жінок та 2 чоловіків) віком 18-60 років. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки: більшість опитаних розуміє, чому трапилась втрата, але не може пояснити для чого це сталось, тобто більша частина опитаних має потребу у наданні своїй втраті сенсу. Можна також припустити, що у людей, які не можуть віднайти сенсу втрати, наявні ускладнені симптоми горювання.більшість горюючих змогла отримати безпечне середовище для висловлення своїх думок та прояву емоцій і почуттів. Проте деякі опитані особи зазначали, що не отримали відповідної соціальної підтримки. Також більшості опитаних притаманна активна значущість життя, але є припущення, що у осіб із пасивною значущістю можуть бути симптоми ускладненого горювання. На основі результатів емпіричного дослідження запропоновано методики роботи психолога із горюючим клієнтом. Акцентуючи на психоедукації як важливому інструменті у консультуванні осіб, що втратили близького запропоновано методики «Шухляда горя», «Енергія», «Клаптики почуттів», «Мудрий старець», а також дихальні релаксаційні техніки. За допомогою цих інструментів клієнт може отримати розуміння того, що відбувається з ним при переживанні горя, повернути собі контроль над ситуацією, зменшити провину, розгубленість та прийняти різнополярні почуття, що в сукупності має стабілізуючий ефект.

Подолання невпевненості у сучасних підлітків засобами танцювально-рухової терапії

2023-02-07T12:35:31Z

Назва: Подолання невпевненості у сучасних підлітків засобами танцювально-рухової терапії Автори: Лобоцька, Марія Віталіївна; Lobotska, Mariia Короткий огляд (реферат): у роботі аналізується проблема невпевненості у сучасних підтлітків, досліджується рівні впевненості сучасних підлітків, описується причини виникнення невпевненості у підтлітковому віці, аналізується теоритичні аспекти проблеми невпевненості як бар`єрарозвитку в підтлітковому віці, розробляється корекційна програма розвитку якостей впевненої поведінки, значущих для самоактуалізації особистості, обґрунтовується зв`язок невпевненості як перешкоди до досягнення життєво-необхідних цілей особистості, експериментально підтверджується положення стосовно впевненості як значущої особистісної компоненти життєдіяльності в період дорослішання, як фактора розвитку позитивної Я-концепції та необхідної складової успішної самореалізації та досягнень в підлітковому віці, теоритично описується та експериментально вивчається проблема подолання невпевненості підлітка засобами танцювально-рухової терапії. Дієвим способом корекції ми вважаємо соціально-психологічний тренінг, оскільки найсуттєвіші зміни відбуваються в груповому контексті. З результатів анонімного опитування стало відомо, що танцювальний колектив дівчата сприймають як дружній, так відповіло 100% респондентів, то сама дана обставина буде оптимізуючою умовою для проведення корекційних заходів. У процесі тренінгу рекомендовано використовувати різноманітні психотехнічні вправи на спілкування, основна мета яких – формування навичок ефективного спілкування та комунікативних якостей. Для того, щоб бути здатною до ефективного спілкування, людина повинна усвідомити свої сильні та слабкі сторони. Особливо значущі такі якості особистості, як впевненість, відвертість, щирість, здатність самостійно розвʼязувати власні проблеми.; The work analyzes the problem of insecurity among modern teenagers, investigates the levels of confidence of modern teenagers, describes the causes of insecurity in adolescence, analyzes the theoretical aspects of the problem of insecurity as a barrier to adolescent development, develops a corrective program for the development of qualities of confident behavior that are significant for self-actualization of the individual, substantiates the connection of insecurity as an obstacle to the achievement of the vital goals of an individual, the position regarding confidence as a significant personal component of life in the period of adulthood, as a factor in the development of a positive self-concept and a necessary component of successful self-realization and achievements in adolescence is experimentally confirmed, theoretically described and experimentally the problem of overcoming a teenager's insecurity by means of dance and movement therapy is studied. We consider socio-psychological training to be an effective method of correction, since the most significant changes occur in a group context. From the results of an anonymous survey, it became known that girls perceive the dance team as friendly, 100% of respondents answered so, then this circumstance itself will be an optimizing condition for carrying out corrective measures. In the training process, it is recommended to use various psychotechnical exercises for communication, the main purpose of which is the formation of effective communication skills and communicative qualities. In order to be able to communicate effectively, a person must be aware of his strengths and weaknesses. Personal qualities such as confidence, frankness, sincerity, and the ability to independently solve one's own problems are especially significant. Опис: Невпевненість виступає негативним фактором особистісного розвитку, перешкодою в досягненні цілей, бо стосується сумнівів, сорому, закритості в спілкуванні, несміливості у плануванні діяльності, тривожному передчутті, страху помилитися, бути висміяним тощо. Впевненість ми розглядаємо як комплексну характеристику, що включає в себе емоційні (страх і тривожність), поведінкові (дефіцит навичок соціальної поведінки) і когнітивні компоненти (ясність і чіткість думок, інтелектуальні почуття). Встановлено, що причиною невпевненості в собі може бути недолік способів поведінки, які повинні забезпечувати повноцінне оволодіння соціальною реальністю, ригідністю, і неадаптивністю невеликої кількості поведінкових альтернатив. У якості основних особистісних детермінант невпевненості були виявлені такі базові структури, як мотивація уникнення невдачі, слабкий вольовий самоконтроль і тривожність, а соціально-психологічними детермінантами виступили неприйняття себе, відсутність ініціативи й несміливість у соціальних контактах. Для багатьох підлітків характерна емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Невпевненість є причиною нестійких емоцій стосовно правильності поведінки. Зокрема, складне переживання кризи підліткового віку може призводити до появи комплексу неповноцінності та невпевненості. Корекційна програма невпевненості базується на теоретичних положеннях досліджуваної проблеми. Оскільки невпевненість розглядається нами як особистісна якість, яка є бар’єром розвитку сучасних підлітків і проявляється на пізнавальному, емоційному та вольовому та поведінковому рівнях, тому ми пропонуємо проводити формувальний експеримент з огляду на дану структуру. 63 Дієвим способом корекції ми вважаємо соціально-психологічний тренінг, оскільки найсуттєвіші зміни відбуваються в груповому контексті. З результатів анонімного опитування стало відомо, що танцювальний колектив дівчата сприймають як дружній, так відповіло 100% респондентів, то сама дана обставина буде оптимізуючою умовою для проведення корекційних заходів. У процесі тренінгу рекомендовано використовувати різноманітні психотехнічні вправи на спілкування, основна мета яких – формування навичок ефективного спілкування та комунікативних якостей. Для того, щоб бути здатною до ефективного спілкування, людина повинна усвідомити свої сильні та слабкі сторони. Особливо значущі такі якості особистості, як впевненість, відвертість, щирість, здатність самостійно розвʼязувати власні проблеми.

Особистісна тривожність як бар’єр встановлення міжособистісних зв’язків

2023-02-02T12:59:55Z

Назва: Особистісна тривожність як бар’єр встановлення міжособистісних зв’язків Автори: Скожець, Наталія Василівна; Skozhets, Nataliia Короткий огляд (реферат): У магістерський роботі здійснено теоретичний аналіз поняття тривожності досліджень вітчизняних і закордонних науковців. Надану характеристику когнітивного ,емоційного, поведінкового та тілесного рівня надмірної тривоги . Описано вплив особистісної тривожності на процес соціалізації особистості. Проведено дослідження впливу тривожності на встановлення міжособистісних стосунків. Запропоновано інструменти для роботи з тривожними клієнтами та удосконалення навичок спілкування. Опис: Питання тривожності активно вивчається декілька останніх століть. Та ще до початку стрімкого розвитку психології як науки були перші спроби збагнути сутність людини та пізнати її природу. Починаючи із ХІХ століття питання тривожності активно описується та вивчається у працях різних психологів. Тривожність — це складний когнітивний та поведінковий процес, в якому беруть участь не тільки емоції та думки, а й багато систем та органів усього організму. Тривожність є наслідком передбачень у думках небезпеки та загрози, небажаних та неконтрольованих негативних подій, жахливих та нестерпних станів тощо. Якщо тривожність стає особистісною — вона може виступати як бар’єр у встановленні міжособистісних зв’язків та погіршувати соціалізацію та комунікацію між людьми. Саме особистісна тривожність може виступати як індивідуальний бар’єр людини при взаємодії з іншими. Така тривожність не дасть можливості спокійно почуватися у соціальних ситуаціях та легко йти на контакт з оточуючими. Людина буде зосереджена на собі, на проявах свого страху та тривожності, що лише ускладнить взаємодію. Прикладами проблемних соціальних ситуацій для людини можуть бути: розмови по телефону, комунікація із незнайомою людиною, прийоми їжі перед іншими людьми, виступи на публіці, спілкування із людьми, вищими за соціальним статусом чи посадою, висловлювання власної думки чи незгоди з приводу чогось, участь у зібраннях та зборах, вхід до кімнати, де уже зібралися люди і т. д. Всі ці ситуації можуть викликати тривожність у людини та здатні настільки заважати, що згодом це може призвести до уникання проблемних ситуацій та розвитку тривожних розладів. 62 З метою вивчення взаємозв’язку особистісної тривожності та бар’єрів у міжособистісних зв’язках було проведено емпіричне дослідження, яке дає змогу зробити наступні висновки. Особи із підвищеним рівнем особистісної тривожності частіше стикаються із проблемами під час міжособистісної взаємодії. Для таких людей часто є характерними залежна та покірлива моделі поведінки, є певні складнощі із розкриттям власного “Я” та проявом лідерських якостей. Також можлива схильність реагувати на стрес соматичними проявами. З віком особистісна тривожність має тенденцію дещо знижуватися. Та все ж і у більш старших людей можливі прояви тривожності, яка має особистісний характер. Із даного дослідження видно, що особистісна тривожність є досить поширеною проблемою, тому потрібно надавати психологічну допомогу людям, що з нею стикнулися. Психологічна допомога може реалізовуватися у вигляді психологічного консультування, психотерапії, різних тренінгів тощо. Когнітивно-біхевіоральне консультування передбачає співпрацю та націленість на вирішення проблем, робота в такому стилі здійснюється з клієнтом: — якому допомагають визначити свої основні проблеми (включаючи їх причини та наслідки); — якому допомагають усвідомити, що ці проблеми є формами при набутій поведінці; — якого залучають до процесу набуття нових форм поведінки шляхом обговорення, експериментування та домашніх завдань. Основними цілями консультування клієнтів із проблемою особистісної тривожності є: спонукання клієнта ставитися усвідомлено до своєї проблеми, модифікація перебільшеної чи нереальної загрози, розвиток впевненості та адаптованості, розвиток проблемних стратегій клієнта.

Ефективна комунікація як інструмент успішного управління бізнесом

2023-02-07T12:36:42Z

Назва: Ефективна комунікація як інструмент успішного управління бізнесом Автори: Гнатюк, Тетяна Анатоліївна; Hnatiuk, Tetiana Короткий огляд (реферат): Робота висвітлює етикет в бізнес відносинах, які є основою рівності, передумова вигідної співпраці в сучасних реаліях сьогодення. Бізнес діє за своїми принципами. Бізнес-етика навчає, що комерційна діяльність ґрунтується на професійності, розважливості, високій культурі. Тому в діловій практиці вміння спілкуватися постійно було досить важливим, а самостійно не завжди можна поміти та швидко проаналізувати свої особисті недоліки у спілкуванні. Знання основ ділового спілкування дає можливість ефективної взаємодії з діловими партнерами, реалізує комфортне психологічне спілкування та різноманітні стратегії й тактики, орієнтовані на досягнення компромісу ухвалювати більш обґрунтовані рішення в процесі переговорів і знижує ризики економічної діяльності. Виявлено вплив комунікативних якостей керівників на ефективність управлінської діяльності, обґрунтувати дослідити здібності, навики та якості якими користуються керівники. Проведено емпіричне дослідження щодо виявленого впливу комунікативних особливостей керівників на ефективність їх управлінської діяльності під час підготовки та проведення тренінгів щодо підвищення рівня кваліфікації та професійної підготовки керівників. Запропоновано корекційну програму у вигляді соціально-психологічного тренінгу, який можна використовувати практичними психологами на підприємствах, серед керівного складу.; The work highlights etiquette in business relations, which is the basis of equality, a prerequisite for profitable cooperation in the modern realities of today. Business operates according to its own principles.. Business operates according to its own principles. Business ethics teaches that commercial activity is based on professionalism, prudence, and high culture. Therefore, in business practice, the ability to communicate constantly was quite important, and it is not always possible to notice and quickly analyze your personal shortcomings in communication on your own. Knowledge of the basics of business communication enables effective interaction with business partners, implements comfortable psychological communication and various strategies and tactics aimed at reaching a compromise, making more informed decisions in the process of negotiations and reduces the risks of economic activity. Empirical research was conducted on the revealed influence of communication features of managers on the effectiveness of their managerial activities during the preparation and conducting of trainings on improving the level of qualifications and professional training of managers. A correctional program in the form of social-psychological training, which can be used by practical psychologists at enterprises, among management staff, is proposed. Опис: Слово в повсякденному спілкуванні так і в бізнес спілкуванні буває животворчим та руйнівним. Його дія об’єднує та роз’єднує керівників, партнерів, співробітників, а також отримується вдоволення або навіть певні негаразди. Багато залежить від того, яка інформація передаватиметься словом та як трактують його відправники. Зрозумілим є те, що від того, на якому рівні існує культура ділових людей, залежать їхні результати бізнес діяльності, взаємини з персоналом, бізнес партнерами, клієнтами, й особливо психічне здоров’я. Діловий етикет є складовою бізнес-етики, яка нині формується в Україні та має невід’ємну його частину. Розвивається він під безпосереднім впливом існуючих суспільно-економічних відносин. Культура бізнесу ґрунтується на добропристойній культурі ділових особистостей, які ставлять на високий рівень цінність своєї репутації як добропорядного бізнесмена. Бізнес спілкування – це багатогранний світ людських взаємовідносин, коли одночасно відбувається та в повній гармонії обмін вчинками, діями, словами, почуттями, переживаннями, думками. Без ефективного спілкування неможливий повноцінний розвиток особистості. Бізнес спілкування також є творчою активністю, вона допомагає дізнатися про великий потенціал людських природних здібностей. Відсутність істинного спілкування приходить до втрати стабільного емоційного стану 63 ,деформує внутрішній світ людини. А Де Сент-Екзюпері вважав, що спілкування є найвищою, найбажанішою „розкішшю”, тому в бізнес відносинах він грає величезну роль, адже від нього залежать чи буть результати позитивними. Етикет у бізнес відносинах – це фундамент урівноваженості та пропозиція корисної спільної роботи. Бізнес звичайно має свої правила та зазвичай постійно притримується їх виконання. Бізнес - етика навчає, що діяльність, яка отримує дохід будується професіоналами, вмінню бути розважливими, та культурно-освідченими людьми. У діловій стосунках навики вміло спілкуватися завжди будуть цінними. Адже знання основних та важливих правил в діловій комунікації дає шан взаємовигідно та ефективно співіснувати з бізнес партнерами, отримує приємне психологічне спілкування, різного роду стратегії побудови, тактики вдосконалення, орієнтовані на досягненнякомпромісу приймати більш зважливі рішення , які можливо обґрунтувати на будь якій стадії переговорного процесу та знижує небезпечні моменти в економічній діяльності. З метою проведення емпіричного дослідження рівня бізнес комунікацій сучасних керівників українських підприємств було обрано наступні методики : 1. «Оцінка комунікативних і організаторських схильностей – КОС» (В. Синявський, Б. Федоришина); 2. «Діагностика схильності керівника до певного стилю керівництва» (Є. Ільїн); 3. Методика експертної оцінки невербальної комунікації (О. Кузніцова). Базу дослідження склала вибірка з 30 керівників українських підприємств віком від 30 до 40 років, з них 16 осіб – чоловіки та 14 осіб жінки. Рівень комунікаційних здібностей керівників оцінюється наступним чином, 10 % респондентів мають середній рівень, 40 % опитаних мають високий рівень комунікації та 50 % - дуже високий, низький та нижче середнього рівня не було зазначено в жодного з опитаних. Дана тенденція має 64 позитивний характер та відповідає високому рівню розвитку комунікативних якостей керівників, які склали базу дослідження. Результати оцінки організаторських якостей керівників наступні: не було виявлено показників нижче середнього та середнього рівнів організаторських здібностей, вищий та дуже високий рівень мають однаковий результат, який складає 50 % опитаних керівників мають високий рівень організаторських здібностей. Особи з високим рівнем знань, мають хорошу ерудованість, володіють більшою кількістю інформації, вміють підтримувати розмову та чітко формулювати думку. В колективі почувають себе вільно, легко знаходять спільну мову з партнерами, здатні швидко орієнтуватися у нових та складних ситуаціях, є ініціативними за характером, здатними до швидких самостійних рішень, мають навички запевнити інших у доцільності та правильності прийнятого рішення. З метою розвитку комунікативних здібностей керівників нами було запропоновано розробку програми та проведення соціально-психологічного тренінга. Соціально-психологічний тренінг є одним із найбільш поширених видів соціально-психологічної роботи, привабливим для осіб за рахунок своєї ефективності, конфіденційності, внутрішньої відкритості, сприятливої психологічної атмосфери, індивідуальної та групової рефлексії. Соціальнопсихологічні тренінги дозволяють ефективно розв’язувати завдання, що є пов’язаними з розвитком, набуттям нових навиків комунікації та усвідомленим управлінням особистим емоційних станів, й особливо зростанням своєї особистості . Програма тренінгу складається з блоків, що мають бути проведені у формі зустрічей, тривалість кожної з яких складає від 2 до 3 годин. Було поставлено наступні завдання проведення тренінгу, спрямованого на розвиток комунікативних здібностей керівників: − активізувати психологічні умови розвитку комунікативних і 65 організаторських здібностей, духовно-професійної культури керівників, а також саморегуляції поведінки особистості; − поглибити знання керівників з психології спілкування; − сприяти усвідомленню керівниками значення процесу спілкування як самостійної цінності; − розвинути у керівників навички щодо проведення самоаналізу та самооцінювання власних комунікативних здібностей та вміння співвідносити їх з вимогами керівних посад; − розвинути у керівників здатність до самоприйняття таприйняття інших; − покращити навички активного слухання, а також уміння переконання; − сприяти оволодінню керівниками прийомів кодування та декодування комунікативнихповідомлень; −формувати позитивну, відкриту позицію у спілкуванні та взаємовідносинах з колегами та підлеглими; −розвинути у керівників навики до комунікативного самоконтролю та вміння щодо подолання труднощів, які виникаютьу процесі спілкування. Таким чином, проходження учасниками групи запропонованого тренінгу допомогло підвищення рівня комунікативних здібностей, а також сприяє кращому розумінню своїх власних особливостей, оточення, кращому розумінню вербальних та невербальних кодів у спілкуванні, ефективно побудованому процесі спілкування з підлеглими та партнерами.

Вплив стилю батьківського виховання на формування "Я-концепція» дітей молодшого шкільного віку

2023-02-07T12:39:07Z

Назва: Вплив стилю батьківського виховання на формування "Я-концепція» дітей молодшого шкільного віку Автори: Грунтковська, Ольга Мар’янівна; Hruntkovska, Olha Короткий огляд (реферат): Сім’я є найважливішим соціальним інститутом, місцем духовного розвитку, первинної соціалізації, становлення нової цілісної особистості. Основним завданням сім'ї щодо соціалізації дітей молодшого шкільного віку є виховання. Особистісний розвиток відбувається під впливом Я-концепції, для дослідження якого можна використовувати наступні критерії: об’єктивність, відмінність Я-реального від Я-ідеалу, самооцінка, рівень суб’єктивного контролю, незалежність, афіліація, потреба в успіху. У молодшому шкільному віці триває формування самосвідомості та Я-концепції, зміни, що відбуваються, зумовлені розвитком рефлексивної позиції дитини як новоутворення цього віку, це перехід до іншого виду діяльності, на цьому етапі основним є навчання та соціальне середовище. Д. Ельконін, зазначав, що новоутвореннями цього віку є довільність пізнавальних психічних процесів, здатність до внутрішнього планування дій, розвиток рефлексії та самоконтролю. Я-концепція дітей молодшого шкільного віку визначається усвідомленням і переживанням себе як суб'єкта навчальної діяльності. Тому важливими елементами розвитку Яконцепції у дітей молодшого шкільного віку є соціальний компонент: характер стосунків і оцінка спочатку батьками, потім учителями. Психолог І. Бех зазначає, що у дітей молодшого шкільного віку «помітно підвищена загальна психологічна сприйнятливість до виховних впливів, що сприяє розширенню зони найближчого морального розвитку підвищується її усвідомленість та ефективність регулятивної функції. Тому відповідальні наміри набувають усе більшої питомої ваги в поведінці та діяльності школярів». Відповідно, цей період життя дитини є сприятливим для виховання. Тому для позитивного ставлення до себе та формування Я-концепції молодшого школяра важливо звернути увагу на стиль виховання. Стиль виховання – багатоаспектна категорія, що має мінливо-умовний характер. Саме в сім'ї відбувається початкове формування Я-концепції дитини, і його слід розглядати як результат засвоєння дитиною певних відносин з батьками. Найважливішим засобом розвитку свого «Я» є батьківська турбота і любов.; The family is the most important social institution, a place of spiritual development, primary socialization, and the formation of a new, integral personality. The main task of the family regarding the socialization of children of primary school age is upbringing. Personal development takes place under the influence of self-concept, for the study of which the following criteria can be used: objectivity, the difference between the real self and the ideal self, self-esteem, the level of subjective control, independence, affiliation, and the need for success. In primary school age, the formation of self-awareness and self-concept continues, the changes taking place are caused by the development of the child's reflexive position as a neoplasm of this age, this is a transition to another type of activity, at this stage the main thing is learning and the social environment. D. Elkonin noted that the neoplasms of this age are the arbitrariness of cognitive mental processes, the ability to internally plan actions, the development of reflection and self-control. The self-concept of children of primary school age is determined by the awareness and experience of oneself as a subject of educational activity. Therefore, important elements of the development of self- concept in children of primary school age are the social component: the nature of relationships and assessment first by parents, then by teachers. Psychologist I. Beh notes that in children of primary school age "general psychological susceptibility to educational influences is markedly increased, which contributes to the expansion of the zone of immediate moral development, increases its awareness and effectiveness of the regulatory function. Therefore, responsible intentions are gaining more and more specific weight in the behavior and activities of schoolchildren." Accordingly, this period of a child's life is favorable for upbringing. Therefore, for a positive attitude towards oneself and the formation of the self-concept of a junior high school student, it is important to pay attention to the style of education. Parenting style is a multifaceted category that has a changeable and conditional character. It is in the family that the initial formation of the child's self-concept takes place, and it should be considered as the result of the child's assimilation of certain relationships with parents. The most important means of developing one's "I" is parental care and love.

Вплив страху на формування самооцінки у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

2024-01-22T22:17:37Z

Назва: Вплив страху на формування самооцінки у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку Автори: Кравчук, Рада Адамівна; Kravchuk, Rada Короткий огляд (реферат): Актуальність дослідження емоції страху обумовлена його роллю в житті людини. Метю даної магістерської роботи є розглянути історію дослідження емоції страху та теоретичні розробки з проблеми страху у зарубіжній і вітчизняній психології. Дослідити емпірично та проаналізувати особливості проявів страху у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, узагальнити науковотеоретичні та емпіричні дані, провести синтез, порівняння, спостереження, математичні методи кількісної та якісної обробки емпіричних даних (кореляційний і факторний аналіз), теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури. Дослідження відбувалось в на базі Тернопільської початкової школи №4, та закладу дошкільної освіти ясла-садок № 20. Вік досліджуваних – 5-7 років. Вибірка складала 53дитини. Практичне значення роботи та одержаних результатів полягає у можливості застосування блоку певних діагностичних методик на виявлення страхів у дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку і застосування програм корекції та профілактики дитячи страхів. Дана робота складається із 98 сторінок друкованого тексту, 5 додатків. 5 діаграм та 5 таблиць, списку використаних джерел, у кількості 70 найменувань.; The relevance of the study of the emotion of fear is due to its role in human life. The purpose of this master's thesis is to consider the history of research on the emotion of fear and theoretical developments on the problem of fear in foreign and domestic psychology. Empirically investigate and analyze the peculiarities of the manifestations of fear in children of preschool and primary school age, summarize scientific, theoretical and empirical data, conduct synthesis, comparison, observation, mathematical methods of quantitative and qualitative processing of empirical data (correlation and factor analysis), theoretical analysis of psychological and pedagogical literature The research took place on the basis of Ternopil Primary School No. 4 and Preschool Nursery-Kindergarten No. 20. The age of the subjects was 5-7 years. The sample consisted of 53 children. The practical significance of the work and the obtained results lies in the possibility of applying a block of certain diagnostic methods to identify fears in preschoolers and children of junior school age and applying programs for the correction and prevention of children's fears. This work consists of 98 pages of printed text, 5 appendices. 5 diagrams and 5 tables, a list of used sources, in the amount of 70 items. Опис: Стан воєнних дій у країні тільки підсилив прояв однієї з найсильніших емоцій, яка завжди дає неоднозначну і непередбачувану поведінку людини, а саме - емоцію «Страху». Цим можна пояснити той факт, що страх науково досліджують частіше, ніж будь-яку іншу емоцію. Стійкі страхи - це страхи, якими важко керувати, а тим паче жити під їхнім гнітом який згодом позначається на всьому житті людини. Таким чином, страх, виконує певну соціалізуючу та навчальну роль у процесі формування особистості. Дитячий страх– це нормальне явище у розвитку. Дошкільний та молодший шкільний вік – це вік, коли перехрещуються соціально опосередковані та страхи інстинктивні. Інстинктивні - це власне страх як загроза для життя. А соціальні - це форми страху інтелекту. Ведучий страх у цьому віці – це страх «бути не тим», про кого добре кажуть, кого поважають, цінують та розуміють. Дуже багато страхів молодших школярів лежить у сфері навчальної діяльності. Здорові психічно та фізично діти з радістю та нетерпінням чекають на початок шкільного життя. Разом з тим, є діти, які страждають на справжню шкільну фобію. Існує безліч страхів, виникнення яких пов'язані з навчальною діяльністю. Опитані діти у молодшому шкільному віці від 6- 7 років бояться залишатися одні вдома, захворіти, померти, казкових персонажів, темряви. Дослідження показали, що кількість страхів вища у дівчаток, ніж у хлопчиків (дівчатка більш чутливі). 62 Виходячи з досліджень, ми дійшли висновку, що у дітей з підвищеним рівнем тривожності формується занижена самооцінка. Типовим проявом заниженої самооцінки є підвищена тривожність, що виражається у відчутті занепокоєння в найрізноманітніших ситуаціях, зокрема таких, об'єктивні характеристики яких цього не підтверджують. Очевидно, що діти, які мають таку самооцінку, перебувають у постійній психічній перенапрузі, що виражається станами дратівливості, емоційної нестійкості. Таким чином, наша гіпотеза про взаємозв'язок страхів та самооцінки у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку підтверджено. Немає універсального рішення в тому, що стосується дитячих страхів та тривожних розладів. Працюючи разом, батьки, педагоги, а в багатьох випадках психологи та клініцисти, можуть визначити найкращий курс засобів запобігання, а в разі потреби, корекції дитячих страхів тастворити умови для розвитоку емоційної стабільності дітей. Методи подолання тривожності у дітей У пошуках різних методів покращення стану психічного здоров’я психотерапевти досліджують багато технік, які в основному поділяються за такими напрямками: гомеостатична модель; психосоматичний напрям; загальний адаптаційний синдром; біхевіористський напрям; психоаналітичний напрям; тілесно-орієнтований напрямгуманістичний і екзистенціальний напрям, ; гештальт-психологічний напрям, онтопсихологічний напрям, женевська генетична модель, когнітивний напрям, трансперсональна психологія, нейро-лінгвістичне програмування. В біхевіористському напрямі перед психологом ставиться завдання визначити симптом, уточнити бажану нову поведінку та оприділити режими підкріплення, які вимагаються для формування цієї поведінки. Тілесно-орієнтований напрям (В.Райх, А.Лоуен, Д.Боадела, 63 І.Рольф) провадить методики та техніки роботи з рухом, диханням, мязевим тонусом, енергобалансом. Психосоматичний напрямок - дає методи адаптивної саморегуляції (психосоматичний тренінг). Деякі його форми розвивалися в східній філософіЇ. Психосоматичний тренінг виділяє такі форми, як тренування за системою йоги, тренінг прогресивної м’язевої релаксації. Останнім часом багато уваги приділяється дослідженням і застосуванню технік медитації, адже це – практична техніка інтенсивного міркування, проникнення всутність об’єкта шляхом споглядання, концентрації і концентрування уваги на одному явищі. Привертають увагу медитації таких видів: візуальна медитація (медитація на мандалах, на образі природи полум’ї свічки,), аудіальна медитація (слухових відчуттях), абстрактна (медитація різних понять, ідей, проблем абстракцій), кінестетична (на тілесних відчуттях, фізичних діях, диханні). Вчені дослідили дані про навчальні використання медитації у психологічній підготовці по самовдосконаленню, в психотерапії неврозів, лікуванню психосоматичних хвороб, страхів. Методики, що пропонуються науковцями для покращення психічного здоров’я повинні бути комплексними, враховувати вікові особливості розвитку дитини. Програма для вирішення проблеми подолання тривожності у дітей представляє собою комплекс із взаємопов'язаних напрямків: - психологічне навчання батьків; - психологічне навчання педагогів; - робота з дітьми та підлітками; Крім того, психологи дають лля батьків з дітьми високого рівня тривожності такі рекомендації по формуванню адекватної самооцінки молодшого школяра: знаходити час, хоча б декілька хвилин кожного дня, щоб приділити всю свою увагу дитині, хвалити її за конкретні вчинки, 64 Показувати дитині більш ранній відеозапис, її старі малюнки для порівняння, які вона зробила успіхи, які придбала нові навички, ставитися з повагою до індивідуальності дитини, її ступеня розвитку, визнавати сильні сторони дитини і хвалити за них, а не фіксувати увагу на її слабкостях. Нехай дитина знає, що її люблять такою, якою вона є, обов’язково влаштовувати сімейні свята. Встановити власні сімейні традиції, показати дитині різноманіття навколишнього світу, та унікальністькожної людини. Рекомендації для педагогів під час формування адекватної самооцінки школяра: направляти й стимулювати учбово-пізнавальну діяльність школяра, учневі з заниженою самооцінкою пропонувати надавати допомогу невстигаючому школяру, включати ситуації, які актуалізують самооцінку дитини, ставлять завдання усвідомлення особливості своєї роботи, сприятливої спрямованості дитини на власні способи дії.

Нервово-психічна стійкість військовослужбовців в умовах професійної діяльності

2024-02-07T09:39:09Z

Назва: Нервово-психічна стійкість військовослужбовців в умовах професійної діяльності Автори: Горлата, Тетяна Юріївна; Horlata, Tetana Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі описане емпіричне дослідження, що стосується визначення рівня нервово-психічної стійкості військовослужбовців в умовах повсякденної діяльності, за допомогою методик: Адаптивність 200 та оцінка рівня реактивної тривожності Спілберга – Ханіна. Дані даного дослідження можуть бути використані військовими психологами в процесі роботи з особовим складом військових пілрозділів.; The master’s thesis describes and empirical study related to the determination of the level of blood and mental stability of militarypersonnel in the conditions of everyday activities. Using the technsques of Adaptability 200 and assessment of the level of reactive anxiety of Spilberg-Hansn. The data of this study can be used by military psychologists in the process of working with the personnel of military units. Опис: Як показує досвід, опрацювання літературних джерел – практика використання методів діагностики стану нервово-психологічної стійкості є життєво необхідною. Такою ж необхідною є перевірка рівня психологічної готовності до військової служби, створення основи для актуальної психокорекційної роботи, підтримка емоційного стану на тому рівні, який необхідний для його швидкого відновлення. Не менш важливим є створення позитивної атмосфери у військових колективах, полегшення соціальної адаптації військовослужбовців [24; 25; 26]. Психодіагностика є невід’ємним елементом оцінки військовослужбовців і відіграє важливу роль для відбору осіб із визначеним рівнем професійної придатності до умов професійної діяльності, а також посідає важливе місце у системі психологічної роботи в Збройних Силах України. До проблематики, яка пов’язана з психологічною діагностикою на різних етапах військово-професійної діяльності, зверталися різні вчені та науковці: Агаєв Н.А, Алімпієв А. М., Афанасенко В.С., Бойко О.М., Бондарев Г.В., Гаврищак Л.І, Дейко, В.В. Кокун О.М., Лозінська С.В., Лісовський П.М., Луханін В.В., Максимова Н. Ю., Скрипкін, А.Б., Снігур Л.А., Пасічник В.І., Ягупов В.В., Роуч Мері, Комар Зоран, та ін. Всі вчені на різних етапах своїх досліджень зробили висновки стосовно діагностики рівня тривожності та дослідження рівня нервово-психічної стійкості. Також вони дійшли до спільного знаменника у тому, що психодіагностика – це оцінка конкретного психологічного стану та певних індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, контроль за їх психічним станом, визначення потреби й оптимальних методів психологічної корекції, адаптації та реабілітації. Психологічна діагностика особового складу здійснюється: в місцевих центрах комплектування і соціальної підтримки, навчальних центрах куди направляються солдати, військових частинах, а також на етапі підготовки; перед відправкою підрозділу в район виконання завдань за призначенням (ведення бойових дій); підчас виконання завдань за призначенням (бойових завдань); на етапі повернення з району виконання завдань за призначенням. На кожному етапі психодіагностика має свою мету та завдання. Першим етапом використання інструментів психологічної діагностики в Збройних Силах є етап який дозволяє: визначити рівень придатності громадян до певних видів військової діяльності, визначити їхню військово-професійну орієнтацію, здійснити поглиблене психологічне вивчення військовослужбовців у процесі адаптації до служби і надати пропозиції командирам щодо проведення з ними індивідуальної роботи; надати пропозиції командирам щодо комплектування підрозділів військовослужбовцями з урахуванням їх психологічної сумісності. За результатами психологічної діагностики оцінюються різні рівні роз- витку окремих якостей, професійно важливих для служби на конкретних військових посадах [25, с. 230]. “високий рівень” – що цілком відповідає визначеним вимогам, які висуваються до військових посад; “середній” – що в основному може відповідати вимогам, які висуваються до військових посад; “мінімально достатній” – що частково відповідає вимогам, які висуваються до військових посад; “низький - що не відповідає більшості вимог військових посад. На етапі відбору психологічна діагностика застосовується також і як важливий превентивний захід. Профілактика можливого розвитку несприятливих станів. Крім того діагностика необхідна для визначення рівня сумісності військовослужбовців в колективі полегшення умов їхньої соціальної адаптації. Вдало проведена вчасна діагностика спрощує перебіг психокорекційної роботи та задає його вірний напрямок. Психокорекція в свою чергу повинна опиратися на проведену діагностичну роботу для виправлення недоліків поведінки та для нормалізації та оптимізації умов військової служби.

Психологічні особливості самоідентифікації та шлюбносімейних відносин жінок

2023-01-06T04:07:45Z

Назва: Психологічні особливості самоідентифікації та шлюбносімейних відносин жінок Автори: Гандзюк, Ольга Володимирівна; Handziuk, Olha Короткий огляд (реферат): В роботі висвітленні теоретичні основи питання самоідентифікації та шлюбносімейних відносин жінок в період проживання життєвої кризи з боку психолого-педагогічних розвідок вітчизняних та зарубіжних вчених. Визначено що самоідентифікація розглядається як сукупність практичних дій особистості в самореалізації, наслідком чого є тотожність людини з самою собою. Уточнено сутнісні характеристики, поняття й етапи кризи ранньої дорослості. Визначено кілька стадій протікання кризи – заперечення, злість, стадія перегравання, депресія, відчуженість, прийняття. Визначено, що особливостями розвитку сімейно-шлюбних відносин у кризовий період є: відсутність належної комунікації; дисбаланс у поглядах на виховання дітей; особистісна нереалізованість одного з партнерів; відсутність соціального життя (в жінок, пов’язано із декретом); зміна життєвих пріоритетів партнерів; нерівномірний розподіл побутових обов’язків; незадоволеність роллю в сім’ї; бажання кожного з партнерів розвиватись в своєму. З’ясовано індивідуальні та гендерні особливості та їх вплив на процес проживання кризи ранньої дорослості. Сформовані критерії виходу з кризи ранньої дорослості жінок. Систематизовано та поглиблено знання про розуміння процесів самоідентифікації та формування шлюбно-сімейних відносин жінок в період проживання ними кризи ранньої дорослості. Здійснено емпіричне дослідження змісту самоідентифікації та шлюбно-сімейних відносин в період кризи ранньої дорослості; представлено аналіз та опис отриманих даних емпіричного дослідження. Запропоновано використовувати у якості в консультуванні жінок, які проживають кризу 30 років, такі техніки арттерапії: Мандала, Я-рослина, Я – в образі будівлі, Внутрішній критик, Зірка, Букет почуттів, Шлях, Острів, Дерева, Скелет, Колесо балансу, Місяць і сонце, Сходи. З метою формування конструктивної ціннісно-смислової сфери особистості, на основі отриманих результатів емпіричного дослідження, розроблені відповідні методичні рекомендації. Сформовані методичні та практичні рекомендації щодо ефективного подолання жінками кризи ранньої дорослості та сформовані критерії виходу з даної кризи; The work highlights the theoretical foundations of the issue of self-identification and marital and family relations of women during the period of living in a life crisis from the psychological and pedagogical research of domestic and foreign scientists. It was determined that self-identification is considered as a set of practical actions of an individual in self-realization, the consequence of which is the identity of a person with himself. The essential characteristics, concepts and stages of the crisis of early adulthood have been clarified. Several stages of the course of the crisis have been identified - denial, anger, the stage of overacting, depression, alienation, acceptance. It was determined that the peculiarities of the development of family and marital relations in the crisis period are: lack of proper communication; imbalance in views on raising children; personal unfulfillment of one of the partners; lack of social life (for women, due to maternity leave); change in life priorities of partners; uneven distribution of household responsibilities; dissatisfaction with the role in the family; the desire of each of the partners to develop in their own way. Individual and gender characteristics and their impact on the process of living through the crisis of early adulthood have been clarified. Formed criteria for exiting the crisis of early adulthood for women. The knowledge about understanding the processes of self-identification and the formation of marital and family relations of women during the period of their residence in the crisis of early adulthood has been systematized and deepened. An empirical study of the content of self-identification and marital and family relations during the crisis of early adulthood was carried out; the analysis and description of the obtained empirical research data is presented. It is proposed to use the following art therapy techniques as counseling for women who have experienced a crisis for 30 years: Mandala, I am a plant, I am a building, Inner critic, Star, Bouquet of feelings, Path, Island, Trees, Skeleton, Balance wheel , Moon and Sun, Stairs. In order to form a constructive value- meaning sphere of the individual, based on the results of empirical research, appropriate methodological recommendations have been developed. Formed methodical and practical recommendations for effective overcoming of the crisis of early adulthood by women and formed criteria for exiting this crisis. Опис: Підводячи підсумки даного дослідження, варто зазначити, що в даній роботі розкрито зміст та теоретично проаналізовано психологічні особливості самоідентифікації та шлюбно-сімейних відносин жінок в період кризи ранньої дорослості. 1. При змістовному аналізі психологічної літератури, щодо проблем самоідентифікації, узагальнено що, самоідентифікація «Я» залежить не лише від власного самосприйняття, але й від того, як людина сама себе уявляє. У розвиток жіночої проблематики внесли свій вклад: Л. Бондаренко, Є. Весельницька, О. Вовченко, Є. Кулаєва, Л. Ожигова, О. Стасенко, Н. Шевченко та інші. В останні роки гендерним характеристикам самоактуалізації приділяється значна увага (М. Гасюк, В. Кравець, Т. Говорун, О. Кікінежді, та ін.), дедалі більше з’являється практико-орієнтованих дослідженнь, що розкривають проблематику духовності та сенсу людського життя, кульмінація його професійної діяльності. Узагальнюючи погляди вчених, визначено що самоідентифікація розглядається як сукупність практичних дій особистості в самореалізації, наслідком чого є тотожність людини з самою собою. Процес формування самоідентифікації особистості напряму залежить від тих соціальних процесів, що відбуваються в соціумі. 2. Особливостями розвитку сімейно-шлюбних відносин у кризовий період є: відсутність належної комунікації; дисбаланс у поглядах на виховання дітей; особистісна нереалізованість одного з партнерів; відсутність соціального життя (в жінок, пов’язано із декретом); зміна життєвих пріоритетів партнерів; нерівномірний розподіл побутових обов’язків; незадоволеність роллю в сім’ї; бажання кожного з партнерів розвиватись в своєму темпі. Всі вище зазначені особливості розвитку сімейно-шлюбних відносин у кризовий період, є взаємопов’язані між особою, і одна особливість витікає з іншої, що пояснює глибинність процесів у розвитку сім’ї та необхідність до комплексного розв’язання проблемних питань з метою гармонізації та налагодження відносин. 77 3. Криза 30 років нерідко називають кризою сенсу життя. Саме з періодом кризи середнього віку зазвичай пов’язані пошуки сенсу існування. Ці пошуки, як і вся криза в цілому, знаменують перехід від молодості до зрілості. Виокремлено характері ознаки кризи 30-ти років: - поглиблений самоаналіз, зміна уявлення про своє життя; - руйнування попереднього способу життя; - підтвердження свого статусу дорослості; - укріпити своє місце у дорослому житті; - переоцінка цінностей. Коли настає криза, то жінки переоцінюють власні цінності та досягнення, жінку також тривожать страхи старіння та менопаузи, втрати сексуальної привабливості. Визначено кілька стадій протікання кризи – заперечення, злість, стадія перегравання, депресія, відчуженість, прийняття. 4. Криза 30 років виступає серйозним трансформаційним періодом для жінок. Змінюється вона сама, її відношення до власного «Я», та окремим його компонентам. Для організації та проведення дослідження були застосовані такі методи діагностики як: шкала задоволеності життя (адаптація та валідизація – Д.Леонтьєв, Є. Осін); опитувальник сенсу життя; тест «Сенс життєвих орієнтацій» (в адаптації Д. Леонтьєва); опитувальник для виявлення сімейних цінносте сучасної сім’ї (А.Н.Волкова). Опитування проводилось он-лай за допомогою платформи GoogleForms. 5. Відповідно до результатів проведеного кількісного та якісного аналізу, варто зазначити наступне: - проживання кризи ранньої дорослості жінками здійснює вплив на всі сфери їхнього життя; - у досліджуваних спостерігається яскраво виражене бажання прожити своє життя заново, змінити хоч щось; - пошук сенсу життя в даний кризовий період стає надзвичайно актуальним і виходить на перший план; - через проживання на даному етапі кризи, самореалізація і перетворення 78 життєвих планів локалізуються у майбутньому, тим самим ніби відкладаючи життя на потім. Визначено, що існує пряма взаємозалежність між: - шкалою Локус контроль Життя та батьківсько-виховними цінностями (при r = 2,17 при р<0,01); - шкалою локус контроль Я та господарсько-побутовими цінностями (при r = -6,16 при р<0,01); - шкалою результативністьжиття,абозадоволеність самореалізацієюта зовнішньою привабливістю (при r = 5,21 при р<0,01). - Соціальною активністю та шкалою процес життя або емоційна насиченість життя (при r = 4,19 при р<0,01). 6. Для ефективного подолання та позитивного проживання кризи ранньої дорослості у жінок, вважаємо доцільним застосування технік арт-терапії. Застосування методів арт-терапії в процесі подолання внутрішньої кризи є надзвичайно ефективним, особливо для жінок, в період 30-33 років творчість займає важливе місце в системі цінностей і дає змогу розкрити внутрішні переживання та ресурси. Арт-терапія створює можливість для жінок висловлювати свої емоції, почуття за допомогою ліплення, малювання, музичного мистецтва та інших творчих засобів. Переживаючи образи, жінка знаходить свою цілісність, неповторність та індивідуальність.Запропоновано використовувати у якості в консультуванні жінок, які проживають кризу 30 років, такі техніки арт-терапії: Мандала, Я-рослина, Я – в образі будівлі, Внутрішній критик, Зірка, Букет почуттів, Шлях, Острів, Дерева, Скелет, Колесо балансу, Місяць і сонце, Сходи. 7. З метою формування конструктивної ціннісно-смислової сфери особистості, на основі отриманих результатів емпіричного дослідження, розроблені відповідні методичні рекомендації та сформовані критерії виходу з кризи ранньої дорослості жінок,зокрема: любов як беззастережне прийняття іншого; створення сім’ї, народження й виховання дітей; усвідомлювання цінності людей, що перебувають поруч, розвиток відповідальності за свою та 79 їхню долю; формування стійких переконань, нової позитивної системи життєвих цінностей; вибір власної життєвої стратегії вдосконалення знань, професійної майстерності, творчості; оволодіння здатністю до саморозвитку, формування індивідуальності, неповторності, розширення сфери спілкування. Гіпотеза щодо того, щоіснує пряма взаємозалежність між процесами самоідентифікації та зміни пріоритетів в побудові шлюбно-сімейних відносин в період проживання кризи ранньої дорослості жінками підтверджена. Отже, в перспективі подальшого вивчення даної проблематики має місце питання щодо дослідження векторів особистісного саморозвитку жінок, які проживають кризу ранньої дорослості, а також можливих фрустраційних переживань пов’язаних із цим процесом

Вплив масової (популярної) культури на формування особистості студента

2024-01-22T21:52:17Z

Назва: Вплив масової (популярної) культури на формування особистості студента Автори: Ісмаілова, Анастасія Мехдіївна; Ismailova, Anastasiia Короткий огляд (реферат): Дана робота присвячена вивченню особливостей формування особистості та масової 200-300 слів культури як одного з факторів впливу на цей процес. Більшість дослідників схиляються до думки, що особистість формується як під впливом біологічних так і соціальних факторів, тобто соціального середовища існування людини. Масова культура, в свою чергу, це продукт популярний серед широких верств суспільства, що зустрічається повсюдно. З народження індивід занурений в суспільство. Масова культура є як відображенням настроїв суспільної більшості так і джерелом формування патернів поведінки і стереотипів мислення. Вона також має вплив на загальний розвиток особистості людини, її світогляд, смаки, естетичні вподобання, ставлення до протилежної статі тощо. Культура безумовно має вплив на людську свідомість і тому необхідно остерігатись маніпуляцій, що можуть стояти за деякими її продуктами. Мистецтво дає людині можливість катарсису та ескапізму, що є одними з найважливіших його функцій. Попкультурою просякнуті найрізноманітніші аспекти нашого життя. В постіндустріальному суспільстві пануючими є сфери послуг та поширення інформації і знань. Інформації в наш час настільки багато, що як ніколи важливим стає вміння її сортування та відділення фейків від правди. Інформаційна гігієна набуває все більшого значення. Тверезе реагування на новини та фактчекінг запобігають поширенню паніки та недостовірної інформації. Навички психологічної саморегуляції допомагають людям ефективніше досягати своїх цілей та зберігати психічне і фізичне здоров’я. Також у роботі представлений аналіз певних особистісних особливостей студентів, що брали участь у дослідженні, а також показано значимі для них частини масової культури.; This work is devoted to the study of the peculiarities of personality formation and mass culture as one of the factors influencing this process. Most researchers are inclined to the opinion that personality is formed under the influence of both biological and social factors, that is, a person's social environment. Mass culture, in turn, is a product popular among broad sections of society, found everywhere. From birth, an individual is immersed in society. Mass culture is both a reflection of the attitudes of the social majority and a source of formation of behavior patterns and stereotypes of thinking. It also has an impact on the general development of a person's personality, his worldview, tastes, aesthetic preferences, attitude towards the opposite sex, etc. Culture certainly has an impact on human consciousness, and therefore it is necessary to beware of manipulations that may be behind some of its products. Art provides a person with the possibility of catharsis and escapism, which are among its most important functions. Pop culture permeates the most diverse aspects of our lives. In the post-industrial society, the spheres of services and dissemination of information and knowledge are dominant. There is so much information nowadays that the ability to sort it and separate fakes from the truth is becoming more important than ever. Information hygiene is gaining more and more importance. A sober response to the news and fact-checking prevent the spread of panic and false information. Psychological self-regulation skills help people achieve their goals more effectively and maintain mental and physical health. The work also presents an analysis of certain personal characteristics of the students who participated in the study, and also shows the parts of mass culture that are significant for them. Опис: Формування особистості, становлення психіки індивіда являє собою процес зумовлений двома факторами: біологічним і соціальним. Є два шляхи впливу попереднього розвитку людини, іншими словами філогенезу, на індивідуальний розвиток, іншими словами онтогенез – біологічний і соціальний. Загальні закономірності, що супроводжують весь процес психічного розвитку дитини, наявні протягом усього процесу розвитку індивіда. Детермінованість психічного розвитку визначається взаємодією різноманітних обставин, умов, чинників тобто як біологічних так і соціальних факторів. Біологічні фактори – набір генів з яким народилася, усі природні фактори, що мають вплив на індивідуальний розвиток людського організму, ті особливості, які дісталися їй від батьків. Після народження дитина зі свого закритого «світу» потрапляє в середовище наповнене іншими людьми і з цього моменту, воно починає впливати на її розвиток. Соціальні фактори – соціальне середовище, виховання, соціальні норми в яких росте індивід, які визначають поведінку людини. Розвиток людини визначається спадковістю біологічною і соціальною, які взаємопов’язані між собою. Масова культура (також маскультура, попкультура, популярна культура, маскульт) – це культура поширена і визнана серед більшості населення в певному соціумі, яка зазвичай фінансово успішна, її елементи поширені в безлічі сфер: в одязі, споживанні, кулінарії, засобах поширення масової інформації, розвагах (в 64 приклад можна привести літературу чи спорт), їй протиставляється елітарна культура. Так як людина волею-неволю практично з народження оточена масовою культурою – вона засвоює її постулати і проносить їх через життя. Розвиток особистості неможливий без суспільства, а суспільство завжди занурене у масову культуру. В певній мірі суспільство створює масову культуру, вона відображає його потреби і бажання, показує, що є соціально схвальним діями, а що ні, поширює або створює стереотипи. В еру, коли інформації настільки багато, що людина фізично не може її обробити, важливо пам’ятати, що не варто перенавантажувати себе нею, що не вся інформація правдива та достойна вашої уваги. Також не варто забувати, що соцмережі і налаштування в браузері можуть створювати вам «інформаційну бульбашку», щоб цього не сталося можна часом виходити зі свого акаунту при пошуку чогось і намагатися шукати інформацію різноманітних джерелах. В теперішній час неможливо абстрагуватися від впливу попкультури, проте варто пам’ятати, що не все в ній є позитивним і орієнтуватися не тільки на задоволену аудиторію, а й самому робити висновки. Студенти, які брали участь в дослідження для цієї роботи виділили серед маскульту такі частини кінематографу як серії фільмів «Гаррі Поттер», «Зоряні війни», «Володар перстнів», фільми від Марвел, серіали «Гра престолів», «Надприродне», «Гра в кальмара», мультфільми «Наруто» та «Атака титанів», ігри «Весела ферма», трилогія GTA, «Відьмак», «S.T.A.L.K.E.R», «Skyrim», «CS: GO», «CS 1.6», «Dota», «League of legends», книги «Ловець у житі», «Бути щасливіше» та «Бог подорожує інкогніто», музикантів BTS, ABBA, Nirvana, Gorillazz, Evanescence, The Black Eyed Peas, Hollywood Undead, 50cent, Skillet, Oliver Tree, Imagine Dragons, Майкла Джексона. Піклуватися про себе останнім часом стало означати також берегти своє метальне здоров’я, тобто уважніше ставитися до того який інформаційний 65 контент ви споживаєте, щоб не стати безликою масою, що не цікавиться життям своєї країни, щоб не програти в інформаційній війні та не поширювати фейки, щоб мати якісний розважальний контент, автори якого ставляться з поваго до своєї аудиторії.

Вплив порушення дитячої прив’язаності на життєвий шлях особистості

2024-02-07T12:55:42Z

Назва: Вплив порушення дитячої прив’язаності на життєвий шлях особистості Автори: Соколовська, Юлія Василівна; Sokolovska, Yuliia Короткий огляд (реферат): українською:Важливою умовою повноцінного розвитку дитини є надійна прив’язаність. Така прив’язаність формується у дитини за умов прийняття дитини матір’ю чи іншим значущим дорослим і передбачає з її боку любов, підтримку, турботу і ніжність. Якщо дитина може розраховувати на адекватне задоволення своїх потреб у прив’язаності, в основу її образу “Я” закладаються такі характеристики, що сприяють повноцінному розвитку її особистості. Якщо ж така поведінка матері чи іншого значущого дорослого відсутня, то у дитини виникає ненадійна, або порушена прив’язаність як форма захисту особистості, яка проявляється у вигляді її уникаючої та амбівалентної поведінки. В дипломній роботі доведено зв’язок між прив’язаністю дитини до матері чи іншого значущого дорослого та індивідуально-особистісними характеристиками матері чи іншого значущого дорослого. У дипломному дослідженні розкрито поняття прив’язаності, яке дає відповідь на багато питань щодо психології розвитку особистості і вплив порушення прив’язаності на її життєвий шлях. Під прив’язаністю ми розуміємо інтегративне утворення психіки дитини, формування тісних, безпечних та комфортних стосунків між батьками і дітьми, які сприяють гармонійному і повноцінному розвитку, здоровому дорослішанню дитини та становлення її як зрілої особистості. Така прив’язаність формується у дитини за умов прийняття дитини матір’ю чи іншим значущим дорослим і передбачає з її боку любов, підтримку, турботу і ніжність. Якщо дитина може розраховувати на адекватне задоволення своїх потреб у прив’язаності, в основу її образу “Я” закладаються такі характеристики, що сприяють повноцінному розвитку її особистості. Якщо ж така поведінка матері чи іншого значущого дорослого відсутня, то у дитини виникає ненадійна, або порушена прив’язаність як форма захисту особистості, яка проявляється у вигляді її уникаючої та амбівалентної поведінки. An important condition for the full development of a child is reliable attachment. Such an attachment is formed in a child under the conditions of acceptance of the child by the mother or another significant adult and involves love, support, care and tenderness on her part. If a child can count on adequate satisfaction of his attachment needs, the basis of his image of "I" is laid such characteristics that contribute to the full development of his personality. If this behavior of the mother or another significant adult is absent, then the child develops an unreliable or broken attachment as a form of personal protection, which manifests itself in the form of his avoidant and ambivalent behavior. The thesis proves the connection between the attachment of the child to the mother or another significant adult and the individual and personal characteristics of the mother or other significant adult. The diploma research revealed the concept of attachment, which provides an answer to many questions regarding the psychology of personality development and the impact of a violation of attachment on its life path. By attachment, we understand the integrative formation of the child's psyche, the formation of close, safe and comfortable relationships between parents and children, which contribute to harmonious and full-fledged development, healthy growing up of the child and its formation as a mature personality. Such an attachment is formed in a child under the conditions of acceptance of the child by the mother or another significant adult and involves love, support, care and tenderness on her part. If a child can count on adequate satisfaction of his attachment needs, the basis of his image of "I" is laid such characteristics that contribute to the full development of his personality. If this behavior of the mother or another significant adult is absent, then the child develops an unreliable or broken attachment as a form of personal protection, which manifests itself in the form of his avoidant and ambivalent behavior. Опис: В результаті аналізу наукових досліджень дитячо-батьківських стосунків, було встановлено що прив’язаність дитини до матері чи іншого значущого дорослого - це емоційний зв’язок, який виникає між дитиною і матір’ю чи іншим значущим дорослим у структурі їх гармонійних стосунків. Ставлення дитини до фігури прив’язаності визначається не тільки якісними і кількісними параметрами її відносин та ставлення до цієї фігури, тобто до матері чи іншого значущого дорослого. Важливою умовою повноцінного розвитку дитини є надійна прив’язаність. Така прив’язаність формується у дитини за умов прийняття дитини матір’ю чи іншим значущим дорослим і передбачає з її боку любов, підтримку, турботу і ніжність. Якщо дитина може розраховувати на адекватне задоволення своїх потреб у прив’язаності, в основу її образу “Я” закладаються такі характеристики, що сприяють повноцінному розвитку її особистості. Якщо ж така поведінка матері чи іншого значущого дорослого відсутня, то у дитини виникає ненадійна, або порушена прив’язаність як форма захисту особистості, яка проявляється у вигляді її уникаючої та амбівалентної поведінки. 2. В дипломній роботі доведено зв’язок між прив’язаністю дитини до матері чи іншого значущого дорослого та індивідуально-особистісними характеристиками матері чи іншого значущого дорослого. 3. Досліджено, що формування надійного типу прив’язаності дитини до матері чи іншого значущого дорослого обумовлено високим рівнем рефлексивності матері та її баченням на взаємодію з дитиною і низьким рівнем її інфантилізації, а також домінуванням такого механізму психологічного захисту матері як заперечення, завдяки чому вся психотравмуюча інформація стосовно дитини витісняється з її свідомості, що на свідомому рівні виявляється в батьківському ставленні матері за типом безумовного прийняття власної дитини. Згідно даних кореляційного аналізу, на становлення ненадійного типу прив’язаності дитини до матері чи іншого 57 значущого дорослого, значно впливають такі психологічні особливості матері чи іншого значущого дорослого, як низький рівень її рефлексії, високий ступень використання таких психологічних захистів як витіснення, компенсація, проекція, міжпоколінна трансляція матір‘ю патерну ненадійної прив’язаності, прагнення матері до надмірного контролю та інфантилізації власної дитини, її неприйняття. При цьому порушена, або ненадійна, дитяча прив’язаність має два варіанти проявів - у вигляді уникаючого та амбівалентного ставлення до матері чи іншого значущого дорослого. Ознаки уникаючої прив’язаності дитини проявлялись неприйняттям дитини матір’ю, а також підвищеними контролем і вимогливістю до дитини. 4. Програма корекції ненадійного типу прив’язаності дитини до матері чи іншого значущого дорослого, що розроблена та апробована в нашому дослідженні, побудована на основі полісуб‘єктної моделі психокорекції їх діадних відносин. Вона передбачає роботу з: групою дітей, мам та діад “мати-дитина”. Динаміка показників учасників експерименту за шкалою прийняття дитини, вказує на позитивне зростання їх ставлення до своїх дітей, що дуже добре поглиблює рівень прив’язаності таких дітей. Встановлено, що після проходження програми корекції у більшості таких дітей, негативне ставлення до матері чи іншого значущого дорослого, змінилося на нейтральне і позитивне, а у дітей-учасників програми, які спочатку демонстрували байдуже ставлення, кольорові асоціації виявили переважно позитивне ставлення до матері чи іншого значущого дорослого

Формування особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану

2023-02-07T12:21:15Z

Назва: Формування особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану Автори: Патриляк, Галина Василівна; Patryliak, Halyna Короткий огляд (реферат): Метою даної магістерської роботи є підвищити ефективність професійної підготовки медичних працівників на основі програми формування їх особистісної готовності до професійної діяльності в умовах воєнного стану. Предметом дослідження є особливості формування особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності. Практична значимість роботи полягає в уточненні змісту і методів професійної підготовки медичних працівників до формування основних компонентів особистісної готовності до професійної діяльності в умовах воєнного стану. Узагальнені результати можуть бути використані у фаховій підготовці студентів-медиків з метою успішного професійного становлення та подальшого розвитку професійної майстерності. Діагностичний комплекс включав у себе: 1) методику для дослідження мотивації прагнення до успіху Т. Елерса; 2) інтелектуальний тест Г. Айзенка; 3) питальник на вивчення творчого потенціалу; 4) методику дослідження емоційного відгукування Розроблена програма формування даного виду готовності. Вона спрямована на розвиток основних компонентів особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану, а саме: мотиваційно-професійного, когнітивно-діагностичного, креативно-корекційного, емоційно- фіксуючого. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 65 найменувань та 4 додатків. Робота викладена на 69 сторінках друкованого тексту, вміщує 7 таблиць та 2 рисунки.; The purpose of this master's thesis is to increase the effectiveness of the professional training of medical workers based on the program of forming their personal readiness for professional activity in the conditions of martial law. The subject of the study is the peculiarities of the formation of personal readiness of medical workers for professional activity. The practical significance of the work consists in clarifying the content and methods of professional training of medical workers for the formation of the main components of personal readiness for professional activity in the conditions of martial law. The generalized results can be used in the professional training of medical students for the purpose of successful professional formation and further development of professional skills. The diagnostic complex included: 1) T. Ehlers' methodology for studying the motivation of striving for success; 2) intellectual test of H. Eysenck; 3) a questionnaire for the study of creative potential; 4) method of research of emotional response. A program for the formation of this type of readiness has been developed. It is aimed at the development of the main components of the personal readiness of medical workers for professional activity in the conditions of martial law, namely: motivational-professional, cognitive-diagnostic, creative-corrective, emotional-fixing. The work consists of an introduction, four chapters, general conclusions, a list of used sources, numbering 65 items and 4 appendices. The work is presented on 69 pages of printed text, contains 7 tables and 2 figures. Опис: В даній рубриці сформульовано результати теоретикоекспериментального дослідження: 1. Теоретико-психологічний аналіз наукових даних з досліджуваної проблеми дозволив визначити робоче поняття особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану, як складного системного утворення, як ядра професійної діяльності медичного працівника, що інтегрує в собі взаємопов’язані компоненти – мотиваційнопрофесійний, когнітивно-діагностичний, креативно-корекційний, емоційнофіксуючий, розвиток яких дозволяє успішно здійснювати професійну медичну діяльність. 2. Результати констатувального експерименту дозволяють стверджувати, що за традиційної схеми професійної підготовки у медичних працівників спостерігається недостатньо високий рівень сформованості та взаємозв’язку компонентів особистісної готовності до виявлення та ефективного вирішення особистісних проблем людей, тому необхідно розробити спеціальну програму формування особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану. 3. Програма і методика формування особистісної готовності спрямована на взаємопов’язаний розвиток основних компонентів особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану та передбачає визначення мети, завданнь, та методики професійної підготовки. Таким чином, формування компонентів особистісної готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану забезпечуватиметься застосуванням програми і методики, до складу якої ввійшов тренінг особистісного зростання запропонований В.М. Федорчук який складається з п’яти занять. Обмежений об’єм визначений вимогами до написання даного виду робіт не дозволив нам дослідити ще два компоненти структури особистісної 61 готовності медичних працівників до професійної діяльності в умовах воєнного стану, вивчення яких ми вбачаємо в наступних дослідженнях, а саме: 1. Проблемно-інтерпретуючий – вправність аналізувати, інтерпретувати відомості комплексної діагностики та психодіагностики особистості та визначати її психологічні проблеми з врахуванням можливостей їх подальшого вирішення. 2. Корекційно-технолого-результативний – спромога визначати адекватні шляхи і технології вирішення проблем особистості, передбачати і досягати омріяного результату – нормалізації та гармонізації особистості будьякого віку. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення вимагають питання пошуку і конкретизації критеріїв та методів формування особистісної готовності медичних працівників до різних видів надання медичної та психологічної допомоги.

Дослідження чуйності як морально-психологічної якості волонтера

2023-02-07T12:27:15Z

Назва: Дослідження чуйності як морально-психологічної якості волонтера Автори: Кравчук, Віта Володимирівна; Kravchuk, Vita Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі описується проблема соціально-психологічних якостей особистості волонтера. Теоретично обгрунтовано чуйність як важливий особистісний конструкт мотивованості волонтера та надання безкорисливої допомоги потребуючим. Емпірично доведено, що емпатія, ціннісні орієнтації, альтруїзм та чуйність є базовими якостями успішного волонтера.; The qualification work describes volunteering and its special significance, without which the supporting activities of various sections of society are unthinkable. Volunteer activity is defined as a voluntary, socially oriented activity carried out by volunteers by providing assistance without the expectation of receiving a financial reward. Volunteering is an indicator of cultural, economic, emotional, sensual and ecological development of the individual. This social work is not professional, but it radically improves the quality of life. The subject of our study was sensitivity as a moral and psychological quality of the individual, which is based on a moral act and is manifested in the ability to be the subject of one's own life and treat another person as a subject, not an object of influence. The empirical study of sensitivity as a socio-psychological phenomenon was based on the study of emotional, cognitive and behavioral components. The sample was completed taking into account the requirements for representativeness, which included volunteers, students and the unemployed. As for the instrumental values of volunteers, the highest ranks were given to honesty, education, altruism, education, tolerance, obligation, sensitivity. The psychological support program we offer includes a set of exercises and methods that can help maintain a volunteer's mental balance, moral and psychological stability, prevent emotional burnout, feel personal self-worth, the significance of one's own choice and an extremely important contribution to helping people in need. Опис: В сучасних воєнних умовах життя в Україні волонтерська діяльність набула особливої значущості, без якої немислима підтримуюча життєдіяльність різних ланок суспільства. Волонтерську діяльність визначають як добровільну, соціально зорієнтовану, що здійснюється волонтерами шляхом надання допомоги без сподівання отримати фінансову винагороду. Волонтерство – це показник культурного, економічного, чуттєвого, почуттєвого і екологічного розвитку особистості. Дана соціальна робота непрофесійна, проте кардинально покращує якість життя. А з-поміж якостей психологічного портрету волонтера виділяють: комунікативність, чуйність, відповідальність, соціальна активність, альтруїзм тощо. Предметом нашого дослідження стала чуйність як морально-психологічна якість особистості, що ґрунтується у моральному вчинку і виявляється у здатності бути суб’єктом власного життя та ставитися до іншої людини, як до суб’єкта, а не об’єкта впливу. Термін «чуйність» передбачає здатність людини враховувати інтереси та потреби інших, спосіб життя, звички, погляди оточуючих, передбачає доброзичливість до навколишніх людей, вимогливість до себе та відповідальність на власні дії та їх наслідки. Виявляючи чуйність, людина змінює не лише життєві обставини, події, додаючи більше доброти, гуманізму, співчуття, а й творить персональний духовний світ. Емпіричне дослідження чуйності як соціально-психологічного феномену відбувалося з вивчення емоційного, когнітивного та поведінкового складових. Вибірка укомплектована з врахуванням вимого щодо репрезентативності, до якої увійшли волонтери, студенти та безробітні. Щодо інструментальних цінностей волонтерів, то найвищі ранги отримали чесність, вихованість, альтруїзм, освіченість, толерантність, обов’язковість, чуйність. У волонтерів прослідковується зв'язок між факторами активне діяльне життя і обов’язковість, розвиток і толерантність, життєва мудрість і чуйність. У зв’язку з таким поєднанням можна припустити, що волонтери – це люди з високою життєвою енергією, бо обирають активну діяльність. Не менш важливим є те, що їхня діяльність є аргументованою, оскільки вони її вважають своїм обов’язком. Важливою умовою розвитку особистості волонтери вважають толерантність, тобто терпимість до проблем і труднощів інших людей, вони є чутливі до переживань інших, що проявляється у виборі чуйності як стрижневої якості гуманістично налаштованої людини. Волонтери обирають чуйність, трактуючи її як показник життєвої мудрості. У результаті кореляційного аналізу за коефіцієнтом лінійної кореляції К. Пірсона з’ясувалося, що чуйність позитивно корелює з інструментальною цінністю «чесність» (r=0,35, при p<0,01). Якісний аналіз показників емпатії дозволив підсумувати, що волонтери уміють «стати» на місце іншої людини, зрозуміти її турботи, вникнути у специфіку переживань. Вони чутливо реагують на зміни в житті інших людей з зв’язку з проникливою здатністю емпатії, окрім того у них установка на емпатію є провідною. Для більшості волонтерів (82,9%) характерний високий рівень загальної комунікативної толерантності, простежується рух до людей, тенденції поведінки обумовлені життєвим досвідом, установками, властивостями характеру, моральними принципами, станом психічного здоров’я людини. У запропоновану нами програму психологічної підтримки входить комплекс вправ та методів, які можуть допомогти зберегти душевну рівновагу волонтера, його морально-психологічну стійкість, попередити емоційне вигорання, відчути особисту самоцінність, значущість власного вибору та надзвичайно важливого внеску в допомозі потребуючим людям. Тренінгова програма передбачає зняття напруги, втоми, розслаблення завдяки методів релаксації. На розвиток когнітивної сфери спрямовані змістовні вправи щодо аналізу функцій та способів діяльності волонтера. Кожне тренінгове заняття передбачало рефлексію емоційного стану, професійного досвіду, власних переживань, зворотний зв’язок від інших учасників, обговорення проведеного заняття.

Формування стресостійкості професіонала-рятувальника ДСНС

2022-01-27T08:03:41Z

Назва: Формування стресостійкості професіонала-рятувальника ДСНС Автори: Чайківський, Андрій Зіновійович; Tchaikovsky, Andrew Короткий огляд (реферат): Чайківський А. З. Формування стресостійкості професіонала-рятувальника ДСНС. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота розкриває поняття стресостійкості як риси особистості професіонала ДСНС. Стаття містить опис теоретичних підходів до поняття стресостійкості, трактування різними авторами даного поняття, опис чинників які впливають на формування стресостійкості до професійної діяльності. Актуальність дослідження даної теми зумовлена тим, що в сучасній психологічній науці приділяється значна роль дослідженню стресостійкості до професійної діяльності, зокрема, до професій пов’язаних з екстремальними подіями. До таких і відноситься професійна діяльність рятівників ДСНС України, які практично щодня виконують свою роботу в емоційно напружених стресових ситуаціях та зтикаються з різного роду аваріями, катастрофами, руйнуваннями та смертями людей. Саме завдяки сформованій професійній якості стресостійкості фахівці екстремальних професій зможуть ефективно виконувати свою роботу мінімізуючи впливи різних факторів в першу чергу особистісного рівня. Сьогодні різні автори розглядають стресостійкість як інтегративну властивість особистості яка має свою складність; описують вікові особливості становлення стресостійкості; підмічають значення активізації внутрішнього потенціалу та механізмів реалізації здатності особистості до саморегуляції стресу, і як результат конструктивного подолання складних життєвих ситуацій; зазначають, що копінг це сукупність поведінкових, когнітивних та емоційних стратегій особистості, які націлені на досягнення адаптованості до ситуацій, що викликають стрес. Останнім часом переважна більшість досліджень в психології, фокусується на дослідженні саме психологічних чинників формування стресостійкості в професіоналів професійна діяльність яких безпосередньо пов’язана з екстремальними умовами. Сьогодні дуже гостро стоїть вивчення питання стресостійкості професіоналів, діяльність яких пов’язана з особливими небезпечними умовами для життя.; Tchaikovsky A.Z. Formation of stress resistance of a professional rescuer of the SES. - Manuscript. Master's thesis for the degree of "Master" in specialty 053 - "Psychology" - Ternopil National Technical University. I. Pulyuya. - Ternopil, 2021. The master's thesis reveals the concept of stress resistance as a personality trait of a SES professional. The article contains a description of theoretical approaches to the concept of stress resistance, interpretation by different authors of this concept, a description of the factors influencing the formation of stress resistance to professional activity. The relevance of the study of this topic is due to the fact that in modern psychological science is given a significant role in the study of stress resistance to professional activities, in particular, to professions related to extreme events. These include the professional activities of rescuers of the SES of Ukraine, who perform their work almost every day in emotionally stressful situations and face various accidents, catastrophes, destruction and deaths. It is thanks to the established professional quality of stress resistance that specialists of extreme professions will be able to perform their work effectively by minimizing the influence of various factors, especially the personal level. Today, various authors consider stress resistance as an integrative property of the individual that has its own complexity; describe the age characteristics of stress resistance; note the importance of activating the internal potential and mechanisms of realization of the individual's ability to self-regulate stress, and as a result of constructive overcoming of difficult life situations; note that coping is a set of behavioral, cognitive and emotional strategies of the individual, which are aimed at achieving adaptability to situations that cause stress. Recently, the vast majority of research in psychology focuses on the study of psychological factors in the formation of stress resistance in professionals whose professional activities are directly related to extreme conditions. Today, the issue of stress resistance of professionals whose activities are associated with particularly dangerous living conditions is very acute.practical psychologist, as indicated by the results of quantitative analysis of the data of this experimental study.

Самотність особистості, як соціально психологічний феномен

2022-01-04T08:08:14Z

Назва: Самотність особистості, як соціально психологічний феномен Автори: Сумко, Віталій Володимирович; Sumko, Vitalii Короткий огляд (реферат): Сумко В.В. Самотність особистості, як соціально психологічний феномен – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота розкриває актуальне питання самотності, яке є невіддільною складовою життя будь якої особистості, однак останнім часом, через впливи великої кількості негативних соціальних факторів, проблема самотності набула поширеності та стала дуже болючою в нашому суспільстві. Здійснено теоретичний огляд основних напрямів та підходів психологічного аналізу самотності. Аналіз літератури та інтернет-джерел показав, що безліч трактувань даного феномену «самотність» демонструє його суспільну природу. Наукове розуміння самотності відрізняється специфічною складністю та відповідно неоднозначністю. Однак, поширеність наукових досліджень з проблеми самотності досі не зробили єдиних поглядів щодо її суті. Тобто, самотність проявляє в собі і руйнівну міць для особистості, і необхідна умова, етапу розвитку, свого самопізнання та власного самовизначення. У роботі досліджувались особистісні характеристики людей, такі як частота виникнення, ступінь переживання, тип самотності і самооцінку особистості. Проаналізувавши результати дослідження, було виявлено, що для самотніх осіб є характерними такі риси як: емоційна вразливість, наявність негативних особистісних структур, дисгармонія, пасивність, тривожність, песимістичність, відсутність мети в житті, відсутність близьких відносин, низька самооцінка, відсутність навичок спілкування і взаємодії. Запропоновано методи профілактики та подолання самотності серед яких є безліч ґрунтовно розроблених багатоманітних напрямків та засобів як індивідуальної так і групової психотерапії, що можуть бути використані для розв’язання завдань психогігієни, психопрофілактики, психокорекції та розвитку. Найефективнішим прийомом корекції переживання самотності є групова терапія. Відвідування тренінгової групи дає можливість практично всім учасникам набути навички соціальної взаємодії. А також сам факт причетності до якоїсь групи, до кругу «обраних» сприяє підвищенню самооцінки та самоповаги, і позволяє формувати соціально допустимі відносини, індивідуально-значимі витоки оцінки, досягати емоційну рівновагу.; Sumko V.V. Loneliness of the individual as a socio-psychological phenomenon - Manuscript. The master's thesis reveals the topical issue of loneliness, which is an integral part of the life of any individual, but recently, due to the influence of many negative social factors, the problem of loneliness has become widespread and very painful in our society. Theoretical review of the main directions and approaches of psychological analysis of loneliness is carried out. An analysis of the literature and Internet sources has shown that many interpretations of this phenomenon of "loneliness" demonstrate its social nature. The scientific understanding of loneliness is characterized by specific complexity and, accordingly, ambiguity. However, the prevalence of research on the problem of loneliness has not yet made a single view on its essence. That is, loneliness manifests itself in the destructive power of the individual, and a necessary condition for the stage of development, self-knowledge and self-determination. The personal characteristics of people, such as frequency of occurrence, degree of experience, type of loneliness and self-esteem of the person were investigated in the work. Analyzing the results of the study, it was found that single people are characterized by such traits as: emotional vulnerability, negative personality structures, disharmony, passivity, anxiety, pessimism, lack of purpose in life, lack of close relationships, low self-esteem, lack of communication and interaction skills. . Methods of prevention and overcoming loneliness are offered, among which there are many thoroughly developed various directions and means of both individual and group psychotherapy, which can be used to solve the problems of psychohygiene, psychoprophylaxis, psychocorrection and development. The most effective way to correct the experience of loneliness is group therapy. Visiting the training group gives almost all participants the opportunity to acquire skills of social interaction. As well as the fact of involvement in a group, the circle of "chosen" helps to increase self-esteem and self-esteem, and allows you to form socially acceptable relationships, individually significant sources of evaluation, to achieve emotional balance.

Мотивація до самозмін як умова розвитку особистості

2022-01-18T10:27:31Z

Назва: Мотивація до самозмін як умова розвитку особистості Автори: Пугарський, Станіслав Васильович; Puharskyi, Stanislav Короткий огляд (реферат): Пугарський С.В. Мотивація до самозмін як умова розвитку особистості Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня магістр, за спеціальністю 053 психологія Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, м. Тернопіль, 2021. Магістерська робота розкриває основні детермінанти мотивації самозмінювання та вплив особистісного розвитку на якість життя особистості. Здійснено теоретичний аналіз спеціалізованої літератури з проблеми дослідження мотивації змін. Виокремлено причини та умови потреби у змінах особистісного розвитку. Запропоновано та реалізовано методику дослідження мотивації самозмінювання осіб, які знаходяться на шляху життєвих змін. Розроблено мотиваційно-розвивальну програму особистісного самовдосоналення. Запропоновано тренінг розвитку мотиваційних змін особистості. Тема самозмін є актуальною з огляду на задоволення потреби людини в позитивній оцінці та самооцінці. Особистісний розвиток є динамічним процесом життєвого шляху людини та показником життєдіяльності зрілої особистості, характеризується відчуттям людиною своєї природи, поступальними змінами в самосприйманні, ставленні до себе, розумінні та опанування своїх емоцій, дій та вчинків, конструктивними рішеннями проблемних ситуацій та вибором вдалих способів самопрезентації тактик взаємодії з іншими людьми. Розвиток мотивації особистісного вдосконалення зумовлений значущістю внутрішніх і зовнішніх мотивів, а також сукупністю ставлень як до навколишнього середовища, до інших людей, так і до самого себе. До складових мотивації самовдосконалення належать ціннісний, емоційний, цільовий, діяльнісний, когнітивний, вольовий рівні. Діагностичний експеримент засвідчив, що вища мотивація до змін виникає у тих опитуваних, у яких є незадоволені сфери. Приорітетними цінностями у досліджуваних часто є ті, якими вони невдоволені і які прагнуть змінити. Однією із форм проведення мотиваційно-розвивальної програми є тренінг, оскільки комунікація, міжособистісна взаємодія дозволяє оптимізувати процес змінювання, оскільки в груповому форматі зміни відбуваються найкраще. Було запропоновано авторський тренінг „Особистісний розвиток та зміни: адаптація та творчість”. Програма занять передбачала: пізнання учасників один одного та себе, особистісний розвиток, позитивне ставлення до життя, подолання психологічних комплексів, зміну ставлення до звичних явищ, набуття нових способів поводження, розвиток особистісно та соціально значимих якостей.; Pugarsky S.V. Motivation for self-change as a condition for personality development The master's thesis reveals the main determinants of motivation for self-change and the impact of personal development on the quality of life. Theoretical analysis of specialized literature on the problem of studying the motivation for change. The reasons and conditions of the need for changes in personal development are highlighted. The method of research of motivation of self-change of persons who are on the way of life changes is offered and realized. A motivational and developmental program of personal self-improvement has been developed. Training for the development of motivational personality changes is offered. The topic of self-change is relevant in view of meeting the human need for positive evaluation and self-evaluation. Personal development is a dynamic process of human life and an indicator of the life of a mature person, characterized by a person's sense of nature, progressive changes in self-perception, attitude, understanding and mastery of their emotions, actions and deeds, constructive solutions to problems and choosing successful ways of self-presentation with other people. The development of motivation for personal development is due to the importance of internal and external motives, as well as a set of attitudes to the environment, to other people and to oneself. The components of motivation for self-improvement include value, emotional, target, activity, cognitive, volitional levels. The diagnostic experiment showed that the highest motivation for change occurs in those respondents who have dissatisfied areas. The priority values of the respondents are often those they are dissatisfied with and seek to change. One of the forms of conducting a motivational and developmental program is training, because communication, interpersonal interaction allows you to optimize the process of change, because in a group format changes happen best. The author's training "Personal development and change: adaptation and creativity" was offered. The program of classes included: getting to know each other and themselves, personal development, positive attitude to life, overcoming psychological complexes, changing attitudes to habitual phenomena, acquiring new ways of behaving, development of personally and socially significant qualities.

Символдрама як діагностично-корекційний метод психосоматичного здоров’я особистості

2022-01-18T10:29:06Z

Назва: Символдрама як діагностично-корекційний метод психосоматичного здоров’я особистості Автори: Присяжнюк, Юлія Миколаївна; Prysiazhniuk, Iuliia Короткий огляд (реферат): Присяжнюк Ю.М. Символдрама як діагностично-корекційний метод психосоматичного здоров’я особистості. – Рукoпис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота є достатньо актуальною та корисною для діагностики та корекції психосоматичного здоров’я особистості, у психологічному супроводі дітей та дорослих людей, при вирішенні виникаючих психологічних проблем, кризових ситуацій, подоланні невротичних та психосоматичних симптомів, як проявів особистісних декомпенсацій. Знання та розуміння символдрами як сучасного методу психокорекційної роботи допомагає отримати підтримку, відчути, завдяки взаємодії з фахівцем, свою цінність та зміцнити почуття власної гідності, самоповаги, що сприяє у подальшому розв’язанню життєвих проблем.; Prysiazhniuk I. М. Symbol drama as a diagnostic and corrective method of psychosomatic personality health. - Mаnuscrірt. Master's thesis for the degree of "Master" in the specialty 053 - "Psychology" - Ternopil National Technical University. I. Pulyuya. - Ternopil, 2021. The master's thesis is quite relevant and useful for diagnosing and correcting the psychosomatic health of the individual, in the psychological support of children and adults, in solving emerging psychological problems, crises, overcoming neurotic and psychosomatic symptoms as manifestations of personal decompensation. Knowledge and understanding of symbol drama as a modern method of psycho-correctional work helps to gain support, feel, through interaction with a specialist, your value and strengthen your self-esteem, self-esteem, which helps to further solve life's problems.

Особливості застосування НЛП та сугестивних технологій у психокорекції

2022-01-18T10:30:29Z

Назва: Особливості застосування НЛП та сугестивних технологій у психокорекції Автори: Мукан, Мар’яна Іванівна; Mukan, Maryana Короткий огляд (реферат): Мукан М.І. Особливості застосування нлп та сугестивних технологій у психокорекції. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота розкриває поняття нейролінгвіністичного програмування, репрезинтативні системи, особливості методу навіювання, різні підходи до процесу навіювання. У роботі запропоновано та обґрунтовано використання НЛП та різноманітних сугестивних текстів що дозволяє знизити рівень тривожності у студентів в період сесії. Проаналізовано комплекс факторів які впливають на ефективність психокорекції з застосуванням НЛП та сугестивних технологій. Використання НЛП та сугестивних текстів є ефективним методом психокорекційної роботи практичного психолога, про що вказують результати кількісного аналізу даних цього експериментального дослідження.; Mukan MI Features of the use of NLP and suggestive technologies in psychocorrection. - Manuscript. Master's thesis for the degree of "Master" in specialty 053 - "Psychology" - Ternopil National Technical University. I. Pulyuya. - Ternopil, 2021. The master's thesis reveals the concept of neurolinguistic programming, representative systems, features of the method of suggestion, different approaches to the process of suggestion. The paper proposes and substantiates the use of NLP and various suggestive texts that reduce the level of anxiety in students during the session. A set of factors influencing the effectiveness of psychocorrection with the use of NLP and suggestive technologies is analyzed. The use of NLP and suggestive texts is an effective method of psycho-correctional work of a practical psychologist, as indicated by the results of quantitative analysis of the data of this experimental study.

Особливості мотивації підприємницької діяльності та чинники її розвитку

2022-01-04T08:15:27Z

Назва: Особливості мотивації підприємницької діяльності та чинники її розвитку Автори: Кулєшова, Ірина Володимирівна; Kuleshova, Irina Короткий огляд (реферат): Робота присвячена дослідженню актуальних і практичних проблем щодо мотивації підприємницької діяльності. Розкрито сутність підприємницької діяльності; визначено особливості мотивації підприємницької діяльності та чинників, які впливають на її розвиток; проведено аналіз основних мотивів підприємницької діяльності, представлено ієрархію мотивів; визначено структуру мотивації підприємницької діяльності; виявлено основні типи підприємців за мотивацією підприємницької діяльності; проаналізовано динаміку мотивів підприємництва в процесі розвитку діяльності; з’ясовано зв’язок мотивації із успішністю власне підприємницької діяльності та особистісним успіхом підприємця. Автори зазначають, що при вивченні мотивації підприємницької діяльності важливим є застосування змістовно-ієрархічного підходу, що дозволив дослідити ієрархію мотивів діяльності та, виявляючи структурні зв’язки між мотивами, виявити структуру мотивації. У статті наводяться основні мотиви підприємницької діяльності: мотиви комерційного успіху, прагнення свободи і незалежності та прагнення самореалізації З’ясовано, що підприємницька діяльність спрямована на отримання прибутку і має такі ознаки: ознака свободи і незалежності, ознака ініціативи та активності, ознака інноваційності та ризику. Обгрунтовано, що до безпосередніх мотивів підприємницької діяльності належать: мотиви комерційного успіху; мотиви свободи і незалежності; мотиви ініціативи і активності; мотиви інноваційності і ризику. Зокрема, до опосередкованих мотивів підприємницької діяльності віднесено: мотиви самореалізації; мотиви поваги і самоповаги; мотиви соціальних контактів і групової належності; мотиви вимушеності. На мезорівні аналізу виділено організаційні чинники мотивації підприємницької діяльності: сфера підприємницької діяльності; стаж діяльності підприємця; кількість працівників приватного підприємства; структура організації; організаційна культура; трудові та соціальні відносини тощо. Визначено на мікрорівні соціально-демографічні та особистісні чинники мотивації підприємницької діяльності. До соціально-демографічних чинників слід віднести: вік підприємця, стать підприємця, сімейний статус, освіту тощо.; The research paper is devoted to investigation of actual and practical problems of entrepreneurship motivation. Thees sence of entrepreneurship is descibed; entrepreneurship features and motivation factors thatinfluenceits development are defined; analys is of the business activities mainreasons are presented; theentrepreneurship motivation structure is shown; basic types of entrepreneurship motivation and dynamics of motivation in the developmen tofbusinessactivitie are analyzed; relationship between business and personal successis presented. The authors note that when studying the motivation of entrepreneurial activity, it is important to apply a content-hierarchical approach, which allowed to explore the hierarchy of motives and, revealing the structural links between motives, to identify the structure of motivation. It is substantiated that the direct motives of entrepreneurial activity include: motives of commercial success; motives of freedom and independence; motives of initiative and activity; motives for innovation and risk. In particular, the indirect motives of entrepreneurial activity include: motives of self-realization; motives of respect and self-esteem; motives of social contacts and group affiliation; motives of compulsion. At the meso level of the analysis the organizational factors of motivation of business activity are allocated: sphere of business activity; experience of the entrepreneur; number of employees of a private enterprise; organization structure; organizational culture; labor and social relations, etc. Socio-demographic and personal factors of motivation of entrepreneurial activity are determined at the micro level. Socio-demographic factors include: age of the entrepreneur, gender of the entrepreneur, marital status, education.

Формування комунікативних навичок у дітей з аутизмом

2022-01-18T10:34:44Z

Назва: Формування комунікативних навичок у дітей з аутизмом Автори: Козак, Марія Михайлівна; Kozak, Maria Короткий огляд (реферат): Козак М. М. Формування комунікативних навичок у дітей з розладами аутистичного спектра. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота спонукає до розвитку дітей з раннього віку. Останнім часом в сучасній науці все більш пильну увагу стало приділятися проблемі вивчення і корекції різних порушень розвитку у дітей. Одне з центральних місць в спектрі інтересів спеціальних психологів займає проблема розладів аутистичного спектра. Аутизм є варіантом психічного розвитку, що виявляється у відриві від реальності, відгородженості від зовнішнього світу. За визначенням В.Є. Кагана, аутизм – це психопатологічний синдром, який характеризується недостатністю спілкування, формується на основі первинних структурних порушень або нерівномірності розвитку передумов спілкування і вторинної втрати регулятивного впливу спілкування на мислення і поведінку. Розлад аутистичного спектру являє собою особливу форму аномального психічного розвитку, при якій спостерігаються певні порушення комунікативної поведінки, а також емоційного контакту дитини з навколишнім світом. На думку Башиной В.М. до основних ознак аутизму відноситься: порушення комунікації, стереотипна поведінка і ослаблення здатності до соціальної взаємодії. У всіх дітей з аутизмом спостерігаються проблеми з комунікацією незалежно від стану інтелекту і розвитку мови. Це проявляється в тому, що їм важко увійти в контакт з іншими людьми і виникає нерозуміння, коли їм потрібно скористатися комунікацією. Якщо для дитини з аутизмом не важко побудувати просту фразу і якщо у нього великий словниковий запас, то це ще не означає, що у нього не буде труднощів у спілкуванні. У свою чергу, налагоджений з дитиною контакт сприяє прийняттю і розуміння особливостей такої дитини, а також дає можливість підготуватися до можливих негативних реакцій і спровокувати потрібні реакції. Важливим аспектом роботи з дитиною з аутизмом є складання індивідуального плану роботи з ним. Таким чином, для того, щоб дитина відчувала себе комфортно в суспільстві потрібно формувати, розвивати і закріплювати його комунікативні вміння і навички.; Kozak M.M. Formation of communication skills in children with autism spectrum disorders. – The manuscript. Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2021. Master's thesis encourages the development of children from an early age. Recently, in modern science, more and more attention has been paid to the problem of studying and correcting various developmental disorders in children. One of the central places in the spectrum of interests of special psychologists is the problem of autism spectrum disorders. Autism is a variant of mental development, which is manifested in isolation from reality, isolation from the outside world. According to the definition of V.Ye. Kagan, autism is a psychopathological syndrome characterized by lack of communication, formed on the basis of primary structural disorders or uneven development of the preconditions of communication and the secondary loss of regulatory influence of communication on thinking and behavior. Autism spectrum disorder is a special form of abnormal mental development, in which there are certain disorders of communicative behavior, as well as emotional contact of the child with the outside world. According to Bashina VM The main signs of autism include: impaired communication, stereotypical behavior and impaired ability to socialize. All children with autism have communication problems, regardless of intelligence and language development. This is manifested in the fact that it is difficult for them to get in touch with other people and there is a misunderstanding when they need to use communication. If it is not difficult for a child with autism to build a simple phrase and if he has a large vocabulary, it does not mean that he will not have difficulty communicating. In turn, the established contact with the child promotes the acceptance and understanding of the characteristics of such a child, as well as provides an opportunity to prepare for possible negative reactions and provoke the right reactions. An important aspect of working with a child with autism is to develop an individual plan for working with him. Thus, in order for a child to feel comfortable in society, it is necessary to form, develop and consolidate his communication skills.

Дослідження впливу інформаційного простору на особистість в умовах пандемії

2022-01-18T10:44:52Z

Назва: Дослідження впливу інформаційного простору на особистість в умовах пандемії Автори: Гуменюк, Віта Павлівна; Humeniuk, Vita Короткий огляд (реферат): Гуменюк В.П. Дослідження впливу інформаційного простору на особистість в умовах пандемії. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота розкриває особливості проявів емоційних станів людини, що перебуває в інформаційному просторі Здійснено теоретичний огляд наукових праць на проблеми, які виникли через пандемію. Аналіз літератури та інтернет-джелел показав що, що через епідемічну ситуацію відбулися зміни майже в усіх сферах людського життя. Зазнали змін комунікативні та поведінкові структурні складові. Змінилася трудова та виробнича діяльність. Трансформувалися сфери послуг та попиту у населення. Перетворилися форми навчальної та професійної діяльності. Поінакшали взаємостосунки в сім’ї, між родиною та друзями. І усі вищезазначені зміни вплинули на емоційний стан людей. Виокремлено і проаналізовано новий термін «інфодемія» - що складається з двох слів «інформація» + «пандемія», який має смислове психологічне навантаження, впливає на колективне свідоме, поширюється в соціальних мережах та створює відповідний інформаційний простір. Розглянуто та проаналізовано 5 основних стратегій проти інфодемії, які розробили та описали науковці Сінгапуру. У роботі запропоновано обґрунтовано та вивчено пандемічні страхи досліджуваних, а саме: страх смерті, страх неправильного лікування, вакцинація та інші, які здійснюють вплив на свідомість особистостей, їх емоційні стани та самопочуття. У 20,1% опитаних респондентів має велике значення інформаційний простір, що впливає на їх настрій та почування протягом дня. На час локдауну людина перебуває велику частину вільного часу в мережах Інтернет вишукуючи інформацію, яка, на їх думку, може допомогти «вижити». Часто ознайомлюючись з якою, люди відзначають погіршення настрою та депресивні стани. Таким чином, результати експериментального дослідження дають можливість стверджувати, що в людей, що перебували в карантинних умовах переважають такі емоційні стани: тривожність, розгубленість, безпорадність, негативні перепади настрою, невпевненість. Часто обмеження для людини створюють такі ситуації, в яких проявляються негативні бурхливі реакції, навіть при незначних подразниках. Виникає зміна стереотипів поведінки на прості життєві ситуації. З’ясовано що в досліджуваних в умовах карантину, переважає високий рівень показників асоціальних, агресивних, непрямих дій, та низький рівень моделей подолання: асертивні дії, вступ в соціальний контакт та обережні дії. Такі стратегії копінг-поведінки вказують на потребу розроблення програми психологічної підтримки для людей що знаходяться в ситуації пандемії та переживають складні життєві обставини. Оцінено ефективність програми «Формування вмінь розпізнавати інфодемію та регулювати власний емоційний стан», запропоновані та систематизовані вправи в проведенні тренінгової роботи є тим унікальним матеріалом розвитку особистості, який збагачує її уявлення про регуляцію поведінки та власного емоційного стану.; HumeniukV. Р. Studying on the impact of information space on the individual durned pandemic.. – Manuscript. The master's thesis reveals the peculiarities of the manifestations of emotional states of a person in the information space. A theoretical review of scientific papers on the problems arising from the pandemicwas made. An analysis of the literature and the Internet has shown that due to the epidemic situation, changes have taken place in almost all spheres of human life. Communicative and behavioral structural components have changed. Labor and production activities have altered. The spheres of services and demand of the population were transformed. Forms of educational and professional activity have changed. Relationships in the family, between family and friends have improved. In addition, all the above changes have affected people's emotional state. A new term "infodemia" was singled out and analyzed, it consists of two words "information" and "pandemic" and means significant psychological load, an effecton the collective consciousness, spread on social networks and creation of a relevant information space. Five main strategies against infodemia, developed and described by Singaporean scientists, are considered and analyzed. Pandemic fears of the subjects were studied in the thesis, namely fear of death, fear of improper treatment, vaccination and others that affect the consciousness of individuals, their emotional states and well-being. For 20.1% of interviewed, the information space is of great importance, which affects their mood and feelings during the day. At the time of lockdown, a person spends most of their free time on the Internet looking for information that, in their opinion, can help "survive". Often,as a consequence people experience mood swings and depression. Thus, the results of experimental research suggest that people who were in quarantine conditions are dominated by the following emotional states: anxiety, confusion, helplessness, negative mood swings, and insecurity. Often restrictions for the person create such situations in which negative violent reactions are shown, even at insignificant stimuli. There is a change in stereotypes of behavior to simple life situations. It was found that,under the conditions of quarantine, interviewed people showed a higher level of antisocial, aggressive, indirect actions, and a lower level of coping models: assertive actions, social contact and caution. Such coping strategies indicate the need to develop a psychological support program for people who are in a pandemic situation and experiencing difficult life circumstances. The effectiveness of the program "Formation of skills to recognize infodemia and regulate their own emotional state" was evaluated.

Психологічна готовність призовників до строкової служби

2022-01-18T10:48:38Z

Назва: Психологічна готовність призовників до строкової служби Автори: Грицаюк, Юліана Вікторівна; Hrytsaiuk, Yuliana Короткий огляд (реферат): Грицаюк Ю. В. Психологічна готовність призовників до строкової служби. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота спирається на припущення про зв’язок психологічної готовності юнаків до служби із зміною ситуації та розвитком особистості. У роботі виділено і проаналізовано проблематику психологічної готовності, як категорію військової психології, що в свою чергу являється не просто мірою професійної здібності призовника, але й постає ознакою та властивістю особистості. Практика показує, що підтримування і формування відповідного психологічного стану особового складу військ є надзвичайно важливим як в період військової кампанії, так і в мирний час. Саме тому для держави та її Збройних Сил психологічний фактор стає одним із головних та набуває особливого значення. У роботі запропоновано та обґрунтовано теоретичні підходи до вивчення проблеми психологічної готовності призовників до строкової служби. Здійснено діагностичну роботу стосовно визначення провідних якостей особистості призовників. Розроблено психокорекційну програму, що допомагає особам із низьким рівнем готовності до служби долати стрес, негативні емоційні стани, виявляти перші ознаки тривожності, розуміти причину появи негативних переживань їх уникнення та попередження формування комплексів негативних емоційних станів. Таким чином, результати експериментального дослідження дають можливість стверджувати, що, існує взаємодія між готовністю до служби та рівнем розвитку та осмисленості юнаків, їх вмінням контролювати емоційні стани, рівнем мотивації та тривожності. Тому, психологічна готовність змінюється у зв’язку із зміною ситуацій в якій перебуває особистість та її розвитком. Визначено психокорекційну програму, як таку, що основним її призначеннм полягає визначення потрібних змін в психіці військового і на цій основі формуються відповідні шаблони його поведінки.; Hrytsaiuk Y. V. Psychological readiness of conscripts for military service. – The manuscript. The master's thesis is based on the assumption of the connection between the psychological readiness of young people for service and changes in the situation and personal development. The paper highlights and analyzes the issue of psychological readiness as a category of military psychology, which in turn is not only a measure of the professional ability of the conscript, but also becomes a sign and property of the individual. Practice shows that maintaining and forming the appropriate psychological state of the personnel of the troops is extremely important both during the military campaign and in peacetime. That is why for the state and its Armed Forces the psychological factor becomes one of the main and acquires special significance. The paper proposes and substantiates theoretical approaches to the study of the problem of psychological readiness of conscripts for military service. Diagnostic work was carried out to determine the leading personality traits of conscripts. A psycho-correctional program has been developed to help people with low readiness to overcome stress, negative emotional states, detect the first signs of anxiety, understand the cause of negative experiences to avoid them and prevent the formation of complexes of negative emotional states. Thus, the results of experimental research suggest that there is an interaction between readiness for service and the level of development and understanding of young people, their ability to control emotional states, levels of motivation and anxiety. Therefore, psychological readiness changes due to changes in the situation in which the person is and his development. The psycho-correctional program is defined as such, that its main purpose is to determine the necessary changes in the psyche of the military and on this basis, appropriate patterns of his behavior are formed.

Міжособистісні конфлікти працівників в сфері послуг: психологічний аспект

2021-06-25T09:14:18Z

Назва: Міжособистісні конфлікти працівників в сфері послуг: психологічний аспект Автори: Бойченко, Ганна Вікторівна Короткий огляд (реферат): Бойченко Г.В. Міжособистісні конфлікти працівників в сфері послуг: психологічний аспект. – Рукопис 200-300 слів. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2021. Магістерська робота є достатньо актуальною та корисною для керівників компаній розважального бізнесу. Проблематика конфліктів серед персоналу суттєво впливає на розвиток та якість сервісу. Керівники повинні розуміти, що мають приділяти увагу більше психологічним особливостям працівників, характеру їх взаємодії в колективі. Знання та розуміння технік роботи з конфліктом допомагає підтримувати корпоративну культуру високого рівня. Досвід роботи менеджером з персоналу та керівником розважального центру дозволяє мені зазначити, що психологічний індивідуальний підхід до кожного працівника окремо допомагає у злагодженості роботи колективу. Психологічна атмосфера та гармонійний клімат серед персоналу дає можливість працювати активніше; Boychenko G.V. Interpersonal conflicts of workers in the field of services: the psychological aspect. - Manuscript Master's thesis for the degree of "Master" in the specialty 053 - "Psychology" - Ternopil National Technical University. I. Pulyuya. - Ternopil, 2021. The master's thesis is quite relevant and useful for managers of entertainment companies. The issue of conflicts among staff significantly affects the development and quality of service. Managers must understand that they must pay more attention to the psychological characteristics of employees, the nature of their interaction in the team. Knowledge and understanding of conflict management techniques helps maintain a high level of corporate culture. The experience of working as a personnel manager and head of an entertainment center allows me to note that the psychological individual approach to each employee individually helps in the coherence of the team. The psychological atmosphere and harmonious climate among the staff gives the opportunity to work more actively.

Здоровий спосіб життя як складова зрілої особистості: мотиваційно-поведінковий вимір

2021-01-21T13:39:30Z

Назва: Здоровий спосіб життя як складова зрілої особистості: мотиваційно-поведінковий вимір Автори: Шикульський, Сергій Володимирович; Shykulskyi, Serhii Короткий огляд (реферат): Шикульський С.В. Здоровий спосіб життя як складова зрілої особистості: мотиваційно-поведінковий вимір. – Рукопис. 200-300 слів Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2020. Магістерська робота спонукає до усвідомлення здорового способу життя зрілої особистості. Усвідомлення здорового способу життя як ми знаємо, щільно пов’язане з виробленням ціннісних орієнтацій, активністю, знаходження сенсу життя і соціальних установок щодо його дотримання. Практика показує, що коли людина не розуміє важливість та значення здоров’я на ранніх етапах онтогенезу то це приводить до негативних особистісних трансформацій, які позначаються на можливості адекватної суспільним запитам самореалізації. Можливість та готовність дитиною зрозуміти значення здорового способу життя, як об’єднання соціального досвіду в особистісній сфері, потребує детального та глибокого психологічного аналізу. У роботі запропоновано та обґрунтовано теоретичні підходи до вивчення проблеми усвідомлення здорового способу життя серед студентства. Здійснено діагностичну роботу стосовно розуміння здорового способу життя зрілими особистостями. Апробовано психологічну платформу з мотивування до здорового способу життя. Оцінено ефективність розробленої програми з формування мотивації до здорового способу життя. Таким чином, результати експериментального дослідження дають можливість стверджувати, що заходи, які спрямовані на формування здорового способу життя необхідні серед студентства. Визначено, що мотивація до здорового способу життя здійснювалась засобами розвивального впливу, методами, техніками та вправами, які спрямовані на гармонізацію міжособистісних стосунків, розвиток розуміння цінності здоров’я через використання зразкових патернів поведінки, накопичення такого рівня роботи та накопичення енергопотенціалу, який допомагає підвищенню позитивної емоційної установки на внутрішній стан здоров’я досліджуваних. Оцінено та визначено нашу тренінгову роботу, як таку, яка дає результат усвідомлення та розуміння вагомості здорового способу життя.; Shykulskyi S.V. Healthy lifestyle as a component of a mature personality: motivational and behavioral dimension. – The manuscript. 200-300 слів Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2020. Master's thesis encourages awareness of a healthy lifestyle of a mature person. Awareness of a healthy lifestyle, as we know, is closely linked to the development of values, activity, searching for the meaning of life and social attitudes towards its observance. Practice shows that when a person does not understand the importance and significance of health in the early stages of ontogenesis, it leads to negative personal transformations, which affect the possibility of adequate self-realization of social demands. The child's ability and willingness to understand the importance of a healthy lifestyle, as a combination of social experience in the personal sphere, requires a detailed and in-depth psychological analysis. Thesis proposes and substantiates theoretical approaches to the study of the problem of awareness of a healthy lifestyle among students. Diagnostic work on the understanding of a healthy lifestyle by mature individuals has been carried out. A psychological platform for motivating a healthy lifestyle has been tested. The effectiveness of the developed program for the formation of motivation for a healthy lifestyle is evaluated. Thus, the results of experimental research make it possible to argue that events aimed at forming a healthy lifestyle are necessary among students. It is determined that the motivation for a healthy lifestyle was carried out by means of developmental influence, methods, techniques and exercises aimed at harmonizing interpersonal relationships, developing understanding of the value of health through the use of exemplary patterns of behavior, accumulation of a particular level of work and energy accumulation, that will help to increase emotional attitude towards the internal health of the subjects. Our training work is evaluated and defined as one that gives the result of awareness and understanding of the importance of a healthy lifestyle.

Роль емоційного інтелекту в професійній діяльності працівників ресторанного бізнесу

2021-01-21T13:40:17Z

Назва: Роль емоційного інтелекту в професійній діяльності працівників ресторанного бізнесу Автори: Похилюк, Анжела Володимирівна; Pokhyliuk, Angela Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі досліджується роль емоційного інтелекту працівників ресторанного бізнесу на ефективність їх професійної діяльності. Аналізуючи наукові підходи, емоційний інтелект визначається як складне структурне і багатофункціональне утворення, яке ґрунтується на конвергенції інтелекту і афекту, і реалізовується взаємодією адаптивних, когнітивних, емоційних, соціальних здібностей людини. З’ясовано, що емоційний інтелект є обов’язковою складовою професійно-важливих якостей працівника ресторанного бізнесу. Емоційний інтелект офіціанта проявляється у розумінні своїх емоцій, впевненості у собі, рефлективності, самоконтролі, стресостійкості та самовладанні. Володіння емоційним інтелектом оптимізує процес міжособистісної взаємодії і залежить від комунікативних якостей та потенціалу офіціанта. Експериментально встановлено, що характеристиками людей з високим рівнем емоційного інтелекту є наступні: емоційна сенситивність, емоційна обробка, емоційне научіння, самоповага, самореалізація, розуміння власних емоцій, самоусвідомлення, самоконтроль, емпатія, стійкість до фрустрації, оптимізм. Визначення цих складових дозволило встановити особливості вияву й розвитку професійно значущих якостей, умінь чи професійного інтелекту, визначити профіль складових емоційного інтелекту. Запропоновано тренінгову програму розвитку емоційного інтелекту працівників ресторанного бізнесу, яка передбачає здатність ідентифікувати емоції та почуття інших людей та власні переживання, активізацію емоційного контролю, комунікативності, емпатії, доброзичливості, конструктивного підходу у прийнятті рішення тощо.; The influence of emotional intelligence of restaurant business employees on the efficiency of their professional activity is studied in the thesis. Analysing scientific approaches, emotional intelligence is defined as a complex structural and multifunctional formation, which is based on the convergence of intelligence and affect, and is realized by the interaction of adaptive, cognitive, emotional and social abilities of a human. It has been found out that emotional intelligence is a necessary component of the professionally important qualities of a restaurant business employee. The emotional intelligence of the waiter is manifested in the understanding of their emotions, self-confidence, reflectivity, self-control, stress resistance and self-possession. Possession of emotional intelligence optimizes the process of interpersonal interaction and depends on the communicative qualities and potential of the waiter. It is experimentally established that the distinctive features of people with a high level of emotional intelligence are as follows: emotional sensitivity, emotional processing, emotional learning, self-respect, self-realization, understanding of their own emotions, self-awareness, self-control, empathy, resistance to frustration and optimism. The definition of these components allowed establishing the features of the manifestation and development of professionally significant qualities, skills or professional intelligence and to determine the profile of the components of emotional intelligence. A training program for the development of emotional intelligence of restaurant business employees, which provides the ability to identify the emotions and feelings of others and their own experiences, enhance emotional control, communication, empathy, benevolence, constructive approach to decision making and more is proposed.

Особистісні якості як передумова ефективної діяльності дистриб’ютора

2021-01-21T13:42:17Z

Назва: Особистісні якості як передумова ефективної діяльності дистриб’ютора Автори: Овчарук, Лариса Василівна; Ovcharuk, Larysa Короткий огляд (реферат): Овчарук Л.В. Особистісні якості як передумова ефективної діяльності дистриб’ютора. – Рукопис. 200-300 слів Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2020. Магістерська робота розкриває особливості проявів особистісних якостей людини, стає актуальною та набуває більшого значення у професійному рості та становленні дистриб’ютора, визначаючи не лише важливість та інтенсивність його зусиль, але й вектор та напрям саморозвитку. Цілий спектр практичних питань оптимізації фахової підготовки дистриб’юторів найбільш успішно вирішується при вивченні особистісних якостей індивіда та в процесі формування системних зв’язків всередині цілісності психіки особистості. Відтак, в систему нашого наукового дослідження покладено розуміння особистісних якостей індивіда, що є передумовою ефективної діяльності майбутнього професіонала в системі «людина-людина» в процесі якого відбуваються зміни та розвиток. У роботі запропоновано та обґрунтовано зв’язок особистісних і соціально-психологічних якостей в діяльності дистриб’юторів. Здійснено теоретичний огляд наукових доробок на проблему вивчення особистісних якостей дистриб’юторів і визначено міру її розробленості. Проаналізовано та виокремлено основні особистісні якості дистриб’ютора, які сприяють його діяльності. З’ясовано взаємопов’язаність особистісних якостей дистриб’юторів із різнорівневими індивідуальними властивостями. Розроблено та апробовано тренінгову програму розвитку особистісних якостей дистриб’юторів для ефективної діяльності. Таким чином, результати експериментального дослідження дають можливість стверджувати, що заходи, які спрямовані на формування особистісних якостей необхідні для успішної діяльності. Саме за допомогою заходів, які використовувались на тренінгах досліджувані мали можливість пізнати та виокремити власні риси характеру, а також означити ті якості, які необхідно розвивати та використовувати для дистриб’юторської успішної професійної діяльності. Оцінено ефективність програми «Формування особистісних якостей консультантів для їх успішної діяльності», запропоновані та систематизовані вправи в проведенні тренінгової роботи є тим унікальним матеріалом розвитку особистості, який збагачує її уявлення про особистісні риси та якості, спроможність володіти собою у вибудові власного життєвого шляху, а також слугує підґрунтям у подальшому стимулюванні професійного розвитку.; Ovcharuk L. V. Personal qualities as a precondition for effective distribution . – Manuscript. 200-300 слів Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2020. The master's thesis reveals the peculiarities of the manifestations of personal qualities, becomes relevant and more important in the professional growth and formation of the distributor, determining not only the importance and intensity of their efforts, but also the vector and direction of self-development. A whole range of practical issues of optimizing the professional training of distributors is most successfully solved in the study of personal qualities of the individual and in the process of forming systemic links inside the integrity of the individual psyche. Thus, the system of our research is based on understanding the personal qualities of the individual, which is a prerequisite for the effective operation of the future professional in the system "person-to-person" in the process of which both changes and development take place. The thesis proposes and validates the connection between personal and socio-psychological qualities in the activities of distributors. A theoretical review of scientific achievements on the problem of studying the personal qualities of distributors is done and the extent of its development is determined. The main personal qualities of the distributor that contribute to his activity are analysed and distinguished. The interrelationship of personal qualities of distributors with different levels of individual characteristics is found out. A training program for the development of personal qualities of distributors for effective activity has been developed and tested. Thus, the results of experimental research make it possible to state that activities aimed at the formation of personal qualities are necessary for successful activities. It was with the help of the activities used in the trainings that the subjects had the opportunity to learn and distinguish their own character traits, as well as to identify the qualities that need to be developed and used for successful and professional distribution. The effectiveness of the program "Formation of personal qualities of counsellors for their successful activities" is evaluated; the exercises for trainings are proposed and systematized. They are considered to be the unique material of personal development, which enriches their understanding of personal traits and qualities, abilities to self-control while living their own lives as well as serve as a basis for further stimulation of professional development.

Психологічні особливості розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

2021-01-21T13:43:00Z

Назва: Психологічні особливості розвитку мовлення у дітей дошкільного віку Автори: Матвіїв, Валентина Іванівна; Matviiv, Valentyna Короткий огляд (реферат): Матвіїв В. І. Психологічні особливості розвитку мовлення у дітей дошкільного віку. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2020. Дипломна робота на здобуття освітнього рівня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2020. В дипломній роботі виконано теоретичне та емпіричне дослідження впливу індивідуальних особливостей дітей молодшого дошкільного віку на процес розвитку мовлення. Описано організацію та процедуру проведення комплексного емпіричного дослідження. Емпірично досліджено, що велика кількість молодших дошкільників, в яких спостерігається затримка мовлення, спричинена індивідуальними особливостями. Запропоновано комплексну корекційно-розвивальну програму для якісного формування мовлення у дітей молодшого дошкільного віку.; Matviiv V. I. Psychological features of speech development in preschool children. - Manuscript. Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2020. In the thesis, a theoretical and empirical research of influence of individual features of children of younger preschool age on process of development of speech is executed. The organization and procedure of conducting a comprehensive empirical research are described. It is empirically investigated that most younger preschoolers who have a speech delay are caused by individual characteristics. A comprehensive correctional and developmental program for high-quality speech formation in young preschool children is proposed.

Психологічні особливості професійного вигорання працівників фармацевтичного бізнесу

2021-01-21T13:44:04Z

Назва: Психологічні особливості професійного вигорання працівників фармацевтичного бізнесу Автори: Куземчак, Зеновія Петрівна; Kuzemchak, Zenoviia Короткий огляд (реферат): В дипломній роботі виконано емпіричне та лабораторне дослідження професійного вигорання медичних представників, лікарів і провізорів. Описано організацію та процедуру проведення комплексного емпіричного та лабораторного дослідження. Емпірично досліджено, що показники стресостійкості фармацевтичних фахівців мають безпосередній вплив на характер виникнення і протікання стресів, що передують конфліктів в робочій обстановці. Відомо, що до синдрому емоційного вигорання найбільш часто схильні люди, чия трудова діяльність пов'язана з регул ярним спілкуванням з іншими людьми, емоційним співпереживанням, великою відповідальністю, що характеризує, в числі інших, фармацевтичну діяльність. Для фармацевтичних працівників встановлена висока ступінь розвитку синдрому професійного вигорання внаслідок особливостей їх професійної діяльності (постійні стреси, висока психоемоційне навантаження). Існує необхідність вивчення поширеності синдрому вигорання у фармацевтичних працівників, і застосування методів його профілактики. Запропоновано тренінги профілактики емоційного вигорання працівників фармацевтичного бізнесу. Програма психологічної корекції сприяє зниженню емоційного вигорання у працівників фармацевтичного бізнесу.; In the thesis an empirical and laboratory study of professional burnout of medical representatives, doctors and pharmacists was performed. The organization and procedure of complex empirical and laboratory research are described. It is empirically investigated that the indicators of stress resistance of pharmaceutical professionals have a direct impact on the nature of the occurrence and course of stress preceding conflicts in the work environment. It is known that the syndrome of emotional burnout is most often predisposed to people whose work is associated with regular communication with other people, emotional empathy, great responsibility, which characterizes, among others, pharmaceutical activities. A high degree of development of the professional burnout syndrome has been established for pharmaceutical workers due to the peculiarities of their professional activity (constant stress, high psycho emotional load). There is a need to study the prevalence of burnout in pharmacists, and the use of methods for its prevention. Trainings for prevention of emotional burnout of pharmaceutical business employees are offered. The psychological correction program helps reduce emotional burnout in pharmaceutical workers.

Творчі здібності випускників шкіл як передумова успішної адаптації до навчання у ВЗО

2021-01-21T13:44:42Z

Назва: Творчі здібності випускників шкіл як передумова успішної адаптації до навчання у ВЗО Автори: Грицюк, Ірина Сергіївна; Hrytsiuk, Iryna Короткий огляд (реферат): У кваліфікаційній роботі описано вплив творчих здібностей випускників шкіл на адаптаційний процес до умов навчання у вищій школі. З’ясовано, що важливими вимогами для успішної адаптації є гнучкість мислення, прояв оригінальності, нестандартності, генерування ідей, багатовекторність, здатність шукати нові шляхи, тобто володіння творчими здібностями. Аналіз наукових підходів, дозволив визначити, творчі здібності – це індивідуально-психологічні властивості особистості, в основі яких є дивергентний тип мислення, який пов’язаний з породженням, продукуванням багатьох рішень проблемної ситуації на основі однозначних вихідних даних. Емпірично з’ясовано, що у досліджуваних як в учнів (71%), так і студентів (63%) переважає адаптивність, тобто такі молоді люди уміють гнучко видозмінювати свою поведінку в залежності від обставин, не страждають у новій незвичній ситуації, витрачають небагато ресурсу для зміни своєї активності. Узагальнюючи результати методик соціально-психологічної адаптованості та творчих здібностей, простежено зв’язок між здатністю до успішного пристосування і креативності особистості. Вдалу адаптацію особистості досліджуваних забезпечують допитливість, інтуїція, та уява. Аналізуючи отримані результати досліджень, слід відзначити необхідність розвитку особистісних чинників творчості, а саме: самоприйняття, інтернальності, домінування, розвитку самовладання та рефлексії. У магістерській роботі запропоновано психолого-педагогічну програму розвитку творчих здібностей та адаптаційного потенціалу особистості з метою успішного входження у навчально-виховний процес вищого закладу освіти.; The thesis describes the influence of creative abilities of school graduates on the adaptation process to the conditions of higher education institutions. It was found out that the important requirements for successful adaptation are flexibility of thinking, manifestation of originality, non-standard, generation of ideas, multivectority and the ability to find new ways, in essence, the possession of creative abilities. The analysis of scientific approaches has allowed us to determine that creative abilities are individual psychological properties of a person, which are based on a divergent type of thinking, which is associated with the generation and production of many solutions to a problem situation based on unambiguous initial data. Empirically, it was found in the research that both pupils (71%) and students (63%) are dominated by adaptability, i.e. such young people are able to flexibly change their behaviour depending on the circumstances, do not suffer in a new unusual situation and spend little resources to change their activity. Summarizing the results of methods of socio-psychological adaptation and creative abilities, the connection between the ability to successfully adapt and creativity of the individual is traced. Successful adaptation of the subject's personality is provided by curiosity, intuition and imagination. Analysing the results of research the need to develop personal factors of creativity, namely self-acceptance, internality, dominance, development of self-control and reflection should be noted. The master's thesis offers a psychological and pedagogical program for the development of creative abilities and adaptive potential of the individual in order to successfully enter the educational process of higher institutions.

Вплив сімейного виховання на виникнення адиктивної поведінки

2021-01-21T13:45:53Z

Назва: Вплив сімейного виховання на виникнення адиктивної поведінки Автори: Бідось, Михайло Антонович; Bidos, Mykhailo Короткий огляд (реферат): Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2020. Магістерська робота розкриває поняття «адикція», «адиктивна поведінка», «адиктологія», психологічні аспекти адиктивної поведінки, методологічні підходи до проблеми залежної поведінки підлітків, роль особистісних і соціально-психологічних чинників на виникнення адиктивної поведінки підлітків, визначає специфіку та види адикцій у підлітковому віці. У роботі запропоновано та обґрунтовано зв’язок стилів сімейного виховання з адиктивною поведінкою підлітків. Проаналізовано комплекс факторів які впливають на формування залежної поведінки підлітка. Виявлено особливості впливу стилю сімейного виховання та специфіки підліткового віку на виникнення різних видів залежної поведінки. З’ясовано, що на формування стилів сімейного виховання впливають об’єктивні та суб’єктивні фактори, а також генетичні особливості батьків і дитини. На вибір стилю сімейного виховання впливають: типи темпераменту батьків, їхня сумісність; традиції сімей, у яких виховувалися самі батьки; науково-педагогічна література, яку читають батьки; рівень освіти батьків. Адиктивна поведінка підлітка – явище, яке визначає не тільки індивідуальний розвиток, а й майбутнє суспільства в цілому. Тому є нагальна потреба у розробці нових методів щодо її профілактики та корекції. Така тривимірність дозволяє посилити особистісні характеристики, задовольнити потреби та забезпечити необхідний досвід підпорядкування. Спілкування розширюється та адаптується, готуючи індивіда до успішної адаптації до соціальних та психологічних змін життя. Отримані нами в ході експериментального дослідження результати сприятимуть продуманій організації психопрофілактичної та корекційної роботи з підлітками та їх батьками, спрямованій на виховання уважного ставлення до свого здоров’я, до організації здорового способу життя. А запропоновані нами методи роботи будуть сприяти підвищенню рівня освіченості батьків, дітей та можливості обирати ефективний стиль сімейного виховання та взаємодії між ними.; Bedos MA The influence of family upbringing style on the emergence of addictive behavior of adolescents. - Manuscript. Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2020. Master's work reveals the concepts of "addiction", "addictive behavior", "addictology", psychological aspects of addictive behavior, methodological approaches to the problem of addictive behavior of adolescents, the role of personal and socio-psychological factors in the emergence of addictive behavior in adolescents, determines the specifics and types of addictions age. The paper proposes and substantiates the connection between family upbringing styles and addictive behavior of adolescents. A set of factors influencing the formation of addictive adolescent behavior is analyzed. The peculiarities of the influence of family upbringing style and specifics of adolescence on the emergence of different types of addictive behavior are revealed. It was found that the formation of family upbringing styles is influenced by objective and subjective factors, as well as the genetic characteristics of parents and children. The choice of family upbringing style is influenced by: types of temperament of parents, their compatibility; traditions of families in which parents were brought up; scientific and pedagogical literature read by parents; level of education of parents. Adolescent addictive behavior is a phenomenon that determines not only individual development but also the future of society as a whole. Therefore, there is an urgent need to develop new methods for its prevention and correction. This three-dimensionality allows you to strengthen personal characteristics, meet needs and provide the necessary experience of subordination. Communication expands and adapts, preparing the individual to successfully adapt to social and psychological changes in life. The results obtained by us in the course of the experimental study will contribute to the well-thought-out organization of psychoprophylactic and correctional work with adolescents and their parents, aimed at fostering an attentive attitude to their health, to the organization of a healthy lifestyle. And our proposed methods of work will help increase the level of education of parents, children and the ability to choose an effective style of family upbringing and interaction between them.

Травмуючий вплив булінгу на становлення особистості старшокласника

2021-01-02T13:51:56Z

Назва: Травмуючий вплив булінгу на становлення особистості старшокласника Автори: Якимець, Дмитро Васильович; Yakimets, D. V. Короткий огляд (реферат): Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2019. Магістерська робота розкриває поняття булінгу, його характеристики, методологічні підходи до проблеми булінгу, роль індивідуально-типологічних факторів у впливі на виникнення булінгу. У роботі обґрунтовано вікові критерії особливостей виникнення булінгу та на основні передумови виникнення булінгу. Виявлено особливості оцінювання особистістю таких важливих складових характеру, як – адаптивність, емоційний комфорт, комунікабельність, ескапізм, які свідчать про фізичний, психологічний та соціальний рівень розвитку особистості. З’ясовано, що особистісні характеристики впливають на появу булінгу в шкільному середовищі. Отримані нами в ході експериментального дослідження результати сприятимуть продуманій( з врахуванням фактору індивідуальних відмінностей) організації психотерапевтичної та корекційної роботи з старшокласниками, спрямованій на запобігання булінгу, вихованню толерантності, організації здорового способу життя; Master's work reveals the concept of bullying, its characteristics, methodological approaches to the problem of bullying, the role of individual typological factors in the impact on the occurrence of bullying. The paper substantiates the age criteria of the peculiarities of the occurrence of bullying and the main prerequisites for the occurrence of bullying. The features of evaluation by a person with a certain individual type of such important components of character as adaptability, emotional comfort, sociability, escapism, which indicate the physical, psychological and social level of personality development, are revealed. It is found that personal characteristics affect the appearance of bullying in the school environment. Obtained in the pilot study, the results will contribute to the elaborate (taking into account the factor of individual differences) of the organization of psychotherapeutic and intervention work with high school students aimed at preventing bulge, tolerance, healthy life.

Психологічні особливості емоційного вигорання працівників в ІТ сфері

2020-02-25T10:01:00Z

Назва: Психологічні особливості емоційного вигорання працівників в ІТ сфері Автори: Кутузова, Наталія Володимирівна; Kutuzova Nataliija Volodumurivna Короткий огляд (реферат): Кутузова Н.В. Психологічні особливості емоційного вигорання працівників в ІТ сфері. 053 Психологія. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Факультет економіки та менеджменту. Кафедра психології, група БМпз-51. – Тернопіль.: ТНТУ, 2019. Стор. – 137; рис. – 9; табл. – 11; джерел - 88; додатків - 5. В роботі, на основі здійсненого теоретичного аналізу обґрунтовано поняття “професійне вигорання” у працівників ІТ сфери, виділено емпіричні показники та рівні професійного вигорання. Отримані важливі результати для розуміння причин виникнення професійного вигорання та характеру його впливу на особистість працівника. Обґрунтовано процедуру психодіагностичного дослідження особливостей професійного вигорання. Апробовано соціально-психологічний тренінг, спрямований на профілактику та корекцію професійного вигорання у професійній діяльності працівників ІТ сфери. Отримані результати можуть бути використані у практичній діяльності психологів. які працюють з різним контингентом працівників, схильних до професійного вигорання, і з програмістами зокрема.; N. Kutuzova. Psychological features of emotional burnout of workers in the IT sphere. Ternopil Ivan Puluj National Technical University. Faculty of Economics and Management. Department of psychology, group БМпз-51. – Ternopil.: TNTU, 2019. Pages – 137; Illustrations – 9; Tables - 11; Sources – 88; Additions – 5. In the work, on the basis of theoretical analysis, the concept of «professional burnout» in IT workers is substantiated, empirical indicators and levels of professional burnout are allocated. Important results were obtained to understand the causes of occupational burnout and the nature of its impact on the employee's personality. The procedure of psychodiagnostic study of the features of professional burnout is substantiated. Social-psychological training aimed at prevention and correction of professional burnout in the professional activity of IT workers has been tested. The results obtained can be used in the practical activity of psychologists. who work with a diverse contingent of burnout professionals, and programmers in particular.

Вплив стилю сімейного виховання на особистісний розвиток дитини молодшого шкільного віку

2020-02-25T10:01:08Z

Назва: Вплив стилю сімейного виховання на особистісний розвиток дитини молодшого шкільного віку Автори: Курпіта, Олена Андріївна; Кurpita Olena Короткий огляд (реферат): У дипломній роботі узагальнено, що сім’я є головним інститутом соціалізації, середовищем перебування, розвитку людини від самого народження. Становлення особистості дитини, її особливостей характеру, поведінки, цінностей відбувається в сім’ї, під впливом батьківської любові, під впливом авторитету батьків, сімейних традицій. З’ясовано, що особливостями особистісної сфери молодшого школяра, є формування самооцінки, а також значна емоційна збудливість, яка накладає відбиток на весь психічний образ дитини. Проаналізовано теоретичні питання дослідження психолого-педагогічних основ сімейного виховання молодших школярів. Розкрито питання сім’ї та її функції у процесі соціалізації. Охарактеризовано психологічні особливості молодшого школяра, проаналізовано важливість особистісного розвитку, емоційних станів. Розглянуто основні стилі сімейного виховання та їх вплив на особистісний розвиток молодшого школяра. Стиль сімейного виховання – це спосіб взаємодії батьків та дітей, що характеризується застосуванням певних засобів і методів виховного впливу, виражається у особливій манері вербального та невербального спілкування. Емпірично встановлено, що у досліджуваних сім’ях переважають такі типи батьківського ставлення як «Прийняття», «Кооперація», «Авторитарна гіперсоціалізація» та «Симбіоз». Коопераціє є сприятливим стилем виховання стосовно дітей, тоді як «Авторитарна гіперсоціалізація» і «Симбіоз» можуть нести загрози для сприятливого особистісного розвитку дітей. У досліджених сімʼях переважає тенденція до соціальної бажаності та кооперації з дитиною, симбіотичних стосунків, а також підвищеного контролю та вимогливості до дитини. В цілому батьки виявляють адекватне, позитивне ставлення до своєї дитини. Найбільш поширений стиль виховання вибірки – прийняття (44%). Тобто для даних сімей характерним є позитивне ставлення до дитини. Батьки сприймають дитину такою, якою вона є, поважають та визнають її індивідуальність, схвалюють її інтереси, підтримують плани, проводять з нею досить багато часу і не шкодують про це. Це є свідченням того, що у більшості сімей панує повага до дитини, розділяються її інтереси та захоплення. Узагальнюючи результати комплексного дослідження прослідковано, що у більшості батьків (64%) характерний позитивний стиль виховання, тому 70% дітей характеризуються адекватністю в поведінці, мають установку на подолання перешкод, товариські відносини, мають стійке положення в колективі, комфортний емоційний стан, хочуть бути лідерами. З метою забезпечення успішного виховання молодших школярів та подолання труднощів у особистісному розвитку розроблено психологічні рекомендації та поради для батьків, а також корекційна програма.; The graduate work summarizes that a family is the main institution of socialization, living environment, and human development from the birth. The formation of the child's personality, his / her personality traits, behavior, and values takes place in the family, under the influence of parental love, under the influence of the authority of parents and family traditions. It has been found out that the peculiarities of the younger student's personal sphere are the formation of self-esteem, as well as significant emotional excitement, which imprints on the whole mental image of a child. Theoretical questions of research of psychological-pedagogical foundations of younger students' family education are analyzed. The issue of family and its function in the process of socialization is covered. The psychological peculiarities of the primary school child are characterized as well as the importance of personal development, emotional states is analyzed. The basic styles of family education and their influence on the personal development of the primary school child are considered. Family education style is a way of interaction between parents and children, characterized by the use of certain means and methods of educational influence, expressed in a special manner of verbal and non-verbal communication. It has been empirically established that the types of parental attitudes such as "Acceptance", "Co-operation", "Authoritarian hyper socialization" and "Symbiosis" predominate in the families studied. Co-operation is a positive parenting style concerning children, while "Authoritarian hyper socialization" and "Symbiosis" can pose a threat to the children's positive personal development. The tendency towards social desirability and co-operation with the child, symbiotic relationships, as well as increased control and demand to the child prevail in the families studied. In general, parents show an adequate, positive attitude towards their child. The most common educational style of the sample is acceptance (44 %). That is, these families are characterized by a positive attitude towards the child. Parents perceive the child as he or she is, respect and recognize his / her personality, endorse his / her interests, support plans, spend a lot of time with him / her and do not regret it. This is evidence that there is a respect to the child and his / her interests and passions are shared in most families. Summarizing the results of a complex study, it is observed that the majority of parents (64%) have a positive education style, so 70% of children are characterized by adequacy in behavior, have an installation to overcome obstacles, have social relations and a stable position in the group, as well as comfortable emotional state, they want to be leaders. In order to ensure successful education of the primary school children and to overcome difficulties in personal development, psychological recommendations and advice as well as a corrective program for parents were developed.

Соціометричний статус як чинник особистісного становлення в старшому підлітковому віці

2020-02-25T10:01:05Z

Назва: Соціометричний статус як чинник особистісного становлення в старшому підлітковому віці Автори: Кіндзерська, Тетяна Володимирівна; Kindzerska Tatyana Короткий огляд (реферат): У дипломній роботі з’ясовано, що у підлітковому віці має велике значення зв’язок між соціальним статусом у класі та особистісними характеристиками учня. З’ясовано, що для підлітка провідною діяльністю є інтимно-особистісне спілкування з ровесниками, тому для них важливе значення соціальне оточення, атмосфера в класі та соціометричний статус,який визначає ставлення, оцінку ровесниками та міжособистісні стосунки між ними. Встановлено, що соціальний статус залежить від особистісних конструктів і визначає психологічну атмосферу в учнівському колективі. Пояснено, що у групі фактор соціально-психологічної підструктури особистості, як значущий компонент інтерактивних процесів у групі називають соціометричним статусом. Це об’єктивне становище, яке посідає особистість у форматі міжперсональних взаємин; це ознака індивідуальності як представника соціометричного утворення – обіймати певний просторовий локус в співіснуванні з іншими складовими. З’ясовано, що саме концепція соціометричного дослідження стосується вивчення емоційної складової, міжособистісних комунікацій та психологічний клімат, що поєднує у групі; яке відношення членів між собою і визначення впливу на згуртованість усього колективу. Для дослідження зв’язку між соціометричним статусом та особистісним становлення підлітка нами було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методів. Емпірично досліджено, що підлітки посідають різне становище в міжособистісних стосунках та відповідно до статусу, яким володіють у них з’являється відповідний тип відносин з оточуючими. Аналізуючи соціометричний статус старших підлітків та результати особистісних методик, відзначено, що для осіб з високим статусом характерні: комунікабельність, емоційна виразність, експресивність, радикалізм, нонконформізм, сміливість, впевненість в собі. І навпаки, знехтувані та ізольовані учні, здебільшого характеризувалися замкнутістю, невпевненістю, тривожністю, боязкістю, конформізмом, напруженість, високою нормативністю поведінки тощо. Доведено, що соціально-психологічний тренінг є високоефективним психологічним інструментом покращення соціально-психологічного клімату в класному колективі та способом самовдосконалення та саморозвитку особистості учнів, методом самопізнання, самореалізації, корекції неадекватної самоповаги, і покращення соціометричного статусу, який є індикатором розвитку особистості та рівня міжособистісним відносин.; It has been found out in the graduate work that a connection between social status in the classroom and personal characteristics of the student is of great importance in the teenage years. It has been found out that intimate-personal communication with peers is a leading activity for a teenager, so the social environment, classroom atmosphere and sociometric status that determine peers' attitudes, ratings and interpersonal relationships are important for them. It is established that social status depends on personal constructs and determines the psychological atmosphere in the student group. It is explained that the factor of socio-psychological personality substructure, as a significant component of interactive processes in the group is called sociometric status. It is an objective position that is occupied by personality in the form of interpersonal relationships; it is a sign of individuality as a representative of sociometric formation - to embrace a certain spatial locus in coexistence with other components. It is found out that the concept of sociometric research concerns the study of the emotional component, interpersonal communication and the psychological climate that unites in the group; what is the relationship of the members with each other and determining the impact on the cohesion of the whole group. We used a set of complementary psychodiagnostic methods to investigate the relationship between sociometric status and teenager's personal becoming. It has been empirically investigated that adolescents have different positions in interpersonal relationships and according to the status that they possess, an appropriate type of relationship with others appears. When analyzing the sociometric status of older adolescents and the results of personal techniques it has been noted that people with high status are characterized by: communicativeness, emotional expressiveness, expressiveness, radicalism, non-conformism, courage, self-confidence. Conversely, neglected and isolated students were mostly characterized by seclusion, uncertainty, anxiety, timidity, conformism, tension, high normative behavior, etc. It is proved that socio-psychological training is a highly effective psychological tool for improving the socio-psychological climate in the class group and a way of self-improvement and self-development of students' personality, by the method of self-cognition, self-realization, correction of inadequate self-esteem, and improvement of sociometric status, which is an indicator of the personal development and the level of interpersonal relationships.

Особливості становлення ґендерної ідентичності в ранньому юнацькому віці в неповній сім’ї

2020-02-25T16:01:32Z

Назва: Особливості становлення ґендерної ідентичності в ранньому юнацькому віці в неповній сім’ї Автори: Кикіш, Ольга Юріївна; Kykish Olga Короткий огляд (реферат): В магістерській роботі аналізуються теоретичні аспекти ґендерної ідентичності. Ґендерну iдентичнiсть визначенo як прoцес переживання власної відповідності соціокультурним ролям, прийнятим в суспільстві, тобто спектру норм і усталених поглядів на поведінку чоловіків і жінок. З’ясовано, що основними ознаками ґендерної ідентичності є наслідування соціального досвіду та його відображення під впливом різних чинників: біологічних, соціальних, культурних. Визначено, що саме юнацький вік як період дорослішання є сенситивним для розвитку ґендерної ідентичності, усвідомленнями юнаками і дівчатами своєї статевої приналежності та презентування її в стосунках з протилежною статтю. Розглянуто характеристики ґендерної ідентичності, а саме: 1) маскулінність як прояв раціональності, сили особистості, лідерства, здатність до досягнень, впевненість, 2) фемінності, як характеристики, яка включає емоційність, м’якість, турботливість, інтуїтивність, емаптійність, 3) андрогінності – якості, яка поєднує характеристики фемінності і маскулінності. Розглянуто роль стереотипів в ґендерній соціалізації, які нав’язують нормативи поведінки минулого і не спрямовані в майбутнє. Емпірично виявлений оптимальний і неоптимальний рівні гендерної ідентичності в ранньому юнацькому віці. Оптимальна гендерна ідентичність юнаків характеризується адекватною самооцінкою маскулінних, професійних та соціальних ролей, середнім рівнем авторитарності, егоїстичності, підозрілості, автономності, потребою у пізнанні та орієнтацією в часі, креативністю. Для дівчат оптимальним рівнем гендерної ідентичності є прояв самооцінки, прийняття фемінної складової, емоційності, чутливості, доброзичливості, альтруїстичності, спонтанності, аутосимпатії, саморозуміння, контактності, гнучкості в спілкуванні. Встановлено, що більшість досліджуваних юнаків і дівчат мають оптимальні показники гендерної ідентичності, а саме 80,6%. Проте виявлено решта – 19,4%, у яких є зустрічаються бар’єри з формуванням гендерної ідентичності. Такий показник обумовлений з високими проявами маскулінності у дівчат та фемінності у хлопців. З’ясовано, що причинами проблем з формування гендерної ідентичності є відсутність об’єкта на наслідування, поведінкова компенсація відсутності одного із батьків, недостатній рівень взаємодії з представниками своєї статі, утруднене спілкування, особистісні якості. З метою вирішення проблем формування соціокультурної ідентичності нами запропонована програма розвитку та корекції ґендерної ідентичності дівчат та юнаків, яка включала теоретично-навчальний, діагностично-інформаційний, практично-прикладний та особистіно-орієнтований етапи.; The theoretical aspects of gender identity are analyzed in master’s work. Gender identity is defined as the process of experiencing one's own conformity with the sociocultural roles adopted in society, that is, a spectrum of norms and established views on the behavior of men and women. It has been found out that the main features of gender identity are imitation of social experience and its reflection under the influence of various factors: biological, social, cultural. It has been determined that adolescence as a period of adulthood is sensitive to the development of gender identity, the awareness of boys and girls of their gender and presentation of it in relations with the opposite gender. The characteristics of gender identity are considered, namely: 1) masculinity as a manifestation of rationality, personality strength, leadership, ability to achieve, confidence, 2) femininity, as a characteristic that includes emotionality, gentleness, caring, intuitiveness, empathy, 3) androgynity – a quality that combines the characteristics of femininity and masculinity. The role of stereotypes in gender socialization, which imposes norms of behavior of the past and is not directed towards the future, is considered. The optimal and suboptimal levels of gender identity in early adolescence have been empirically revealed. An optimal gender identity of boys is characterized by adequate self-esteem of masculine, professional and social roles, average level of authoritarianism, selfishness, suspicion, autonomy, need for cognition and orientation in time, creativity. The optimal level of gender identity for girls is a manifestation of self-esteem, acceptance of the feminine component, emotionality, sensitivity, friendliness, altruistic, spontaneity, autosympathy, self-understanding, contact, flexibility in communication. It is found that most of the boys and girls studied have optimal indicators of gender identity, namely 80, 6%. However, the remaining 19, 4% were found to have barriers in gender identity formation. Such an indicator is due to high manifestations of masculinity in girls and femininity in boys. It has been found that the causes of gender identity problems are the lack of an object to imitate, behavioral compensation for the absence of one parent, insufficient level of interaction with the representatives of one's gender, difficult communication, and personal qualities. In order to solve the problems of socio-cultural identity formation, we have proposed a program for the development and correction of gender identity of girls and boys, which included theoretical-educational, diagnostic-informational, practical-applied and personally-oriented stages.

Профілактика та попередження невротичного розвитку особистості у сучасному суспільстві

2020-02-25T16:01:27Z

Назва: Профілактика та попередження невротичного розвитку особистості у сучасному суспільстві Автори: Гуменюк, Оксана Володимирівна; Humenuyk Oksana Короткий огляд (реферат): Гуменюк О.В. Профілактика і попередження невротичного розвитку особистості у сучасному суспільстві. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття наукового ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» -Тернопільський національний технійчний університет ім. Івана Пулюя. - Тернопіль, 2019. Магістерська висвітлює особливості невротичного розвитку особистості, його історичні аспекти, фактори розвитку, етіологію, сучасний патоморфоз.Невротичні особистості не вміють будувати довгострокові плани, вони схильні до миттєвих спонукань і дуже комформні, тобто схильні орієнтуватися на думку більшості. Надмірна залежність від отримання схвалення заважає нормальному життю і не дозволяє адекватно оцінювати дружбу, любов і прихильність. Одна з основних тенденцій поведінки полягає в орієнтації на інших.; O. V. Gumenyuk Prophylaxis and prevention of neurotic personality development in modern society. – The manuscript. Master's work on obtaining an educational degree "Master" in specialty 053 – "Psychology" - Ternopil National Technical University named after Ivan Puluj. - Ternopil, 2019.Master's covers the features of neurotic personality development, its historical aspects, factors of development, etiology, modern pathomorphosis. Neurotic personalities do not know how to make long-term plans, they are prone to momentary impulses and very conformistic, that is tend to focus on the opinion of the majority. Over- reliance on approval interferes with normal life and does not adequately assess friendship, love and affection. One of the main trends of behavior is to focus on others.

Мотивація досягнення як умова високих результатів у спортивній діяльності

2020-02-25T16:01:25Z

Назва: Мотивація досягнення як умова високих результатів у спортивній діяльності Автори: Трачук, Віталій Володимирович; Trachuk Vitalii Volodymyrovych Короткий огляд (реферат): Трачук В.В. Мотивація досягнення як умова високих результатів у спортивній діяльності. – Рукопис. 200-300 слів Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2019. Магістерська робота розкриває поняття «мотив», «мотивація», «мотивація досягнень», психологічні аспекти спортивної діяльності, методологічні підходи до проблеми мотивації досягнень в спорті, роль особистісних і соціально-психологічних чинників на виникнення мотивації досягнень, визначає специфіку мотивації досягнень у спортивній діяльності. У роботі запропоновано та обґрунтовано зв’язок особистісних і соціально-психологічних чинників з мотивацією досягнення. Проаналізовано комплекс мотивів заняття фізичною культурою та спортом. Виявлено особливості впливу на мотивацію досягнення імпульсивності, локусу суб’єктивного контролю, мотивації прагнення до успіху, прагнення до успіху чи до уникнення невдач, рівень потреби в досягнені, потреби у схваленні. З’ясовано, що мотивація досягнення успіху залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників, а саме особистісних чинників (імпульсивність, потреба у схваленні, емоційних проявів, стану напруженості) та соціально-психологічних чинників (найближче оточення, тип стосунків). Таким чином, результати експериментального дослідження дають можливість стверджувати, що у спортсменів з високим рівнем потреби в досягнені успіху, чітко сформульовані свідомі цілі, вони не просто хочуть здобути високі результати і бути лідером, але й володіють дуже добре розвинутим почуттям обов’язку та відповідальності перед тренером та командою. Мотивація досягнення – це спрямованість особистості на бажання успішно виконати діяльність, настирливість до невдач, і почуття гордині за здобуті успіхи. В світі спорту «мотивацію досягнень» прийнято називати змагальністю. Коли людина займається спортом чи фізкультурою, «мотивація досягнень» спрямована на суперництво з власною персоною, а змагальність керує поведінкою в ситуаціях суспільної оцінки. Отримані нами в ході експериментального дослідження результати сприятимуть продуманій організації психотерапевтичної та корекційної роботи з молоддю, спрямованій на виховання уважного ставлення до свого здоров’я, до організації здорового способу життя. А запропонований нами тренінг «Формування мотивації досягнення в спортивній діяльності» буде сприяти підвищенню мотивації досягнення до занять фізичною культурою та спортом; Trachuk V.V. Motivation of achievement as a condition of high results in sports activities. – The manuscript. 200-300 слів Master's work on obtaining an educational degree "Master" in specialty 053 – "Psychology" – Ternopil National Technical University named after. I. Puluj. – Ternopil, 2019. Master's work expands the concepts of "motive", "motivation", "achievement motivation", psychological aspects of sports activities, methodological approaches to the problem of achievement motivation in sports, the role of personal and socio-psychological factors in the emergence of achievement motivation, determines the specifics of achievement motivation in sports activities . The connection between personal and socio-psychological factors with motivation for achievement is proposed and substantiated in the work. The complex of motives for physical culture and sports is analyzed. The peculiarities of influence on motivation of achievement of impulsivity, locus of subjective control, motivation of striving for success, striving for success or avoiding failures, level of need for achievement, need for approval are revealed. It has been found that the motivation for success depends on external and internal factors, namely personal factors (impulsiveness, need for approval, emotional manifestations, state of tension) and socio-psychological factors (immediate environment, type of relationship). Thus, the results of the experimental study make it possible to state that athletes with high levels of need for success, clearly formulated conscious goals, they not only want to achieve high results and to be a leader, but also have a very well-developed sense of duty and responsibility to coach and team. The motivation for achievement is the personality's drive for the desire to succeed, the persistence to fail, and a sense of pride in the success achieved. In the world of sports, “achievement motivation” is commonly called competitiveness. When a person is involved in sports or physical education, “achievement motivation” is directed at competing with one's own person, and competitiveness controls behavior in situations of public appreciation. The results obtained during the experimental study will help to organize a well-organized organization of psychotherapeutic and correctional work with young people, aimed at fostering attentive attitude to their health, to organizing a healthy lifestyle. And our training "Formation of achievement motivation in sports activity" will help to increase motivation to reach physical training and sports.

Особливості психоемоційних розладів у дружин учасників бойових дій

2020-02-25T16:01:20Z

Назва: Особливості психоемоційних розладів у дружин учасників бойових дій Автори: Соченко, Тетяна Юріївна; Sochenko Tetyana Короткий огляд (реферат): Соченко Т.Ю. Особливості психоемоціних розладів у дружин учасників бойових дій – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2019. Психологічна проблемантика дружин ветеранінв війни (виражене емоційне і фізичне напруженння, тривога, дратівлинвість, втома, безсоння, розгубленність тощо) обумовленна проявом наслідкінв вториннонго травмівнного стресу (ВТС) чи вториннонї травматинзації жінок, як представнників найближчного кола спілкуванння з тими, хто безпосернедньо зіткнувсня з екстреманльними подіями війни – їхніми чоловіканми. У роботі розглянунто поняття ВТС, особливонсті прояву цього феномену у дружин демобілінзованих. Приділенно увагу таким можливим негативнним емоційнинм станам жінок як «втома від співчуттня» та «вигорання», проаналінзовано співвіднношення цих понять із поняттям ВТС. Окреслено коло стрес-чинників вториннонї травматинзації у дружин ветеранінв війни: бойовий досвід чоловікінв, посилене емоційне навантажнення жінок під час очікуванння чоловікінв з фронту та після їхньої демобілінзації, психологнічний статус ветерана (наявність проявів ПТСР, емоційнон-поведінкові зміни), напруженння та конфліктнність у стосунканх із чоловіконм, складніснть адаптацінї жінок до психоемонційних і поведінкнових змін ветеранінв. Отримані нами в ході експериментального дослідження результати сприятимуть подальшому вивченю особливостей психоемоційних розладів у дружин учасників бойових дій. Розроблена у ході дослідження програма подолання посттравматичного порушення інтелектуального та емоційно-вольового розвитку серед дружин військовослужбовців може слугувати корисним інструментом практичної роботи та основою для проведення подібних тренінгів тренерами, фахівцямидержавних і недержавних установ соціальної сфери, викладачами та студентами спеціальності «053 Психологія», «231 Соціальна робота», «232 Соціальне забезпечення».; Sochenko T.Y. Specifics of psycho-emotional disorders among wives of military service members – the manuscript. Master's thesis on obtaining an educational "Master" degree in specialty 053 – "Psychology" – Ternopil National Technical University named after. I. Puluj. – Ternopil, 2019. Psychological problems among wives of war veterans (expressed emotional and physical stress, anxiety, irritability, fatigue, insomnia, confusion, etc.) due to the manifestation of the consequences of secondary traumatic stress (STS) or secondary traumatization of wives as a result of direct exposure to traumatic war events of their partners. The concept of PTSD, manifestation specifics of this phenomenon among wives of military service members are considered in the thesis. The research emphasizes the following possible negative emotional states of women such as “compassion fatigue” and “burnout”; the correlation of above-mentioned states with STS is analyzed. The study highlights the secondary traumatization stress-factors among wives of war veterans such as men’s combat experience, increased emotional load of women during expectation of men from the war and after their demobilization, psychological status of veterans (presence of PTSD changes), the complexity of adaptation of women to psycho-emotional and behavioral changes of veterans. The results obtained in the research will contribute to the further study of the specifics of psycho-emotional disorders among wives of military service members. The designed program on how to overcome post-traumatic impairment of intellectual and emotional-volitional development among wives of military service members can serve as a useful tool for a practical application and as the basis for similar trainings organized by coaches, specialists of governmental and non-governmental social institutions, professors and students specialized in “053 Psychology”, “231 Social Work” and “232 Social Security”.

Психологічне дослідження учбової активності у майбутніх психологів

2020-02-11T07:35:45Z

Назва: Психологічне дослідження учбової активності у майбутніх психологів Автори: Королюк, Оксана Олександрівна Короткий огляд (реферат): В дипломній роботі здійснено аналіз учбової активності у майбутніх психологів. Також розроблено тренінгову програму спрямовану на розвиток властивостей індивідуальності майбутнього психолога. Програма тренінгу представлена системою конкретних дій, які можуть бути використані в роботі психолога. Опис: В дипломній роботі здійснено аналіз учбової активності у майбутніх психологів. Також розроблено тренінгову програму спрямовану на розвиток властивостей індивідуальності майбутнього психолога. Програма тренінгу представлена системою конкретних дій, які можуть бути використані в роботі психолога.

Психологічні особливості копінг-поведінки в ситуаціях невизначеності

2020-02-11T07:36:41Z

Назва: Психологічні особливості копінг-поведінки в ситуаціях невизначеності Автори: Демчук, Андрій Анатолійович Короткий огляд (реферат): В дипломній роботі здійснено аналіз поняття копінг-поведінка та ситуація невизначеності. Також розроблено тренінгову програму «Формування копінг-поведінки в осіб, що перебувають в ситуаціях невизначеності» перелік вправ є актуальними на сучасний час. Програма тренінгу представлена системою конкретних дій, які можуть бути використані в роботі сучасного психолога. Опис: В дипломній роботі здійснено аналіз поняття копінг-поведінка та ситуація невизначеності. Також розроблено тренінгову програму «Формування копінг-поведінки в осіб, що перебувають в ситуаціях невизначеності» перелік вправ є актуальними на сучасний час. Програма тренінгу представлена системою конкретних дій, які можуть бути використані в роботі сучасного психолога.

Психологічні особливості переживання жіночої самотності

2018-12-20T04:01:41Z

Назва: Психологічні особливості переживання жіночої самотності Автори: Задорожна, Ольга Юріївна Короткий огляд (реферат): Задорожна О.Ю. Психологічні особливості переживання жіночої самотності. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2018. Магістерська робота розкриває поняття психології здоров’я, аспекти здоров’я, методологічні підходи до проблеми здоров’я, роль індивідуально-типологічних факторів у впливі на самоставлення особистості до здоров’я, визначає критерії самооцінки особистістю основних рівнів здоров’я У роботі запропоновано та обґрунтовано змістовні характеристики найважливіших складових самотності, висвітлено особливості різноманітних видів самотності, проаналізовано основні причини та особливості виникнення самотності в жінок, описано вплив самотності на життєдіяльність і здоров’я жінки. Серед психологічних детермінант самотності людини найбільш істотними є внутрішні психологічні властивості особистості, риси її характеру і певні психологічні стани, такі як невпевненість в собі, замкнутість, пригніченість, внутрішня спустошеність, низька самооцінка, уникнення міжособистісного спілкування, емоційна нестабільність, чинники стресу. В нашій роботі ми емпірично дослідили особистісні характеристики самотніх жінок. Результати дослідження свідчать про високі показники суб’єктивного переживання самотності жінками. Для більшості жінок є характерними емоційна нестійкість, дисгармонія, песимізм, ускладненість міжособистісних відносин, незадоволеність життям. Психологічна діагностика самотніх жінок свідчить про відсутність у багатьох жінок життєвих цілей, невміння підтримувати близькі відносини, незацікавленість в широкому колі спілкування, незадоволеність своїм зовнішнім виглядом, що є наслідком невпевненості в собі, низької, неадекватної самооцінки. Звідси випливає потреба розробки заходів психокорекції та психопрофілактики переживань самотності жінками. Програма психологічної допомоги жінкам, які страждають від частого інтенсивного переживання почуття самотності включала в себе корекцію негативних наслідків; роботу, спрямовану на усвідомлення, та трансформацію негативного ставлення в позитивне; подолання тих особистісних обмежень, які спричиняють виникненя почуття самотності в жінок. Результати апробації запропонованої тренінгової програми психологічної допомоги жінкам засвідчили її ефективність. Відвідування тренінгової групи допомогло жінкам набути навичок соціальної взаємодії, підвищити адекватне уявлення про себе, значно знизити ворожість і підозрілість до навколишніх. Профілактика і корекція стану самотності передбачає використання широкого спектру психологічних практичних методів. Таких як: психологічний тренінг, прийоми і техніки герштальт-терапії, когнітивно-поведінкової терапії, психодинамічно-орієнтовані програми та ін.

Психологічні особливості самоставлення особистості до здоров'я

2018-12-20T04:01:38Z

Назва: Психологічні особливості самоставлення особистості до здоров'я Автори: Філюк, Любов Павлівна Короткий огляд (реферат): Філюк Л.П. Психологічні особливості самоставлення особистості до здоров’я. – Рукопис. Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2018. Магістерська робота розкриває поняття психології здоров’я, аспекти здоров’я, методологічні підходи до проблеми здоров’я, роль індивідуально-типологічних факторів у впливі на самоставлення особистості до здоров’я, визначає критерії самооцінки особистістю основних рівнів здоров’я У роботі запропоновано та обґрунтовано зв’язок індивідуально-типологічних відмінностей особистості з рівнями та факторами здоров’я. Виявлено особливості оцінювання особистістю з певним індивідуальним типом таких важливих складових здоров’я, як – психічна рівновага, емоційна стійкість, комунікабельність, стресостійкість, які свідчать про фізичний, психологічний та соціальний рівні здоров’я особистості. З’ясовано, що значення характеристик особистісного типу, які, формуючи індивідуальний стиль життя впливають на самоставлення особистості до свого здоров’я, на дотримання чи не дотримання здорового способу життя. Отримані нами в ході експериментального дослідження результати сприятимуть продуманій (з врахуванням фактору індивідуальних відмінностей) організації психотерапевтичної та корекційної роботи з молоддю, спрямованій на виховання уважного ставлення до свого здоров’я, адекватного розуміння щодо цього своїх потреб та звичок, організації здорового способу життя.

Стиль керівництва як фактор формування корпоративного духу колективу

2018-12-18T10:01:02Z

Назва: Стиль керівництва як фактор формування корпоративного духу колективу Автори: Шушкевич, Мар'яна Володимирівна Короткий огляд (реферат): В дипломній роботі виконано теоретичне та емпіричне дослідження проблеми впливу стилю керівництва на корпоративний дух, соціально-психологічний клімат та процеси групової динаміки в колективі. Охарактеризовано основні стилі керівництва, професійно-важливі якості успішного керівника, їх вплив на міжособистісні стосунки у колективі та ставлення працівника до змісту та характеру професійної діяльності та визначення своєї ролі та участі у ній. Описано організацію та процедуру проведення емпіричного дослідження. Доведено, що соціально-психологічний клімат, стан групової психіки, а також корпоративний дух колективу в значній мірі залежить від керівника. Опис: У дипломній роботі висвітлена проблема впливу стилю керівництва на корпоративний дух, соціально-психологічний клімат та процеси групової динаміки в колективі. Актуальність дослідження зумовлена тим, що сучасний стан економіки, суспільного розвитку потребує для керівництва людей компетентних, ділових, творчих, відповідальних, які дбають про виробництво і персонал, про самовдосконалення і професійне вдосконалення працівників. З’ясовано, що корпоративна культура є інструментом ефективного управління підприємством і дає змогу значно підвищити продуктивність праці, звести до мінімуму плинність кадрів в умовах, коли конкуренція загострюються, і доводиться боротися за матеріальні засоби. Визначено, що корпоративний дух компанії – це відчуття працівником на ціннісно-смисловому рівні своєї єдності з робочою групою, первинним структурним підрозділом колективу. З’ясовано, що керівництво – здійснюваний індивідом чи колективним суб’єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації). Охарактеризовано основні стилі керівництва, професійно-важливі якості успішного керівника, їх вплив на динаміку групових процесів, соціально-психологічний клімат у колективі. Емпірично досліджено, що високий рівень демократичного стилю управління є домінуючим серед усіх видів керівництва. У досвідчених керівників спостерігається комбінація різних стилів управління. Задоволеність міжособистісними стосунками опосередковано залежить від стилю керівництва, який, у свою чергу, є похідним від особистості керівника. Доведено, що соціально-психологічний клімат, стан групової психіки, а також корпоративний дух колективу в значній мірі залежить від керівника.

Психологічні особливості економічної свідомості в залежності від соціального статусу особистості

2018-02-15T10:00:51Z

Назва: Психологічні особливості економічної свідомості в залежності від соціального статусу особистості Автори: Глущишин, Тетяна Володимирівна Короткий огляд (реферат): В магістерській роботі виконано теоретичне та емпіричне дослідження економічної свідомості особистостей різного соціально-економічного статусу. Описано організацію та психодіагностичні методи емпіричного дослідження. Розглянуто питання впливу внутрішніх та зовнішніх чинників формування та розвитку економічної свідомості.; In the thesis work the theoretical and empirical research of the economic consciousness of individuals of different socio-economic status is performed. The organization and psychodiagnostic methods of empirical research are described. The questions of influence of internal and external factors of formation and development of economic consciousness are considered. Опис: В процесі трансформації суспільства зазвичай відбуваються радикальні зміни в економічному житті, що позначається на свідомості громадян. Здатність оцінювати економічну ситуацію, адекватно діяти в новому економічному просторі залежить від особливостей економічної свідомості особистості. Економічна свідомість передбачає розвиток економічних емоцій і почуттів, перцептивної сфери економічної поведінки (сприйняття грошей і заощаджень; ставлення до власності, багатих і бідних, підприємницької діяльності, податків, державних доходів і видатків, довіра до різних комерційних організацій, держави), економічних уявлень та економічного мислення, вольових компонентів (економічні норми, економічний інтерес, економічний вчинок, економічна діяльність).; Роботу виконано на кафедрі психології у виробничій сфері Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України; Захист відбудеться 19 лютого 2018 р. о 9.00 годині на засіданні екзаменаційної комісії No49 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46, навчальний корпус No7, ауд. 207.

Вплив онлайн ігор на рівень агресії підлітків

2018-02-14T16:00:38Z

Назва: Вплив онлайн ігор на рівень агресії підлітків Автори: Ошкало, Олег Вікторович Короткий огляд (реферат): Магістерська робота розкриває поняття інтернет залежності від онлайн ігор, агресії та її видів, психологічних особливостей підліткового віку, впливу онлайн ігор на рівень агресії підлітків; висвітлює складові компоненти інтернет залежності особистості від онлайн ігор та окреслює чинники які впливають на формування залежності від комп’ютерних онлайн ігор. У роботі запропоновано та обґрунтовано психологічну структурну модель та рекомендації щодо попередження та корекції залежності від онлайн ігор. З’ясовано, що чинниками формування залежності від комп’ютерних онлайн-ігор є агресивність, конфліктність, використання для самопрезентації ідеального образу «Я», можливість вивільнення емоцій. Отримані нами в ході експериментального дослідження результати свідчать про необхідність проведення профілактичної та корекційної роботи з метою попередження та подолання залежності від онлайн ігор. надмірне, не контрольоване використання комп’ютера і зловживання перебуванням в мережі інтернет, зокрема онлайн ігри впливають на рівень агресії підлітків. Master's thesis reveals the concept of the Internet depending on online games, aggression and its types, psychological peculiarities of adolescence, the influence of online games on the level of aggression of adolescents; highlights the components of online personality dependence on online games and outlines the factors that influence the formation of dependence on computer online games. The paper proposes and substantiates the psychological structural model and recommendations for the prevention and correction of dependence on online games. It is revealed that the factors of formation of dependence on computer online games are aggressiveness, conflict, use for the self-presentation of the ideal image "I", the possibility of freeing emotions. The results we received during the pilot study indicate the need for prevention and corrective work to prevent and overcome the dependence on online games. excessive, uncontrolled use of the computer and misuse of the presence on the Internet, in particular, online games affect the level of aggression of adolescents. Опис: Роботу виконано на кафедрі психології у виробничій сфері Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України Захист відбудеться 19 лютого 2018 р. о 9.00 годині на засіданні екзаменаційної комісії No49 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46, навчальний корпус No7, ауд. 207.

Психологічні особливості самореалізації сучасної жінки

2018-02-13T13:08:33Z

Назва: Психологічні особливості самореалізації сучасної жінки Автори: Гук, Олеся Миколаївна Короткий огляд (реферат): В дипломній роботі здійснено аналіз особливостей самореалізації жінок в сучасних умовах. Також розроблено тренінгову програму «Самореалізація – як основа конкурентоздатності» фахівців. Програма тренінгу представлена системою конкретних дій, які можуть бути використані в роботі психолога.; The analysis of peculiarities of self-realization of women under modern conditions was done in the thesis. The training program "Self-realization as the basis of competitiveness" of specialists was developed. The training program is represented by a system of certain actions that can be used in psychological practice. Опис: Роботу виконано на кафедрі психології у виробничій сфері Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України; Захист відбудеться 19 лютого 2018 р. о 9.00 годині на засіданні екзаменаційної комісії No 49 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46, навчальний корпус No7, ауд. 207